хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

...

  • 29.05.25, 11:37
глупее нет, чем праздновать успех,
забрав у ближнего свободу,
и счастье натянуть одно на всех,
привычно изнасиловав природу

Словник назв Радивилівщини

Словник назв Радивилівщини

Адамівка – від імені пер­шого поселенця Адама.
Балки – від «балка» – видолинок, улоговина.
Баранне – на місцевості, де водилися дикі вівці і ба­рани.
Батьків – від староукра­їнського слова «батко», що означало «брат». «Батків» (саме так записано в перших згадках про село) означало «братів», можливо, «братів наділ».
Башарівка – від старо­русь­кого "бахор", "бахорити" – молоти зайве. Можливо, су­часна назва походить від прі­звиська перших власників села.
Безодня – село в боло­тистій місцевості, серед тря­совини.
Березини – первісно посе­лення, очевидно, лежало серед березового гаю.
Білогорівка – від «біла гора».
Боратин – від давнього імені Бората, Борята, власника поселення.
Бригадирівка – від «брига­да» – господарська одиниця в колгоспі, колишня назва – Малі Жабокрики, сусідила з Велики­ми Жабокриками.
Бугаївка – від «бугай», це слово має кілька значень: нічний болотяний птах з родини чапель; музичний інструмент; бик.
Веселе – мабуть, колись у цьому, нині майже зниклому селі, при дорозі з Хотина до Рідкова, жили веселі люди.
Гаї-Лев’ятинські  посе­лення в гаях поблизу села Лев’я­тина.
Гай – колись на тому місці був гай.
Гайки-Ситенські – посе­лення в гаю поблизу села Ситного.
Гнильче – болотиста, «гни­ла» місцевість.
Гоноратка – від імені влас­ниці села на ім’я Гонората.
Горгулі – від «горголь» – сук, наріст на дереві, посе­лення біля села Михайлівки, серед сучкуватих дерев.
Гранівка – село на «грані» – на лінії поділу, межі земель.
Гусари – ймовірно, заклав поселення колишній військовий гусар.
Дружба – назва радян­ського часу на знак дружби і поро­зуміння людей, колишня назва Дранча – від сло­ва «дран» («дрань»), яке має кілька зна­чень: «обшарпанець», «зо­рана цілина». Є перекази, що колись тут виробляли дран­ки - для покриття даху. Околи­цю стали називати Дран­ки, а потім – Дране. Існує версія, що Драча – від слова «дранчити», тобто здира­ти луб дня плетіння ко­шиків.
Добривода – село слави­лося доброю водою – дже­релами річки Пляшівки.
Довгалівка – село з дов­гою вулицею, колишня назва – Жабокрики, Великі Жабокрики – вказувала на розташування села в болотистій місцевості, біля заплав річки Пляшівки.
Дубини – поселення серед дубів.
Заміщина – поселення за мостом (на річці Ситенці).
Зарічне – село за рікою Пляшівкою, колишня назва Тарнавка, від прізвища міс­цевого поміщика Тарнавського.
Засів – від імені першого поселенця Заса (Зосима).
Іванівка – назва від імені першого поселенця.
Іващуки – від імені «Івась», очевидно, від нього почався рід Іващуків.
Казьміри – від імені Каз­мир, Казимир.
Карпилівка – від імені Кар­по, яке носив перший власник поселення.
Козин – поселення на міс­цевості, де випасалися кози.
Копані – копань – криниця без зрубу, сажавка.
Коритне – назва від слова «корито», що вказує на особ­ливість тутешньої 
місцевості, доволі низинної і болотистої.
Коти – в часи закріпачення селян «коти», «викотці» про­миш­ляли тим, що організо­вували втечі родин від одного власника до іншого, незва­жаючи на загрозу суворої кари (часто смертної).
Круки – поселення, де гніздилися круки.
Крупець – за істориком Миколою Теодоровичем, містечко в давнину було оточене сосновим лісом, можливо, його перші поселенці, очищаючи землю під ріллю та садиби, влаштовували поблизу своїх жител печі для добування смоли з соснових пнів, а коли печі нагромадилися довкола їхніх жител, то вони й самій місцевості дали назву – Круг-піч, або Круг-печей, яка згодом трансформувалася в Крупечеськ, Крупець.
Лев’ятин  – від давнього імені Лев, Лев’ята, першого поселенця або власника села. Оскільки вперше було за­фіксовано згадку «глев’я­тинська криниця”, то, мож­ливо, йдеться про болотисту, глею­вату місцевість.
Михайлівка – від імені Михайло, у давніх записах фіксується і Віколовка.
Митниця – село було за­кладено біля митного пункту на кордоні Росії і Австро-Угорщини.
Немирівка – від імені Не­мир, яке нині забуте.
Нова Митниця – там свого часу була облаштована нова митниця при кордоні.
Новоукраїнське – нова назва, колишнє найменування села Дранча Руська – від 
того, що частина села Дранча була закладена при кордоні Росії з Австрією, 
де служили "руські" люди.
Опарипси – за легендою, село було продане поміщиком «за пару псів» – «о парі псів».
Острів – село в загині річки, серед болотистої міс­цевості.
Пасіки – поселення, жителі якого займалися бджіль­ниц­твом.
Перенятин – середньовіч­не місто, обнесене земляним валом, де надавали пільги в оподаткуванні новим посе­ленцям із числа мандрівних людей, переймали таких, при­пиняючи бродяжництво.
Підвисоке – розташоване на підвищенні, на висоті, там друга за значенням висота колишнього Радивилівського району (після гори Красної біля села Дружби).
Підзамче – поселення біля замку, мабуть, мався на увазі древній замок у сусідньому Перенятині.
Підлипки – село біля лип (липок).
Пляшева, Нова Пляшева – від найме­нуван­ня річки Пляшівки (пляш – плішина, мілина).
Пляшівка – село отримало назву від однойменної річки.
Полуничне – більш віро­гідно, що не від назви ягід, а від слова «опівнічне» (рос. «полуночное») – в таку пору випасали коней.
Пороховня – хутір серед старого, гнилястого, порох­нявого лісу.
Приски – від «приски» – шматки, наділи землі.
Пустоіванне – місце, де колись було село Іванне (Іва­ни), яке, за переказами, після пожежі опустіло, але потім відродилося як Пусті Івани, згодом – Пустоіванне.
Радивилів – від прізвища першого власника містечка Миколи (Миколая) Радзивілла Чорного. «Радивил» – з угро-фінських мов – новоохрещений.
Радихівщина – від дав­нього імені Рад, власника поселення чи першого посе­ленця. Мож­ливо, як і Радехів, пояснюється словосполучен­ням слів «радо ховатися», оскільки людям доводилося часто перехо­вуватися тут від ворогів у лісах, болотах та очеретах.
Рідків – назва від імені Ред, Редко, звідси походила стро­українська назва Редков, тобто поселення якогось Редка.
Рудня – на цьому місці в давнину плавили метал і виго­товляли металеві зна­ряддя праці.
Савчуки – первісно село родини власника чи першого поселенця на ім’я Сава.
Сестрятин – ймовірно, від давньоруського імені «Се­страта», хоча існує переказ, що назва пов’язана з колишнім розташуванням села біля російсько-австрійського кор­дону, де внаслідок участі в контрабандних оборудках не один тутешній житель «сі стра­тив», тобто розорився.
Ситне – від слова «сит­няк», тобто очерет. Біля села протікає річка Ситенка.
Срібне – назва кельтського по­ходження, дана за відблиск річки (Ситенки).
Станіслави – від імені колиш­нього власника села.
Старики – стара частина села Перенятина.
Стоянівка – первісне місце тривалого постою кочової родини.
Теслугів – назва походить від найменування дерево­обробного інструмента «тес­ло», що нагадує собою мотику і може використовуватися для видовбування деревини.
Требіжі – назва кельт­ського походження, в її основі відоб­ражено прадавній корінь, який означав «житло, домівка».
Хотин – від «хотин» – «хо­тимий», «бажаний»; є версія, що назва може походити від древнього, нині забутого імені Хот.     
 
Уклав Володимир ЯЩУК.

Туманності й невизначеності

  • 28.05.25, 18:10
Закон парних випадків працює не тільки в медицині, а і в фотографуванні. Помітив, що коли субота в цьому плані вдала, то і в неділю фотокамеру краще взяти з собою. Так у в цілому бідному на цікаві кадри квітні видалися одні яскраві вихідні, які покажу окремо від решти.


[ Читати і дивитись далі ]

Українська музика 2924







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

60%, 3 голоси

40%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Хто є Сергій Любарський ? ( текст з деяких мотивів російською)

  • 28.05.25, 12:21
Так получилось что один из популярнейших украинских политологов Виталий Портников своим глупым детским бахвальством за уши втянул в украинское информационное поле такого себе Сергея Любарского. Этот человек как будто бы за Украину, против Путина, но за радикально правые идеи , против социалистической Европе и американских леваков..
Социалистическую Европу и Американских леваков пока трогать не будем, это предмет для интересного разговора, но.. не сейчас.
Сейчас я хотел бы сосредоточить внимание на двух нарративах, которые он время от времени повторяет, как бы ненавязчиво вбивая это в головы слушателям, как очевидную истину.
Нарратив Первый. В Украине национализм , основанный на ненависти к России , русским и всему русскому.
Начнем с того, что нарратив совершенно ложный. Нарратив вбрасываемый российской пропагандой.
Напомню, кто не знает , или не обратил внимание что в Украине националистические партии ( КУН, Национальный Фронт, УНА УНСО, ВО Свобода, Правый Сектор ) в разные времена , начиная с 90-х и до сих пор не набирали на разных парламентских и президентских выборах больше 2-3%. За исключением одного случая на парламентских выборах 2012 когда Янукович в своих политических интересах ( выйти во второй тур президентских выборов с Тягнибоком было бы для него прекраснейшим вариантом) за уши протащил Свободу в парламент с 10%. Повторю , никогда ни до этого ни после националистам в Украине такие проценты и не снились. Конечно же надо понимать что ни Вячеслав Чорновил, ни Ющенко , ни Тимошенко , ни Порошенко или Зеленский националистами не являлись.
Ненависть к России, русским и всему русскому.
Кто не следил за русским и украинским информационным полем , вкратце покажу общую картину.
До 2014-го года самым главным в украинском информационном поле были внутренние дела , внутренняя политическая борьба. Кучма и " Украина Без Кучмы" , Ющенко против Януковича, Тимошенко против Ющенко, Янукович против Тимошенко и т.д.. Россия и русские там были дело десятое .
В российском же информационном поле, в конце 2013-го года началось очевидное разжигание ненависти к Украине .
Там ловили каждый момент на Майдане ( а иногда и фейки лепили) который указывал на антироссийскую направленность. На самом деле и на Майдане о России если и упоминалось то не то чтобы много и часто . И там Россия была дело десятое . Главными лозунгами Майдана были " Банду Геть!" и " Україна це Європа" а отнюдь не " Москаляку на гиляку" и " Хто не скаче той москаль" как это раскручивала российская пропаганда .
Да, кто то , где то там скакал, кто то крикнул " Москаляку на гиляку" но это были эпизоды. В любом обществе, в любом движении есть разные люди с разными убеждениями . А уж на Майдане, который обьединил людей с разными взглядами, с разной жизненной позицией.. с одной общей целью избавится от банды Януковича...
Дальше как известно Янукович удрал, была анексия Крыма, " народные" республики Донбасса , АТО.. И в эти 8 лет в Украинском информационном поле ( особенно когда противостояние перешло в вялотекущую форму с 2016-го года ) главной темой все же были внутренние дела . Коммунальные тарифы, Юля против Пети, потом Петя против Вовы..О России вспоминали конечно же больше чем до 2014-го и в более негативных тонах ( а чего ж вы хотели, ведь идет хотя и гибридная , но война) но Россия была далеко не на первом месте и не главной темой разных популярных ток-шоу и передач телевидения и радио..
Что же в это время происходит в информационном поле России?
А там полным ходом идет разжигание ненависти. Там распинают мальчиков, охотятся на снегирей, пют кровь русскиз младенцев.
Популярнейшие ток- шоу построены так, чтобы вызывать ненависть к Украине.
Российский политолог Сергей Марков в одной из передач Радио Свобода ( она вроде бы называлась " Кремль ТВ не уходят в отпуск" или приблизительно так..) прямо сказал что эти ток- шоу нанимали людей на роль " неприятных украинцев" задачей которых было вызывать такие чувства чтобы хотелось плевать в телевизор..( наверное речь шла о таких украинских завсегдатаев российских ток-шоу как Ковтун или Карасев .)
Для чего это делалось?
И какие чувства это должно было вызывать у украинцев? ( а не секрет что много украинцев смотрели российское телевидение )..
Ну а с 2022-го года ненависть украинцев к России, русским и всему русскому уже я думаю всем понятна. Когда тебе в дома летят бомбы, ракеты и шахеды, то твою ненависть к тому, кто эти бомбы , ракеты и шахеды в тебя запускает уже и разжигать не надо.. Она совершенно понятна и обьяснений не требует .
Но тем не менее в Украинском информационном поле я не слышал призывов стирать города с лица земли, сжигать детей в хатах и топить в реках, делать города пустыми, уничтожив или изгнав всемнаселение. В российском информационном поле такие призывы звучат .
В украинском информационном поле только самые ярые ( которые в случае выборов снова возьмут 2-3%) говорят о запрете русского языка , тогда как в российском информационном пространстве тезис " больше никакого украинского языка , украинской культуры" звучит куда более отчетливо.
На подконтрольной Украине территории люди говорят на русском. На территории захваченной россиянами украинского языка нет .
Там ли Вы видите нацизм и ненависть господин Любарский ?
И второй нарратив, обращенный уже по большей части к украинским ( русским тоже) проживающим в Европе. Это нарратив поллерживать ультраправые партии. Мы знаем что это за партии . АдГ в Германии. Партия Ле Пен во Франции . Те, кому ( пока) не удалось взять власть в Румынии..
Так кто такой господин Любарский?
У меня простой ответ. Волк в овечьей шкуре ..
Понимаете ли , Штирлиц ( пускай это плод фантазии Юлиана Семенова, но это иллюстрация) зиговал, говорил " хайль" и наверное в разговорах осуждал Сталина и хвалил Гитлера . А на самом деле выполнял работу имеющую противоположные цели.
Так и господин Любарский. Он за Украину. Он против Путина. Но . Он вбивает в головы людям нарративы нужные этому самому Путину . Он рекомендует подлерживать в Европе партии , приход к власти которых поосто мечта Путина..
Скрытый путинист . Вот мой вывод .

Мерзенна війна

Смертельні ворожі ракети,
з військових летять кораблів,
стріляють важкі міномети,
і бомби летять з літаків.

І знову в окоп прилетіло,
калюжами кров на землі,
Ворони клюють мертве тіло,
немає кінця цій війні.

Мерзенна війна ще триває,
хтось ворога взяв на приціл,
а сморід убитих зростає,
і кількість розкладених тіл.

Воюють і гинуть солдати,
Співають військові пісні,
І знову стріляють гармати,
на цій нескінченній війні.

Олександр Чалий © 2024

Ми в часі

А час мерехтить і горить,
бо ми є життєвим фрагментом.
Він піниться і тріпотить,
а ми скористались моментом.

Ми місце своє зайняли,
поклалися на підсвідомість.
Батьки нас сюди привели,
і ми летимо в невідомість.

Ми в просторі цім живемо,
і дні наші тихо стікають.
Ми тут і їмо і спимо,
і всі це життям називають.

Ми полум’я передали,
і дерево вже посадили,
зробили ми все що змогли,
і слід після себе лишили.

А час мерехтить і горить,
хвилини нам тихо шепочуть.
Ще музика наша звучить,
та сумніви нерви лоскочуть.

Олександр Чалий © 2024 р

Твої подарунки

У мене є багато подарунків,
що ти мені колись подарувала,
Мереживо сформованих стосунків,
які нам доля довго малювала.

Я ревно зберігаю подарунки,
які ніхто не зможе відібрати,
це зустрічі і ніжні поцілунки,
які я можу в пам’яті тримати.

Це пристрасті безцінні подарунки,
що житимуть в душі моїй довічно,
це посмішка веселої чаклунки,
і очі, які світяться магічно.

Дарунки зберігаю я надійно,
твого волосся ніжні аромати,
твій голос, що лунає мелодійно,
ніхто не зможе в мене відібрати.

Олександр Чалий © 2025 р