хочу сюда!
 

Маша

30 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-35 лет

Заметки с меткой «євросоюз»

Чергова перемога Порошенка і України

Звернення Президента щодо рішення Європейського парламенту про надання безвізового режиму для громадян України

6 квітня 2017 року



Звернення Президента України Петра Порошенка щодо рішення Європейського парламенту про надання безвізового режиму для громадян України

Дорогі співвітчизники!

Європейський парламент проголосував за надання громадянам України права безвізових подорожей до країн Євроcоюзу. Потужну підтримку у цьому питанні нам надала переважна більшість політичних сил, окрім маргінальних проросійських, пропутінських партій. П’ятсот двадцять один депутат твердо висловив свою цілковиту підтримку України.

«Безвіз» матиме чимале практичне значення для багатьох громадян. Майже три мільйони українців вже отримали чи зараз одержують біометричні паспорти, необхідні для безвізових поїздок. Лише за 2016 рік українці понад 15 мільйонів разів перетнули державний кордон з країнами Європейського Союзу.

Звичайно ж, і Уряд, і вся влада мають наполегливо працювати над тим, щоби кількість співгромадян, які фінансово можуть собі дозволити мандрівки до Європи, рік від року зростала.

Але рішення Європарламенту – це значно ширше, ніж вільні подорожі і свобода пересування. Це – ще більші гордість за українське  громадянство та привабливість українського паспорту. Це – символ приналежності України до спільного європейського цивілізаційного простору. Це яскравий маркер того, що Україна – частина об’єднаної Європи, від Лісабона до Харкова, і ми поділяємо спільні цінності. Це свідчення стратегічної правильності нашого європейського вибору, успішності та безповоротності нашого курсу на інтеграцію до Європи.

І нарешті, сьогоднішнє голосування – це визнання Європейським парламентом глибини наших реформ. Нагадаю, що план наших дій із досягнення критеріїв, необхідних для візової лібералізації, складався майже з півтораста пунктів. І вони всі – виконані! Такі нововведення, як електронне декларування статків можновладців, чи створення нових та реформування старих антикорупційних органів, стали можливими завдяки реалізації саме цього плану.

Коли, будучи ще Міністром закордонних справ, я починав боротьбу за безвізовий режим, чесно кажучи навіть не уявляв собі, яким довгим та тернистим буде цей шлях. Не можу сказати, що то була легка й проста робота, але кожного дня протягом майже восьми років я відчував і відчуваю свою персональну відповідальність за успішність цього проекту.

Глибоко вдячний президентові Європарламенту, доповідачам Європарламенту з українського питання, делегації по зв’язкам з Україною, групі «Друзі України в Європарламенті» та всім євродепутатам за їхні особисті зусилля для реалізації  важливої для кожного українця мети.

Я дякую українським дипломатам, народним депутатам, громадським організаціям, які разом зі мною рухали цей процес.

Вклоняюся славним українським воїнам, які в боротьбі з російським агресором захищають не лише територіальну цілісність та європейський вибір України, але й усю систему цінностей Старого Світу.

Я щиро вітаю із успішним голосуванням в Європейському парламенті вас, дорогі мої.

Тепер – слово за Радою Європейського Союзу. Її позитивного рішення ми очікуємо найближчими тижнями. В постійному контакті з лідерами європейських країн працюю над тим, щоб це сталося якнайшвидше.

Слава об’єднаній Європі!

Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-shodo-rishennya-yevropejskogo-parlamen-40886

Євросоюз повинен Україні 60 мільярдів доларів

Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом, що ж це за чарівний договір, який призвів економіку України до занепаду?!

Як написано в Wikipedia, та й як нам обіцяли в ході Майдану, основна його мета - це поглиблення інтеграції між Україною та Європейським союзом у сфері політики, торгівлі, культури та зміцнення безпеки.

На самому початку нашого впевненого євроінтеграційного шляху багато світових експертів і політиків дуже скептично до всього поставилися. Говорили, що Євросоюз цинічно обманює Україну, що він використовує нас і потім на смітник викине, але ми нікого не слухали і з гордо піднятою головою йшли до своєї мети.

І ось минуло три роки... Три роки з тих самих пір, як була пролита кров і з ганьбою вигнали з Києва колишню владу во ім'я інтеграції України в ЄС. Всі пам'ятають приказку, що "обіцяного три роки чекають"? З великим сумом хочу повідомити, що ми абсолютно нічого не дочекалися від ЄС.

Зона вільної торгівлі, де вона? Де той обіцяний нам різкий зріст товарообігу між нашими країнами? Ні, Брюссель, безсумнівно, розширив за рахунок України ринок збуту для своїх виробників, а що отримали ми? Обмежувальні квоти, за якими тепер, наприклад, пшениці (наш найважливіший експортний товар) ми можемо їм продати не більше 950 тисяч тонн? Для довідки, Україна в рік відвантажує за кордон близько 28-30 мільйонів тонн пшениці. І це їхня допомога? Так це плювок нам в обличчя!

А безвізовий режим? Тут справи йдуть ще смішніше. Відсувати підписання угоди вже просто нікуди і навіть непристойно, але в Євросоюзі примудряються це робити. Особисто я в нього не вірю. І навіть якщо європейські чиновники поставлять свої підписи під документом, в чому буде велике досягнення? Нам нададуть можливість швидше витратити заощадження в туристичних поїздках по Європі? О, велике спасибі!

Прийшов час знайти в собі сили і визнати, що, ставши на шлях євроінтеграції, ми зазнали колосальних збитків. І мова йде навіть не про втрату Росії, як найбільшого торгово-економічного партнера. Місце агресора повинен був зайняти Євросоюз! Проблема системна: втрачена будь-яка довіра! І так вважає сьогодні більшість українців.

Наприклад, в одній з останніх петицій до Порошенка на цю тему, автори вважали, що в результаті невиконання Євросоюзом обіцянок щодо інтеграції України в спільний європейський простір, наша країна втратила 60 мільярдів доларів. І це за найскромнішими оцінками!

Однак однією петиції буде явно мало! Україна повинна подати позов до міжнародного суду.

Досить чекати біля моря погоди, пора переходити до активних дій і починати боротися за свої права! Ми три роки неухильно виконували всі їхні вимоги, тепер черга Євросоюзу виконувати наші.

Грязь Москви та Варшавське сміття

   Нам постійно розповідають про необхідність кудись вступити.



  Тепер "на коні" ті, хто тягнуть нас до європейського союзу. До цього нас вели до таможеного союзу, що правда в нашій памяті ще добре закарбовані наслідки союзу соціалістичних республік.

Санкції є, а де конфіскації на користь України?

Депутат дізнався, чому Львочкін і Фірташ не потрапили під санкції ЄС П'ятниця, 14 серпня 2015, 13:49
документ

Під санкції Євросоюзу не підпали Дмитро Фірташ або Сергій Льовочкін, оскільки їхні прізвища не подав тодішній в.о. Генпрокурора "свободівець" Олег Майхніцький.

Про це у своєму блозі на "Українській правді" написав депутат Сергій Лещенко.

"Всі ми добре знаємо, що в березні 2014 року було накладено санкції Брюсселя на соратників Януковича. Але мало кому відомо, як відбувався добір фігурантів у цей список. Ні, це не Євросоюз визначав, чиї гроші блокувати. Санкції було накладено виключно на тих осіб, список яких надіслала до ЄС... сама Україна", - написав Лещенко.

За його словами, прізвища було викладено в послання в.о. генпрокурора Олега Махніцького на ім'я Верховного представника Євросоюзу з питань закордонних справ та політики безпеки Кетрін Ештон.

"І, отримавши цього листа, ЄС наклав санкції на всіх вказаних там діячів", - зазначив депутат.

"Чому одні особи потрапили в список, а інші – ні? Чому тут немає жодної людини з клану "РосУкрЕнерго"? Махніцький включив до санкційного списку братів Клюєвих, але відсутні прізвища Льовочкіна та Бойка? Чому є Курченко, але немає Фірташа? Чому є Лукаш, але немає нікого з Кацуб?" – обурився Лещенко.

"Фігурантів санкційного списку добирали не за критерієм розгону Майдану, а за критерієм розкрадання державних ресурсів", - підкресли він і навів той самий лист Махніцького, надісланий в ЄС.

 
 

"Очевидно, що в такий короткий проміжок часу факти встановлено не було – і санкційний список з України грунтувався на припущеннях та здогадках. Тоді постає інше запитання. Чому Махніцький використав таке категоричне твердження відносно одних осіб (Януковичі, Азарови, Клюєви, Богатирьова, Табачник, навіть Лукаш), але не згадав інших – нікого з боку клану "РосУкрЕнерго"? Хоча про "вишкі Бойка" було відомо не менше, ніж про "обірваний транзит Курченка", - обурився Лещенко.

"Генпрокурор, поставлений на цю посаду "Свободою" та підпертий сірим кардиналом партії Ігорем Кривецьким, свідомо чи ні, але врятував Льовочкіна, Фірташа та Бойка від міжнародних санкцій. І я не здивуюся, що хтось у підсумку покращив своє матеріальне становище. За що буде розплачуватися вся Україна", - додав він.

http://www.pravda.com.ua/news/2015/08/14/7077855/

Європа мовчить

все вжитті повторюється - на жаль rose

Роз'єднана Європа: друзі України і друзі Путіна





Вже 16 липня на спеціальній зустрічі Європейської Ради вкотре буде розглянуто питання санкцій проти РФ.

На переході до третього етапу наполягають Польща, Швеція, Велика Британія та деякі інші країни, але є й ті, що більше проти, ніж за. До таких належать Італія, Болгарія, Люксембург, Кіпр...

Враховуючи, що подібні питання в ЄС вирішують одностайно, санкції в разі їх введення мають стати предметом великого компромісу сторін. Напередодні засідання звучала суперечлива інформація: одні джерела стверджували, що санкції не за горами; інші переконували у зворотному.

Можливі три види економічних санкцій: проти окремих секторів економіки, окремих компаній і широкі фінансові обмеження, які закриють російським компаніям вихід на ті чи інші ринки. Сьогодні говорять як про "легкий" варіант - що стосуватиметься предметів розкоші (ікра, хутра), так і про більш "важкий" – через який постраждають торгівля металом, хімією, проекти в енергетичній сфері.


Палиця о двох кінцях

Неквапливість Євросоюзу в питанні санкцій проти Москви відверто дратує американських колег. З Білого Дому постійно звучать заклики "натиснути" і "посилити". І правда, американці в цьому плані набагато активніші. У "чорному списку" США не тільки люди, але й російські компанії.

США і Росія набагато менше пов'язані один з одним економічно, ніж Росія і ЄС. І це вже не кажучи про те, що Вашингтон абсолютно не залежить від російського газу. Товарообіг двох країн за минулий рік склав $27,7 млрд, тоді як для США Росія навіть не в першій десятці торговельних партнерів.


З іншого боку - Євросоюз.

Росія для ЄС - третій за розміром торговельний партнер, а ЄС для Росії - перший. За даними Євростату, минулого року сторони наторгували на $844,2 млрд.

Найбільше російського експорту серед країн ЄС припадає на Нідерланди (14,6%), Німеччину (6,8%), Італію (6,2%), Польщу (2,8%), Великобританію (2,9%).

Імпортують в Росію більше за інших Німеччина (12,1% імпорту), Франція (4,4%), Італія (4,2%), Великобританія (2,6%), Польща (2,4%).

Обмеження в різних секторах економіки здатне суттєво вдарити по тим чи іншим країнам. У ЄС розуміють: санкції - це палиця о двох кінцях, і постраждають усі.

Експерти дослідницького інституту Open Europe проаналізували залежність товарообігу з Росією і позиції тієї чи іншої країни в нинішній ситуації. І з'ясували: зв’язаність економік - ще не гарантія "симпатії" до Кремля, але це грає не останню роль при визначенні позицій.

Так, Польща, Румунія і країни Балтії історично мають високий товарообіг з РФ, але при цьому палко виступають на підтримку санкцій. Тут на перший план виходять питання власної безпеки, кажуть експерти. Аналогічно можна сказати про Швецію і Бельгію, які підтримують розширення санкцій. Одним з лідерів думки в цьому плані є Великобританія. Лондон і Москву пов'язують тривалі і непрості відносини, повні розбіжностей - цим і пояснюється категорична позиція Девіда Кемерона.

Десь посередині символічної шкали підтримки санкцій знаходяться Німеччина, Фінляндія, Угорщина, Франція, Португалія та деякі інші країни.

Найбільші противники розширення санкцій - Італія, Іспанія, Греція, Болгарія, Люксембург і Кіпр.

При цьому експерти визнають: останні події на сході України справляють суттєвий моральний тиск, деякі країни все більше схиляються на користь санкцій.

"Євросоюз суттєво розрізнений у питанні поглиблення санкцій. В той час, як деякі країни посилили свої переконання, особливо Німеччина і Великобританія, інші виступають проти. Особливо Італія (яка боїться відновлення економічної нестабільності) і Франція (що прагне завершити свої військові угоди з Росією до будь-яких розмов про санкції). Тому все виглядає так, ніби рішення з цього приводу залишається відкладеним", - кажуть експерти Open Europe.


Газова голка

Простежити пряму залежність між економікою і (не)бажанням покарати Росію за її поведінку щодо України не завжди можна - але вона все ж є. І дуже суттєва. Головний козир Москви - енергетика. Євросоюз в цілому залежить від російського газу на 24%. Але існують країни, які практично все блакитне паливо отримують з РФ. Перша економіка ЄС - Німеччина – залежна від Москви майже на 40%.

Яскраві приклади впливу енергетичної монополії РФ - Австрія, Болгарія і Угорщина - перебувають далеко на "мінусі" символічної шкали підтримки України. Випадково чи ні, але територією всіх цих держав планується прокласти газопровід "Південний потік" - грандіозний проект Кремля. З ними "за компанію" виступає і Італія - головний кінцевий споживач газу, що його має перекачувати газопровід. Нещодавно скандал викликало рішення Австрії підтримати Москву в будівництві "Південного потоку" всупереч рекомендаціям ЄС його призупинити.

Тісними зв'язками з Москвою може похвалитися і угорський уряд, який на початку року підписав 10-мільйонну угоду з РФ про будівництво двох реакторів єдиної в країні АЕС "Пакш". Опозиція активно критикувала кабінет Віктора Орбана за посилення залежності від Москви.

В Болгарії Росія володіє єдиним у країні очисним заводом, в процесі розгляду кілька нових проектів, в тому числі будівництво АЕС.


Діаманти та телефон

"На сьогодні ми досягли другого етапу санкцій, і ми не можемо виключати того, що підемо далі", - заявила нещодавно канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка раніше не поспішала з такими заявами.

При цьому загроза санкцій висить над ЄС вже кілька місяців. І європейська преса активно аналізує їхній вплив, про це кажуть експерти і політики.

Більше за інших під ударом опиниться Німеччина. Лише за останні кілька років найбільша економіка єврозони інвестувала в РФ близько 20 млрд євро. У Росії працюють майже 6 тис. німецьких компаній, близько 300 тис. німецьких робочих місць залежать від взаємної торгівлі - таку цифру наводять у Комітеті зі східноєвропейських економічних відносин.

Так, у Volkswagen є фабрика в Калузі, в яку вже інвестовано 1,3 млрд євро. На російських ринках компанія продає 300 тис. машин на рік. Компанія Bosch будує завод у Самарі, в який до 2016 року збирається вкласти 50 млн євро. А провідний виробник літаків, компанія Airbus, купує в Сибіру 60% найважливішого для виробництва свого літака елемента - легкого титану.

І це вже не кажучи про більш дрібні компанії, що побачили в Росії нові перспективні ринки. Але санкції можуть завдати шкоди не тільки окремим "юридичним особам", але й цілим індустріям.

Тому політики цих країн не приховують свого скептицизму щодо санкцій, боячись, що вони вплинуть на економіку Європи. "Якщо ми будемо втягнуті в економічну війну і взаємно блокуватимемо товарообіг, тоді немає сумнівів, що росіяни зможуть нагнітати ситуацію швидше, ніж ми", - заявив минулого тижня держсекретар Чехії у справах Європи Томас Проуза.

Однією з можливих заборон, про які йдеться, може бути обмеження торгівлі діамантами.

Таке рішення насамперед вдарить по Бельгії. Через місто Антверпен у Фландрії проходить до 80% світового обороту цього коштовного каміння. Але справа в тому, що чверть імпорту алмазів надходить саме з РФ. Ювеліри побоюються, що в разі заборони Росія поставлятиме дорогоцінні камені в більш гостинні до неї країни, і торгівля переміститься в іншу точку світу - це може бути ОАЕ, Індія, Ізраїль. А ювелірний сектор дає Бельгії близько 12% бюджету! Тому великі гравці поширюють листи та звернення із закликами задіяти лобі й не допустити санкцій у секторі.

Також серйозно може постраждати від санкцій і економіка Нідерландів. Ця країна є головним європейським імпортером Росії - переважно купує нафту і газ. Чорне золото надходить через найбільший в Європі порт Роттердама, а потім його реекспортують до інших країни. Якщо в ЄС введуть санкції проти енергетичного сектора РФ, країна також ризикує втратити чимало бюджетних надходжень. Окремо б'ють на сполох голландські фермери, левова частка їх виробництв йде на експорт до РФ.

Подвійною є позиція Франції. На словах Париж підтримує Україну і "засуджує" РФ, але насправді продовжує співпрацю з Москвою у військовій сфері. Франція не відмовилася від поставок до Росії військових кораблів. Дві країни підписали контракт вартістю 1,2 млрд євро в 2011 році. Ще тоді Париж критикували, оскільки ці кораблі Росія може використовувати проти Грузії. А зараз - ще й проти України. Але у президента Франсуа Олланда є свій залізний аргумент: збройового ембарго проти РФ Євросоюз не запроваджував, а отже, підстав скасовувати контракт немає.

У свою чергу Кіпр має з Росією тісні фінансові зв'язки, а Греція, крім енергетики, залежить ще й від російських туристів.

У такій ситуації санкції можуть бути внесені щодо тих галузей, де інтерес країн ЄС або зовсім відсутній, або мінімальний.

Так, джерела ЄвроПравди стверджують, що такою галуззю може стати сфера телекомунікацій. Найбільшим европейским інвестором у цій сфері є норвезька Telenor, акціонер російського оператора VimpelComr. Але ж Норвегія не є членом ЄС...


Бізнес-лобі проти громадської думки

Вже зараз європейські компанії починають відчувати негативний вплив "невизначеності", час від часу гіганти ринків рапортують про падіння виручки у зв'язку з самим лише очікуванням санкцій.

Хоча і в європейському бізнесі немає єдності. Від введення жорстких санкцій ЄС застерегли три європейських гіганта - німецька хімічна компанія BASF, британська нафтогазова компанія BP та італійська енергетична компанія ENI. Перша продає в Росії значну частину своєї продукції, друга володіє 20-відсотковою часткою в "Роснефти", а ENI пов'язують з "Газпромом" спільні енергетичні проекти.

З іншого боку, такі компанії, як нідерландська Shell і британська BP, заявляють, що підтримають санкції в разі рішення ЄС.

Не втрачає часу і російська сторона.

В Європі широко обговорювався лист Новолипецького металургійного комбінату до уряду Бельгії та Єврокомісії.

У європейському підрозділі компанії 6 заводів в Данії, Італії, Франції та Бельгії, на яких працюють 2 500 осіб. Ще понад 10 000 робочих місць створено в ланцюжку постачальників і суміжних виробництв, стверджують у компанії. Тому там попереджають, що в разі санкцій їх ймовірно доведеться закрити. "Європейські підприємства отримують сталь з Росії. Санкції можуть зламати цю модель", - йдеться в листі.

Вже сьогодні багато європейських компаній знаходяться напоготові на випадок санкцій, і створюють антикризові плани. А європейці морально готуються до можливих скорочень у зв'язку з падінням торгівлі з РФ.

Тим не менш, останні опитування громадської думки свідчать, що більшість європейців все ж підтримує Київ.

За даними компанії Ipsos, яка провела опитування в десяти країнах ЄС, 55% європейців вважають, що їхня країна має зробити все можливе, щоб допомогти Україні досягти стабільності. Щоправда, коли мова зайшла про необхідність введення їхнім урядом економічних санкцій, ця цифра впала до 44%. Але в більшості мешканці тієї або іншої країни підтримують санкції пропорційно публічній підтримці їх своїми лідерами. Тому навіть якщо ЄС не зможе узгодити загальні механізми впливу на Москву, їх можуть запустити окремі країни. Якщо, звичайно, захочуть.
 
Вікторія Шестоперова, Брюссель
http://www.eurointegration.com.ua/articles/2014/07/16/7024208/


29%, 4 голоса

21%, 3 голоса

50%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Місія Путіна щодо України

Давні наші розрахунки придатності управляти РФ В.Путіну зафіксували 82%. Такого Президента потрібно і нам. Насправді ж Л.Кучма демонстрував всього 50,5% (менше 50% - це більше шкоди Україні, ніж користі). Янукович не дотягував і до 30%. Не даремно він проґавив, що Тимошенко нахабно, як нею водиться, збирала в лікарні Яценюка і Турчинова, щоб випрацювати стратегію і тактику державного перевороту з метою її звільнення від кримінального присуду.

 От і звільнили Тимошенко, Турчинов захопив Президентську посаду  без рішення народу, а Яценюк ніби став Прем`єрМіністром. Нічого собі по ефективності для організаторів заколот з сотнями трупів майданівців, скалічених і зниклих безвісті.

Путін, як розумний керівник успішної держави, напевно і вирішив виконати придуману ним же для себе місію щодо України: перш за все, «тикнув» носом, що негоже бути державою, якщо не здатні по-державному керувати, обирати гідного Президента, по-друге, продемонстрував, що негоже красти, красти, красти, а слід розвивати економіку, дбати про своє військо. Це ж треба так зганьбитись: не змогти протидіяти введенню потішних загонів в Крим. Сміється Путін зверхньо-поблажливо над нашим військом і над такою державою. По-третє, Путін, очевидно, вирішив провчити бути демократами, а не терористами. А з терористами він не розмовляє і не сідає за один стіл: є Конституція, то і дій по Конституції. Є терміни для переобрання – от і обирай собі Президента легітимно, всенародно, а не шляхом збройного перевороту. Яценюка та Турчинова він не визнає. І правильно зробить.

Чим не правий Путін? Що він з іншої держави? Та тільки тупий не розуміє, що це легко може змінитись і півдержави периєднається до Росії. Та ще й не зрозуміло, що краще: чи тиснутись до перенаселеної Європи, чи освоювати історично НАШІ безмежні вільні простори і збагачуватись з того. Адже українцям варто було б згадати, що це наші предки підкорили і заселили пустинну Московію, Сибір, Далекий Схід. Наші люди (Хрущов, Брєжнев, наприклад) успішно керувати всіма цими землями.

Путін ще «добренький», що дає можливість нам подумати, відчути свої корені, а не віддавати владу сумнівним представникам зовсім не властивої нам культури «кроликів». Не думаю, щоб він не контролював хід і законність проведення призначених виборів чи можливих «референдумів». Впевнений, що теперішніх заколотників в якості керівника держави ми не побачимо – народ не обере, підтасовок Путін не допустить навіть шляхом введення наглядачів в камуфляжах в певні регіони.

З іншого боку, в Євроспілку і НАТО потрібно інтегруватись – там є чому вчитись, зокрема – гідності, набиратись досвіду будувати свою державу.

Юлін Майдан




          Нарешті! Майдан! Сотні тисяч, мільйони! Всі вийшли. Студенти і пенсіонери, інтелігенція і робочій люд, бізнесмени і професори. З усіх регіонів. Здавалося би, ось воно, те чого чекали та мріяли всі українці з моменту захоплення влади бандитами в 2010 році.
          Але, відчувається неповноцінність сьогоднішнього Майдану. Нема души Майдану. Нема людини, при появі якої з'являються посмішки на обличчях, яку слухають з захопленням, яка говорить не заради порожньої  балаканини, а висвітлює всі проблеми, які існують в країні та пропонує шляхи їх вирішення. Яка в змозі взяти на себе відповідальність та приймати рішення.
          Це, Юлія Тимошенко.
          І, якщо сьогоднішній Майдан зібрався тільки за, майже, чотири роки після виборів-2010 року, то Юлія Тимошенко постійно на Майдані. І навіть не з 2010 року, а з 2004 року.
          Тоді, одразу після інавгурації, Ющенко зрадив Майдан, зрадив його ідеалам, зрадив своїм же обіцянкам. Нічтоже сумняшеся, він почав цілуватися та квасити водяру за круглим ресторанним столом з бандитами, яким обіцяв тюрми. І всю свою енергію спрямував на боротьбу з Тимошенко, яка залишилась вірна Майдану, вірна своїм зобов'язанням перед Майданом.
          Можна тільки уявити, яку силу має ця маленька жінка. Мало того, що вона тримала на собі всю лють ренегата Ющенка та його нових друзів, Януковича з бандитами, так вона ще, відчуваючи  відповідальність за країну, за її життя, за її економіку, робила все від неї залежне, щоб не сталося якихось катаклізмів та негативного розвитку подій.
          Це був її Майдан, який був продовженням Майдана-2004 року. І вона добровільно взяла на себе цю відповідальність.
          Вибори-2010 року також були  Юліним Майданом. Все, що вона говорила, попереджала, все справдилося. Але вона вже стояла одна під стелою. Чому, ті, хто зараз на Майдані, не підтримали ії? Розуму не вистачило, чи купилися на брехню Ющенка, на бруд від комунобандитів?
          Пещерське судилище також було Юліним Майданом. Чому Великий Майдан не захистив її? Чому байдуже дивився на репресії, які влаштував унітазний упир, по відношенню до души Майдану? Чому Великий Майдан зрадив її? В решті-решт він отримав репресії і по відношенню до себе. Хіба це не було очікуваним?
          Коли в тюрмі, звірі в погонах били Юлю, це також був її Майдан. Ії Майданом було цілодобове знущання над нею тюремними головорізами, відкриття все нових та нових сфальшованих кримінальних справ. Великий Майдан також не відреагував на цей садизм енакієвського виродка. Тому він і отримав розгін податкового Майдану, потім мовного міні-Майдану, потім безкінечну череду арештів та засудження за абсурдними звинуваченнями українських патріотів, потім Врадіевку,
          Звіряче побиття студентів в ніч на 30 листопада також було наслідком відмови Майдану підтримати та захистити Юлію Тимошенко. Коли новітні фашисти били Юлю, Великий Майдан ніяк не зреагував, тому і отримав цей жах 30 листопада, а потім і 1 грудня.
          Ну і ось, Великий Майдан зібрався. І що ми бачимо та чуємо? А нічого. Більше того, коли провокатори вимагають зняти фото Юлі, Майдан знов мовчить, не дає їм відсіч. Я вже не кажу про те, що Великий Майдан не ставить умову щодо звільнення Юлі. Яценюк і Турчинов пару раз намагалися зробити, а Майдан знов не підтримав, знов відвернувся від людини, яка вже дев'ять років безперервно знаходиться на Майдані.
          Зараз до Майдану додалося Євро, він став Євромайданом. А в Європі все збудовано на одній цінності, це права людини. А права людини передбачають неможливість переслідування людини за політичні переконання. І та ж Європа вже визнала, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем, символом політичних репресій в Україні. А Євромайдан мовчить! Як це співвідноситься, Євромайдан та байдуже ставлення до долі політичного в'язня №1, Юлії Тимошенко? Невже ці, майже чотири роки, нічому не навчили Великий Майдан?
          Можливо тому, вже 24 доби, а якихось перемог Євромайдан не здобув?

          Тому, я звертаюся до Майдану - Майдане, я знаю, в тебе є гідність, є мужність та сміливість, згадай про людину, яка вже дев'ять років стоїть під стелою, яка з ризиком для свого життя захищає твої ідеали, яку  не зламали репресії та знущання банди мародерів, крадіїв та вбивць,- звільни Юлію Тимошенко!!! Майдане, стань справжнім, могутнім Майданом!!!


    Приєднуйтесь до
         спільноти
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая