Понеділок після Великодня
- 21.04.25, 13:26
«Сакура-дзен»
У Києві був Великдень. Незвично теплий, майже літній у своїй простоті, день із сонцем, що грало на полірованих куполах і в дитячих очах. Парк Кіото розцвів, як відкритий сувій японської акварелі — алея сакур тяглася мов рожева ріка, де кожне пелюсткове кружляння було схоже на мить дзену.
Це був один із тих моментів, коли люди намагались повірити в "перемир’я". Офіційно — тридцять годин тиші. Реально — майже три тисячі порушень за цей час. Залишки "перемир’я" можна було зібрати хіба що по уламках ракет та уламках новин, розкиданих по телеграм-каналах.
Але тут, серед сакур, мовчали телефони. Люди приходили сюди, ніби в обряд — торкнутися поглядом квітки, що жила лише кілька днів, ніби нагадуючи: життя коротке, та водночас повне сенсу. Діти бігали по гравію в саду-дзен, малюючи палицями спіралі.
Хтось розстелив плед і їв паску з домашнім сиром. Хтось читав у голос вірші. Під однією з сакур сиділа стара жінка. Вона мовчки тримала в руках свічку, ще трохи пахучу воском, — принесену з нічної служби. Вона час від часу дивилася в небо — не з надією, а з пильністю. У неї було загострене чуття: вона вже знала, що після святкової неділі, коли всі торкались до світла, у понеділок перед світанком знову буде темрява. І вона справді прийшла — сотня "шахедів" і ракет рвали небо над Україною, мов навіжені кажани. Але зранку — знову сонце. Як завжди після темряви. Як завжди.
— Чуєш, — сказала дівчинка поруч до свого тата, — а сакура ж не боїться нічого, правда?
— Сакура не встигає, — відповів той тихо. — Вона розцвітає й одразу тане. Їй нема коли боятися.
У тиші між розмовами, між пелюстками, що падали на землю, парк жив, як дзенський монастир без ченців. Тут не було новин. Не було ракет. Не було війни. Але всі знали, що вона є — за межами дерев, за межами горизонту, за межами "перемир’я".
І тому сакура тут була не просто квіткою. Вона була пам’яттю про мить. Відлунням чогось вищого за страх. Вона була дзеном посеред хаосу.
Усі знали, що це — ілюзія. Але навіть ілюзії мають право на своє Великоднє сонце.