Оленка не пам’ятала ні своїх
батьків, ні обставин, за яких потрапили до дитячого будинку. І на відміну від
деяких інших дітей, зла на свою маму ніколи не тримала. Значить так потрібно
було скластися долі.
Росла Оленка тямущою і
доброзичливою дитиною. Тому і подружки були в неї такі ж за вдачею. А от ті, в
яких були проблеми з людяністю, завжди сторонилися Оленки. А все тому, що будь
який її кривдник зразу ж потрапляв у
такі численні халепи, що підсвідомо починав їх пов’язувати з недружніми діями
до Оленки. Вона навіть прізвисько відьми отримала.
«Та яка я відьма?» – думала Оленка.
Але мусила відмітити, що завдане їй зло ніколи не забувала. Вона навіть подумки
завела собі тоненький зошит, куди заносила ім’я кожного кривдника і його
проступок.
За весь час перебування в дитячому
будинку ніхто не виявив бажання її усиновити.
Поодинокі бажаючі кидали на неї погляд і йшли до інших дітей. Можливо причиною
були очі Оленки. Чорні, як вуглини, вони були бездонними. Від одного погляду в
них ставало моторошно.
На зміну маленьким прикрощам при
перебуванні в дитячому будинку прийшли зовсім не маленькі проблеми, коли Оленка
переступила поріг дорослого життя. І одного разу один службовець завдав такого
душевного болю Олені, що на життєвий бумеранг вона не стала покладатися.
«Відьма, кажете? От ми й перевіримо»
– в розпачі вирішила Олена. Але ж ні про які ритуали і закляття вона й гадки не
мала. А з іншого боку хіба в ритуалах сила? Проведи їх пересічна людина і
отримає в результаті пустий пшик. Вся справа в силі того, хто нею наділений. А
ритуали то лише антураж. Можливо вони лише допомагають сконцентруватись і
зібрати свої сили в один кулак.
І Олена вирішила на скору руку
придумати свій ритуал. Не відступати ж від вікових традицій.
Глухої ночі, коли був повний
місяць, кандидатка в відьми накопала
коріння першої потрапившої до її рук рослини. Із-за жаб’ячих лапок вона не
стала полишати життя безневинної жабки, а обмежилася хвостиком миші, яка
потрапила в мишоловку. Ще декілька
зібраних на свій розсуд інгредієнтів завершили бажаний комплект.
Результат проведеного ритуалу
перевершив всі очікування. Олена не знала, чи страждав від болю Стівен Гокінг,
але скрученому в таку ж позу її кривднику не допомагали ніякі знеболюючі. Він
волав на всь лікарню, поки не помер.
Олені навіть стало його шкода. Не
хотіла вона такого покарання. Але врешті вирішила, що та людина мабуть завдала
не тільки їй болю. Що Олена всього лише знаряддя в руках долі. Адже в цьому
світі нічого не буває просто так. І якщо Всесвіт наділив її такою силою, то так
було потрібно. Її сила, то знаряддя для покарання тих, хто на те заслуговує.
Розмірковуючи про свою силу, Олена
згадала про свій тоненький вигаданий зошит з покараннями винних і подумки
замінила його на великий і товстий.
