«Народна Самооборона» Юрія Луценка наприкінці весни планує провести загальноукраїнську конференцію, на якій «Самооборона» може перейти у нову якість – політичної партії. Про це кореспонденту «Високого Замку» сказав сам Юрій Луценко під час ексклюзивного інтерв’ю.

«До цього часу я планую відвідати усі регіони України не лише в рамках своєї службової, а й громадської активності», – каже Юрій Луценко. На його думку, в Україні, по суті, створилася двопартійна система – з одного боку БЮТ, з іншого – Партія регіонів. Відтак виникла потреба у потужній третій силі. Міністр вважає, що саме така сила може народитися на базі «Народної Самооборони».

«Ця третя сила запропонує свій майданчик для всіх, хто вірить в ідеали Помаранчевої революції: буду радий бачити там і «нашоукраїнців», які не мають за собою шлейфу бізнес-інтересів та зрад. Хотів би бачити у цій силі і Віталія Кличка. Відкриті двері і політикам, яким з тих чи інших причин некомфортно у БЮТі чи неприйнятно перебувати у Партії регіонів», – каже Юрій Луценко. Він запевняє, що ця сила не буде альтернативою тому ж БЮТу чи «Нашій Україні». «Ми будемо партнерами, але третя сила потрібна саме як критик і стримувач певних вождистських проявів, які були, є і будуть в існуючих партіях», – продовжує міністр.

Нагадаємо, виборчий блок «Народна Самооборона Юрія Луценка» з’явився 13 квітня 2007 року як громадський рух на базі двох партій – «Християнсько-демократичний союз» і «Вперед, Україно!». Також членами блоку на партнерських засадах стали активісти громадянського руху «Народна Самооборона», який очолював Юрій Луценко. У той період Юрій Луценко на багатьох мітингах наголошував, що «Самооборона» – це не партія і не прототип майбутньої партії, а саме широкий громадський рух, який об’єднає людей, які сповідують спільні цінності – єднання демократів, антикримінальний наступ, захист українських національних інтересів. Напередодні дострокових виборів до ВР «Народна Самооборона Юрія Луценка» і «Наша Україна» об’єдналися у спільний блок «Наша Україна – Народна Самооборона». Від «Самооборони» у список до Верховної Ради увійшли як представники різних політичних сил, так і позапартійні кандидати.

Джерело: http://www.nso.org.ua/ua/mass-media/1534

Прохання, кожному проголосувати тільки за свій регіон, до якого належить Ваша область. Щоб усі могли побачити реальну картину - мешканцями яких регіонів насичений цей сайт.

Голосуймо!

Зараз ряд політичних сил, як в Україні так і за її межами, зацікавлені у розколі нашої держави.

Економіка, інформаційний простір, мова, релігія, культура, історія – це невеликий перелік, яким намагаються користуватися антиукраїнські сили, практично, щодня.

З органів влади поступово витісняються патріотично налаштовані політики. Влада оновлюється за принципом: гроші, або родинні зв’язки. Засоби масової інформації міцно «обробляють» молодь русифікацією. Україна перетворюється на космополітичну державу.

Крім того, олігархи на стільки тримають у руках економіку, що молодим людям, практично, не можливо без стартового капіталу розпочати власну справу. Розчарована частина молоді працює за копійки на панів. А ті жирують.

Гине українське село. Відсутність сучасного житла та роботи з гідною заробітною платнею змушує селян емігрувати у міста, або за рубіж.

Така гірка картина навіює на те, що в Україні неминуча чергова революція. Цього разу соціальна. Звісно, вона може підірвати і так слабкий суверенітет нашої держави. Але коли вона наступить, то в той момент про це ніхто не буде думати. Цим, звісно, захочуть скористатися зовнішні вороги України, щоб пошматувати нашу державу на дві, а то і три, частини.

Цього не можна допустити! Всі, хто живе в цій країні, має об’єднатися заради власного дому – України. Будувати нову Україну мають нові, незаангажовані, молоді і енергійні люди. Настав час об’єднуватися заради майбутнього!

Наприклад, я вважаю, що більш логічним було б вводити (якщо вводити взагалі) другою державною мовою в Україні – або англійську, або іврит.

Щодо англійської, то аргументи дуже прості – вона є міжнародною мовою; Україна стрімко йде до Європи, вступає до Світової Організації Торгівлі та інших різних міжнародних інституцій; вивчається у більшості шкіл України.

Щодо івриту. В Україні немало проживає євреїв, як офіційних, так і неофіційних. Вони є у кожному населеному пункті нашої держави. Немало їх представлено в органах української влади.

Тому логічніше було б ввести другою державною мовою – або англійську, або іврит. Звісно, в Україні, багато людей спілкується російською мовою. Але я вважаю, що ця мова і надалі може залишатися на рівні побутової. Адже ніхто нікому не забороняє нею спілкуватися.

А як вважаєте Ви?

Президент Виктор Ющенко просит Кабинет Министров организовать обязательные посещения школьниками и студентами выдающихся мест и памятников культурного наследия, в первую очередь связанных со становлением украинской государственности и национально-освободительной борьбой.

Об этом сказано в сообщении пресс-службы Президента со ссылкой на письмо Ющенко к премьер-министру Юлии Тимошенко.

Глава государства просит Кабмин разработать и утвердить государственную целевую программу «Познай свою Родину», которая будет направлена на удовлетворение интеллектуальных и духовных потребностей молодежи.

Ющенко относит к таким памятникам: Киево-Печерскую лавру, «Софию Киевскую», «Херсонес Таврический», «Хортицу», «Гетманскую столицу», «Чигирин», родину Тараса Шевченко и Шевченковский национальный заповедник.

Как сообщалось, в декабре 2007 года Ющенко поручил Кабмину разработать до начала июля 2008 года программу военно-патриотического воспитания граждан на период до 2015 года.

http://www.obkom.net.ua/news/2008-03-21/1440.shtml

- на сайт, який мені не просто подобається, а й який вже тривалий час став частиною мого життя. Мова йде про сайт «Майдан»: www.maidan.org.ua

Якщо Ви ще жодного разу його не відвідували, то спочатку він може здатися Вам черговим заполітизованим проектом. Але це далеко не так.

Пройдіться уважно по всіх його розділах та проаналізуйте їх. Якщо у Вас вистачить терпіння, то, навіть, «неозброєним оком» Ви побачите, що головна місія «Майдану» - боротися з наволоччю, яка пробирається до різних щаблів влади і підтримувати те, що дає розвиток суспільству.

«Майданівці» - це величезна команда людей, яка мешкає в різних регіонах України, а також далеко за її межами. Головним рушієм нашої команди – є любов до рідного краю. Наша зброя – це слово. Наша міць – наша єдність.

Еще один крик души украинского гражданина

Я вже давно зрозумів, що живу в країні без Конституції. Усе своє свідоме життя я свідомо ігнорував її. В Україні жити за Конституцією означає смішити людей. Це ж наскільки треба бути порядним громадянином – аби за велінням Конституції вимагати безкоштовну медицину, освіту, а ще – рівні права і можливості! Тому з непідробною вдячністю я сприйняв ініціативу Ющенка створити Національну конституційну раду, чи асамблею, чи як там вона називається. Кращого способу угробити вагу Основного Закону – важко придумати.

Полный текст здесь

На сайті www.i.ua ми взялися знайти і об’єднати тих, хто був тут поодинці. Вони мали надію, що знайдуть своїх однодумців, або однодумці знайдуть їх. Вони мріяли об’єднатися заради ідеї – почати щось робити для СВОЄЇ КРАЇНИ. І от – сталося!

Ми прийшли на www.i.ua і відразу почали тут шукати патріотично налаштованих людей. І виявилося, що вони тут є. Ми почали писати блоги, в яких закликали інших блогерів ДО ЄДНАННЯ. І от ми бачимо результат – наші однодумці почали масово об’єднуватися в співтоваристві «Ми любимо тебе, Україно!».

Сьогодні наше співтовариство робить перші кроки. Думаю, що вже найближчим часом ми зможемо не тільки обговорювати найважливіші проблеми сьогодення та події, які відбуваються в НАШІЙ КРАЇНІ, але й масово почнемо долучатися до процесів державотворення.

Сподіваюся, що за місяць-два ми створимо мережу, яка буде представлена всіма областями України. Тож, шановні блогери на www.i.ua, долучайтеся самі та залучайте своїх друзів до нашої команди. Думаю, що разом ми створимо команду, яка буде відомою далеко за межами цього сайту.

З повагою та найкращими побажаннями, Тарас Токар.

УКРАЇНСЬКА МОВА





НАША МОВА

ПРОСТО ПРЕЧУДОВА

ВОНА ТЕНДІТНА СПІВУЧА

ТА РІЗНОКОЛЬОРОВА

ОДНИМ СЛОВОМ –

ПРОСТО КЛЬОВА!!!


ПРИСПІВ:

НАША МОВА,САМА КЛЬОВА

ВОНА КАЗКОВА

РІДНА МОВА

САМА КЛЬОВА

ТАКА ЧУДОВА

УКРАЇНСЬКА НАША МОВА!


ЯКЩО ТИ ВВАЖАЄШ

ЩО ВИВЧАТИ ЇЇ МУКА

ТИ ДУЖЕ ПОМИЛЯЄШСЯ

БО ЦЕ КЛАСНА НАУКА

ЯКЩО ТИ ГАДАЄШ

ЩО РОЗМОВЛЯТИ НЕЮ ТУПО

ТИ ЗОВСІМ НЕ ПРАВИЙ

ЦЕ НАВІТЬ ДУЖЕ КРУТО!


ПРИСПІВ

Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавриненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).

Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймо Емський указ) створили тексти, гідні світового поціновування (П. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгожданим набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905—1917 рр.

Вийшовши в масі своїй з нижчих верств населення (службовці, різночинці, священики, робітники, селяни), нове покоління української еліти часто не мало можливості здобути систематичну освіту через війну, голод та необхідність заробляти насущний хліб. Але, працюючи «на грані», намагаючись використати всяку можливість ознайомитися із світовою культурою, розправити віками скуті крила творчості, вони просякалися найсучаснішими тенденціями і творили дійсно актуальне мистецтво.

Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).

Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

Головними складниками новітньої еліти її світогляду був бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. За їх зовнішньою «радянськістю» ховалися глибокі пошуки й запити. Подивімося на деякі найцікавіші тексти.

Проза поділялася на дві течії: сюжетна і безсюжетна. У безсюжет них творах головним було не речення чи слово, але підтекст, дух, «запах слова», як казав Хвильовий. Стиль сильних почуттів та проникнення в сутність явищ називається неоромантизмом чи експресіонізмом. У цьому напрямку працювали Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Андрій Головко, Юліан Шпол, Олекса Влизько, Лесь Курбас, Микола Куліш та багато інших.

Головна ідея новели «Я (Романтика)» Хвильового — розчарування в революції, кричущі суперечності і роздвоєння людини того часу. Головний персонаж — людина без імені, а значить, без індивідуальності, без душі. Заради революції він вбиває свою матір і карає себе думкою: чи варта була революція такої жертви.

У романі Валер'яна Підмогильного «Місто» вперше в українській літературі проявилися елементи філософії екзистенціалізму. Головний герой в прагненні насолоди йде від задоволення фізичного до найвищих релігійних потреб. Проте навіть в такій складній тематиці письменник не перетворює роман на просту оповідь «людної» філософії, а творчо осмислює її у застосуванні до нашого, національного світовідчуття.

У поезії найцікавішими є шукання символістів Олександра Олеся і Павла Тичини. В своїй збірці «Сонячні кларнети» Тичина відбив всю широту освіченого і тонкого розуму, який споглядає багатство української природи, бажаючи докопатися до її першопричин. Коли Комуністична партія СРСР зрозуміла свою поразку, вона почала діяти забороненими методами: репресіями, замовчуванням, нищівною критикою, арештами, розстрілами. Перед письменниками стояв вибір: самогубство (Хвильовий), репресії і концтабори (Б. Антонечко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (І. Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, М. Бажан). Більшість митців була репресована і розстріляна.

Коли 1947 року Іван Багряний видав за кордоном свою поетичну збірку «Золотий бумеранг», другою назвою її було «Рештки загубленого, репресованого та знищеного». Твори здавалися до спецсховів, заборонялися, замовчувалися, багато з них були назавжди втрачені. Хоча й функціонували у самвидаві (Іван Багряний), рукописних копіях, виходили за кордоном.

Трагічна доля покоління 20-30-х років демонструє всю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур.

Джерело: Вікіпедія.