хочу сюда!
 

Оксана

45 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-45 лет

Заметки с меткой «самотність»

Примари самотньої жінки...


"Ти мене на світанку розбудиш,

                                       проводити невзутою вийдеш…"

Для літніх самотніх людей шукаємо благодійників*

Кризовий центр “Хоспіс для літніх людей”.

Це одночасно й воєнна, й соціальна ініціатива. Раніше волонтери вивозили літніх людей з зони війни. Ці люди не мають дому, родичів — хоспіс є центром їхнього життя. А сам хоспіс утримується виключно коштами волонтерів.
Центр заснували в 1998 році в Луганській області, а з початку війни стареньким і їх опікунам довелося виїхати. Складний переїзд зайняв майже півроку, але, врешті-решт, усі переселилися в просторий будинок у Київській області.
Зараз волонтери допомагають тим 26 літнім людям, які опинилися в кризовій ситуації – без житла та рідних. Окрім грошової допомоги, в центрі завжди чекають гостей — стареньким є, про що розказати.
https://www.facebook.com/hospisdopomoga/

Подарувати тепло своїх рук стомленим стареньким ніжкам sila
та душевні усмішки smile зібрались 7 в'язальниць - жіночок пенсіонного віку druzhba 



Вироби з пряжі верблюжої вовни здатні підтримувати температурний баланс тіла і не викликають алергічних реакцій. Пряжа має лікувальні властивості, лікує ревматизм та хвороби судин, що є дуже важливим саме для літніх людей.
https://yaroslav.ua/…/pryazha-iz-verblyuzh-ei-shercti-7-2-…/
Для створення 30 пар шкарпеток з верблюжої вовни потрібно 20 мотків по 46,5грн та 200грн на їх оздоблення.
Разом 1130, 00 (Одна тисяча сто тридцять) грн.

Запрошуємо  приєднатися до проекту та стати донатом.

* Шкарпетки зв'язані та подаровані. Дякуємо всім.

Форевер Алоунськ

У недалекому майбутньому в Україні створять ціле окреме місто Форевер Алоунськ. Це буде особливе місто, у якому житимуть гіки, відлюдкуваті хіпстери, тридцятилітні незайманці, мемофіли, летсплеєри, ельфи 50-го рівня та ті люди, які знімають реакції на Ютубі, одним словом всі ті, які уникають суспільства, компаній через багато причин. Ззовні місто нічим не відрізнятиметься від інших міст України, але там не буде супермаркетів та магазинів, бо мешканці все купуватимуть через Інтернет і замовлятимуть кур`єром. Тут буде найкращий Інтернет в країні, адже без нього в цьому місті не вижити - окрім замовлення їжі та всього іншого, Всесвітня Мережа буде місцем роботи.
Вдень вулиці видаватимуться мертвими, і тишу порушуватимуть лише автівки Нової Пошти та шум коліс доставщиків Глово. Натомість вночі з`являтимуться вони... Мешканці Форевер Алоунська. Тихі, ледь помітні фігури вони мовчки брестимуть у різні кінці міста, намагаючись не стикатись з собі подібними. Ніч стане порою, коли вони виходитимуть з квартир, бо вночі не видно людей. Ніч осяюватиме світло з вікон - тих, хто досі сидить в Інтернеті.
Скоро Форевер Алоунськ стане державою в державі, де мером-президентом стане той, у кого на кінець виборчої кампанії буде найвищий рейтинг у "Вікінгах". Президент обіцятиме всім мешканцям двісті голди та безплатний щит, якщо вони, звісно, перейдуть за його ссилкою в опісанії

Самотність в Мережі

Хочеться спілкування. Щоб у твоїх соцмережах була активність. А сам акаунт не висів без діла. Хочеться зайти, а там - повідомлення. Просте повідомлення - "Як справи?". Без всякого.
Натомість тиша. Твої перепости без жодного лайку. А активність у повідомленнях бува, хіба, якщо ти сам комусь напишеш. Коротка відповідь, із розряду "нормально" або просто ігнор. Усі так звані друзі живуть своїм життям. У всіх сім`ї, або друзі, шанувальники чи шанувальниці, і секс кожен день.
Була колись стратегія. Спроба. Чистка друзів до необхідного мінімуму - давно знайомі, колеги, родичі. Перевірені люди. Але ні - результату нуль.
Бажання добитись від когось уваги давно стало чимось маніакальним. Ви нам не пишите? Тоді ми йдемо до вас! На-на гіфку в коменти, лови, сука, повідомлення! Якщо ви не хочете спілкуватись зі мною, спілкуватись буду я, навіть якщо ви цього не хочете, ахаххах, ахаха...
На жаль, дехто пронюхав цю фішку і не читає КОНКРЕТНО твої повідомлення. Важко на душі стає, коли он ця мадам з інстаграм-тілом не відповідає тобі, хоча ти точно знаєш, що вона за цей час солодко переписується з якимось знайомим або навіть приймає запити від незнайомих чоловіків, вони годинку переписуються, а потім назначають зустріч в мотелі, а там вино, свєчі і перепих, якому позаздрить будь-який Порнхаб! І все це зайняло половину дня. Без, як у тебе буває, довгих танцювань навколо, розмов про погоду, без смердючих кафе та непотрібного ганяння повітря.
Бо ти це ти. Хто тебе знає, намагається обійти десятою дорогою. Немедійний бюджетник, тьху. Але ми колись зустрінемось на вулиці міста, і тоді доведеться тримати відповідь. Я спитаю все: і про погоду, і як справи, і як на роботі, і які плани на майбутнє... Взагалі, я нормальний. Просто це все Мережа. І самотність.
Самотність в Мережі.

Зимно

Сніг  ,сніжно
як на  душі-
так  зимно
коли Самотність
крає  Душу


У серці - 
лиш  сама  Зима..

Самота

Розстане  ніч
туман журби
пропаде

і  знак
Пломінням  в серце
надійде.





Жуйка

Музика   приємно  огортає  м'якою   ватою   серце , радикально  відволікаючи   біль . Пульсує   під  ритм  Серця ...
Екран   своїм  сяйвом  вабить  Життєвіше   аніж  реальний  світ , даючи  Змогу  Забутися  від Холоду  Самоти.
Удари  крапель  дощу  по  шклу , п'яні  хрюкання  свиней  що  йдуть  із   хліва  (Бару)  , спрацьована  сигналізація   такого ж  самотнього  чийогось    авта , блимання  фар  - Осінній   вечір .


Скоро   інший  біологічний  "віртуал"  - сон   поглине  свідомість ,  Але  Шкода  покидати Цей   Світ   мереж


(далі  буде)
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая