Я час від часу відповідаю поштою на запитання щодо моїх подорожей і, зокрема, щодо їх організації. Як? З чого починати? Куди бігти і що робити? Останнього разу на мене накинулося натхнення і я написав досить розлогу відповідь про те, як я планую та готуюся до подорожей зацікавленому товаришу з нашого сайту. Коли дописав - вирішив, що після незначного доведення напильником цю розповідь можна й опублікувати.

На самостійну подорож за кордон нелегко наважитися вперше, до цього звикнувши до безпечних, давно накатаних, але тому й "прісних" організованих туристичних груп. У мене "організованого" досвіду було небагато, тому на першу авантюру самостійної поїздки з товаришем ми пішли досить легко.

Першою стала єгипетська 2007 року. Поїхали ми удвох з другом без всяких планів. Точніше, план був: розберемося на місці. Для початку ми купили квитки в Каїр і назад, тоді я забронював на пару днів хостел в Каїрі, а там у них, якщо вірити опису готелю, якраз була штука під назвою travel desk. Я спочатку було подумав, що це просто консультант там у них сидить на пів-ставки, але цей travel desk виявився повноцінною турфірмою, а готель у них був, виглядало, всього лише паралельним доходом. Отже, по приїзду нас особливо не запитуючи взяв в оборот менеджер, показав першим ділом товсті зошити з відгуками вдячних туристів, ну і за чайочком, раз таке діло, ми почали з ними планувати маршрут, втискуючи щось, викидаючи щось, щоб поміститися у наші два тижні. Ну от, власне, і все. Далі у нас голова не боліла. В кожному місті нас зустрічали і проводжали з поїзда/автобуса/джипа представники їхніх партнерів. Селили в готелі, пакували в екскурсійні автобуси. Мороки мінімум, коротше кажучи, і при цьому залишається достатньо свободи і "контакту з країною". Бо тебе не возять всюди на туристичному автобусі з натовпом таких же, як і ти, підневільних туристів. Замість цього - звичайні рейсові автобуси, задрипані вагони другого класу і т.д. На перший раз - чудово, незвично, цікаво! Але далі, все ж таки, хочеться більшої самостійності.

Другою країною був Туніс, на якому я і виробив свою теперішню схему підготовки. Взагалі, Туніс - пречудова країна для початку самостійних подорожей: компактна, цікава, із зрозумілим та якісним транспортом. Тільки тепер я не знаю, як там і що, після того, як вони свого "папіка" скинули, чи достатньо спокійно для поїздки. Про Туніс я писав більш детально у фотоальбомі, там можна почитати, а тут я коротко розпишу саму послідовність планування. 

Отже, на сьогоднішній схема наступна (не вдаючись в конкретику для певної країни):
1. Збираються охочі поїхати, з ними узгоджуються дати.
2. Купляємо квитки туди і назад.
3. Вирішуємо візові питання, якщо потрібно. Це може стати значною проблемою - "вільним мандрівникам" не дуже довіряють, навіть у африканських країнах. Якщо ти в готель на пляжі, і назад - без проблем. Хочеш поїздити - на тобі проблем мішок! Але є й без заморочок країни, Туреччина, наприклад (про Єгипет не кажу, зараз туди їхати, м'яко кажучи, не варто :) ). Може так статися (наприклад, для Європи), що доведеться спочатку розробити детальний план, забронювати, або й викупити всі готелі, і лише тоді починати займатися відкриттям візи. Коротше кажучи, тут всіх можливих варіантів і не опишеш.
4. Читаю багато і довго про країну, що там можна подивитися, який там є транспорт і як працює, які звичаї, які пастки і т.д. Тримаю при цьому під рукою карту і все на ній розглядаю. Для збору корисної інформації (різного роду, транспортної зокрема) я користуюся форумом LonelyPlanet (зараз він з якоїсь радості закритий, кажуть - забагато у них повідомлень на форумі, мовляв, треба їм переробляти двіжок). Зазвичай через тиждень-два в голові оформлюється непогана картинка, з якої вже можна починати писати план.
5. Створюю у ворді табличку з двома колонками: дата та місце. Друга колонка значно ширша, бо туди вписується багато інформації.
6. Заповнюю дати, проставляю приліт, відліт і починаю вписувати місця, в які хочемо потрапити, і скільки в кожному хочемо провести днів. Для встановлення порядку, що за чим, слугує вже відкладена в голові карта і приблизне уявлення про транспортне сполучення в країні. Інколи щось доводиться викидати на цьому етапі, бо цікавого в будь-якій країні завжди більше, ніж ти в змозі побачити навіть за місяць чи два, не кажучи вже про два тижні.
7. Коли місця стають на свої місця (каламбурчик :) ), починаємо вписувати до кожної точки маршруту, чим і коли ми туди приїдемо і як звідти виїдемо. Для цього часто слугують сайти залізниць та автобусних перевізників, переважно вони релевантні і на них можна покладатися. На цьому етапі можливі певні зсуви та перестановки, наприклад, з-за того, що потрібний автобус ходить через день, або поїзд йде вранці, а не увечері, коли тобі б хотілося.
8. Починаю підбирати житло.Тут кожен вже собі сам вибирає по бюджету і ступені любові до комфорту та чистоти :) Популярним сайтом для бронювання є booking.com, але він спеціалізується на готелях "загального плану", без бюджетного ухилу. Я надаю перевагу hostelbookers.com, він розрахований більше на "бюджетників", хоча і дорогі пропозиції там теж є. На цьому етапі також доводиться детальніше працювати з планами міст, щоб підбирати собі вдале розташування житла. Карту району кожного готелю з контактами я роздруковую і потім додаю до плану.
9. По ходу планування в табличку також заношу всяку цінну інформацію, що трапляється по дорозі.
10. Все. Чекаємо своєї дати і вирушаємо назустріч пригодам! :)

Окремим списком йдуть всі цікаві місця та інформація про те, як до них дістатися. Для цього також чудово згодяться книги-путівники на зразок LonelyPlanet.

Нижче, в якості наочного прикладу - кусочок плану поїздки до Марокко через Туреччину, найдетальніше розпланованої з усіх.

02.07	Стамбул (9:30 приблизно) Купити план центру, поїхати в центр на метро до кінцевої ст. «Aksaray», пересадка на трамвай ст.«Yusufpasa», поїсти, погуляти: Yerebatan Sarnici (цистерни), Gedikpasa Hamam, ст. трамвая «Beyazt-Kapalar», Hamam Caddesi65-7, off Gedikpasa Caddesi (подумати, чим ще зайнятись) 20:00 – Karakoy ferribot (from 20:00 ferries depart every 30 minutes, on the hour and half hour,) 21:00 – Kadikoy ferribot, звідти автобусом E10 (20:25, 20:55, 21:00, 21:25, 21:55) 23:00 - Gokcen Airport http://www.turkeytravelplanner.com/go/Istanbul/Transport/ataturk2gokcen.html виліт 01-50
03.07	Casablanca (05:30 приблизно). З аеропорта доїхати поїздом (відправлення кожної години: 6:00, 7:00 etc, в дорозі 30-35 хв.). Потусити день, відпочити. Переночувати: Hotel Central, 20 Placa Ahmad al Bidaoui,  00212661162826
04.07	Casablanca->Fes поїздом зранку (8:15). Тусити день у місті,   Переночувати:  Riad Damia, 10 rue Sornas, Ziat, 00212 62 18 97 77
05.07	Fes цілий день   Fes ->Rissani  увечері нічним автобусом ONCF (20-30 відпр.)
06.07	Rissani  в 06:44 Rissani->Merzouga на таксі,або організувати там же на місці. Можна пошукати спосіб дістатися до озера, тамфламінго та інша живність. Увечері виїзд в пустелю на ніч.
07.07	Зранку повернутися в Rissani. Можливо, озеро глянути цього дня. Rissani -> Marrakesh нічним автобусом CTM в 18-00
08.07	Marrakesh в ???  Тусити весь день. Переночувати:  RiadMarrakech Rouge, Riad Zitoune Jdid, Derb Zinka Dika 40

У рейтингу країн, близьких до спалаху протесту, Україна одразу після Тунісу

У блозі газети The Wall Street Journal опубліковано рейтинг країн, в яких, на думку упорядників списку, можливі спалахи протестних настроїв. Автор матеріалу зазначає, що розрахував придуманий ним самим індекс за досить простою формулою, без економетричного моделювання, не враховуючи великої кількості чинників.

Перше місце в списку посіла Кенія, індекс протестних настроїв в якій прирівняли до 100. На другому місці Камерун з показником 94,5, а на третьому Пакистан з індексом 90,8. Четвертий рядок дісталася Нігерії (88,9), а замикає п`ятірку Індонезія (80,3). До верхньої десятки потрапили також Філіппіни, Гватемала, Марокко, Йорданія і Азербайджан.

Росія опинилася на 40 місці з показником 58, зауважує Лента.ру, між Саудівською Аравією (58,4) і Таїландом (56,2). Грузія, Узбекистан, Україна, Білорусь, Туркменія і Казахстан мають у рейтингу бунтівних країн вищі позиції.

1. Кенія 100.0
2. Камерун 94.5
3. Пакистан 90.8
4. Нігерія 88.9
5. Індонезія 80.3
6. Філіппіни 80.1
7. Гватемала 79.2
8. Марокко 78.7
9. Йорданія 78.6
10. Азербайджан 78.6
11. В`єтнам 77.9
12. Алжир 77.4
13. Лівія 76.9
14. Індія 76.6
15. Узбекистан 76.4
16. Єгипет 75.3
17. Болівія 74.7
18. Грузія 73.4
19. Туркменістан 71.3
20. Домініканська Республіка 69.6
21. Туніс 69.1
22. Україна 68.2
23. Боснія і Герцеговина 67.3
24. Колумбія 67.1
25. Південна Африка 67.0
26. Перу 66.2
27. Іран 65.7
28. Венесуела 65.5
29. Білорусь 65.1
30. Китай 64.3
31. Казахстан 64.0
32. Македонія 63.8
33. Бразилія 62.0
34. Еквадор 60.4
35. Мексика 59.4
36. Туреччина 59.1
37. Румунія 59.0
38. Коста-Ріка 58.8
39. Саудівська Аравія 58.4
40. Росія 58.0
41. Таїланд 56.2
42. Аргентина 54.6
43. Чилі 54.1
44. Хорватія 50.5
45. Малайзія 49.2
46. Литва 49.0
47. Тайвань 48.7
48. Бахрейн 47.9
49. Латвія 47.6
50. Уругвай 47.2
51. Кувейт 46.7
52. Ізраїль 46.1
53. Польща 45.8
54. Болгарія 44.0
55. Словаччина 42.5
56. Угорщина 40.5
57. Португалія 40.3
58. Естонія 39.5
59. Катар 38.8
60. Греція 38.8
61. Об`єднані Арабські Емірати 38.6
62. Чехія 38.4
63. Іспанія 38.0
64. Південна Корея 37.5
65. Італія 36.2
66. Словенія 35.1
67. Гонконг 34.8
68. Франція 34.5
69. Нова Зеландія 33.2
70. США 32.3
71. Японія 32.2
72. Бельгія 31.7
73. Ірландія 31.2
74. Великобританія 30.3
75. Сінгапур 29.9
76. Австралія 29.2
77. Фінляндія 28.9
78. Нідерланди 28.7
79. Норвегія 28.5
80. Швейцарія 28.2
81. Німеччина 28.2
82. Данія 27.8
83. Канада 27.5
84. Австрія 27.2
85. Швеція 26.7
Індекс протестних настроїв заснований на трьох показниках: індексі сприйняття корупції, який складає організація Transparency International, індексі розвитку людського потенціалу ООН і індексі Джині.

На початку 2011 року масштабні виступи опозиції відбулися в Лівії (13 місце, індекс 76,9) Єгипті (16 місце, індекс 75,3), Тунісі (21 місце, індекс 69,1). В інших країнах Близького Сходу і Північної Африки також спостерігається зростання протестних настроїв.

Розповім одну цікаву історію. В мене є родичка, яка працює вихователем в дитячому садку. До її групи водять дитину, що має тата з Йорданії. Він є доволі товариською людиною, любить багато говорити. Одного разу навіть подарував їй скатертину, вишиту дбайливими йорданськими руками :-).

Так ось, цей йорданець іще до початку туніських подій розповідав про майбутні заворушення. Казав, що спочатку вони будуть в Тунісі, потім в Єгипті, потім в Йорданії. Коли це все почалося, моя родичка запитала його, звідки він знав. Йорданець відповів, що вони домовляються в Інтернеті про всі ці акції, мітинги і т.д. А так як ні мовного, ні релігійного бар'єру нема, домовлятися вони можуть про акції в різних країнах. І разом робити революцію.

Тепер мені зрозуміло, чому в Єгипті ще на початку заворушень  відключили по всій країні інтернет. Уявіть: люди, які не бачили один одного і які навіть не знайомі, можуть домовитися і вигнати свого Президента або змусити уряд підти у відставку. Все що їм треба, це комп'ютер, модем і бажання щось змінити у своїй чи навіть сусідній країні. 

В Україні активність користування Інтернетом не нижча, ніж в арабських країнах. Так, за даними Bigmir аудиторія українського сегменту Інтернету у грудні 2010 року склала більше 20 млн. користувачів. Зупинити цей процес, як, власне, і відключити всій країні доступ до мережі - неможливо. Поширення Інтернету в Україні вже давно пройшло ту точку біфуркації, коли можна було це поставити на контроль. Якщо ви зараз згадаєте про Білорусь, де у день виборів відключали Інтернет, то також згадайте, що в Білорусі діє один державний інтернет-провайдер. На нашій батьківщині цих провайдерів не злічити. При цьому вони використовують різні технології доступу: телефон, кабель, мобільний Інтернет. Навіть в Єгипті не змогли повністю влаштувати "залізну завісу", бо ж є ще і супутниковий зв'язок. Доступ в Інтернет через супутник можна перекрити, хіба що прийшовши і відібравши у вас тарілку.

Люди вже активно використовують можливості інтернет-комунікації. Так, наприклад,  координація дій по святкуванню Дня Соборності (22.01.2011р.) здійснювалась у Facebook. Користувачі, які жодного разу один одного не бачили, долучили свої організації та провели ряд заходів по всій Україні. Одні зробили афішу, другі надали інформаційну підтримку, треті прийшли і взялися за руки. Завдяки Інтернету ми на власні очі бачили, як відпиляли голову ідолу Сталіна в Запоріжжі. А запорізькі комуністи були спіймані на брехні, коли заявляли, що нібито все обмежилося киданням у пам'ятника пляшки з-під пива. Уявіть, якби "Тризуб" не виклав це відео на Youtube, то ймовірно про відпиляну голову ніхто і не дізнався, а все скотилося б до рівня "одна бабка сказала".  

В Тунісі все скінчилося вигнанням Президента, в Єгипті - відставкою уряду. Повертаючись до подій в арабських країнах і враховуючи українські реалії, замість висновку слід задати риторичне питання: чи не так тепер робитимуться революції в XXI сторіччі?    

Станіслав Полянський, Спільнота патріотів "Україна понад усе!"