Детское сердце не обмануть
- 25.12.09, 19:24
Для свята осені в дитячому садочку Марго дали завдання вивчити напам'ять віршика.
Вивичила його вона досить швидко, зі мною дещо потренувалась читати вірша виразно.
Отже, готова (це я так гадала). За декілька днів вихователька в садочку перевіряла,
як дітлахи впорались зі своїми завданнями. Коли черга дійшла до Марго, вона заявила, що вірша не знає.( ;))!!!!
І на запитання, чому ж так трапилося, з дитячою безпосередністю відповіла, шо НЕ ВМІЄ ЧИТАТИ!!!!
Доня демонструє щойно закінчений малюнок.
Хвалю її, пещу по голівці, кажучи:
-Моя ж ти художниця, моя ж ти розумниця і красунечка!
Знайома підтакує:
-Королева!
Мала на це:
-Я королева краси!
І додає за хвильку:
-Королева розуму і краси!
Суботній вечір, їдемо з донею додому в маршрутному таксі.
До речі,вона вже добре орієнтується в днях тижня, знає, коли у мами робочі дні, а коли вихідні.
Раптово мала голосно запитує мене, дещо з відчаєм:
- Мамо, а в понеділок тобі знову на роботу?
- Так, - кажу.
- І що, ти все життя будеш працювати!!?
Півмаршрутки лягло зо сміху! А пані, яка сиділа поруч, крізь сльози (сміючись!), проказала:
- На жаль!.. Все життя!
Голюсь я не часто, а навіть коли і голюсь, то часто залишаю вуса, або борідку, або намагаюсь зробити "модельне" гоління.. Сам я ставлюсь до цього не серйозно - ну, росте щось на обличчі, значить так треба, і хай собі росте, доки воно не заважає, і не виглядає неприємно. А якщо стає якось не так, тоді вже беру бритву та починаю виправляти.
А ось мама моя постійно бурхливо реагує на мої бороди. Каже: "Ось ніколи не думала, що мій син колись бородатим стане!!!"
Вчора я її заспокоїв тим, що незабаром у неї не тільки син бородатим буда, а ще і онучок
І сам собі подумав... цікаво, а як я сприйматиму свого сина, коли він вирішить відпустити бороду?
Тут в последенее время навеяло детством. Вспомнил старенький стишочичек. Думаю что не Я Один )
Как приятно утром ранним,
Кожу с черепа сдирать,
И жевать, жевать, жевать!
Тёплым гноем запивать!
Если Кто еще Что вспомнил - калякайте )
Два маленьких лискучих каштанчики…
Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом.
О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!»
Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, зазирає мені просто в очі і промовляє так щиро, з такою пристрастю: «Мамо, я тебе люблю! Ти – моя радість!»
- Я люблю тебе, моє сонечко! Ти - мій найдорожчий скарб! - кажу я у відповідь…
22.10.2009
Діти-це зміст і радість нашого життя, його прикраса. Що може бути в житті прекрасніше, ніж діти? Хіба може бути щось приємніше і добріше, ніж протягнуті дитячі рученята і щирі, теплі слова "Мама, я тебе люблю!" Наші діти сприймають нас завжди такими, які ми є...
Дуже люблю діток! Напевно й тому вибрала таку професію,що з ними щоденно контактую.
Чи може бути щось краще і добріше, ніж посмішка дитини? Дитя усміхнулося-і на душі зразу тепліє, забуваються всі проблеми, відходить смуток, стає так просто і легко...Діти, наче сонячні промінці, несуть в наше життя тепло, радість і позитив.
Випадково натрапила на чудовий вірш: Дети - это счастье, дети - это радость, Дети - это в жизни свежий ветерок. Их не заработать, это не награда, Их по благодати взрослым дарит Бог. Дети, как ни странно, также испытанье. Дети, как деревья, сами не растут. Им нужна забота, ласка, пониманье. Дети - это время, дети - это труд. Дети - это чудо, доброты посланье, Лучики восхода, капельки любви. Дети - это каждой девушки желанье (Даже карьеристки, в глубине души). Дети - это ласка, искренность и дружба. Спорят понарошку, любят так всерьёз. С ними нам лукавить, прятаться не нужно - Детскими глазами видно нас насквозь. Дети - это будто жизнь пошла сначала: Первые улыбки, первые шаги, Первые успехи, первые провалы. Дети - это опыт, дети - это мы.