хочу сюда!
 

Рая

50 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 49-60 лет

Заметки с меткой «добро»

Яке яблуко віддати?


Маленька дівчинка тримала в руках два яблука.
Їй мама з усмішкою запитала :
- Люба, ти могла б дати своїй матусі одне з двох яблок?
Дівчинка протягом декількох секунд дивилася на маму, а потім подумала надкусила одне яблоко, а потім швидко інше.

 Жінка відчула,, як посмішка застигла на її обличчі, але намагалась не показати як вона розчарована. що її кохана доця  не хотіла з нею поділитися.
Через мить дівчинка протягнула одну з надкушених  яблук і сказала:
- Матуся, візьми ось це, воно більш солодке!
  

Незалежним від того, наскільки ви дорослий, досвідчений та обізнана людина, - ніколи не осуджуйте  інших. Дайте їм можливість пояснити. То, що ви бачите, може бути ілюзія. Часто ми бачимо тільки загальну картинку, ми помиляємося в істинних мотивах дії іншої людини. 

Бажаю всім, щоб  поряд були  люди, які готові не тільки відкусити купу яблук, але й віддати саме солодке   Вам. І щоб  поруч із вами були  люди, з яким ви були  готові віддати краще !!!

 

Для тебе 



Про беременных.

  Моя дачная подружка, кошка Ксюша таки родила. Сегодня прибежала налегке. Кушала много и жадно, правда мурчала как и раньше. Кстати мои друзья подозревают, что мы раньше, в прежних жизнях пересекались. Она заскакивает мне на колени, прижимается тельцем и обнимает меня. Такого ранее не было! Но я снимаю клещей, а тут промыл ей глазки и закапал, лечил от конюктивита. Не царапалась, хотя когтища знатные, заметил: ходит и ушками водит, она меня охраняет! Не просто так. Побыла часика два со мной, намурчала и убежала к детям. Я поздравил её с тем, что она стала мамой, мясное угощение ей пришлось по вкусу.
  Выяснилось, что Манька, сорока которая меня лет 15 троллит, оказывается и не такая злодейка. Она чётко принимает мой участок за свой и рьяно гоняет скворцов, а потому поклёванной черешни почти нет. Я ей сказал что хорошая она, но угощение не выложил. Сорока осторожная и не возьмёт ей предложенное. Ну так как кошка Ксюша ушла, я кинул в мисочку мясо. Вот тут Манька спикировала и стащила, кушала и трещала от радости на орехе. Она же утащила! Легко я её купил и радовался её восторгам.
  Рядом со мной магазинчик мясной открылся. Готовое там не покупаю. Но они колбаски с рубеленым мясом делают. Купил и обычную и охотничьи. Кинул в мультиварку, добавил укропа, травок, перца. Песня! Ещё горячие колбаски в коптилку, на нежных сливовых веточках. Если на айвовых- вы мой классовый  враг! Шипят.
   Еду в маршрутке никого не трогаю. Рядом берем енная девушка, лет 26, на восьмом месяце. Водит носом и заявляет.
- Мужчина, от вас пахнет!
- Трижды извиняюсь, я курю и на даче плескал вино на дно и разбавлял минералкой. Подлые итальянцы научили.
- Я не про то. Мой муж курит и выпивает, но тут пахнет. У вас что- то вкусное в сумке.
- Вот, колбаски самодельные- показываю.
 Можно попробовать?
- Ну тут перец есть.
- Вы жадничаете?
- Ни в коем случае. Меня учили отдать то, что захотелось ближнему. Кушайте.
 Она с удовольствием употребила и застенялась съесть последнюю. Но ей хотелось!
- Вы меня очень порадуете, если скушаете и это.
- Вкусно до изумления! Я возьму, хотя мне стыдно. Вы волшебник.
- Нет. Я не знал, что готовил это для Вас. Главное пересеклись.
 Мы вышли на разных остановках. Я выпил пиво без колбасок, но был счастлив и улыбался. Позитив и добро, у меня сегодня хороший день.

майский мыш



В перепончатой черной коже,
С злыми бусинками глаз,
С выражением личика-рожи
Мыш-инферно гостил у нас.

Мыш-инферно брезгливо морщась,
Беспрестанно скребясь в ладонь,
Локотками своими топорщась -
Перепончатая гармонь

Этот мыш укусил за палец,
Этот мыш посмотрел хитро
И отправился мыш-страдалец
В сине-пластиковое ведро.

Не способен быть благодарен
Человеку, который спас,
Не улыбку, а злобную харю
Строит мне этот мыш-пид...

Что теперь с тобой делать, зверюга?
Что ты скалишься злобно мне?
Думал я обретаю друга,
На другой, на ночной стороне.

Ну а ты как исчадие ада
Неприветлив и зол как черт.
Мне теперь твоей дружбы не надо -
Просто фоткой сравняю счет.

Злобный маленький карлик в коже -
Политтроль сатанинской сети -
Уходи из приятелей лёжа,
Так же лёжа к черту лети!



ЗЫ
Тут ведущие орнитологи подсказали что мышь - девочка. И сразу все встало на места.

Ну яка різниця?

Хто в чому одягнеться і як буде в цьому одязі виглядати?
Чужі лосіни, труси, носки, кеди??? Навіщо Вам таке в голові?
Головне не те, що зверху, а те, що в середині! Головне те, яка душа у людини, яке її наповнення angel . Головне не лосіни, чи носки в босоніжках, а головне те, що людина в цих лосінах робить, Її вчинки! Живіть своїм життям і своїми лосінами umnik  smile 








Добра Вам люди! smile  heart

Два брата

Давным-давно на месте святого Иерусалима жили два брата. Были они земледельцами и обрабатывали поле, которое им досталось в наследство от отца. Старший брат был холост и жил один. У младшего были жена и четверо детей. Братья любили друг друга и не хотели делить землю. Вместе пахали, вместе сеяли и косили, а урожай делили поровну.

Однажды вечером — дело было в жатву — улегся старший брат спать, да все никак заснуть не мог: беспокойные мысли мешали. «Живу я совсем один, — думал он, — ни жены, ни детей. Никого мне не нужно ни кормить, ни одевать. А у брата семья на плечах. Так справедливо ли, что мы делим урожай поровну? Ему же больше нужно, чем мне!»

Поднялся он среди ночи, взял охапку снопов из своей доли и отнес на братнину половину. Вернувшись, он спокойно уснул.

Той же ночью не спалось и младшему брату: думы о старшем тревожили. «Со мной дело просто, — рассуждал он, — когда я состарюсь, обо мне дети позаботятся. А что будет с ним на старости лет? Кто позаботится о нем? Так разве справедливо, что мы делим урожай поровну?»

Встал он, взял охапку снопов, отнес на братнину половину, вернулся и спокойно уснул. Наутро оба очень удивились, увидев, что снопов у них не убавилось, но ничего не сказали друг другу.

Следующей ночью повторилась та же история. Наутро братья снова удивились, а на третью ночь, неся снопы, друг другу, они повстречались на вершине холма и поняли, в чем дело. Тут они побросали свою ношу и, обнявшись, заплакали от радости благодарными слезами. Увидел Б-г их доброе дело и благословил то место, где они повстречались. А когда спустя много времени царь Шломо* выстроил Храм, который сулил всем народам мир, любовь и братство, он заложил фундамент как раз на том месте, где встретились братья

Про добрых людей

— А теперь скажи мне, что это ты все время употребляешь слова «добрые люди»? Ты всех, что ли, так называешь?

— Всех, — ответил арестант, — злых людей нет на свете.

— Впервые слышу об этом, — сказал Пилат, усмехнувшись, — но, может быть, я мало знаю жизнь!.. Можете дальнейшее не записывать, — обратился он к секретарю, хотя тот и так ничего не записывал, и продолжал говорить арестанту: — В какой-нибудь из греческих книг ты прочел об этом?

— Нет, я своим умом дошел до этого.

— И ты проповедуешь это?

—Да.

— А вот, например, кентурион Марк, его прозвали Крысобоем, — он — добрый?

— Да, — ответил арестант, — он, правда, несчастливый человек. С тех пор как добрые люди изуродовали его, он стал жесток и черств. (М.Булгаков. Мастер и Маргарита)


Разве люди бывают добрыми?

P.S. наверное все мы добрые, только после определенных жизненных моментов, считаем нужным эти самые светлые чувства прятать от окружающих. Иначе мы просто становимся беззащитными перед остальными.

.. немножко доброты вам в ленту))

від Татуси Бо

Киць-киць
Першого кота Алла знайшла біля під’їзду. Сірий брудний клубочок пищав і безнадійно дивився у цей світ одним оком. Сьогодні Аллі лікар-окуліст сказав, що падає зір на одному оці. І вона вирішила, що вже зовсім скоро осліпне геть на те око і увесь день ходила, примружувала хворе око, ніби звикала, жити з монобаченням. А тут це кошеня.
Алла вийшла заміж за Ігоря менше року тому. І тільки тут перед дверима, з цим кошеням в руках зрозуміла, що навіть не знає чи любить він котів. А може собак? А може рептилій? А може він і людей не дуже любить? Зайшла в квартиру, Ігор вийшов зустрічати. А вона стоїть в коридорі, і не може очі підняти. Їй здавалося, що в ту ж мить Ігор голосом Аллиної мами заверещить «убєрі етого блохастого ублюдка із моєго дома».
Ігор зазирнув їй в долоні.
- Де найближча ветклініка? Я за кермо, а ти шукай в інтернеті. Ось коробка…
На дно коробки він кинув шарф, його привезла Ігорова мама з Норвегії. Але кого це хвилювало цієї миті?!

Майже півроку вони боролися за Марка. Марк виріс статечним котом, здавалося, навіть нявчати не вмів, мудро роззирався у світі одним оком, мужньо зносив усі операції і процедури, і ніжно вмощувався на коліна, коли Алла сідала вечеряти.

Другого кота Адольфа приніс Ігор. Він знайшов його виснаженим і ледь живим під колесом машини на парковці. Вигодовував його з піпетки. І казав, що як тільки воно підросте, віддасть його в хороші руки. Не віддав. Не зміг. Адольф був справжнім нашестям, за кілька місяців встиг пошматувати і подерти все до чого міг добратися в цій квартирі. Ігор його сварив, навіть замахувався згортком газети, щоб хоч якось показати, хто в хаті господар.

Ігорева мама повернулася з Італії, там вона місяць гостювала у давньої подруги, прийшла в гості до сина, щоб як і завжди розказати йому який він лох, що не оженився на тій француженці, що не поїхав жити в Ліон, але з порогу побачила Адольфа і заверещала. На її вереск вийшов Марк і повернувши, мов курка, голову набік, роздивлявся Надію Георгіївну, професора філософії.
В той вечір вона пила заспокійливий чай, плакала і розказувала Аллі та Ігорю, що люди в їх віці дітей заводять, а вони тут котячу ферму. І «Алла, ну ти же женщіна, ти должна понімать». І «Животниє нє должни жить в домє». І «Ігорь, я етого нє пєрєживу, что б в мойом домє..». Ігор поправляв маму, нагадував, що «дом» цей він викупив у неї за ринковою ціною. Алла мила по третьому колу посуд і уявляла, як вона відкриває настіж двері і каже «Знаєте шо, тьотя Надя, валіть отсюда!» і слідом Адольф, кидається на її ніжно-блакитне пальто усіма своїми всюдисущими кигтями, а Марк сцить на її італійські чобітки.
Але цього всього не було. В кінці вечора, коли Надія Георгіївна почала говорити про політику Путіна, Ігор подав їй пальто. Вона тяжко сопіла, закутуючись в шаль, а Адольф рясно настяв їй на сумку. Це було у нього вперше, і Алла мала б гримнути на нього, але не могла.

Якоїсь миті Адолф змінився. Може тоді коли Аллу привезли додому після викидня і вона сиділа і боялась поворухнутися. Їй здавалося, що якщо вона поворухнеться, то це означатиме, що вона жива, а оживати їй не хотілося. Тому вона сиділа на ліжку годинами, гарячі сльози без схлипувань і без голосу текли за комір піжами. Адольф приліз вперше до неї на руки і вперше замурчав. Дуже голосно замурчав. І тоді Алла заплакала в голос. Тоді почала оживати.

Дуже уважний лікар переглядав їхні аналізи і результати обстеження і казав, що не бачить нічого, що могло б стати на заваді вагітності. Але вагітність не наступала. Алла слухала, кивала головою і думала, що вже давно змирилася з тим що в їхньому домі уже не буде дітей. Люди добре живуть і без дітей, і вона зможе.

На парковці, уже в машині, Ігор запитав, як вона. І Алла з подивом зрозуміла, що їй нормально, навіть добре. І почала Ігореві говорити, що їй і справді добре. Він увімкнув світло, почав їхати, і раптом вони обоє в один голос закричали. Ігор різко зупинив машину. Майже перед самим бампером у світлі фар сиділа кицька, біла, пухнаста і дуже гарна кицька. Ігор і Алла вийшли до неї, вона не тікала, видно було що кицька домашня, але без нашийника. Ще годину, Алла і Ігор з кицькою на руках шукали її господарів, заходили в усі офіси поблизу, щоб розказати, що ось, знайшли кицьку, шукають її господаря.
Цілий місяць Алла розклеювала в тому районі оголошення, писала в інтернеті і навіть в газету. Але Касю (Касандру) ніхто не шукав. Так вона і лишилася в них, смішна, вертлява кицька, яка передбачала зміну погоди, гріла капці, перед тим як Ігор і Алла прийдуть додому.

Алла дивилася на монітор і боялася дихати. Молоденька лікар водила пальчиком і казала, «ось ця крапочка – це плід, а ось ця дрібненька, яка моргає, це серце, зараз я порахую серцебиття».
Алла думала, як вона скаже Ігореві цю новину, як вона подарує йому цю надію, як вона зможе ще раз повірити в себе.
Ввечері, Ігоря в коридорі зустрічали усі коти і Алла.
- Ти знаєш, нас мабуть стане більше...
- Котик чи кішечка? Якої масті?

Все тече, все міняється.


Все тече, все міняється
ніщо на місці не зупиняється.
Все тече, все міняється
ніщо даром не минається.

Хтось падає, а хтось піднімається,
хтось радіє, а хтось кається.
Хтось злом оскверняється,
а хтось любов’ю очищається.


Все тече, все міняється
ніщо на місці не зупиняється.
Все тече, все міняється
ніщо даром не минається.

Хтось навчає, а хтось навчається
навчившись - навчає, все поновляється.
Хтось в домі поселяється, а хтось виселяється,
хтось долею посилається, а хтось відсилається.


Все тече, все міняється
ніщо на місці не зупиняється.
Все тече, все міняється
ніщо даром не минається.

Хтось воює, а хтось братається,
хтось сумує, а хтось кохається.
Все зле поволі втрачається,
а добре навіки залишається.



Все тече, все міняється
ніщо на місці не зупиняється.
Все тече, все міняється
ніщо даром не минається.

Важливе - стрімко наближається,
прожите - гірко віддаляється.
Хто прощаючи, на вік прощається,
хто при надії, до віку зустрічається.


Все тече, все міняється
ніщо на місці не зупиняється.
Все тече, все міняється
ніщо даром не минається.

Усім усе пригадається
посіяне, колись таки пожинається.
Хто на цих законах знається
дурницями не занімається.


про добро, зло і Вищу справедливість. Для Геварича

На заході криваво догорало сонце. Вітер розносив околицями попіл і сморід спаленої плоті. Вузькою польовою дорогою йшов, немолодий вже, чоловік, щось мугикав собі під ніс і був дуже задоволений собою.

«Добре, що я сьогодні, нарешті, позбавив село від зла. Ця сімейка ледь не зруйнувала наше життя – прийшли невідомо звідки, ще й почали нас вчити, як треба жити. Заманювали добрих людей в свою секту, годували всіх пиріжками й цукерками і так вже старались всім догодити, аж гидко. Вони точно якогось зілля домішували в свої пиріжки, бо чого ж інакше люди слухали їх і йшли до них, як дурні вівці. Ви тільки подумайте – дітей ми виховуємо неправильно, бо бити не можна і до тяжкої роботи змушувати. А хто роботи має? Я? Я вже своє в дитинстві відробив. І поля не тими хімікатами обробляємо, і рибу ловимо не тоді і полювати треба не так. Все не так! Я таки правильно «відкрив очі» громаді і вони правильно їх покарали, а головне – вчасно, бо люди майже повірили їм. Ще й амулети мої від вроків і болячок висміювали, поганці! Ледь, по світу не пустили. Не діють, вони бачте. Брехуни! Мені вони дуже допомагають, а решта їх або мало купує або не так використовує. Теж мені, праведники!»

Чоловік зі злістю плюнув собі під ноги і тільки тепер помітив, що його оточило кілька великих псів. Вони люто дивились на жертву,а з їх пащ рясно капала слина…

События.

0.4.2.2.6. «События».

1к. Сведения счётов, открытых буклетов,
Большие подсчёты и тёплое лето.
Застрявшие мысли остыли, оделись,
И вместе со мною они где-то делись.
Висевшее солнце блестало над нами
И ярко сияло своими лучами.
Куда-то уходят часы и минуты
И всё пролетает как будто, как будто…
Припев:
Вот так случилось, вот повезло,
Бонус открылся, может, на зло.
Зло и добро, они рядом идут.
Вот было зло, – добро тут как тут.

2к. Деревянная открытка и писательский режим,
Автономия ответов и бездонный лёгкий счёт;
Бесплатные игры нам могут присниться,
За всё заплатить всем придётся, и слиться.
Любовь наступает босыми ногами
И топчет, и топчет всё небо над нами.
Она заполняет несчастные души,
Кто выдержит это, тот – больше не нужен.

3к. Процессоры стонут, их стены гниют,
Их скоро покинут, оставят их тут.
Им не куда деться, – все входы закрыты,
А доступ кодов в лабиринте укрыты.
И все игроки всё равно попадают
Туда, где очки у них все отбирают.
И чтобы в игру они выиграть смогли, -
Им нужно всё время кричать: «Помоги!».
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
предыдущая
следующая