О сообществе

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важные заметки

Вид:
краткий
полный

Поезія сучасних авторів.

Життя минає



Життя минає… Наче все без змін,
та невгомонний час  - це наш загальний ворог
звичайно бреше нам живим усім,
що все повернеться в звичайний кругообіг.

09.02.19


із серіїї "Життєві нотатки"

© Copyright: Віталій Тугай, 2019 р.

---------------------------------------------------------------------------------------------

мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http://lesovihok.avtor.me
 та авторська сторінка на Фейсбук: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/


День народження

У Неї День народження лиш тільки раз в житті.
У Неї сльози радості в очах.
Вона життя малює у барви золоті.
Вона живе у наших серцях.

Вона дарує крила й підносить до небес.
Вона долає простір і час.
У Всесвіті безкрайньому Вона не знає меж,
Народжуючись знову для нас.

Конваліями білими Вона цвіте в віршах,
Лікуючи скалічений світ.
Мелодіями ніжними лунає у піснях,
Лишаючи у вічності слід.

Там,де дві мрії поєдналися в одну,
Де є Вона і Він...І світ один для двох.
Там,де два серця віднайшли свою весну,
Святкує День народження Любов.

Новорічне

Новий рік стоїть вже на порозі.
Кожне серце прагне сповнення надій.
Хтось достатку,хтось здоров"я в нього просить,
Хтось ще вірить у реальність своїх мрій.

А я хочу в нього щиро попросити,
Щоб від болю не здригалася земля.
Щоби сиротами не лишались діти,
Щоб скінчилась врешті клята ця війна.

Щоб діждалась кожна мати свого сина,
Щоб зоря Різдвяна зло перемогла.
Щоби спокій повернувся в Україну
В рік Любові,миру,злагоди й добра!

Боже,збережи нам Україну!

Боже,вбережи нам Україну!
Захисти,як добрий батько,дитину.
Господи,дай міцності духу!
Простягни із неба помочі руку.

Кров і сльози край наш вмивають.
Чорні круки над землею літають.
Знову східна нечисть лютує,
Що не будувала,те руйнує.

Господи,спаси нам Україну!
Я благаю у цю слізну годину.
Дай Архангелів нам в допомогу,
Хай боронять наше небо від злого.

Подаруй нам,Боже,мудрості крила
Й розуміння,що у єдності сила!
Укріпи нас в наших прагненнях,Боже!
В боротьбі цій лиш з Тобою переможем.

Плач Душі

Часом здається,сил більше немає,
Від болю й смутку крається душа.
Вогнем нестерпний відчай обпікає,
Клубком у горлі застряють усі слова.

Даремно серце відповідь шукає
В похмурих днях,байдужих вечорах.
Питання є,а рішення немає...
Нема ні спокою,ні миру навіть в снах.

Один лиш крок до прірви у зневіру.
Відвічна боротьба добра і зла.
Душа моя,чому в тобі так мало віри?
Чому така ти норовлива і слабка?

Плаче душа,оголена і боса,
Свою нікчемність відчуваючи сповна.
Та не утіхи,лиш прощЕння в Бога просить,
Смирення келих ще не випитий до дна.

Вже не кричить...Лиш тихо перед Богом
Схиливши голову,душа моя стоїть.
"Немає неможливого нічого"-
В глибинах серця голос ледь звучить.

Кудись зникає смуток і тривога.
Як немовля у батька на руках,
Вже посміхається душа в обіймах Бога,
Промінь Любові запаливши у очах.

Бунтарь

Бунтарь, - кто растревожит спящих стаю,
не может быть прощён, помилован уже.
И крылья непослушному терзают,
чтоб неповадно телу было и душе…

Ругали, били, а сами танцевали
враги его и мнимые его друзья.
На месте крыл похабно рисовали
запретный знак из ран, что, мол, летать нельзя.

Чтоб крылья там его не вырастали,
чтоб даже думать не посмел о небесах!
А он свой взгляд вновь устремлял всё дали -
хотел лететь и петь в предсмертный даже час.


13.05.18


© Copyright: Виталий Тугай, 2018
-------------------------------------------------------------

мой  официальный авторсткий сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me  
авторская страница на Фейсбук:
           www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Останнi днi зими



Останні дні зими неначе не останні –
Січе обличчя сніг, як кара людям всім.
Останні дні зими вподобі не весняній,
І люди кажуть: Ні! Тікають в теплий дім.

Бо вдома теплий чай, та  діти, чи – онуки,
Коли все так, то й сум по тій весні – дарма.
Годинник на стіні ковтає миті, – слухай!
А може і не слухай… Зима піде сама.

Останні дні зими –
чомусь лютує небо.
Мете в обличчя, дме - напевно є за що.
Полотна крижані, чи є нам в них потреба?
Чому набридлий сніг кружляє наче чорт?

Дерева навкруги – коряві чорні руки,
Неначе п’ятірні, зшкрібають з неба синь.
В облозі хуртовин такі повільні рухи,
А хочеться весни… Іди, вже лютий, згинь…

27.02.18

© Copyright: Віталій Тугай, 2018
-----------------------------------------------------------------------------------------
                   мій официальный сайт "Камін для душі":
                                    http://lesovihok.avtor.me  
                        та авторска строрінка на Фейсбук
                   www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/


Хресний шлях

Любов вмирала на хресті...
Від болю й смутку небо розривалось.
У тому винні ми усі.
О,людство,що з тобою сталось?!

Душа стає на хресний шлях,
А серце цвяхи пробивають.
Стискають груди біль і страх.
А на Голгофі вже Тебе чекають.

Ти під хрестом важким упав не раз,
Хоч не було на Тобі жодної провини.
Вина за те на кожному із нас,
Бо наші душі - скам"янілі стіни.

Чи хоче хтось Тобі допомогти
В обличчі тих,хто прагне допомоги?
Та ми не можем і свої хрести нести,
Ми боїмось тернистої дороги.

Засуджуємо ми усіх і все,
Для себе ж виправдань знаходим гори.
Гординя й егоїзм - понад усе!
А ти нас вчив смирення і покори.

О Серце Матері,прошу Тебе,пробач,
За те,що Сина так безжально розпинають!
Стань,душе,під хрестом і тихо плач...
Хай щирі сльози з тебе гріх змивають.

Свята Любов зависла на хресті... 
Своїми ранами нам небо відчиняє.
До істини й життя дає ключі,
А ми Її ще й досі зневажаєм.

Не мовчіть!

Не мовчіть!Говоріть про кохання,
Про любов і про тугу серця.
Кожен день може стати останнім
І ніколи вже не повернеться.

Потім буде занадто важко,
Потім буде занадто пізно.
Потім буде до болю страшно,
Буде серце кричати слізно.

Не гордуйте пробаченням щирим,
Бо прощати - то дар від Бога.
Не знайдете у серці миру
На тернистих життєвих дорогах.

Бережіть своїх рідних,коханих,
Поки є ще для цього час!
Не почує він ваші благання,
Коли доля розлучить вас.

Не колись!Але тут і зараз
Про свої почуття розкажіть.
Нехай сонце розсіє хмари.
Подзвоніть,обійміть,пригорніть!

Знов стелиться нiч



Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях.
І далі - вперед без сумнівів жодних.
Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця,
Сіяє й надалі в холодній безодні.

Та думка мене тримає одна:
Не вмію, не зможу, а чи боюся…
Не здійсненні мрії неначе орда
За мною з надією віддано рвуться.

Ось постріл луна, і зграя пташок
Зірвавшись у мить з прилеглого гаю,
Віщує мені: Життя – це ніщо,
Та лише воно здатне вести до раю.

Не згинули ще мої вороги –
Кують свою лють, та сил не втрачають.
Чи може любов’ю їх не зігрів –
Що правда-то правда, та хай пробачають.

Як згадка мені про прожиті дні
(Дитячі, легкі, наївні, летучі),
З’являється птах, і де - той мій гнів?
Сповзає в яри, як туман неминучий.

Знов стелиться ніч рядками на лист,
Та літери ці - з відлунням у скронях.
Мій Боже, молю, вклади у них зміст,
Який я щоразу читаю в долонях.


13.02.18


                мій официальный сайт "Камін для душі":
                         http://lesovihok.avtor.me  
                   та авторска строрінка на Фейсбук
                www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
240
предыдущая
следующая