Володимир Зеленський не мій Президент України
Одразу скажу наступне: я абсолютно не вважаю нового Президента України Володимира Зеленського своїм кревним ворогом, або щось подібне. Ні, ні і ні! Це законно обраний президент і я його таким визнаю, як і буду підтримувати всі ті його дії, які вважатиму позитивними. Але за всіма позиціями відповідності людини до посади я Володимира Зеленського таким не визнаю. Для мене він гарний актор і талановитий театральний блазень, дуже фаховий шоумен та менеджер розважальних медійних проектів і корпоративів, але як політик він є достоту порожнє місце і тільки так. Для мене. Повторюсь, що, можливо, Володимир Зеленський і зможе непогано скерувати країною на посаді Президента України – все можливо. Але все одно це є не мій президент і крапка. Я не збираюся слідкувати за його діяльністю і всім іншим, а просто буду чекати наступні вибори за 5-ть років, або і раніше.
Також я наперед декларую, що буду підтримувати політичну силу на чолі з Петром Порошенком за умови, що там відбудеться значне оновлення і кадрове, і ідейне. Тому що якщо там і далі будуть в провідних лідерах такі дегенерати, як Андрій Рева, то я пошукаю когось іншого. Радий, що Володимира Гройсмана вже там не буде, а наявність Андрія Парубія навпаки сприятиме моїй прихильності. Тобто життя покаже і докаже, що чого варте. Єдине, що хочу визнати, що я з позитивом ставлюся до ситуації, яка виникла, і хочу пояснити чому.
По-перше і найголовніше: програш Петра Порошенка дозволить йому дуже критично переглянути свою діяльність та всіх людей з його команди. Річ у тому, що якби Петро Порошенко виграв ці вибори, то він би вважав, що все робиться ним і його політсилою правильно, а так не є. Помилок зроблено чимало і одна з найголовніших – провальна соціально політика. Думаю, що Петро Порошенко був би здивований, якби дізнався, що його назвали сталіністом. Справді, він не подавляв демократії і її головного принципу свободи слова, як і не чіплявся за владу всіма засобами, а провів чесні демократичні вибори. Але він таки сталініст, тому що головним пріоритетом вважав державу, а про людей, що в ній живуть, просто забув. - Ой, якось вони виживуть! Я їм державу роблю! І зробив. Що правда – то правда. Але люди в переважній більшості жили ці 5-ть років його правління дуже і дуже проблемно, що і показало голосування на виборах.
Хочу з цього приводу заявити наступне: я не погоджуюсь з твердженням, що телевізор є «зомбоящиком» або Інтернет. Справжнім «зомбоящиком» насправді є холодильник. Якщо поглянути на країни поряд з колишнього СРСР, то і в РФ, і в Білорусії постійно зростав рівень життя, причому не у невеличкої купки людей при владі, як є переважно у нас, а в масовому порядку: у простих людей. Саме звідси така величезна підтримка у Путіна та Лукашенка і саме тому опозиція там не має потужної підтримки, бо немає значної соціальної бази як такої. Чисто жменька інтелектуалів, для яких зміст холодильника не є пріоритетом в житті.
Також варто зауважити, що люди проголосували не просто проти Порошенка, а проти всього українського політикуму сукупно. Всього і всіх! Людям осточортіли ті політичні маніпулювання і постійні таємні «договорняки», як і безкінечні обіцянки, що всі політики дбають тільки про простих людей-посполитих, але насправді нічого такого не відбувається. Тому голосуючи за Зеленського люди показали всьому існуючому українському політикуму червону картку: «йдіть геть!»
І ще я категорично не згоден, що Порошенко зазнав провальної поразки. Перепрошую, але він вийшов у другий тур, отже це вже не є «провальна поразка». Все пізнається в порівнянні, отож наведу для прикладу результати виборів 2010 р. Дотепер згадую, як на всю Україну окремою кольоровою цяткою на карті виборів у ЦВКа сяяв Львів, де у всіх чотирьох виборчих округах переміг Віктор Ющенко, а більше ніде – ніде по-Україні! Він тоді набрав 5.45 % голосів і це був далеко ще не найгірший результат, бо комуніст Петро Симоненко набрав усього 3.54%, а Олександр Мороз взагалі 0.38 %! Олег Тягнибок – 1.43 %, Анатолій Гриценко – 1.20 %, Юрій Костенко – 0.22 % - ось це провали! А коли в Порошенка майже 25 % голосів у другому турі – це не провал, а просто програш і не більше того. Тішуся, що цього разу вже ціла Львівська область сяяла окремо від суцільно позеленілої України, де навіть Тернопільщина піддалася і впала у то зелене болото на противагу першому туру, а наша Львівщина – вистояла. Саме тому ми гордо можемо називатися П’ємонтом України, бо для нас держава вища за шлунок і ми це довели.
Зауважу, що тоді Ющенко навіть не вийшов до другого туру і його випередили 4-ри учасника виборів з 18-ти: Арсеній Яценюк – 6.96 %, Сергій Тігібко – 13.05 %, Юлія Тимошенко – 25.0 % і Віктор Янукович – 35.32 %, який і виграв ті вибори Президента України у 2010 році.
Вибори Президента України у 2019-му році виграв Володимир Зеленський з 44 кандидатів на цю посаду, отже демократія перемогла і переміна влади відбувається мирним шляхом без якогось соціального напруження та несподіваних конфліктів. Поки що в Україні все спокійно, а що буде далі – ніхто не знає. Можливо все! І це насторожує. Якщо пан Зеленський і його команда насправді почнуть впроваджувати політику лібералізму в Україні, як вони задекларували під час виборів, то честь їм і хвала! Але якщо вони почнуть набирати собі владного авторитету через запровадження масових репресій типу як «посилена боротьба з корупцією», то багатьом буде непереливки. Ох багатьом! Зокрема і тим, що голосували за Зеленського, але самі беруть хабарі чи займаються іншими незаконними махінаціями. Я таких шкодувати не буду – нехай отримують заслужене: тюрма і довготривалий вирок саме то, що потрібно, аби відучити обирати будь-кого на найвищу посаду в державі. Як і всілякі інші соціальні нестатки всіх вимучать, а тоді і виучать. Амінь.
Богдан Гордасевич
6 травня 2019 р.
Львів-Рясне
