хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «психологія»

книги о психологии


1. Альфред Адлер. Понять природу человека
2. Эрик Берн. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений
3. Станислав Гроф. За пределами мозга
4. Эдвард де Боно. Латеральное мышление. Учебник творческого мышления
5. Грей Джон. Мужчины с Марса, Женщины с Венеры
6. Фромм Эрих. Гуманистический психоанализ
7. Кларисса Пинкола Эстес. Бегущая с волками
8. Дэвид Д. Бернс. Хорошее самочувствие: Новая терапия настроений
9. Роберт Чалдини. Психология влияния
10. Михай Чиксентмихайи. В поисках потока: Психология увлеченности повседневной жизнью.
11. Милтон Эриксон (автор Сидней Розен). Мой голос останется с вами.
12. Эрик Эриксон. Детство и общество
13. Ганс Айзенк. Измерения личности
14. Сюзан Форуард. Эмоциональный шантаж
15. Виктор Франкл. Воля к смыслу
16. Анна Фрейд. Психология Я и защитные механизмы
17. Зигмунд Фрейд. Толкование сновидений
18. Малкольм Гладуэлл. Озарение: Сила мгновенных решений
19. Дениэл Гоулман. Эмоциональный интеллект на работе
20. Томас Э. Харрис. Я- о'кем, ты- о'кей
21. Эрик Хоффер. Истинно верующий: Личность, власть и массовые общественные движения
22. Карл Юнг. Архетип и символ
23. Мелани Кляйн. Зависть и благодарность
24. Р. Д. Лэнг. Расколотое Я
25. Карен Хорни. Наши внутренние конфликты
26. Абрахам Маслоу. Дальние пределы человеческой психики
27. Энн Мойр и Дэвид Джессел. Пол мозга: Реальные различия между мужчиной и женщиной
28. Павлов И. П. Рефлекс свободы
29. Уильям Джеймс. Психология
30. Фриц Перлз. Теория гештальттерапии
31. Жан Пиаже. Речь и мышление ребенка
32. Карл Роджерс. Становление личности: Взгляд на психотерапию
33. Оливер Сакс. Человек, который принял жену за шляпу
34. Мартин Селигман. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни
35. Гейл Шихи. Возрастные кризисы

Сила мысли способна изменять генетический код организма

А вы знали?

СИЛА МЫСЛИ СПОСОБНА ИЗМЕНЯТЬ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ КОД ОРГАНИЗМА
Когда время от времени в СМИ появляются публикации о чудесном исцелении от смертельного заболевания с помощью самовнушения, специальной диеты, биоэнергетики или какого-либо другого нетрадиционного метода, на лицах врачей и ученых, как правило, появляются скептические улыбки.

Даже когда речь идет о неоспоримых фактах, подтвержденных современными методами исследования, традиционная медицина либо отмахивается от них, либо пытается объяснить неожиданное выздоровление больного ошибкой в первоначальном диагнозе.
Однако американский генетик Брюс Липтон утверждает, что с помощью истинной веры, исключительно силой мысли человек и в самом деле способен избавиться от любой болезни. И никакой мистики в этом нет: исследования Липтона показали, что направленное психическое воздействие способно менять... генетический код организма.

«Эффект плацебо никто не отменял».
На протяжении многих лет Брюс Липтон специализировался в области генной инженерии, успешно защитил докторскую диссертацию, стал автором ряда исследований. Все это время Липтон, как и многие генетики и биохимики, верил, что человек является неким биороботом, жизнь которого подчинена программе, записанной в его генах.

Гены с этой точки зрения определяют практически все: особенности внешнего облика, способности и темперамент, предрасположенность к тем или иным заболеваниям и, в конечном счете, продолжительность жизни. Никто не может изменить свой личный генетический код, а значит, нам остается лишь смириться с тем, что предопределено природой.

Поворотным моментом во взглядах доктора Липтона стали проводимые им в конце 1980-х годов эксперименты по изучению особенностей поведения клеточной мембраны. До того в науке считалось, что именно гены, находящиеся в ядре клетки, определяют, что следует пропустить через эту мембрану, а что - нет. Однако опыты Липтона показали, что внешние воздействия на клетку могут влиять на поведение генов и даже приводить к изменению их структуры.

Оставалось лишь понять, можно ли производить такие изменения с помощью психических процессов, или, проще говоря, силой мысли.
- В сущности, я не придумал ничего нового, - говорит доктор Липтон. - На протяжении столетий медикам известен эффект плацебо - когда больному предлагают нейтральное вещество, утверждая, что это лекарство. В итоге вещество и в самом деле оказывает исцеляющее действие. Но, как ни странно, научного объяснения этому явлению до сих пор не было.

Мое открытие позволило дать такое объяснение: с помощью веры в целебную силу лекарства человек меняет идущие в его организме процессы, в том числе и на молекулярном уровне. Он может «отключать» одни гены, заставлять «включаться» другие и даже менять свой генетический код.

Вслед за этим я подумал о различных случаях чудесного исцеления. Врачи от них всегда отмахивались. Но на самом деле, даже если бы у нас был всего один такой случай, он должен был заставить врачей задуматься над его природой.

Мы все спешим за чудесами...
Академическая наука приняла эти взгляды Брюса Липтона в штыки. Однако он продолжил свои исследования, в ходе которых последовательно доказывал, что без всяких лекарств вполне можно влиять на генетическую систему организма.
В том числе, кстати, и с помощью специально подобранной диеты. Так, для одного из своих экспериментов Липтон вывел породу желтых мышей с врожденными генетическими дефектами, обрекающими их потомство на избыточный вес и короткую жизнь. Затем с помощью специальной диеты он добился того, что эти мыши стали давать потомство, не похожее на родителей - обычного цвета, худых и живущих столько же, сколько и остальные их сородичи.
Все это, согласитесь, отдает лысенковщиной, и потому негативное отношение академических ученых к идеям Липтона предугадать было нетрудно. Тем не менее он продолжил эксперименты и доказал, что аналогичного воздействия на гены можно добиться и с помощью, скажем, воздействия сильного экстрасенса или путем определенных физических упражнений. Научное направление, изучающее влияние внешних воздействий на генетический код, получило название «эпигенетика».

И все же главным воздействием, способным менять состояние нашего здоровья, Липтон считает именно силу мысли, то, что происходит не вокруг, а внутри нас.

- Давно известно, что у двух людей может быть одинаковая генетическая предрасположенность к раку, - заявляет Липтон. - Но у одного болезнь проявилась, а у другого - нет. Почему? Да потому, что они жили по-разному: один чаще испытывал стрессы, чем второй; у них были разные самооценка и самоощущение, различный ход мыслей. Сегодня я могу утверждать, что мы способны управлять нашей биологической природой; мы можем с помощью мысли, веры и устремлений влиять на наши гены.
Великое отличие человека от остальных существ на Земле как раз и заключается в том, что он может менять свое тело, исцелять сам себя от смертельных болезней и даже избавляться от наследственных заболеваний, давая на это психические установки организму. Мы вовсе не обязаны быть жертвами нашего генетического кода и обстоятельств жизни.
Поверьте в то, что вы можете исцелиться, - и вы вылечитесь от любого заболевания. На первый взгляд, все предельно просто. Но только на первый взгляд...
Когда сознания маловато...
Если бы все было так просто, то большинство людей с легкостью решали бы любые проблемы со здоровьем с помощью произнесения незамысловатых мантр вроде «Я могу исцелиться от этого недуга», «Я верю, что мой организм в состоянии сам исцелиться»...
Но ничего этого не случается, да и, как поясняет Липтон, не может происходить, если психические установки проникают только в область сознания, определяющего лишь 5% нашей психической деятельности, не затрагивая оставшиеся 95% - подсознание. Проще говоря, лишь единицы из тех, кто поверил в возможность самоисцеления силами своего мозга, на самом деле действительно в это верят - и потому добиваются успеха. Большинство же на уровне подсознания отрицают такую возможность.

СИЛА МЫСЛИ СПОСОБНА ИЗМЕНЯТЬ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ КОД ОРГАНИЗМА
Еще точнее: само их подсознание, которое, собственно говоря, на автоматическом уровне и контролирует все процессы в нашем организме, отвергает такую возможность. При этом оно (опять-таки на уровне автоматизма) обычно руководствуется принципом, что вероятность того, что с нами произойдет нечто позитивное, куда меньше, чем дальнейшее протекание событий по наихудшему варианту.

Согласно Липтону, именно на такой лад наше подсознание начинает настраиваться в период раннего детства, с рождения до шести лет, когда самые незначительные события, намеренно или случайно сказанные взрослыми слова, наказания, травмы формируют «опыт подсознания» и в итоге - личность человека. Причем сама природа нашей психики устроена так, что все плохое, происходящее с нами, откладывается в подсознание куда легче, нежели память о приятных и радостных событиях.
В результате «опыт подсознания» у подавляющего большинства людей на 70% состоит из «негатива» и лишь на 30% - из «позитива». Таким образом, чтобы действительно добиться самоисцеления, необходимо, по меньшей мере, изменить это соотношение на прямо противоположное. Только таким образом можно сломать барьер, установленный подсознанием на пути вторжения силы нашей мысли в клеточные процессы и генетический код.

По мнению Липтона, работа многих экстрасенсов как раз и заключается в сломе этого барьера. Но он предполагает, что аналогичного эффекта можно добиться и с помощью гипноза, и другими методами. Однако большая часть этих методов все еще ждет своего открытия. Или просто широкого признания.
После произошедшего для Липтона около четверти века назад мировоззренческого переворота ученый продолжил свои исследования в области генетики, но одновременно стал одним из активных организаторов различных международных форумов с целью наведения мостов между традиционной и альтернативной медициной.

На организованных им конгрессах и семинарах известные психологи, врачи, биофизики и биохимики сидят рядом со всевозможными народными целителями, экстрасенсами и даже теми, кто называет себя магами или колдунами. При этом последние обычно демонстрируют собравшимся свои возможности, а ученые устраивают мозговой штурм для попытки их научного объяснения.
А заодно продумывают будущие эксперименты, которые помогли бы выявить и объяснить механизм скрытых резервов нашего организма.

Именно в таком симбиозе эзотерики и современных методов лечения с главной опорой на возможности психики самого пациента, или, если угодно, магии и науки, видит Брюс Липтон основной путь дальнейшего развития медицины. А прав он или нет, покажет время.

(https://www.facebook.com/groups/megareloa/permalink/706445779416697/)

Когда не работает правило "не проходите мимо"

Соседка на прогулке с племянником, ему 4 года .В свои 4 мальчик вообще не разговаривает, врачи ставили разные диагнозы, начиная от «аутизм» и заканчивая «тяжелые нарушения речи», проводили курс в спец санатории. Много о мальчике уже слышала, но увидела впервые…Нет, вроде на аутиста  не похож…Взгляд осмыслен, участвует в ситуациях, изьясняется жестами и звуками, играет с другими детьми. Причиной такого состояния соседка называет психотравмирующий фактор: ссоры между родителями, в которых отец вел себя неуправляемо и постоянно психовал, кричал, бросал вещи. Испугали ребенка, развелись. Походил некоторое время в обычный  садик, там воспитатель предьявила требование : «забирайте его из нашего садика, он у вас дебил, он не понимает ничего, он отсталый и ему нужен спец садик» (мальчик не драчливый, по словам родителей). Весь садик уже знал, что здесь Саша- «дебил», а он ведь все понимает и слышит.

           

16 персоналій взаємодіють на винному фестивалі

[ Зміст до попередньої статті ]


Сценка

16 персоналій взаємодіють на винному фестивалі



ISTJ: - *класично потягує вино* Так, так, це приємно. *виливає решту з бокалу у спеціальне відро*

ESFP: - Гей, гей, гей!!! Ти це виливаєш?

ISTJ: - Я скуштував його смак. Це виконало свою мету.

ESFP: - Пфф! Це марнотратство, ось що це є! Віддай сюди. *забирає невипите вино*

ISTJ: *відхиляється від цього алкоголіка*

ESFP: - ...і відро теж. *забирає відро*

 

ISFJ: - Гей! Хочеш вина?

ENFP: - О, ні, мені не слід, дякую. Насправді мені завтра рано на роботу.

ISFJ: - Ну, гаразд.

ENFP: - Я насправді *дивиться на неіснуючий годинник*, мабуть, повинен піти приблизно через півгодини, тому я не буду пити вино, дякую.

[через 3 години]

ENFP: - *легковажно і з вином в руках* Боже, я знаю! Завтра я обов’язково просплю будильник! Як це смішно, хаха! Що це грає? Це моя улюблена пісня. Може підемо танцювати?! Давай робити помилки! Єєє!

 

ENFP: - *підбігає до сомельє* Добридень, вибачте, чи можу я замовити Розе для столика №5? Дякую!

ISFP: - О, ми... ми... *але ENFP вже пішов* у нас немає Розе… Хм… *змішує біле і червоне вино* Ось так! Розе!

 

ESFJ: - Пані та панове, тут у нас є своє власне Шардоне! І я хочу, щоб ви знали, що це чудово поєднується із запіканкою з тунця. Це маленька порада від експертів! [Жоден експерт цього не казав]

ESTJ: - Вибачте, пане. В останній раз кажу, Ви тут не працюєте. Це можна зрозуміти і по тому, як Ви наливаєте вино. Давайте я Вам покажу. *бере пляшку, показує* Ліва рука за спиною. Гарна і врівноважена постава. В правій руці на рівні етикетки тримаємо пляшку і плавним рухом наливаємо вино, щоб випадково не збовтнути можливий осад. Я класний, а Ви – ні!

 

ENTP: - І тому, через одержимість кожного в суспільстві тільки собою…

ISFJ: - *ввічливо слухає*

ENTP: - сучасна молодь росте більш жадібною та корумпованою, ніж будь-коли. Чому? Бо всі вони нарциси.

ISFJ: - *робить обличчя: «хтось будь ласка, допоможіть мені»*

ENTP: - І за іронією долі, вони стають жадібнішими до влади, ніж будь-коли. Це те, що вони типу як ненавидять! Не схоже, щоб вони це ненавиділи, чи не так?

ISFJ: - *ввічливий кивок, але насправді відчуває страх*

 

INFP: - Перепрошую? Хто той чоловік в темній сорочці? Тому що мій друг посилає мені панічний сигнал очима і я трохи стурбований.

INTJ: - Я б про це не хвилювався. Це просто ENTP. Він безвідповідальний і необачливий, коли випиває.

INFP: - М, гаразд. Ну, тоді я просто поговорю з цією жіночкою.

INTJ: - О, я б не став цього робити. Це ENFJ.

*ENFJ стоїть далі і стверджує загальні банальності*

INTJ: - Вона процвітає в таких умовах тому що вона справді добре вміє маніпулювати вразливими.

INFP: - Гаразд.

INTJ: *відвертається даючи знати, що з цією розмовою покінчено*

 

INFP: *Підбігає одразу до ENFJ* Привіт.

ENFJ: - Привіт!

INFP: - Я чув, Ви любите слухати, як люди розповідають про себе?

ENFJ: - Ну, знаєте, я не те, щоб люблю слухати, насправді, мені більше подобається розуміти, що переживає інша людина...

INFP: *щасливий, що нарешті хтось вислухає*

 

ENTP: - ...і таким чином, світ виглядає досить похмурим, чи не так? А Ви не чули жодного слова, що я щойно сказав.

ISFJ: - Ой, ну що Ви? Нііі! Звичайно, я слухав! Ви говорили про нарцисів і… суспільство і... чи було щось про курей?

ENTP: - О, нічого страшного, я перечислював для себе різну інформацію. Ви могли б бути й просто деревом.

 

Сомельє: -Тож, Ви сьогодні віддали б перевагу Ширазу, Мерло чи Піно Нуар [усі червоні, до речі]?

ISTP: - Ну... Не знаю… Ем… Червоне. *стоїть з виглядом «Мої друзі привели мене сюди під неправдоподібним приводом»*

 

ENTJ: - ... і 2017 рік був важким для Вердело, тому що особливо холодна зима там означала, що дубильні речовини не могли належним чином проникнути у виноград. А ти хочеш послухати, як я хвалюсь своїми «знаннями» виноробста...

INFJ: *думає: «Боже мій! Бред із маркетингу вже тут! Я ніколи раніше не бачила його на соціальних заходах. Чи впізнає він мене? Краще я прийму свій чарівний вигляд»*

ENTJ: - ...на минулорічній Великій конвенції з дегустації в Поркі був прекрасний врожай. У вина був оксамитовий смак та дубильні речовини в самий раз...

INFJ: *думає: «Я думала, він по суботах грає у теніс зі своєю мамою. Мені доведеться відредагувати копію його розкладу, який я прикріпила до своєї пробкової дошки. Чи міг він сюди прийти, тому що він почув, що я буду тут? Якось випадково під час своєї обідньої перерви на початку цього тижня я промовилась про це, хм. Добре, Бреде, я бачу тебе наскрізь»*

ENTJ: - ...і це насправді смішна історія.

Корк-майстер запізнювався, і тому УСІ члени одноголосно проголосували за те, щоб я сам склав протокол засідання і...

INFJ: *думає: «Боже мій! Він дивиться сюди! Швидко! Будь милою!» Видає очевидно фальшивий сміх*

ENTJ: - *не помічає фальші* Я знаю, просто смішно, як все виходить, чи не так?

 

INTP: *насолоджуючись самотньою прогулянкою виноградними плантаціями, раптово помічає: «О, ні! Людина»*

ESTP: - О, гей, чоловіче! Хочеш винограду?

INTP: - Ні, дякую.

ESTP: - Ти багато втрачаєш. Він досить смачний.

INTP: - О, я уявляю, який він, враховуючи, що явно походить не з тієї лози.

ESTP: - Що ти маєш на увазі?

INTP: - Ну, я маю на увазі - подивіться на різницю: виноград на лозі явно не готовий до збору врожаю, а той, який у вас - яскравий, стиглий і соковитий. Виглядає так, ніби його купили в супермаркеті.

ESTP: - Що?

INTP: *показує на пакет зі штрих-кодом, з видом, що ніхто не зможе надурити його Ti*

ESTP: - Почекай. Звідки це взялося? Гей! Я не пам'ятаю, щоб їх купував! Я не пам'ятаю, щоб їх купував!

Пираньи. Люди-программы существуют?




Піранья – дрібна паскудна рибця, яка пожирає все живе, що лишень трапить до ареалу її існування.

У цьому ж разі «піранею» я образно називаю людину певного типу. Людина-програма для знищення. При чому, ця людина абсолютно не усвідомлює своїх дій, що дуже привертає увагу і дивує.

Спостерігати піраній доводилося у своєму житті, у житті знайомих, збоку в чужому житті, та в усіх умовах де створювались і мали місце скупчення людей.

 

Хочеться провести психічну анатомію людини-піраньї, що я і зроблю зараз.

 

За моїми спостереженнями й експериментами людиною-піранею рушать незалежні від її самої мотиви й цілі. Часто її пагубні дії нею самою не зрозумілі, вона чи він намагаються самі собі пояснити навіщо вони те чи інше зробили. Якщо розмовляти «по душам» це звичайні люди, такі самі як і інші, і добрі, і свідомі, й кмітливі. Але – не можуть охопити власним розумінням тих моментів, коли ними рушать пагубні для інших мотиви. Якби це було можливим – то можна було б припустити, що це запрограмовані люди, люди-програми, які інколи «вмикаються» і так само «вимикаються».

 

Як проявлялися дії цих людей в мому власному житті. Знала і знаю дотепер таких осіб кілька.

У певні моменти життя, коли я «вхопила хвилю успіху» і впевнено й старанно, не шкодуючи сил, йшла до своєї мети в якійсь справі. Якийсь час мені щастило «плавати вільно» і робити все, що мені було необхідно. Досягати цілей, радіти успіхам й наздобуткам. Але в якомусь випадковому порядку, так само, як підхопити грибок під час примірювання взуття (може статися – а може й ні) до мене чіплялася така людина і починала свою програму знищення. Часто її дії безглузді до сміху. Часто неадекватні. Але завжди призводять до одного й того самого результату – тебе гальмують.

Приклади дій піраньї:

-        якщо ти вчишся через слухання якоїсь передачі по радіо – ця людина без будь-яких причин підійде і розіб’є це радіо навіть не зважаючи на те, що після цього ти можеш їй поставити фінгала. Вона через своє страждання виконує свою програму будь-якою ціною.

-        якщо ти співаєш – ця людина буде навмисно біля тебе розмовляти по телефону, чи жалітися на біль у голові, вигадувати будь-до аби тільки зупинити тебе в твоєму розвитку;

-        якщо ти вчишся на «відмінно» в інституті – ця людина намагатиметься тебе зкомпроментувати будь-якою ціною аби скасувати твій статус. В мене, наприклад, така людина «внедрилася» через соц-сіті до спілкування з моїми однокурсниками і всіляко псувала мені репутацію, розпалила конфлікт, знищила повагу до мене на курсі;

-        якщо ти успішно працюєш на роботі людина-піранья буде вдаватися до будь-чого аби тільки знищити тебе, не дивлячись на те, що твоя робота ніяк не перетинається з її роботою. В мене був випадок, коли така людина просто безглуздо стрибала навколо мого робочого місця й «лялякала», ніби тільки й мріючи про бійку. Бійки не було, безглуздя призвело до повного ступору моєї роботи. І ця піранья домоглася свого – вона загальмувала мене, спинила мій розвиток тим ступором. Я так і не змогла там працювати, бо відволікання були постійні. При чому, при особистій розмові ця людина проявляла дружність й бажання товаришувати.

 

Особливо цікаво було спостерігати на чужих прикладах потерпання від людей – піраній.

Так, наприклад, спостерігала, як не знайомого мені хлопця-спортсмена зпоювали. Яскраво-виражений чоловік-піранья підлабузничав до того хлопця, всіляко «підмазувався» типу він йому найкращий, найщиріший дружбан. Але тільки-но той хлопець робив якісь кроки у бік здоров’я – цей чоловік ставав суровим і страшним, тільки-но той хлопець «здавався» робити щось корисне для себе і повертався до чарки – чоловік-піранія добрішав, ласкавішав, і просто таки у млинець розплескався перед тим хлопцем. Через дрібні рефлекси «добре» й «погано» хлопець згодом сам не помітив як почав намагатися робити тільки «добре», тільки те, за що отримував приязну любов від того названого другана-піраньї. Доля хлопця мені не відома, але той чоловік-піранія супроводжував хлопця скрізь, мало не за руку водив. А помічаючи моє спостереження – зустрічався з моїм поглядом холодними жорстокими очима, які виражали одне «тільки спробуй наблизитись і завадити».

 

Яскравий приклад людей-піраней можуть визначити всі бажаючі. Цьому посприяли люб’язні творці проекту «Мастер-шеф» четвертого сезону. Усі минулі сезони були інакшими, і тільки в цьому, таке враження, що спеціально, для представлення публіці «диковинних осіб» домоглися високої концентрації наявності цих дивовижних. Хто дивився – розуміє про що я.

Діана Бабошина. Яскраво виражена людина-піранія, запрограмована на знищення інших людей. Вміло і влучно «прикипає» до найуспішніших, аби згодом їх підставляти й топити на дно.

Якщо прослідкувати її спілкування у соц.-сіті, то можна помітити численні намагання нею пояснити свої дії, виправдати, запевнити інших у відсутності злих намірів. Помітно, що дівчина насправді сама по собі цікава, дружня, привітна. Але у певні моменти в неї вмикається програма дій, яку вона сама не може ніяк ідентифікувати, пояснити, аргументувати.

 

Цікава особливість – цих піраній не цікавлять всі підряд люди. Вони «прикипають» виключно до тих, хто має всі дані досягти успіху в чомусь, розвинутись.

Діють за принципом похвали і заохочення всіх, хто «не висувається», хто бовтається в багні убогості, всіх, хто залежні від шкідливих для здоров’я звичок, всіх, хто убогий за спілкуванням, заражений «паршею» шкідливих слів, тощо. Таких, як щойно описано, людей піраньї активно підтримують, заохочують, леліють, плекають, і ведуть за собою.

І як бик на червоне реагують на будь-які прояви світлих якостей в людях. Вдаються до найпідліших методів. Можуть втиратися у довіру дуже довго, аби згодом нашкодити. Можуть дуже довго прикидатися найближчим другом, аби потім підлаштувати капость, або навіть влаштувати цілу трагедію з нацькуванням фізичної розправи інших, тощо.

 

Найненависніші якості для людей-піраній:

-        тверезість (люди, які не вживають алкоголь);

-        відсутність шкідливих звичок;

-        спортивність;

-        розумність, прагнення до знання, зацікавленість різними інтересами, розвитком;

-        харизматичність, - коли людина приваблює до себе увагу інших, може переконливо висловитися, кмітлива.

 

Отже, маю всі підстави вважати фактичним існування певного осередку людей, що мають за сенс життя знищувати перспективних особистостей.

Маю деякі підстави вважати, що ці люди діють не свідомо. Що програма по знищенню закладена в них настільки глибоко, що вони самі можуть й не мати гадки про неї. Адже, завжди на питання «навіщо ти це зробив/зробила» вони відповідають «я не знаю» або «я не навмисно», і це виглядає щиро.

Принцип завжди схожий:

-        за всі прагнення розвиватись, вести життя здоровим чином, ці люди «колькають» на кшталт електричних розрядів для створення дискомфорту і породження рефлексу «погано зробив». Це можуть бути безпідставні сварки, бійки, та створення будь-якого дискомфорту людині за кожного її кроку догори розвитком. Так, щоб людині не ставало сил більше рухатись догори.

-        І різко протилежна реакція на будь-які дії донизу сходинками розвитку. Це яскрава реакція радості, якщо раптом вирішив приєднатися до розпування горілки, або підтримати іншу шкідливу розвагу. Так, людині, яку знищують можуть дарувати подарунки за кожну брудну справу, лестити, пестити, виражати бурну любов, тощо.

 

Принцип полягає в тому, щоб вкоренити у підсвідомість знищуваної людини на чуттєвому рівні, погані відчуття під час прагнення щось покращити у своєму житті. Аби зрештою це перетворилося в асоціацію «робити добре це погано, нестерпно, неприємно».

 

Так, наприклад, коли я роблю ремонт у квартирі, то ці люди (в мене їх кілька різних) починають сваритися, влаштовувати бійки, відволікати, і робити це кожного разу, як я беруся до ремонту. Таким чином, з’являється відчуття, що ремонт краще не робити.

Так, на прикладі інших людей бачила ситуацію, коли батько в сім’ї бувший спортсмен намагався повернути себе до форми, припинити вживати горілку, почав тренуватися, бігати, після деякої перерви (що дуже змінила його стан здоров’я, зовнішність у гірший бік). Його жінка влаштовувала йому скандал без причин кожного разу перед його пробіжкою. Висміювала його бажання змінитися, та методично повторювала кожного дня «нічого в тебе не вийде, гівно». Зрештою він зірвався до чарки – скандали припинилися, жінка заспокоїлася. Він продовжив щоденно бухати й лінуватися.

 

Тема цікава. Хотілося би її досліджувати далі. Адже щось таки таке є! Якщо люди-програми існують, то це дивовижно! Я ніби вже давно все собі вислідкувала й доказала, але й досі сама собі не можу повірити, що таке дивовижжя має місце бути. В народі цих піраній називають просто «ущербные люди». Тому велосипеда я не вигадала. Та мій меседж про те, що вони існують не просто так і не випадково.

 

 

 

 Стикалися з подібним?


67%, 2 голоси

0%, 0 голосів

33%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Удаление как пунктик...

Ооо.... всем вам известно соцсеть Вконтакте=)...

У каждого в этой жизни разные "пунктики"...кто то когда нервничает начинает грызть ногти, что то когда наблюдает начинает крутить локоны волос(это у девушек, но если у парней тоже такое встречаеться, извиняюсь за акцентирование на Ж=)  ) так вот...к чему я веду..."пунктики"...у каждого они свои, и у меня такое есть....меня когда что то злит, или я растроена, или у меня дипрессия или апатия...я просто сажусь и начинаю удалять друзей со списка в контакте....вот все кто меня на тот момент раздражают всех удаляю...всё в зависимости от того насколько сильно у меня негативное чувство...бывало и до 40 друзей удаляла...бывало и до 5ти но  меня это утешает...как валерьянка для кошек...при том что в друзьях у меня только люди которых я действительно знаю, и хотя бы раз видела в жизни (пара исключений есть)...незнаю почему такая реакция...психологов тут случайно нет?...может обьяснят=) я как психолог - самоучитель...не могу обьяснить этот факт...

Обирай відповідально!

Найбільша омана чоловіків перед весіллям: вона нікуди вже не дінеться podmig
Найбільша омана жінок перед весіллям: він зміниться lol


твоя каста (ч.6)

Не бачила, щоб хтось інший вів роздуми що до цієї теми, але я дозволю собі викласти у текст свої ВИГАДКИ.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

 

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)


Каста «революціонери»

 



Це люди які покликані щось змінювати і вдосконалювати. Вони постійно щось «риють» докопуються до чогось, шукають істину, вивчають. Це всі винахідники, революціонери різних сфер (музика, кіно, політика, та інше). Люди хворі від постійного прагнення досконалості в усьому. Але, на відміну від загублених вони впевнені і чіткі у своїх цілях. У своїх переконаннях ніколи не сумніваються. Совістю та гідністю не торгують і вважають подібні торги абсурдом. Часто вони перфекціоністи, іноді педанти.

Переважно привабливі зовнішньо та фізично розвинуті, бо вважають нижче своєї гідності виглядати інакше, або чогось не могти фізично. І якщо з якоїсь причини їм не вдається це підтримувати – вони дуже переживають і можуть комплексувати від того, що для інших взагалі мрія, тільки тому, що воно не настільки ідеальне, як повинно було бути.

Зазвичай надто сміливі і можуть «наламати дрів» незначним порухом мізинця.

Часто дуже помітні у суспільстві, навіть нічого для цього не роблячи, тільки самою харизмою.

Можуть бути і набожними і релігійними теж. Можуть як і загублені податися до пошуків світла у душі. Але часто відповідальність за тих, хто від них залежить тримає їх і прив’язує.

Вирізняються відсутністю шкідливих звичок та гострою потребою підтримувати ідеальне здоров’я і уникати всього, що може шкодити здоров’ю. Тому дуже багато серед них ваганів, вегетаріанців, сироїдів, тощо.

Здається, ці люди пам’ятають всі свої минулі життя, бо вони дуже глибоко відчувають історію свого роду-племені, тому тяжіють до відповідних собі етнічних культур.

Через те, що вони дуже виразні, часто їх калькують інші та перетворюють у певний стиль, чи напрям моди.

Через те, що здоров’я та фізична охайність робить їх привабливими – в них може бути дуже розмаїте інтимне життя, яке одночасно просякнуте деякою релігійністю, святістю. Люди з касти «бляді» часто сприймають революціонерів за своїх.

Революціонери настільки залежні від своїх надуманих місій і зайняті ними, що особисте життя зазвичай налагоджується складно, або не налагоджується взагалі.

Зі сторони оточуючим здається, що революціонер постійно у проблемах, наче хтось наврочив, але насправді він сам шукає і знаходить проблеми, щоб їх вирішувати. Бо такий він вже є. Якщо у революціонера немає якоїсь проблеми для пошуків рішень – він чахне.

На роботі такі люди «згорають» бо простори для реалізації їхньої потреби вирішувати проблеми безкінечні, а ресурсів у революціонера вічних немає і він шкодує що не є залізним роботом. Їм часто «забувають» платити, бо знають, що революціонер все зробить заради результату, і може навіть сам забути про гроші. Тому він або «ламає дров» і красиво йде без копійки, або терпить все, якщо справа і справді дуже відповідальна і дуже важлива для світу, для людей.

Не цінують революціонерів тільки дурні, бо зазвичай вони коли працюють, то досягають успіху, і спрямовують до успіху кампанію за яку прийнялись.

У суспільстві такі люди виступають санітарами. Вони безпомилково вираховують збиточну ланку і починають на неї тиснути. Якщо у нього немає достатніх комунікабельних здібностей, то це може призводити до вибухових конфліктів, скандалів, тощо.

 

 

Одразу прошу вибачити мені те, що не можу описати своєї власної приналежності))). І це можна пояснити – я ж не бачу себе зі сторони. Але дуже добре можу бачити, аналізувати і вимальовувати те, що бачу навколо себе.

Психолог Полина Гавердовская советует

3518263_poleznie_soveti (434x352, 172Kb)

 - Не нужно спорить ни с кем. 
 
 - Если у них другое мнение - это их право.
 
 - С детьми нужно не то чтобы спорить - нужно объяснять. Если не понимают. 
 
 - Никогда не нужно спорить с родителями. Если они спрашивают, нужно ответить.
 
 - Объясняйте только один раз.
 
 - Не нужно никому ничего объяснять больше одного раза (исключение - дети). 

Читать далее...

А ви вмієте сказати "НІ !"

Вміння відстояти свої психологічні межі, не дозволити іншій людині втручатися на свою територію, дійсно важливе для внутрішнього спокою людини. Його відсутність може спричинити не тільки психологічні, але і фізіологічні проблеми – від проблем зі сном до так званих психосоматичних хвороб. Є спеціально розроблений термін для того, щоб називати здатність сміливо йти у конфлікт (а будь-яка відмова є невеличким конфліктом з оточенням) і вирішувати з вигодою для обох сторін. Поведінка, яка дозволяє ефективно вирішувати конфлікти, називається асертивною. І її сутність – у тому, щоби впевнено і ввічливо відстоювати свої права, і використовувати «більш жорсткі» методи, якщо інші не допомагають.

 


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

80%, 4 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.