хочу сюди!
 

Лариса

52 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Замітки з міткою «україна»

Олесь Бердник - Хтось сказав мені...

Хтось сказав мені: – смішний диваче,
Твоє серце у пустій турботі.
Чом за Україною ти плачеш,
Звідкіля твоя дурна скорбота?

Це ж лише історії химери,
Для віків то є хвилева піна!
Геть проходять планетарні ери, –
Що твоя мізерна Україна?!

І твоя співуча ніжна мова,
І пісні трагічні, елегійні – 
Лише слід чаклунської підкови,
Що згубили коні чародійні!

Я сказав: – Можливо, хай так буде,
Зрештою – усе на світі тлінне...
Тільки що ж мені наповнить груди,
Як із серця піде Україна?

І яку я пісню заспіваю,
І які згадаю я походи,
За яким далеким небокраєм
Я побачу ще Дніпрові води?

І яку в майбутньому дружина
Заспіва над сином колискову?
Чи в очах зажевріє сльозина,
Як почує він нерідну мову?

Він сказав: – Наївний небораче!
Сентименти всі твої даремні:
І пісні, і подвиги козачі  
З`їла геть історія недремна!

Час міняє все – моря і сушу,
Атлантиди тонуть, виникають,
Пропадають і сонця, і суші,
А тим більше – нації щезають!

Це ж тобі не д`явола спокуси,
А питання архінаукове: 
Трусонуть Європу землетруси –
Де тоді і Україна, й мова?

Я сказав: – На Марсі опинюся,
Я і там, у кратерах суворих,
Матері Небесній помолюся,
І побачу знову Чорне Море.

Я і в пеклі сотворю Карпати,
Спів бандури, тополині віти,
Ветху стріху батьківської хати,
Кобзаря безсмертні заповіти!

І Дніпро до мене засміється,
Давню думу заспіва матуся,
І козацтво з Січі озоветься, 
Я воскресну, з пекла вознесуся!

Не страшні ні смерті, ані зміни,
Бо в душі несу незламну вірність,
Бо коріння рідної Вкраїни
Проростає в Серця Невимірність!

Тільки ДВІ строки. Далі тільки Перемога.

Вам усім, хто є надійним тилом для нас:
Велике ДЯКУЮ.









Монолог врага Украины

...Я рад. Я безумно рад находиться здесь. Моя работа – подарок. Вы делаете её такой легкой и приятной. Спасибо Вам, дамы и господа! Мне приятно с Вами работать.

Мои любимые муравьи.Бездумные олухи на службе у меня. Мои дорогие субпассионарии. Тут, в Украине легко работать. Боже мой, какой инфантильной нацией надо быть, чтобы получив в свои руки такую долгожданную независимость, вторую по величине в Европе территорию, драгоценные ресурсы, бесценную землю, самим же с такой легкостью положить всё мне под ноги! Развалить, передраться и положить мне прямо под мои лакированные туфли. Ха! Не надо спрашивать как меня зовут. Не стоит. Это пошло. Вы знаете и знаете не одно моё имя. Оставим знакомства. Житница Европы голодает. Это ли не мой триумф? И не надо говорить, что вы здесь ни причем и называть какие – то фамилии. Не надо! Вы в этом виноваты. Именно ты, тот, что сейчас жадно глазами ловит с экрана монитора эти буквы. Обиделись? Зря. Мой Вам поклон. Я Вам благодарен. Я всегда о вас думаю, когда считаю свои деньги, ибо знаю, кто мне их заработал. Я уважаю людей,которые так благородно расстаются с капиталом. Нет, безусловно, вы не давали мне купюры. Вы платите мне своим дешевым трудом. Это ли не счастье? Я люблю ваш рабский менталитет. Я люблю, когда вы плачете. Да и признайтесь сами себе вы и сами любите плакать. Уткнувшись мордой в жилетку – так ведь легче, правда? А я вас прижму и по голове поглажу. Плачьте, дамы и господа! Слюнтяи меня потешают. И с ними легче работать. Голодающий народ, который грызется о вопросах 100 –ей давности, это ли не потеха? Давайте, господа, больше крови! Вцепись ему в глотку и спроси, что он делал в 2004-ом? За кого он голосовал? Давай, давай. Я купил ваших лидеров. Ха, это так просто! Такие разные, а стоят почти одинаково. Я купил СМИ, я купил депутатов. Видишь? Это ты сидишь, впялившись в зомбоящик , и смотришь программу Савика Шустера. Это будет через несколько дней. Но я знаю, что тебе покажут, я заказал сценарий. Смотрите внимательно и не подавитесь попкорном! Я знаю, что вы прочтёте в завтрашних газетах, ибо я их написал. Читайте внимательно каждую букву! Нет, в Германии было бы сложнее работать. Вы знаете, что нижнесаксонский диалект отличается от баварского диалекта, почти как польский язык от русского или они оба от украинского языка? Но им пофиг на это, они говорят на своих диалектах и уважают государственный язык. Но зачем вам это знать? Раскрываю свои карты и не боюсь, ибо на сколько минут ты задумаешься над тем, что я сказал, прежде чем тебя отвлечет другая заметка о масштабных проблемах языковой проблемы в Украине? Секунда? Минута? Две? Тебя спровоцируют опять на срач с языковым душком? Безусловно спровоцируют, ибо это я заплатил троллям, чтобы они лазили по интернету и дрочили вам мозг, пардон за мой французский. Боже мой как хорошо! Вам начало надоедать моё господство? Вы стали такие умные, что не ведётись на вопросы языка и прочую лабуду? Что же мне бедному делать? Я всего лишь купил кого надо и рада приняла закон о флаге. Как просто! Боже ж ты мой, мои умные и образованные, что это такое? Неужто это вы, мои дорогие, душите друг друга из-за вопроса о куске красной ткани? Я бил ногой автобус, который же и привез за свои деньги.  Это был я! Я такой бываю разный.  Я заберу у стариков последние копейки, я заставлю их голодать, но я им позволю ходить с красным флагом раз в год. Они будут мне благодарны. И вы мне будете хлопать. Овации, господа, овации! Ох, вы меня раскусили. Это прискорбно. Я снова в тупике. Вы меня будите бить? Может даже ногами? Закройте пасть, вас порвут ваши же соотечественники, когда я укажу на вас перстом. Я скажу, что вы фашист. Вы хотите бить человека другой национальности. Ведь я же русский. Или еврей. Или вообще я из Гондураса. Класс! Как приятно, смотреть, когда украинец грызет украинца из меня, чистокровного гондурасца. Ну вы тут деритесь, а я пока пойду поменяю смокинг… …А вот и я. Сколько крови это хорошо. Правда мне идет этот галстук? Молчите! Что вы понимаете? Он стоит дороже чем вы все. Нет, в Греции было бы сложнее работать. Там коктейли Молотова кидают. Нет, вы не кинете. Ваша хата как всегда с краю. Там на отшибе. Вся страна на отшибе. Нет, не кинете. Или кинете туда, куда скажу я. Ведь вы же хотите, чтоб я вам за это заплатил? Я заплачу, не переживайте. Я своё мясо буду подкармливать. Я кину вам кость с барского стола. Правильно, жуйте тщательнее, это рекомендуют стоматологи, да и рот у вас занят. Меньше гавкать будете. Хороший пес лает по команде. Я команды не давал, так что ша! Ну ладно, что то я с вами заговорился. Вы меня утомляете. Я пожалуй пойду. Мне нужно еще попижониться в своем смокинге. Может быть даже найду развлечение на ночь. Ваши девушки такие доступные. И дешевые. Впрочем они честнее. Они продаються, а вы делаете вид, что нет. Но я то вас купил. Причем дешевле чем вы думаете. Адьос, май френдс…
С любовью, Ваш Враг Украины.

Менти проти мусоров

За своє життя я побував по різні боки барикад, тобто був і в молоді роки в бандах злодіїв,хоч в силу моєї непридатності далі роботи "на шухері" я не був задіяний. Так само був і з ментами в якості учасника оперативного загону студентів, коли вчився в Донецькому універі. Бачив багато такого, про що піде справа нижче, але скажу відверто: пес - він на те і пес, щоб гризти. Але ненавиджу псів, які мають породу, а поводяться як лизоблюди або шакали.
Коротше кажучи, мент він і є "мусор", бо лазить по сміттєзвалищах суспільства, щоб його очистити. Але при тому він не повинен сам стати отим мусором! Це головне в цій нелегкій праці! Якщо є свята віра в свою місію правоохоронця - поважатимеш себе і поважатимуть тебе знаючі люди, і навіть бандити, бо вони також знаючі. А що не будеш багатим - то не треба забувати, що ти не тільки мент, але і громадянин держави - працюй над тим, щоб правдива праця правдиво і оплачувалась.
І нарешті остання теза: докази, що ти спіймав справді злочинця, потрібні в першу чергу тобі, менту, а не для шахраювання в суді і перед начальством.Погляньте: хлопець ще 5 років невинно просидів у в*язниці, поки йшло слідство над реальним вбивцею, і ні в кого з ментів не виникло сумління потурбуватись про його дострокове звільнення, хоча все було ясно і без того. Вибачте, дорогі менти, але якщо цей хлопчина незабаром стане маньяком-вбивцею ментів - я тому не здивуюсь і не буду вас жаліти. А ви його пожаліли? Ви помилились, покалічили долю людини і що?- вам байдуже! І мені байдуже, якщо...
 
«Менти» зробили зі школяра маніяка
Іван ФАРІОН 
За ґратами він незаслужено відсидів вісім років

Мабуть, нікого із засуджених у виправній колонії №50, що неподалік районного Миколаєва, не проводжали минулої п’ятниці на волю так, як Якова Поповича – з вітаннями і водночас зі співчуттям. Цей посивілий 22-річний хлопець вісім років промучився за ґратами, хоча не вчиняв жодного злочину. А звинувачували його у страшному лиходійстві – убивстві і посмертному зґвалтуванні 9-річної племінниці. Із школяра-семикласника міліція, прокуратура, суд зробили жорстокого сексуального маніяка…
23вересня 2002 року маленьке містечко Пологи у Запорізькій області здригнулося від жахливої звістки: в очереті біля місцевого озера знайшли тіло третьокласниці Яни Попович. Напередодні, повертаючись зі школи, вона вирішила провідати бабусю, але так і не дійшла до неї... Експертиза встановила, що дівчинку задушили, а потім поглумилися над нею.
На пошук злочинця кинули всі сили. Стояло завдання будь-що знайти нелюда – бо пологівці бояться виходити з дому. Невдовзі міліція затримала 14-річного Якова Поповича, для якого замордована була племінницею, який того фатального дня неподалік ловив рибу. Забрали його прямо з уроку, на очах однокласників накинувши на руки кайданки. «Наводку» дав учитель, який раптом згадав, що саме Яша порадив людям, в якому ще місці можна шукати зниклу родичку.
Хлопець заперечував причетність до злочину, розповідав, як дружно жили вони з Яною, як по-родинному любив її. Щоб Яків «заговорив», слідчі дві ночі не давали йому спати, пускали в очі сигаретний дим, затискали пальці між дверима, змушували стояти на колінах, тикали в обличчя дулом пістолета. Насамкінець сказали: якщо не зізнаєшся, на твоїх батьків чекає розправа. Це зламало школяра, і під диктовку міліціонерів він дав сфабриковані покази проти себе.
Згодом на суді Яків Попович відмовився від цих свідчень, розповів, що з нього їх вибили силою. Але головуючий не взяв цього до уваги. Школяреві «впаяли» 15 років позбавлення волі. Спочатку покарання відбував у колонії для неповнолітніх, а потім його перевели до дорослих злочинців.
Не мала життя і мати Якова. У Пологах їй не давали проходу на вулиці, одного разу родичі Яни, яким сплачувала велику грошову компенсацію, тяжко побили її – за те, що, мовляв, виховала «вовченя». Через таке ставлення змушена була продати хату і виїхати у Житомирську область.
Після арешту і засудження Якова убивства і ґвалтування у Пологах не припинилися. Було замордовано ще сім дівчат-підлітків, одній із школярок вдалося втекти. За ґрати «доблесні» правоохоронці безпідставно відправили ще декількох «насильників». Свідчення з них вибивали у такий же спосіб. Один, не витерпівши наруги у в’язниці, покінчив життя самогубством. Інший невинно засуджений розповідав згодом, що після довгих знущань кати у погонах вдалися до останнього аргументу: сказали, що якщо не зізнається, привезуть його сестру, яка недавно народила, і зґвалтують її… усім райвідділом. Тож змушений був написати «явку з повинною».
У 2005 році міліція випадково затримала справжнього «пологівського маніяка», який здійснив невдале полювання на дівчину. Ним виявився 52-річний працівник насосної станції, а у минулому слідчий-криміналіст з Росії Сергій Ткач, звільнений з органів за грубі порушення. Коли його брали, цинічно сказав: «Я чекав на вас 25 років». Увесь цей час він глумився над жінками. На його рахунку понад сотні убивств. Серед них – мордування 9-річної Яни Попович. Колишній «мент» у деталях розповів, як розправлявся з нею, і точно показав місце злочину. Ось тоді і стало зрозуміло, чиє пасмо сивого волосся було затиснене у руці дівчинки…
Ткача засудили до довічного ув’язнення. А протягом п’яти років, поки тривало це слідство і суд, у неволі і далі перебував невинно засуджений Яків Попович. Лише кілька днів тому його оправдали.
Ця моторошна історія вкотре порушує проблему наскрізь прогнилої правоохоронної системи в Україні. На волі розкошують крадії-мільйонери, депутати-розбійники, серійні убивці, а у тюрми кидають невинних людей. Часто відбирають у них життя. Кілька днів тому «Високий Замок» писав про те, як горе-міліціонери із Сокальщини закатували місцевого жителя, який зробив їм зауваження…
Яків Попович спробує покарати тих, хто поламав йому долю. Добиватиметься матеріальної компенсації. Але де гарантія, що жандарми з державною символікою на кашкетах так само, як з ним, не вчинять з кимось іншим?

Львівська область
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=89167

95%, 41 голос

0%, 0 голосів

5%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Бойкот російським серіалам!

Я, Риженко Тетяна, оголошую бойкот російським серіалам!
Геть пропаганду насильства з наших екранів!

До прийняття такого рішення мене наштовхнуло звернення російських діячів культури до президента Путіна з листом-підтримкою щодо агресії в Криму!
Найбільше мене обурило те, що серед діячів культури є українці!

Слава Україні!

Героям слава!

http://izvestia.ru/news/567299

Мовне питання

Була в мене хвора. Ні, не так. Ми якось здружилися за час, поки були знайомі, тому просто хворою я її також не можу назвати. Навіть, коли я перейшов на іншу роботу (а разом з цим на іншу спеціальність) - ми все одно достатньо регулярно передзвонювалися а потім ще й переписувалися, коли вона стала користуватися інтернетом. Трохи не дожила вона до свого 29-річчя...

Так ось, пишу про що. Вона була суто російськомовна. Якусь частину свого життя вона взагалі прожила в Монголії. Ну, не знала вона до путя української. А от коли Анюта стала користуватися інтернетом, тоді вона від мене стала отримувати листи українською. Бо свого часу я на українську письмову перейшов та пишу в основному нею (за винятком тих випадків, коли спілкуюся з людьми, які однозначно українську не можуть зрозуміти - це, найчастіше, жителі Росії). Одного разу серед інших слів, які я отримав від Анюти листом, я прочитав наступне:

"Иногда ловлю себя на мысли, что думаю на украинском языке..."

От і слухай тепер про тих нещасних, хто не може чути в Україні українську мову! Я в існування мовного питання тепер зовсім не вірю! Якщо людина нормальна, то вона нормально сприймає й нашу мову. Анюта це також довела...

Прихильником якої з провідних політичних сил в Україні є ви?

Опитування: Прихильником якої з провідних політичних сил в Україні є ви?

10%, 11 голосів

1%, 1 голос

4%, 4 голоси

12%, 13 голосів

40%, 42 голоси

0%, 0 голосів

6%, 6 голосів

27%, 28 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Є питання

"Достойна людина не йде по слідах інших людей"
Конфуцій

Вам не здається, що нас розділили? Я не про традиційне «схід – захід», «російська-українська», «православ’я - католицизм», я про те, що наш мозок розірвали якимось міфічним цивілізаційним вибором. «Ми повинні чітко сказати, що ми рухаємось до Європи і європейські цінності – є нашими цінностями» - казав Ющенко. «Такої держави, як Україна не існує» - казав Путін. «Так точно» - кивнув Янукович.

Подивіться уважно на кон’юктуру політичного ринку. Ти патріот? Тоді давай до нас. Ми націоналісти, але ми виступаємо за європейські цінності. Ми рухаємось до Європейського союзу, бажаємо влаштувати тут демократію західного зразку. Так ми проти російської мови, але ми за толерантне ставлення до мігрантів і під… вибачте, геїв. Так ми за незалежність, але усім сердцем бажаємо віддати частину свого суверенітету якійсь установі чи то Євросоюз, чи то НАТО, а бажано усім одразу…окрім Москви звісно. Так ми за УПА, але ми забули прочитати ідеологічну програму ОУН, адже там не слова не було про демократію, а лише про націократію. І Микола Сціборський вдало описав, що являє собою по - суті демократія. І ми вже найшли докази того, що українці були від початку свого зародження природженими демократами, а князь Святослав та Богдан Хмельницький вже крутяться бідні в домовині як дзиґа.

Придивіться уважно, вам Євросоюз нічого не нагадує? Мені вже смердить «совєтським союзом». І коли Симоненко каже, що «Євросоюз живе по заповітам Леніна» не треба посміхатись, бо так і є. В чому різниця? Так там прапор синій, а в союзі був червоний, але й там і там п’ятикутні зірочки, як і на прапорі США. Це не просто спостережність, в цьому є суть, але не будемо влазити в езотеричні доктрини. Ах, так там є свобода і немає репресій, чи не так? Згадайте справу Дем’янюка або Граффа, згадайте Гуантанамо. Капіталізм кажете? Почитайте Маркса – коммунізм і капіталізм є два брати - близнюки. І коріння демократії і коммунізма одне – гасла масонів часів французької революції. 

Ах так ти не підтримуєш цю ідею? Тоді ти москальский запроданець!

Так ти проти Євросоюза і США? Тоді welcome to «русскій мір». Ми проти того всього, що перелічено й бажаємо відновити великий союз України з Росією. Тільки «Велика Росія» врятує і бла, бла, бла. Підпади під лапки Кремля, зненавидь усе українське, як австрійську чи то жидівську видумку. Ну а те, що в Кремлі засідає та сама комуноїдно - гебіська кліка, що прийшла до влади за американські гроші – то нічого. Адже ми тепер «рускіє» і єврей Мєдвєдєв нам ближче негра Обами, викидень КДБ Путін рідніший за єврея Саркозі. Чи не так?

Ах ти проти цієї ідеї? Тоді ти америкосовсько – жидівський запроданець, фашист недобитий!

І ось сидить уже такий собі Морфеус і простягає вам дві пігулки – синю та червону. Обирай кому продаси Україну – синьому Євросоюзу чи червоному Кремлю. Ковтни її і ти прокинешься під чужим прапором, обирай яка матриця вигідніше. Іншого не дано, чи не так?

І хай кожний задасть собі питання: хто цей Морфеус? Яку пігулку ковтнути чи може краще залишитися при своєму глузді і не треба ковтати психоделіків?

                




58%, 25 голосів

0%, 0 голосів

23%, 10 голосів

19%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.