Как бы мы не относились к Валерии Гонтаревой, радоваться тому, что у неё сгорел дом — это дико!

Версия 1. Гонтарева сама заказала поджог.

Хата для украинца — это самое личное и ценное, что у него есть. До какого отчаяния нужно было довести женщину, чтобы она сама сожгла свой дом? На неё ополчился крупнейший олигарх Украины, и не он один. Он преследует её через своих бородатых ризеншнауцеров-журналистов и через свой телеканал, выставляя её воровкой и коррупционером. Чтобы получить политическое убежище в Великобритании и защитить себя от очень влиятельных врагов, Гонтарева могла устроить поджог своего дома.

Версия 2. Месть олигарха за приватизацию его банка.

Коломойский всеми доступными ему средствами мстит Гонтаревой за национализацию «ПриватБанка. И он далеко не единственный её враг. Воры в законе злы на Гонтареву за то, что, занимая пост Главы Нацбанка, она ликвидировала более 80 банков. Почему были закрыты эти банки? Владельцы загоняли свои банки в долги, выводили средства в офшоры, чтобы покинуть Украину вместе с капиталами и жить припеваючи в развитых странах. И Гонтарева поломала все их планы, закрыв более 80 олигархических кормушек! Она выполнила колоссальную работу. 

Гонтарева стала личным врагом для Коломойского, и это не могло не выплеснуться на сцену «95 квартала». К Коломойскому здесь вопросов нет, потому что от него ничего другого никто и не ожидал. Но как это могли пропустить художественные руководители, режиссёры и сценаристы «95 квартала»?!. 

У ГОНТАРЕВОЙ СГОРЕЛ ДОМ,
А У «95 КВАРТАЛА» И ЕГО ВЛАДЕЛЬЦЕВ
ПОДГОРЕЛА КРЫША. 

Вдумайтесь, стебаться над тем, что «у сусіда хата сгоріла»; вложить это в уста хора им. Г. Верёвки, самого уважаемого национального коллектива Украины, который всегда был показателем высокого качества и культуры; да ещё и задуривать мозги граждан Украины, которые, как дети, верят всему, что им показывают в новостях и на выступлениях «95 квартала»! 

А знали ли зрители, сидящие в зале, что Гонтарева провела реформу банковской сферы, и в чём она заключалась? Нет. В глазах народа она выглядит как беглая преступница, ведь против неё развернулась целая кампания. СМИ превращают её в коррупционера. Это массовая травля, организованная олигархами. На самом же деле Гонтарева оздоровила банковскую сферу Украины, как того требовал МВФ. Она ликвидировала более 80 олигархических кормушек. Был ли у неё выбор, остаться после этого в Украине или уехать за границу? Не думаю. Скорее всего, Гонтарева бралась она за работу, прекрасно понимая, что рискует всем. И ей нужны были гарантии безопасность, например, в виде убежища в Лондоне. Её лондонская жизнь — это награда за храбрость, а не позорное бегство, как это пытаются выставить.

Balashov.com.ua

 

Глава семейства – Григорий Калетник, используя «схемы» и свой статус нардепа, незаконно присвоил 10 гектаров земли в районе Окружной дороги

Виктор Заец, известный в стране правозащитник, vip-коллектор, юрист, экс-депутат Киевского облсовета, раскрыл схему воровства у государства земли Калетником Григорием Николаевичем, экс-народным депутатом Украины, а ныне ректором Виницкого Аграрного университета

Информация на 100 % подлинная, поскольку её Виктору Зайцу сообщил его водитель, он же экс-водитель Г.Н. Калетника, который помогал экс-депутату в реализации этой земли. Речь идёт о земельном участке площадью 10 га земли в районе Окружной дороги. По просьбе Виктора Зайца от ВОО «Всеукраинский союз народных реформ» народный депутат Радикальной Партии Игорь Мосийчук отправил на имя министра МВД Украины Арсена Авакова депутатский запрос.

 

 

 

 

 

 

 

 

Как видите «проверка идёт до сих пор». Вот такая она Украина-2019! Правозащитник Виктор Заец говорит власти, кто украл, сколько украл, где и кому продал и кто сейчас там строит жилищный комплекс, а его за это в тюрьму.

Григорий Калетник, используя «схемы» и свое высокое положение, незаконно присвоил земельный участок площадью 10 гектаров по адресу г. Киев, с. Софиевская Борщаговка, ул. Соборная 126/16. Данный участок оформил на подставных лиц, о которых нам в ближайшее время будет известно и которые, мы надеемся, будут допрошены. Также информируем, что в настоящий момент на данном участке уже идет строительство ЖК «Софиевская сфера».

Как стало известно нашему интернет-изданию, председатель Апеляционного суда г. Киева Головачев Ярослав Вячеславович – близкий друг Константина Симоненко (сын первого секретаря канувшей в лету Компартии Украины Петра Симоненко). Как известно, екс-депутат Григорий Калетник тоже являлся членом КПУ. Поэтому, какое решение будет выносить коллегия судей Киевского апеляционного суда, догадаться не трудно. Ряд общественных организаций готовит заявление Президенту Украины, председателю Верховной Рады, директору ДБР, в которых будут настаивать на проверке делового партнерства Головачева-Симоненка, поскольку есть пока не подтвержденная информация о их совместном вымогательстве земельных участков у одного из председателей Вышгородского района Киевской области.

Когда ГПУ начнет охоту за представителями клана Калетников?

 

На фото (слева направо) Игорь Калетник, Григорий Калетник и Оксана Калетник – двоюродная сестра Игоря и племянница экс-регионала Григория Калетника, экс-народный депутат ВР от Компартии Украины

Вопиющие факты совершения кланом Калетников коррупционных преступлений и дальнейшая легализация средств полученных преступным путем, более двух лет остаются без внимания следователей и прокуроров. Подозрения не предъявлены, активы клана не арестованы.

После «Революции достоинства» новая власть объявила войну коррупции, но промедление со стороны Генеральной прокуратуры Украины в борьбе с преступниками, которые десятилетиями обворовывали народ Украины, уничтожали патриотов и продолжают свое сотрудничество со страной агрессором, скрываясь в РФ, сводит на нет все ожидания украинского общества на справедливость.

Прошло пять лет с момента бегства Януковича, однако действия Генеральной прокуратуры Украины, точнее ее бездействие, дает основания полагать, что «дело Януковича» продолжает жить.

Благодаря обращению Центра противодействия коррупции, Генпрокуратура начала досудебное расследование незаконного обогащения бывшего народного депутата от Коммунистической партии, экс-вице-спикера Верховной Рады Игоря Калетника под председательством которого прошло голосование за «законы 16 января 2014», а также экс-председателя Государственной таможенной службы Украины (Игорь Калетник работал в таможенных органах с 1995 года, возглавлял таможню с 2010 по 2012 годы).

Однако, несмотря на все напоминания и публикации в средствах массовой информации вопиющих фактов коррупционных деяний клана «Калетников» следователи и прокуроры, которые ведут дело, упорно не замечают или не хотят замечать в действиях Григория и его сынка Игоря Калетников состава преступления.

Прошло уже четыре с лишним года, а из Генпрокуратуры на все обращения и запросы средств массовой информации только один ответ «досудебное расследование уголовного производства №42014000000001216 продолжается. Подозрение никому не объявлялось».

С приходом нового Генерального прокурора Украины Луценко Ю.В. начала появилась было надежда, что у следователей и прокуроров откроются глаза на беспредел, который творил клан «Калетников» находясь во власти. Но, Увы!

И вот, как нам стало известно, ГПУ обращается к гражданам с просьбой сообщать о других известных им случаях вымогательства со стороны Калетника Г.Н. и связанных с ним лиц на электронную почту НАБУ press@nabu.gov.ua или по телефону горячей линии (044) 246 34 11.

Для топ-чиновников не поменяется ничего. Но этот шаг Зеленского повлияет на выборы в Верховную Раду.

В СМИ появились заголовки в духе: Зеленский требует, чтобы у чиновников конфисковали незаконно нажитое имущество. Конечно же, это понравится народным массам! Как будто мы смотрим новый сезон телесериала «Слуга народа».

Логика Голобородько такая же, как у среднестатистического гражданина Украины: у злодеев нужно отобрать, их нужно посадить, а отобранное — честно перераспределить. На этом и строится избирательная кампания партии Зеленского в парламент.

О том, к чему приводит такой подход, подробно описано в «Атлант расправил плечи» Айн Ренд, которая является манифестом либертарианства. Команда Зе называет себя либертарианской, но на самом деле это олигархический либерализм. Это значит, что «Слуга народа» защищает интересы нескольких хозяев-олигархов, но тщательно маскирует их под свободы и либерализм.

Президент Зеленский не занят выводом Украины из кризиса, планами по развитию государства. Он не говорит, как вырастет ВВП Украины и доходы населения при его президентстве. Его главная задача на данный момент — это выборы в Верховную Раду, на которых «Слуга народа» должны получить рейтинг 50%+.

Команда Зе собирается получить большинство в парламенте, поэтому её риторика носит пропагандистский характер. Зеленский бросается яркими заголовками, но за ними нет продуманного плана, как вывести Украину из нищеты.

Конечно же, Украина не увидит массовых конфискаций олигархического имущества. Ворон ворону глаз не выклюет.

Журналист Владимир Скачко записал видео, в котором подробно раскрывает
схему Петра Порошенко и Рината Ахметова «Роттердам плюс», благодаря
которой в офшоры ушли миллиарды долларов.
Я потерял связь с Владимиром Скачко несколько дней назад. Надеюсь, что с
ним все в порядке. Как известно, в
настоящее время он обвинен СБУ в угрозе целостности Украины. Расследование
схемы «Роттердам плюс» и стало истинной причиной возбуждения дела.

Видео здесь:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=198&v=-4MESh4Gou8

Привожу текстовую расшифровку видео Владимира Скачко:

Меня хотели подшить под дело Кирилла Вышинского. Но причина репрессий
совсем в другом. Я детально начал разбираться в схеме «Роттердам плюс», по
которой в Украину поставляется уголь.

В моем распоряжении оказались очень интересные документы вывода и ввода
денег в Украину. Именно это и является причиной давления на меня со
стороны СБУ.

Порошенко впервые прибегнул к подобной схеме еще в середине 90-х годов
прошлого века, когда в 1995 году начал обеспечивать свою фабрику «Рошен»
какао-бобами. Уже тогда он придумал предтечу схемы «Роттердам-плюс». Он
декларировал, что на международной бирже он покупает бобы самого высокого
качества, а на самом деле покупал самого низкого качества. А разницу он
клал себе в карман.

К 2016 году стал понятен принцип сотрудничества Порошенко с Международным
валютным фондом. Украине выдвигаются условия и она их безропотно
выполняет. Одним из главных условий МВФ было повышение тарифов за услуги
ЖКХ. На этом и решил разжиться Петр Порошенко. Именно так и появилась идея
«Роттердам плюс».

Суть схемы предельно проста. Уголь для своих нужд Украина покупает в
республиках Донбасса по цене 38 долларов за тонну, либо по 77 долларов у
России. Эти операции осуществляют офшорные компании, которые и проводят по
документам уголь по цене Роттердамской биржи от 130 до 150 долларов за
тонну. По этой цене либо напрямую, либо через специально созданные фирмы
уголь и попадает потребителям.

Где навар? Его прекрасно видно. 38 долларов за тонну донбасского угля или
77 за тонну российского. Почти 100 долларов наценки на каждой тонне. А это
очень серьезные суммы, учитывая что Украина ежегодно потребляет 25-27
миллионов тонн угля.
Чтобы сделать схему безальтернативной, Порошенко использовал нацбатальоны,
которые организовали блокаду республик Донбасса. После организации этой
блокады уже ни одна тонна угля из Донбасса не может легально войти на
территорию Украины.
Для надежности схемы нужны люди и структуры. Заниматься организацией схемы
Порошенко поручил своему армейскому другу Игорю Кононенко. В схеме также
участвуют глава Национальной комиссии, осуществляющей государственное
регулирование в сфере энергетики и коммунальных услуг, Дмитрий Вовк. Самое
непосредственное участие в схеме принял и владелец компании ДТЭК Ринат
Ахметов.
Дмитрий Вовк человек не случайный. Он работал в бизнесе Порошенко. Его
руками и внедрилась схема «Роттердам плюс». Олег Козенко назначен
ответственным за закупки угля и и сбор средств с населения и финансовой
отчетностью. Ну а через Ахметова проходит львиная доля донецкого и
российского угля. К этой схеме привлечена и крупнейшая энергетическая
компания «Энергосеть», владельцем которой является Дмитрий Крючков.
У меня на руках показания Крючкова адвокату, которые он дал, когда сбежал
из Украины. Как выяснилось, в январе 2015 года прошла встреча Георгий
Суркиса, Игоря Кононенко и Дмитрия Крючкова, на которой Кононенко озвучил
требование Порошенко делить прибыль «Энергосети» в пропорции 50 на 50.
Кононенко же были гарантированы необходимые условия для работы на
энергорынке. Но аппетит Порошенко, видимо, приходит во время еды. Когда
заработали схемы «Роттердам плюс», от Крючкова потребовали не только 50
процентов прибыли, но и 50 процентов собственности.
В итоге Дмитрий Крючков бежал в Германию, но длинная рука Петра Порошенко
настигла его и там. В настоящее время Генпрокуратура Украины требует
экстрадиции предпринимателя.
Дмитрию Крючкову тоже есть что рассказать. Он участник этих схем. Он на
своем микроавтобусе до отказа набитом деньгами, привозил навар на
«Ленинскую Кузню», где и сдавал на руки Игорю Кононенко. Тут же на
«Ленинской Кузне» разворовывали и государственный бюджет. Сюда же
поступали деньги - компенсации компаниям ДТЭК и «Центроэнерго» на покрытие
выросших в два раза тарифов. Эти деньги государство выделяло малоимущим на
покрытие выросших в 4 раза тарифов. Но эти деньги тоже попадали в руки
Петра Порошенко. Получается, что Петр Порошенко наживался дважды. Сначала
наживался на мошеннической схеме «Роттердам плюс», а второй раз на
государственном бюджете. А это суммы немалые. В 2018 году на компенсации
населению было выделено 57 миллиардов гривен.
Разумеется, схема бы не работала, если бы у Порошенко не было крыши в лице
Романа Насырова, возглавлявшего государственную фискальную службу. Именно
он покрывал все эти преступные схемы и по обналичивание денег и по выводу
за рубеж, где они оседали на офшорных счетах Порошенко и его команды.
У меня есть документы на руках, в которых показана вся эта цепочка. Как
деньги заходили в Украину, обналичивались и выходили из страны, оседая на
счетах. Я могу предоставить их генеральной прокуратуре, правоохранительным
органам. Но я уверен, что все в курсе этой схемы, но никто не будет ею
заниматься, пока у власти находится главный бенефициар схемы Петр
Порошенко.
В 2017 году НАБУ пыталась исследовать работу схемы «Роттердам плюс» на
некоторых предприятиях и ее участниках, но все дела были зарублены на
корню либо собутыльником Порошенко генпрокурором Луценко, либо по решению
судов под контролем Порошенко. Суды запретили НАБУ заниматься
хозяйственной деятельностью предприятий.
Ну а сегодня заработанные на криминальных схемах деньги Порошенко
использует для подкупа избирателей во время избирательной кампании.
Меня поразил не только масштаб коррупции, но и тот цинизм, с которым
Порошенко обогащает себя и свою команду. Порошенко подмял под себя все
государство, превратив его в инструмент для своего обогащения. Можем ли мы
доверить ему страну еще на один пятилетний срок?

«Кузня на Рыбальском» при Порошенко купила у России материалов на 160 бюджетных миллионов

Украинский политик и бизнесмен Сергей Левочкин, который в 2010-2014 годах занимал пост главы Администрации Президента, через офшорную компанию рассчитывался за услуги, которые оказывал киевской власти американский политтехнолог Пол Манафорт. Об этом сообщает «Громадське» со ссылкой на материалы, представленные на процессе по делу Манафорта в Александрии (штат Вирджиния, США).

Среди доказательств были два письма, в которых Манафорт требовал расчетов по долгам.

11 октября 2011 года он обратился к SL и YN, заявив, что по условиям контракта между двумя кипрскими фирмами Leviathan Advisors и Telmar Investments первая должна была оплатить второй 4 171 481 евро, текущий долг составлял 700 045 евро.

Свидетель по делу, бывший партнер Манафорта Рик Гейтс пояснил, что SL – это Сергей Левочкин, а YN – его сестра, народный депутат от Партии регионов Юлия Левочкина (Новикова). Деньги должны были поступить в качестве оплаты консалтинговых услуг.

Адвокаты Манафорта рассказали в суде, что использование офшорных кипрских фирм для расчетов было требованием украинских партнеров их подзащитного.

«Громадське» отмечает, что до выборов президента Украины 2010 года суммы контрактов были относительно небольшими, но затем Манафорт оперировал миллионными суммами. Так, в апреле 2013 года он требовал от Левочкина уплаты $4 446 125 за один месяц работы его команды по трем контрактам, один из которых был связан с делом Юлии Тимошенко.

«Пожалуйста, не разочаровывай меня, не плати по частям. Мне нужно все и сейчас. Обещаю не беспокоить тебя некоторое время, если заплатишь полную сумму в мае», – написал Манафорт Левочкину.

Согласно материалам обвинения, услуги Манафорта оплачивали различные группы в окружении президента Виктора Януковича. Так, Сергей Тигипко платил за лоббистские проекты в ЕС и США, Андрей Клюев – за социологические опросы, а Борис Колесников – за работы по развитию Партии регионов.

Ранее SKELET-info сообщал, что Окружной административный суд Киева вынес решение о том, что глава НАБУ Артем Сытник и нардеп Сергей Лещенко совершали неправомерные действия, разглашая информацию о Манафорте.

В тему: Украинские олигархи перевели Манафорту миллионы


ИСТОЧНИК

Україна продовжує стрімко занурюватися у прірву кримінального свавілля. Приземлення може опинитися настільки жорстким, що попередні три роки новітньої історії здаватимуться квіточками...

Здавалося б, що спільного мають вулична акція праворадикалів-націоналістів, яка відбулася днями біля заміського маєтку Петра Порошенка за ініціативи Азовського руху й активної підтримки ВО «Свобода», і «Правим сектором», з побиттям і вбивством, що відбулися в Маріуполі два тижні тому? Але ж зв'язок найбезпосередніший, хоча й зовсім не очевидний для більшості.

 

15 травня в Приморському районі Маріуполя було знайдено труп 18-річного хлопця з ознаками насильницької смерті. Тіло загиблого з різаними ранами й ударами було виявлено в канаві біля моря. Того ж дня в поліцію надійшло ще два повідомлення про напади на молодих людей, що спричинили тяжкі наслідки. Обидва було скоєно напередодні вночі. Про ці події традиційно сухо, канцелярською мовою згадала у своєму черговому повідомленні прес-служба поліції Донецької області.

Вбивство у Маріуполі та брехня начальника поліції Аброськіна

Начебто рядовий випадок для нинішньої України, яка вже звикла до всього. Однак за кілька днів у блогах інтернет-видання «Кореспондент» з'явилася інформація про причетність до насильницьких дій щодо маріупольців службовців полку «Азов». Паралельно з цією публікацією аналогічні повідомлення від місцевих жителів почали масово надходити й у редакцію місцевого сайту 0629.

Журналісти одразу звернулися по коментарі до начальника ГУ Нацполіції в Донецькій області В'ячеслава Аброськіна, а також до прес-служби «Азова». Останні відмовилися від відповіді, а поліцейський генерал поспішив запевнити громадськість у тому, що двоє злочинців, які не мають стосунку до силовиків, здалися з повинною й перебувають під вартою.

В ході власного журналістського розслідування авторові цих рядків вдалося з'ясувати деякі подробиці події й навіть імена основних підозрюваних.

Аброськін однозначно бреше, а куратори «Азова» у владі наразі наполегливо намагаються зам'яти потенційний скандал, не гребуючи жодними засобами. Колишні керівники полку Національної гвардії — нинішні народний депутат Андрій Білецький та заступник міністра МВС Вадим Троян — докладають усіх зусиль для того, щоби вплинути на маріупольську поліцію.

Здається, що інформація зі згаданого мною блогу про те, що Білецький нібито навіть погрожував керівництву маріупольської поліції збройним штурмом, не далека від істини. Річ у тім, що до злочину причетні не останні люди в рядах «Азова».

За інформацією моїх інсайдерських джерел, картина події в ніч на 15 травня виглядала приблизно так.

Кілька бійців полку Нацгвардії, які за визначенням не є поліцейськими, нібито задумали провести рейд із боротьби з наркозлочинністю. Таким чином під гарячу руку азовців потрапив житель Маріуполя Микола Ліготський, який піддався жорстокому побиттю. Жертва правового свавілля, не витримавши тортур, назвав своїм мучителям ім'я і координати учня місцевого будівельного коледжу, нібито драгдилера Данила Савченка. За деякий час азовці взялися і за нього. Однак «наркоборці» не розрахували своїх сил і закатували хлопця на смерть. Причому, за наявною в мене інформацією, студент піддався витонченим тортурам. Об його тіло гасили недопалки цигарок, а на трупі убитого було виявлено безліч ножових порізів, зокрема в інтимних місцях. Ліготському ж вдалося вижити, але спілкування з доблесними «воїнами» коштувало йому кількох переломів і видаленої хірургами селезінки.

Бердянське дежа вю

Ба більше, після всього, що сталося, трапився конфлікт між самими азовцями. Один з учасників кривавої події Островський О. А. звинуватив своїх товаришів у надмірній старанності під час тортур маріупольців. У відповідь вони побили його й підстрелили з травматичної зброї. Потерпілому довелося лягти в лікарню. Кримінальне провадження за цим фактом зареєстровано поліцією під номером 12017050790001450.

Цей епізод жваво викликає в пам'яті вбивство колишнього бійця «Азова» Артема Меркулова своїми ж товаришами по службі в одному з нічних клубів Бердянська в ніч з 3 на 4 липня 2015 року. Тіло загиблого було знівечене до невпізнання. Місцеві правоохоронці тоді відзвітували, що особи двох убивць, таких собі АТОшників у камуфляжі, були ними встановлені, але обидва вони переховуються.

Загиблий у Бердянську місцевий житель і колишній боєць «Азова» Артем Меркулов

Неофіційна частина цієї інформації є набагато цікавішою. До жорстокого побиття та вбивства міцного 25-річного хлопця, жителя Бердянська, який раніше звільнився з «Азова», були причетні не двоє, а більша кількість людей. Зіньковський та Кутінов, оголошені поліцією в розшук, були просто призначені «стрілочниками». Прямий стосунок до трагедії мали також Олександр Пастух та Сергій Значко (прізвисько Значок), відомі як «троєщинські терористи». У серпні 2004 року вони у складі групи з чотирьох осіб влаштували два вибухи на київському ринку, які спричинили людські жертви, за що були засуджені до 14 років позбавлення волі.

Завдяки перемозі Майдану Пастуху та Значку вдалося звільнитися на чотири роки раніше за встановлений термін — як «політв'язням». Деякий час по тому обидва спливли в так званій Метеослужбі — напівлегальній структурі, що завідувала в «Азові» внутрішньою безпекою. Сьогодні вона природним чином перетворилася на службу безпеки партії Білецького «Національний корпус». Значок зараз там є головним «дізнавачем» і правою рукою керівника.

Конфлікт між азовцями й Меркуловим, за твердженнями моїх співрозмовників, стався після того, як останній виказав своїм колишнім побратимам невдоволення методами, за допомогою яких воїни-«захисники» господарювали в його рідному місті. Зокрема, йшлося про масове «віджимання» автомобілів з місцевих штрафстоянок, яким керував в «Азові» відомий читачам з моїх попередніх журналістських розслідувань Сергій Коротких (Боцман). Сьогодні про Меркулова згадують хіба що рідні та активісти в соцмережах. Винних покарано так і не було.

Але повернімося до подій у Маріуполі в травні поточного року.

Приховування злочинів азовців: схеми та обличчя

Підозрюваних у вбивстві було затримано правоохоронцями за гарячими слідами, але, під тиском колег з «Азова» та їхнього керівництва, було відпущено з райвідділу. З повинною двоє з них з'явилися вже пізніше — після того, як високі покровителі полку провели переконливу бесіду з начальством тамтешньої поліції. Причому бійців Нацгвардії, які проштрафилися, було звільнено з «Азова» заднім числом, що і дало можливість Аброськіну цинічно, з глузуванням заявити журналістам таке: «Я можу сказати, що на цей момент кримінальне провадження розслідує слідче управління поліції. Це означає, що вони на цей момент не є і не мають стосунку ані до Збройних сил України, ані до Національної поліції, ані до Національної гвардії».

 

Очевидно, що схема відбілювання репутації полку з наступним розвалом кримінальних справ використовується керівництвом «Азова» не вперше. Наприклад, подібна спроба була зроблена в липні минулого року — коли СБУ була знешкоджена банда, яка грабувала банківських інкасаторів. Спочатку в полку відмовлялися підтверджувати інформацію про причетність його бійців до пограбування, паралельно озвучену СБУ, прокуратурою й навіть Нацгвардією. Лише за тиждень Білецький зважився публічно назвати грабіжників «паршивими вівцями». Та й то, лише тому, що не вдалося своєчасно «повирішувати» всі питання з правоохоронцями.

Нагадаю, раніше я вже писав про те, що у справі про банду грабіжників інкасаторів фігурувало прізвище тодішнього командира полку «Азов» Ігоря Михайленка (Черкас). Свого часу час навіть ходили чутки, що він був змушений ховатися за кордоном, потім — що він неофіційно перебуває на «азовських» базах, а з недавніх пір, як я повідомляв на своїй сторінці у Facebook, Михайленка бачили вже і в Києві. Очевидно, що зусилля глави «Метеослужби» полку «Азов» Михайла Іванюка (Булата) щодо розвалу кримінальної справи не були марними.

Окрім прізвища Островського мені стали відомі ще кілька імен людей, які мали безпосередній стосунок до трагічних подій у Маріуполі. Зокрема, затриманих на сьогодні двоє: Мотика А. К. (позивний Дніпрянин) і Горбатенко П. О. (Ролло). Саме вони нібито прийшли здаватися в поліцію. У кримінальному провадженні також фігурує прізвище Круковського Д. О., а також позивні Кривий, Якір і Роммель.

Керівництво «Азова» недарма побоюється скандалу. Адже Ролло, як і вищезгаданий Черкас, зовсім не рядовий боєць. Петро Горбатенко ні багато ні мало командир 3-ї роти 1-го батальйону полку «Азов», відзначений нагородами МВС України за участь в боях під Широкіно. Ролло також встиг засвітитися у ЗМІ. Причому йому приділили увагу як українські, так і ворожі журналісти.

Я навмисно згадую у статті про бойові заслуги Горбатенка, щоб не здатися упередженим навіть в очах того прошарку суспільства, який щиро вважає, що наявність статусу УБД, тим більше нагороди за підписом Авакова або Порошенка, апріорі дає їх носію моральне право на будь-яке свавілля. Навіть якщо подібне траплялося в тилу, а не в зоні бойових дій. Наприклад, в Маріуполі чи Бердянську.

Саме на таких «правдоборців» зокрема й була розрахована акція націоналістів біля заміського будинку Порошенка, ініційована Азовським рухом. Як відомо, сам президент України в той час перебував з робочим візитом у Берліні.

Формальний привід для проведення заходу — прагнення домогтися від президента підписання закону про амністію для учасників АТО. Фактично ж Білецький і Ко вирішили таким чином прикрити своїх однополчан, які криваво наслідили в Маріуполі. «Свобода» і «Правий сектор» були використані ним втемну — в обмін на можливість вкотре заявити про себе громадськості.

Взагалі, останнім часом підопічні Білецького настільки відбилися від рук, що вже докучають своєму головному покровителю — міністру МВС. Користуючись цілковитою безкарністю, лише за останній місяць азовці двічі добряче відзначилися в Маріуполі. Наприкінці квітня прес-служба ГУ Національної поліції Донецької області повідомила журналістів про службову перевірку, що проводиться правоохоронцями з метою з'ясування інформації про бійку бійців полку зі студентами-іноземцями. Також зовсім нещодавно за участю службовців Нацгвардії з «Азова» сталася бійка в маріупольському барі «Барбарис».

Такі кадри ще «навирішують»...

Втім, не менш привільно почуваються підопічні Білецького та Коротких у будь-якому куточку України. Зокрема й у столиці.

На відео, розміщеному в Twitter, можна побачити трьох молодих людей і дівчину, які веселяться на Майдані п'ятничним вечором півтора тижня тому. Впадає в очі пістолет на поясі в одного з них.

 

Звісно, якщо на «травматик» є відповідний дозвіл, то носити його відкрито законом не забороняється. Проте фахівці наполегливо не рекомендують виставляти зброю напоказ з кількох причин, зокрема щоб не бентежити перехожих. Згадайте, як обурювалася громадськість поведінкою Іллі Ківи, який взяв моду носити пістолет за поясом. До того ж, судячи з нещодавнього інциденту в Маріуполі, дехто з азовців легко пускає в хід зброю за першої-ліпшої можливості. Також не виключено, що і ствол вогнепальний, і дозволу на нього немає.

Взагалі, прагнення до показухи — відмітна риса фаворитів Білецького. Про це можна судити вже хоча б за змістом сторінки, на якій розміщено це відео. Її веде дівчина або дружина одного з героїв ролика, колишнього кримського міліціонера Сергія Коровіна, яка знімала запис. Дві поїздки на елітний відпочинок — в Рим і на Шрі-Ланку — протягом лише декількох місяців, бари, фітнес-клуби, кегельбан, квадроцикли, коштовна зброя, що зветься співмешканкою Коровіна не інакше як «іграшки», — так під час війни й економічної кризи в країні живе охорона Білого вождя і Боцмана.

Вже колишній боєць НГУ Коровін, відомий в «Азові» під псевдо Хорст, служив в особистій охороні у комбата Білецького практично з моменту створення батальйону. Приблизно рік тому він перейшов на службу до колишнього російського неонациста, а пізніше азовця Коротких — Боцмана, в зареєстровану на останнього комерційну структуру (під «дахом» МВС) «Відділ охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України».

ро становище Коровіна в «Азові» та його цінності для покровителів полку у верхах свідчить хоча б той факт, що на парламентських виборах восени 2014 року ім'я та прізвище Хорста значилися у списку кандидатів від партії Яценюка-Авакова «Народний фронт» по мажоритарці в Донецькій області. Окрім Коровіна в ньому було ще четверо кандидатів. Двоє з них — Микола Кравченко і Степан Головко — сьогодні входять до Вищої ради «Національного корпусу», а Вадим Троян нещодавно обійняв пост заступника міністра внутрішніх справ України.

Показово, що, відповідно до зізнання вдови загиблого Ярослава Бабича Лариси, яке було дане авторові цих рядків під час підготовки статті, саме Сергій Коровін наполегливо переконував патологоанатома, який робив розтин тіла покійного, в тому, що головний юрист «Азова» повісився через необережність, задовольняючи статевий потяг у збочений спосіб.

Друг Хорста, який засвітився на відео з пістолетом, теж із так званих боцманят. Це Микола Васильєв з позивним Сгущенка. За неперевіреною інформацією, він значився в 4-й роті «Азова», але в реальних бойових діях участі не брав. Сьогодні Васильєв, виходець із Москви, знайшов себе в ГО «Зірка», що позиціонується дочірньою організацією Цивільного корпусу «Азов» і «Національного корпусу», яка бореться з незаконними забудовами. Ця філія Азовського руху, знову ж таки, зареєстрована на Коротких.

Відповідальним за акції «Зірки» є ще один колоритний персонаж, також виходець з Росії Юрій Іонов, відомий під прізвиськом Таксист. Цей скінхед, виходець із Луганська, який тривалий час жив у Москві, є членом маргінального неонацистського угруповання Misanthropic Division. Сторінка Іонова в Instagram є ще більш примітною, ніж сторінка дівчини Хорста. Втім, по той бік так званої лінії розмежування Таксист відомий ще більш пікантними фотографіями...

Один із засновників «Азова», автомайданівець Ярослав Гончар ще у 2014 році заявляв таке: «Я і ще 15 бійців вийшли зі складу батальйону через незгоду, зокрема й ідеологічного плану, з діями командирів та їхніх підручних. Замість бойових дій вони займаються мародерством і грабежами. При мені з дачі дружини Януковича Людмили в селищі Урзуф було вивезено дві вантажівки з награбованим майном. З мисливських угідь Януковича в Стародубівці теж було викрадено майно. Коли я заявив про неприпустимість таких дій і відкритої підтримки націонал-соціалізму в батальйоні, мене зв'язали й кинули в підвал. Там мене катували. Ті, хто заявляє, що батальйон «Азов» білий і пухнастий, нахабно бреше. Батальйон перетворився на банду, туди беруть тільки крайніх правих. Якщо людина не дотримується націонал-соціалістичних переконань, в «Азов» її не візьмуть».

Герой від «героя» різниться

Як показав час, це не було порожніми словами. За приблизними підрахунками, за останні три роки особовий склад «Азова» оновився на 95%. Зі справжніх патріотів-добровольців перших хвиль набору в цій структурі сьогодні не лишилося майже нікого. Вони або звільнилися чи демобілізувалися, або загинули від рук бойовиків ЛНР/ДНР, або були вбиті своїми ж «побратимами».

Все це аж ніяк не заважає Білецькому і Ко на повну використовувати славне ім'я полку в меркантильних цілях. Так само, як і відмазувати своїх підопічних «мокрушників» від кримінальної відповідальності, прикриваючись вимогами ввести амністію для АТОшників.

Проблема з репресіями влади щодо учасників добровольчого руху в країні справді є. Однак народний депутат Білецький серед активних захисників тих, кого українська громадськість відносить сьогодні до політв'язнів, за останні три роки помічений не був.

Нагадаю, що згідно із законопроектом, ухваленим ВРУ, але ще не підписаним президентом, амністія не пошириться на осіб, які вчинили тяжкі, особливо тяжкі, а також корупційні злочини. З іншого боку, в державі, в якій «закон, як дишло», реалізація цих норм може набути будь-яких, найнесподіваніших форм.

Всі ми чудово пам'ятаємо, як рік тому генеральний прокурор Юрій Луценко натиснув на суддів, щоб ті звільнили екс-комбата «Айдара» Валентина Лихоліта (Батю), підозрюваного в тяжких злочинах, під ... «слово честі воїна». Притому що раніше суд вже обрав тому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тож серйозно розраховувати на те, що в разі набуття вищевказаним законопроектом чинності той же Білецький з Трояном не будуть позбавлені відповідальності за корупційні діяння, не доводиться. Протягом останніх трьох років війни за ширмою «Азова» безсоромно наживалися на всьому, що погано лежить, — від регулярного відбирання зарплат у своїх же підлеглих до торгівлі зброєю, виділеною на АТО.

Капітали на крові

Річ у тім, що практично з моменту заснування «Азова» верхівка міліцейського спецбатальйону неофіційно обклала своїх бійців чимось на зразок оброку. Так, із зарплати разом з компенсацією за «бойові» азовці мали віддати на потреби рідного підрозділу половину. Близько 4000 грн щомісяця з тих, які бійцям нараховувалися на картку МВС, в добровільно-примусовому порядку чорною готівкою поверталося в полк. Такий «відкат» переважно виправдовувався тим, що потрібно виплачувати зарплати в тому числі й офіційно не оформленим побратимам. Хоча чисельність зареєстрованих бійців ніколи не дорівнювала зареєстрованим. Коли «Азов» був міліцейським підрозділом, співвідношення між першими й другими становило приблизно 250 до 80–90, а восени 2014-го — 530 проти 150 відповідно. Сьогодні «Азов» входить у структуру Нацгвардії й налічує вже до 1300 штиків. Однак схеми залишилися колишніми. Із зарплати, яка становить в залежності від вислуги від 12 до 14 тис. грн, бійцям залишається приблизно «червонець».

Ця інформація, окрім приватних бесід автора статті з самими азовцями, підтверджується і документально. Мені достеменно відомо про існування щонайменше трьох заяв від ошуканих бійців, які заявили на своє командування в прокуратуру. Все це легко перевіряється, адже заяви були зареєстровані прокуратурою в січні 2015-го, до того, як були перенаправлені для подальших розглядів до ГУ УМВС в Київській області — до одного з безпосередніх кривдників заявників Трояна.

Гадаю, пояснювати, в чиїх кишенях осідають мільйони неврахованих, в буквальному сенсі кровно зароблених гривень, не потрібно. Згадаю лише про те, що у вересні-жовтні 2014-го, коли Білецький, Троян, Коровін та інші азовці-народнофронтівці балотувалися до Верховної Ради, зарплати бійцям взагалі не виплачувалися. Борги погасили лише під кінець року, та й то лише тим, хто погодився продовжити службу вже в Нацгвардії.

Таємниця конфлікту Білецького з НГУ

З переходом полку «Азов» під командування Нацгвардії пов'язана ще одна темна історія. Йдеться про нестачу трьох сотень (!) раніше виданих міліцейському підрозділу одиниць зброї, що розкрилася під час переведення майна полку на баланс НГУ. Зброя просто випарувалася. Ясна річ, що в Нацгвардії відмовилися брати на себе відповідальність за крадіжку, а зникла зброя так і лишилася на совісті ГУ УМВС у Київській області. Завдяки високим покровителям «Азова» у владі, а також досконало засвоєній Білецьким тактиці «контрпіару», за цим фактом навіть не відкрите кримінальне провадження, хоча про нього добре відомо у військовій прокуратурі та СБУ зокрема!

Саме боязнь покарання за свої минулі й нинішні зловживання посадовим становищем, а не якісь високі помисли, спонукала діяти на випередження й публічно заявити про те, що на керівних постах в НГУ сьогодні перебувають відверті сепаратисти й корупціонери. Злодій завжди голосніше за всіх кричить «тримай злодія».

Совок forever?..

Доволі точну характеристику полку, який перетворився на особисте ОЗУ Білецького, дала журналістам «Радіо Свобода» український громадський активіст і політичний психолог Богдана Бабич: «Нинішній «Азов», на мій погляд, перетворився на організоване злочинне угруповання для заробляння грошей, яке лише прикривається націоналізмом, щоб привабити праворадикально налаштовану молодь й «грати м’язами».

І з цим терміново треба щось робити. Інакше навіщо тоді був Майдан та криваві події, що послідували за ним, кінця та краю яким не видно й сьогодні?

Мені жваво пригадується той недавній іще час, коли вся Україна цілком обґрунтовано жахалася рабського менталітету виборців Януковича і ПР, жителів регіону, в якому, зокрема, були можливі вугільні «копанки», а на державних шахтах людям з «крутим характером» місяцями могли не виплачувати зарплати. З огляду на це само собою постає запитання: як можна назвати тих українців, які, гордо називаючи себе воїнами, дозволяють «кидати» себе на гроші під час війни? Бандити й корупціонери — вони в усі часи були. Тільки ось межі їхньої вседозволеності в кінцевому підсумку визначає сам народ...

P. S. 28 травня поточного року, під час підготовки цієї статті, головний військовий прокурор України Анатолій Матіос в телеефірі підтвердив інформацію про участь двох бійців полку «Азов» у вбивстві людини в Маріуполі: «Вони не були на лінії АТО, а на третій лінії оборони. Вбивства коїлися з умислом, вони не були побутовими. Це страшні речі, їх не можна озвучувати щодня, тому що вони підривають віру в тих, хто захистив державу. «Азов» в тому числі звільнив Маріуполь. Рівень насильницьких злочинів із застосуванням зброї тими, хто володіє нею на законних підставах, не зменшується...».

Артем Фурманюк Журналіст