Референдум про Даунеську ряспубліку.

Звісно, здравомислюча людина не стане витрачати час на організований якоюсь гопотою захід, що не має жодного практичного сенсу. От я і вважав, що цей так званий референдум його організатори проведуть у цілковитій самотності. Хотілось цим позловтішатися, і  дорогою на дачу я вирішив заїхати на одну з виборчих дільниц Артемівська та зафіксувати пустку навкруги будівлі, де засіли рефередотворці.  Та виявилося, що прогнозист з мене ніякий. На свій подив коло дверей дільниці я побачив чималу чергу даунів разного віку і статі, які поквапилися засвідчити свою відданість Даунецькій ряспубліці і тим підтвердити свій особливий статус.          

На зворотньому шляху я ще раз побував там: черг вже не було, але всередині все ще юрмилися жітєлі, яким вся Україна невтомно дякувала за президента останні майже чотири роки. Вони були святково одягнені і горді собою. На зупинці сиділи пенсіонерки і жваво обговорювали, як тепер вони прекрасно заживуть, бо не треба буде кормити триклятих бандерівців. Цікаво, чи дійшли вони того, як тепер будуть називатися. Якщо в Німеччині – німці, то вони мають бути даунецями, чи що.

Втішає трохи той факт, що все ж таки не всі в Артемівську даунеці.  І самокритичність присутня, про що свідчить графіті недалечко від ж/д вокзалу:


Одне фото.

Цікаво, чи той, хто називає себе презедентом України, бачив це фото.?
Розстріл Чаушеску.

Франція - це тільки провінція Росії.

Я завжди був впевнений, що і серед москалів трапляються розумні люди.Один з них письменник Вікрор Єрофєєв. Ось його розмірковування стосовно імперскої суті руского.

Ко мне в гости приходит человек, милый, бородатый русский человек, не совок, скорее художественная натура, блогер, который много путешествует по свету, у которого просветленные голубые глаза, который хорош собой, и вот, доверительно жмурясь от вина и удовольствия жизни, он мне говорит:

— Франция — это провинция России.

Остановись, разум! Я с ним не спорю. Провинция так провинция. Передо мной нормальный русский империалист. Не первый и не последний. В нем есть такая зрелая империалистическая бацилла. Отрастил! Он уверен, что мы лучше всех, лучше Франции, Америки и всех остальных держав. Он уверен, что все эти страны должны нам служить или даже прислуживать, стоять на задних лапах перед нами, а мы будем над ними посмеиваться. В конечном счете мы их всех завоюем. Мы к этому генетически готовы.

Исторически мы принадлежим к натуральным, естественным завоевателям, человеческим хищникам, которые в порядке вещей завоевали все, что было вокруг нас. Мы завоевали Казань. Мы завоевали Астрахань. Мы завоевали Сибирь и Дальний Восток. Мы завоевали Крым. Мы присоединили к себе Польшу. Финляндия? Тоже наша! Мы распространились на все стороны света. Мы бы могли идти и дальше. Не только Аляска, но и Гавайи могли бы существовать под русским флагом. Не только Крым, но и Константинополь мог бы быть наш, если бы вместо революции 1917 года мы бы остались союзниками Франции и Англии. Но с Константинополем не удалось, однако мы спокойно сожрали после Второй мировой войны половину Европы, а если бы могли, сожрали бы и Париж, Афины, Рим.

Откуда у нас такое имперское чувство? Ведь даже традиционные имперские государства, вроде Англии, готовы были поглощать недоразвитые территории Азии и Африки, неся им собственное просвещение, а мы бесстрашно насаждали всем самих себя, свою идеологию, то православно-монархическую, то коммунистическую, и когда нужно было уничтожать побежденного врага, ни один мускул не дрогнул. Так мы расстреливали польских офицеров в Катыни. И теперь тоже не особенно жалко их. И не только их. Не жалко и, кроме того, неприятно, когда к нам лезут с требованиями объяснить, зачем мы их расстреляли. Расстреляли, потому что мы имеем право всех расстрелять, включая самих себя. А если самих себя мы расстреливали и, возможно, еще и будем расстреливать, то почему мы должны отчитываться о расстрелах совсем чужих нам людей?

Этот врожденный, подкожный, совершенно бессознательный империализм наших людей с особой страстью проявился в деле возврата к нам Украины. Мы все убеждены, что Украина — это наша краина и что ее отделение от нас было великим недоразумением и нуждается в коррекции. При этом мы даже не скрываем наше чувство превосходства перед нашим младшим братом, украинцем, или, скорее сказать, хохлом. Мы его зовем к себе как заблудшую овцу, и, когда эта овца к нам вернется, эту овцу нужно будет как следует взгреть. Эта веселая убежденность в том, что независимая Украина — только временное недоразумение, пронизывает практически все наше общество, и никто не задумывается над тем, что хохлам такое может быть не по душе. Мы не думаем про чужие души. Мы не думаем про души Кавказа, Средней Азии и Украины. Мы не думаем про души народов Балтии, потому что они тоже по странной случайности оказались бесхозными. Мы приберем всех к рукам. Наш имперский микроб остается с нами на долгие годы. Если не навсегда.

Откуда взялся этот имперский микроб, который гуляет по русской душе? Было бы странно считать, что Петр I вместе с идеей империи принес нам имперские амбиции. Они были и при Иване Грозном. Они существовали как возможность передела земель и идеологий в период татаро-монгольского ига. Мы были подвижны в наших мечтах покорить чужих и неверных; мы остаемся и сегодня подвижны в своих имперских желаниях.

Возможно, что сегодня мы не такие страшные. Возможно, что сегодня наш подкожный империализм работает против нас так, что от нас с ужасом бегут в Европу все кто могут на территории бывшего Советского Союза. Мы становимся не страшны, но смешны. Имперские амбиции работают против России. Имперский микроб разрушает российское будущее. Но все равно:

— Франция — это только провинция России.

И даже не смейте спрашивать почему.
http://kommersant.ru/doc/2314749

Ментівські мрії.

Для тих, хто все ще довіряє міліціі, хто вірить, що ті, в переважній більшості, відморожені покидьки, що там працюють збираються захищати народ, корисно буде почитати, що думають самі менти про події останнього часу.
http://endryx.livejournal.com/759929.html

Про тяжку долю русского міра в Україні.

Аналіз демографічної ситуації в Україні свідчить про невпинне чисельне зменшення населення, що ідентефікує себе, як росіяни. В той же час в регіонах, де частка українців не на багато менша  100% демографічні проблеми у вигляді депопуляції або взагалі відсутні.або суттєво менше виражені, ніж, наприклад, на сході країни. Соціальні аспекти, а також якості, притаманні окремим групам населення, тільки посилюють ці тенденції. Таким чином з часом проблема руского міра зникне сама собою (до речі, не тільки в Україні, але і в самої Росії)



Багато статистичного матеріалу на підтвердження цих тез можно знайти за адресою  http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/27739/Russkij_mir_vymyraje_Naselenna_Skhodu_Ukrajiny_i

В якості невеличкого коментаря:
1.З приведених даних ніби випливає, що російська експансія зникне природнім шляхом, і проблема розсмокчеться сама собою.Та чи не є це тим бажаним, яким ми намагаємося замінити реальність? В житті, на Сході принаймні, щось не помітно українізації, а от ріст агресивності руского міра видно неозброєним оком.
2.Не варто пояснювати весь негатив, що ми маємо на промислових Сході і Півдні тільки впливом русіфікації. Чим більш урбанізований регіон, тим більше там соціальних проблем незалежно від того хто ті регіони населяє. На загальному тлі ЗУ Львівська та Рівненська області, де вага міського населення найбільша виглядають так майже, як Донецька та Луганська області на тлі України.
3.Пов"язування електоральних уподобань з історичними кордонами впритул аж до пробатьківщини слов"ян, звісно виглядає красиво, але все значно простіше і прозаічніше. Кількість голосів за ПР знаходиться у тісному прямому кореляційному зв"язку з часткою російськомовних, росіян за національністю, міського населення. В свою чергу перелічені групи концентрувалися на Сході і Півдні в результаті впливу політикі Росії, як метрополії, мета якої була освоєння родовищ корисних копалин. Якби вугілля та залізна руда були, наприклад, на Київщині та Черкащині, то карта голосування була б іншою.

Гідророзрив по-російськи.

Гідророзрив у виконанні українських геологів та бурильників ми вже бачили.
http://blog.i.ua/community/662/1171535/
В Росії це виглядае приблизно так.

Візуально дуже великої різниці між українським і російським не помітно. Зараз можно сказати дещо про дороги. Якщо в Росії таскають вантажівки тягачами, то но Беляєвську- 400 шеловці побудували  бетонну дорогу, причому (треба бути об"єктивним) не по найкоротшому напрямку, а так, щоб оминути населі пункти і не бити сільські дороги, в наслідок чого довжина бетонки стала їм більше ніж у 3 рази, ніж могла б бути.

Дорога на Беляєвську400

Пристрасті по сланцевому газу.

Хоч незважаючи ні на що, чи то «Васька хавати не перестає», чи то«караван іде», громадський резонанс, що супроводжує цю тему, буде мати свій позитивний вплив на якість проведення робіт.
Якось я бідкався, що не можу знайти коментарів геологів по проблемам нетрадиційного газу, і ось нарешті з»явилася  велика стаття Гендиректора ГРГП «Донецькгеологія». http://bahmut.com.ua/news/society/448-slancevyy-gaz-oficialno-informaciya-direktora-grgp-doneckgeologiya.htmlПравда, вже на передмові, де акцентується на тому, що це офіціальна інформація, виникає якесь відчуття недовіри. Абзац, де так пояснюються умови СРП, що виникає повна впевненість, нібито та частина (50%) продукції, що відходить Україні, буде належати на всі 100% державі, ще посилює це відчуття, бо всі вже начебто в курсі про чудернацьку фірму СП Геосервіс і деякі цікаві співпадіння, які дозволяють припустити зв»язок між українським сланцевим (та ін.) газом та стоматологією. В решті решт, чому б такій обізнаній людині не розповісти народу про нечувані пільги, що їх отримують розробники нетрадиційного газу від держави, тобто від нас.

Остаточно все стає зрозумілим, коли з подивом довідуєшся з цього тексту, що зараз роботи начебто не ведуться. Ну, не може поважний пан Жикаляк не знати про те, що свердловина Беляєвська-400 давно вже в роботі і навіть те, що у нас зветься президентом, брало участь у її пуску.  А в цей час уже будується друга свердловина. Виходить,пан директор чийсь наказ виконує і вірити у все, що написано, навіть якщо дуже хочеться, не вдається.

Автор переконує нас в неабияких перспективах Юзівської площі, докладно розповідає про всі імовірні колектори і генетичні типи газу не забуваючи навіть про вік колекторів, посвящає читача в таємниці стратиграфії Дніпрово-Донецької западини…  Мені, не зовсім сторонній людині що до геології, всі ті свити і підсвити ні про що не говорять , бо пройнятися всією важливістю цієї інформації може лише той, хто досконально вивчив геологічну будову цієї площі. В той же час ніяких відомостей про щільність майбутнього буріння нема, хоч як раз це для мене, пересічного громадянина, дуже важливо в аспекті екологічної безпеки. Так, звісно, остаточна конфігурація сітки буріння може проявитися тільки по завершенню розвідки, але якась вилка (від – до) обов»язково існує, і вона тільки має бути звужена в результаті проведення сейсморозвідки та пошуково-розвідувального буріння.

Таке з бухти-барахти втаємничення, брехня і призводять до тотальних протестів проти всього.

Кроль здох – раніше казали – пошесть почалася, а тепер – фрекінг почався.
Не так давно по ТБ бачив, одна жіночка, здається, з Горлівки, запевняла, що вже відчувала вибухи, пов»язані з гідророзривом. Ну, що тут можна сказати – Україна таки має таланти. Раніше було, кожний другий чолов»яга з лозиною міг запросто знайти те, що цілі геофізичні партії з мільонною апаратурою роками шукали, а тепер ще й жінки з»явилися, здатні замінити собою і гравіметри, і цілі сейсмостанції. Нормальна ж людина не в змозі без спеціальної апаратури зафіксувати ті коливання, що виникають під час фрекінгу.
Останнім часом люди вишукують бурові майданчики поблизу і оприлюднюють той безлад, що там коїться. Ось, наприклад: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=XW5P1_X7As8  Або ось: http://kroha.dn.ua/viewtopic.php?f=808&t=165163   Чомусь всі свердловини неодмінно пов»язуються зі сланцевим газом і Шелл. Але, як на мене, то картинки з Донецької області нічого спільного не мають з тим, що можемо побачити в Польщі, де дійсно проводиться гідророзрив.


Захвилювався і Шишацький з цього приводу, навіть прес-конференцію зібрав, де заявив:
«Сегодня в области не ведется ни добыча, ни разведка нетрадиционного газа, а то, что это запускается — это просто «черный пиар»

От і виходить в підсумку, що Шишацький не брехун, а народ темний і дурний. То ж чи варто доводити справу до загального психозу? Тим більше, що до цієї, в цілому шляхетної, компанії не тільки примазуються, а й намагаються її скеровувати ті, для кого не так важливо здоров»я нації, як інтереси Газпрому. Це не означає, що треба гасити активність громадян, що відомості про злочинне ставлення до довкілля на конкретних свердловинах нікому не потрібні. Навпаки, цю владу треба тримати в безперервній напрузі, бо, здається, вони вже повірили в те, що їм можна все. Тільки здобуту інформацію, як в наведених прикладах по конкретним свердловинам, треба використовувати за призначенням. Власниками цих свердловин є не якісь міфічні іноземці, а цілком вітчизняні шуфричи, а то і принци-стоматологи. От їм і треба адресувати претензії, тим більше, що це далеко не перший і не останній випадок нехтування цими діячами наших інтересів.

Ці ж свердловини наочно показують, де слід очікувати найбільшої загрози в разі початку промислового видобутку газу з пісковиків Юзівської площі. Обсяг розчинів, що буде використовуватись Шелл на кожній свердловині буде в рази більшим, ніж ті озера, які ми тільки що  бачили. Навіть якщо не буде відвертого ігнорування вимог гідроізоляції,  як на донецьких свердловинах, а тільки витоки, при масовому бурінні наслідки можуть бути катастрофічними. Щоб зрозуміти рівень загрози, необхідно володіти інформацією, з цим пов»язаною, в першу чергу щільність буріння і сумарну площу, що буде розбурена.  Якщо це буде сотня-друга гектарів – це одне, якщо ж десятки тисяч – зовсім інше. Газ такою ціною нам не потрібен.

Колорадо. Фрекінг-краєвид.                                                                                                 

США. Фрекінг-озера.

Зараз від Шелл треба вимагати достовірної, всебічної і вчасної інформації по результатам дослідно-методичних робіт і рішенням, що приймаються.

23 лютого - народження біолоруського спротиву.

Здається, психоз по 23 лютого вщухає. Нема вже того, що було колись. Не бубонить постійно про одне і теж радіо, і не вже нема на кожному кроці закликів до чоловіків побухати згадуючи армійський плац та портянки. Та все одно під тим чи іншим приводом майже всюди ця дата згадується. Хтось стверджує, що саме в цей день з А. Матросовим стався нещасний випадок(?), для когось цей день асоціюється з поразкою РККА під Нарвою, а дехто пам"ятає навіть про всілякі декрети та відозви на цю тему.
Існує ще один привід згадати 23лютого. В цей день 1944 року була створена БКА - Білоруская Крайовая Абарона - військове формування, метою якого була боротьба проти білошовизму та Совєтів.
Виявляється в лісах Білорусі точилася запекла збройна боротьба  з НКВД ще довго по офіційному закінченню 2ї світової війни. Про це фільм.
http://www.youtube.com/watch?v=_c8DL7oV5DU&list=PL68BDFE76C8450F99&index=9

Виконання гідророзриву, Україна.

Приблизно так виглядае процес виконання робіт по гідророзриву пласта.

Львівщина вирішила проблему сланцевого газу.





 Одне тільки питання залишається - чи не запізно буде через 5-10 років.
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая