хочу сюда!
 

Natik

35 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 34-43 лет

Заметки с меткой «лікарі»

VPL

VPL

Окулярист Валдис Валтерс будет принимать в Киеве

Окулярист Валдис Валтерс будет принимать в Киеве: осталось пара свободных мест.
С 16 по 20 октября, 2017 окулярист Валдис Валтерс будет принимать пациентов на глазное протезирование в Киеве, поликлинике ЦМХО, ул.Метростроевская 12 (Metrobudivska 12).
Запись по тел.: +38 068 611 8150 или vpl@vpl.lv

Лаборатория глазных протезов Валтера является одной из немногих универсальных лабораторий в мире, которые могут протезировать полость глаза.

Для удобства жителей Украины создан веб-сайт www.ochniprotezi.com.ua, где подробнее можна узнать о типах протезов, уход за ними, как часто нужно менять и другую полезную информацию.

Корисні поради

оветы сыну медика. Когда твой отец врач
- Послушай, сын, - сказал мне однажды батя, поднимая меня с пола и выковыривая очередную погремушку из моего слюнявого рта, - ты сын врача. По счастливому стечению обстоятельств, врач - это я, твой отец.
"Я учил и буду дальше учить тебя быть ипохондриком, боятся инфекций, бактерий, вирусов, хулиганов и распутных женщин. Но это не однажды спасёт жизнь тебе, твоим близким и тем самоубийцам, кому не повезёт оказаться с тобой в час икс. И вообще, хватит валяться, тебе 17 лет, пора поступать в университет" - закончил он.
И я записал несколько советов отца, которые, возможно, пригодятся в жизни кому-то ещё.
1. Всё медицинское кунг-фу, которое ты освоишь, будет в тысячу раз хуже кунг-фу любого практикующего фельдшера. Поэтому на окрик "есть тут врач" отзывайся в последнюю очередь. "Сын медика" - это не медик. Твой прекардиальный удар ещё очень слаб, а прямой массаж сердца вовсе не такой прямой, как ты думаешь. Если человеку плохо, первое, что ты должен сделать - не сделать ещё хуже.
2. Всё, что плохо лежит зимой, даже если не сильно похоже на человека и дурно пахнет, не заслуживает того, чтобы умереть, как минимум, от переохлаждения. Любой лежащий человек - не всегда павший от борьбы с алкоголем. Иногда, чтобы спасти человека, достаточно позвонить в милицию. Никогда не проходи мимо лежащих людей.
3. У тебя в жизни будут моменты, когда нужно будет выпить лекарство в темноте. Да, ты знаешь, что упаковка с аспирином лежала всегда здесь. Да, ты нащупал эти привычные таблетки в блистере. В итоге ты махом заглатываешь горсть слабительного и до утра веселишь жену и детей. А вообще, сын, тысячи людей каждый год умирают от неправильно подобранных медикаментов. Всегда, всегда читай, что ты пьешь и смотри срок годности!
4. Да я знаю, что ты хотел стать врачом, потому что тебе нравился запах моего халата. Но врач - очень опасная профессия. Каждый день я осматриваю в среднем 20 пациентов, из которых, к примеру, 10 - оэрзэшники, 5 - тубики, остальные - гриппозники. Прикольные клички для друзей, согласен, но подожди: я бы мог болеть 365 дней в году, но не болею. Знаешь почему? Потому что не мёрзну! Первое, что нужно чтобы заболеть, сын, - замёрзнуть. Поэтому, даже в этот июньский вечер надень шапку сейчас же! Кстати, ты не станешь врачом, потому что этому миру нужны экономисты. Мама не может ошибаться.
5. Ты говоришь, что ты взрослый и не пьянеешь от бутылки водки, выпитой без закуски, на жаре и из пластмассовой мыльницы. Согласен, наша порода. Но если ты выпил, зачем ты тянешься к сигарете? Выбери одно, сын: либо алкоголь, либо табак. Ты силен в выпивке, но ты же не дебил, правда? Зачем ты высунул язык и смотришь в разные стороны?
6. Представь, сын, началась война, например, с США. Ловко уворачиваясь от пуль, ты в компании своей спецроты ДШБ штурмуешь последний оплот американцев, засевших в Белом доме. И вдруг твой ротный падает и кричит тебе: "Лейтенант! Рота в твоём подчинении - не могу больше, болит плечо!" Твой беглый осмотр показывает, что никаких физических повреждений у командира нет. Что ты думаешь? Что значит "вывих" или "перелом"? Совсем необязательно! Это, сынок, сердце. Сердце - самый хитрый орган, после мозга и полового члена. Сердце может болеть и в плече, и на заднице. Никогда не исключай сердечную боль.
7. Предположим, твой друг с утра пришёл не совсем в себе. Лежит на столе, характерно обнимая свою брюшную полость и издавая жалобные звуки. Ты, конечно, подозреваешь пищевое отравление и начинаешь участливо интересоваться, какие продукты и какой свежести участвовали в приемах пищи за минувшие сутки, проверяешь температуру, перкуссируешь живот на предмет вздутия и всеми другими способами пытаешься показаться умным. И поступишь неправильно, ведь первый вопрос, который ты должен задать - удаляли ли твоему другу аппендикс. Невовремя обнаруженный лопнувший аппендикс вызывает перитонит. А это может означать, что скоро в списке твоих друзей появится вакансия. А-хаха! Ладно, не обращай внимания, профессиональный юмор.
8. Ты достаточно взрослый и нам пора поговорить о том, что происходит между мужчиной и женщиной. Вот смотри, летит самец бабочки. Нормальный, целеустремленный парень, отличник, спортсмен, прям как ты, сын. И вот летит бабочка в короткой юбке. "Ха-ха-ха" - манерно смеётся она и этот отличный парняга улетает с ней в бутон этого цветка. Там у них происходит то, что ты смотришь обычно по видику, когда нас с мамой нет. И тут парень вспоминает, что забыл надеть на хоботок...., или что там у них..., "костюм ОЗК". Итак, сын, первое, что должен сделать самец бабочки - тут же пописять. Да, прям хоть перед этой бабочкой; есть высокая вероятность, что в процессе мочеиспускания вся зараза смоется. Потом самец должен помыть хоботок, или что у него там... Чёрт, да я - врач, а не энтомолог!
9. Итак, сын, представим, что самца бабочки всё-таки не спасли экстренные меры из предыдущего пункта. Седовласый бабочка-отец этого незадачливого насекомого ухмыляется и говорит: "А ведь я говорил тебе - носи костюм для красноармейца". И по симптоматике (резь при мочеиспускании, желтые выделения в трусах, грустный взгляд) определяет, что у тебя, тьфу, у его сына, допустим, гонорея. Даёт ему лекарство, к примеру, курсовой блистер "Ципролет-500". "Пропей весь курс!" - назидает бабочка-отец. А сын читает в аннотации: "Гонорея - однократный прием 500 мг". - Ага, - говорит он и прерывает прием препарата, едва его начав. Спустя полгода это насекомое сляжет с тяжелейшей формой гриппа, потому что обычные лекарства ему не помогут. Если начал пить антибиотик, пропивай полный курс, сын!
10. В жизни бывают как светлые дни, так и темные, сын. Вот как пиво, которое ты тайком пьешь с друзьями. Твоя дорога только начинается, впереди ждут самые разные события. Конечно, мы с мамой ждём от тебя внуков, но прежде чем найти ту, единственную и неповторимую, ты, скорее всего, несколько раз ошибешься. Так вот запомни, сынок: мужчине бывает плохо только 3 месяца. Если плохо после 3-х месяцев, мужчина должен поступить либо в наркологию, либо в театральный.
Будь мужиком, сын медика.
© Михаил Адамович Михельсон

Гімн СОКПБ.

Не знаю як ви, але здається мені що то напевно накладається вживання стекломию на Кисельова з ТБ. Інших пояснень не маю. Ну як можна таке вигадати, а потім ще співати?




Медичне. Справжнє.

Є в мене знайома, хороша дівчинка, ми разом навчалися, з медичної династії. Тато був головним лікарем шкірно-венерологічного диспансеру, дідусь, прадідусь..., тож всі три доні також пішли тею стежиною. Одна викладає на кафедрі, друга відкрила приватну клініку вже, третя - молодша - моя знайома - нині начмедствує у тому ж таки диспансері з претензією на підвищення до головного лікаря. Була минулого тижня в їхньому мальовничому містечку в гостях, кавували, згадували, реготали... Старші сестри обрали венерологію, а ця взяла дерматологічний профіль. Татко ще в них при пам'яті, в місцевому училищі працює, заслужений лікар, все таке.
І от розповідає випадок з власної практики. Прийшла пацієнтка, 26 років, доглянута, скаржиться, що тиждень тому знайшла котеня на вулиці, забрала додому, помила, нагодувала. А на ранок пішли висипки на руках якісь дивні...
Доктор просить руки показати, пацієнтка показує, відповідає, що вже все минулося... Тоді лікар каже, що вже й допомогти нічим не може, раз сиптомів немає. А пацієнтка дістає у кульочку вбитий трупік котеняти з сумочки. "Ось, - каже, - лікарю, подивіться, може щось знайдете. Воно померло ще позавчора, а я не мала часу раніше прийти, тож у морозилку вкинула, щоб вам показати....
Дохтєр молодець, жоден м'яз на обличчі не напружила, виписала направлення до психіатра на консультацію. Каже, місяць минув з того часу, а досі пацієнтів боїться і займається лише адміністративною роботою тепер.
Люди, будьте адекватними, бережіть лікарів!

Важкий текст, ще й москальською

Юлия Клименюк
1 год
Прочитайте ...
Врача зовут Ирина. Говорят, хороший врач. Нам повезло. Я ни разу не видела ее лица. Она всегда маске и в очках.
Она - инфекционист. Хороший инфекционист и плохой психолог.
За все время, что она лечит мою дочь, она не сказала мне ничего успокаивающего.
Она разговаривает со мной языком цифр и фактов.
- ...лейкоцитов 12...
- Это хорошо?
- Это меньше, чем было, но больше, чем норма. И родничок просел. Пересушили.
- Это опасно?
- Я назначу препарат, и он стабилизирует....
Она разговаривает...неохотно. Родители лежащих здесь, в больнице, детей пытают ее вопросами. Она должна отвечать.
Но каждое слово, сказанное ею, может быть использовано против неё.
Ирина выбирает слова аккуратно. У каждого слова есть адвокат, зашифрованный в результате анализа.
Ирина хочет просто лечить. Молча. Без расспросов. Но так нельзя.
Я не знаю, нравится она мне или нет. Не пойму. Я вынуждена ей доверять. Здоровье моей дочери в ее руках.
Она вообще не пытается нравиться, успокоить меня, погасить панику. Но она и не должна, наверное.
Она должна лечить инфекции, а не истерики.
Я вижу, что Ирина устала. Сквозь стекла очков я вижу красные, будто заплаканные глаза.
Я уже не спрашиваю ничего.
Я и так вижу: дочери лучше.
Положительная динамика налицо.
Два дня назад дочка была почти без сознания, я сегодня сидит, улыбается, с аппетитом ест яблоко.
Ирина осматривает дочку, слушает, подмигивает. Говорит ей:
- Молодец, Катя.
А мне ничего не говорит.
Я же не спрашиваю.
После обеда привезли годовалого мальчика. Очень тяжелого.
Ирина стала вызванивать центральную больницу. Дело в том, что здесь, в инфекционной, нет реанимации. А мальчик очень плох. Но центральная грубо пояснила: у него какая-то нейроинфекция, лечите сами, у нас мест нет.
Рабочий день врача - до 15 часов. Ирине пора домой. У нее есть муж и свои собственные дети.
Но мальчик. Он очень плох.
Ирина остается на работе. Наблюдать за пациентом. Ругается с центральной. Требует прислать невролога и какой-то препарат. Ругается с мужем. Муж требует жену домой. Потому что мальчик - чужой, а дома - свои.
Медсестры притихли. Они привыкли, что начальство сваливает в три. После трех в больнице весело.
Годовалый мальчик с мамой лежит в соседнем с нами боксе. Слышимость отличная.
Мама мальчика разговаривает по телефону. Мне слышно каждое слово. Она звонит знакомым и просит молиться за Петю. Подсказывает, какие молитвы. Сорокоуст. И еще что-то. Просит кого-то пойти в церковь и рассказать батюшке о Пете. Чтобы батюшка тоже молился. Батюшка ближе к Богу, чем обычные прихожане, его молитва быстрее дойдет.
Я слышу, как врач Ирина вечером входит к ним в палату, и говорит маме мальчика, что лекарство нужно купить самим. Потому что в больнице такого нет. Запишите, говорит Ирина. Диктует препараты. Среди них - "Мексидол".
Я слышу, как мама возмущенно визжит:
- Мы платим налоги! ... Лечите ребенка! ... Везде поборы!... Я вас засужу...
Ирина ничего не отвечает и выходит из палаты.
Моей дочери тоже капают "Мексидол". Мы тоже покупали его сами.
Я слышу, как мама мальчика звонит мужу. Жалуется на врача, просит мужа принести иконы и святую воду.
У меня есть лишние ампулы "Мексидола".
Я беру упаковку и выхожу в коридор. В принципе, это запрещено, все боксы изолированы, но я ищу Ирину.
Нахожу ее в Ординаторской.
Она диктует список препаратов для Пети. Диктует своему мужу. Она меня не видит, стоит спиной.
- Ну, Виталь. Сейчас надо. Привези. Мальчишки побудут одни 20 минут. Не маленькие...
Виталя бушует на другом конце трубки.
- Виталь, аптека до десяти. Потом расскажешь мне, какая я плохая мать. Сейчас купи лекарства...
- Вот "Мексидол", - говорю я. - У меня лишний. Пусть "Мексидол" не покупает.
Ирина вздрагивает, резко оборачивается.
Я впервые вижу ее без маски. Красивая.
- А, спасибо, - говорит она и добавляет в трубку. - "Мексидол" не надо, нашли...
Я засовывают в карман ее халата тысячу рублей.
- С ума сошла, не надо! - Ирина ловит мою руку.
- Это не Вам. Это Пете.
Она опускает глаза.
- Спасибо тебе, - тихо говорит она и поправляет сама себя. - Вам.
- Тебе, - поправляю я её обратно и возвращаюсь в свою палату.
Ночью Пете становится хуже. Я сквозь сон слышу, как Ирина командует медсестрам, какую капельницу поставить и чем сбить температуру.
Слышу также, как фоном молится мама мальчика.
Когда заболела моя дочь, мне хотели помочь тысячи людей.
Если привести примерную статистику, то примерно из каждой сотни тех, кто хотел помочь, 85% - молились за мою дочь и подсказывали мне правильные молитвы, советовали исповедоваться, вызвать батюшку в больницу, поставить свечку. Говорили: "молитва матери со дна морского достанет".
5 % предлагали попробовать нетрадиционную медицину, гомеопатию, остеопатию, акупунктуру, рейки, колдуна, бабку, целителя, метод наложения рук.
10% - прагматично давали контакты хороших врачей, советовали лететь в Европу, потому что "в России нет медицины, ты же понимаешь".
Я читала где-то, что чем ниже уровень жизни людей, тем сильнее Вера. Чем меньше зависит от человека, тем больше он уповает на Бога. Я не знаю, так это, или нет, но мама Пети выглядит как женщина, которая , если бы могла выбирать, повезла бы больного ребенка в церковь, а не в больницу.
Я сама верю в Бога.
Настолько, что я срочно покрестила дочку в больнице (батюшку в инфекционную больницу не пустили). Сама покрестила. Так можно в критической ситуации. Как наша. Нужна святая вода. Или даже вообще любая вода. И слова, продиктованные Богом.
Я верю в Бога. Сильно верю. Для меня нет сомнений, что Он - Есть. Свои действия и поступки я всегда мысленно согласовываю с Богом. И чувствую Его благословение.
Но у Бога очень много работы. Он любит. И прощает. И спасает. И направляет.
Он Всемогущ. А мы - нет.
И у Бога нет цели прожить за нас наши жизни, решить за нас наши задачи. Бог - учитель, но домашнее задание выполнять надо самим.
Он учит нас жить с Богом в душе, а уж кто и как усвоит Его урок...
Иногда с хорошими людьми случаются плохие вещи. И это тоже - Божья Воля.
А вот то, как вы справляетесь с ситуацией - это уже ваша "зона ответственности". Проверка того, как вы усвоили урок Бога. Для чего-то же Вы живете.
И не надо упаковывать свою лень и безответственность в "Божье провидение" и "Божий промысел".
Божий промысел лишь в том, чтобы все мы в любой, даже самой сложной ситуации, оставались людьми...
Бог не купит антибиотики. Антибиотики купит Виталя. Который сегодня сам кормит гречкой своих двоих детей, потому что мама занята. Мама спасает маленького Петю, которого захватила в плен инфекция...
К утру Пете стало лучше. Он заснул. Без температуры. Спокойно. Заснула и мама. Я не слышу молитв. Слышу храп.
Ирина не спала всю ночь.
В 9 начинается ее новая смена. Она делает обход.
Заходит в палату к нам с дочкой.
- Лейкоцитов 9, - говорит она.
- Спасибо, - говорю я.
- Это хорошо. Воспаление проходит.
- Да, я поняла.
Я ничего не спрашиваю. Я ей очень сочувствую. Ирина в маске и в очках. За очками - воспаленные, красные, будто заплаканные глаза.
Она идет обходить других пациентов.
В три часа заканчивается ее смена. Пете намного лучше. Он проснулся веселый, хорошо поел.
Перед тем, как уйти домой, Ирина заходит к ним в палату. Убедиться, что все в порядке.
Я слышу, как она осматривает мальчика и ласково уговаривает дать ей его послушать.
В этот момент у мамы звонит телефон, и я слышу, как мама мальчика говорит кому-то восторженно:
- ОТМОЛИЛИ ПЕТЮ, ОТМОЛИЛИ!!!!
Я смотрю в окно своей палаты, как врач Ирина идет домой. У нее тяжелая походка очень уставшего человека. Она хороший инфекционист. И очень хороший человек. Посланник Бога, если хотите.
Это она победила Петину болезнь. Убила ее своими знаниями, опытом и антибиотиком.
И сейчас идет домой. Без сил и без спасибо. Работа такая.
Отмолили...
Світлина від Юлії Клименюк.

Просто напишу це тут. Ну а що ще робити!

Колись писала, що лікарі скажаться на занадто зігнуті коріння моїх зубів, що не можуть їх пролікувати. Я собі вже напридумувала коріння у вигляді спиралей, чи дуг. Зробила, коротше, 3д знімок своїх щелеп з усіма зубами, і оце вже другий місяць поспіль блукаю просторами своєї ротової порожнини за допомогою комп'ютера і цих знімків, і тупо не бачу ніяких неймовірних згинів коренів зубів, на які постійно всі стоматологи скажилися. І лікарі теж не бачать на цих знімках ніяких згинів коренів.
Вже не знаю що думати. Бо все моє життя стоматологи знущалися над моїми щелепами, і запевняли, що причиною їхніх труднощів є ці загиби. Яких виявилося немає. корені нормальні, нормально рівні.
Тоді чому ці всі знущання? Чому тепер мене довели до такого стану, коли єдине, що можна зробити - видалити більшу частину зубів, аби позбутися інфекції. Видаляти, кажуть лікарі, треба і зуби, і якусь частину тканин (і кісткових теж) навколо цих інфікованих зубів.

По-перше, напишу, що видаляти зуби я не готова, і не робитиму цього. Бо стати беззубою шипилявою незрозумілою особиною у свої 33 роки я не готова. І впевнена, що жоден з моїх роботодавців не готовий буде тримати на посаді такого співробітника. І що тоді? Куди тоді мені буде дорога? Стати беззубою тітонькою-прибиральницею? Чи торгашихою на базарі? Ну, куди дорога людині з такою зовнішністю? Ні, видаляти зуби я зовсім не готова, і не стану.
А що вже казати про пошуки чоловіка!!! Який нормальний мужчина зійдеться з беззубою шепелявою безробітною жіночкою!?!? Та й взагалі, що з мене стане!?

Не розумію. Враження складається, ніби навмисне хтось поставив за ціль формувати саме таку людину з мене, і працює над цим дуже ретельно. Але як це вдається?

З самого початку:

1. Ще у шкільні роки перше, що нашкодило, це відмова у безкоштовній стоматології дітям старшим 15 років. Це був мій перший похід до дорослої стоматології. Де за талончиком мені лікували один зуб, який почав боліти. Тітонька сверлила його до болю. Тоді ставила пломбу, яка випадала через кілька днів, і я поверталася. Вона знов сверлила, пломба знов випадала. І так розів з п'ять. Останнього разу, як вона це робила, її інструмент кудись "провалився". Вже тепер розумію - вона просверлила діру з середини зубу прямо до гайморової пазухи, бо потім в мене почалися гайморити. Пломба знов випала. А тітонька втікла з поліклініки. Мені поставили пломбу вже в іншого лікаря. Але пломба вкотре випала. І я просто не пішла більше. Зрештою той зуб розколовся, розвалився. Якісь рештки, я сама викорчувала. Все інше запливло десною і заросло. Пізніше вже у приватній клініці хірург повидаляв ті рештки.

2. Почався період хронічних гайморитів. Щороку лікарня, та операції. Через ніс пробивали безліч разів, одного разу пробивали через лоба навіть.

3. Мабуть почалася якась інфекція, бо ні з того - ні з сього, наривав передній зуб. Опухало все обличчя. Врач казав, що інфекція розтіклася каналами м'яких тканин. Навіть на шиї були пухлинки, які повільно сходили. Мене різали, і я ходила зі спеціальними дренажами.

4. Той передній зуб просто почорнів зсередини. У нього поставили пломбу, але він просто відвалився. І довелося ставити на нього коронку.

5. Пізніше помітила якусь гульку на зубі поруч. Кільк разів зверталася до лікаря-стоматолога. Але він каже "все добре". І лікував щось інше. Гулька ніяк себе не поводить. Просто собі тверда гулька.

6. Почалися дивні речі. Один за одним болять зуби. Мені їх лікують. Один видаляють знов. Але проліковані зуби продовжують боліти. Лікар видаляє всі нерви, але він всеодно болить. Мене починають сварити у стоматолога і звинувачувати у симулюванні. Але мені страшенно болить. Я починаю приймати знеболюючі. Легкі не допомагали, друзі починають колоти мені кетанов у ампулах.
Лікар ставить коронки на ті зуби, що болять, припустивши, що біль від незначних рухів зубів відносно одне одного.
Я втомлююся займатися цим питанням, і намагаюся не звертати уваги на біль, і вірити словам лікаря "біль скоро пройде".
Але зрештою у кістці на цих зубах утворюється язва.
Лікар каже "це саме по собі заживе".
Але не заживало. Язва виводила наружу процеси гниття, закривалася, і знов відкривалася. Поки взагалі не перестала закриватися і почала розширюватися. Зрештою це була чорна діра диаметром 5-7 мм з-під щоки кудись усередину кісток.

Я починаю ходити по різним лікарям. Вони кажуть "не знаю", або "полощіть полоскалкою для рота "ротакан" або іншою". А ще казали "це все діло має зажити, всередині капсулюватися. Типу має утворитися капсула тканин, всередині з інфекцією, і я так маю жити.

Полоскалки не допомагали ніяк.

7. Потрапляю до хорошої людини лікаря Михайлюк стоматології "Астрадент". Який мовчки без зайвих питань просто взяв і зробив те, що мав зробити. Викинув у смітник коронки (доречі, Германські, керамічні, дорогі). Вирізав нафіг все, що там було і зашив. Так я позбавилася страшенної діри у роті. Зате і білозубої посмішки теж позбавилася, бо під коронками виявилися якісь металеві штуки, які тепер трохи видно, якщо я широко посміхаюся.

8. Цей же лікар вирішив поміняти пломби у зубах поруч. Але щось пішло не так. Почав нарікати на загнуті корені зубів. І один з пролікованих ним зуб досі болить. А знімок показує, що там на корінні інфекція. Хоч ці зуби ніколи раніше не турбували. Тепер почали. При натисканні трохи болить.

9. Звісно, я зневірилася. Не буду ж я закривати коронками те, що болить!? Це ж пряма дорога до того самого шляху, що я вже проходила.

10. Почала ходити по консультаціях і шукати правди, зробивши 3д знімки, на яких все видно, і вже не можна нарікати на якусь там загнутість коренів.

11. Приймає мене лікар Жуков у клініці "Прайм". І ось що дивно! Вчора виявилося, що є ще одна клініка "Прайм" майже на тому самому місці тільки через дорогу! Адреси майже однакові. Предславінська 35 корпус 11 (де мене приймали), та Предславінська 34 (тут лікується моя подруга). Дивно, правда?
Лікар Жуков з порогу заявляє "а чого ви до мене прийшли". Я: "в сенсі!". Після чого він пояснив, що не являється ендодонтом, а всього лиш протезист. "Ок - кажу я - а чи є у вашій клініці ендодонт?" "Звісно є! - відповідає лікар". Але до ендодонта він мене так і не провів. Весь час тягнув, дуже повільно проглядаючи і мене і знімки (навіщо, якщо ти не той лікар, що тут потрібен???). Витребував двісті гривень за балачки про погоду і розглядання на моніторі моїх знімків, повільно, ніби на прогулянці.



Ендодонт - якийсь динозавр, чи що. Мабуть вимер ще до потопу. Всі про нього чули, але ніхто не бачив. Я ж вбачаю у цій міфічній істоті новий спосіб себе виправдати стоматологами. Тепер вони не можуть сказати "у вас просто криві корені зубів" бо є 3д знімок. Тепер вони кажуть "а я просто не ендодонт, от і не вийшло".



Жуков пояснює, що краще за все видалити інфіковані зуби, та все, що навколо них (м'які тканини, кісткові тканини). Ходити без зубів, поки не заживе, а тоді нарощувати кістку і м'язи, а тоді ставити імпланти.
Чесно кажучи, щось після всього пройденого мало віриться, що на такому довгому шляху все піде так як слід. Та й перспектива проходити рештки молодості беззубою, і десь там у сорок років отримати зуби не надто радує.
Та й фінансово все це коштує стільки, що перспектива жити, працювати, тільки на це й викладаючись. Відмовляючи у їжі, у одязі, і взагалі у всьому.
Перспектива ходити беззубою голодною обідранкою зате у сорок років отримати зуби.
І не факт, що робота буде за такого зовнішнього вигляду.

12. Помічаю, що все частіше з одного ока випадають якісь згустки білі. Розумію, що все взаємопов'язане, і мабуть воно діє на око. Зір поки в нормі. Але моторошно.

13. Починаю консультуватися з усіма підряд лікарями. Один стоматолог, що лікує родичів (Дегтяренко), подивився, сказав все те саме (що треба нафіг видаляти майже всі зуби з усім що поруч). А тоді його рознесло в одкровеннях, в нього навіть руки тремтіли. Що в його практиці дуже багато людей отримали в результаті лікування все те саме, такі самі інфекції, і він не знає від чого це.

14. Помічаю, що в мене все більше хрустять сустави. Хрустить все підряд, і так гучно і часто, як ні в кого більше не хрустить. Хрустить вже давно, вже років з п'ять. Але нещодавно один  друг прочитав в інтернеті, що це може бути наслідком інфекційних запаленнь в організмі. Запалення в організмі можуть віддавати у руйнування суставів.
Просто чудово, блін!
Згадую, що періодично в мене якісь невідомі висипи на обличчі, плечах, спині бувають. Колись прийшла до терапевта з цим, а вона мені "а я нічого не бачу". Типу мені здається, чи що, блін!
Вчора хотіла піти до невропатолога (який сказав мені колись, що в мене просто зносився хребет, і новий мені ніхто не вставить). Ну, з цим хрустом порадитися, чи може це бути інфекція в організмі. А мені там нагрубили. Типу, до невропатолога можна тільки після терапевта, а терапевт приймає тільки зранку. Я питаю "чи можна до якогось іншого терапевта, аби тільки отримати направлення до невропатолога?" на що отримала крик в обличчя "я такі питання не вирішуюююююююю!!!!!!!!". Я: "А хто вирішує? До кого підійти?". Довідкова: "224 кабінет, але вони не приймають сьогодні!!!". Довелося піти звідти.

15. Коротше, зневірилася я майже остаточно. Оце тепер сиджу і тупо чекаю, що буде далі. Може я перетворюся у зомбі? І одного разу буду йди, наприклад, до магазину, а подорозі в мене відпаде рука...... Чи нога.... а може це буде щелепа.


Ось фото з екрану моїх 3д знімків. Червоним обведені інфекції.



Доречі, на останньому знімку взагалі якась невідома хрінь. Лікар не знає що це. Але там нема зуба.


Лікарі рятують нас...

Лікарі рятують нас в критичних ситуаціях. Однак зловживати цим не можна Про своє здоров'я варто турбуватися самому і щоденно. Їжа має бути для Вас ліками, а не ліки їжею, як сказав Гіпократ. І в цьому Вам допоможе новий магазин продуктів для здоров'я і краси: aura.nsp.ua (адресу вводити у верхню строчку браузера)

Зареєструвавшись, матимете можливість отримувати інформацію як підтримувати здоров'я, протестувати всі системи організму,  при бажанні отримати дисконт . БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!

http://natr.ru/pages/reklamnye-i-obuchajuschie-roliki-o-populjarnyh-produktah-i-ozdorovit




Як Ви підтримуєте своє здоров'я?


11%, 1 голос

44%, 4 голоса

0%, 0 голосов

11%, 1 голос

11%, 1 голос

22%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая