хочу сюда!
 

Лена

38 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «мвф»

Дума про кредити та економічне зростання з рання

Кредит від МВФ, держбюджет, інвестиції та економічне зростання України в оцінках Світового банку

Тривалі переговори України з Міжнародним валютним фондом (МВФ) нарешті принесли довгоочікуваний результат. Кредитний транш в розмірі майже $4 млрд. має надійти на початку наступного року відразу по прийняттю українськими парламентаріями держбюджету-2019 та погодження рішення Виконавчою радою організації. Ці кошти є критичними не тільки для фінансування зовнішнього боргу держави, пік виплат по якому припадає на наступні два роки і становитиме майже третину бюджету, що без додаткових валютних ресурсів здійснити буде практично неможливо, але і для позитивного сигналу іншим потенційним міжнародним донорам та поліпшення інвестиційних настроїв в цілому. Зокрема, за ходом переговорного процесу України та МВФ пильно спостерігає наш інший важливий партнер – Світовий банк (СБ). То ж наскільки важливою для України є дана фінансова підтримка, на що необхідно звернути увагу керівництву, щоб покращити інвестиційну привабливість країни, наскільки збалансованим буде бюджет 2019 року та яку ціну за це повинні заплатити українські громадяни «ЕН» розповіла економіст представництва Світового банку в Україні Анастасія Головач.

Кредит від МВФ, держбюджет, інвестиції та економічне зростання України в оцінках Світового банку

Світовий банк  нещодавно презентував прогноз економічного зростання щодо України. Та чи не занадто оптимістичні цифри на поточний і наступний рік, враховуючи, що країна увійшла в передвиборчі перегони, коли рівень політичного популізму буде зростати і  країні буде не до реформ? , інформують Економічні Новини.

Прогноз на 2018 рік ми не вважаємо оптимістичним. За результатами першого півріччя, економіка України зросла на 3,5%. На кінець року ми прогнозуємо 3,3%, тобто ми закладаємо певне сповільнення темпів економічного зростання у другому півріччі. Цього року ми мали аномально ранній врожай, але протягом другого півріччя ситуація буде вирівнюватися. Порівняно з минулими роками ми можемо побачити навіть незначне скорочення, оскільки сам по собі врожай не рекордно великий. Окрім того, логістичні проблеми в Азовському морі мали негативний вплив на промислове виробництво, насамперед на металургію. Наприкінці серпня ситуація дещо покращилася і затримка суден через Керченський міст, за інформацією великих гравців, становила майже 4 дні, що вже не так критично. Але обсяги виробництва в літні місяці було втрачено.

Що ж стосується 2019 року, то в наш базовий сценарій ми закладали прискорення впровадження реформ і відновлення співпраці із міжнародними кредиторами. Ми не вважаємо, що цей сценарій є нереалістичним, оскільки Україні на наступний рік потрібно погасити близько 7% ВВП зовнішнього і внутрішнього державного боргу. І якщо не буде додаткового притоку валюти в країну, то фактично це має фінансуватися з резервів. На сьогодні резерви країни становлять $16,6 млрд. Це еквівалент 2,6 місяців покриття імпорту наступного року, що  є не дуже комфортним рівнем. Саме тому ми думаємо, що без додаткових запозичень від МВФ, СБ, від Євросоюзу (ЄС) ситуація на валютному ринку може суттєво погіршитися, що небажано у рік виборів. В України просто немає кращої альтернативи, ніж впроваджувати реформи, передбачені програмою МВФ та інших міжнародних партнерів. Можливо, такий сценарій оптимістичний, але реальний відносно того, що нікому невигідно допускати «гойдалки» на валютному ринку, дестабілізувати резерви і банківську систему в цілому.

Які ще показники бралися за основу в прогнозі?

Читайте: "Відвертий прорахунок": Озвучена серйозна помилка України в переговорах з МВФ

Протягом двох років ми бачимо великі темпи зростання внутрішнього споживання – 6,7% та 4,2%. Це дає певний поштовх для розвитку галузей, які орієнтуються на внутрішній попит. Ми не очікуємо, що у передвиборчий рік буде зменшуватися внутрішній попит. Тим паче, що з’являються додаткові важелі його стимулювання: як зовнішні (зростання надходжень від заробітчан), так і внутрішні. Тому цей фактор  впливатиме на зростання економіки.

Крім того, за нашими оцінками, наступного року, найбільшим із факторів, які роблять внесок у зростання ВВП, буде чистий експорт. Не тому, що ми очікуємо, що країна зможе більше експортувати. У нас досить стримані прогнози щодо цін на український експорт і щодо його попиту, а за рахунок очікуваного сповільнення темпів росту імпорту проміжних товарів.

Протягом останніх двох років імпорт зростав високими темпами через так звані проміжні або інвестиційні товари. Це було пов’язано з відносно високими темпами зростання капіталовкладень в основний капітал. І в рік виборів традиційно в Україні інвестиційний попит суттєво знижується.

Читайте: Місія МВФ завершила роботу в Україні. Підсумкові заяви

Тому ми закладали невисокі темпи зростання інвестицій в основний капітал. Якщо на цей рік ми очікуємо близько 10%, то на наступний рік – лише 4%. Таким чином навіть при збереженні нинішніх тенденцій в експорті, де темпи зростання залишаються на рівні 1%, через скорочення імпорту проміжних товарів, внесок чистого експорту в економічне зростання збільшується.

В цілому важливо розуміти, що зростання на 3,5% – це недостатньо високий показник, якщо порівнювати з падінням, яке економіка бачила протягом кризи.

Чинники, які сьогодні впливають на показники росту економіки в Україні відомі. Проте війна на Донбасі триває вже не перший рік. Як Ви оцінюєте спроби держави диверсифікувати свої ринки?

Основна роль має належати приватному сектору. Держава має створити умови, які б стимулювали приватний сектор переорієнтовуватися з традиційних сировинних ринків на нові, з більшою доданою вартістю. 20 років у нас була одна структура економіки і одні напрямки для експорту, потім стався великий шок. Ми спеціально досліджували цю тему. Тому під час нашого останнього економічного огляду ми підготували спеціальну аналітичну записку щодо потенціалу України у сфері зовнішньої торгівлі. У ній сказано, що протягом останніх років структура економіки суттєво не змінилася і тільки зараз відбуваються перші трансформації. Нова економіка проти старої починає розвиватися швидшими темпами. З’являються нетрадиційні промисловості. Наприклад, виробництво дротів для автомобілей. Це саме той випадок, коли Україна починає повноправною мірою брати участь у світових ланцюжках створення доданої вартості. Але на сьогодні цей потенціал абсолютно нереалізований. Таких прикладів, як із дротами, має бути більше.

Що повинна робити держава для покращення інвестиційних настроїв? Забезпечити верховенство права та справедливу систему судочинства, серед іншого завершити побудову антикорупційних інституцій. Майже всі опитування інвесторів показують, що першочерговою умовою для виходу на український ринок є ефективна система протидії і боротьби з корупцією. І, звісно, потрібна також дієва банківська система.

Відновлення довіри інвесторів та поступова якісна зміна структури економіки і будуть відповіддю на те, як Україні бути менш  чутливою до зовнішніх потрясінь.

Яка Ваша оцінка інвестиційної привабливості України на сьогодні і чи можна ситуацію в найближчі роки переломити в кращу сторону?

Все впирається в незавершеність зазначених реформ, навіть якщо Україна має певні конкурентні переваги, як от: дешеву робочу силу, кваліфікованих людей, земельні ресурси. Поки немає базової гарантії прав власності і довіри до системи держаних інституцій, ситуацію з недостатністю інвестицій буде неможливо переломити найближчим часом. Крім того, економічна стабільність також є важливою складовою інвестиційного клімату. Якщо інвестори очікують, що протягом наступного року з якихось причин в Україні буде макроекономічна нестабільність, волатильність на валютному ринку, в банківській системі, ніхто не інвестуватиме навіть за умови створення Антикорупційного суду. Ніхто не любить нестабільності і непередбачуваності.

На минулому тижні представники МВФ і українська влада досягли домовленості в рамках економічної політики по введенню нового 14-місячного угоди Stand-By (SBA) на $ 3,9 млрд., що замінить програму розширеного фінансування (EFF), затверджену в березні 2015 року, яка повинна була завершитися в березні 2019 р. Наскільки цей момент є визначальним для співпраці України та СБ?

Хоча ми й тісно співпрацюємо з МВФ, СБ не розглядає партнерство з Україною через співпрацю з МВФ. Але для СБ є дві основні умови: макроекономічна стабільність і виконання повною мірою узгодженої матриці реформ. На сьогодні в Україні макроекономічна стабільність в середньостроковій перспективі без програми МВФ неможлива. Тому динаміка нашої співпраці пов’язана і залежить від того, наскільки Україна зможе реалізувати заходи, направлені на підтримання макроекономічної стабільності. Ми бачимо, що відбувається в Аргентині, Туреччині… Інвестори не дуже схильні інвестувати в країни, що розвиваються, особливо в країни з високими потребами у фінансуванні. Ринки зовнішніх запозичень без програми МВФ фактично закриті для України. То ж позитивно, що сторонам вдалося домовитися щодо подальшої співпраці.

Для нас також важливо, щоб наш пакет реформ був ухвалений парламентом і підписаний президентом. Тут фактично більшість наших домовленостей виконані.

Наскільки підвищення тарифів на газ на догоду МВФ в нинішніх економічних умовах себе виправдовує?

Тарифи – дещо ширша історія, ніж просто передумова збалансованості бюджету. Природний газ –це товар. Держава є його власником і має зобов’язання перед своїми громадянами використовувати ресурс найбільш ефективним чином. Що держава може з цим газом зробити? Може віддати його населенню. Може продати його на зовнішніх ринках. Як ефективний власник держава має вибирати найвигідніший варіант. Тому вважається, що для ефективного використання газу на благо всіх жителів України, його ціна на внутрішньому ринку має відповідати ціні на зовнішніх ринках.

На сьогодні це не так. Ми перебуваємо в тій в ситуації, коли один товар має дві різні ціни, що створює величезні ризики для корупції. Від цього не виграють ні люди, ні країна, ні бюджет. Навіть якщо склалося так, що НАК «Нафтогаз» має позитивні грошові потоки без підняття тарифів на газ і фіскальна ситуація, на перший погляд, не страждає, фундаментально не правильно створювати розрив в ціні між одним і тим самим продуктом. Ідея не тільки фіскальна, але структурна, економічна. Ресурс, яким володіє Україна, має мати справедливу цінність.

Тоді що можна сказати про механізми соціального захисту держави?

Друга сторона медалі – те, що держава має захищати людей, котрі не можуть сплачувати цю ціну. Житлово-комунальна субсидія від самого початку створювалася, щоб захистити вразливі версти населення. Програма існує з 2015 року. Але за останні три роки вона покрила таку кількість домогосподарств, що стала дуже дорогою для бюджету. Тому нині стоїть питання щодо її ефективності. Ідея ж була не в тому, щоб підняти ціну на газ і всім дати субсидію, а захистити тільки тих, хто цього потребує. Всі інші мають сплачувати справедливу ціну. За таким принципом працює весь світ. Наразі необхідно покращити таргетування житлово-комунальної субсидії, щоб вона максимально допомагала саме вразливим категоріям громадян.

Однією з умов продовження співпраці України з міжнародними кредиторами значиться, в тому числі створення Антикорупційного суду. Чи є реальні зрушення в цьому напрямку, окрім прийняття відповідного  закону?

Ідея в тому, щоб це був виокремлений спеціалізований суд, який би розглядав саме справи, пов’язані з корупцією високопосадовців. Адже часто, коли проводяться певні розслідування, такі справи застряють в судах через перевантаження іншими справами, які не менш важливі, але мають іншу специфіку. Задумка в тому, щоб зробити повністю завершену вертикаль з моменту подання декларації, розслідування можливих зловживань до моменту забезпечення справедливого суду. Ухвалення закону про Антикорупційний суд – це одна з реформ, яку ми підтримали своєю програмою. Зараз іде робота з його впровадження. Ми сподіваємося, що це буде зроблено, оскільки це одна з передумов забезпечення притоку іноземних інвестицій в Україну і покращення інвестиційних настроїв. Без цього взагалі дуже складно говорити про стале економічне зростання.

Що Ви можете сказати про проект державного бюджету на 2019 рік?

Важливо дотримуватися фіскальної дисципліни. Цього року в першій половині півріччя ситуація була досить складною, оскільки певні джерела надходжень в бюджет не виконувалися. В липні були навіть проблеми з виплатою пенсій. Це відбувається тому, що інколи плани доходів можуть бути досить нереалістичними.

Тому в роки, коли треба забезпечити потребу у зовнішньому фінансуванні, дуже важливо, щоб бюджет був із реалістичною дохідною частиною, а видатки відповідали наявним фінансовим можливостям, щоб дефіцит не перевищував 2,5% від ВВП.

Ми позитивно оцінюємо проект бюджету, поданий на розгляд парламенту. Дохідна частина виглядає досить реалістичною і краще прорахована, ніж торік. Видаткова частина не роздувається, хоча могла б бути більш структурною. Зростання видатків на заробітну плату у рік перед виборами утримано в межах 12%, що дорівнює зростанню номінального ВВП. Деякі інші видаткові частини також в межах норми. Наскільки вдасться за нього проголосувати в такому вигляді – питання. Але спроба зробити гарний реалістичний бюджет є. Дуже важливо, щоб ті, хто голосуватимуть за цей бюджет, розуміли, це є критично важливий документ, який має допомогти нам уникнути негативних економічних явищ, як-от дефолту, падіння резервів, нестабільності на валютному ринку. І щоб на його основі запрацювала програма міжнародних донорів.

Сьогодні активно ведуться розмови про заміну податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал. Яке підводне каміння може ховатися за цією пропозицією?

Це все можна обговорювати на експертному рівні. Але світовий досвід показує, що в перший рік, коли відбувалися такі зміни, втрати дорівнювали втратам від скасування податку на прибуток. А в Україні це більш ніж 2,5%ВВП. І якщо його скасують наступного року, — це щонайменше мінус 2,5% ВВП. Шалена сума. Є різні оцінки скільки Україна може отримати від введення нового податку, що компенсувати ці втрати. Але для України це новий податок, тому реалістично передбачити, скільки отримає в цьому випадку бюджет країни, наразі практично не можливо. Крім того, це досить екзотичний податок, який використовується лише в невеликих країнах із маленькою часткою державного сектора. Естонію часто згадують як позитивний приклад. Однак естонський бюджет не перенавантажений соціальними видатками, як-то: зарплатами бюджетникам, видатками на медицину, освіту, субсидіями. І введення цього податку відбувалося паралельно зі скороченням видаткових статей. В Україні, якщо подивитися на видаткову частину бюджету, то у 2019 році не плануються такі фундаментальні скорочення, які б компенсували можливі втрати. Такі реформи, на нашу думку, потрібно робити більш виважено і системно.

Можна розглядати, яким  чином вводити цей податок в Україні. Але робити це в рік, коли дохідна частина бюджету і так крихка, видатки незрозуміло куди різати, а позитивний ефект від цього для економіки під питанням, поки ризиковано. Це питання можна обговорювати в експертних колах, але вносити як серйозну пропозицію для бюджету 2019 року небезпечно.

Було сказано, що після відновлення співпраці з МВФ Україна може отримати бюджетні гарантії від СБ на суму $ 800 млн. Куди планують направити ці гроші і під які умови вони надаються? Як взагалі відбувається розподілення робити в світі між СБ і МВФ?

МВФ направляє свої гроші зазвичай в резерви Центробанку і допомагає боротися з макроекономічними кризами, проблемами з  валютним курсом, платіжним балансом. Світовий банк – longterm developing partner, тобто довгостроковий партнер. Ми дуже тісно працюємо з МВФ, намагаємося, щоб наші програми доповнювали одна одну. Але наш мандат – підтримувати структурні реформи на довгострокову перспективу, які б допомагали країні ефективно долати бідність. Наші програми називаються позикою на політику розвитку. У попередні роки ми зробили чотири таких позики: дві загальні і дві на реформи банківського сектора. Сумарно майже $2,5 млрд. позик з 2014 року. Наші гроші йдуть до бюджету. Уряд має право розпоряджатися ними як завгодно після того, як програма реформ ухвалена. Цього разу ми робимо фактично ту ж саму позику на політику розвитку, тільки у формі гарантії.

Цей інструмент не новий для СБ. Він активно використовується іншими країнами в регіоні, що допомагає, з одного боку, збільшити обсяг запозичень, з другого – зменшити вартість цих запозичень, зробити певний орієнтир для інших інвесторів. Тобто в даному випадку ідея в тому, що Україна під гарантію СБ зможе залучити відносно дешеві ресурси, порівняно з іншими опціями, які наразі існують. 283 times, Автор: Ксения ЛАЗОРЕНКО 22.10.2018 

Кредити МВФ: реальна необхідність чи боргова яма

Чергова місія Міжнародного валютного фонду на чолі з Роном ван Роденом наприкінці минулого тижня прибула в Україну. До 19 вересня представники Фонду обговорять з українським керівництвом питання економічної політики, щоб оголосити свій вердикт щодо надання чергового кредитного траншу нашій державі в розмірі $2 млрд. Шанси отримати трохи грошей перед початком виборчих перегонів у країні експерти оцінюють неоднозначно. Хоча в уряді та Нацбанку України налаштовані оптимістично. Для простих же українських громадян прогнози в будь-якому разі вимальовуються невеселі. Адже заради отримання траншу необхідно буде підняти і без того непосильні тарифи на газ для населення.

Кредити МВФ: реальна необхідність чи боргова яма для українців

Відповідно до програми розширеного фінансування, яка діє з березня 2015 до березня 2019 року, Україна може претендувати на отримання $17,5 млрд. На сьогоднішній день країна отримала тільки $8,8 млрд чотирма траншами. Останній – в розмірі $1 млрд – надійшов трохи більше року тому, інформують Економічні Новини.

Існує загроза електоральних втрат

Незважаючи на неповне виконання зобов’язань України перед кредитором, фінансову допомогу таки було надано. Нині ж у Фонді проявляють принциповість. Каменем спотикання на сьогоднішній день є створення антикорупційного суду, підвищення ціни на газ, а також збалансованість держбюджету України, щоб дефіцит не перевищував 2,5% від ВВП. Якщо по першому пункту справа хоч трохи зрушила з місця, коли парламент прийняв закон про Антикорупційний суд, який отримав позитивну оцінку Венеціанської комісії (щоправда, поки що невідомо, коли він реально запрацює), то по іншим є принципові розбіжності. Ситуація ускладнюється ще й наближенням президентських і парламентських виборів, які мають відбутися в наступному році. Адже реалізування подібних непопулярних заходів загрожує електоральними втратами для діючої влади.

Проте джерела в уряді повідомляють, що ціну на газ для населення хочуть збільшити на 40%. Мовляв, прем’єр-міністр Володимир Гройсман готовий погодитися на таке підвищення, але триває дискусія щодо конкретних розмірів індексації. Кредиторам раніше пропонували розтягнути підвищення цін на газ на кілька років, індексуючи ціни на 10% кожні три місяці протягом декількох років. Тепер же уряд має намір торгуватися з Фондом про індексацію цін на блакитне паливо в діапазоні від 25 до 40% і готовий погодитися на 40% зростання «прайса».

Читайте: Нова сесія Ради: вікно можливостей або суцільний популізм?

Водночас в МВФ нібито наполягають на приведення цін на газ для населення до рівня імпортного паритету (на сьогодні це додасть до вартості 60%). Зазначимо, вартість «блакитного» палива для населення прив’язана до курсу долара, і, відповідно, у разі його зростання вона також підвищується, а отже, зростає і вартість опалення, обтяжуючи платіжки споживачів.

Нагадаємо, наприкінці серпня Кабмін ухвалив рішення продовжити до 30 вересня спецзобов’язання «Нафтогазу», і газ населенню все ще відпускають по 6957 грн. З 1 вересня вартість газу для промислових споживачів зросла до 8,3-9,6 тис. грн за тисячу кубометрів. Якщо додати витрати на транспортування і ПДВ, то тисяча кубів може обійтися в 10-11 тис. грн.

Таке підвищення не може пройти непомітно для українського споживача. Тому частина негативу повинна забрати на себе девальвація гривні, вважає фінансовий експерт Олексій Кущ. «Це потрібно для того, щоб в жовтні-листопаді показати населенню, що без кредиту МВФ нацвалюта просто обвалиться. Тобто, уряд і хотів би зберегти ціни на газ колишніми, але ситуація є критичною і потрібно домовлятися з МВФ, в іншому разі – колапс. Лякатимуть курсом і по 36, і по 40. Ця технологія вже запускається в маси. Сам же кредитний транш подадуть як неминучість, а не як перемогу», – зазначив експерт.

Читайте: КМУ відмовився підвищувати ціну на газ для населення

Уряд вводить в оману громадян?

У свою чергу член колегії Держагентства з енергозбереження Марія Яковлєва нагадує, що чинний Меморандум з МВФ не містить «вимог», на якому постійно наголошує українське керівництво. У документі згадується виключно про вибір економічної політики, яка дасть змогу повертати гроші кредитору. «У Меморандумі немає вимоги підняти ціну на газ для населення. Там написано, що ціна на газ для потреб населення встановлюється на рівні повного покриття витрат на видобуток з урахуванням прибутку на розвиток. У ціні на газ для населення враховано покриття собівартості 1700 грн/тис. м куб. і прибуток 3200 грн/тис. м куб., або 185%. «Укргазвидобування» задекларувало за 2017 рік 30 млрд. грн. чистого прибутку», – заявила експерт.

За її словами, в разі підвищення ціни на газ до 10 000 грн/тис. м куб. з ПДВ держава отримає таку картину в держбюджеті: фонд субсидій збільшиться з 71 млрд до 120-125 млрд. грн, а дефіцит – з 81 млрд до 130-135 млрд грн. З іншого боку, «Укргазвидобування» збільшить і без того «казково неймовірний» чистий прибуток з 30 млрд до 70-80 млрд грн.

Яковлєва переконана, що уряд сьогодні може знизити ціну на газ мінімум на 1500 грн/тис. м куб, при цьому «Укргазвидобування» отримає повне покриття витрат на видобуток (це умова з МВФ) плюс 100% – у рентабельність, яка дасть змогу й надалі розвивати видобуток. «В результаті зменшиться кількість субсідіантів, знизиться в розмірах фонд субсидій щонайменше з 71 млрд до 45 млрд грн і пропорційно зменшиться дефіцит держбюджету з 81 млрд до 55 млрд грн», – сказала вона. Яковлєва також вважає: щоб повернути заборгованість перед МВФ, в першу чергу, треба здійснити аудит боргів.

Наприкінці 2017 року Нацбанк України прогнозував, що в 2018 році наша країна зможе претендувати на два транша, в I і III кварталах, на загальну суму $3,5 млрд. Але згодом визнав, що про перший квартал вже не йдеться. А очікувана сума зменшилася до $2 млрд, яку сподіваються отримати до кінця року.

«Ми прогнозуємо, що переговори будуть успішними, і ми досягнемо консенсусу щодо отримання чергового траншу до кінця року», – заявив голова правління Нацбанку України Яків Смолій. Він також назвав успішну співпрацю з МВФ ключовою умовою зниження інфляції.

Кредити МВФ: реальна необхідність чи боргова яма для українців

За словами заступника голови головного фінансового регулятора Олега Чурія, співпраця з МВФ дасть змогу Україні вийти на зовнішній борговий ринок і розмістити більш «довгі» цінні папери й за нижчою ставкою. «Ми очікуємо, що Мінфін зможе розмістити євробонди на суму приблизно $1,5 млрд. Це досить суттєва сума, яка надійде в резерви і дасть змогу країні здійснювати зовнішні виплати, а Нацбанку – операції на валютному ринку», – сказав він.

Чурій також звернув увагу на те, що вартість запозичення на зовнішньому ринку залежить не тільки від МВФ, а й від ситуації на світових ринках. На думку фахівця, у Мінфіну буде можливість вийти з позикою, яка їм необхідна для фінансування і поточних виплат за боргами, і дефіциту бюджету.

Чи можна обійтися без траншу

Нагадаємо, раніше МВФ надав Україні дворічну відстрочку з виплати платежів, але тепер вона закінчилася. У 2017 році ми виплатили перші $1,268 млрд. У 2018 потрібно віддати $4,5 млрд, або 135 млрд. грн, якщо рахувати за передбаченим курсом на кінець року. Ще до $2,6 млрд – майбутня сума виплат іншим іноземним кредиторам. Разом ми отримуємо суму, яка дорівнює $7,1 млрд.

Золотовалютні резерви Нацбанку на початок 2018 року становили $18,8 млрд, або приблизно 540 млрд грн. Виходить, за рік Україні потрібно віддати закордонним кредиторам майже 40% золотовалютних запасів. І це, не рахуючи внутрішніх боргових зобов’язань України, разом з якими виплати в 2018 році мають становити до $9 млрд, або половину всіх золотовалютних резервів країни. Тим більше, 2018 рік – це тільки початок великих виплат за зовнішніми боргами. У наступному, 2019 році, сума зросте ще більше. Тільки МВФ потрібно буде повернути $5,5 млрд. Якщо Україні доведеться розраховувати тільки на свої сили, країну очікує дефолт.

Кредити МВФ: реальна необхідність чи боргова яма для українців

Тим часом, на думку керівника Центру антикризових досліджень Ярослава Жаліло, на сьогоднішній день Україна може обійтися без чергового траншу макроекономічної фінансової допомоги, якщо переговори не завершаться успішно. «Останнім часом Україна показала готовність і здатність обговорювати умови МВФ, а не просто їх беззастережно приймати, як це було раніше. З іншого боку, і сам Фонд теж розуміє, що нині Україна втягується у складний передвиборчий період, коли навряд чи можна очікувати здійснення якихось непопулярних реформ. Це стосується і тарифної політики, і земельної реформи, про яку в МВФ говорили, але домовленості за цими умовами не досягали”, – зазначив експерт.

Жаліло вважає, що в переговорному процесі з МВФ українська сторона все ж «має підстави для пошуку компромісу. Так, він справедливо зазначає, що Україна може закривати свої зовнішні фінансові розриви і без грошей Фонду.

Економічний експерт Олексій Дорошенко вважає, що Україна, швидше за все, отримає транш від МВФ в цьому році, хоча це мало допоможе нашій країні. «Якщо ми говоримо про підвищення ціни на газ, наймовірніше, воно відбудеться. Але цей 1 мільярд доларів для нас не такий важливий», – зазначив він.

На думку експерта, внутрішні причини ризиків для нацвалюти і економіки країни в цілому теж дуже важливі. Наприклад, готується відставка прем’єра Гройсмана, що може докорінно підірвати стійкість гривні й економіку в цілому. «Якщо вона відбудеться, то ми побачимо, як відразу долучається друкарський верстат, гроші йдуть на соціальні виплати. Повірте, що це відразу ж підштовхне інфляцію тільки в цьому році на 2%», – резюмував Дорошенко.ited 906 times, 1 visits today)

Автор: Ксения ЛАЗОРЕНКО

Що ми знаємо про вимоги МВФ?

Співпраця України та Міжнародного валютного фонду вже досить тривалий час є темою бурхливих дискусій та запеклих суперечок. Немає сумнівів, що боргову яму, в яку потрапила наша країна ще під час прем'єрства Тимошенко, в принципі не можна розглядати як позитивне досягнення влади. Але без цих фінансових вливань українська економіка навряд чи змогла б дожити до наших днів, навіть у такому жалюгідному вигляді.

Продовження співпраці з МВФ після Революції Гідності було обумовлено набагато серйознішими причинами, ніж перманентна системна криза в економіці. Розрив старих економічних зв'язків, гібридна агресія проти України, окупація Криму та Донбасу, а, значить, неминуче збільшення витрат на оборону - все це надзвичайно важким тягарем лягло на плечі українців поруч із іншими так і не вирішеними проблемами, які були накопичені за роки незалежності. Але ось те, чого ми, українці, взагалі не знаємо про ту ціну, яку буде змушений сплатити в першу чергу наш народ за ще один транш МВФ, призначений для того, щоб продовжити агонію Порошенка та його найближчого оточення. Наші ЗМІ, звичайно, в деякому обсязі розкривають цю інформацію, але складається таке враження, що не повністю, бо про реальні домовленості знають тільки ті, хто домовлявся та їх найближче оточення. Утім в Європі не вважають необхідним приховувати вимоги до України, і через те, хоча загальний зміст домовленостей і відомий, подробиці інколи викликають нерозуміння та навіть розгубленість.

Отже відомо, що для надання ще одного траншу за програмою EFF Україна повинна виконати чотири умови. Але створення антикорупційного суду та підвищення тарифів на газ до ринкового рівню з різних причин гальмуються. В першому випадку причиною є астрономічний рівень корупції в країні, а в другому - висока ймовірність зростання соціальної напруженості. Останні дві вимоги - закон про приватизацію та пенсійна реформа - начебто виконані, але й тут у пані Лагард виникли претензії. Судячи з усього і так непопулярний та резонансний Закон про пенсійне забезпечення зовсім не влаштовує виконавчу раду МВФ.


Згідно з листом Крістін Лагард Володимиру Гройсману вже існуючий закон та поправки до нього не відповідають вимогам МВФ, і це значить, що Україна не виконала досягнені домовленості. Зокрема Лагард незадоволена плавнім підвищенням пенсійного року та мінімального трудового стажу. На її думку, українські законодавці повинні вже до 2019 року ствердити остаточні цифри. Крім того, соціальні зобов'язання у вигляді великої кількості пільгових категорій громадян та виплати пенсій пенсіонерам, які працюють, також не сприяють стабілізації пенсійної системи і через те від них треба позбавитися.

За словами заступника керівника НБУ Олега Чурія, черговий транш МВФ Україна може отримати вже восени 2018 року. В ефірі "Радіо НВ" він заявив, що 6 вересня представники МВФ повинні приїхати до Києву та проаналізувати ситуацію. Здається, що навіть якщо це й відбудеться, чекати позитивного рішення не варто. Однак, якщо наші керівники в екстреному порядку виконають всі відомі та приховані вимоги, то 7 вересня ми прокинемося в зовсім іншій країні, як нам це й обіцяли з трибуни Майдана на початку 2014 року...

Новый закон о выборах

Примут ли новый Избирательный кодекс на 9-й сессии Верховной Рады?



Вероятность того, что закон о выборах будет принят ещё в этом году, достаточно высокая. Почему? Об Избирательном кодексе как о прогрессивной и необходимой мере вдруг заговорили «грантоеды» и депутаты-«мажоритарщики». Если с первыми всё понятно — «грантоеды» выполняют заказ своих иностранных хозяев — то со вторыми всё не так очевидно.

«Мажоритарщики» — это те самые казнокрады, безыдейные политики с большими деньгами, которые привыкли покупать себе электорат. Существующая избирательная система позволяла им побеждать топорными методами типа раздачи пайков населению, писем и открыток на майские праздники.



Почему же «мажоритарщики» «за» новый закон о выборах, который перекроет им часть лазеек к «кормушке»?



Потому что все знают — рано или поздно Избирательный кодекс будет принят. Это одно из ключевых требований Международного валютного фонда, главного кредитора украинской экономики.

Последний транш МВФ перечислял на счета Украины год назад. И 2 миллиарда долларов, которые Украина должна была получить в 2018-м году, тоже ещё нужно заслужить. Постоянными отсрочками Запад даёт понять: поблажек не будет, или реформы, или дефолт прямо накануне выборов. Президенту Порошенко придётся выполнить своё предвыборное обещание и «продавить» Избирательный кодекс через парламент. Вопрос только во времени.

А раз Избирательный кодекс — неизбежное «зло», то безыдейные толстосумы депутаты-«мажоритарщики» начали искать способы, как вернуться к «кормушке» по новым правилам. И нашли!

«Казнокрады» в регионах Украины будут объединяться в группы по 3-5 человек и покупать под себя уже существующие партийные бренды. Предвыборная кампания для многих из кандидатов в депутаты пройдёт вскладчину и под чужим партийным именем.






Почему на парламентских выборах 2019-го года «казнокрады» будут покупать, а не создавать политические силы?



Для создания новых политических партий времени недостаточно. До парламентских выборов, с учётом бюрократии и всех организационных проволочек, уже рукой подать. А закон о выборах ещё даже не принят. Это значит, что политические игроки в регионах будут пытаться присоединиться к любой уже существующим партиям. Просто, чтобы присоседиться хоть к кому-нибудь и получить шанс попасть во власть.



В чём «плюс» того, что «казнокрады» будут внедряться в партии?



Выбор политических брендов невелик. А это значит, что в небольшие партии начнут вливаться деньги и свежие силы местных элит.

Да, «мажоритарщики» рассматривают партии как средство для собственного продвижения, как троянского коня для того, чтобы попасть во власть. Но присоединяться к партиям будут не только они, но и идейные «общественники», различного рода специалисты, квалифицированный персонал. Вместе с финансированием в партиях начнётся ребрендинг и обновление, а это, безусловно, очень положительный процесс для отсталых, «застрявших» в эпохе заката СССР украинских политических сил. Это приведёт к тому, что политические программы партий станут более современными и приближёнными к украинским реалиям и курсу реформ МВФ.



Когда будет принят Избирательный кодекс?



Администрация президента вместе с БПП всеми силами будут тормозить этот процесс. Особенно учитывая, что проходной барьер понижается до 4%, что усилит конкуренцию и приведёт в парламент «малые» партии. Власть постарается принять и опубликовать закон о выборах, как можно позже, чтобы лишить своих конкурентов времени на подготовку к выборам. Если удастся дотянуть до Нового года, то Избирательный кодекс будет принят в 2019-м году.

Этой осенью мы увидим поправки к закону о выборах, чтения, скандальные выступления в поддержку кодекса и против его принятия, ухудшение экономической ситуации в целом, обесценивание гривны, задержки пенсий и зарплат «бюджетникам». И всё это из-за длительного отсутствия финансовой помощи МВФ.


Balashov.com.ua

Ставленники Кремля

Кто станет врагом народа на президентских выборах 2019-го года?


Ещё до официального старта предвыборной кампании Петр Порошенко делает резонансное заявление. Президент поручил Совету национальной безопасности и обороны подготовиться к борьбе с российским вмешательством в выборы 2019-го года.






Какова цель?


Это, с одной стороны, присоединение к конгломерату развитых стран мира, которые не подвергают сомнению российское вмешательство в свою внутреннюю политику; и, с другой стороны, это упредительный удар по конкурентам Порошенко в предвыборной гонке. Денег Запад на это Порошенко не даст — все прекрасно понимают, что началась предвыборная гонка — но с точки зрения пиар-кампании, очень грамотный ход.


Порошенко выгодно иметь конкурентов-«прокремлёвских» ставленников, потому что они создадут благоприятный для его имиджа бэкграунд. Порошенко противопоставит себя символу мирового зла, Путину, тем самым раздувая свой масштаб и значимость, не прилагая для этого никаких усилий и не вкладывая в это денег.


Кандидаты в президенты-2019, которые будут «топить» против Порошенко, все, кого будут поддерживать «Интер», ТВ112, NewsOne, Strana.Ua и другие неугодные Порошенко и не принадлежащие ему средства массовой информации, будут окрещены пособниками Путина. Те СМИ, которые станут настоящей костью в горле Порошенко как кандидата в президенты, получат обвинения в злостных нарушениях законодательства и прекратят своё вещание до победы Порошенко на выборах.


Но что, если Европейский Союз и США поддержат кого-то из конкурентов Порошенко на президентских выборах?

Не поддержат. Ни ЕС, ни США, ни руководство МВФ не готовы менять шило на мыло.


У Порошенко один минус для Запада — он затягивает реформы, но в принципе он достаточно управляемый и предсказуемый политик. Порошенко удобен Западу, тем более, что альтернативы ему на сегодняшний день просто нет. Он принимает законы из пакета реформ МВФ, держится проевропейского курса развития Украины и не делает «резких движений», как Янукович. Кроме того, как коррумпированный «государственник» он всегда находится на финансовом крючке ЕС и США, а значит, будет выполнять их требования.


Украина важна для Европейского Союза и Соединённых Штатов Америки как ещё один оплот борьбы с Российской Федерацией. Российская «бензоколонка», кремлёвская террористическая чума должны перестать существовать — для этой важной цели ЕС и США готовы возиться с проворовавшимся украинским истеблишментом столько, сколько нужно, до тех пор, пока не загонят Россию в финансовую катастрофу. И в этом плане второй президентский срок Порошенко является оптимальным вариантом: схемы сотрудничества между МВФ и Украиной согласованы, все ключевые политические требования озвучены, базовые договорённости достигнуты. Осталось только подождать, когда на счетах Госказначейства, в бюджете Украины, останутся копейки, и президент обанкротившейся страны быстренько «протащит» через парламент оставшиеся реформы МВФ, чтобы получить очередной международный кредит.


…Но во всех бедах, конечно же, окажутся виноватыми кремлёвские агенты и вездесущая российская агрессия, подрывающие экономику Украины во всех отраслях и сферах, по всем фронтам и одновременно.



Balashov.com.ua


Украина — мировая витрина

О дизайне экономики Украины.


Представитель Администрации президента США в Украине как-то сказал гениальную фразу о том, что штаты сделают из Украины витрину для России и СНГ. Сегодня, по прошествии трёх лет реформ, становится понятно, что это были не просто слова. Это было название глобального геополитического проекта.


Какая удачная и приятная уху метафора! Витрина — это классно оформленное, притягивающее к себе внимание рекламное «окно», в котором на всеобщее обозрение выставлено самое лучшее и самое желанное, что есть в бутике. Что-что, а создавать впечатляющую картинку и великолепный, желанный продукт американцы умеют. Поэтому по сравнению с заявлениями нашего президента, как в Украине «потужно» работает каждая отрасль народного хозяйства, госпредприятие и даже каждый детский садик, те немногие слова, которые доходят до нас от истеблишмента США, вселяет доверие и оптимизм.




Но что покажет Украина под патронатом США и Международного валютного фонда путинской России?


В отреформированной на «западный» лад Украине будет всё, что может заинтересовать крупный бизнес. Проще говоря, финалом реформ станет выгодность и безопасность для иностранных инвесторов и корпораций.


Американские «партнёры», как называет их наша власть (а на самом деле, это главные кураторы реформ в Украине), это президент США Дональд Трамп, Курт Волкер — специальный представитель Госдепартамента США по вопросам Украины, Майк Помпео — Госсекретарь США, бывший директор ЦРУ. Это именно те самые люди, которые ответственны за то, как меняется законодательство в Украине, и какой выбран курс развития. Что делает наш украинский политический секонд-хенд, сидящий в парламенте, слегка разбавленный «новыми», но уже коррумпированными лицами? Саботирует и препятствует реформам, и пиарится на их результатах. Кто бы ни возглавил Украину — Порошенко, Тимошенко, Гриценко, Бойко или даже Ляшко — это неважно, потому что никто из них не заинтересован сделать из Украины витрину на зависть кремлёвской России и СНГ. Любой из них будет продолжать игры с Западом, соглашаясь на реформы в обмен на кредит и оттягивая их проведение как можно дольше.


Как американцы и МВФ реализуют проект «Витрина» в Украине?

К сожалению, с большими отсрочками из-за тихого саботирования реформ нашими властями. Медленно, но зато уверенно. Первые плоды сейчас заметны только на частных примерах. Например, такой гигант как IKEA International Group, чьи магазины открыты по всей Европе и во всех развитых странах мира, объявила о входе на украинский рынок. Если вспомнить, на протяжении скольких лет эта возможность обсуждалась, то открытие магазина говорит об очень многом.


В каких странах США создавали «витрину»?

Мировая финансовая империя США умело это делает уже не первый раз. Сотрудничая с англичанами, американцы реформировали ГОНКОНГ с лозунгом «одна страна, две системы». Американцы создали экономический форпост для бизнеса в ДУБАЙ, и этот эмират действительно стал экономической «витриной» Азии. Они сделали это в Ирландии, где экономический рост в 1990-х годах достиг такого уровня, что эта небольшая страна стала называться «кельтским тигром». И до сих пор ИРЛАНДИЯ находится в топ-5 стран мира по уровню ВВП на душу населения, обгоняя даже Норвегию.


Пока развитие в фарватере США гражданам Украины выгодно. Но не стоит ожидать, что американцы сделают наш народ богатым. Их задача — очистить наше законодательство от замшелых догм советского прошлого, сделать инвестиционно привлекательной страной. Но если мы хотим стать богатым народом, мы должны позаботиться о своей «витрине» самостоятельно. А это значит, отменить всё, что мешает зарабатывать деньги. И начать мы должны с НДС и госпредприятий.


Только подумайте об этом. Если мы введём в Украине настолько выгодные условия для ведения бизнеса и финансов, что превратим свою страну в налоговый рай для всего человечества, то сделаем свою страну «витриной» и для Соединённых Штатов Америки! Капиталы из Евросоюза, России, Азии, США хлынут на территорию Украины, а с ними, как по мановению волшебной палочки, появятся и рабочие места, конкурентоспособные зарплаты, и платежеспособные потребители. Чем больше денег обращается в экономике страны, тем лучше для всех сфер жизни. Это простая истина, которую мы должны поставить во главу угла экономической политики Украины.


Победить тысячелетнее бедствие Украины по имени нищета можно только с помощью Экономической Свободы.



Balashov.com.ua


Революция «громад»

Мы стоим на пороге кардинального преображения регионов Украины.


Всякая революция сопровождается массовыми столкновениями, убийствами и пострадавшими. Но то, что сейчас происходит в объединённых территориальных общинах Украины, это исключение из правил. На наших глазах идёт тихая и бескровная революция.

В результате децентрализации (административно-территориальной реформы 2015 г.) финансы начали спускаться из центра к местным элитам, и те, наконец, ощутили себя хозяевами на своей земле. Высвободилась колоссальная финансовая энергия, которая хлынула потоком из Киева по всем областям и захолустьям Украины. Некоторые бюджеты «громад» увеличились в десятки раз! Представьте, насколько сильно это изменило статус мэра и местных депутатов. Их фигуры теперь гораздо более влиятельны и независимы, чем когда-либо. Это уже больше не бедные, слабые мэры и депутаты, вечно выпрашивающие деньги на выборы у центра, это уважаемые люди, которые опираются на реальные деньги и обладают реальной властью.


К ЧЕМУ ЭТО ПРИВОДИТ?

Поменялась расстановка сил на политической карте страны. Теперь граждан Украины больше интересуют местные выборы, чем общие, потому что местные администрации могут влиять на качество жизни сильнее, чем президент, премьер, Кабмин и парламент вместе взятые.

Минусы. В регионах пробудились силы, которые до этого находились в «спячке». Теперь война идёт не за один бюджет в центре, а за сотни и тысячи бюджетов по всей стране. Это привело к усилению бандитских разборок на местах. Первой объявит охоту на большой куш организованная преступность под покровительством местных полицейских и прокуроров, которые захотят иметь «своего» мэра.

Этот период необходимо пережить, как зону турбулентности.

Плюсы. 1. Центр больше не может заниматься тупым казнокрадством, «сжирая» деньги регионов. 2. В местные, городские и сельские администрации придут Деятели и Благоустроители. Потому что теперь развивать свои территории и инфраструктуру, способствовать малому и среднему бизнесу, действительно в интересах местных элит. 3. США и Евросоюз также заинтересованы в местных проектах, и теперь они могут финансировать их напрямую через местные администрации, что значительно дешевле и удобнее.



Хвалить власть Порошенко и БПП губительно для любого политика. Но когда мы говорим об украинских реформах, мы должны помнить, что их настоящий автор — Международный валютный фонд, а не наш проворовавшийся истеблишмент. При президентстве Порошенко, кроме децентрализации, была проведена ещё одна глобальная реформа — валютная либерализация. Закон «О валюте и валютных ценностях» разрешил гражданам Украины распоряжаться своими деньгами за рубежом, открывая счета в банках, без согласия Нацбанка Украины.

Следующий шаг Порошенко (под чутким руководством МВФ) — налог на выведенный капитал, который должен заменить налог на прибыль предприятий.

Все эти меры медленно, но уверенно приближают Украину к европейским, цивилизованным странам. И оценить по достоинству эти важные преобразования мы сможем только в будущем.

Порошенко остаётся главой коррумпированной государственной верхушки, который пытается оставить всё, как есть, защитить «кормушку» от реформ. Но поскольку он является президентом нищей страны, он прижат к стенке кредитором в лице МВФ и вынужден делать «харакири» классу, к которому и сам принадлежит.

В ближайшие годы Украина поднимется в рейтингах экономической свободы и удобства ведения бизнеса, но произойдёт это не благодаря президенту и его Администрации, а благодаря США и Евросоюзу. И кто бы ни занял пост президента в Украине, кто бы ни возглавил парламент, курс на либерализацию и «европеизацию» страны будет продолжен. Пока украинская экономика зависит от финансовой иглы Запада, власть в любом лице и под любыми фамилиями будет проводить реформы под диктовку МВФ.



Balashov.com.ua


Цугцванг Порошенко

Инициирует ли Президент досрочные выборы, чтобы сохранить власть?


Сегодня гуляет три слуха.

1.    Президент Порошенко досрочно распустит парламент, чтобы усилить позиции БПП на случай своего проигрыша на выборах президента.

2.    Президент Порошенко инициирует досрочные президентские выборы, чтобы никому не дать возможности «подняться» на избирательной кампании.

3.    И, наконец, третий слух. Возможно, Порошенко запустит конституционную реформу, и Украина станет парламентско-президентской республикой.


Если с первыми двумя сценариями всё понятно, то третий вызывает вопросы. Зачем Порошенко ослабление президентской власти и усиление роли премьер-министра? Затем, чтобы совершить финт ушами и возглавить парламент, как это сделал бывший президент Армении Саргсян. Правда, в Армении это привело к массовым акциям протеста, в результате чего Саргсян был вынужден подать в отставку с поста премьер-министра. На фоне успехов Порошенко (безвизовый режим с Евросоюзом, реформа полиции, создание Антикоррупционного суда), его отказ от участия в президентских выборах может выглядеть красиво. В таком случае он может попытаться возглавить парламентское большинство и остаться таким образом во власти ещё на один срок в качестве премьер-министра с расширенными полномочиями.



Какой же вариант мы увидим в реальности? Трудно предсказать, что придёт в голову Порошенко и его окружению. Но нужно помнить, что он затиснут между своими бизнес-интересами, Международным валютным фондом, украинскими олигархами, которых он принёс в «жертву» МВФ, и кремлёвскими действиями по дестабилизации Украины. Из перечисленных факторов самое большое давление оказывает МВФ, поэтому любой шаг Порошенко приведёт к ухудшению его положения.

Даже если Порошенко победит на президентских выборах, люди будут ненавидеть его ещё сильнее, чем сейчас, и связывать с ним бедность. Если он проиграет, его будут преследовать Тимошенко и новая власть. Если он не баллотируется в президенты, то это более-менее смягчит удар, но тогда увеличиваются риски проиграть парламентские выборы. Он может провести конституционную реформу и попытаться устроиться премьером, но существует риск позорного для него армянского сценария. Что бы не предпринял Порошенко, его фигура оказывается под ударом.

Так какой же вариант действий выберет Порошенко?

Весьма вероятен вариант с конституционной реформой, тем более, что Пётр Алексеевич любит выглядеть как реформатор и прогрессивный политик.

САМЫМ ЛУЧШИМ ВАРИАНТОМ ДЛЯ УКРАИНЫ было бы проведение парламентских и президентских выборов в срок, проведение конституционной реформы и отказ Порошенко от претензий на пост премьер-министра. Тогда у народа появился хотя бы повод его уважать… Но, к сожалению, Порошенко будет использовать любую возможность, чтобы остаться при власти.


Порошенко считает себя мессией, как и все президенты Украины. Он будет использовать любые доступные ему средства для борьбы с конкурентами, зная, что в случае провала он сможет откупиться от новой власти, как откупались до него Кучма, Ющенко и Янукович. Кучма откупился, чтобы не ворошили дело Гонгадзе и забыли о бизнес-делах, связанных с его зятем. Ющенко договорился, чтобы его не преследовали за детскую Больницу будущего и другие «грешки». Янукович не успел откупиться и убежал, но до сих пор считает себя легитимным президентом, который много сделал для страны, а соглашение об ассоциации с ЕС он не подписал, чтобы спасти народ Украины от обнищания. Порошенко тоже считает, что он великий человек, а реформы, которые власть проводит под давлением МВФ, — его заслуга.


Какой бы вариант развития событий мы не увидели, грядут серьёзные преобразования, которые коснутся не только верхотуры власти, но и всего населения. Те, кого мы сейчас видим в Верховной Раде и Кабмине, вскоре окажутся в бегах. Те же, кто останется, будут вынуждены менять риторику, искать новые подходы, совершенствоваться и работать, потому что если не всё население страны, то, по крайней мере, жители крупных городов Украины ментально переросли политический истеблишмент.


Balashov.com.ua


Валютная революция

Тихо, скромно, без помпы и пафоса закончился 28-летний этап и свершилась валютная революция в Украине.

Вчера был принят закон «О валюте и валютных ценностях», который разрешит всё, что не запрещено законом. Глава Нацбанка стоял за трибуной, депутаты что-то выкрикивали, но спикер парламента «продавил» принятие законопроекта, призывая парламент проголосовать.


В течение полугода валютный рынок будет поэтапно получать новые свободы. Процесс запущен. Теперь деньги будут двигаться свободнее и быстрее по экономическим венам Украины — без навязанных государством коррупционных услуг в виде разрешений и без разного рода ограничений.


Дерегуляция валютного рынка была одним из требований МВФ. И нам, народу Украины, очень повезло, что наша власть зажата в кредитных тисках Запада, иначе государственная мафия никогда не либерализовала бы валютный рынок. Государственный аппарат в лице чиновников все эти годы наживался на искусственно созданных запретах. Поэтому этот удивительный прорыв и не мог произойти иначе, кроме как под давлением Международного валютного фонда.

_________________________________

Когда мы начинали частную предпринимательскую деятельность в СССР в 1988-1989-м годах, владение иностранной валютой было уголовно наказуемым преступлением. За то, что у вас нашли доллары, вы могли получить тюремный срок до 10-ти лет.


Как сейчас помню, как в мой комиссионный магазин в Днепропетровске зашёл американец, путешествовавший по Советскому Союзу. Он предложил продавцу получить оплату в долларах. Испуганный продавец позвал руководство магазина, и они все вместе пытались объяснить американцу, что они не могут принять доллары. Седой американец громко высказывал своё недоумение и всё время повторял «Это есть доллар! Это есть доллар!» Он не понимал, что мы как граждане СССР нарушим закон, если возьмём валюту.


В 1993-м году произошло послабление валютного регулирования, и наличные в виде валюты перестали быть преступлением. Но расчёты в иностранной валюте, покупка недвижимости за рубежом, открытие банковского счёта за рубежом — всё это требовало такого количества разрешений, что это могли позволить себе только очень богатые люди. Запреты и ограничения на хождение валюты мешали людям зарабатывать деньги, и поэтому часто на них закрывали глаза. «Система» не замечала нарушений, потому что нарушала сама. Но каждый человек, который вёл экспортно-импортную деятельность, выводил валюту за рубеж, имел бизнес за границей, рисковал быть ограбленным либо мафией Нацбанка, налоговиками, прокуратурой или полицией.


Спустя 28 лет, за которые выросло новое поколение граждан независимой Украины, Верховная Рада совершает валютную революцию. И, кстати, посмотрите, кто был против. Это «Батькивщина» Тимошенко и «Самопомощь» Садового, чьи депутаты либо воздержались от голосования, либо проигнорировали его. Все, кто не голосовал за валютную революцию — это лицемерные твари, у которых открыты иностранные счета, есть компании и недвижимость за рубежом, и которые давали взятки, чтобы вывести капитал в обход законов.


Поблагодарим МВФ, что он прижал нашу власть к стенке и заставил провести либерализацию валютного рынка! Рудиментарные ограничения на перемещение валюты и расчёты, доставшиеся нам в наследие от СССР, канут в Лету. Украинцы присоединяются к цивилизованным народам мира, получив своё законное право распоряжаться деньгами по своему собственному усмотрению. Это огромный шаг вперёд, который народ Украины осознает и оценит в будущем.


Balashov.com.ua


Главные угрозы будущему Украины

                          

В ходе своего визита в Украину президент Германии Франк-Вальтер Штайнмайер сделал одно очень знаковое заявление. Так, во время выступления перед студентами Национального университета "Киево-Могилянская академия", политик объявил, что главными угрозами будущему Украины являются… Нет, не российская агрессия и гибридная война – об этом не было даже упомянуто. Главными угрозами, по его словам, являются коррупция и агрессивный изоляционистский национализм внутри страны.

Чем же знаково это заявление?

Тем, что наш облик в глазах Европейского Союза кардинально и, скорее всего, окончательно изменился по сравнению с 2014 годом. Проще говоря, европейских партнеров начинает раздражать ожидание прогресса в вопросе построения государства по стандартам ЕС. И если раньше все проблемы можно было спихнуть на российскую агрессию и войну на Донбассе, то теперь, похоже, Европу эта отговорка не устраивает.

С 2014 года, после Майдана, новым правительством была взята взаймы от различных стран и организаций сумма, составляющая примерно 48 млрд $. При этом, на сегодняшний день госдолг Украины составляет 76,3 млрд $ (по состоянию на январь 2018 года), в котором долг перед внешними кредиторами составляет 49 млрд $, а перед внутренними – 27,3 млрд $. И если внутренняя задолженность уменьшается из-за девальвации национальной валюты, то внешняя год от года лишь растет. Еще одним тревожным знаком для Киева является то, как все труднее и труднее становится получить транш от МВФ.

Одним словом, та «фора», которую дал нам Запад, подходит к концу. Ситуацию можно сравнить с надвигающейся сессией для раздолбая-студента, у которого добрый, но строгий экзаменатор. Он давал время, закрывал глаза на «косяки» питомца, принимал любые отговорки о неготовности к семинарам… Но вот, надвигается сессия. И на этот раз никаких поблажек не будет, спрос будет со всей строгостью. А в случае провала – отчисление… в нашей ситуации – из процесса Евроинтеграции.

Готова ли Украина к этому?

А в чем причина такого положения?

«В вас самих!» – отвечают «экзаменаторы» из ЕС. – «Мы вам давали деньги на реформы, развитие – где результат? Куда вы их дели???»

Отговорки про войну звучат вяло, потому что война – это в Сирии и Ливии, где под ударами ракет и бомб разрушены промышленные предприятия, объекты инфраструктуры. Тем более у нас-то – перемирие, за которым строго смотрит и ОБСЕ, и «Нормандская четверка». Да и насчет выделяемых на передовую средств – любой боец оттуда лишь усмехнется…

Зато растут премии и доходы нардепов, словно они уже живут в той Украине, которая не только вступила в ЕС, но и стала его экономическим локомотивом, потеснив Германию.

Есть одна нехорошая мысль, – ЧТО может спасти наших реформаторов во главе с Гройсманом и Порошенко… Это – мощное наступление сепаратистов, чтобы побольше крови и разрушений. Может, даже со сдачей оставшейся части Донецкой и Луганской областей. Зато в результате – «благословенный» 2014 год, когда «весь мир с нами» снова, когда Россия – враг номер один в глазах всего мирового сообщества и находится под бомбардировкой из санкций, и когда транши и кредиты льются, как из рога изобилия!

Но времена, к сожалению, меняются. «Суровые годы уходят. Борьбы за свободу страны. За ними другие приходят. Они будут тоже… трудны…»

Жаль, что ЕС это не трогает до слез.

Normal 0 false false false EN-US X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0in 5.4pt 0in 5.4pt; mso-para-margin-top:0in; mso-para-margin-right:0in; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0in; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin;}
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
9
предыдущая
следующая