хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «душа»

655 Моя душа про висновки референдуму в Криму.




http://www.facenews.ua/news/2014/192662/

http://news.bigmir.net/ukraine/801441-Referendum-v-Krymu-i-Putin-fotozhaby-i-karikatury#a/80/79e071fe5d863c0cfee41edbc998180a.jpg

Я залишаюсь вірним своєму унікальному літературному жанру, — пишу під катуваннями променями, реагуючи в такому стані на виклики моєму мозку. Закричала моя душа і на цей раз: «Територія України єдина і неподільна, що підтвердила ООН, але якщо громадяни України русского походження хочуть бути громадянами Росії, про що і засвідчив референдум в Криму, — потрібно врахувати міжнародне право громадян України русского походження на вибір держави проживання, — будь — ласка, «Чемодан — Вокзал-Росія». Україна обійдеться і без окупаційного лайна! Не виїдете добровільно, — я вас вивезу в Росію так, як вас у Крим привозили після травня 1944 року...! Так закричала моя душа!

Але Росія, як показав особливо представник Росії в ООН Віталій Чуркін, не визнає права громадян, не визнає верховенство міжнародного права; не визнає права громадян на отримання об’єктивної інформації, особливо психотронної інформації, із – за чого громадяни України руського походження, особливо в Крриму, займаються окупаційними злочинами…

Росія визнає право сили! І тільки! Росія корчить із себе державу, яка нічого не боїться, використовуючи обдурених психотронними технологіями, біоробототехнологіями… громадян в якості стада тупих баранів, слухняних психотронній мафії ФСБ і МО РФ. Про що і засвідчив референдум в Криму. Я уявляв що русскоє населення Криму розумніше, — я здивований інфантильністю громадян України русского походження, які проживають в Криму. Хіба розумні люди можуть радіти, хіба розумні люди можуть тікати із України, яка реалізовує принципи європейського рівня свободи, європейської якості життя, реалізація яких дозволяє мати середню тривалість життя громадян більшу за 80 років, як в ЄС, хіба розумні люди можуть тікати від держави, де середня тривалість життя буде 80 років, як в ЄС, туди де середня тривалість життя чоловіків складає 62 роки? І це при казкових, незліченних багатствах Росії. Тільки дурачки можуть лізти туди, до вони будуть здихати на 20 років раніше, ніж у Європі. Тільки дураки, тільки ідіоти Криму можуть вибирати державу проживання в якій вони будуть здихати на 20 років раніше, ніж у Вільній Європі. А казали мені, громадяни України руського походження, що ви розумні люди!? І що інфантильні руські припутні повинні вирішувати долю України?! Я не вірю у те, що населення Криму таке тупе, чи настільки інфантільне, але ж референдум показав якраз таке рішення народу Криму?! А це свідчить про те, що в Криму ніякої просвітницької роботи не проводилось, зате Путін таємно використав проти народу Криму біоробототехнології космічної медицини, тобто він примушував населення Криму приймати таке рішення не тільки дулами автоматів, але і променями, біоробототехнологіями Військово-Космічних Сил Росії. Міжнародне законодавство ще настільки слабке, що не враховує злочинне використання біоробототехнологій космічної медицини (променів) Військово Космічних Сил Росії, для здійснення народного волевиявлення по наперед заданому сепаратистському вектору. Насправді ще жахливіше для міжнародної демократії, — психотронного законодавства, тим паче міжнародного психотронного законодавства, ще не існує взагалі. Це страшна проблема ЄвроПарламенту, ООН… Чим і користуються оті сопливі, підлі, криваві ФСБешні міжнародні терористи, шакали Путін і К°. Я ніколи не прощу Путіна, його ФСБ і МО РФ, не тільки за явні злочини, якими вони займаються вселюдно, хизуючись своєю силою і безкарністю за злочини, але і, головним чином, за таємні, психотронні злочини, які цей ублюдок Путін здійснює проти громадян України. Але оскільки, як кажуть русскіє, «не пойман, — не вор!», оскільки не працює верховенство міжнародного права, не працює двостороннє російсько-українське право, не здійснюються права громадян, то почав реалізовуватись сценарій: «Хто сильніший!». Так Путін? Ти цього добивався, гнида кривава, із своїми сопливими, кривавими генералами? Щоб ліквідувати Україну? Добився! Право більше не працює?! Тепер хто сильніший?! Україні нема куди діватись, — вона вимушена приймати цей виклик Росії! Хто сильніший! Хто сильніший?

Щоб кривава Росія перемогла Україну потрібно, щоб їхні криваві сопляки, оті Путін, Мєдвєдєв, Патрушєв, Бортніков, Шойгу, тисячі їхніх пріхлєбаєв, трахались із жінками. До тих пір, поки ці гниди ФСБешні, та їхні холуї, їхні діти, не можуть є…ать жінок, їх ніхто у світі навіть за людей не буде вважати, не те що за лідерів наддержави. У кривавої Росії нема ніде у світі друзів, які б могли ставити статеві члени, які б могли дозволяти ї…ать жінок Путіну, Януковичу, їхнім дітям, їхнім холуям. Доти, доки ці підлі ублюдки, вонючі окупанти, міжнародні терористи не навчаться ї…ати жінок, — їх ніхто в світі не буде вважати навіть за людей! Пореготали над Україною дурники русскіє? Пореготали? Путін, щоб ти знав, скотина кримінальна, гнида міжнародно-терористична, як використовувати променя проти України, проти українців, проти мене! Я не прощу! Я ніколи не прощу русскіх окупаційних шакалів! Я вимагаю від прибульців використати всі можливі психотронні сили, промені, проти Росії. Психотронні структури всіх спецслужб всіх порядних держав усього світу можуть приєднуватись до прибульців, якщо ви вмієте таке робити… Я вимагаю від лікарів знищувати всіх руських окупантів, якщо ви не будете їх знищувати, — вони вас знищать за те, що ви не можете захистити їх від тих, хто їм повісив статеві члени, хто їх зробив імпотентами. За те, що ви не можете лікувати імпотенцію у русскіх гнид окупаційних на всіх рівнях. Лікарі, ви взагалі то повинні різко критично відноситись до путінських окупантів, — це звірі, страшні, криваві, жорстокі і тупі настільки, що самі собі повісили статеві члени, а розшукують таких серед порядних людей, знищуючи їх. Тому я і говорю лікарям, допомагайте як можете прибульцям знищувати всіх, хто займається злочинами безкарно, особливо тих, хто займається окупаційними злочинами, безкарно. Я повторюю, ситуація наджорстока, — не будете ви їх знищувати, — вони вас знищать за те, що ви їх не можете лікувати від імпотенції, за те, що ви їх не можете захистити від тих, хто сидить у них у мозках. Вибирайте лікарі?! Я попереджаю, знаючи, що серед лікарів незліченна кількість гнид ФСБешних, які роблять все навпаки, — знищують порядних людей. Я знаю, що уже велика кількість лікарів ФСБешних, кривавих, підлих, жорстоких, страшних, жахливих лікарів «сидить» із повішеними статевими членами. «И не е…итесь, если твари! Я не прощу!». Я ж попереджав, що якщо будете займатись злочинами безкарно, — прибульці не простять! Я нагадую лікарям, Путіну, Мєдвєдєву, Януковичу, їхнім сопливим кривавим холуям, що на промені, які викликають імпотенцію, не існує антипроменів, які поставлять вам ваші х*ї на ж…пи будь – яких жінок, тому вам усім потрібно підкорятись тим, хто вішає члени, хто сидить у вас у мозку. Тобто підкорятись мені, бо я їхніх рупор! До мене не добивайтесь, я, особисто, ставити вам ваші члени не зможу, я не контролюю ситуації, — я тільки повідомляю певні рішення прибульців, які можуть бути, іноді, і, можливо, неправдиві, якщо прибульцям знадобиться поводити за ніс отих сопливих шакалів типу Шойгу, Бортнікова, Патрушєва, Мєдвєдєва, Путіна, Януковича, їхніх холуїв… Таким чином я надаю повне право застосовувати будь — які дії прибульцям, проти руських окупаційних шакалів, проти їхніх холуїв. Бажаючим мене знищити я говорю, ви що дурні? Я ж вас інформую, я ж працюю на вас, я ж вас роблю більш людяними… Я ж вас попереджав, я ж вам розповів, що х*ї висять у тих, хто займається злочинами безкарно. Я таких ніколи не прощу! Вони винні у вбивствах людей. Може я колись ще щось вам розповім, — краще компенсуйте мені ущерб, нанесений вашою кривавою мафією, образно кажучи, ви повинні мені пам’ятник поставити, а не знищувати. Уявіть собі, гниди кримінальні, скільки б серед вас, сопливих і підлих шакалів ще було імпотентів, якби я вас не попередив, що х*ї вішають всім, хто займається злочинами безкарно. Не займайтесь злочинами, особливо окупаційними, підкоряйтесь тим, хто сидить у вас у мозках, і ваші х*ї будуть стояти на ж…пи ваших сук, чи інших. Щоб ви знали, дурні розперезані, гниди окупаційні, куди ви потрапили?! Я вам по секрету говорю, що ви потрапили на війну! Розумієте? Ви потрапили на війну, за свободу і незалежність України від ФСБешних окупаційних гнид! Від їхніх уголовніков. А то ви будет думати, що ви працюєте в армії? В окупаційній армії! За ордени, за звання, за пільги, за квартири… Щоб ви знали хто той, із –за кого у вас х*ї не стоять! Я ніколи не прощу армію! От тепер і повоюйте зі мною! Повоюйте, гниди! «Не е…итесь! Не е…итесь никогда! Я не прощу!».

Путін, повоював зі мною за Україну? Повоював? Повоюй ще, гнида кривава! Я таких скотов навіть за людей не визнаю, не те, що за Верховних Головнокомандувачів, чи Президентів наддержав, президентів — окупантів! Пожалієш шакал ФСБешний, що на світ білий народився! Я не прощу! Будеш «єрепєніться», — я тебе вб’ю! Нагадую і лікарям, щоб ви знали також, куди ви потрапили! Я не прощу!

Територію України почали захищати прибульці (інопланетяни), — вони роботоподібні, ніщо не зможе примусити їх відмовитись від захисту території України, порядних громадян України. Будете добиватись відторгнення території України на користь Росії, наразитесь на жахливі конспіративні заходи, — прибульці проти вас застосують промені, таємно, дистанційно, невидимо, як кривава мафія ФСБ і МО РФ проти мене, проти інших громадян України: 1.Жодного окупаційного русского прибульці лікувати не будуть доти, доки він не виїде на ПМЖ до РФ; 2.Жодний окупаційний русскій трахатись не буде доти, доки не покине територію України і не виїде на ПМЖ до РФ; 2.У жодній країні світу не залишиться жодного окупаційного русского, (такого, який підтримує Путіна та його ФСБ і МО РФ), — їх усіх прибульці заженуть на ПМЖ на територію РФ. Там, русскоє окупаційне лайно, на території Росії, будуйте русскіє порядки, — на території України повинні бути українські порядки. Я не прощу жодного окупаційного русского.

Путін, не будеш підкорятись, я знищу всіх, хто займається злочинами безкарно! Я не прощу! Твої військові також, щоб знали, хто той, із – за кого їхні х*ї висять! І ніколи не прощу!

Подивитесь, що я з вами зроблю! ПУтін, Шойгу не будете підкорятись, — я знищу всіх, хто займається злочинами безкарно! Дернетесь, — смерть! Подивитесь, куди потраплять ті, із — за кого ваші сопливі, криваві військові не визнають права людей, верховенство міжнародного права... Не е...итесь! Не е...итесь никогда! Я не прощу!».

Дорогу в Рай – в любові ти шукай.

Все можливе є для Бога
знаю я і знаєш ти,
а без Нього, навіть до порога,

до порога Раю не дійти.


Ні то, щоб у прозорі його ворота
була б змога, самому, якось увійти.
Через Раю, непідкупну митницю,
злу не зайти у Божу обітницю.



Якщо до Бога пролягла твоя дорога
на ній духовні сили в собі знайдеш
і згине, зла лютого облога,
бо ти по ньому, з любов’ю світлою пройдеш.


Сила волі й духу нанівець зведе розлуку,
сила волі й духу в собі несе спокуту,
сила волі й духу порятунку подасть руку,
коли через спокуту попадеш у скруту.


Чим  більше,  тобі  дано –
тим більше, від тебе вимагають,
чим більше, тобою віддано –
тим більше, тебе і наділяють.


У цьому ще житті, я знаю, зазнаю щастя миті,
бо у цьому вже житті, долаю і здолаю шляхи лихі.
По яких я мушу, смиренно, тепер пройти,
щоб надалі в душу не пускать гріхи бридкі.


Коли відразу відчуєш до гріхів сповна,
тоді, відразу, відчуєш, що таке душа свята.
У ній любові, джерельний водограй, в серці бурлить,
у ній любові, небесний дивокрай, в очах блистить.


Тому царство Боже знаходиться у нас,
у душі, наділеній тілесним храмом,
а слово Боже — це дороговказ,
для душі — маяк з священим сяйвом.

Про технологію вбивства душі

Андрій Романов
Про технологію вбивства душі, або як людину перетворити на виродка
Повідомлення кримінальної хроніки, які розповідають нам про чергову гидоту, що не властива для здорової людини, стали символом нашого часу.

Численні зґвалтування дітей, звірячі вбивства, психопати, що зірвалися з «котушок» і вбивають випадкових перехожих, - все це насправді не серцевина, а лише вершина «айсберга». Це лише та, огидна частина проблеми, яка очевидна більшості.

Цей «айсберг» величезний і багатогранний, він нескінченний у своїх проявах, що складається не з людей, ні, і навіть не з тварин, таке порівняння образливо для останніх. Ні, цей «айсберг» складається з істот третього роду, змінених, хворих, які втратили самих себе, рухомих спотвореними інстинктами, химерними фантазіями. Ці істоти, що не мають роду земного і втратили зв’язок з Родом небесним, називаються виродками.

У більшості випадків, виродками стають не при народженні, виродками стають за життя. Кожен раз, коли приймаючи рішення, ми йдемо проти нашого внутрішнього голосу, переступаємо через свої мрії та ідеали, ми крок за кроком перетворюємося на виродків. Хоча, вірніше буде сказати, що нас перетворюють на виродків, нас перетворюють на безлику і огидну біомасу, що створює додану вартість для господарів цього монстра. Важливо усвідомити, що ми є жертвою певної психологічної технології, яка застосовується в масовому порядку. Причому, це настільки очевидно, що докази змови будуть зайвими. І мотив цього злочину очевидний - створення ідеального раба, наділеного фізичними можливостями людини, інтелектуальними здібностями, але позбавленого душі, перетвореного на ідеальний інструмент для примноження капіталів.

Створення істоти, недалекоглядної, не здатної зрозуміти картину світу, істоти зі специфічною системою цінностей, створених для неї, примітивної істоти, прислужника химерам, істоти з наглухо заблокованим несвідомим вищого порядку - ідеального раба всіх часів і народів, виродка. Виродком дуже легко керувати, тому що він передбачуваний і простий, ним легко маніпулювати без його відома, потрібно лише правильно розставити набір необхідних стимулів. А якщо виродок прогнозований, отже, він безпечний для можновладців. Така технологія, це всього лише черговий етап розвитку рабовласницького ладу. У давнину кайдани раба були із заліза і насильства, тепер спосіб виготовлення кайданів сильно ускладнився, можна сказати, що тепер кайдани раба виготовлені за технологією «стелс».

Тепер про цю технологію. Детально описати її в рамках однієї статті не уявляється можливим, тому що не можна описати в двох словах те, що створювалося злочинно геніальними розумами впродовж багатьох десятиліть, якщо не століть. Ми лише спробуємо оголити найочевидніші моменти. Головна зброя з їх арсеналу, - зброя, що вбиває душу. Основна суть цієї зброї проста, вона полягає в підміні цінностей. Побачивши основу технології виродження, ви будете попереджені. А як мовиться, попереджений, - отже, озброєний. А тепер коротко з’ясуємо ці стовпи деградації.

1) Виховання дітей будується за схемою стимулювання інфантильної поведінки серед дітей, іншими словами, штучно затягується процес наступу соціальної зрілості. Робиться це для того, щоб утилізувати енергію молодих людей в період її найбільшої активності (від 15 до 25 років). Справа в тому, що в усі історичні часи основну масу революціонерів становила саме ця категорія населення. У молодої людини настає пік фізичної та інтелектуальної активності до 20 років, вона здорова, розумна, гаряча, принципова і безкомпромісна. Небезпечна, чи не так? Досить згадати, що Олександру Македонському було всього 20 років, коли він почав свою «кар’єру», князю Святославу на момент смерті було не більше 30 років, Іван Грозний взяв Казань в 22 роки. А в наш час (особливо в Європі) в цьому віці молоді люди вважаються «підлітками». Ось на це і розраховано виховання соціального інфантилізму, - перетворити вершителя історії в дужого та безпечного здорованя. А надлишки енергії нехай зіллє де-небудь, ну, наприклад, - в безладних статевих зв’язках, в алкоголі, наркотиках або у вуличному криміналі.

2) Виховання дівчат та хлопців за загальними стандартами. Це робиться не стільки для того, щоб прищепити жінкам мужність, скільки для того, щоб відняти її у чоловіків.

3) Прищеплення езопової картини світу. Егоїст - це одинак, ну як тут не процитувати Маяковського: «... одиниця - дурниця, одиниця - нуль, один, навіть якщо дуже важливий, не одужає просту п’ятивершкову колоду, тим більше будинок п’ятиповерховий ...». Або «розділяй і володарюй» як казали древні римляни.

4) Формування образу «успішного» людини. На перевірку, ця «успішна» людина суть не більше, ніж образ ідеального раба системи. Краватка, піджак, карколомна кар’єра, чудовий будинок, коштовне авто, відпочинок за кордоном, ірландське віскі. Чудово, чи не так? От пощастило людині, а насправді він - ідеальний раб, бо він залежить подібно наркоману від своїх речей. Тому він робитиме все, щоб зберігати стабільність системи, він буде терпіти будь-які приниження на шляху кар’єрними сходами. Він заховає всі свої дитячі мрії так глибоко всередину себе, що забуде сам себе, перетворившись на людиноподібну істоту, на виродка.
Сюди можна віднести й інші образи «успішних» людей. Тут і «крутий» здоровенний дядько з кухлем пива в барі, і «стерво», яка змінює мужиків, як рукавички, і фемінізована мадам, і гангстер. Загалом, на будь-який смак і колір. Вибирай, що хочеш. Немає тут тільки образу захисника, образу воїна, образу матері, образу поета, вченого і т.д. Одні спотворені субститути природних для людини зразків поведінки.

5) Секс і насильство, замість доблесті і кохання. Не секрет, що статеві інстинкти, є одними з найсильніших. Відповідно, через тему «сексу» можна певним чином впливати на людину. Більше того, статеві інстинкти, як і будь-які інші інстинкти, становлять нашу темну, тваринну частину особистості, несвідоме нижчого порядку. Через засоби ЗМІ, рекламні технології, пропаганду в науковій і художній літературі, комп’ютерні ігри стимулюються ці інстинкти. Фрідріх Ніцше сказав: «Людина - це канат, що закріплений між звіром і надлюдиною, - канат над прірвою». Так от, з психологічної точки зору, «надлюдина» пов’язана з вищою формою нашого несвідомого, області, що виступає джерелом творчого, наукового, поетичного натхнення, джерелом героїчних вчинків. А область нижчого несвідомого пов’язана саме із звіром, з інстинктами, з насильством, страхом. І «надлюдина», і звір є невід’ємними частинами нас самих, тільки у одних «надлюдина» домінує над «звіром», а в інших - навпаки. Відкрию один маленький секрет, наші господарі бояться розвитку у своїх рабів вищої форми несвідомого, тому що це частина нашої особистості божественно глибока, непідконтрольна і непередбачувана. Вони справедливо для себе вирішили, що монстр тваринного насильства, який пов’язаний з інстинктом розмноження, з сексом, набагато менш небезпечний для СИСТЕМИ, ніж джерело божественного натхнення. Саме з цієї причини аферист від психології З. Фрейд взявся насаджувати свою теорію. Фрейда турбувала не наука, його турбував «окультизм» з несвідомого, його турбували прояви шаленої божественної сили. Вірніше, це турбувало його спонсорів. Для них був занадто живим приклад того, як з вищого несвідомого німецького народу вирвався давно здавалося б забутий образ «білявої бестії» і мало не перекроїв увесь світоустрій. Для них безпечніше «секс і насильство».

6) Потреблядство. Це саме та зброя з їх арсеналу, яке «вбиває» одразу кількох «зайців». Чим відрізняється потреблядство від споживання. Споживання обумовлене природною необхідністю особистості у володінні тим чи іншим предметом. Це легко видно на прикладах. У вас порвалася / зносилася куртка, ви йдете і купуєте нову - це споживання, а от якщо ви йдете і купуєте куртку, тому що вона брендова / модного кольору / фактури або просто тому що вам хочеться виділиться перед навколишніми - це потреблядство. Іншими словами, потреблядство - це непомірне, не обумовлене природним чином споживання. Чому для існуючої системи воно так важливе. Ну, по-перше, потреблядство - це двигун їх економічної моделі, так як воно постійно підстьобує попит, який у свою чергу стимулює виробників до зростання, а електорат підштовхує до оформлення нових кредитів, без яких існуюча грошово-фінансова система розвалиться. По-друге, потреблядство - це чудовий антидепресант, що знижує соціальне напруження в суспільстві, а головне, воно визначає для населення спектр дозволених цілей. По-третє, на нього, як і на будь-який «антидепресант» підсаджуються, а отже, воно робить людей залежними, слабкими і легко керованими. По-четверте, воно знову ж таки, хоча і меншою мірою, але блокує вище несвідоме.

7) Моя батьківщина - все людство. Людину від простої тварини відрізняє не тільки наявність розвиненого інтелекту, а й наявність культури. Що таке батьківщина, нація? Це не тільки факт кровної спорідненості популяції, це, в першу чергу, факт наявності об’єднуючої і виховуючої культури. Національні культури створювалися протягом тисячоліть, вони ввібрали мудрість предків і створили здорові життєздатні форми. Національна культура підносить людину, піднімає рівень її свідомості. Коли змішуються / знищуються різні культури, людина оскотинюється в прямому сенсі слова, перетворюється на «американця». Нехай вас не бентежить справжній «прогрес» США, це прогрес «ракової клітини». Історія вб’є Штати, можете не сумніватися, Вавилон завжди гине, незважаючи на свою уявну «прогресивність». Знищуючи національні культури, вони прагнуть отримати людський ресурс цих культур, але у свою чергу, підмінивши культуру, її сурогатом, псевдоцінностями, вони перетворюють людей на наділену інтелектом худобину.

8) Табу на благородство. Благородство небезпечно для їхньої СИСТЕМИ, оскільки воно формує у людей непередбачувану і неконтрольовану поведінку. Вони бояться неясних мотивів, їм комфортніше, коли людьми рухає жага наживи, хтивість, залежність, порок.

9) Руйнування сімейних цінностей. Цей пункт частково перегукується з «сексом і насильством», але має свою специфіку. Руйнування сімейних цінностей, сприяє як знищення національних культур, так і атомізації суспільства, стимулювання егоїзму і скотинячої поведінки.

Перераховані методи є далеко не повним списком зброї з їхнього арсеналу, але мета всіх цих методів проста - вбити Душу, Вашу Душу. І найцікавіше, що від цієї напасті є одні універсальні ліки - пам’ятати і слухати себе вічного. Не продавайте свої ідеали за зелений папір, ніколи не виступайте проти свого внутрішнього голосу, навіть, якщо це здається раціональним. Інтелект найважливіший інструмент, але дуже багато чого не можна пояснити сухою логікою. Людина володіє не тільки розумом, а й емоціями, почуттями, інтуїцією. У здорової людини повинні бути розвинені всі чотири аспекти. І тільки ваша душа здатна об’єднати ці суперечливі і непоєднувані частини ваших особистостей. Не продавайте її навіть під страхом смерті чи злиднів, з проданої душею жити дуже боляче і безглуздо. Оскільки саме ваша душа знає, про ваше справжнє призначення. Запити можуть бути нескінченно різні, ви можете бути вченими, художниками, музикантами, інженерами, будівельниками, селянами, воїнами і багато ким іншим, ви можете створювати і руйнувати, не бійтеся. Головне, не перетворюйтеся на виродків, безликих, живих мерців духоненависницької СИСТЕМИ, що віднімають вас самих у себе.

Покаяння, як шлях до примирення з Богом.

   Життя нашої душі починається з Хрещення, зміцнюється через Миропомазання, доповнюється через Пресвяту Євхаристію. Коли втрачаємо життя душі, відновлюємо його завдяки Покаянню або Єлеопомазанню. Священство і Подружжя передає це життя душі з покоління в покоління. Завдяки сімом святим Тайнам отримуємо ласку Божу якраз у такі моменти нашого життя, коли найбільше їх потребуемо.

Чит. далі.

Продолжаем дело Николая Левашова

Дмитрий Байда, 05 сентября 2012

Продолжать дело Николая Левашова по пробуждению и просвещению русов – это святая и почётная обязанность каждого здравомыслящего человека нашей планеты. Без этих знаний мы останемся лёгкой добычей для наших непримиримых врагов... 



Каждый, кто хочет больше узнать о Русском Общественном Движении «Возрождение. Золотой Век» и о его работе, приглашается в воскресенье, 9 сентября на Интернет-Конференцию «Продолжаем дело Николая Левашова». Конференция начнётся в 17:00 по московскому времени на сайте «Ключи познания»…

-

Дело Николая Левашова на нашей планете можно сформулировать одной фразой: борьба с социальным паразитизмом для сохранения нашей цивилизации и возрождения Руси! Эта борьба очень долгая, тяжёлая, многоплановая и утомительная. Тем не менее, нам тоже от этой работы никуда не деться, если мы хотим сохраниться, как вид живых существ! Наш враг непримирим, злобен, подл, кровожаден и мерзок. Но бить его можно и нужно. Только нужно узнать, как это правильно делать!

Нужные нам знания содержатся в книгах, статьях и фильмах академика Николая Левашова. Актуальной задачей является изучение и осмысление этих работ, и дальнейшее массовое их распространение среди соотечественников по всему миру. Для решения именно этой задачи Николаем Викторовичем было недавно создано наше Русское Общественное Движение «Возрождение. Золотой Век». И, несмотря на то, что Николай Левашов погиб 11 июня 2012 года, Движение продолжает работать, по всему миру пробуждая русский и другие коренные народы России от навязанного ментального сна.

Единственным эффективным средством пробуждения является возврат нам – людям – человеческого облика. Это означает, что сейчас, благодаря многовековым стараниям наших могущественных врагов, мы опущены на уровень мышления и поведения разумных животных! Сами посудите: нас кроме жилья, еды и примитивных развлечений, ничего не интересует! Мы фактически живём одними инстинктами, а наш разум сейчас спит и не участвует в процессе нашей жизнедеятельности.

Пробудить разум можно только Знаниями! Именно поэтому Николай Викторович писал свои замечательные книги, статьи, стихи и картины, проводил многочисленные встречи с читателями, давал интервью и рекомендации. И везде, хоть и небольшими кусочками, он давал нам Знания, необходимые для пробуждения нашего разума, для скорейшего возврата нас на уровень Человека Разумного.

Массовое распространение таких знаний – это не только очень важная и даже почётная обязанность каждого из нас. Это фактически ещё и подобие «волшебной палочки», помогающей нам быстрее и успешнее продвигаться по пути эволюционного развития (о том, что такое в действительности духовное (эволюционное) развитие, см. книгу Н.В. Левашова «Сущность и Разум»).

Ведь человек тем быстрее развивается, эволюционирует, чем больше и интенсивнее он делает правильных и полезных для людей дел! Это называется сознательной эволюцией, и при умелом и добросовестном занятии делами соответствующего уровня, можно в течение одной земной жизни совершить такой эволюционный скачок, на который в «обычных условиях» могут понадобиться десятки, а может и сотни воплощений в физические тела!

Вот такие интересные дела творятся в нашем мире. Только вот беда: почему-то мало кто о них знает; а из тех, кто знает – мало, кто понимает; а из тех, кто понимает... Это всё потому, что наши соотечественники ещё спят тяжёлым, смертельным сном разума, навязанным нам с помощью различных подлых технологий и технических средств. И чтобы попытаться разбудить наш народ, знания необходимо распространять постоянно, повсеместно и массово. Чтобы тот, кто начнёт просыпаться, не попал опять в ловушки Тёмных, а сразу обнаружил лекарство – Знания, которые позволят вынырнуть из клоаки нижнего астрала и рвануться вверх, к Людям.

В наше Движение приходят самые обычные люди, самостоятельно обнаружившие книги и статьи академика Николая Левашова, прочитавшие их, и почувствовавшие резонанс с теми знаниями, которые там изложены. Те, кто начинает понимать, что происходит в действительности (начинает просыпаться), сознательно встают в наши ряды и начинают принимать посильное участие в мероприятиях, постоянно проводящихся Движением по всей России.

Мы здесь никого не принуждаем к работе. Если человек понимает, что творится с Родиной, он и сам работает изо всех сил, проявляя изобретательность, инициативу и самостоятельность. А если не понимает – никакие уговоры или приказы не действуют. Поэтому у нас каждый работает в меру своего понимания, в меру своего соображения: кто лучше соображает – тот больше работает. И наоборот…

-

Эти и многие другие актуальные и злободневные вопросы мы обсудим в воскресенье, 9 сентября, на Веб-Конференции «Продолжаем дело Николая Левашова», которая начнётся в 17:00 по московскому времени на сайте «Ключи познания». Приглашаем всех неравнодушных и интересующихся. Вход – свободный…

-

Все книги Николая Левашова, в том числе и 3 новинки, качественно изданные массовым тиражом в издательстве «Митраков», можно по низким ценам приобрести на 25-й Московской Международной Книжной Выставке-Ярмарке (ММКВЯ), которая состоится с 5 по 10 сентября в ВВЦ в Москве. Стенд издательства – 56, линия В, зал А в 75 павильоне.

-

Оригинал-макеты всех выпусков газеты РуАН можно свободно скопировать себе на странице «Наша газета» сайта Агентства. Потом эту газету можно напечатать в любой типографии или на принтере, и раздать людям в вашем дворе, в микрорайоне, на работе, в институте, в колледже или в школе…

---
Источник: www.ru-an.info
---

Возрождение России: Памяти Гения

Игорь Попов, 13 июля 2012

Нелегко писать о человеке, который делал по-настоящему великие дела. Нелегко потому что хочется написать очень много, написать так, чтобы всем было всё понятно. Я старался справиться с задачей и надеюсь, что у меня получилось... 



11 июня 2012 года ушёл из нашей жизни настоящий большой учёный, физик-теоретик, академик нескольких академий Николай Викторович Левашов. Необходимо осмыслить его собственный опыт развития личности и тех высот, которых он достиг в разных областях знаний: в астрофизике, в биологии, в медицине, в физиологии, в психологии и т.д.

Уход Николая Викторовича явился катастрофической неожиданностью для всех тех, кто знал его много лет, и тех, кто узнал его совсем недавно. Представить себе, что не будет больше его встреч с читателями, не будет больше ответов ясных и чётких на наши нескончаемые вопросы о жизни и смерти, о тонкостях процесса мышления, об истории нашей цивилизации, о возможностях разума и т.д., вызывает шок и внутренний протест. Потому что встают извечные вопросы: Что делать? и Кто виноват?

[ Читать дальше ]

Николай Левашов. Зеркало моей души. Том 2 (Ролик)

Предлагаем Вашему вниманию видеоролик по автобиографической книге Николая Левашова «Зеркало моей души» Том 2. 



Эта книга расскажет об американском периоде жизни автора, составившем почти пятнадцать лет, с 1992 по конец 2006 года. Это время было насыщено огромным количеством разнообразных встреч, событий, свершений, борьбы, отступлений и побед. Многие из них оказали влияние на жизнь автора и его жены – Светланы, некоторые имели планетарное значение, а кое-что повлияло и на нашу Вселенную. Жизнь в Америке оказалась совсем не такой, как показывали по телевизору или писали в красивых журналах. Жизнь вообще никогда не бывает такой, какой её рисуют в рекламе. И дело здесь совсем не в том, что какой-то народ считается глупым, а какой-то умным, какой-то жадным, а какой-то щедрым. Умные и глупые люди есть везде. Дело здесь в том, что на Земле создан огромный миф, состоящий из множества других мифов, таких, как миф о свободе, миф о демократии, миф о боге и дьяволе, о равенстве и братстве, миф о том, что наука что-то точно знает, миф об отношениях между людьми и множество других. И нас – людей – заставляют думать и жить в соответствии с этими мифами, а не с реальной картиной мироздания и законами природы. И в Америке это проявляется в очень большой степени, что поначалу вызывало у героев книги полнейшее недоумение и даже некоторую растерянность. Позже, разобравшись, откуда ветер дует, они начали своё многолетнее противостояние с Системой.

[ Читать дальше ]

Смерть Сократа

Дядька был деревенский книгочей. У него было два шкафа книг, среди которых многие могли бы считаться библиографическими редкостями. У него я впервые познакомился с «Введением в философию» Карпова. С «Трактатом о самопознании» Джона Мэйсона (Месона в русском написании). Да и Платона меня научил понимать он, а не университет.

 Разговор, о котором я хочу рассказать, был после того, как он заставил меня прочитать «Апологию Сократа» и «Федона». Разговор этот уже сильно позабылся, и я не знаю, почему мы заговорили о смерти. Помню только, что разговор у нас пошел о том, что ты четко видишь какое-то разделение себя на несколько частей, то есть Я, душу и тело. Вот после этого он прервался, порылся в одном из шкафов и дал мне томик Платона в каком-то старом издании:

 — Читай. Вот это и это.

 Я прочитал, и это было любопытно. Тем более, что философию я изучал еще в советском вузе, где нас Платона читать не заставляли. Во всяком случае, я этого не помню. И если «Апологию» я и прочитал тогда самостоятельно, то уж «Федона» точно читал впервые. Но Дядька даже не стал со мной обсуждать сами диалоги. Он сразу же вернулся к предыдущему разговору.

 — Ты, душа и тело. А что такое дух? — спросил он. — Это ты или это душа? Но не тело явно, да? Ну, ты или душа?

 — Наверное, я, — говорю. — Это высшее же по сравнению с душой.

 — То есть твой дух — это ты?

 — Слушай, раз мой дух, — значит, это не совсем я.

 — Ну, так а что же это никогда не интересовало тебя: что же это такое?

 — Как не интересовало, всегда интересовало!

 Он засмеялся. Я было чуть-чуть обиделся, но быстренько сообразил, что он имеет право меня высмеивать, — а что это, действительно, за странность, что меня это всегда интересовало, а я ни разу пальцем о палец не ударил, чтобы понять и разобраться. Как все люди в этом мире, кстати сказать. Тут я соображаю, как бы ловлю сам себя на этой мысли, что никто из знакомых мне авторов никогда не пытается понять, что такое дух. А если пытается об этом говорить, то сразу начинает повторять что-нибудь из древних, например, из йоги, что Дух — это есть Я.

 И это означает, что мы либо очень хотим знать, но ничего не делаем, чтобы познать Дух, либо сразу верим другим и знаем правильные ответы, но все равно ничего не делаем. Точно сама возможность задаваться подобными вопросами ушла из этого мира вместе с древними. А их все равно не переплюнешь, так не к чему и рыпаться!..

 — Так ты давай просто посмотри, — предложил тут Дядька. — Ну, вот ты, примерно, чувствуешь, что такое Душа, да? Ты можешь сейчас тело почувствовать, а теперь присни. Расслабься, вот так, привались в уголок, почувствуй, что тело засыпает, давай усыпляй тело, в дрему...

 Дреме меня учил еще Степаныч. Я это состояние словил и довольно легко находил. И с Дядькой я хорошо приснул — глубоко, но с очень ясным осознаванием себя. Вероятно, он меня поддерживал своим сознанием.

 — Вот ты чувствуешь, — продолжил он, как только я задремал, — как начинаешь отключаться от тела, значит, ты куда-то переходишь. В другое тело. Вот это душа. Скажем, душа. Там что угодно может быть, не точно душа, но все равно это уже не тело. А если и тело, то какое-то другое. При этом ты еще и осознаешь его, значит, это и не ты. И вот теперь ты видишь тело, видишь душу и осознаешь себя, а где Дух?

 — Черт его знает, где дух, — там в дреме отвечаю я и даже умудряюсь скорчить недоуменную харю. И хоть снаружи ничего не отражается и ничего не звучит, Дядька этим удовлетворяется и продолжает со мной беседовать.

 — А давай с тобой просто по языку поговорим.

 Дядька — он любитель был с языком работать, то есть разбираться в значениях слов.

 — Что про дух говорят, какие есть разговорные выражения: сила Духа или не сломленный Дух. Значит, Дух можно сломать? Да, в человеке можно сломать Дух. То есть ты борешься за что-то, а Дух не сломлен. Сдался, значит, у тебя Дух сломали. Похоже на то?

 Я снаружи молчу, но внутри вовсю соглашаюсь. В таком состоянии лишнего ничего, и потому в мозгах, как говорится, кристальная ясность, и очень хорошо думается.

 — Так что, получается, пока ты не сдаешься, у тебя Дух цел, а как ты сдался, можно считать, что твой дух сломался.

 — Похоже, — соглашаюсь я.

 — Значит, дух — это те решения, которые ты удерживаешь? Принял и держишь?

 Я призадумался. Вот так я на Дух никогда не смотрел. Дух — это что-то святое, что никто трогать не должен. Даже я сам, как на деле-то вышло. И оно вроде как бы правильно. Вон ведь какое унижение Духа получается, если в нем копаться начинаешь. С другой стороны, я уже ученый и знаю, — никогда не доберешься до настояшего ответа, если не начнешь решать и копаться. И если искренне не принять то, что высовывается наружу, то сокровенное так и останется недоступным.

 Нет, думаю, так не пойдет! Буду следовать за Дядькой до конца: вот я принял какое-то решение...

 — Допустим, — продолжает он, — ты попал в тюрьму или тебя в плен взяли, и тебя заставляют предать своих, — пока твой дух не сломлен, ты же не предашь? А если ты предал, то ты чувствуешь, что или ты выбор сделал, или тебя сломали. Но что значит тебя сломали? Дух сломали. Твой дух борьбы сломали.

 — Точно. Похоже.

 — Так может дух не совсем решения, а способность принимать и удерживать решения?

 Мне там, в дреме, даже легче стало от такого определения, потому что, если Дух — просто решения, — это вроде как-то уж очень разрушительно для моего самоосознавания. А вот способность принимать и удерживать решения, способность быть верным собственным решениям — это гораздо значимее и как-то приемлемее. А может, способность эта сама зависит от Духа? — вдруг приходит мне вопрос. И Дядька, точно ясновидящий, тут же повторяет его.

 

— А может, эта способность удерживать решения зависит от Духа? Язык принимает такое выражение? Принимает. Значит, Дух — не совсем способность. А что же он тогда такое?

 Я оказался без ответа. Вишу, точно в пустоте, и никаких мыслей. Дядька точно почувствовал это и говорит:

 — Посмотри внимательно, в каких случаях ты в состоянии удерживать решения? Когда ты готов ради них идти на смерть, верно? Ну, этот пример с пленом, с тюрьмой, когда опускают, ломают...

 В дреме чем хорошо думать? Ничто лишнее для тебя не существует. И там я слышу Дядькины слова, но воспринимаю их не совсем словами, а скорее, полнокровными образами. Полнокровными — по сравнению с обычными, что вызывают у нас слова. И настолько этот образ, что создал Дядька, оказался полнокровным, что я вдруг отчетливо почувствовал, что Дух и Смерть — это что-то очень близко стоящее и друг без друга пониманию не доступное.

— И значит, — продолжает между тем Дядька, — если вспомнить понятие силы Духа, Дух это не способность, а сам способен ту же силу вкладывать в наши решения. Значит, в нем есть какая-то сила. А где у тебя сила? Ну, давай начнем по порядку.

 Я там, в дреме начал, а Дядька здесь снаружи каким-то образом мои мысли читает и озвучивает. И ведь точно озвучивает. То ли телепат, то ли я по какой-то прописи иду, где мысль всех людей русской культуры делает обязательные шаги, и ошибиться невозможно.

 — Мышечная сила в мышцах, — произносит он мою первую мысль. — Душевная сила. Значит, у души тоже какая-то сила есть, потому что от душевных сил зависит твое психическое здоровье, по крайней мере, срываешься — не срываешься, психуешь — не психуешь — это все душевные силы. Вот видишь, нашли и другие силы, как поискали, смотри, как интересно! Ну и, конечно, та самая сила Духа...

 И тут самое интересное, что ты своими решениями, то есть силой Духа можешь противостоять любым сложностям жизни в том случае, если ты готов к смерти. И значит, жизнь тебя ломает в том случае, если ты не готов к смерти, а готов к жизни!.. Вот ведь какая странная штука!

Не получается ли у нас, что Дух твой нацелен на смерть, а вот то, что тебя ломает, нацелено на жизнь?

 Я, как только эта мысль в меня вошла, как-то странно заплавал в своем состоянии. И даже слегка куда-то начал отлетать. Мысль: дух смерти во мне, что ли?! — пронзила, точно всполох. Я даже напугался, начал бороться и выскочил из дремы.

 Но Дядька к этому спокойно отнесся. Просто сидит и ждет ответа, словно мы все это время беседовали. Поэтому я собрался и вытащил последнюю мысль, что у меня была в том состоянии:

 — Что же, я нацелен на жизнь тела? Когда я выбираю жить в теле, то жизнь меня ломает. Почему?

 — Сам, — говорит, — смотри. У тебя все ценное, все, ради чего ты живешь, — в этом мире. Ты живешь ценностями тела. Потеря тела — это вовсе не страшно, страшно потерять то, что ценно для тела. И не потому, что ты действительно так ценишь или любишь свое тело. Не потому, что ты действительно хочешь жить телом. А потому, что уйти из мира, пока все намеченное не получено, — очень больно!

 

Я не понял и остался молча сидеть, глядя на него с вопросом.

 — А ты сам посмотри. Ты только что мог уйти из тела, но не ушел, — меня опять сполохом пробило от этих его слов, и я весь передернулся. — Да ты не цепляйся за такую ерунду. Подумаешь, ушел из тела! Ты вспомни то свое состояние. Вот если бы в этом состоянии ты не о Духе вместе со мной думал, а о том, что недоел, недополучил, недолюбил, недоненавидел!.. Что не вздрагиваешь?!

 Я действительно не вздрагивал. И сполоха не было. Было просто тоскливо. Я еще слишком был близок не к пониманию, а к некоему телесно-внетелесному ощущению того, что это все значило. Уйти из жизни с таким грузом было бы пыткой из пыток.

 — Вот и получается, что мы не просто любим телесную жизнь. Мы изнасилованы ее любить. И пока не отлюбим все, что тело любит, нам из него уходить нельзя, нам из него уходить больно, и уйдя больно, а может, и еще хуже! А кому больно, не задумывался?

 Еще один вопрос, который меня поверг в замешательство. Мне больно? А кто такой Я, если мне и без тела больно? Наверное, душе...

 — Душе? — переспросил он, точно подслушав. — Так о ком мы заботимся, когда любим телесные наслаждения? Ради кого мы ими захлебываемся? Ради тела, чтобы оно обжиралось, или ради души, чтобы ей эту телесную боль с собой не уносить?

 И что же тогда Дух? Чем его можно сломить? Угрозой телесных пыток. И угрозой загробных мук. Так? Значит, он вне этого? Он и не в теле, и не в душе? Через них до него можно добраться, но он за ними? Это один вопрос. А вот следующий.

 — Через что можно добраться до Духа, ясно. А кто может до него добраться?

 – Я.

 — Верно, Я. Причем, просто приняв решение сдаться. Про тебя после скажут: сломался. Но ты знаешь, что это ты сломал собственный Дух. А что ты на самом деле сделал? Избрал не терпеть какие-то муки. Либо телесные, либо душевные. Просто избрал, принял решение. И вот еще вопрос. А какое решение ты принял?

 — Получается, что я принял решение отказаться от Духа и жить либо в теле, либо в душе?..

 Прозвучало это у меня как-то жалостно. Дядька даже засмеялся.

 — Да ладно, не расстраивайся так! Ты принял всего лишь одно простейшее решение: мое время не пришло, и я пока поживу здесь. Не слишком ли ты о себе мнишь — от Духа он отказался! Для того, чтобы отказаться от Духа, надо быть хозяином и себе и ему, а ты хозяин?

 Я только пожал плечами: а что на такое ответишь?!

 — Не знаешь? Вот то-то и оно!..

 Вот с этого и началось для меня самопознание, которому я являюсь хозяином.

 

А. Шевцов Введение в самопознание

Нет незначительных частей речи! Как правильно разговаривать.

Здравствуйте, уважаемая редакция «Пантелеймон целитель»! 

Недавно я стал сторонником вашей газеты и осмелился написать. Так вышло, что я познакомил родителей с творчеством Анастасии Новых, а они меня — с вашей целебной газетой. Думаю, что всем нам, вашим читателям, уже давно известны важность и значение каждой мысли, возникающей в нашей голове, и слов, которые мы используем для передачи этих мыслей.  Нет незначительных частей речи! «Я никогда не пойду на митинг «против войны», когда рядом проходит митинг «за мир»  М. Тереза  Хочу напомнить некоторые правила использования и акцентировать внимание на такой незначительной части нашего богатого языка, как частице «НЕ». Главное правило её использования: Избегайте употреблять частицу НЕ там, где её можно заменить. Например, выражение «а он не дурак» лучше заменить на «а он умён» и т. д. Давайте разберёмся, почему существует такое правило?  Частица «НЕ» инвертирует смысл слова, предоставляя ему противоположное значения. Если провести аналогию с работой вычислительной машины, то наш мозг обрабатывает такое слово приблизительно следующим образом. Когда в мозг поступает частица «НЕ» (не дурак), он опускает часть «НЕ», обрабатывает слово, которое следует за ней (дурак), и только после этого возвращается к частице НЕ и подбирает антоним к употребляемому слову.  Так, в словосочетании «не слон» что появится в вашем воображении? Думаю, сначала слон. А потом? Скорее всего, ничего. Чтобы что-то появилось после слона, надо добавить уточнение: «Не слон, а бегемот». Тогда всё равно появляется сначала образ слона, а уже затем — бегемота. Если заменить слово сразу на правильное, не нужно так много операций нашему, и без того ленивому, мозгу. К тому же, у многих людей полной замены на антоним вообще не происходит. То есть, у человека, которому вы обмолвились о  «не дураке», в подсознании остаётся основное значение — «дурак».  У маленьких детей это особенно проявляется, когда их словарный запас ещё достаточно мал, как и жизненный опыт. Команды родителей: не трогай, не пей, не лезь... обрабатываются подсознанием как раз без части «не», и они нехотя делают то, что им запретили. То есть, они воспринимают это как раз наоборот, выполняя несовершенные приказы своих «повелителей».  Как правильно формировать свои вопросы:  В книгах, которые учат эффективному общению, акцентируется внимание на то, что вопрос надо задавать таким образом, чтобы напрашивался естественный ответ. Пример:  — Вы не хотите помочь?  — Нет, не хочу.  Если вы желаете получить негативный ответ, вы ставите негативный вопрос, и наоборот.  — Помогите, мне, пожалуйста!  — Да, охотно.  Обычно в разных ситуациях люди реагируют по-разному, и ответ также будет зависеть от многих других факторов. Но в общем, правильно заданный вопрос уже заключают в себе ответ. Есть на эту тему известный анекдот:  «Одесса. Туристы спрашивают местного жителя:  — Простите, вы не знаете, как пройти на Дерибасовскую?  — Не, ну вы слышали? Это, чтобы я, и не знал, как пройти на Дерибасовскую?»  В продолжение нашей темы хочу обратить внимание на разные призывы и лозунги. Ведь иногда самые искренние добрые намерения превращаются в плохие только благодаря маленькой частице НЕ.  Приведу пример нескольких таких замечательных призывов и лозунгов, которые приходится видеть и слышать, и которые мне лично, учитывая всё выше упомянутое, хотелось бы заменить: Ошибочные — Альтернативные  Не пей! — Будь трезвый!  Не бойся!—- Будь отважный и смелый!  Не ленись! — Будь трудолюбивый!  Не лги! — Говори правду!  Не обижай! — Будь вежливым и воспитанным!  Не будь рабом! — Будь свободным! Список можно ещё долго продолжать.  За каждым словом закреплён определённый образ, а, как известно, наш мозг работает, обрабатывая не слова, а именно образы, стоящие за ними. Если же частица «не» не воспринимается, то, употребляя негативные образы с частицей «не», мы обдумываем и этим самым усиливаем именно негативный образ, стоящий за ним. Так что предлагаю энергию наших помыслов отдавать позитиву.  Вспоминаю прочитанные мной когда-то слова Матери Терезы: «Я никогда не пойду на митинг «против войны», когда рядом проходит митинг «за мир». Как глубоко эта женщина понимала значение слов! Митинг или кампания против войны, алкоголя, табака или чего угодно даёт силы как раз тому, против чего они направлены. Анти(алкогольная) реклама рекламирует всё же (алкоголь), а не здоровый, трезвый образ жизни. А всё потому, что компании-производители наркотических веществ, к которым относятся и алкоголь, и табак, хорошо знают, как работает наш мозг. И даже когда их вынуждают выделять средства на борьбу с алкогольной зависимостью или курением, то подобными «анти»... кампаниями они только укрепляют свои позиции.  Нам же, сознательным людям, надо поддерживать МИР, ТРЕЗВОСТЬ и ЗДОРОВЬЕ. И именно эти слова должны звучать в названиях и содержаниях наших акций, митингов и кампаний. Так будем же УМНЫМИ!  Источник: газета "Пантелеймон"

Как всегда множество интересный историй и статей Вы можете прочитать на сайте газеты "Пантелеймон Целитель"