хочу сюда!
 

маргарита

40 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «святой дух»

11 вересня поєднало дві трагедії крізь віки

Всі християни 11 вересня 2017 року згадують святого пророка, Предтечу і Хрестителя Господня Іоанна. 



Свято носить назву Усікновення голови Івана Хрестителя.

Звичайно, мученицьку смерть Іоана Хрестителя важко назвати святом, але православна церква відносити саме до Великих свят. 11 вересня правильніше було б назвати днем пам'яті Іоанна Предтечі - пророка, який передбачив прихід у цей світ сина Божого Ісуса Христа.

Усікновення голови - що це за свято?

Усікновення глави Іоанна Хрестителя відноситься до Великим неперехідним святом християнської церкви. Це означає, що дата святкування випадає щороку на один і той же день - 11 вересня. 

Свято Усікновення — це день розставання святого з цим світом, у який він постраждав від людського гніву і жорстокості. Чого вчить нас це свято? Здавалося б, зло перемогло добро: праведник убитий, його кати живі. Так, мученицька смерть стала підсумком його життя і подвигу, але вона не стерла ті добро і правду, що він ніс людям. Точно так само ті з нас, хто загинув за віру і правду, жили не дарма. Життя, віддане во ім'я істини, може бути найбільшою жертвою. Вона не марна, з її допомогою людина проповідує свої ідеали.

В цей день в церкві проходять спеціальні служби.

Увечері 10 вересня, напередодні свята Усікновення голови Іоанна Предтечі, служиться всеношна.

На утрені 11 вересня читаються уривки з Євангелія від Матвія, де описуються події, пов'язані з Іоанном Хрестителем.

Також читаються спеціальні канони Іоанна Дамаскіна та Андрія Критського.

На літургії здійснюється апостольське і євангельське читання, присвячені події.



Теракт 11 вересня 2001 року став найбільшим в історії за кількістю жертв – тоді загинули приблизно три тисячі людей. Члени екстремістської організації «Аль-Каїда» захопили чотири літаки: два з них спрямували на будівлі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, третій – на будівлю Пентагону у Вашингтоні, четвертий літак впав у штаті Пенсильванія, не долетівши до цілі. Наслідки катастрофи веж-близнюків волонтери і будівельники ліквідовували майже рік.

Через 18 років після трагедії на одному з гаражних розпродажів група архівістів купила коробку, що припала пилом, із CD-дисками. На них – майже 2500 фотографій із місця ліквідації наслідків теракту, які ніхто ніколи не публікував. Архівісти розповіли кореспондентці проєкту Радіо Свобода за участі «Голосу Америки» «Настоящее время» про свою знахідку.
Клубки диму з північної вежі Всесвітнього торгового центру почали підніматися над Нью-Йорком о 8.46 ранку – в неї врізався літак. У той момент багато хто подумав, що стався нещасний випадок. Приблизно через 20 хвилин – уже в прямому ефірі сотень телеканалів – в сусідню вежу на швидкості близько 870 кілометрів на годину врізався другий літак. Іще через годину через сильну пожежу перекриття веж не витримали – і будівлі впали.
За офіційними даними, тільки в момент трагедії загинули 2977 осіб, понад 6000 були поранені. Відповідальність за теракти взяло на себе угруповання «Аль-Каїда».
«Сьогодні наші громадяни, наш спосіб життя, сама наша свобода були атаковані – під час серії цілеспрямованих терористичних актів. Жертви були в літаках, в офісах: секретарі, бізнесмени і бізнесвумен, військові та працівники федеральних служб, матері й батьки, друзі і сусіди. Огидне зло обірвало тисячі життів», – звернувся до нації президент США Джордж Буш-молодший, пообіцявши знайти і покарати винних.
Уламки зруйнованих хмарочосів зачепили і інші будівлі, їх незабаром теж знесли як так, що не підлягають відновленню. До ліквідації наслідків залучили кілька десятків тисяч осіб: пожежників, поліцейських, лікарів, працівників спецслужб і будівельників. Завали ВТЦ розчищали протягом наступних 10 місяців.
Весь цей час деякі з тих, хто розбирав завали, знімали те, що відбувається, на невелику камеру і переписували фотографії на звичайні CD-диски. Через 18 років після трагедії десятки носіїв з фотографіями опинилися на гаражному розпродажі, в коробці, яка привернула увагу групи волонтерів-архівістів.
Джонатан Берджесс, який очолює цю групу, і його команда на добровільних засадах займаються збором, оцифровуванням і архівацією даних – переважно музики. Ентузіасти отримують пожертви від передплатників і регулярно їздять Сполученими Штатами Америки в пошуках раритетів, купуючи цифрові носії на гаражних розпродажах і блошиних ринках.
«Це щось більше, ніж ми самі. У нас просто немає права приховувати ці фотографії. Їх повинен був побачити світ – все це частина нашої колективної історії», – розповів Джонатан Берждесс кореспондентці проєкту «Настоящее время».
Диски були в поганому стані, але архівістам вдалося відновити дані за допомогою спеціальних програм. Відповідно до метаданих, основна частина фотографій була зроблена в різний час між кінцем вересня і жовтнем 2001 року.
Майже всі три тисячі фотографій, які були виявлені, архівісти виклали у відкритий доступ. Єдине, про що вони просять, – проявити солідарність і допомогти тим, хто в перші хвилини і години після трагедії допомагав мінімізувати її наслідки. Архівісти сподіваються, що публікація фотографій допоможе залучити гроші в НКО, які допомагають постраждалим.
«Я сподіваюся, що ці фотографії стануть свідченням стійкості людської душі. Як говорив містер Роджерс (Фред Роджерс – знаменитий американський телеведучий дитячих програм. До своєї смерті в 2003 році він підтримував жертв теракту і працівників екстрених служб, записуючи спеціальні телезвернення і лекції про історичну пам'ять і про те, як пережити втрату близьких – ред.), нам необхідно шукати опору – щоразу, коли трапляється щось жахливе, знаходяться люди, готові прийти на допомогу. Ті, хто розбирав завали ВТЦ, зараз помирають від хвороб, пов'язаних з цими роботами», – говорить Берджесс.
Пізніше колега Берджесса Джейсон Скотт написав, що родичі людини, яка зробила ці фотографії, зв’язалися з командою архівістів і повідомили, що автор фото помер. Від чого саме, Скотт не уточнив, а ім'я загиблого його близькі побажали залишити в таємниці.
За даними Центру з контролю та профілактики захворювань в США, не менше ніж 400 тисяч людей мають ті чи інші проблеми зі здоров'ям, пов'язані з терактом і ліквідацією її наслідків. Через отруйні домішки азбесту, бензину та свинцю, а також продуктів горіння хмарочосів і літаків, що потрапили в повітря, постраждали сотні тисяч людей, які жили і працювали поруч з ВТЦ.
Як розповідали ліквідатори та журналісти-розслідувачі, тільки близько 20% робочих на майданчику отримали респіраторні маски. У багатьох ліквідаторів, що звернулися за допомогою, діагностували різні форми раку, гастроентерологічні, респіраторні й очні захворювання.
Все більше людей розповідають, що страхові компанії та урядові структури, в яких працювали учасники ліквідації наслідків терактів, відмовляються покривати дороге лікування. Довести, що проблеми зі здоров'ям пов'язані з професійною діяльністю, виявилося набагато складніше.
Майже відразу після терактів Конгрес США створив спеціальний Фонд жертв 11 вересня, з якого постраждалим і родичам загиблих виплачувалися компенсації. Він пропрацював до 2004 року і виплатив близько 7 мільярдів доларів 5,5 тисячам осіб. Фонд відновив роботу лише в 2011 році за указом тодішнього президента Барака Обами – після протестів і декількох років масштабних інформаційних кампаній.
Кількість людей, в тому числі і ліквідаторів наслідків, перевищує кілька десятків тисяч осіб. За компенсаціями до фонду звернулися понад 50 тисяч осіб, виплати отримують трохи менше від половини з них, і цих грошей часто недостатньо, щоб отримати якісне лікування. Вже понад 18 років члени фонду намагаються домогтися пропорційних компенсацій, але з кожним роком суми виплат скорочуються. До 2019 року уряд зменшив виплати на 70%.
Сьогодні на місці веж-близнюків – дві чорні мармурові діри-воронки, в які стікають тонни води. По краях водоспадів вигравірувані імена всіх 2977 загиблих під час теракту. Це місце називають Ground Zero – «нульовий рівень».

Сторіччя Злуки УНР і ЗУНР

Виступ Президента України з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР

22 січня 2019 року - 11:03

Виступ Президента України з нагоди Дня Соборності України та 100-річчя проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР

Дорогі співвітчизники!

Рівно сто років тому на цьому майдані сталася одна з найбільших подій у тисячолітній  історії України. Тут відбулося  проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Об'єднання в єдину державу. З того дня і навіки незалежність України означає її самостійність і соборність.

Підтвердженням прагнень до соборної і суверенної держави був велелюдний Софійський майдан. Багатотисячна громада вітала проголошення Акту Злуки. Військовий парад, синьо-жовті знамена, урочиста атмосфера, дуже особливий піднесений настрій та освячення дійства службою Божою у Святій Софії…. Навіть недовгої збереженої хроніки досить, аби відчути – то було справжнє національне свято.  Так вершилася історія.   

Акт Злуки – це найвища точка української революції і визвольних змагань початку двадцятого століття. Він став результатом величезних всенародних зусиль, праці і боротьби, що тривали століттями. 

Українська революція продемонструвала наявний на той час колосальний державницький потенціал України. Його творили тисячі і тисячі прославлених і незаслужено забутих літераторів, музикантів, акторів, лікарів, священиків. Їхньою подвижницькою працею державність України з давнього спогаду перетворилася на живу мрію, а мрія стала політичною програмою. Історичні обставини, пов’язані з поразкою імперій у Першій світовій війні, дали Україні унікальну  можливість реалізувати свою державність.  

На жаль, шанс тоді було втрачено. Головна причина: тогочасним українським політикам забракло єдності. І не знайшлося тоді політиків, які могли б об’єднати народ для протистояння московській навалі.  Втрата незалежності мала наслідком і втрату соборності. Україну знову поділили чужі держави, а над нашим народом нависла ніч бездержавності, в якій проти нього коїлися тяжкі злочини. 

Але продовжувала жити велика надія. І коли наприкінці двадцятого століття випав новий шанс для України здобути державну самостійність,  ми знову згадали про єдність як про головну запоруку незалежності.  

21 січня 1990 року «живий ланцюг» мільйонами рук поєднав Львів із золотоверхим Києвом. Як видимий знак того, що настала черга відновлення незалежності держави. Нація згадала свій історичний досвід і оперлася на нього. Так постала незалежна Україна, єдина і неподільна, від Чернігова до Криму,  від Ужгорода до Луганська.  

Україна здобула незалежність, але в Кремлі точно з цим не збиралися миритися. І буквально з моменту проголошення нашої незалежності почалися спроби відновлення російської імперії. З висоти теперішнього досвіду ми можемо точно назвати ці спроби початком гібридної війни проти України. Знаряддям для ворога стали українські політики, які малювали карту з поділу України, ділили її на російськомовну і українськомовну. І вони байдуже дивилися на те, як розкрадали армію, допомагали зав’язати на шиї економіки «газовий зашморг» кабальних контрактів.

І час істини настав у 2014-му. Україна твердо ступила на шлях зміцнення своєї свободи, своєї незалежності, на шлях до Євросоюзу, на шлях до НАТО. І щоб змусити нас зректися цього вибору, Москва анексувала Крим і спробувала роздробити нас на частини, аби легко проковтнути. Перед нами знову постала загроза втрати соборності і незалежності. Але ціною великих жертв, ціною великих зусиль українського народу ця загроза відведена. І у жорсткому протистоянні з терористами, з російськими найманцями і з частинами регулярної російської армії ми з вами зупинили ворога. А гаслом нашим було: «Єдина країна».

Україна зміцніла, Україна продемонструвала впевненість у своїх силах.  І в День Соборності ми щиро звертаємося до наших земляків, які живуть в кордонах України, але на тимчасово окупованих територіях Криму, частини Луганської та Донецької областей. Ми ніколи про вас не забуваємо. Ми кожного дня працюємо для того, щоб наблизити день вашого звільнення від ворожого ярма.

Для досягнення наших цілей нам потрібно берегти і зміцнювати нашу українську єдність і соборність. А тому всім має бути чітко зрозуміло – Україна є унітарна держава, з однією державною мовою - так записано в українській Конституції. Жодних федерацій і ніяких спеціальних статусів. Єдина незалежна соборна Україна!

А ще ми твердо знаємо, яким має бути фундамент нашого дому. Ми знаємо, що у нього є ще одна незамінна опора, основа нашої духовної незалежності. Ми не можемо йти обраним нами шляхом, якщо українська православна громада розділена. Маємо позбавити ворога такого інструменту – інструменту послаблення нашої державності, інструменту –як залежність церкви від Москви, від впливу країни-агресора.

У різдвяні дні  ми отримали радісну новину, яка ще більше зміцнила нашу віру і силу. Створення Православної Церкви України ще раз продемонструвало силу єдності. Ми вкотре пересвідчилися – коли ми єдині, для нас немає нічого неможливого. Те, що роками десятиліттями, століттями здавалося недосяжним - збулося. Прийшов час, щоб на цьому духовному фундаменті, непідвласному жодним підступам ворога, ми продовжили будувати спільний мирний, процвітаючий, спільний для всіх український дім.

Томос – це ще один символ нашої незалежності і державної, і духовної. І я хочу нагадати слова, з якими Вселенський Патріарх звернувся після підписання Томосу до митрополита Київського і всієї України Епіфанія, а за його посередництвом до українського народу і всього світу: «Дорогий наш брате, цього чудового історичного дня у священному осередку православ’я з нами перебувають князь Володимир, княгиня Ольга, а з ними разом усі нащадки української землі. Всі ті, хто стояв за свої очевидні права; хто завзято боронив їх як окремі права українського народу, як уселюдську справедливість, але також як і права особи».

Княгиня Ольга, князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Володимир Мономах – це є київські, українські, а не московські, російські володарі. Рівноапостольний Володимир охрестив свій народ у Києві, де тисячоліттями все стоїть на своєму місці: і фундаменти Десятинної церкви, і Свята Софія, і храм Спаса на Берестові, і Києво-Печерська лавра. Золотоверхий Київ в нашій традиції давно став «новим Єрусалимом».

Так називав наш Київ і митрополит Володимир Сабодан, заповідаючи своєму наступникові об’єднатися з усіма православними України в єдину помісну церкву. Варто, щоб до цих слів щирого християнина і патріота нашої землі прислухалися всі, хто сьогодні  вирішує, ставати членами Православної Церкви України, чи залишатися в церкві московській.

Ми хочемо і робимо так, щоб цей вибір і далі відбувався в мирі і спокої, без насильства.

Я хочу подякувати Верховній Раді України і її Голові Андрію Парубію за те, що Парламент України підтримав моє звернення до Вселенського Патріарха щодо надання нам Томосу, а зараз прийняв необхідну законодавчу базу для того, щоб мирно відбувався процес. Днями я підпишу закон, який гарантуватиме винятково мирні та добровільні переходи парафій в чіткій, визначеній законом України процедурі.

Дорогі співвітчизники!

«Разом з власної волі з 1919 року» – під таким гаслом Україна сьогодні відзначає столітній ювілей Акту Злуки.

Але ми перебуваємо напередодні важливого народного волевиявлення. Сто років історичного досвіду заохочують нас до правильних висновків з минулого. Ми знаємо про безпрецедентний масштаб підготовки Кремля до втручання у вибори. І з цим стикаємося, до речі, не лише ми, вся Європа, увесь світ. Але немає сумнівів у мудрості нашого народу, у його єдності на шляху, яким ми йдемо у майбутнє.

Наш шлях – це дорога до Євросоюзу, до НАТО, до миру і добробуту. Ми з вами зберегли державу, зцементували її фундамент і довели, що здатні здобувати перемоги на нашому власному шляху.

Ми відродили українське військо у небачений в історії термін. Сьогодні Збройні Сили України – це сотні тисяч належно підготовлених, озброєних і забезпечених усім необхідним воїнів, вихованих на українських військових традиціях.

Наш європейський курс, попри активну протидію Росії на дипломатичному фронті, дозволив нам з вами добитися ратифікації Угоди про асоціацію усіма країнами Євросоюзу і запустити роботу поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. ЄС уже став найбільшим торговельним партнером України.   

На черзі – прихід в Україну потужних інвестицій,  пришвидшення темпів розвитку нашої економіки. Про це вже завтра говоритиму в Давосі на зустрічі з керівниками держав та великих світових компаній.   

Рівень зростання ВВП за підсумками 2018 року складе 3,4%. Це не так багато, але – це є максимальний показник за сім років.  Інфляція знизилася до 9,8%. Вона ще доволі висока, але це – найнижчий показник за п’ять років. Золотовалютні резерви зросли майже до 21 млрд доларів. Це - п’ятирічний максимум.

Що означають ці сухі цифри?  Вони означають, що найгірше вже позаду. Що криза, спричинена війною, економічною агресією та блокадою з боку Росії – відступає. Відступає завдяки спільним зусиллям влади, суспільства, бізнесу. Що відновлення економічного зростання відкриває можливості і до відновлення рівня життя. Що це вже зовсім недалека перспектива, року-двох, від сили трьох, коли, нарешті, плоди реформ стануть відчутними для абсолютної більшості суспільства.

Створення армії та відновлення економічного зростання;  асоціація з Євросоюзом і безвізовий режим;  децентралізація і Томос; курс на вступ до НАТО та Євросоюзу – це чіткі та системні, послідовні кроки відповідно до нашої довготривалої стратегії. А перехід до європейської якості життя українців – це є головний зміст нашої державної політики, яка спирається на єдність нашого народу.

Європа – це високі стандарти життя, а НАТО – надійна гарантія безпеки.

Ми єдині і вільні. Жодна імперія нас не зможе більше розділити. Ми йдемо своїм шляхом. І на цьому шляху армія боронить нашу землю, мова боронить наше серце, а віра боронить нашу душу. У нас є підстави впевнено дивитися у майбутнє.

Дозвольте завершити словами великої Ліни Костенко:

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку.

Ми з вами точно переможемо!

Слава Україні! 

Фотопрогулки. Святогорская лавра часть 1

В прошлых моих репортажах со Святогорске я рассказал о памятнике Артему, прогулке по Северскому Донцу и путешествии к дальним пещерам Лавры.
Пришло время рассказать о самой Лавре.
Рассказ свой я разделю на 2 части(собственно как и было в самом путешествии)- в 1 части будут общие виды, а во второй мы прогуляемся внутри и я расскажу вам историю Лавры.
DSC05286



[ Читать дальше ]

С праздником Пятидесятницы!

Всех верующих в Бога Авраама, Исаака и Иакова поздравляю с днем сошествия Св.Духа.
Изначально это был праздник первых снопов. Но 2000 лет назад этими "снопами" стали апостолы и ученики Иисуса Христа, всего 120 человек. Так родилась Церковь.

Не будем потребителями жизни

Бог создал этот мир для нас,со всей его красотой.ОН дал нам жизнь,правда у всех она разная,даёт нам солнечное тепло,любовь родных и близких,встречи с друзьями,каждому своё...Кто-то радуется спортивным победам,кто-то новым открытиям и изобретениям,кто-то удачной продаже.У каждого своё бывает счастье.А что мы взамен БОГУ за это счастье?
Множество людей не знает или не хочет знать,откуда у него те успехи или радости,не задумывается
кто дал ему жизнь,и главное зачем?Мы,люди,в в своём большинстве потребители жизни и даров Божиих.Кто-то,например,родился в богатой семьи,ему бы кому-то помочь бедному или нуждающимуся,а он тратит деньги впустую...Или художник,имея дар рисовать,рисует,получая за это огромные гонорары,тратит деньги на сигары и женщин,забывая поблагодарить за свой дар
Создателя и не жертвует на храм БОЖИЙ.Давайте,не будем простыми потребителями жизни и даров Божиих,вспомним кто нам их дал,для чего мы живем.А жить мы должны
не забывая о БОГЕ,всё время благодарить и славить,воздавать Ему хвалу за то,что Он нам дал.За жизнь,за хлеб,за воду.за какую-то способность,например,сочинять рассказы или хорошо,прибыльно
управлять своим предприятием.И даже за плохое благодарить.Например,сегодня сломалась машина.А так бы я поехал в дорогу и разбился...Значит БОГ меня оградил от беды.КАк говорится,всё что ни делается,делается к лучшему.Но ещё Бог дал нам эту прекрасную жизнь,для того чтобы мы могли любить.
Любить Бога,любить отца и мать,своих родных и близких.Но не только...Любить надо всех людей и врагов!!!тоже.Ведь по сути Иисус,пришёл в наш мир,где большинство людей были его врагами,некоторые его ненавидели,другие забыли,третие не знали и знать не хотели.А ИИСУС пожертвовал собой,умер и воскрес,победил смерть,ради таких людей,ради любви,чтобы люди
изменились видя Его пример самопожертвования.Ещё нам надо помогать всем,даже жертвуя собой,как Иисус,и просить прощения у БОГА за наши грехи и старатся их не совершать.И тогда мы не будем простыми потребителями жизни,а и будем тем,кем мы должны быть-живущими во Христе,ради Его благого Имени.Аминь

C праздником Вознесения Господня!!!

Всех поздравляю с праздником Вознесения Господня!!!Мира,добра и любви вам всем!!!smile

Три православных музыки 2-ое апреля 2013 года

Из альбома "Светлана Копылова"Богоносная Россия"

10-Смиренное Дитятко
11-Петербургская Подвижница
12-Присяга

Приятного прослушивания
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
27
предыдущая
следующая