Укрaїнa зрoбилa вeликий крoк впeрeд у сфeрi прoзoрoстi тa eфeктивнoстi дeржзaкупiвeль.

Укрaїнськa систeмa eлeктрoнних дeржaвних зaкупiвeль Prozorro є вoлoдaрeм мiжнaрoднoї прeмiї у сфeрi зaкупiвeль World Procurement Awards (WPA) у нoмiнaцiї Public Sector. ЇЇ викoристaння дoзвoляє зaoщaджувaти мiльярди, a тo i дeсятки мiльярдiв гривeнь.

A нeщoдaвнo в Укрaїнi рoзпoчaв рoбoту нoвий iнструмeнт кoнтрoлю зaкупiвeль в систeмi ProZorro - мoнiтoрингoвий пoртaл DoZorro.

Вiн є свoєрiднoю «книгoю скaрг», дe мoжнa зaлишити звoрoтнiй зв’язoк дeржaвнoму зaмoвнику чи пoстaчaльнику, якi прaцюють в систeмi ProZorro, oбгoвoрити тa oцiнити умoви зaкупiвлi, прoaнaлiзувaти зaкупiвлi oкрeмoгo дeржaвнoгo oргaну чи устaнoви, a тaкoж пiдгoтувaти тa пoдaти oфiцiйнe звeрнeння дo кoнтрoлюючих oргaнiв.

Нa oснoвi oцiнoк пaртнeрiв тa вiдгукiв прo них, будe aвтoмaтичнo фoрмувaтися рeйтинг пoстaчaльникiв тa зaмoвникiв, нaскiльки нaдiйним є кoжeн з них. В пoдaльшoму вiдгуки прo дeржзaкупiвлi плaнують нaкoпичувaти тa aнaлiзувaти. A виснoвки тa рeкoмeндaцiї нaпрaвлятимуть дo Дeржaвнoї фiскaльнoї служби i дo Нaцaгeнтствa з питaнь зaпoбiгaння кoрупцiї.

Нa мoю думку, ствoрeння пoдiбнoї плaтфoрми є дужe кoриснoю спрaвoю. Aджe тaм нe лишe систeмaтизується iнфoрмaцiя прo пoстaчaльникiв тa зaмoвникiв, a й з’являється рeaльнa мoжливiсть дoступу дo дiєвих юридичних iнструмeнтiв oскaржeння сумнiвних зaкупiвeль.

Впeвнeний, щo зaвдяки дaнoму iнструмeнту кoнтрoлю дeржзaкупiвeль рoбoтa в систeмi Prozorro стaнe нaбaгaтo eфeктивнiшoю.

В середині серпня я написав статтю «В Укрпошті знову брешуть - тепер про публічне акціонерне товариство в І кварталі 2017 року». В ній було доведене, що слова гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського про те що в першому кварталі 2017 року “Укрпошта” стане публічним акціонерним товариством - є зухвалою брехнею (є інтерв’ю цього базікала, де він обіцяв закінчити корпоратизацію навіть до 2017 року).

Наприкінці жовтня, Ігор Смілянський, немов би нічого не сталося, «відтермінував» строк корпоратизації «Укрпошти» на півроку, і заявив що вона буде завершена до серпня 2017 року.

Цікаво, чи знають вже про це в Кабміні та Міністерстві інфраструктури? Принаймні працівникам Укрпошти нічого про це невідомо. Хочу нагадати, що графік корпоратизації Укрпошти затверджує Міністр інфраструктури.

Виникає запитання: чому цей процес зробили закритим від суспільства? Графік корпоратизації ховають як секретний документ. Втім, народ України має бути впевнений, що Укрпошту в українців не вкрадуть так само як свого часу вкрали Укртелеком, і тому в суспільстві існує потреба здійснення громадського контролю за процесом корпоратизації стратегічного держпідприємства.

Така потреба посилюється тим, що недосвідченого менеджера Смілянського, який не зміг здійснити корпоратизацію у встановлений термін, було обрано на посаду гендиректора Укрпошти в закритому режимі, а його зарплата 333400 грн. спонукає до контролю за адекватністю його управлінських рішень.

Як тільки Смілянський заступив на посаду, міністр інфраструктури Володимир Омелян на сторінці в Facebook написав, що для нього "ключовим завданням є корпоратизація". І ось, ключове завдання вчасно невиконане.

Чи буде покараний Ігор Смілянський? Зрив виконання ключового завдання передбачає розірвання контракту з цим горе-керівником. Як би там не було, вже за 4 місяці його невдалого керівництва сформувалося чітке переконання, що чим швидше його звільнять з посади гендиректора Укрпошти, тим менше лиха очікує держпідприємство.

Олег Левчук, http://blogs.ukrhome.net/view/84739/

Оскільки на сьогодні відсутня довіра українців до вітчизняної економіки, насамперед до її фінансового сектору, влада намагається забрати у людей гроші штучними, адміністративними методами. 

За оцінками економістів, на руках в українців – $ 100 млрд. Оскільки через кризу в банківському секторі, обвал гривні, підрив авторитету в кредиторів, населення абсолютно не довіряє вітчизняній економічній системі і ніколи добровільно не віддасть в її розпорядження свої кошти, влада не вигадала нічого кращого, ніж забрати у громадян своєї країни заощадження. Зухвало, по-грабіжницьки забрати.

На це зараз повністю сфокусована фінансово-економічна політика держави. Так, штучно підвищуються ціни на життєво необхідні товари й послуги, через що люди змушені витрачати накопичені заощадження, адже за відсутності індексації заробітних плат і пенсій їхніх доходів не вистачає. Через штучне стримування курсу валют, в яких населення зберігає заощадження, плюс штучний дефіцит гривні, люди змушені конвертувати заощадження за заниженим курсом, а купувати товари й послуги за цінами, які в два і більше разів перевищують курс продажу долара. Так вимиваються валютні накопичення. При цьому основним покупцем долара є держава – сьогодні це фактично єдиний гравець на Міжбанку.

Для того щоб змусити покласти гроші в банк, людям пропонують задекларувати власне майно. При цьому задекларованими вважаються лише покладені в банк гроші. У разі нерозміщення грошей на депозитах у банках влада хоче обкладати 30-% податком різницю між витраченими коштами (тобто, заощадженнями) і заробленими. Ціна товару, таким чином, збільшиться на третину.

Крім того, на встановлення тотального контролю над фінансами українців вказує і проект змін до Податкового кодексу України. Зокрема, в перехідних положеннях передбачається розкриття банківської таємниці щодо будь-якого громадянина України – органам прокуратури, СБУ, Національному антикорупційному бюро, державній фіскальній службі. Це вперше йдеться про розкриття банківської таємниці щодо фізичних осіб – раніше така вимога поширювалася виключно на юридичних осіб або підприємців. Все це дає важелі додаткових зловживань з боку фіскалів та правоохоронних органів, хоча їм і до цього не складало жодних проблем отримати відповідні дані в рамках кримінального провадження.

Світові тенденції, справді, зараз рухаються до розкриття банківської таємниці. Проте перед цим кожна країна ставить за мету налагодити довіру бізнесу до держави, вдосконалити законодавче забезпечення, впровадити ефективне адміністрування податків, вдосконалити грошово-кредитне регулювання. В Україні все це наразі відсутнє, тому додатковий податковий тиск може викликати абсолютно протилежний ефект, ніж очікується.

А от зміни до Податкового кодексу щодо обслуговування заможних фізичних осіб, несуть ризик тінізації фінансових потоків та виведення бізнес-активів із України. По-перше, є великий сумнів, що власник крупної компанії, з річним обігом в мільйони й мільярди гривень, від яких уже й так надійшли в державну казну чималі податки та збори, віддаватиме ще й частину власного заробітку. Фактично, йдеться про подвійне оподаткування – отже, додатковий податковий тягар. Цілком можливо, що бізнесмени підуть шляхом тінізації фінансових потоків, від чого надходження до державної казни лише зменшаться. Є й інший варіант – вони не захочуть гратися в абсолютно невигідні їм податкові ігри й виведуть активи в країни, де податковий клімат більш сприятливий.

На сьогодні в Україні великих платників податків – близько 1,5 тис. У Києві, до прикладу, в 2014 році лише 108 громадян зареєстрували доходи, що перевищують мільйон гривень, хоча в 2013 році їх було в 14 (!) разів більше.

Нагадаємо, відповідний законопроект вводить нове поняття «заможна» особа. Такою особою вважається: власник великого платника податків; власник 20 і більше відсотків статутного капіталу іноземної компанії з доходом від 10 мільйонів євро в рік або чий дохід за рік перевищує 50 мільйонів гривень. Тепер їх зобов’язують подавати річні декларації про майновий стан і доходи, а у випадку несвоєчасного подання декларації вони сплачуватимуть штраф у розмірі 10 % від суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб.