хочу сюда!
 

Вика

40 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-43 лет

Заметки с меткой «виховання»

Батьки теж помиляються: 7 головних помилок у вихованні дітей


1. Ми не дозволяємо дітям відчувати ризик
Ми живемо у світі, в якому загрози чатують на нас на кожному кроці. Розуміючи це, ми робимо все, щоб захистити наших дітей. Але психологи з Європи впевнені: якщо дитина не грається на вулиці, якщо їй жодного разу не довелося впасти й обдерти коліно, то в дорослому житті вона часто страждатиме різноманітними фобіями і комплексами.
[ Читати далі ]

1 важлива причина чому ніколи не потрібно кричати на своїх дітей

Визнайте - адже бували такі ситуації, коли ви використовували крик у виховних цілях. Іноді дійсно складно утриматися від нього. Це самий і швидкий і дієвий спосіб вплинути на неслухняне чадо.Однак є дуже важлива причина, чому ви ніколи не повинні цього робити.

Не думайте, що крик насправді зможе дисциплінувати дитину, змінити його поведінку. Він має короткочасний ефект і призводить до втрати довірчих відносин між вами.Але ось чому дійсно не слід кричати на дитину: через вашу агресію він починає боятися вас. Звичайно, він зробить все, чого ви від нього вимагаєте, але тільки через страх перед вами. Коли ви кричите, то втрачаєте контроль над ситуацією. Дитина не може вам довіряти, оскільки ви показуєте свій найгірший недолік - невміння тримати себе в руках.Проявіть розуміння і співчуття до дитини, і тоді, може бути, в дорослому житті він буде ставитися до вас з таким же терпінням і любов'ю.

Не використовуйте крик у виховних цілях, інакше страх буде єдиним почуттям, яке ваше чадо буде відчувати до вас.

Важливо, щоб дитина виконувала прохання, тому що поважає вас і не хоче засмучувати.

Ваші діти схожі на губку:

Вони з легкістю вбирають будь-який негатив чи позитив, що виходить від вас. Всі ваші звички і слова вони тут же копіюють. А потім переносять і в доросле життя. Пам'ятайте це золоте правило: "Не виховуйте своїх дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе!"

А ви часто використовуєте крик, щоб вгамувати неслухняного дитини? А на вас батьки кричали? Обов'язково поділіться цією важливою інформацією з іншими!

Читайте також:

Чому людина стоїть на місці, не йде до своєї цілі

Як досягти успіху в житті

Як знайти баланс між особистим життям і кар’єрою

10 порад, як знайти роботу після довгих пошуків

Як працювати з людьми, які Вам не подобаються

Як розповісти дитині про секс?




Особливості відносин між чоловіком жінкою починають цікавити дитини вже в дошкільному віці, коли вона починає помічати фізіологічні відмінності між хлопчиками і дівчатками. Тоді ж малюк починає замислюватися про те, як народжуються діти. Делікатну розмову з дитиною рекомендується почати з пояснення на доступній мові особливостей фізіології чоловіків і жінок. Пояснюючи, чому саме хлопчики відрізняються від дівчаток, необхідно акцентувати на тому, що це - інтимні місця, які не можна показувати.

[ Читати далі ]

Що не можна вимагати від маленьких дітей?


 

Цілком нормально, що у кожного батька - своя методика виховання дитини, яка здається найбільш успішною і зручною. Велика кількість сімей дотримується позитивного погляду на суворі заходи виховання дітей, підтримку батьківського авторитету і старанність дитини при першому наказі мами чи тата. Враховуючи все вищезазначене, необхідно виділити кілька аспектів, які неприпустимо вимагати від дитини в будь-якому віці.

[ Читати далі ]


10 порад про те, як виховати дітей нормальними



Перш ніж я почну цей текст, хотів би сказати одну важливу річ. Бути батьками – неймовірний привілей. Далеко не кожна людина є обдарована ним. Однак, народити дитину це лише пів справи. Друга половина, не менш складна, – це правильно виховати її . Вміння добре справлятися з цим завданням сьогодні є великою рідкістю. Не раз у своєму вихованні ми кидаємося з одних крайнощів у інші. То ми надто мало себе любимо, помічаючи лише свою дитину, а «залюблюючи» її втрачаємо своє «я», губимо стосунки та особисте щастя. Або ж навпаки – ведемо себе надто егоїстично, забуваючи що наша дитина потребує саме нашої опіки та турботи. У цьому тексті я згадав лише про крихітку тих проблем, які нині виникають у наших сім’ях . Їх, звичайно, багато більше. Однак, із чогось-таки треба починати. Навіть, мені самому. І ще. Я не пишу тут про те, що за дитину треба молитися, приводити до храму чи  регулярно причащати. Це настільки очевидні речі, що витрачати на них ваш дорогоцінний час було б якось не чесно.

[ Читати далі ]

... А ШО ???...

... А ШО ???...
Сиджу на березі затоки, рибалю. Раптом десь з прибережних кущів - Брязь! Дзенькіт розбитого скла. Потім ближче... ще ближче... Виходить з-за кущів такий от сучасний Гаврош, і абсолютно не зважаючи на мою присутність, б'є горільченою пляшкою об найближчу до мене каменюку...
- Що ти робиш???
- А шо???...
- Так ти ж сам будеш тут купатись, ноги поріжеш!
- А я тут купатись не буду, ги ги ги...

Сусід попросив допомогти засклити балкон. П'ятий поверх. Працюю, піді мною весь двір, як на долоні. Ось вийшов літній чоловік з пакунком сміття в одній руці і з товстою бамбуковою палицею в другій. Запхав пакунок до контейнера, а палицю, трохи повагавшись, притулив до стінки будиночка двірника, (палиця йому не потрібна, але, може, комусь згодиться). 
Працюю далі. З-за рогу будинку вийшов хлопчик років 8-9. Футбольнувши кілька раз порожню пластикову пляшку, швидко втратив до неї цікавість. Підняв камінець, шпурнув в кота, що вигрівався на сонечку. Промазав. Став шукати чим ще кинути, але кіт втік... Побачив намальовані крейдою на асфальті дівчачі "класики" - пострибав на одній ніжці до половини - набридло. Поплентався навмання в одну сторону, в другу и тут, раптом, помітив ту бамбукову палицю... Зраділо схопив її, поклав під кутом, одним кінцем на асфальт, другим на бордюр, наступив однією ногою, намагаючись зламати, потім - обома. Палиця не піддавалася, лише злегка пружинила. У дворі з'явився ще один хлопчик того ж віку. Помітив фізкультурні вправи першого і радо приєднався до нього. Обнявшись, хлопчики спробували подвійною вагою подолати вперту палицю, але палиця не лише легко встояла, але й норов свій показала; - крутнувшись, вислизнула з-під ніг. Хлопчики попадали побивши коліна об асфальт. Намагаючись помститися непокірній палиці, хлопчики, порадившись, притягли шматок бетонної бордюрини, підняли її, скільки змогли і з силою кинули на палицю. Палиця знову спружинила а бордюрина, відскочивши, впала на ногу одному з хлопчиків. Той, заверещавши березневим котом, вчинив кілька балетних піруетів Гранджете на ще неушкодженій нозі... Годі було далі терпіти нахабний опір палиці. Час застосувати радикальні заходи. Схопивши палицю, постраждалий хлопчик, кульгаючи, підбіг до цегляного будиночка двірника і став щосили гамселити палицею об ріг будиночка. Палиця боляче віддавала в руки і все ще трималася. На допомогу другу прийшов його товариш, і палиця, нарешті, здалася... Вона не зламалася навпіл, а розмочалилася посередині. Задоволені перемогою, хлопці шпурнули подоланого ворога на асфальт, для певності ще потоптавши його, зібрались шукати нові пригоди.
Гей, хлопці! - Гукнув я з балкону. А нащо ви ту палицю поламали?
- А шо??? - Майже хором відповіли вони...


        Вхідні двері нашого парадного, обшарпані, обклеєні уривками численних давніх і нових оголошень ніколи не радували око, але тиждень тому, повернувшись з відрядження, я не пізнав їх. Хтось (явно не ЖЕК), ретельно обдер і оголошення і стару фарбу і перефарбував двері в красивий темно малиновий колір. А в ліфті дзеркало повісив. Мені аж ніяково зробилось; я ж теж міг би це зробити, але й на думку не спало... Недовго ми тішились обновою. За тиждень і двері і переговорний пристрій і, навіть, бетонна підлога перед дверима була хаотично спаплюжена білим аерозолем, а дзеркало в ліфті розбито... Подивитися б в очі цьому вандалові і чемно спитати: 
- Голубе, навіщо? - Впевнений, здивовано лупаючи очима, воно відповість:
- А шо???

        Товариш запросив в гості до Барнаула (Алтай) і організував нам з сином незабутню подорож тайгою вздовж Катуні. Був початок вересня, вдень було, навіть, спекотно, але вночі ми добряче мерзли, бо навкруги були лише кремезні модрини, а модрина - то не сосна, в неї голки як трава, з неї пружню підстилку під намет для тепла не зробиш. Вирішили ми з сином пошукати щось більш підходяще і невдовзі набрели на досить велику галявину, на якій стояла, складена з кедрових колод хатина. Так званий зимник.           Йдучи до нього, я став розповідати синові все, що знав про зимники від Арсеньєва - (Дерсу Узала)
        - Там є така полиця і мисливці що заходять в той зимник користуються всім, що там є, а коли йдуть звідти, заготовлюють дрова для тих, хто прийде пізніше, залишають те, без чого можуть обійтися; крупу, сіль, сірники... Такі тут Справжні Люди, так виховав їх Закон Тайги! Може й ми щось добрим людям на згадку про наше перебування залишимо. Цигарки, сірники, абощо.
        Підходимо. Навколо розкидані грубезні кедрові чурбаки, а сама хатина! - Жодного цвяха! Жодної металевої деталі! Навіть завіси і ручка на дверях - дерев'яні! Музейний експонат ХVI cторіччя! З'являється думка - цю ніч переночуємо в теплі, під дахом!
Обережно відсовуємо дерев'яний засов, прочиняємо двері. В хатині напівтемрява. Маленьке віконце ледь-ледь освітлює кімнату, в ніс б'є дивний запах. Поки очі призвичаюються до світла, бачу широку лаву-ліжко вздовж стін, здоровенний чурбан біля віконця (як його сюди вкотили?) виконує роль стола. Вздовж другої стінки піч з лежанкою... 
- Обережно! - Раптом сіпає мане за куртку синок. - Дивись, батьку, під ноги! На долівці і, навіть, на лаві купи лайна... Одна... Три... П'ять... Вісім... - Десятка з півтора... Ошелешені, обережно задкуємо до дверей. Мовчки переглядаємося. Крутиться одне питання: - навіщо??? Це ж не один покидьок наробив, це ж організована група дебілів! Найдальший від хатини чагарник метрів з п’ять, а ближні, взагалі, під хатинкою...
- Переночували в теплі, - сумно хитаю я головою.
- І полицю з крупою-сірниками побачили - вторить синок.
Дверцята на горищі не причинені, крізь отвір проглядає складене там сіно. 
- Не сумуй, козаче, підбадьорюю я сина, - он, бачиш, сіно! Зараз наберемо, скільки зможемо, під намет намостимо, все одно в теплі переночуємо! 
Підкотили чурбан, заліз я на нього, розчинив дверцята, простягнув руку до сіна, а там...       О, леле! Там теж! В сіні теж!!!
Нема у мене, бодай, жодного пояснення, але дуже хочеться подивитися в очі тим веселим придуркам і чемно спитати: 
- Навіщо? - Впевнений, здивовано лупаючи очима, вони хором промовлять:
- А шо???

 

       А от ще: - Крим. 2002 рік. Гаспра. Йду знаменитою ”Царською стежиною” (Колись напишу і про неї і про Ай Петрі) Вздовж всієї стежини, через кожні 100 метрів Були дбайливо встановлені важкі бетонні стели, які повідомляли скільки сот метрів пройдено, скільки лишилось, який висота над рівнем моря і який кут нахилу стежини.

   … Були встановлені…

      На час моєї прогулянки від них лишилась ледь третина… Дикою, безглуздою силою вони були розтрощені і скинуті під укіс. Неможливо уявити, щоб нормальна людина, яка приїхала здаля до теплого моря на відпочинок, подібним чином розважалась… На чудом вцілілій лавочці я зустрів єгеря, який, ледве не плачучи розвіяв мої сумніви і розповів мені про розваги відпочивальників.

     На злу справу - знищення бамбукової палиці, бетонної стели, та інші ”розваги” було витрачено в десятки разі більше енергії ніж могло бути витрачено на добру, - скажімо вкинути ту порожню пляшку в контейнер, а не Футболити її…Чому вони вибирають більш енерговитратний шлях відпочинку?

     Коли в тій же Гаспрі я підтягнув викруткою розхлябані завіси на дверях мого номеру, коридорна прибігла на брязкіт металу, і якийсь час не могла слова вимовити, дивилась на мене, як на представника позаземної цивілізації… 
    Я можу привести ще десятки подібних історій, та й кожен з вас зможе. Але чому, в деяких, зовні абсолютно нормальних людях, незалежно від національності і віку, стільки прихованої гидоти? Гени? Самоствердження? Виховання вулицею? Спосіб життя? Пошук адреналіну?
     Не дано мені цього зрозуміти. Що за дебільна партизанщина? Проти кого? 
Я не маю на увазі тих, зомбованих покидьків, що дарують солдатам мед з вибухівкою, викликають вогонь сепарів на ВСУ, а потім їдуть в Україну за пенсією. Там все ясно. 
Неясно з тими, хто і сам пояснити свою поведінку в змозі лише дебільним:
   -
А шо???

Чи потрібно вчити дітей, поважати чужу приватну власність?


Прочитавши достатньо форумів про те, що в нашій країні не захащина приватна власність, найбільше мене вразили аргументи проти її захисту.
Ось наприклад:

1) "а якщо діти гуляючи в футбол, закинуть м"яча в двір. Невже їм не можна зайти його забрати?"
Круто, як на мене. Я не розумію, чому мій двір повинен бути прохідним, бо в нього м"ячі будуть закидати?
В мене були такі ситуації.
Захотів я посадити декілька нових квітів. Бахнув 5000грн..... посадив.
Вертаюсь в двір, через деякий час і прозріваю - квіти зломані, квітник потоптаний.
Виявилось, що через те, що я покосив перед двором, а інші ні, діти вирішили пограти в футбол, саме перед моїм двором.
Не одноразово, м"яч залітав в квітник і вони його доставали.
Тобто, через те, що деякі батьки не здатні навчити дітей, не лазити в чужих дворах і не псувати чуже майно, я не маю права захистити свою власність.

З поліцією, тут ще цікавіше - якщо збитки не становлять 700 грн., поліція розвертається і їде, бо то не до неї. Таким чином, кожен день псувати майна до 500грн., у нас - то є законно.

2) "Захочуть діти в садку яблук порвати, то що, їх за те стриляти, чи собак спускати?"
Тобто, Ви маєте ростити сад, доглядати, обробляти і т.д..... щоб в один прекрасний момент прийти, та побачити гарні дерева, але вже без яблук.
Хоча, тут є й друга сторона медалі - вже не ті дерева і умови, і хочеш чи не хочеш, а приходиться обробляти сад хімією.
Такі батьки, не те, що не поважають чужу власність, а навіть власних дітей. Уявіть ситуацію, коли Ви обробили сад і по інструкції, після обробки, декілька днів не можна туди виходити - за те, деякі діти, там можуть пошуршать добре. Чим це закінчиться???? Залежно від хімії - навіть, смертю.


3) Саме прекрасне, на мою думку. "Якщо я захочу зайти до сусіда, а в нього закрито. Я перелізу через паркан, то мене має покусати собака?"
Може я дурак, но я не хочу, щоб коли в мене закрито, до мене лізли через тинок і лазили по двору.
Знову ж таки, повертаєшся додому.... бачиш, що хтось лазив по двору...викликаєш поліцію, а вона запитує: "на яку суму завдано збитків?"... можливо, на маленьких участках, люди все описують.... но маючи велике господарство, я навряд чи скажу, що "в мене в кучі лежало 2346 картоплин, а зараз лежить 2257".... тоді поліція відповідає: "Вам не нанесено достатньо матеріальних збитків для того, щоб ми заморочувались над тим, хто залазив у Ваш двір і що тут робив". КРУТО!!!


Може я чогось не розумію? Що Ви думаєте з цього приводу?

95%, 20 голосов

0%, 0 голосов

5%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая