18:50 18 травень Київ, Україна
Істина має негожий нахил займатися стриптизом. Вона оголюється і постає перед нами в чому Природа-матінка народила.
Воно б ще й нічого, ми ж, грішним ділом, любимо оголену натуру. Проблема в іншому. Істина роздягається перед нами дуже, - а іноді навіть занадто, - довго. Настільки, що, буває, тільки наступне, а то й навіть третє покоління бачить результати того процесу, початок якого хтось колись спостерігав.
І ще одна характерна риса є в цьому стриптизі. І вона, ця риса, ця особливість, - ну хіба що для любителів гострих відчуттів.
Ми підохочуємо Істину, передчуваючи та облизуючись. Але ж ось покриви, один за одним, падають до її ніг, і те, що постає перед нашими очима, змушує нас застигнути з жаху. Усе, що ми так сподівалися побачити, виявляється настільки мерзенним і вбивчим, що ми заздримо тим, хто вмер, так її, Істину, і не пізнавши.
Так це відбувається, наприклад, з діями і намірами. Спостерігаємо ми, зазвичай, дії, тобто “одежини”, проте коли вони поступово перестають приховувати від нас те, що за ними криється, - наміри, - це перетворює нас на довічних циніків, а іноді, - хай нас омине! - і на самовдоволених негідників. А той, в кого після такого випробування, залишилися ще здоровий глузд і сяке-таке сумління, той із сумом і тугою згадує про ті часи, коли він, наївний, вірив діям і словам, і ця віра була його теплесеньким, малесеньким світом.
І все ж, більшість із нас полюбляють насміхатися над діями і словами людей, даючи зрозуміти усім своїм виглядом, що воліємо, аби краще вже ці лицеміри явили б нам свою істинну сутність. Не підозрюючи, що це дійсно може статися.
Так, наприклад, трапилось з “фальшивими американськими усмішками” і показною європейською ввічливістю і толерантністю. Ми говорили: ні, ви тільки гляньте, невже вони справді думають, що ми не бачимо, як за їхньою “відкритістю”, усмішками и демократичною поведінкою приховується звіряче бажання володіти масами, капіталами, світом? Ліпше вже не приховували б вони своє істинне обличчя. А лице самої Істини, яке сяяло з-за оманливого серпанку нашого нещирого світу, ввижалося нам незрівнянно прекраснішим за всі ці облудні писки.
І от, поки ми мудрим і саркастичним поглядом дивилися на Захід, тим часом зовсім з іншого боку, зі Сходу, почали приходити у світ люди, які не приховували своїми діями істинних намірів. І дії їхні, і наміри свідчили тільки про одне: про звіряче бажання володіти масами, капіталами, світом.
І замість широкої фальшивої усмішки і ввічливого погляду очей, що відкрито дивляться на тебе, замість руки, простягнутої для нещирого потиску, на нас глянув ствол автомата, вище нього - холодний погляд убивці крізь проріз у чорному чохлі на голові, нижче - вже забруднений чиєюсь кров‘ю ніж.
І нам раптом чомусь перехотілося дивитися в обличчя цій Істині, спостерігати за тим, як вона перед нами буде оголятися. Нам чогось дуже захотілося назад, у світ усмішок, відкритих поглядів і рукостискань.
Матінко Природо, чи невже в тебе є лише ось ця, одна “істина”? Та не може ж такого бути, ну навіщо ти нас лякаєш, як дітей. Не можна ж так…
Ми просто впевнені, що є в тебе в запасі, в заділі, інша істина. Істина для тих, хто може дійсно тішитися успіхами інших, хто здатний навчитися радіти можливості допомогти іншим, ближнім і дальнім, - людям, їхньому добробуту, миру…
Ну ми постараємося, слово честі! Ми не будемо вже зловтішатися, коли у когось ледь помітно здригнеться рука при ручканні, коли хтось опустить очі, коли комусь перехочеться усміхатися. Ми будемо уперто триматися один одного і шкірити зуби в усмішках, і гаряче тиснути руки, і обійматися, і разом, у згоді, згуртувавшись, будемо творити одне, спільне життя. Скажи тільки, що є в тебе для нас ще одна, інша Істина - істина життя!
Ми не віримо, що у Природи є тільки істина смерті.
Ось такі справи з цією карикатурою… То ж не будемо радіти, коли навіть побачимо чорні тіні. Не будемо удавати з себе занадто мудрих. А то так можна й саме життя перемудрити, а замість нього, - що?..26 квітня 2018 року в нашій школі учнями 8-А класу було проведено захід, присвячений річниці Чорнобильської трагедії.
Присутніми були учні 7-Б, 8-В та 9-А класів, вчителі.
На меті заходу було ознайомлення учнів з однією із трагічних сторінок України; вшанування пам’яті трагічно загиблих під час ліквідації наслідків аварії, жертв чорнобильської катастрофи; розкрити наслідки трагедії, щоб запобігти подібному лиху; допомогти учням визначити для себе моральні і ціннісні пріоритети.
Важливо пам’ятати та доносити правдиву інформацію до нових поколінь про трагедію, яка торкнулася мільйонів людей. Тоді ніхто не задумувався про наслідки, ніхто не думав про здоров’я, про пільги, нагороди. Люди йшли самовіддано виконувати завдання, тому що не можна було інакше. Сьогодні, ми по-іншому сприймаємо трагедію і оцінюємо величезний подвиг, який зробили 32 роки тому всі, хто зупинив небезпеку ціною свого здоров’я. Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій
Емоційність, глибина почуттів, з якими виступали діти, настільки вразили глядачів, що навіть після завершального слова Ірини Григорівни, класного керівника 8-А класу, у залі ніхто з присутніх навіть не поворухнувся,запала мертва тиша...
Не дуже розраховуйте на допомогу Заходу! – ось, напевно, яку пораду міг би дати нам сьогодні Бандера. Він цілком тверезо оцінює стан речей в країнах демократії: «Західні народи не мають справжнього уявлення й вірної оцінки дійсного стану на опанованих Москвою просторах. … На Заході бачать тільки Росію. Одні взагалі не знають, або знають дуже мало про те, що вона мілітарною аґресією підбила й насильством опановує багато народів, які не примирились і ніколи не примиряться з тим поневоленням. Інші, хоч знають дещо про многонаціональний склад сьогоднішнього СССР, то все ж таки мають на увазі майже виключно російський народ, як єдиний підметний чинник. Поневолені Росією народи, на Заході переважно трактують не як повноцінні й самосвідомі нації, що змагаються за своє самостійне життя, а як етнічні племена, що є тільки пасивним об'єктом у руках Москви». ("Третя світова війна і визвольна боротьба")
Саме таке ставлення до українців як до одного з численних «етнічних племен» довгі роки панувало на Заході, втілюючись у знаменитому russians, яким нагороджували усіх мешканців колишнього СРСР, не питаючи, чи згодні вони самі називатися russians!
Це невігластво має цілком логічні причини. «Нехіть серед західніх народів до революційних змагань інших народів походить з того, що вони є ситі й задоволені, хотіли б, щоб у світі не було жодних головніших змін, які могли б спричинити переставлення міжнароднього укладу. Для них добре так, як є, і вони не хочуть знати про те, що інші народи знаходяться в нестерпному становищі, борються за свої права і за свобідне життя, що на світову арену виходять нові, ще давніше зіпхнені під лід, нації». ("Проти ідейного роззброювання визвольної боротьби")
Бандера чітко окреслює ключову, фатальну помилку західної політики: «Це все було б неможливе, як би в західньому світі не прийнялась і не поширилась ілюзія, що російський народ і большевицький імперіялізм — це дві окремі речі, що російський народ не е носієм, а тільки жертвою останнього». ("Третя світова війна і визвольна боротьба")
Чого нам чекати?
Тривалого миру навряд чи можна очікувати, адже «…боротьба не припиниться аж до повного зреалізування нашої мети, якою є цілковий розрив між Україною і Москвою, відбудова Самостійної Соборної Української Держави, розвалення СССР і побудова самостійних, національних держав у підсоветській Европі й Азії, повний розгром російського імперіялізму та створення навколо Росії, замкненої в її власних кордонах, такої системи держав, щоб вона не могла більш виступати з імперіялістичною агресією». ("Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс")