Виктор Янукович раскритиковал действия руководителей регионов
направленные на предотвращение возникновения пожаров на территории
Украины.
Видео тут

   Десятки лет существует такая наука как маркетинг. За многие годы он видоизменился в небывалые стороны, но главный принцип остался прежним - идём к клиенту, выявляем его потребности, делаем вид, что пытаемся удовлетворить его спрос и нагло втюхиваем ему ненужную вещь под красивой обёрточкой.







   Абсолютно ничем не отличается политический маркетинг - или попросту выборы. На местном уровне опытные маркетологи (политтехнологи) уже разворачивают продуманую маркетинговую кампанию приукрашивая пухлые морды "народных избранников" какой-то малозаметной извилиной интелегенции, опытные маркетологи из "морд" делают бренды, втюхивая их никчёмное содержимое "пиплу".

   Классический пример Партия Регионов. На местном уровне приезжает опытный маркетолог с одной благополучной и развитой западной страны, собирает местных "пацанов" и даёт им ценные указания, но вот с "пацанами" начинается проблема - оказывается бренды они умеют формировать только "по-советски", то-есть "на выбор только один вариант". Сама кампания по продвижению бренда начинают "стопорится", так как нанятые районные "представители" пенсионного возраста, для которых те 1500 грн две пенсии, уже не в состоянии переубедить здравомыслящего человека, а молодые "бойцы" соверешенно не горят желанием идти за "пацанами". Но всё-же хоть и с треском летучие передовые отряды "представителей" сформированы и готовы к действию. Над ними ставят "супервайзера",  который уже числится как "младший помощник депутата" - вот он на самом деле и работает, оббегая участок там где недобежали его подчинённые. Начинаются массовые опросы и узнавание проблем населения - в ближайшие три года ничего подобного более не будет, мало того некоторые проблемы будут решены - под пристальным взглядом видеокамер "народная морда" решит проблемы с вывозом мусора, или протекающей крышей.

   Два месяца до выборов милиция будет себя вести "ниже травы", можно будет смело с ней припинаться на их замечания, можно даже будет "поумничать" с "бандитами в погонах" (как называет народ "Беркут"). Сверху получен инструктаж от тех самых "супервайзеров" (каждый на своём участке работает) "быть ниже травы". Получаем редкий случай когда на улицах города будет усиленое патрулирование, а милиция будет исполнять свои обязанности, конечно-же это всего-лишь "показуха" - но приятно.

   Боясь своих конкурентов как огня, но всё-же обливая их грязью ПР окутает своей сетью весь город выставляя на улицу, как сказал один студент "гей-палатки" со своими представителями - начнётся прямое продвижение бренда на рынке. Чем-то напоминает раздачу листовки "Хотите получать от 1000$? Тогда - звоните...", но лишь с разницей в тексте - ведь суть от этого не поменятеся - пирамида, она и в Африке пирамида...

  
  

14 серпня 1775 року, 235 років тому, указом російської імператриці Катерини II , була ліквідована Запорізька Січ.

Кабинет министров утвердил соглашение между правительствами Украины и Российской Федерации о сотрудничестве в области использования и развития российской глобальной навигационной спутниковой системы ГЛОНАСС

http://sd.net.ua/2010/08/13/sovetsko-rossijskaya-glonass.html

.....приемники ГЛОНАСС существенно уступают приемникам GPS по своим массово-габаритным показателям и надежности, а соотношение их стоимости оценивается как $600 к $100. 

Но хоть какая-то польза от ВТО может быть: Остается надеяться, что от фразы российского вице-премьера Сергея Иванова «настало время поднимать вопрос о том, чтобы вводить не запретительные, но хоть какие-то импортные пошлины на навигационное оборудование системы GPS», Украину спасет вступление во Всемирную торговую организацию, которая прямо запрещает подобные антиконкурентные действия

Прихід до влади виразно антиукраїнського режиму Януковича є свідченням поразки національно-демократичного проекту в нашій державі. Дискусії навколо причин цієї поразки, на жаль, не йдуть далі контрпродуктивних і доволі примітивних розправ над «противсіхами» та Ющенком, які начебто «привели до влади регіоналів».

Насправді, причини значно глибші і виходять вони далеко за рамки поточного політичного процесу останніх років. 

Причин, як мінімум 5:

Причина 1 – комплекс «дисидентства»

Причина 2 – ретроградність

Причина 3 – розпорошеність

Причина 4 – відсутність нових облич

Причина 5 – організаційна неефективність та фінансова залежність

Повний аналіз тут:

5 причин поразки націонал-демократів

24 вересня 1917
року розпочала свою роботу 2-га сесія Кубанської Військової Ради, на
неї запросили представників України. Вони виступили на одному з засідань
Ради, М.С.Рябовіл вітав їх (спочатку російською мовою):
Україна прислала до нас у гості своїх послів. Вітаю вас, браття!
(бурхливі оплески. Всі встали. Вигуки: "Слава! Слава! Ура!
Представників України, що займали місця в одній з лож, просять на сцену,
де була президія). Браття козаки, лінєйці! Я певний, що ви не осудите, а зрозумієте вашими серцями ті почування, які наповнюють мою душу... та чи тільки мою? Душі всіх козаків-чорноморців у теперішню хвилю. Привітаймо ж послів Матері-України мовою наших батьків, дідів та прадідів... (вигуки: «просимо, просимо», далі Рябовіл продовжує українською мовою).


Дорогі гості! Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від
матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут
сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду... Царі,
робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й
любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми,
коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками
задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері... (голоси з місць. "Не діждали б! Не діждали б!”) Так!
Не діждали б цього вони ніколи. Не діждали б бо хоч наші душі царі
понівечили, та не вбили, і ми, діти, руки на Матір не підняли б... Та
минула лиха година... Прийшла воля і ми ожили. Ожили і, як вірні діти
своєї Матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорять
уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів…(оплески). Йдемо,
і нас не звернуть на свої стежки ні цент ралісти всяких проб, ні
авантюристи всяких марок... Не звернуть, бо нам з ними не по дорозі... (дужі оплески). Будете,
брати, на нашій Раді і побачите, чи ми вже твердо ступаємо тим битим
шляхом волі народів, що Мати нам показує, чи ще тільки ми спинаємося
йти... А коли ми ще справді йдемо нетвердо, а тільки, може, дибаємо ще,
то, будьте певні, незабаром ми наберемося сили й разом з козаками всіх
Військ підемо-таки тим славним шляхом. Ще раз вітаю вас, любі брати! (Оплески. На сцені з'являються представники України; їх вітають голосними оплесками та криками: "Слава! Ура!”). 

   Микола Рябовіл - голова Української Кубанської Республіки, що виступав за інтеграцію з Україною. Був вбитий "білими" в той момент, коли Кубанська Рада прийняла Акт про приєднання до України...

МОЄ СЛОВО


Білими губами упівголос буду вам казати за себе. Ні скарги, ні смутку, ні радості в слові не чуйте!
Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий.
З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили.
І я ходив тихонько, як біленький кіт.
Я чув свою підлість за тихий хід, і кров моя діточа з серця капала.
А спав я у наймленій хаті посеред брудних туловищ, сплетених розпустою.
Листочок білої берези на сміттю.
Я скинув мамину сорочку. Мій діточий світ і далеке покоління мужицьке лишилося за мною.
Передо мною стояв новий світ, новий і чорний.
Я ловився за його поли, а він згірдно глядів на мене.
Як жебрак маленький.
Я занімів був із болю. І мовчав я довгі, довгі роки.
Мої слова невимовлені, мій плач недоплаканий, мій сміх недосміяний!
Лягли ви на мене, як лягає чорне каміння зломаного хреста на могилу в чужині!
Я найшов товаришів.
Вони погодилися з новим світом. Я говорив їм про мій покинений і про новий, що кривдив нас.
Казали, що брешу.
А я рвався, і падав у болото із знесилля, і не уступав.
Сказали, що я брехун іще раз. І покинули мене.
А як я плакав, то мама ридала:
— Ти сам з собою будь, бо пани тебе не приймуть. Не покидати було мене.
І лишився я, як корч лугу серед поля.
Я сидів посеред піль.
Мої думки снувалися довгими скибами плодючої ріллі. Ссали землю і годували мене самотою.
І ще приносили солений піт і тихі пісні, що снувалися за орачем, за
плугом і за погоничем. І поїли мене тим спокоєм, що мріє над ярами
волів у плузі.
Бачив я ще маленькі огники між маленькими пастухами і вівці по полю.
Я тут буду, як буйний вітер, панувати, заспіваю свою пісню!
Я сотворив собі свій світ.
Праворуч мене синє поле, і чорні скиби, і білий плуг, і пісня, і піт солений.
Ліворуч чорна машина, що з червоного рота прокльоном стогне.
А в серці моїм мій світ шовком тканий, сріблом білим мережаний і перлами обкинений.
У своїм царстві.
Буду свій світ різьбити, як камінь.
Слово своє буду гострити на кремені моєї душі і, намочене в труті-зіллі, пускати буду наліво...
І слово своє ламати буду на ясні соняшні промінчики, і замочу його в кожній чічці, і пускати буду направо.
А свій камінь буду різьбити все, все! Аж на могилу свою його покладу як мертву красу.
А вишня в моїх головах возьме всі мої болі на свій цвіт.
А в своїм світі я жию, жию!
Як безумний, бреду хмарою своєї фантазії.
Сто раз розпускаю сили своєї душі, аби далекими світами відшукали мені щастя моє.
По тихім ставу моєї минувшини пливуть неводи сердечних моїх бажань, аби виловити всі ясні хвилі життя мого.
Але неводи рвуться і не годні нічого зловити.
Вертають до мене помучені і без нічого — як мужики з лану.
І я, смутний, дрімаю на хмарах.
А як грім трісне, то я здоймаю чоло вгору наново.
І лечу, лечу на чорних хмарах...
Золотою стрілою прорізую світляні висоти.
В-чорний чупер ховаються звізди, як у чорну хмару.
Студені хмари від моїх очей теплим дощем спускаються на землю.
Але сонця дійти я не годен.
І падаю з високості вдолину.
Як старий жовняр деревляними ногами блукає, так я блукаю.
А крила гояться, і я знов лечу .до сонця, до щастя. І знов ріжу зводи небесні і падаю.
Я був щасливий.
Коли я глядів дитиною на мамині очі, як по них сунулися тихесенько пречисті хмарки щастя,— я був щасливий.
А тепер на ті очі смерть долоню поклала.
А я шукаю щастя під небом і падаю...

На Луганщині через рекордну спеку та сильні вітри палають ліси. Пожежники та робітники лісного господарства працюють у посиленому режимі. Не вистачає техніки та людських ресурсів. А тим часом голова Луганської облдержадміністрації Валерій Голенко допомагає бранькому російському народу – 6 машин та 25 чоловік губернатор відрядив боротися з вогнем до Воронізької області.

Повний текст статті про українського патріота >>>

...

   Итак произошло первое удаление материала на сайте И.ЮА. Объясните причину удаления - в моём материале были лишь статистические факты Держкомстата Украины и личные наблюдения произведённые мной на спортивном зрелище.   Сегодня общество ещё разделено - сегодня ещё чувствуется волна противостояния "Восток-Запад". С одной стороны это делит Украину, с другой делает её сильной - любое соперничество, любая конкуренция - это шанс найти лучшую альтернативу в свете иной мысли. Наиболее правильным и наиболее эффективным решением станет национализм, украинский национализм - который приведёт страну к эре небывалого процветания. Конечно ещё много вопросов - в какой именно роли ему предстоит воплотится - экономической, идеологической или военной.

 

   Основателями украинского национализма можно назвать троих великих людей - харьковчанина Михновского, донеччанина Донцова и галичанина Бандеру.

   Михновский впервые высвободил идею единой, национальной Украины - от Волги до Карпат.

   Донцов основал саму идеологию, вдохнул силу в идеи которые живут и поныне. Сам Донцов был свидетелем реализации планов Михновского - свободная Украина, объединение Востока и Запада, воссоединение украинской Кубани с Великой Украиной. Но к сожалению после реализации национального проекта прошли считанные дни к его краху. Донцов сделал национализм не просто пустой мыслью - он наполнил её смыслом, он сделал его наукой с конкретными цифрами и аксиомами.

   Бандера стал первым кто попробовал реализовать идею на практике - и ему это удалось. Нет, не стоит утверждать что он сделал что-то великое тогда, он не мог ничего сделать, сидя в концлагере. Он просто стал легендой - легендой, которая на самом деле реализовывает идею сегодня, он стал бандерой (двухцветный флаг) победы украинского национализма на украинской земле, он стал символом.

   На сегодняшний момент население 5 восточных областей, которые являются главными опонентами украинского национализма (хотя Днепропетровская область весьма условно, но давайте придерживатся шаблона) составляет чуть менее 15 млн, население 7 Западных областей составляет около 10 млн.

   Но если взять вразрез по возрастным группам население, то получим интересную картину:

Восток: Работоспособное население - 9млн 40 тысяч. До 18-ти лет - 1 млн 979 тыс. Пенсионеры - 3 млн 752 тыс.

Итого на Востоке количество молодёжи в 2 раза меньше от количества пенсионеров.

Запад: Работоспособное - 5млн 845 тыс. Молодёжь - 1 млн 829 тыс. Пенсионеры - 2 млн. 143 тыс.

Итого количество молодежи равно количеству молодёжи Востока, а количество пенсионеров на 40% меньше, нежели на Востоке.

   В Украине всего три региона показывают позитивную демографию - Киев, Закарпатье, Ровненская область. 2 из 3-х растущих по населению региона находятся на Западе.

   За период с 2006-го по 2009-й годы население пяти Восточных областей упало на 490 тысяч, а население семи Западных упало на 108 тысяч. Итого в Украине стаёт ежегодно на 35 тысяч меньше людей, которые поддерживаби идею украинского национализма и на 160 тысяч меньше поддерживающих идеи интернационализма (или просто напросто русского фашизма). Конечно всё весьма условно - но всё-таки я придерживаюсь шаблонов и стереотипов.

   Восток всё больше депрессирует - чего только стоят заброшенные города Донбасса, угорающие предприятия с продукцией, которая всё меньше и меньше востребована в мире, постоянное ухудшение экологии, запах гари в воздухе городов Востока, красный асфальт на улицах металлургических городов, повальная бедность и пьянство. И всё это в контрасте с ситуацией на Западе страны. Да там нет всеобщео процветания (как нет и повального пьянства), но там есть идея способная сделать эту страну сильной и процветающей и имя идее - украинский национализм.

   Четверг, вечер, жара. Вырвался на футбол поболеть за Днепр на Еврокубке. Начинается матч и в накале страстей на игровом поле над стадионом раздаётся крик "Слава Україні!", который гулом катится по огромной чаше спортивного сооружения и находит отклик в тысячах голосах поддерживающих этот оклик, этот отклик повторяется несколько раз и я смотрю кто на него откликается - это молодёжь, именно те кто завтра будет строить Украину. И я понимаю - национализм непобедим.

Слава Україні!

КОМУ ПРАВДА РЕЖЕТ ГЛАЗА?

За плечами: 20-я годовщина принятия Декларации про Государственный суверенитет. Впереди: 19-тилетие провозглашения Независимости и распада СССР....

Итоги нашего путешествия во времени весьма интересные.

Собственно комментировать что-либо нет необходимости. Цифры говорят сами за себя

Украина в цифрах и фактах на основе данных ЦРУ, Всемирного Банка, ВОЗ и других авторитетных источников Все таблицы и весь текст по ссылке:

Украина в цифрах: Между 16.07 и 24.08