Рай в моїй  оселі

                                               Іронічно-реалістичний вірш,  з прихованими між рядками  надією

та вірою в майбутнє

 

Окрайчик сонця відламаю,

Гвіздком до стелі –світло в хаті!

Зірки - у лантух, ось і маю

Підлогу  в зорях. Волохаті

     М’які хмарки – перинки в ліжко,

     Квіткові пахощі – до скрині

     (Лише до свят виймати.) Діжку,

 Ще й не одну, повітрям синім

Наповню щільно – до комори;

Вдихатиму повітря чисте.                 

Відкраю кусень щедрий – море

В оселі хлюпатиме…

                Місто,

     Багатолике й метушливе

     Гуде, вирує, підганяє;

     Наш одяг - клопоти важливі…

     Храм неба двері відчиняє…

 

 

25.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

     

 

 

"Мої бажання - це не твої обов'язки"

* * *

"Ви люди дорослі, самостійні, самі знаєте, що робите і самі за себе відповідаєте. Не дивіться на мене, і не питайте мою думку про ваші дурні вчинки"

* * *

"Коли одна людина дає поради іншій, то насправді каже те, що необхідно та корисно їй самій. Нажаль, перші не чують себе, тому що впевнені, що це їх не стосується. А другі не сприймають, тому ще ці поради і правда стосується не їх"

Не без користі промайнуло для мене останні 2 тижні без інтернету, хоча і тут відбулося щось цікаве...
За кілька днів прочитав роман на 712-ти сторінках "Пригоди бравого вояка Швейка" Ярослава Гашека. Твір дійсно чудовий. Через поневіряння та розповіді Швейка автор чудово передає відношення простого люду до влади, Великої імперії, ідеології війни, а також живо описує побут, соціальне становище та світогляд земляків, навіть можна сказати і всієї Європи. На прикладі Австро-угорської імперії показана прогнилість та недоречність такої форми управління, коли кілька різних народів, які зовсім різні за мовою, походженням, традиціями мають боронити щось, чого вони не можуть і навіть не намагаються зрозуміти і осягнути. Австрійці вважали чехів людьми третього сорту, чехи ненавиділи мадьярів, німці зверхнь дивилися на всю австро-угорщину... Як їх "угораздило" взагалі попасти в одну державу?
Просто жахливі умови існування простолюдина, якого як худобу забирають на фронт і так само відносяться до нього. Воші, сморід, хвороби, недоїдання, постійне п"янство зустрічаються на кожному кроці.  Абсолютний хаос при формуванні та відправленні ешалонів на фронт, ідіотські накази зверху, які не мають нічого спільного з реальним перебігом подій. Постійні та тотальні крадіжки на всіх рівнях влади "... і на сьогодні прийшов до такого висновку, що ... найбільше крадуть після поразки і після перемоги." Або "...у батальйонних рахунках відзначено один комплект (форми) зайвий. З цього приводу, я певен, може бути ревізія. Коли йдеться про якусь дрібницю, інтенданства обов"язково висилають ревізорів, а коли зникають дві тисячі пар чобіт, це нікого не хвилює..." Нічого не нагадує? І що саме огидне, що за 100 років людство практично нічого не навчилося... ті самі безглузді політичні чвари, постійні крадіжки, зверхнє ставлення влади до народу... Хіба що трохи зменшилось кількість вошей у матрацах, але пропорційно зросла кількість тараканів у голові... Тож, читайте класику і вивчайте історію і з ймовірністю 95% будете знати майбутнє... Нічого не міняється у цій помийній ямі під назвою Земля... Тільки такий добродушний оптимістичний ідіот як Швейк, що може жити не вникаючи у ці подробиці та не сприймати це близько до серця, може почуватися абсолютно щасливим у будь-якій ситуації, навіть перед стратою за зраду і шпіонаж...
Цікава роль відводиться жінкам тогочасної Європи. Вони, або багатодітні матері, які щовечора отримували прочухана від п"яних чоловіків, або курви, що підробляли проституцією по кабакам, і часто, від таких же бідних вояків, замість оплати отримували "по пиці". Не знаю, бачив таких, як підробляв у кафе та ресторані, але у повсякдевному житті такі не зустрічалися, або маскуються... Взагалі-то емансипація бере гору...
І про українців... вони жили на кордоні між австро-угорщиною і Російською імперією. І ті і інші ставилися до них з підозрою та зневагою, і ті і інші закидали їм зраду інтересів Великої імперії та засуджували звичайних селян до повішання, обкрадали та принижували. А еліта, якщо і була, то розмовляла російською, німецькою, польською, французькою... І, коли ми, нарешті, здобули незалежність і шанс об"єднати український народ на історичній землі прадідів, на певній адміністративній території, що біль-менш окреслює проживання українського етносу, ми за 18 років не можемо збудувати єдину державу... Цей дух протиріч і суперництва чужих нам імперій на генетичному рівні живе у нас... Шкода, але судячи з історії, цій країні без державності довго не проіснувати... Невже "сильні світу сього" не помічають елементарних речей і не можуть провести паралелі? Чи їм це не вигідно, бо "найбільше крадуть після поразки і після перемоги".
Ще цікаво, що вже, будучи в Дубно і Луцьку зустрічаються розповіді та місця пов"язані з цим бравим вояком, але, судячи з книжки, він встиг дійти лише до Львова. Далі його не пустила смерть автора... Дуже шкода, що Гашек не зміг дописати цю книжку. Мабуть у нього ще було безліч ідей та творчих планів, але смерть чогось забирає саме тих людей, які мають грандіозні плани на життя!

На жаль, книжку я читав при будь якій нагоді: у метро, маршрутці, трамваї, вдома і в обідню перерву на роботі, але без олівця, і тому не можу привести безліч геніальних цитат, тож, хто не читав, вперед по бібліотеках  та книжкових магазинах!!! Бо книга просякнута тонким, хоча і дещо грубим, гумором та оптимізмом.

          Влаштовуйтесь зручніше, якщо вирішите прослухати цей ДВАНАДЦЯТИхвилинний музичний твір. Твір, який за своїм форматом навряд чи можна класифікувати як просто пісню.
           Будь-чиєму аматорському слуху легко розрізнити в його структурі чотири частини. В третій частині (десь в кінці 5-ої хвилини) звучить партія віолончелі. Очевидно, це один з небагатьох творів, де Блекмор використовує цей інструмент. Хоча, можливо я помиляюся, і ми чуємо гру запрошеного музиканта (треба буде десь якось уточнити).
            У фінальній частині (останні хвилини три) музиканти навіть вирішили заспівати. Про що? Нижче подаю, як вдалося мені розтлумачити їх.
            Ще дозволю собі кілька ремарок.
            Власне, у фінальній частині Квітня ясно відчувається той специфічний хардовий дух, що стане пізніше квінтесенцією фірмового саунду темно-лілових. Той дух, зміст і ритм, який пізніше оголосять авангардним напрямом рок-музики - хард-роком. Але ж навіть і це не перший їх подібний твір. До альбома April (1969) був альбом The Book Of Taliesyn (1968), що мав звучання, в цілому не менш насичене низькочастотними ритмами. Ці альбоми я, як і багато шанувальників музики DP, прослухав дещо пізніше, ніж уславлені In Rock (1970), Burn (1974), Machine Head (1972) і далі... Включно з альбомами 80-х років відродженого DP "другого скликання".
            Пам'ятаю, товариш, який давав мені слухати їх ранні альбоми (людина, просто хвора на DP) сказав приблизно таке: - Ну, це така їх музика... як би сказати... ще сира. Мовляв, молоді-зелені. Ну, нічого, кажу, я послухаю, бо вже все заслухане майже напам'ять.
           Ну, от на Ваш розсуд, шановні слухачі-читачі, "сира" музика від ранніх Deep Purple. Як то кажуть, дай Боже багатьом сучасним музичним "звьоздочкам" хоча б наблизитися до того, щоб самим складати і виконувати що-небудь, хоча б "напівсире".
           В зв'язку з цим я ніколи не зрозумію поділ їхньої музики типу: оце класичні DP /In Rock ... ... ... Burn/ , а оця музика сира, чи не характерна для DP. Ніяк не можу обмежити DP рамками, наприклад 1970-74, 1984-87, 93. Ось чому. Щоразу, коли Блекмор (чи інший учасник) виходив зі складу гурту, це не призводило до миттєвої "смерті" колективу. Навпаки. DP від цього, скоріше, "розмножилася", призвівши до появи цілого куща музичних колективів, якого вона живила своїм впливом. Це і Rainbow, і менш відомі сольні проекти інших учасників DP, частково Whitesnake, частково Dio, частково Black Sabbath (принаймні один альбом 80-го року, записаний з Ронні Джеймсом Діо), і зрештою Blackmore's Night - останній проект Блекмора. Саме тут Блекмор справжній. Той, ким він є! Як би не плювалися фанати-фундаменталісти, що сприймають лише класичний склад.
            Особливо наглядно це проявилося після останньої "втечі" Блекмора в 1993 р. Гурт не тільки оговтався і знайшов хай не еквівалентну, але цілком гідну заміну Річі. Він до цих пір активно концертує, створює і виконує цілком фундаментальну і просто гарну музику. Майже повністю (і дуже) мені подобається їх Purpendicular (1996), непогано слухаються також чимало пісень з Bananas (2003) i Rapture of the Deep (2005). Річі пише і виконує зі своєю дружиною не менш прекрасну музику. Ніхто нічого не втратив, всі живуть в гармонії, мирі і в своїй тарілці.
             Це говорить про те, що DP від початку була об'єднанням самодостатніх творчих особистостей, і навряд чи доречно ототожнювати DP з Блекмором. Хоча вплив його, безумовно, важко переоцінити.
              Таким чином, для мене  DP - це (1967- ?). Люблю і часто слухаю чимало їх пісень різних років.

April
       Квітень

April is a cruel time
       Квітень - жахлива пора.
Even though the sun may shine
       Хай навіть і сяє Сонце.
And world looks in the shade as it slowly comes away
       І світ занурений у марево, ніби повільно щезає.
Still falls the Аpril rain
       Тихенько накрапає квітневий дощик,
And the valley's filled with pain
       і долина річки вже сповнена ним, наче болем.
And you can't tell me quite why
       І не можна з певністю сказати, чому.
As I look up to the grey sky
       Так само і я. Дивлюся вгору на сіре небо,
Where it should be blue
       тоді як воно має бути блакитним.
Grey sky where I should see you
       Похмуре небо, де я, можливо, побачу тебе...
Ask why, why it should be so
       Чому так діється? Хто дасть відповідь?
I'll cry, say that I don't know
      Зараз заплачу, кажу ж, я не знаю...

Baby once in a while I'll forget and I'll smile
       Знаєш, протягом хвилинного забуття я можу всміхнутися,
But then the feeling comes again of an April without end
       та потім знов охоплює відчуття Квітня без кінця і краю,
Of an April lonely as a girl
       Квітня, що самотній, наче дівчина.
In the dark of my mind I can see all too fine
       У мороці моєї свідомості я можу розгледіти все дуже чітко,
But there is nothing to be done when I just can't feel the sun
       але нічого не вдію, бо просто не знаходжу там сонця.
And the springtime's the season of the night
       Справді, весна - то пора, що належить ночі.

Grey sky where it should be blue
       Сиві небеса замість блакиті...
Grey sky where I should see you
       Свинцеві небеса... Там, може, побачу тебе...
Ask why, why it should be so
       Скажи, чому, чому так має бути?
I'll cry, say that I don't know
       Стримую плач, я справді не знаю.
I don't know
       Не знаю...

СЛУХАТИ

Коли виникає відчуття, що ти падаєш нижче і ніжче, скажи собі впевнено і твердо:

-Я не здаюся! Я не падаю, лише на певний час відступаю, щоб роздивитися все те, що мене турбує і заважає рухатись уперед, ЗДАЛЕКУ. Детально я вже роздивився, тепер подивлюся на проблему в цілому. Настав час перепочити, і набратися сил. Я ВІРЮ, і я ЗМОЖУ.

Таке питання часто можна зустріти у стрічці на фейсбуці. У кожного своя відповідь, свої сподівання, мрії, бажання, плани.
Я також питала себе, що я зроблю після Перемоги. І я знаю, що я зроблю. Я ВИСПЛЮСЯ.
Хтось може сказати, що я егоїстична і окрім себе ні про кого не думаю. Ні, я не егоїстична, я думаю про рідних. Я дуже хочу обійняти усіх своїх рідних, але це просто неможливо, бо вони живуть у різних містах і селах. За один день цього не зробити.
Але я так хочу увечері лягти спати не чуючи сирен, прокинутися вранці і не чути сирен. І коли війна скінчиться, прийде Перемога, я обов'язково ляжу спати з радісною думкою, що на дворі не чути ті кляті "колискові" від яких голова гуде, і чуючи які, думаєш: "Хоч би не прилетіло у наш будинок за ніч." А на ранок прокинуся і моїми першими діями не буде перевірка новин на підтвердження сирен за ніч і на ранок. Я відкрию штори, зроблю собі і чоловікові чаю зі спеціями і ми поп'ємо ранковий чай, не заглядаючи у новини і не прислухаючись до сирен. А вже потім будемо дзвонити рідним.
Ось так буде після Перемоги.
А як буде у вас?"

Чотири ночі вже минуло, як закінчились вибори, а мене ніяк не відпускає... Ця тема не йде мені з голови, переслідує мене уві снах.

Перший сон був звичайним, я навіть не звернув на нього уваги - ходжу по сусідніх дворах, спілкуюсь з людьми, розповідаю свої думки, плани, всі мені раді, у мене з"являються нові друзі, прихильники, підтримка... А потім пригадую, що вибори вже закінчились, і так дивуюсь, що прокидаюсь...

Другий - трішки дивкуватіший... Сон був присвячений вигадуванню дизайну листівок, підбірці рекламних текстів і боротьбі з конкурентами. Стільки крутих ідей виникло!!! Коли прокинувся, дуже шкодував, що це мені не наснилось ДО того, як почалась агітація. (-:

Третій сон хоч і був дуже реалістичним, але в ньому вже відбувалось таке, чого в принципі відбутись ніяк не могло... Я був з подружкою, яка допомогала мені під час виборів, і ми познайомилися з жінкою, яка балотувалась від Партії Регіонів (Правда, уві сні вона чомусь стала брюнеткою, хоча в житті я її бачив блондинкою). Ми з нею дружньо поспілкувались по душам, і вона запропонувала мені свою допомогу, запросила до себе в гості. Її дім чомусь знаходився в балці між проспектом Кірова та проспектом Гагаріна - ззовні звичайнісенький приватний бутиночок по типу селянської мазанки, навколо нього ніякого паркану, у дворі не бігають собаки, все чистенько, охайненько. Коли зайшли всередину, дизайн змінився на хай-тек, повсюди був зроблений якісний ремонт, стояли коштовні речі майже як в музеях, а сам дім вразив мене своїм об"ємом - тут було більше 40 кімнат, до яких проходив цілий лабіринт коридорів. Сама вона пішла вперед, а ми трішки замешкались і швидко загубили її, потім довго блукали коридорами, але так її і не знайшли там. Здивований та засмучений я прокинувся.

Сьогодні мені нанився четвертий сон. В ньому я став роботом. (Здається, тиждень тому я з сином дивився мультфільм про хлопця-робота, і тепер став таким самим). Наскільки я пам"ятаю, я перетворився на нього спеціально, щоб швидше та ефективніше провести передвиборчу кампанію. Але чомусь я знову опинився у військовому інституті, на тому ж самому факультеті, і там були мої однокурсники. Вони мене відразу впізнали, і навіть не запідозрили, що я тепер став роботом. Це було зручно, тому що мені потрібно було якнайшвидше звідти звалити, щоб продовжити передвиборчу агітацію. Доки я розробляв план дій, дуже цікаво було знову побувати в тому місці, та в тому часі, який став для мене переломним моментом в житті. Чи то ностальгія мене зачепила, чи просто хотілось трішки змінити обстановку, але замість однієї доби я провів у тій військовій частині цілих дві доби замість однієї. Другу добу присвятив роздумам та прогулянкам по найкращим місцям в Києві, які я люблю згадувати, коли і не сплю (-: За розробленим планом я надурив декілька охоронців, систему сигналізації. На той час я вже добре розумів, що можна дуже пошвидшити повернення додому, якщо використовувати всі роботовські можливості, тому я активно літав, лазив по стінах, рив тонелі, масувався під місцевість і таке інше (-: Вже коли додому залишався останній ривок, і коли в голові була ясна думка, як мені зараз буде найкраще та найшвидше провести всю агітаційну програму, як мені вигідно подати всі роботовські переваги людям, щоб ті пішли за мною, як і що я робитиму, коли все закінчиться... раптом прокинувся (-:

----------------

Кажуть, уві снах мозок розбирає ті проблеми, які залишились нерозрішеними вдень.. судячи з того, що всі сни у мене перенасичені темою виборів, у мене стільки невизначеностей накопичилось, що потрібна не одна ніч, а цілий тиждень... Звісно, хочеться вже якось вийти з цієї теми, переключити увагу на інші важливі речі, зконцентруватись на наступних подіях, але доки сни є такими цікавими, колькоровими, реалістичними та повчальними, то хай будуть (-:

Ваш, сномрійливий Миколка.

Колись мені це здавалось романтичним, а люди що жили за такими принципами - майже героями!

Напевно, це просто тому, що на фоні "нічого-нічого-нічого-зовсім нічого-знову нічого", потім час від часу з'являлось "ЩОСЬ!" таке, сповнене "ВІДРАЗУ УСІМ МОЖЛИВИМ". Звісно, такі контрасти вражають... 

Нещодавно мені пощастило досить ретельно дослідити життя однієї такої людини, і те, що я побачив мене дуже засмутило.

Насправді, виявляється, нічого романтичного та привабливого в цьому немає. Це схоже на подорож в пустелі від одного оазису до наступного, а між ними - спекотна, ворожнеча пустеля, в якій зовсім нічого, куди не кинь ока.

Жуть... і більш за все вражає, що ця людина свідомо робить своє життя таким.. Витискає з нього все "зайве", все "неповноцінне", "недосконале", дозволяючи собі мати тільки крихітки насолоди і тільки в тих випадках, коли це вже край необхідно для рятування життя.

Коли прийшов до такого висновку, то аж моторошно стало. І досі трішки не по собі - за що вони так себе катують?

Я так не зможу жити. Хай краще в моєму житті буде все - і невдачі, і падіння, і щось посереднє, і щось дуже гарне. Все це необхідно для розуміння повної картини життя, без цього життя стає чорно-білим, хмурним, жорстким, мертвим...

---------------

Всім бажаю більше яскравих моментів. І не обов'язково, щоб вони випромінювали сяйво на сотні кілометрів, а головне - щоб це сяйво досягало ВАШОГО СЕРЦЯ І ДУШІ.

Будьте щасливі, друзі!

Великие изречения

• «Сначала они тебя не замечают, потом смеются над тобой, затем борются с тобой. А потом ты побеждаешь».
• «Наша способность достичь единства при существующем разнообразии будет прекрасным испытанием для нашей цивилизации».
• «Мир достаточно велик, чтобы удовлетворить нужды любого человека, но слишком мал, чтобы удовлетворить людскую жадность».
• «Если ты хочешь перемену в будущем — стань этой переменой в настоящем».
• «Ненасилие явилось среди людей, и оно живет. Оно — предвестник мира во всем мире».
• «Я уверен, что если бы Христос жил сейчас среди людей, Он благословил бы жизни многих из тех, которые, может быть, даже никогда не слыхали его имени… совершенно так, как написано: «Не всякий, говорящий Мне: „Господи! Господи!“ войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного». Уроком Своей жизни Иисус дал человечеству великую цель единственную задачу, к достижению которой мы все должны стремиться. Я верю, что Он принадлежит не одному лишь христианскому миру, но целому человечеству, всем странам и народам».

  ---

Подивився кіно про цю видатну людину, багато про що замислився під час перегляду, і записав собі на довгу згадку декілька цитат:

"Зпочатку око за око - потім весь світ може стати сліпим"

"Нищенство - це теж форма насильства"

(фільм дивився з російським перекладом, цитати навів у власному перекладі на українську мову)

Впевнений, що в його трудах можна знайти ще безліч мудрості. Дуже радий мати можливість навчитись новому досвіду, подивитись на світ трішки іншими очима. Час від часу перегляд подібних фільмів сприяє зрісту мотивації, підйому духовності, покращенню настрою і зміцненню віри в світле та добре майбутнє.

Раджу подивитись всім, хто ще не дивився!