Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Продаємо землю землякам

Закон про ринок землі: чи запрацює ринок землі після підписання документа ЗеленськимЕксперти розповіли, чому президент Володимир Зеленський до останнього тягнув з підписанням закону про ринок землі
сьогодні, 17:37
Автор:

• Тетяна Веремєєва

Закон про ринок землі: чи запрацює ринок землі після підписання документа Зеленським

Президент Володимир Зеленський після певної паузи підписав закон , що відкриває в Україні ринок землі сільгосппризначення. Експерти розповіли виданню "Коментарі", для чого бралася пауза, а також - чи запрацює цей спірний ринок.

31 березня, після 4,5 місяців розгляду, парламент 259-ма голосами підтримав у цілому законопроект № 2178-10 з відкриття ринку сільськогосподарської землі в Україні. Офіс президента і сам гарант назвали це історичною подією.

13 квітня Верховна Рада відкрила шлях до підписання закону, відхиливши 13 проектів постанов, якими пропонувалася скасування рішення про його прийнятті. У той же день спікер ВР Дмитро Разумков підписав закон. Справа була за підписом президента. Сьогодні з'явилася і вона.

Закон про ринок землі: чи доречно зараз запускати ринок

Нова влада, вирішивши розпродати землю, ввергає країну в епоху рабства. Але ж обіцяла під час виборів закінчити епоху бідності, нагадує глава Асоціації тваринників України та ГО "Народний союз", аграрний експерт Ірина Паламар.

"Мало того, що продавати землю вирішили, коли багато хто пророкує голод в світі через посуху і спаду економіки на тлі карантинних заходів. Так ще й ставлять наших внутрішніх виробників у нерівні умови і представниками іноземного капіталу, - підкреслює Ірина Паламар. - Адже в законі закладено безліч моментів, які дозволять скупити українську землю транснаціональним корпораціям. Нехай навіть через підставних осіб. У результаті місцеві бюджети втратять надходження, які мають зараз від орендарів. Села просто вимруть. А наші поля будуть зал вать хімією ".

Блюзнірським експерт вважає і те, що закон "протягли" під час карантину. Того самого, який зараз ще і розоряє дрібні і середні фермерські господарства, перекривши їм доступ до ринків.

"Зараз до нас ввозять іноземні овочі, а нашим виробникам просто не дають торгувати. Вони в буквальному сенсі викидають урожай або здають його за безцінь, - зазначає Ірина Паламар. - Зате поповняться ряди трудових мігрантів, які будуть обслуговувати закордонні" плантації ". Все йде по латино-американським сценарієм. Нас розоряють, перетворюють на сировинний придаток ".

Закон про ринок землі: чому президент затягував підписання

Глава Інституту публічної політики та консалтингу (Інпол), політичний консультант Сергій Биков звертає увагу, що президент дотягнув до останнього з підписанням земельного закону.

"94 стаття Конституції прямо вказує, що президент підписує закон протягом 15 днів з дня підписання головою ВР, - нагадує політкоснультант. - Разумков закон підписав 13 квітня. Відповідно, вважаємо 15 днів і виходимо на 28 квітня".

Затягування з підписом, на думку Сергія Бикова, говорить про дві речі:

- президент не хотів підписувати закон (хоч в програмі Зеленського є пункт про ринок землі);
- президент боявся, що закон оскаржать (тим більше, що лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко відразу цим загрожувала).

"На перевірку ми бачимо, що президент підписав закон, навіть не дивлячись на погрози Тимошенко. А вона вже написав у себе в ФБ, що партія подає позов до Конституційного Суду, який останнім часом виходить з писаного права, а не телефонного, - підкреслює експерт . - Можна очікувати, що КС скасує закон через те, що його приймали з порушеннями. Рада фінально голосувала в день, коли не було сесії. А розглядали правки на позачерговому засіданні, хоча Регламент таку можливість не дає ".

Закон про ринок землі: сумнівів не було

Заступник директора Українського інституту політики, політичний експерт Кирило Молчанов вважає, що не виникало сумніву - закон президент підпише.

"Адже Банкова пішла на безпрецедентне його продавлювання. Голосували в ніч, з порушеннями регламенту, - зазначає політексперт. - У такому ж стилі простягають і банківський (антіколомойскій) закон, під який ще і регламент поміняли. Вони йдуть в спайці - для того, щоб отримати транш від МВФ. Це позиція президента - і вона переглядатися не буде ".

При цьому Молчанов не виключає, що через масу процедурних порушень закон може скасувати Конституційний суд України.

"Не даремно там виписали норму, що він вступає в дію тільки з 1 липня наступного року. Тобто, майже 14 місяців можна спокійно брати кредити, транші, фінансування. А потім взяти цей закон і скасувати, - каже експерт. - Можливо, все це зроблено спеціально. А потім в кращих українських традиціях відіграти все назад, розвівши руками - ну, так вийшло ... Люфт часу є. і щоб вносити правки, і щоб скасувати закон ".

Як би там не було, все це - негативна історія для президента Зеленського, впевнений Молчанов.

"Відкриття ринку землі не підтримує, згідно з опитуваннями, близько 70% українців. І президенту це ще відгукнеться. Особливо, коли закінчиться карантин і прийде усвідомленість всіх цих політичних процесів, які робили під шумок, - вважає експерт. - Ігри з землею істотно відіб'ються і на місцевих виборах, які не за горами. Пояснення в стилі "це було вимоги МВФ, інакше - дефолт", виборців не влаштує ".

Раніше "Коментарі" писали, що згідно з даними соціологічного опитування групи КМІС, лише 26% громадян України підтримують зняття мораторію з продажу сільськогосподарської землі, а 73% - категорично проти такої перспективи.

До річниці перемоги Вови Зеленського та зе-дебілів

Річниця перемоги Вови Зеленського та зе-дебілів
З серії «Мішанка 2020»

Головна моя теза при всьому негативі сприйняття перемоги Володимира Зеленського у виборах Президента України у 2019 році була і залишається такою: я абсолютно за те, щоб все сталося добре у період правління В.Зеленського на посаді президента, бо тоді буде добре всім: Україні, людям, мені. Апріорі підтримую «За все хороше проти всього поганого»! Я не був і не є патологічним зеленськофобом, як ніколи не був і не є суто фаном Петра Порошенка. Більше того: за минулий рік я побачив, що В.Зеленський щиро хоче щось зробити корисного і порядного, намагається бути Правильним Президентом України, як він то уявляє. На жаль, успіхи у Вови Зеленського, його уявлення та гра в іпостасі актора-блазня з пародіями на президента були значно вищими від його успіхів під час реального перебування в іпостасі Президента України. Далі коментувати нічого.
Моїм месиджем за останній час є: «Я в захваті від Зе-кодла, бо то є найкраща моя помста всім тим, хто за них проголосував!» Також додаткові коменти зайві. Хіба що мені зробили зауваження щодо постійного вживання слова «зе-дебіли» як неетичного, але я відповів, що додаткова частка «зе» чітко вказує, що мова йде не про медичну, а соціальну сферу визначення діагнозу щодо людей, як безвідповідального електорату: не можна довіряти керувати великою державою людині, що ніколи не працювала і не має жодного поняття в державному управлінні чи хоч би великої корпорації, а в іншому випадку виборці – це зе-дебіли і не інакше.
Заключне: рік один вже відбули і ще 4-и попереду. Який прогноз? Мій досить простий: епоха стабільної бідності часів Петра Порошенко в Україні успішно завершена Зе-кодлом, а розпочинається непередбачувана за подіями епоха трьох «Зе»: Зе-здирництва, Зе-злиднів та Зе-зубожіння. Не вірите? Скоро перевірите. Врешті, - вже то маєте! На тому і прощаюсь.

Богдан Гордасевич
24 квітня 2020 р. (7528)
м. Львів-Рясне




Типу "політолог" типу "аналіз" а воно лайно

Автор ПЕТРО ОЛЕЩУК

Рік після президентських виборів: що змінилося і чому?
4 хв читати
Рік після президентських виборів: що змінилося і чому?

Петро Олещук, політолог

Рік після другого туру виборів президента суттєво змінив Україну – хоча далеко не всі зміни ми помітили. Фактично, маємо іншу Україну. У дечому вона нагадує попередню, у дечому – разюче від неї відрізняється.

Тектонічні зсуви, які пережила за цей час українська політика, нагадують ситуацію початку 90-х. Але тоді не відбулося реальної зміни політичної еліти: колишня радянська номенклатура оперативно "перефарбувалася" у жовто-блакитні кольори та перетворилася із комуністів на "націонал-демократів", "лібералів", "соціалістів". Тому нова Україна, яку ми почали будувати майже 30 років тому, так підозріло нагадувала СРСР.

Зараз же еліта оновилася суттєвіше. При цьому ми побачили, що власне прихід "нових облич" не є панацеєю. І "хороший хлопець" не завжди може виконувати покладені на нього обов’язки. Тому, приміром, сформований виключно із таких облич уряд Гончарука залишиться в історії з неоднозначними конотаціями. Це був перший уряд в історії України без корупційних скандалів, але водночас таким, що не зміг знайти адекватні відповіді на більшість викликів сучасності.

Що відбулося за цей рік? Певні зміни вже сприймаються як дещо зрозуміле. Наприклад, серйозне ставлення до виконання передвиборчих обіцянок. Ми роками жили із твердим переконанням, що заяви політиків перед виборами є апріорі порожніми словами заради привернення уваги. Тепер ми побачили: як не дивно, передвиборчі програми можна сприймати як реальне керівництво для подальших дій.

Навіть такі "страшні" закони, як про скасування депутатської недоторканності та виборчий кодекс, що загрожують статусу самих депутатів, можуть бути ухвалені швидко. Без тривалих розмов, що це "не на часі", без взаємних обвинувачень та пошуків "крайніх".

На цьому тлі смішно виглядає обурення декого, мовляв, три парламентські партії, які йшли на вибори із обіцянками "ринку землі", все-таки разом ухвалили відповідний закон. У підсумку, ми вже звикли сприймати це як норму, хоча ще рік тому ніхто не міг про таке й подумати.

Парламент оновився – і змінилися проблеми, про які прийнято говорити у контексті Верховної Ради. Ні, "кнопкодавство" повністю не зникло, що засвідчено численними скандалами. Але воно вже не вважається нормою вітчизняного парламентаризму. І неособисте голосування, і невиконання депутатом своїх обов’язків – все це вже має конкретні форми покарання та є незрозумілим.

Швидко забулася Верховна Рада річної давнини, де кілька самотніх "піаністів" почергово натискали кнопки за цілі фракції, поки "серйозні депутати" вирішували свої "нагальні справи" за межами парламенту. Ми навчилися не толерувати все це, не слухати пояснення, що, мовляв, неособисте голосування пояснюється тим, що "депутат зайнятий" тощо.

Непомітно для всіх стало природним, що відставка когось із державних посадовців – не кінець світу і не катастрофа, а звичний механізм "налагодження" управлінської вертикалі. Якщо генпрокурор не може забезпечити виконання конкретних завдань щодо змін у відведеному відомстві, то він просто йде. Незважаючи на те, як ефективно він працював у передвиборчому штабі майбутнього президента. Яким би чудовим та некорумпованим хлопцем не був прем’єр, він йде, якщо не може забезпечити необхідних фінансово-економічних та соціальних показників.

Жодної сакральності у посадах та статусах уже немає. Ні депутат, ні міністр, ні президент уже не можуть сприйматися як "небожителі". Вони просто виконують певні суспільні функції. Успішно або ні – а суспільство дає їм оцінку. Це нормальне розуміння влади, до якого наше травмоване тоталітаризмом суспільство прийшло лише через десятиліття після розпаду СРСР.

Так само ми звикли до того, що питання у сфері зовнішньої політики можна реально вирішувати, а не обмежуватися яскравими промовами та гучними обвинуваченнями. Українські заручники, які роками утримувалися у в’язницях "Мордору", щодо яких було зроблено купу заяв, можуть повернутися на Батьківщину. А "Газпром" все ж таки можна примусити платити та виконувати рішення міжнародних судів. Зрештою, і самого Путіна можна всадити за стіл переговорів, навіть не залучаючи для цього посередників з числа його власних кумів. І все це теж вважається чимось природним.

Справжні зміни – вони такі. "Непомітні". Без гучних святкувань та колективного виконання гімну. Без гасел про перемогу та без встановлення "дня" цієї перемоги. Зміни – це коли щось стає "нормою", а не "винятком". Бо винятки швидко забуваються, а норма залишається.

Звісно, ми зараз перебуваємо ближче до початкової точки змін, а не до їхнього завершення. І багато в чому лишаємося тією самою УРСР, що виявляється у ставленні до закону, до держави та свого місця у цій державі з боку більшості громадян. Але ми все одно змінюємось. І українська політика – у першу чергу. Вона вже точно не буде такою, якою була ще рік тому. Як би далі не розвивалася ситуація в Україні.

Серйозні запити до влади нікуди не подінуться. Десакралізація влади, що так разюче нас відрізняє від більшості пострадянських країн, теж не зникне. Вже ніколи. Так само, як і бажання не припиняти осушення того владного болота, яке дісталося сучасній Україні від попередніх поколінь. І ці значимі і "непомітні" для когось зміни – не у владі, а у самому суспільстві – це, мабуть, найважливіше, що відбулося за цей рік.


То таки біологічна зброя в дії CoV-2

Патологоанатом: розтин померлих від COVID показало, що це не пневмонія. А у тих, хто вижив прогнозують ускладнення
час публікації: 17 квітня 2020 р 9:54 | останнє оновлення: 17 апреля 2020 р 10:13

 Розтин померлих від COVID показало, що це не пневмоніяЛікар-патологоанатом, клінічний фармаколог Олександр Едігер


У хворих на новий коронавірусів розвивається не пневмонія в "чистому вигляді", а щось зовсім інше. При розтині у померлих пацієнтів спостерігалося ураження стінок судин, а в клітинах крові - поразка гемоглобіну.

"Це ніяка не пневмонія. Для пневмонії характерно запальне походження захворювання з мікробним або микробно-вірусним збудником або з формуванням складної асоціації збудників, після чого розвивається місцевий запальний відповідь", - розповів в інтерв'ю "Громадської службі новин" лікар-патологоанатом, клінічний фармаколог Олександр Едігер.

Пояснюючи хід звичайної пневмонії, медик уточнив, що "запалення при цьому має досить обмежений за часом процес, і у цього процесу повинен бути результат. Виходячи може бути кілька, в самому крайньому випадку - фатальний кінець, смерть хворого"

А при інфекції, що розвивається у заражених коронавірусів, відбувається ураження стінок судин і клітин крові. Виходячи з отриманої інформації і пройшла аналітики, самі легкі у таких пацієнтів не є органом-мішенню N1, але взагалі багато органів стають мішенню.

Уражаються рецептори, які є не тільки в легенях, а й в судинах і в травному тракті.

Вірус вражає гемоглобін в еритроцитах. Звідси ми і маємо цей самий гипоксический синдром, коли утворюється нестача кисню, додав патологоанатом.

"Я бачив уже чоловік 15 живих і 7 випадків загиблих, як патологоанатом я детально їх розглянув і можу сказати, що це не пневмонія в чистому вигляді. Цей висновок є принципово важливим. Ми маємо справу з дуже специфічним ураженням легень. Цей вірус влаштував нам купу сюрпризів ", - уклав експерт.

Раніше фахівці з Гонконгу повідомляли, що пацієнти, які перехворіли на коронавірусів у важкій формі, стикаються з серйозними ускладненнями. У таких пацієнтів спостерігається зменшення обсягу легень, погіршення роботи мозку. Доктор Оуен Цанг Так-інь , керівник Центру інфекційних захворювань при лікарні принцеси Маргарет, заявив, що у деяких виписаних пацієнтів було зафіксовано зниження функціональності легких на 20-30%.

Можливо, це призведе до розвитку ідіопатичного легеневого фіброзу - захворювання, при якому легенева тканина замінюється на сполучну (утворюються як би рубці), і в результаті легкі втрачають здатність захоплювати кисень. Є безліч чинників, які можуть привести до розвитку фіброзу, і, можливо, один з них - віруси, але щоб підтвердити це, поки не вистачає систематизованих клінічних даних.

Крім ураження легень новий вірус атакує і серцевий м'яз. У багатьох пацієнтів з коронавирусной інфекцією з'являються ускладнення на серце. Деякі летальні випадки пов'язані саме з цим. За даними кардіологів, такі пошкодження спостерігаються приблизно у кожного п'ятого пацієнта без ознак серйозних легеневих проблем.

Дані фахівців Фонду медичної освіти і наукових досліджень Майо (США, штат Міннесота) свідчать, що у частини пацієнтів такі зміни є наслідком запальної реакції, а у інших відбуваються через виникнення вогнища COVID-19 в серцевому м'язі. У заражених виявляються дві проблеми, пов'язані з роботою серцево-судинної системи: серцева недостатність і аритмія, яка може бути викликана побічними ефектами ліків, що приймаються для лікування коронавирусной інфекції.

У зв'язку з такими наслідками лікарі настійно рекомендують громадянам регулярні фізичні вправи. Вони можуть допомогти уникнути не тільки ускладнень на легені при коронавірус, але і проблем з серцем. Заняття спортом сприяють виробленню потужного антиоксиданту, відомого як "позаклітинна супероксиддисмутаза" (EcSOD). Даний антиоксидант призводить до зміцнення організму і його захисту від вільних радикалів, говорить доктор медичних наук з Університету штату Вірджинія і директор Центру досліджень скелетних м'язів в Центрі серцево-судинних досліджень UVA Чжен Ян.

Тренування здатні збільшити вироблення антиоксиданту і уникнути наслідків при короновірусе, йдеться в статті на порталі Eurekalert , який існує під егідою Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS).

Не варто відкидати і психологічні проблеми через коронавируса. І подібні ускладнення загрожують не тільки перехворіли.

Пандемія торкнеться надзвичайно високу частку світового населення, що є безпрецедентним для вірусу з такою летальністю і рівнем інфікування в сучасній медицині. Нейропсихіатричний тягар цієї пандемії в даний час невідомо, але, ймовірно, буде значним. Минулі пандемії такого масштабу відбувалися десятки-сотні років назад, тому були відзначені епідеміологічні асоціації між вірусною інфекцією і нервово-психічними симптомами. Причому ці симптоми, як правило, недооцінювалися по відношенню до респіраторних.

Вчені Каліфорнійського університету прийшли до висновку, що "новий коронавірус і імунологічний відповідь господаря можуть безпосередньо впливати на мозок і поведінку людини".

Как отмечается в научной работе, опубликованной в издании Science Direct, после прошлых пандемий гриппа и вспышек других вирусных заболеваний такие осложнения были описаны в течение весьма различных периодов времени. Одни проявляются спустя несколько недель после острых респираторных симптомов, другие - спустя десятилетия после внутриутробного воздействия вирусной инфекции, когда уже в зрелом возрасте у человека вдруг возникает шизофрения.

После вспышки "испанки" возросло число случаев летаргического энцефалита. А эпидемии атипичной пневмонии или свиного гриппа имели последствием рост числа страдающих энцефалитом, нарколепсией, синдромом Гийена-Барре и другими нервно-мышечными заболеваниями. Долгосрочные нервно-психические осложнения после инфекции SARS-CoV-2 в настоящее время неизвестны и остаются наблюдаемыми в течение следующих нескольких месяцев или лет.

И уже появляются данные об острых состояниях, связанных с нарушением работы центральной нервной системы у людей, переболевших коронавирусной инфекцией.

Наслідки таких ускладнень для громадської охорони здоров'я можуть бути значними. Тому так важливо зараз розуміння траєкторії і характеристик нервово-психічних наслідків, що виникають в результаті інфекції CoV-2, і виявлення патогенетичних механізмів їх розвитку для боротьби з цими наслідками.

Депресія, тривога і пов'язані з травмою симптоми були пов'язані зі спалахами захворювань, але залишається неясним, чи пов'язані ці ризики з вірусними інфекціями як такими або з імунною відповіддю господаря. Вірусні інфекції можуть передувати розвитку аутоиммунитета у вразливих людей. Вірусна інфекція створює запальну середу, яка сприяє імунних реакцій і сприяє розширенню антитіл до господаря або лімфоцитів, які реагують як з вірусним антигеном, так і з самоантігеном.

Дослідники настійно закликають біомедичне співтовариство звернути увагу на необхідність моніторингу нейропсихіатричних симптомів у пацієнтів, що піддаються впливу нового вірусу, в тому числі в утробі матері, протягом усього періоду розвитку, щоб в повній мірі оцінити і пом'якшити довгострокове згубний вплив вірусу на мозок і поведінку.

Усі розіп'яті за Правду- воскреснуть!

«До смерті сина я могла перейти на російську у відповідь. Після – принципово не переходжу». Історія закатованого 18-річного активіста

18-річного Юрія Поправку закатували у Слов'янську весною 2014 року
18-річного Юрія Поправку закатували у Слов'янську весною 2014 року
ПОДІЛИТИСЬ
  • 10201

18-річний Юрій Поправка – перший закатований під час російської агресії на Донбасі активіст. Його вбили у між 17 та 20 квітня 2014 року. «За даними слідства, убивством мого сина, Юри Дяковского та Володимира Рибака керував особисто Гіркін», – розповідає сьогодні мама Юрія. У річницю загибелі юнака Радіо Донбас.Реалії нагадує його історію.

(Ця стаття вперше була опублікована у грудні 2019 року)

Передісторія. «Візитівка Яроша»

Весною 2014 року події в Україні розвивалися більше ніж просто стрімко. У квітні у захопленому російськими гібридними силами Слов’янську з’явилася інформація про так званий пасхальний розстріл. Тоді бойовики угрупування «ДНР» під керівництвом російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) заявили, що бійці «Правого сектору» розстріляли їхній блокпост прямо на Великдень, 20 квітня.

Напад тоді намагалися «повісити» на групу активістів Майдану, серед яких були 18-річний Юрій Поправка, 25-річний Юрій Дяковський та 22-річний Віталій Ковальчук. Насправді ж вони не могли навіть теоретично розстріляти блокпост поблизу Слов’янська, адже 20 квітня двоє з трьох хлопців уже були вбиті.

Через два роки, навесні 2016-го, тепер уже екслідер «Правого сектору» Дмитро Ярош в інтерв’ю «Цензор.Нет» розповів, що напад на блокпост бойовиків угруповання «ДНР» й справді був. Тоді ж народилася «візитівка Яроша» – її й справді знайшли на місці бою. Поправка, Дяковський і Ковальчук не були причетні до тих подій – вони потрапили у полон орієнтовно 17 квітня.

За словами Яроша, у великодньому бою загинув 31-річний киянин Михайло Станіславенко. Його тіло перепоховали уже після звільнення Слов’янська. Також під час перестрілки був поранений 25-річний боєць «Правого сектору» Ярослав Антонюк із позивним «Бурий». Хлопець отримав першу групу інвалідності.

Юрія Поправку, Юрія Дяковського, а також незнайомого з ними депутата міськради Горлівки Володимира Рибака закатували ще до 20 квітня. Їхні тіла кинули у річку Торець. 18-річного Поправку поховали під Києвом 28 квітня. А з 25-річним Дяковським попрощалися у рідному місті Стрий аж 8 травня.

Віталій Ковальчук – єдиний з групи активістів Майдану, хто вижив після полону. За його словами, йому пощастило, адже погодився перейти на російську мову і сказати, що ходить до храму Московського патріархату. Дяковський та Поправка під час допитів продовжували говорити українською. І обидва заявили, що не визнають ніякої іншої церкви, окрім (тоді ще) церкви Київського патріархату.

Майже через шість років після вбивства Юрія Поправки Радіо Донбас. Реалії зв’язалися з його мамою Ярославою Поправкою. Жінка виховує двох малюків, семи і двох років, але не перестає наголошувати, що має троє синів. Нижче – її монолог.

Кати з «Оплоту»

«Ми в родині, – розповідає жінка, – ніколи не насаджували Юрі ненависть до російської мови. Та й правила говорити лише українською не було. Мова – його свідомий вибір. До смерті сина я могла перейти на російську у відповідь. Після трагедії – принципово не переходжу. Тепер це і мій свідомий вибір.

Юрій був активістом Майдану. Перед трагедією він запевнив близьких, що їде до друзів у Харків
Юрій був активістом Майдану. Перед трагедією він запевнив близьких, що їде до друзів у Харків
Хлопці не були підготовлені, але були вкрай патріотично налаштовані, і просто не могли змиритися, що хтось захоплює їхню країну

Весною 14-го разом з іще чотирма активістами Майдану Юра таємно поїхав партизанити під Слов’янськ. Хлопці не були підготовлені, але були вкрай патріотично налаштовані, і просто не могли змиритися з тим, що хтось захоплює їхню країну. Мені він сказав, що їде до друзів у Харків. Врешті, виявилося, що у Харкові вони просто пересідали до активістів Автомайдану, які погодилися підвезти хлопців до Ізюму. Далі всі п’ятеро йшли по навігатору. Ледь не одразу їх група попалася бойовикам: двоє дивом втекли, троє – Дяковський, Ковальчук і мій Юра, – потрапили в полон.

За даними слідства, убивством мого сина, Юри Дяковского та Володимира Рибака керував особисто Гіркін

Тоді я ще цього не знала, і почала пошуки сина. Пам’ятаю, як дзвонила на його мобільний, а слухавку знімав якийсь дядько і відповідав російською, що Юру вбили.

Дуже важко було, коли мене покликали на впізнання у Києві. Слідчий показував жахливі фото після катувань і якогось часу у воді. Перед смертю над Юрою знущалися – йому, зокрема, розрізали живіт. Я досі не знаю, як таке взагалі могли зробити люди.

Палачі, виконавці катувань, також встановлені. Це – громадяни України, жителі Харкова й члени «Оплоту»

За даними слідства, убивством мого сина, Юри Дяковского та Володимира Рибака керував особисто Гіркін.

Палачі, виконавці катувань, також встановлені. Це – громадяни України, жителі Харкова й члени «Оплоту» – проросійської організації і бійцівського клубу одночасно. Є інформація, що їх уже немає в живих. Але я, певно, до кінця життя думатиму, як же люди, у яких є діти, змогли до смерті закатувати чужих дітей.

Коли тіла знайшли, столичні слідчі сказали, що у Слов’янськ ніхто з них не поїде. Мовляв, забирайте самі. Я вже почала збиратися і думати, на кого нам із чоловіком залишити меншого сина, аж тут подзвонив мій брат Андрій Тарасенко. Він був рятувальником, працював у ДСНС. Щоб геть не втратила глузд, мене посадили на сильнодіючі заспокійливі: і перевозку тіла, і організацію поховання, здебільшого, взяв на себе брат. Пізніше він і сам героїчно загинув. Влітку 2015-го Андрій ліквідовував пожежу на «БРСМ-Нафта» під Києвом. Як завжди, поїхав рятувати інших, але сам не повернувся.

Андрій Тарасенко, дядько закатованого активіста, загинув в результаті трагедії на нафтобазі під Києвом
Андрій Тарасенко, дядько закатованого активіста, загинув в результаті трагедії на нафтобазі під Києвом
З дня прощання з сином я пам’ятаю, як намагалася якомога більше його торкатися. Щоб запам’ятати деталі

За ці майже шість років без Юри я говорила з десятками людей. З випадковими свідками, з безпосередніми учасниками подій, з тими, хто також був у полоні. Всі вони єдині у тому, що у сина був шанс жити, якби він все-таки перейшов на російську мову і збрехав, як хотіли кати, що ходить у церкву Московського патріархату.

Відпочинок від карантину у травні буде!

ВІДЗНАЧАЙ В КАЛЕНДАРІ: СКІЛЬКИ УКРАЇНЦІ ВІДПОЧИВАТИМУТЬ В ТРАВНІ

У травні українці відпочиватимуть цілих 12 днів. Робочими будуть залишилися 19. 

У травні нас чекає два довгих вікенду - по 3 дні поспіль. Перший - на День праці (1-3 травня), другий - на День Перемоги (9-11 травня). Про це пише "Українська правда". 

Також ніхто не скасовує звичайні 6 вихідних. 

Як раніше писав Vgorode, до Дня Києва (30-31 травня) відкриють оновлену частину парку Партизанської слави , яка буде зустрічати киян нової вхідною групою з арками і пішохідними фонтанами.

Також ми писали про те, що з'явився розклад трансляцій Великодніх богослужінь на українських телевізійних каналах. 

Знайшли помилку

Обмін перемін за вимін

Олег Котенко: Це найбільш неякісний з усіх попередніх обмінів
Олег Котенко: Це найбільш неякісний з усіх попередніх обмінів
Сьогоднішній обмін утримуваними особами відрізняється від всіх попередніх, навіть останніх трьох. Тільки мало хто з громадськості звернув увагу на те, що відбулося насправді.

Глава ГО «ГРУПА ПАТРІОТ» Олег Котенко займався обмінами полонених від самого початку російсько-української війни, тож знає про те, як що відбувається та яким чином не з чиїхось слів, а з власного досвіду. Від підготовки списків утримуваних до перемовин з ворогом у 2014-2016 роках. Тож зараз має бачення того, що було раніше, і може порівняти з тим, що сталося сьогодні.

Сьогодні він давав інтерв’ю в ефірі «24 каналу».

Олег Котенко: Це найбільш неякісний з усіх попередніх обмінів

За словами Котенка, вперше відбувся обмін на умовах ОРДЛО і без конкретної участі Росії, як країни-агресора. При цьому Україна була вимушена погодитись з цими умовами.

По-перше, Росія взагалі цього разу не мала відношення до погодження списків і виступила як спостерігач. Вона передала «пальму першості» в руки своїх маріонеток і де-факто відійшла в сторону, тим самим демонструючи, що «вона тут ні до чого», не є стороною конфлікту, а Україна домовляється з бойовиками сама через прямі переговори та погодження. Тобто сценарій саме прямих перемовин та усунення Росії почав діяти вже у такому контексті.

Також про неякісність обміну свідчить те, що Україна взагалі не могла забрати тих, кого хотіла б забрати, а забрала лише тих, кого запропонували забрати російські найманці. 2 тижні тому представники ОРДЛО виклали список тих, кого готові віддати Україні у загальний доступ, тож щось змінити українська сторона апріорі вже не могла. Більш того, не могла й відмовитися від нав’язаної схеми, хто б у цих списках не був. «Всі вони громадяни України», як сказав Єрмак.

Крім того, варто враховувати й інший аспект – західні партнери по «нормандському формату». Вони тиснуть на Росію щодо виконання «мінських угод», а вона хоче відійти від визначення країни-агресора. Тож цього разу все дійсно пройшло майже без участі РФ, але на умовах її маріонеток «Л/ДНР».

Щодо списків, то тут варто подивитися, кого віддали та забрали. Так, серед тих, кого отримала Україна, дійсно є двоє військових. Але по всіх інших особах дуже багато питань, навіть якщо не брати до уваги поліцейського «ДНР». Майже всі – цивільні особи, які або просто висловлювали проукраїнську позицію, або взагалі не мають відношення до конфлікту навіть у власних поглядах. Вони були – їх віддали. Україна натомість віддала тих, хто вже проходив у справах за тероризм та готував теракти на мирній території.

Власне, такий обмін може свідчити лише про одне – це політична акція, яку мали зробити обидві сторони, при цьому Україна тепер зобов’язана ще й погодитись на розведення сторін через те, що це було умовою обміну від самого початку. Шантаж, який застосовує Росія, використовуючи представників створених нею угруповань.

Олег Котенко також розповів, чому, на його думку, немає українських журналістів під час обміну. Це не лише через те, щоб не бачили кого саме віддає та отримує Україна, тому що цю інформацію все одно сховати не вийде. За його словами – це умова Росії, яка хоче мати першість у висвітленні подій. Російські ЗМІ працюють і першими показують те, що відбувається, але з використанням потрібних для них посилів. При цьому сепаратистськими та російськими ресурсами доводиться користуватися українським, щоб потім подавати новини з посиланням саме на них.

Яким може бути вихід та які умови має поставити зараз Україна, якщо вже говорити про «всіх на всіх»?

Олег Котенко вважає, що потрібно перестати робити з обмінів торги. Українська сторона повинна підняти питання іншого формату обміну в рамках «нормандської четвірки», коли між обмінами проходить не більше місяця. При цьому, не більше місяця повинні утримуватися й полонені. Спочатку, якщо вже говорять про «всіх на всіх», то спочатку потрібно зробити акцент на тих, кого утримують в полоні понад 4-5 років, а таких дуже багато. Потім звільняти тих, кого утримують менший строк. І нарешті вийти на формат, коли після затримання людину засуджують, навіть заочно, та передають іншій стороні і на це виділяється 3-4 тижні. Ось тоді дійсно буде «всіх на всіх», а люди перестануть бути розмінною монетою.

Мудрі за співпрацю України з МВФ

Мудрі за співпрацю України з МВФ!
З серії «Мішанка 2020»



Тривалий час не хотілося нічого писати, бо як би і нічого, і нікому, і самому нудно, аж ось стало не нудно і я вирішив написати про МВФ (Міжнародний Валютний Фонд), а потім ще про продаж землі в Україні.
Для початку посилаю всіх на! Розумієте, куди? Так, на сторінку Вікіпедії, де йдеться про МВФ, а далі продовжую для тих, хто там побував і мало що зрозумів. Коли ви почуваєтеся зле, то викликаєте «швидку», або йдете до лікаря, хоча, звісно, можете того і не робити, а лікуватися самотужки і значно збільшуєте шанси погіршення свого стану. Можете і померти, аж тоді вам все одно надасть увагу медик – патологоанатом. Зрозуміли? Ще ні? Тоді пояснюю, що МВФ є міжнародна «швидка допомога» для країн, що опинилися в кризовому стані! Спеціалісти МВФ ставлять діагноз економічному стану і причин кризи в цій конкретно країні Світу та прописують рецепт для виздоровлення, а в разі згоди його дотримуватися – надають певну фінансову допомогу. Все! Можна не звертатися до МВФ? Звичайно! Так само можна і не дослухатися до порад МВФ, але тоді доздихуйте якось без чиєїсь щирої допомоги, недоумки. Що кому ще не зрозуміло?
Мене просто шокує фраза: «Вимоги МВФ», бо то як вимоги лікаря до хворого, щоб він став здоровим через дотримання режиму та лікування – жах! Що й казати, якщо хочеться збрехати. Ні, ну подумайте: ви самі звернулися до лікаря, який вам прописав рецепт ліків та процедури лікування, а ви то в наглу зовсім не виконуєте, вам стає гірше і гірше, отже знову приходите (чи вже привозять!) до лікаря і коли він дізнається, що його не слухають, то розводить руками і каже, що нічим допомогти не може, бо так не гоже! Хіба це є лікарський терор і злісний примус за умов, коли хворий має сам лікуватися – сам! Але не робить того і навіть каже, що лікар його тероризує… Точніше, не він особисто то каже, а всі його спадкоємці чи інші зацікавленні в здирництві особи.   
Придивіться уважно, хто в Україні виступає проти співпраці з МВФ і не помилитесь, якщо впізнаєте в них здирників, крадіїв, корупціонерів, злодіїв всіх мастей і рівнів, які особливо зосередились серед борців «за життя», зрозуміло своє – не чуже, бо вони злодії, а не дурні! Дурні ті, хто за них голосує і все далі бідує і бідує, а винні в тому «дермократы», «нацики», МВФ, «америкосы-барбосы»,  і ще всі, хто не з ними дуркує і за інших голосує. І якщо чесно – я тому навіть радію і нехай далі голосують за різні метастази «Совка» типу партії «За життя», або Мураєва і тому подібне лайно, бо тим швидше повиздихає оте здеградоване комуно-патроналістичне поспільство в Україні. 
Тепер основна частина: МВФ не є фінансова установа в розумінні заробітку – ні! Фінанси Міжнародного Валютного Фонду формуються з внесків держав Світу у різних співвідношеннях, у тому числі і з України. Це міжнародна організація в стилі «Кооперативної каси взаємодопомоги», тобто за надані кредити не беруть лихварські проценти, а тільки виключно за технічне обслуговування експертизи, надання і повернення кредиту. Все! Крапка! Нічого більше. Вся головна інтрига полягає зовсім в іншому: співпраця з МВФ є показником-індикатором для інших міжнародних фінансових гравців, що якраз і заробляють гроші на інвестиціях! Вони і є головні донори в економіки різних країн! І саме за ними ганяються уряди різних країн, щоб покращити власну економіку. Але всі і великі, і незначні інвестори в першу чергу дивляться на критерії оцінки в МВФ економіки тої чи іншої країни, а вже тоді вирішують чи розпочинати власну справу там. І саме цей контрольний момент від МВФ і викликає в багатьох злість і ненависть, а з того і оте брехливе дзявкання: «МВФ вимагає!»
Заключна частина коротка і проста: не вірте брехунам і злодіям, бо це одне й те саме: хто бреше – той і злодій, а злодій не може не брехати.
І не хотілося, щоб Україна довічно застигла в парадигмі приказки: «Чого бідний? Бо дурний? А чого дурний? Бо бідний!» Ось чому: мудрі за співпрацю України з МВФ. І за продаж землі, що є окрема тема!

Богдан Гордасевич
15 квітня 2020 р.
м. Львів-Рясне

Український хіт-парад 150 на Ютюбе




Богдан Гордасевич

Доволі цікавий український хіт-парад, що досить непогано відтворює всю еклектичну сутність української попси за роки буття України. Відповідно і лідер "Казка" з піснею "Поплакала" є переможець у понад 220 000 000 переглядів в Ютюбі з величезним відривом, хоча причини цього просто поза логічною і музичною сферою - нічого ж особливого. Мої уподобання: "Вовчиця" Олега Винника, Соловей Христина "Хто як не ти", Арсен Мирзоян "Джеральдіна" і ще коло 10-ти є тут пісень. Кого не люблю однозначно - це "Скрябіна", а до Дідзьо і Вакарчука ставлюся з повагою, як і до Тіни Кароль і Ірини Федешин, але то не моє за естетикою. Все інше - добре є, що є. Будьмо! Гей!

Ще комент: Декламація під музичний супровід не має нічого спільного зі співом. Я слухав Кузьму вживу і то нікчемно, тому і підтримувалося спеціально колами шоубізу (Табачник-акардеон), щоб російська попса виглядала геніальною на такому фоні "Скрябіна". Не стверджую, що все погано у Кузьми, а стверджую, що загалом то є те лайно, яке забивало ефіри типу квота української пісні, не даючи справді добрій музиці вийти до гори. І, відповідно, опанувати голови українців якісним музичним контентом!

А не підходь, бо буде бо-бо!

ПРОСКАНУВАВ СВІЙ КОМП І ВЗНАВ ЯКИЙ Я КРУТЕЗНИЙ ЧОЛОВІК 



ПІДКРЕСЛЕНО ОСЬ ЦЕ