Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Розвивайся ти, високий дубе



Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде,
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.

Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани.
Не побіждена злими ворогами,
Україна встане.

Встане славна мати-Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяна-річки,
Одна – нероздільна.

Щезнуть межі,
Чужі між собою;
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.



Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати.

Піднімайтесь на святе діло,
На щирую дружбу.
Та щоб ви чесно послужили
Для матері службу.

Чи то ж ви мало послужились
Москві і ляхові?
Чи ще ж то вони мало поточили
Братерської крові?

Пора, діти, пора поглядіти
Для власної хати,
Щоб ґаздою, не слугою
Перед світом стати.

Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Гей, вставаймо, єднаймося,
Українські люди!

Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Най братерством щирим
Вкраїна воскресне!


17 березня 1883


Порівняльний аналіз політики Івана Брюховецького та В.Януковича

  • 06.09.12, 09:50


Напевне, всім відомий вислів про те, що історія повторюється. Та не одразу ж можна згадати про факти, які мали місце колись і знову спостерігаються у сьогоденні. Нещодавно мені довелося попрацювати над біографією одного з найвідоміших козацьких гетьманів – Івана Брюховецького, і це був саме той випадок, коли минуле до біса нагадує наш час.

Саме той випадок, коли один очільник держави повторює шлях іншого, неначе хоче підтвердити відому фразу Гегеля про те, що “історія нічого не вчить”. Отож, хочу вам відрекомендувати двох наших героїв: Гетьман Війська Запорозького (1663-1668) Іван Мартинович Брюховецький та президент України (2010-?) Віктор Федорович Янукович.

Оскільки події сьогодення доступні широкому загалу, то акцентувати на них увагу не будемо, а ліпше пригадаймо основні події другої третини XVII ст. Після початку Української революції середини XVII ст. на карті Європи постала нова держава – Військо Запорозьке (щоб спростити термінологічну складову статті, далі – Україна). Проте після смерті Богдана Хмельницького починається тривалий процес боротьби за булаву, в ході якого численні політики-демагоги призвели до поділу України між двома сусідніми державами. Одним з таких “великих синів України” і був Іван Брюховецький.

Перед тим, як безпосередньо порівнювати заходи Брюховецького та Януковича, хочеться наголосити на тому, що основну інформацію взято з відкритих джерел, доступних кожному, а тому не становить проблем при бажанні її перевірити. Тому, якщо вам заманеться перевірити певні дати та факти, вам буде легко це зробити. Автор статті не належить до жодної з політичних партій, а тому ця стаття не є політичною агітацією. Тепер можна братися до конкретних людей та конкретних фактів з їхнього життя.

Основний кар’єрний ріст Брюховецького припадає на Українську Революцію, коли він стає особою, наближеною до Богдана Хмельницького, займаючи посаду “старшого слуги”. У Януковича кар’єрне зростання спостерігається за президентства Кучми, коли він стає прем’єр-міністром. Після того, як Богдан Зіновій помирає, а гетьманом стає Іван Виговський, Брюховецький відправляється на Січ, де розгортає антигетьманську діяльність. В нього швидко з’являється широке коло прихильників – цьому сприяла не завжди продумана політика Виговського. Восени 1659 р. Січ обирає Івана Мартиновича кошовим отаманом.

Після Помаранчевої революції в Україні Янукович фактично очолює опозицію. Боротьба за посади в таборі помаранчевих та непродумані заходи в сфері реформування економіки спричинили зростання впливу Партії регіонів та її лідера. У серпні 2006 р. Янукович стає прем’єр-міністром.

В 1662 р. Іван Брюховецький розпочинає боротьбу за гетьманську булаву, заручившись підтримкою Московського царя Олексія.

Під час президентської кампанії 2010 р. Віктор Янукович наголошував на тому, що помаранчеві зруйнували добросусідські відносини з Росією, і тільки він зможе їх налагодити. Звичайно ж, Москва бажала бачити саме Віктора Федоровича на посаді президента України, підтримувала його, що виявлялось у сюжетах російських мас-медіа про вибори в Україні.

В 1663 р. Брюховецького обрано гетьманом на Чорній раді. Після цього він починає боротьбу проти своїх опонентів, вбиваючи Якима Сомка та Івана Золотаренка, які також були претендентами на булаву.

Після перемоги на президентських виборах 2010 р. Віктор Янукович також приступає до усунення своїх політичних опонентів. Під час його президентства було заарештовано екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та основного суперника на президентських виборах 2010 р., а після перемоги Януковича – лідера опозиції Юлію Тимошенко.

Всупереч обіцянкам, Іван Брюховецький проводить реформи, скеровані на централізацію управління і посилення гетьманської влади.

В 2010 році Конституційний суд відновлює дію Конституції України 1996 р., чим фактично сконцентровує всі важелі впливу на ситуацію в країні у руках Януковича. Україна знову президентсько-парламентська держава.

В 1665 р. відвідує Москву, де підписує Московські статті, що сильно обмежували самоврядування  України. Майже в усіх українських містах було розміщено російські гарнізони, російські воєводи в українських містах розширили свої права.

В 2010 р. було підписано так звану Харківську угоду, згідно з якою, термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі продовжено на 25 років з автоматичним продовженням на 5 років. Цим самим іноземній військовій силі в Україні розв’язано руки. В 2012 р. Янукович підписав закон про мови, який фактично дав зелене світло для пропаганди російської мови, культури та ідеології в Україні. Одразу ж практично по всьому Сході та Півдні російську мову роблять регіональною. Це фактично останній цвях у домовину української мови в регіоні.

Окрім того, період правління Івана Брюховецького супроводжувався небувалим свавіллям козацької старшини, збагаченням приближених до гетьмана осіб, зубожінням абсолютної більшості населення та жорстокими розправами над людьми, які не боялись критикувати владу.

Щось аж дуже схоже на події, які ми спостерігаємо сьогодні, правда? Невідомо, як складеться доля Віктора Федоровича, проте всі знають, як загинув Іван Мартинович (розгнівані політикою гетьмана козаки схопили Брюховецького і забили рушницями та списами “як скаженого собаку”). Проте ще трагічніше склалась доля України, яка вже ніколи не була такою сильною, як за Хмельницького, а згодом, ставши розмінною монетою в стратегічних планах сусідніх держав, взагалі припинила існування. Хоч би як там було, нам залишається сподіватися на те, що історія наших державних мужів чогось все-таки навчить, а самим – не забувати, якого ми роду.

Джерело: 
ZAXID.NET
Автор: О.Бондаренко


Директора школи в Криму "попросили звільнитись" через укр. клас

  • 06.09.12, 09:44
Директор школи № 4 міста Бахчисарая у Криму Світлана Фурт заявляє, що міське управління освіти змушує її звільнитися "за власним бажанням" через те, що вона дозволила відкрити недоукомплектований учнями україномовний клас. Чиновники від освіти назвали ці звинувачення "маячнею".

Це єдина школа у місті, де викладання ведеться російською та українською мовами., повідомляє BBC Україна

Цього року управління освіти зробило замовлення на відкриття чотирьох перших класів, усі з них - російськомовні. Заяви про відкриття україномовного класу написали батьки лише сімох першокласників.

Чиновники стверджували, що на утримання цього класу в муніципальному бюджеті немає грошей і вимагали його розформування.

"За законом я мушу відкрити клас навіть при наявності п'яти заяв. Від мене вимагали або закрити клас, або звільнитися, чи перевестися в іншу школу на посаду заступника директора. Зараз в управлінні відмовляються від цих слів, й кажуть, що мені все почулося", - сказала Світлана Фурт .

Начальник Бахчисарайського управління освіти Михайло Сергіїв запевняє, що Світлану Фурт ніхто не змушує звільнятися.

"Це все маячня, чутки та дурощі. На директорку ніхто не тисне, це вигадки журналістів. У нас і український клас буде великий, і директорка працюватиме надалі", - сказав він. Михайло Сергіїв пояснив, що україномовний клас доукомплектують за рахунок учнів з російськомовних класів, яких тепер буде три.

Громадська організація "Український дім", а також батьки дітей, що навчаються в україномовних класах 4-ї школи, звернулись до уряду автономії з вимогою звільнити з посади Михайла Сергієва "за некомпетентність", а також до президента Віктора Януковича з проханням сприяти відкриттю у Бахчисараї окремої україномовної школи.

http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?direktora_shkoli_v_krimu_poprosili_zvilnitis_cherez_ukrayinomovniy_klas&objectId=1264367


"Волякобель" заблокувала ТВІ, поверніть єдиний нормальний канал!

Проффессоро-зеківське самоуправство триває, вчора 05.09.12 р. включив єдиний канал який дивлюсь і виявилось що я на нього вже не підписаний, зеки все покращити й тут встигли angry

ПОВЕРНІТЬ ОКУПАНТИ ТВІ В БАЗОВИЙ ПЕРЕЛІК КАНАЛІВ !!!

Як мене ці відморозки даунбаські дістали, всіх адекватних людей прошу 8 вересня прийти на Михайліську площу о 12.00 годині.

Добратись можна так: з станції метро "Хрещатик" пройти до центрального відділення пошти там де глобус на майдані з вигравіюваними відстанями до різних міст, а далі піднятись в гору по вулиці Михайлівській до Михайлівської площі десь 500 метрів пройтись потрібно.

http://www.dem-alliance.org/news/akcija-na-zahist-kanalu-tvi.html

http://vk.com/event42555660

Сьогодні 06.09.12р. вже читаю інформацію в ЗМІ що ТВІ звинувачують в завищенні рейтингів, таке враження що ПРасти всю Україну вважають даунами як на Данбасі, ну які нормальні люди (не лохторат ПРастой) можуть повірити в маячню донецької мафії про ТВІ, Тимошенко, Покращення, Мову ... ???


75%, 6 голосів

25%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Новий український герой на ім’я "ТойЩоПройшовКрізьВогонь"

  • 05.09.12, 21:40
Фільм Михайла Іллєнка "ТойЩоПройшовКрізьВогонь" вийшов на екрани і багатьох вже встиг вразити своєю якістю - якісний сценарій, чудова операторська і режисерська робота, гра акторів, звук і спецефекти. Якби не було вказано, що фільм відзнято виключно українською знімальною групою і виготовлено в Україні, то ніхто б і не подумав, що в нашій країні є такі технічні можливості. 
Пояснити про що цей фільм, на зйомки якого пішло 5 років, одним словом неможливо, тому пропоную звернутися до розгорнутої інформації з офіційного прес-релізу:


"Сюжет фільму засновано на справжніх подіях. Прототипом головного героя фільму став Іван Даценко – уродженець села Чернечий Яр на Полтавщині. У роки війни він здійснив понад 200 бойових вильотів, за бойові заслуги йому було присуджено звання Героя Радянського Союзу та вручено «Золоту зірку» за №1733. У 1944 році його літак було збито, а сам льотчик, за офіційними даними, донині вважається зниклим безвісті.

 За неофіційною ж версією, Іван Даценко потрапив до німецького полону, але згодом втік. Однак коли він перетнув лінію фронту і з’явився у свою частину, то відразу був заарештований як зрадник і відправлений до Сибіру. На одному з етапів Іван знову втік, а далі його сліди губляться.

 Навряд чи сьогодні ми б пам'ятали про Івана Даценка, героя, який розділив долю багатьох невинно засуджених в той час. Але в 1967 році, під час проведення всесвітньої виставки в Монреалі радянська делегація, у складі якої був відомий танцівник Махмуд Есамбаєв, відвідала індіанську резервацію. Радянські гості були вражені тим, що вождь племені раптом заговорив із ними українською! Згодом Махмуд Есамбаєв не раз стверджував, що вождь племені на ім'я Пронизуючий Вогонь і Герой Радянського Союзу льотчик Іван Даценко – одна і та сама людина. 

Другого дихання ця історія набула в 2002 році, коли популярна телепрограма «Жди мене» запросила до студії племінницю Івана Даценка – полтавку Ольгу Рубан. Ольга Василівна показала дві фотографії: на одній з них її дядько в день нагородження медаллю «Золота Зірка», а на іншій – вождь племені ірокезів в бойовому розфарбуванні, амулетах, з орлиним пір'ям на голові. Неймовірно, але експертиза підтвердила: людина на обох фотографіях – одна й та сама!"

http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/anna-radio/a55198

      Фільм режисера Михайла Іллєнка «Тойхтопройшовкрізьвогонь» представлятиме Україну на премії «Оскар» у номінації «Кращий фільм іноземною мовою». Як повідомляє голова українського оскарівського комітету Олег Фіалко, члени комітету обрали фільм шляхом таємного голосування.

http://glavcom.ua/news/91030.html

Программы коммунистов и фашистов рядом.

«Если бы по радио не передавали, что это речь Гитлера, то можно было бы утверждать, что это говорит коммунист. Ох, хорошая речь. Как у настоящего коммуниста. Судя по последнему выступлению, Гитлеру можно дать партбилет. Он выступает, как коммунист». Это одно из высказываний простого гражданина УССР, датированное 1939 годом, найденное историком Вл. Гриневичем в архивах КГБ. Граждане, представляющие класс номенклатуры, были на много осторожнее в оценках, так как тов. Сталин санкции на такие высказывания не давал, а сам при случае гневно клеймил фашистское отребье как пособников капиталистов  и изредка лишь делал намеки, что Германия и Шикельгрубер, в частности, несмотря ни на что,  нам не враги.

« Конечно, мы далеки от того, чтобы восторгаться фашистским режимом в Германии. Но дело здесь не в фашизме, хотя бы потому, что фашизм, например, в Италии не помешал СССР установить наилучшие отношения с этой страной», Сталин, ХVII съезд, 26.01.34.  Радек, более откровенно: «Не существует причин, препятствующих тому, чтобы фашистская Германия и Советская Россия нашли взаимопонимание, ведь Советский Союз и фашистская Италия являются хорошими друзьями», Известия, 15.07.37.

Гитлер придерживался примерно такой же риторики с той лишь разницей, что не скрывал симпатий и лично к тов. Сталину, как к старшему товарищу, и к его методам государственного управленя. «Только три великих государственных деятеля есть во всем мире: Сталин, я и Муссолини. Муссолини — слабейший. Сталин и я — единственные, кто видят будущее. Таким образом, через несколько недель я протяну Сталину руку на общей германо-русской границе и вместе с ним предприму раздел мира.», Гитлер, 22.08.39. "У меня есть книга о Сталине. Следует сказать это – колоссальная личность, подлинный аскет, который железным кулаком подчинил себе эту гигантскую страну.», Гитлер, август 1942 г.

На деле все обстоит еще лучше, чем на словах. Приход к власти Гитлера оказался для страны Советов просто таки подарком судьбы, так как поднять гибнущую экономику и придать ощутимый импульс индустриализации без помощи развитых стран с их технологиями, станками и машинами было просто невозможно, и только Германия (фашистская)  пошла таки на поставки в СССР столь необходимой техники. Сталин, правда, в долгу не остался и бесперебойно снабжал Вермахт сырьем и продовольствием вплоть до 22 июня 41го. («Я никогда не допущу ослабления Германии» - Cталин, сентябрь 1939г). Этой же датой ограничивается и тесное сотрудничество армий двух государств, что выразилось не только в совместных парадах, но так же в обмене опытом стратегических и тактических наработок. Особенно немцев интересовало лагерное дело. Тот уровень организации своих концлагерей, которого им удалось достичь стал возможен исключительно благодаря многочисленным командировкам в СССР немецких специалистов и доброй воле советских вертухаев, раскрывших перед ними все тайны своей работы.

Да и не удивительно все это – программы ВКП(б) и НСРПГ практически аналогичны с той лишь разницей, что Гитлер немецкие социал-националисты считали своими немцев, а врагами всех, кто к этой нации не принадлежит, а российские коммунисты своими признавали пролетариев, а всех остальных держали за врагов.
Ниже приводятся цитаты сопоставимые из программ ВКП(б), 1935г (  ) и НСДАП, 1920г, в скобках номер пункта. ( ).
1.Пролетарии всех стран соединяйтесь!  Мы требуем объединения всех немцев на основе права самоопределения народов в Великую Германию  (1).
Если Гитлер имел целью под соусом объединения своих (немцев) порабощение всей Европы, то большевики на весь мир губу раскатали, стремясь объединить пролетариев.
2.В вопросе о том, кто является носителем воли нации к отделению, ВКП стоит на исторически-классовой точке зрения, считаясь с тем, на какой ступени ее исторического развития стоит данная нация: на пути от средневековья к буржуазной демократии или от буржуазной демократии к советской или пролетарской демократии и т. п.  -  Мы требуем жизненного пространства: территорий и земель (колоний), необходимых для пропитания германского народа и для расселения избыточного германского населения (3)
Поскольку к « высшей» форме демократии, пролетарской, подошла лишь РСФСР, то иные народы были обречены обеспечивать «жизненное пространство»
3.Советская конституция не останавливается перед отнятием у эксплуататоров политических прав. Гражданином Германии может быть только тот, кто принадлежит к германской нации. (4)
Другими словами, если ты «не наш», то никаких  прав не имеешь.
4.Наша Советская конституция отразила это (руководящую роль), сохраняя некоторые преимущества за промышленным пролетариатом сравнительно с более распыленными мелкобуржуазными массами в деревне.  Гражданином Германии может быть только тот, кто принадлежит к германской нации. (4) Право избирать и быть избранным должно принадлежать исключительно гражданам Германии.(6).
Дискриминация в правах – неотъемлемое свойство обеих идеологий.
5.Постепенное вовлечение всего трудящегося населения поголовно в работу по управлению государством. Мы боремся против разлагающей парламентской практики занятия должностей только в зависимости от партийной принадлежности без учета характера и способностей. (6)
Любая кухарка может управлять государством – главное способность понять идеи ВКП(б) (НСРПГ?)
6.В области распределения задача Советской власти в настоящее время состоит в том, чтобы неуклонно продолжать замену торговли планомерным, организованным в общегосударственном масштабе распределением продуктов.  - Мы требуем, чтобы государство обязалось в первую очередь заботиться о возможностях для работы и жизни граждан Германии. Если невозможно прокормить все население государства, то лица чуждых наций (не граждане государства) должны быть высланы из страны. (7). Мы требуем, чтобы все лица негерманской расы, которые иммигрировали в Германию после 2 августа 1914 года, немедленно покинули рейх.(8).
Если Гитлер честно предупреди, что в случае чего на  чуждые элементы хлеба не хватит, то его коллега, Сталин, показал эффективность советского распределение продуктов сразу на практике. Особенно яркий пример 32-33гг.
7. Только потому, что Советская власть есть власть трудящихся, она смогла до конца и во всех областях жизни впервые в мире провести это равноправие вплоть до полного уничтожения последних следов неравенства женщины в области брачного и вообще семейного права. Все граждане государства должны обладать равными правами и обязанностями(9)
Германия только собирается, а Советская власть уже все успела, хотя и с несколько иными акцентами. Женщины-сварщицы, укладчицы шпал и дорожные рабочие – несомненное доcтижение.
8. Поголовная мобилизация всего трудоспособного населения Советской властью, при участии профессиональных союзов, для выполнения известных общественных работ, должна быть применяема несравненно шире и систематичнее, чем это делалось до сих пор. -  Первейшей обязанностью каждого гражданина Германии будет выполнение работы, умственной или физической. Деятельность каждого гражданина не должна расходиться с интересами общества в целом, должна протекать в рамках общества и, следовательно, быть направлена для общей пользы. (10)
Человек должен стать безотказной деталью государственной машины – необходимое условие существования тоталитарного режима. Не можешь - поможем, не хочешь - заставим.
9. лишение политических прав и какие бы то ни было ограничения свободы необходимы исключительно в качестве временных мер борьбы с попытками эксплуататоров отстоять или восстановить свои привилегии Мы требуем объявления безжалостной войны тем, чья деятельность вредит общим интересам. Преступления против нации, совершенные ростовщиками, спекулянтами и т.д. должны наказываться смертной казнью, несмотря на расу и убеждения. Мы требуем уничтожения нетрудовых доходов и процентного рабства. (11)
Для лучшего понимание программы ВКП(б) – цитата из вождя: «Чем большее число представителей реакционной буржуазии и реакционного духовенства удастся нам расстрелять, тем лучше.» (В.Ленин)
10.Неуклонно продолжать и довести до конца начатую и в главном и основном уже законченную экспроприацию буржуазии, превращение средств производства и обращения в собственность Советской республикиМы требуем национализации промышленных трестов, участия рабочих и служащих в прибылях крупных коммерческих предприятий. (13,14) Мы требуем создания здорового среднего сословия и его сохранения, немедленного изъятия из частной собственности крупных магазинов и сдачи их в наем по дешевым ценам мелким производителям (16)
Cовпадение в мыслях родственных душ, того и гляди в резонанс войдут.
11.Советская власть, осуществив полную отмену частной собственности на землю, перешла уже к проведению в жизнь целого ряда мер, направленных к организации крупного социалистического земледелия. Организация государственного засева всех, чьих бы то ни было, незасеянных земель - Мы требуем проведения земельной реформы в соответствии с интересами германской нации, принятия закона о безвозмездной конфискации земли для общественных нужд, аннулирования процентов по закладным, запрещение спекуляций землей. (17).
Вот бывает в странах так победившего социализма, а потом  колбаса с магазинов пропадает.
12.Создав единый народный суд взамен бесконечного ряда прежних судов различного устройства со множеством инстанций, Советская власть упростила устройство суда, сделав его абсолютно доступным для населения. Советская власть поручила выбираемым советами судьям осуществлять волю пролетариата. - Мы требуем замены римского права, служащего интересам материалистического мирового порядка, немецким народным правом. (19)
Иными словами: нормальное правосудие заменяется на такое, которое обслуживает идеологию
13.Открытие широкого доступа в аудитории высшей школы для всех желающих учиться, и в первую очередь для рабочих; Полное осуществление принципов единой трудовой школы, проводящей тесную связь обучения с общественно-производительным трудом, подготовляющей всесторонне развитых членов коммунистического общества. Развитие самой широкой пропаганды коммунистических идей и использование для этой цели аппарата и средств государственной власти Чтобы обеспечить каждому способному и старательному немцу возможность получить высшее образование и занять руководящее положение, государство должно заботиться о всестороннем широком развитии всей нашей системы народного образования. Программы всех учебных заведений должны быть приведены в соответствие с требованиями практической жизни. С самого начала развития сознания ребенка школа должна целенаправленно обучать учащихся пониманию идеи государства. (20)
Спасибо товарищу Гитлеру ,ой, Сталину за наше счастливое детство.
14.разрешить труд подростков от 14 до 16 лет, ограничив их рабочий день 4 часами; окончательно снять с работ малолетних и провести дальнейшее сокращение рабочего дня для подростков. Государство должно направить все усилия на оздоровление нации: обеспечить защиту материнства и детства, запретить детский труд, улучшить физическое состояние населения путем введения обязательных игр и физических упражнений, поддержки клубов, занимающихся физическим развитием молодежи. (21)
Трогательная забота о подрастающем поколении лишь с разницей в методах: где физические упражнения, а где труд по 4 часа. Хотя цель одна – получить боеспособного солдата.
15.Красная армия, как орудие пролетарской диктатуры, должна по необходимости иметь открыто классовый характер, т. е. формироваться исключительно из пролетариата и близких ему полупролетарских слоев крестьянства.- Мы требуем ликвидации наемного войска и создания народной армии. (22)
Всеобщая воинская повинность – основа милитаристских тоталитарных режимов.
16.Пролетарская демократия на место формального провозглашения прав и свобод ставит их фактическое предоставление прежде всего и больше всего именно пролетариату и крестьянству. Для этого Советская власть экспроприирует у буржуазии помещения, типографии, склады бумаги и пр., предоставляя их в полное распоряжение трудящихся и их организаций - Мы требуем открытой политической борьбы против заведомой политической лжи и ее распространения в прессе. С целью создания германской национальной прессы мы требуем, чтобы: все редакторы и издатели германских газет были бы гражданами Германии  Мы требуем объявления непримиримой борьбы с литературными и культурными течениями, оказывающих разлагающее влияние на наш народ, а также запрещения всех мероприятий направленных на это. (23)
Затруднительно сходу понять связь коммунистических свобод со складами бумаги, но, благо, гитлеровская программа проливает свет на это. Все очень просто: цензура и еще раз цензура
17.Партия стремится к полному разрушению связи между эксплуататорскими классами и организацией религиозной пропаганды, содействуя фактическому освобождению трудящихся масс от религиозных предрассудковМы требуем свободы всем религиозным вероисповеданиям в государстве до тех пор, пока они не представляют угрозы для него и не выступают против морали и чувств германской расы. (24)
Оба режима постулируют контроль над церковью. Гитлер, правда, не догадался подменить библию своей партийной программой.
18.Советская власть уничтожает отрицательные стороны парламентаризма, особенно разделение законодательной и исполнительной властей Для осуществления всего этого мы требуем: создания сильной централизованной имперской власти. (25)
Действительно, для императора парламент – что для козы – баян.
Таким образом, лишь 5 пунктов программы Гитлера не нашли отражения в программе ВКП(б), но отнюдь не оттого, что они были чужды верным ленинцам.

П.2.Об отмене Версальского договора. Еще Ленин называл Этот договор «неслыханным грабительским миром», условия которого были продиктованы «беззащитной Германии» «разбойниками с ножом в руках». В дальнейшем страна Советов делала все возможное (где тайно, где явно), что бы как можно быстрее возобновить военный потенциал Германии.

П.5.О проживании иностранцев в Германии. Советский Союз наладил такой контроль за иностранцами на своей территории без всяких программ, какой Гитлер даже вообразить не мог.

П12.О конфискации прибылей, полученных во время военных действий. Поскольку никаких прибылей ни в мирное, ни в военное время быть не могло, то и конфисковывать  было нечего, разве что самих граждан.

П15.О значительном увеличении пенсионного обеспечения стариков. Советские пенсионеры также были обеспечены почетом по полной программе.

П.18.О безжалостной войне с преступностью. В СССР такая война тоже велась, и где она была безжалостнее, особенно по отношению к инакомыслию, еще большой вопрос.

 





 

Вірш...

  • 05.09.12, 10:34

Христа Іуда запродав за тридесят срібляників.

І чи того, що прогадав, чи в нім сумління ожило, –

Та як уже там не було, він з лика мотуза зсукав,

Товсту гілляку підшукав, взяв і повісивсь на осиці,

Ще кажуть, що на смоківниці, але яка у тім різниця,

Важливе те, що він сконав.


Та рід іуд не перевівсь – нащадки давнього Іуди

Ще виринають в нас повсюди, і розплодились вони скрізь.

Одні сидять в Верховній Раді – там Україною торгують,

Та за маслак, як пси гризуться, внизу ж за гречку продаються.


А ця завидної статури, а та – невиправная дура

Лиш за обіцянку облудну, що завтра їй привалить щастя,

Якщо свій голос за паскуду і за негідника віддасть,

А той, до речі, не єдиний, і душу чортові продасть,

Якщо він ворог України.


А маразматик-бідолага вже, видно, скучив за ГУЛАГом –

Портрет недолюда несе, верніть йому есересер.

Та й іншим дуже розсвербілось – другої мови захотілось.

Так розсвербілось, хоч вмирай – регіональну їм давай.


Хоча з-за мови окупанта, з благословенія «гаранта»,

На радість зайдам і приблудам вже кажуть покручі-іуди:

На руськом льогче гаваріть.


Опам’ятайтесь, люди, люди! Дивіться, не продешевіть,

Щоб не прийшлося, як Іуді, теж на осиці повисіть.



17 липня 2012 року В.Боровський


Севастополь визнали найнебезпечнішим містом України

  • 04.09.12, 14:58

КИЇВ. 4 вересня.УНН. Державна служба статистики вважає найбільш неблагополучними регіонами України Крим і Севастополь. Для отримання даних використовувалися такі критерії: рівень злочинності, чисельність тяжких злочинів і самогубств, кількість хворих на відкриту і активну форму туберкульозу, кількість психічних розладів, поширеність алкоголізму і наркоманії, рівень безробіття населення, чисельність ДТП, борги по заробітній платі, співвідношення шлюбів та розлучень, кількість дітей, народжених поза шлюбом. За даними статистики, п'ятьма найбільш небезпечнішими і найнеблагополучнішими стали регіони півдня та сходу України. У цю п'ятірку також потрапив Київ, пише УНН з посиланням на Новини Криму.

   Так, на 5-му місці з кінця виявилося Запоріжжя, на 4-му - Київ, на 3-му - Кіровоград, 2-м став Крим. Кіровоград може похвалитися високою народжуваністю поза шлюбом, а Крим - високим рівнем злочинності.

А от на 1-му місце опинився Севастополь - в місті високі показники заборгованості по зарплаті, злочинності, ДТП, алкоголізму, наркоманії та психозів.

За співвідношенням всіх даних найблагополучнішим визнано Івано-Франківськ. У цілому виявилося, що перші місця рейтингу зайняті саме західними областями України: Івано-Франківськ (1-е місце), Чернівці (2-е), Рівне (3-е), Закарпатті (4-е), Тернопіль (5-е ).

Дані регіони мають найкращі показники по криміногенній та соціальній статистиці. Так, в Івано-Франківську найнижчий рівень злочинності, Закарпаття може похвалитися стійкістю шлюбів, а в Тернополі найменше дітей, народжених поза шлюбом.

Також на Заході країни найменше хворих на психічні розлади, наркоманію та алкоголізм.

Джерело:  УНН

http://www.unn.com.ua/ua/news/897188-sevastopol-viznali-naynebezpechnishim-mistom-ukrayini/

Духовні цінності


Духовні цінності

Любомир Гузар «Дзеркало тижня. Україна» №29, 22 серпня 2012,

Минає двадцять перший рік існування самостійної, незалежної Української держави. Ранні дев’яності роки минулого століття позначались вибухом надії, неймовірної ейфорії. Після десятиліть, а властиво — століть дуже складних обставин життя, здавалося, що для нашого народу починається новий порядок, настає золота доба. Але так не сталося.
Настрої в народі визначають зневіра та відчай. Чомусь у нас сьогодні не все грає. На якій підставі? Правдоподібно, найглибшою причиною такого стану є матеріалізм, не як теоретичне філософське вчення, а радше як неймовірна практична зажерливість. На це звернули увагу предстоятелі трьох українських традиційних Церков (УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ) у своєму Зверненні 1 грудня 2011 року. Справді, куди не глянемо, всюди одна й та сама музика.
Останніми роками значно зросла кількість українських мільйонерів. Може, само собою це було б не найбільшим лихом, бо для народу добре мати багатих людей, але й тут якось не все ладиться. Адже дуже велика частина населення впродовж тих самих років убожіє, відчуває брак засобів для нормального, спокійного, вповні захищеного щоденного життя, як це личило б громадянам багатої країни, про що дедалі більше й гучніше говориться. Мабуть, кожному зрозуміло, що зацікавлення засобами щоденного життя дуже відрізняється від жадоби матеріальних благ та тих привілеїв чи проклять, які приносить із собою непомірне багатство.
На багатьох ділянках суспільного життя за найвище добро поставлено матеріальні блага. Влада, чинна чи бажана, зосереджена на збагаченні, радше власному, ніж народу. В політичному житті за місце у списку кандидатів треба чимало заплатити, а мажоритарним кандидатам не можна вірити, бо себе продадуть. Фальсифікація «волевиявлення», як і збирання підписів чи проведення зібрань, уже відкрито і безсоромно оплачується ще далеко до самої дати голосування. Уми високих посадовців зациклені на фінансах: кредити, інвестиції, сплата податків, пенсії, соціальні виплати тощо. Тим часом слухачі їхніх заяв відчувають щораз більшу прірву між словами та дійсністю. Велика індустрія старається задавати тон державній політиці виключно задля збагачення кількох родин. Щасливий той, кому вдасться відбитися від рейдерського нападу. Середні і малі підприємства борються за своє існування. На всіх рівнях фінансових відомств усі справи можна легко залагодити за кілька годин, поклавши наповнений умовними одиницями конверт на стіл відповідного чиновника. Земельну ділянку, навіть якщо на ній містилася історична будівля або вона законом відведена під культову споруду, можна віддати під комерційне використання. Свободою слова володіють власники ЗМІ. Відсоток державного бюджету на науку та культуру мізерний. Натомість від перших класів початкової школи до закінчення вищих студій треба платити: за вступ, за переведення з курсу на курс і випуск, а академічним ступенем можна прикраситися навіть без зайвого навчального зусилля.
Що вже казати про судову гілку влади: народ не має довір’я ні до правозахисних, ні до судових установ. Багатій людині не потрібно турбуватися про свої манери керування автомобілем. Навіть якщо їй і трапиться когось поважно «потурбувати», вона тим не переймається. Одне слово, все вище сказане — це дуже прикрий образ нашої дійсності: за гроші і задля грошей можна все. Як твердять старші і молодші громадяни — в Україні купується і продається все. Тому цілком закономірно, що найбільшою цінністю вважається гріш.
Двадцять років життя, навіть у власній незалежній державі, не дали бажаних плодів. Матеріалістична філософія життя себе не виправдала. Незважаючи на багато милозвучних заяв, котимося до гіршого. Настав найвищий час шукати інших підходів до здорового суспільного життя, інших цінностей, за якими буде можливо розвивати справді здорове суспільне буття.
То що ж нам робити? Потрібно звернутися до інших цінностей, перевірити їх, щоб переконатися, чи можуть вони гарантувати позитивний розвиток, солідну основу для тривалого розвитку. Визначення таких цінностей — це не пошуки в темряві, це радше ствердження досвіду суспільств і народів, які на таких цінностях успішно будували своє суспільне життя. Це завдання провідної верстви суспільства, так званої інтелігенції, — належно представити такі цінності. Популярно називаємо їх духовними, але не в слові таємниця їхньої вартості, а в змісті. Нижче подаємо конкретні приклади, що ці так звані духовні цінності собою являють. Відразу видно, що вони нас уводять в інший світ. Ось вони:
Погляньмо на самих себе. Хто ми? Звідки взялися? Чи наше існування має якесь значення? Чи маємо якусь питому гідність? Чи можемо щось пізнати і зрозуміти? Чи можемо щось бажати та щось постановити? Чи можемо свобідно вибрати напрям нашого життя? Чи маємо якісь здібності? Чи маємо якісь таланти? Чи маємо змогу щось осягнути? Чи можемо щось доброго вчинити? А куди прямуємо? Який зміст і яка ціль нашого життя?
Спробуйте відповісти на всі ці питання, і напевно здивуєтесь, наскільки великою є ваша гідність. А тепер зробіть наступний крок.
Якщо ви належно зрозуміли свою власну гідність, то чи гідність вашого сусіда менша за вашу? Якщо вас варто вшанувати, то чи менше треба шанувати вашого сусіда? А якщо вам вільно щось зробити, то чи вашому сусідові менш вільно? Якщо ви людина віруюча, то вище наведені питання постануть перед вами ще яскравіше. Але навіть якщо ви не вірите у Творця, то вам відкривається розуміння дійсності, а перш за все — розуміння самого себе, про яке людина, хоча б власник цілої гори золота, навіть не мріятиме. Отже, маємо приклад однієї духовної цінності — природа людини. Коли її приймаємо, світ починає видаватися цілком інакшим.
Трапляються ситуації, і то, на жаль, не аж так рідко, коли громадянин щось стверджує, а чиновник це спростовує. Який наш висновок? Хто з цих двох не каже правди? Якби вони обидва говорили правду, наскільки б змінилася якість суспільного життя! Ось вам і друга духовна цінність — говорити правду. Як прекрасно, коли перестають торгувати правдою!
Живемо в такий історичний період, коли поінформованість є дуже важливою частиною суспільного життя. Йдеться про якість уявлень, достовірність, об’єктивність, здоровий глузд, позитивний підхід до життєвих проблем. Чи не такими повинні бути засоби масової інформації?
Уявімо собі ситуацію, де ви чиновник, ваші повноваження чітко визначені, як і ваші обов’язки-завдання. До вас приходить громадянин, котрий викладає свою потребу, яку ви без зайвих ускладнень, без жодних вимог особистого характеру ретельно та без зволікання залагоджуєте. Чи щось таке можливе? Спробуйте — і здивуєтесь, що цей громадянин відійде щиро задоволений, з погідною усмішкою на обличчі, а ви відчуєте справжнє внутрішнє задоволення.
Уявімо собі іншу конкретну ситуацію, де ви викладач. За декілька років ваші студенти нестимуть відповідальне служіння на різних ділянках життя. Є два шляхи, якими можна досягти бажаного результату: студент регулярно платить і безперебійно переходить з курсу на курс, не завдаючи собі ані найменшого клопоту, щоб чогось навчитися. Інший студент завзято працює, не зіпсутий поганим прикладом своїх багатих батьків, але зі щирим бажанням колись належно та відповідально послужити потребуючим. Кому з цих двох ви б хотіли допомогти, і в який спосіб — руйнуючи чи будуючи його характер?
Існує ціла низка соціальних зобов’язань, які уможливлюють і в свій спосіб задовольняють життєві потреби громадян, — це двосторонні відносини громадянина та держави. Громадянин виділяє свою фінансову пайку для загального блага: утримання шкіл, забезпечення охорони здоров’я, культурних установ, благодійних установ тощо. А держава, зі свого боку, захищає права своїх громадян, перш за все щодо належного забезпечення та інших умов для нормального особистого, сімейного та громадського розвитку. Є стан, який треба назвати суспільною справедливістю, де вона забезпечена на ділі, а не тільки на словах: там панує мир.
Ми дещо сказали про духовні цінності. Те, що сказане, дуже відрізняється від переконань, які тепер панують в Україні. Якщо щиро бажаємо докорінно змінити напрям розвитку нашого суспільства, мусимо змінити систему цінностей. Мусимо це робити всі разом. Велике питання, яке перед нами стоїть: чи всі ми насправді цього бажаємо? На жаль, складається враження, що ні.
Але я як християнин, а не як пустослівний політик, щиро надіюся — проти надії таки сподіваюся, — що рано чи пізно всі ми без винятку таки зберемось, сядемо разом і розпочнемо справді творчу, підкреслюю — творчу, розмову.
zn.ua
http://dt.ua/POLITICS/duhovni_tsinnosti-107478.html


93%, 14 голосів

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Піар ПР для учнів Одеси виявився лажею.

  • 31.08.12, 10:21
885 комп’ютерами китайського виробництва, які передав 22 серпня глава Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук школам регіону в рамках програми «Народний бюджет», фактично не можна користуватися - до такого висновку прийшли напередодні нового навчального року комп’ютерні фахівці райдержадміністрацій.

Як стало відомо місцевим журналістам, ці комп’ютери оснащені нетиповою програмою, розробленою для збройних сил Китаю, що ввело в складну ситуацію фахівців РДА, що намагаються запустити нове отримане обладнання для 59 комп’ютерних класів місцевих шкіл.
безкоштовні
"Операційна система на цих ЕОМ - не звична. MS Windows, знайома будь-якому вчителеві інформатики, а якась Kylin - розроблена в Національному університеті військових технологій КНР спеціально для Народно-визвольної армії Китаю", - повідомляє, зокрема, одеське інтернет-видання Думська.

До того ж "система створена на основі ядра Mach операційної системи FreeBSD з додаванням додаткових рівнів безпеки. Програмне забезпечення, що працює з Віндоус, на машинах з цією системою не працюватиме, - зазначають фахівці. - Сумісна Кілін хіба що з Лінукс.

Крім того, на китайських комп’ютерах встановлено офісний пакет Meo ShineOfiсev.5, який, хоч і підтримує кирилицю, але теж не простий у використанні.

Співробітник одного з районних відділів освіти не став приховувати від журналістів: "У такому вигляді машини впроваджувати у навчальний процес не можна. Ми думаємо над тим, щоб встановити на них Windows, проте ліцензійна система коштує грошей, які ще потрібно знайти. У бюджеті цих коштів зараз немає", - повідомляє інтернет-видання, прогнозуючи неминучі труднощі роботи понад півсотні комп’ютерних класів.
Журналістам також вдалося з’ясувати, яким чином на коробках з комп’ютерами, закупленими, якщо вірити чиновникам, в рамках програми «Народний бюджет», з’явилися наклейки з прапором Китайської Народної Республіки та написом China aid (допомога Китаю). Як виявилося, техніка - частина гуманітарної допомоги, яку в серпні цього року надала Україні Піднебесна.

Всього китайці подарували нашій країні 16 тисяч комп’ютерів. Літак з ними приземлився у Києві 21 серпня, після чого машини розподілили по областях.

Від «Аратти». Показово, що у владі Одеської області та в системі освіти не знайшлося жодної світлої голови, яка б порадила встановити абсолютно безкоштовну (з відкритою ліцензією) операційну систему із родини Linux - ну, хоча б досить популярну Ubuntu. По секрету повідомляємо таємну адресу, де можна скачати дистрибутив цієї операційної системи - http://www.ubuntu.com/download/desktop) до складу якої входять всі необхідні для навчання програми, а також ще одну таємну адресу з офісним пакетом - http://www.openoffice.org/ru/. Всі дистрибутиви добре українізовані.

Підозрюємо, що чиновникам більш зрозуміле слово "відкат", чим "програма, що вільно розповсюджується", від якої жодного особистого зиску. А з ліцензійних Windows та MS Office можна щось і перехопити на "хліб з маслом".

Ну, й, звісно, не обійшлося без піару - популістичний «Народний бюджет» - це програма Партії регіонів під вибори. Чи знають суворі китайські комуністи та військові, що надаючи гуманітарну допомогу Україні, вони невільно сприяють партії, більшість представників якої, за законами Піднебесної, можна спокійно поставити до стінки за економічні та кримінальні злочини?

http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=18234