Розповім одну цікаву історію. В мене є родичка, яка працює вихователем в дитячому садку. До її групи водять дитину, що має тата з Йорданії. Він є доволі товариською людиною, любить багато говорити. Одного разу навіть подарував їй скатертину, вишиту дбайливими йорданськими руками :-).

Так ось, цей йорданець іще до початку туніських подій розповідав про майбутні заворушення. Казав, що спочатку вони будуть в Тунісі, потім в Єгипті, потім в Йорданії. Коли це все почалося, моя родичка запитала його, звідки він знав. Йорданець відповів, що вони домовляються в Інтернеті про всі ці акції, мітинги і т.д. А так як ні мовного, ні релігійного бар'єру нема, домовлятися вони можуть про акції в різних країнах. І разом робити революцію.

Тепер мені зрозуміло, чому в Єгипті ще на початку заворушень  відключили по всій країні інтернет. Уявіть: люди, які не бачили один одного і які навіть не знайомі, можуть домовитися і вигнати свого Президента або змусити уряд підти у відставку. Все що їм треба, це комп'ютер, модем і бажання щось змінити у своїй чи навіть сусідній країні. 

В Україні активність користування Інтернетом не нижча, ніж в арабських країнах. Так, за даними Bigmir аудиторія українського сегменту Інтернету у грудні 2010 року склала більше 20 млн. користувачів. Зупинити цей процес, як, власне, і відключити всій країні доступ до мережі - неможливо. Поширення Інтернету в Україні вже давно пройшло ту точку біфуркації, коли можна було це поставити на контроль. Якщо ви зараз згадаєте про Білорусь, де у день виборів відключали Інтернет, то також згадайте, що в Білорусі діє один державний інтернет-провайдер. На нашій батьківщині цих провайдерів не злічити. При цьому вони використовують різні технології доступу: телефон, кабель, мобільний Інтернет. Навіть в Єгипті не змогли повністю влаштувати "залізну завісу", бо ж є ще і супутниковий зв'язок. Доступ в Інтернет через супутник можна перекрити, хіба що прийшовши і відібравши у вас тарілку.

Люди вже активно використовують можливості інтернет-комунікації. Так, наприклад,  координація дій по святкуванню Дня Соборності (22.01.2011р.) здійснювалась у Facebook. Користувачі, які жодного разу один одного не бачили, долучили свої організації та провели ряд заходів по всій Україні. Одні зробили афішу, другі надали інформаційну підтримку, треті прийшли і взялися за руки. Завдяки Інтернету ми на власні очі бачили, як відпиляли голову ідолу Сталіна в Запоріжжі. А запорізькі комуністи були спіймані на брехні, коли заявляли, що нібито все обмежилося киданням у пам'ятника пляшки з-під пива. Уявіть, якби "Тризуб" не виклав це відео на Youtube, то ймовірно про відпиляну голову ніхто і не дізнався, а все скотилося б до рівня "одна бабка сказала".  

В Тунісі все скінчилося вигнанням Президента, в Єгипті - відставкою уряду. Повертаючись до подій в арабських країнах і враховуючи українські реалії, замість висновку слід задати риторичне питання: чи не так тепер робитимуться революції в XXI сторіччі?    

Станіслав Полянський, Спільнота патріотів "Україна понад усе!"

Цей кліп демонструє радикалізацію суспільства. Причому радикалізацію молоді - молодість завжди перемагає старість (це закон природи). Найцікавіше те що вся влада представлена стариганами - Янукович (60 років), Азаров (63 роки)... Що вони можуть дати молоді - вони відстали від сучасного світу років на 30, що вони можуть дати українцям - вони-ж не мають жодної краплі української крові? Що може дати Донбас? - Купу сміття, що зветься металобрухтом, або вугілля яке дешевше зовсім не видобувати, а може тотальне старіння населення цього регіону, чи найбільшу смертність в Україні? Донбас - це промисловий регіон а-ля Уганда - рабські умови праці та надзвичайно швидке старіння населення, багатії-олігархи та (пост-)комуністичні чиновники, що стали новою місцевою аристократією. Донбас - це не вчорашній день, це позавчорашній день. Це регіон який міг-би бути лідером в 60-х, 70-х - але не пізніше. Сучасному світу потрібні інформаційні технології та агропромисловий комплекс - це все є на Заході та Півдні, але не в Донбасі. Донбас - це найбідніший, дотаційний регіон який вважає що годує інших, Донбас - це вимерші міста Луганщини та Донеччини, це повальне пияцтво в місцевих селах та регіон пенсіонерів. У нього нема майбутнього. А тим часом Західні регіони демонструють зростання народжуваності - на Заході вже більше молоді аніж на Сході і з кожним днем ця різниця зростає. А що далі? Далі - вибух, який можна відстрочити, але не зупинити. Антиукраїнський режим Януковича-Азарова нездатний протриматися довго.

Опитування: А ви б відпустили своїх дітей відпочивати до Єгипту, де зараз іде війна і не працює телефонний зв'язок?

Правоохоронці викрали журналіста та намагалися змусити його написати явку з повинною у крадіжці трактора. Зараз журналіста госпіталізовано.

25-річного журналіста представництва "5 каналу" у Полтаві Юрія Стеценка госпіталізовано 28 січня після побиття співробітниками Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Про це повідомив сам Стеценко. З його слів, 28 січня близько 15:00 його було викрадено співробітниками карного розшуку біля будинку Полтавського міськуправління юстиції по вулиці Стешенка, 6.

"Коли я вийшов з юстиції, до мене підбігли двоє невідомих... кілька разів ударили по голові, від чого я знепритомнів", - сказав Стеценко.

Коли він отямився, то побачив що перебуває в автомобілі Daewoo сірого кольору, співробітник карного розшуку Артем Мочалов, якого він знав, підвозить його до чорного ходу будинку міськвідділу міліції по вулиці Сковороди, 2-Б.

"Вони затягли мене на другий поверх у свій кабінет і відключили мій мобільний телефон", - сказав Стеценко.

Співробітники міліції вимагали від журналіста написати явку з повинною у крадіжці трактора.

Після того, як журналіст відмовився написати відповідну заяву, міліціонери протягом 4 годин били його по голові й спині.

Коли журналіст пред'являв їм своє посвідчення, міліціонери лише сміялися у відповідь.

Згодом Стеценка було відпущено, а потім госпіталізовано у хірургічне відділення 2-ї міськлікарні Полтави, де лікарі встановили в нього перелом ребра, струс мозку, численні забиття м'яких тканин на животі й спині.

Батько журналіста подав скарги на незаконні дії працівників міліції в прокуратуру Полтави, управління Служби безпеки України й Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Начальник відділу у зв'язках із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв підтвердив факт побиття журналіста, додавши, що зараз співробітники відділу внутрішньої безпеки обласного УМВС розслідують цей факт.

ТСН.

Правоохоронці викрали журналіста та намагалися змусити його написати явку з повинною у крадіжці трактора. Зараз журналіста госпіталізовано.

25-річного журналіста представництва "5 каналу" у Полтаві Юрія Стеценка госпіталізовано 28 січня після побиття співробітниками Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Про це повідомив сам Стеценко. З його слів, 28 січня близько 15:00 його було викрадено співробітниками карного розшуку біля будинку Полтавського міськуправління юстиції по вулиці Стешенка, 6.

"Коли я вийшов з юстиції, до мене підбігли двоє невідомих... кілька разів ударили по голові, від чого я знепритомнів", - сказав Стеценко.

Коли він отямився, то побачив що перебуває в автомобілі Daewoo сірого кольору, співробітник карного розшуку Артем Мочалов, якого він знав, підвозить його до чорного ходу будинку міськвідділу міліції по вулиці Сковороди, 2-Б.

"Вони затягли мене на другий поверх у свій кабінет і відключили мій мобільний телефон", - сказав Стеценко.

Співробітники міліції вимагали від журналіста написати явку з повинною у крадіжці трактора.

Після того, як журналіст відмовився написати відповідну заяву, міліціонери протягом 4 годин били його по голові й спині.

Коли журналіст пред'являв їм своє посвідчення, міліціонери лише сміялися у відповідь.

Згодом Стеценка було відпущено, а потім госпіталізовано у хірургічне відділення 2-ї міськлікарні Полтави, де лікарі встановили в нього перелом ребра, струс мозку, численні забиття м'яких тканин на животі й спині.

Батько журналіста подав скарги на незаконні дії працівників міліції в прокуратуру Полтави, управління Служби безпеки України й Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Начальник відділу у зв'язках із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв підтвердив факт побиття журналіста, додавши, що зараз співробітники відділу внутрішньої безпеки обласного УМВС розслідують цей факт.

ТСН.

«Я не буду у майорінні політичних прапорів говорити про політику. Об’єднують націю не різні кольори, а національні ідеали, цінності. Україну завжди єднав і буде єднати український дух. Якраз український дух завжди витає на цьому полі. От чому потрібно завжди їхати у Крути, везти сюди своїх дітей, допомагати музею, бувати тут треба кілька разів на рік».
«Від чого сьогодні застерігають Крути. Крути говорять, що 100 років тому, забрати нашу соборність і незалежність можна було військовою, мілітарною окупацією. Сьогодні – окупація здійснюється в світі, як правило, не мілітарно, окупація здійснюється – гуманітарно. Якщо у нас не буде імунітету від засилля чужої мови, чужої пам’яті та культури – у нас не буде історії. А історія вчить, що за самооцінкою нації іде її самовизначення, а за самовизначенням формується єдність нації і соборність»

Так хто ж це сказав сьогодні?

Свіча. Горить… вогнем свого народу,
нагадуючи сотні мертвих тіл.
Свіча. Німа. Як пам'ять про свободу.
Як чорна стрічка в душах матерів.

Свіча. Страшна… Бо в полум’ї згоряє
останній подих віри юнаків,
що пануватиме добробут в ріднім краї
й не буде двох Дніпрових берегів.

Свіча. Тремтить. То сльози жовтим воском
по безталанних зморених руках,
по головах рабів з промитим мозком,
стікають, обпікаючи їх в прах.

Свіча. Була. Давно її не стало…
Погасла. Щезла. Із залізних пут
Тюрму страшну самі ми збудували
Ідеям волі, дітям горе-Крут.

Свіча… Та ж запаліть! – ця річ нехитра,
лиш пам'ять щоб не стерла круговерть.
Складіть, раби, ще раз свою молитву
і доведіть – не марна Їхня смерть!