Хропун Степанович / Ледве не загорілось
- 19.11.25, 16:15
Розповісти я хочу те, про що мовчу,
але не може говорити мій язик.
кричати хочу, але тихо шепочу,
я просто звик.
Давно я думаю про це і все мовчу,
але ніхто не чує мій безмовний крик,
і я від цього вже нікуди не втечу,
бо я вже звик.
Я вислуховую про це, але мовчу,
неначе в школі шолудивий ученик,
і від обурення уже не трепечу,
я просто звик.
Я пережити маю те, про що мовчу,
та загоряюся неначе той сірник,
завжди нервуюся, але я не кричу,
бо я мужик.
Олександр Чалий © 2024 р




За плином часу спостерігаю,
і помічаю,
як він летить.
Ідуть години, а час минає,
і витікає,
за миттю мить.
Не знає юність, з роками грає,
розваг шукає,
до забуття.
Гуляють люди, час витрачають,
роки спливають,
летить життя.
Безмірні ритми добу малюють,
символізують,
потік хвилин.
Маленькі зморшки роки карбують,
і демонструють,
життєвий плин.
За плином часу спостерігаю,
і відчуваю,
політ років.
Мені приємно як я старію,
Живу і мрію,
як я хотів.
Олександр Чалий 2025 р
