хочу сюди!
 

Lina

37 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Діяльність київського фотоклубу «9х12». Частина 1. До 2014.


 

Фотоклуб «9х12»

(Київ)

         Фотоклуб засновано у 1997 році. На відміну від подібних об’єднань він був започаткований як фотоклуб-школа, тому склад учасників постійно оновлювався. До 2005 року більшість учасників складали люди, які серйозно займалися фотографією не більше трьох років. За час діяльності у ньому перебувало більше трьохсот захоплених фотомистецтвом аматорів і професіоналів. Учасники клубу неодноразово брали участь і виборювали нагороди на міжнародних і вітчизняних фотоконкурсах. Багато вихідців з «9х12» пов’язали себе з професійною фотографією.

         З 2003 року члени фотоклубу «9х12» постійно брали участь у конкурсах і фототурнірах українського журналу «dFOTO» і багаторазово перемагали в них, були учасниками конкурсу «Мій Canon» (дипломи, участь у підсумкових виставках). Фотоклуб брав постійну участь у щорічних міських конкурсах і виставках художньої самодіяльності на рівні району і міста, нагороджувався дипломами і почесними грамоти за фотороботи від органів місцевих адміністрацій Києва.

З 2005 року фотоклуб почав регулярно організовувати колективні і персональні фотовиставки як своїх членів, так і фотографів і фотоклубів з усієї України та з-за кордону. Ми їздимо майже на всі відкриття своїх фотовиставок в інших містах України і за кордоном. Клуб «9х12» регулярно організовує фотопленери і фотомандрівки, бере участь у подібних заходах в Україні, Польщі, Словаччині, Чехії, Литві, є співорганізатором міжнародних фотосалонів і фотофестивалів. Клуб веде електронну розсилку новин про фотографічні події в Україні та за кордоном.

На клубних зустрічах відбуваються обговорення фоторобіт, фотопроєктів і проходять заняття навчальної групи. Вік учасників клубу не обмежується. Навчання у фотоклубі безкоштовне.

Фотоклуб збирався за такими адресами: 1997–2004 рр. вул. Васильківська, 2А, 20042012 рр. вул. Академіка Корольова, 5А, 2013 р. Бесарабська площа, 5, з 2014 р. пр-т Володимира Івасюка, 18 цнттм «Сфера».

Телефон фотоклубу для контактів: 8 066 217 91 88. Сторінки в Інтернеті: http://photo.i.ua/user/595614/

E-mail: [email protected]

 

Наш літопис

Виставки, фестивалі, пленери, конкурси та інші фотоподії за участі фотоклубу і його членів.

2005 р., квітень – травень. Виставка «Фотоновели», Юрій Туманов. Національний музей літератури України, Київ.

2005 р., вересень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Homo et orbis». Галерея Фонду сприяння розвитку мистецтв, Київ.

2005 р., грудень – січень. «Ірак очима миротворця», Корж Олександр. Галерея Фонду сприяння розвитку мистецтв, Київ.

2006 – 2008 рр., травень. Колективні фотовиставки клубу «9х12» в експозиціях на фестивалях фотоклубів України під час Київських Фотоярмарків.

2007 р., травень. Показ клубної фотоколекції у київському клубі «Ікар».

2007 р. З цього року клуб бере участь у міжнародних фотоконкурсах у Рівному, відвідує відкриття післяконкурсових виставок і мініпленери в ці дні: «Фотобієналє», «Фотовернісаж на Покрову 2007», «LifePressFoto», «Кубок Рівного». У 2007 р. і у 2016 р. Чекановський Андрій – член журі «Фотовернісажу на Покрову». Розпочали демонстрацію виставок за результатам конкурсів «Фотовернісаж на Покрову» в Києві.

2007 р., серпень. Виставка «Одним кадром», Вадим Докторов. Галерея Фонду сприяння розвитку мистецтв, Київ, вул. Фролівська, 1/6.

2007 р., вересень. Колективна виставка клубу «9х12» «Врізнобій», галерея Будинку вчених НАН України, Київ.

2007 р, вересень. Колективна фотовиставка за результатами Екологічного фотоконкурсу «Світ довкола», НСФХУ, ЦНБ НАНУ ім. В. Вернадського, Київ.

2007 р., грудень. Показ клубної фотоколекції у рівненському клубі «Простір фото». Пізніше колективна виставка клубу «9х12» в Рівному у галереї-кафе Олександра Купчинського.

2007 р., грудень. Показ клубної фотоколекції у Чернівцях на запрошення клубу «Інший вимір».

2008 р., березень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Різні погляди». Обласний художній музей, Чернігів. Виготовлення першого буклету фотоклубу.

2008 р., травень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Навіщо грають у війну», Київська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода Гвардія», відділ мистецтв, пр-т Повітряних сил, 10.

2008 р., червень – липень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» в Енергодарі (Запорізька обл.).

2008, 2009 рр., жовтень. Участь у Вінницьких фотопленерах і виставках за їх підсумками (січень – лютий 2008, 2009 рр. Вінницький краєзнавчий музей).

2009 р., січень. Участь у колективній фотовиставці КО НСФХУ «Київ і кияни». Ценральна наукова бібліотека Національної академії наук України ім. В. Вернадського, Київ.

2009 р., лютий. Колективна виставка фотоклубу «9х12», Кривий Ріг.

2009 р., травень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» за результатами фотопленеру «Седнів-2008». Бібліотека мистецтв ім. Лесі Українки, Київ.

2010 р., травень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Фотокалейдоскоп». Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва.

2011 р., травень – червень. Колективна виставка за результатами фотопленеру «Європейські фотозустрічі Схід-Захід 2011. Кам’янець-Подільський – Хотин». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ, вул. Велика Житомирська, 26.

2011 р., жовтень – листопад. Звітна виставка фотоклубу «9х12» «Побачене». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ, вул. Велика Житомирська, 26.

2011 р., листопад – грудень. Виставка «Фотоновели», Юрій Туманов. Наукова бібліотека Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ.

2011 – 2012, грудень – січень. Колективна фотовиставка за результатами фотопленерів у Седневі 2009 – 2011 рр. «Седнівські історії». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

2011 2012, грудень – січень. Підсумкова виставка міжнародного фотосалону «Фотовернісаж на Покрову 2011». ТЦ «Аркадія», Київ, вул. Вадима Гетьмана, 25/43.

2012 р., січень – лютий. Колективна фотовиставка КО НСФХУ «Земле моя…». ЦНБ НАНУ ім. В. Вернадського, Київ.

2012 р., листопад – грудень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Краєвиди». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

13.04 – 15.05.2013. Виставка фотографій з колекції конкурсу «Фотовернісаж на Покрову 2013». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

2013 р., вересень – жовтень. Виставка «Лірика Азова», Юрій Туманов. Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

2013 р., жовтень. Виставка «Поезія пір’я та каменю» Юрій Туманов. Бібліотека ім. В. Маяковського, Київ.

2013 р., листопад. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Осінні етюди». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

28.12 – 25.01.2014. Виставка за результатами конкурсу «Фотовернісаж на Покрову 2013» Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

2014 р., січень – лютий. Виставка «Мої улюблені фотографії», Юрій Туманов. Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого, Київ.

22.02 – 22.03.2014. Виставка «Морський пейзаж», Олександр Науменко. Київська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода Гвардія», вул. Павла Скоропадського, 49.

22.02 – 22.03.2014. Виставка «Цей ніжний, ласкавий світ», Ольга Левченко. Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

2014 р., березень. Виставка «Мої улюблені фотографії», Юрій Туманов. Наукова бібліотека Київського національного університету будівництва і архітектури.

2014 р., березень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Хроніки Майдану», Бардейов, Словаччина.

2014 р., травень – червень. Виставка «Один день біля моря», Сергій Павлов. Київська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода Гвардія», вул. Павла Скоропадського, 49.

2014 р., червень – серпень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Європейські мандрівки». Київська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода Гвардія», вул. Павла Скоропадського, 49.

2014 р., липень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Хроніки Майдану», Пьотркув Трибунальський, Польща.

14.09 – 09.10.2014. Виставка V Міжнародного жіночого фотоконкурсу «Планета дітей 2014», галерея «Соборна», Київ, Залізничне шосе, 3.

2014 р., вересень – жовтень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» «Норвегія». Бібліотека ім. В. Винниченка, Київ.

2014 р., листопад – грудень. Колективна виставка фотоклубу «9х12» до річниці початку Революції Гідності. Приміщення Святошинської адміністрації, Київ, пр-т Берестейський, 97.


c:\>Deus.ex НИИЧАВО-II:«СКАЗКА О ТРОЙКЕ»:{Трдцн Цннсти}|З@пр-ное

А. и Б. Стругацкие (1967г. Отр., скр.)
]ATКOЖ[=]Дела-ХХ из НИИЧАВО[=•)Єod_Бабкина_Маш(•=)З@„ПРEД.ГУМHЗМA(‡}-КлоП¤Вед-е{:¦¦<БЛ.AMФИБPAXИЯ>¦¦:«Заколдун» и флсф ФАКТ@;')>>>)•> [Sпр&товед-е] <•(<<<('•:'Єила ДУХА vs духо^c•З'оОсаД^•,•)'эф.клрмтрч.контракции'•(<[:^Mac§ina_Bu-ra-ti-ca^:]>=•=•=ОБЛИКО-МОРАЛ€=•=•=nр.nр. Нпмн о бдительности!

[ Внутре… ] (прд в слд змт)

Українська музика 3267

За наполегливою порадою Mr_Mister декілька випусків оформлюю інакше. Причина — вбудоване на сайті відео від YouTube підвантажує багато різних скриптів, які навантажують процесор і пам'ять. Залежно від реакції аудиторії оберу оформлення подальших випусків.

Отже, для перегляду відео потрібно натиснути на картинку.

GRISANA — Забирай (Remix | Dance Ver.)


Go_A — Rusalochki (Vallhard Remix)


Dakooka — Haram


Hagelslag feat. Leleka — Sonce U Serci

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Д’Артаньян і його ДИНАСТіЯ

  • 13.05.26, 08:42
Корсун: Коли усунуть від влади кооператив "Династія"



Три з чотирьох учасників кооперативу “Династія” вже отримали офіційну підозру у корупції. Двоє з тих трьох були офіційними чиновниками та отримували зарплату за свою мародерську діяльність.

І лише четвертий – Д’Артаньян – досі залишається без підозри.
Хоча відомо його ім’я – "Вова".

Відомо, що він близький друг та кум з іншими трьома.
Відомо, що він дуже великий начальник, і вони його називають “Портрет”.  
Але хто це – досі невідомо.
Знаємо усі букви, але не можемо вгадати слово.

Але досить сарказму.
І НАБУ, І САП, “західні партнери”, й усі ми, мільйони українців – точно знаємо хто цей загадковий четвертий.
Бо це – Володимир Зеленський.
Він є і ватажком кооперативу “Династія”, і загалом МАФії з розкрадання стікаючої кров’ю країни.
Звертаю увагу на каламбур: Єрмак довго заробляв на МАФах – малих архітектурних формах. А зараз він є правою рукою очільника справжньої МАФії, яка грабує країну на мільярди доларів.

А підозри громадянину України Зеленському досі немає тому, що у нього є юридичний імунітет від кримінального та адміністративного переслідування – поки він перебуває на тимчасовій посаді Президента України та Верховного Головнокомандувача.
Тобто який би він вчинив злочин – та хоч би й вбив когось просто посеред вулиці – на нього неможливо навіть відкрити кримінальне провадження. Прямо заборонено.

Він це розуміє, і тому буде чіплятися  за свою посаду до останнього – правдами і неправдами. Переважно неправдами. Бо ж імунітет.
І з цієї ж причини – відпітляти від відповідальності -  війна ніколи не закінчиться.
Он вже навіть ху&ло почало говорити про закінчення війни – але Зеленський цього не допустить.
Тому що кінець війни означатиме нові вибори в Україні, які він беззаперечно програє.
А нова влада точно буде з числа тих, кого він незаконно переслідував. Травив ручними судами, спецслужбами, ТГ-каналами. Принижував, віджимав бізнеси, грабував. Нахабно ржав в обличчя: “А шо ви мені зробите?”

Є таке поняття “політична відповідальність”. Воно придумано саме для тих, у кого є імунітет на кримінальні переслідування. Мовляв, “посадити мене не можна, а можна лише НЕ обрати на наступних виборах”. Начебто зручно, правда?
Але нюанс полягає у тому, що “політична відповідальність” має зворотну сторону: вона не передбачає судів, доказів, адвокатів, свідків. Нічого з цього не потрібно. Потрібно лише переконаність більшості виборців – поганий ти хлопець чи хороший. Всьо. І якщо гру у “політичну відповідальність” ти програв (переважно  медійно) – тоді втрачаєш офіційний імунітет і отримуєш відповідальність справжню, кримінальну. Причому по самі помідори. На всю глибину штика. До самих гланд.

Вчисту програну “політичну відповідальність” ми спостерігаємо тут і зараз.
Навіть прихильники криворізьких КВНщиків прекрасно усвідомлюють хто в Україні очолює найвпливовіше кримінальне угруповання.
Усі знають його ім’я та прізвище. Буквально – усі.
Але не усі мають яйця сказати це вголос. Окремий привіт працівникам телеканалів “єдиного марафону”, які в упор на помічають цунамі корупційних зашкварів чинної влади. Цим людям потрібно потім буде ввести пожиттєвий бан на журналістську діяльність, згідно оновленого закону про люстрарцію. Але це буде згодом.

Поки що до фіналу трагедії далеко.
П’ять безкінечних місяців ми чекали підозри Єрмаку. А вироку антикорупційного суду ми чекатимемо ще рік-два, а то й довше. 
Але попри усі саркастичні та негативні прогнози – підозру Єрмак таки отримав.
І це дає надію. І тому суспільство таке збуджене: бо з’явилося світло у кінці безкінечного корупційного тунелю. З’явилася така-сяка перспектива, що МАФіозний монстр все ж не поховає нас під своєю гнилою тушою.
І що колись таки закінчиться війна. Можливо навіть цього року. Але так кажуть кожен рік, тому віри у це - небагато.

Значно більше віриться у те, що кінець корупційному режиму в Україні настане тоді, тоді зазвичай боягузлива більшість вже не зможе терпіти знущань і вголос назве ім’я та прізвище ватажка злочинного угруповання, яке тримає країну у заручниках. І усуне його від влади.
Бо сам Пересидент - нізащо не піде. За жодних обставин. Ніколи.
Він же не самогубець?

 Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук

Зображення з відкритих джерел



«Такие хрупкие мечты»


Я ветром стал в твоих глазах,
Расстался с небом на пороге,
И в бесконечной снов тревоге,
Себя перетираю в прах,
Я вырвал суть из поднебесной,
Такой большой и неизвестной,
Но снова душит вечный страх...
Так сложно удержать в руках,
Весь холод правящей весны,
Что напрочь сковывает тело,
Когда сквозь душу, неумело,
Вся правда рвется через сны,
А горький дым, целуя пальцы,
В себя вплетает через танцы,
Такие хрупкие мечты...

© William van Warg

Відео дегустації разових сухпайків США

Нещодавня дегустація у відеоформаті. З купою мемним вставок.

Ех, це було смачно, солодко і гостро!


хто ти

  • 12.05.26, 18:11
Кожен. На цих блогах. Хто ти?
Чому кожен тут вдає з себе чорт зна кого?))
Занадто солодкий романтизм ідеальної сторінки, чи методичка сектантів Сивочолого, світ власної величності, навіщо це?
Риторично))
Як на мене, дійсно матеріал для розслідування Бенуа Бланка)) але мені подобався завжди стиль Пуаро чи Коломбо... Скажи вже собі, нарешті правду

Пацифікація по-польськи

Чому офіційний Київ і Варшава так бояться слова "пацифікація"...

На цій світлині ви бачите Юзефа Пілсудського, того самого, який близько сто літ тому топив українські Галичину і Волинь у морях крові і нелюдських терпіннях.

І, саме у цей день - 16 вересня 1930 року поляки розпочали перші репресії, які тоді охопили близько 450 населених пунктів. До репресій проти українців тоді було залучено 16 рот поліції, полки уланів, десять ескадронів кавалерії.

А, почалося все з того, що 14 травня 1923 року тодішня Ліга Націй (сучасна ООН) передала Галицьку Україну до складу Польщі. Передала лише з тою умовою, що Польща надасть західним українцям автономію.

Але, після того, як Галичина увійшла до складу Польщі, то поляки показали українцям середній палець і не лише не дали нам ніякої автономії, але й переназвали наш український край "Східною Малопольщею". Більше того, з того часу польський уряд офіційно взяв курс на ліквідацію українців як етносу в Галичині.

Тим біло-червоним приблудам-колонізаторам цього виявилося замало і уряд Пілсудського у вересні 1930 року розпочав особливі каральні акції проти західних українців, які офіційно отримали ганебну назву "пацифікація", що з латині перекладається як "умиротворення".

Перші репресії поляки розпочали 16 вересня 1930 року і вони тоді охопили близько 450 населених пунктів. До репресій проти українців тоді було залучено 16 рот поліції, полки уланів, десять ескадронів кавалерії.

Арештованих українців поляки збирали у громадських приміщеннях, де кожному наносили 25-30 ударів нагайкою при цьому примушуючи лаяти Україну, співати польський гімн і виголошувати здравиці на честь Юзефа Пілсудського.

Особливій нарузі поляки піддавали портрети Шевченка і Франка та плюндрували могили Січових Стрільців по українських цвинтарях. Тоді багато українок було згвалтовано поляками, десятки наших людей по-звірячому замордовано і вбито, а багатьох українців в жахливий спосіб мучили, перш ніж їх застрелили.

Зараз є два варіанти реагування на ці події, пов'язані із пацифікацією:

перший: все залишити таким як воно є нині, тобто майже ніде не згадувати про ту пацифікацію. А з нашими сусідами з-за Сяну нехай наші можновладці у Києві й надалі - перед телекамерами і на приватних зустрічах на заміських віллах, обіймаються і тиснуть одне другому руки, як "щирі брати";

другий: мабуть, не всі українці хочуть закривати очі на всю цю окозамилювальну фальш і фарисейство нашого уряду, тим більше сьогодні, коли польський Сейм прийняв рішення про запровадження в Польщі 11 липня загальнонаціонального дня пам'яті жертв так званого "геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях другої польської республіки".

Мабуть, саме зараз політичним партіям і громадським організаціям, які вважають себе українськими, слід нагально звернутися до Кабінету Міністрів, Офісу Президента і Верховної Ради, щоби ті (проговоривши, перед тим, у своїх кулуарах тему пацифікації і узгодивши проекти, чи робочі їх напрацювання на профільних комісіях), прийняли "Закон про щорічне відзначення в Україні Дня пам'яті за жертвами польського геноциду проти західних українців у 1930-их роках".

Якщо і на цей раз українці мовчатимуть щодо сьогоднішнього прийняття польським Сеймом закону про відзначення "геноциду, вчиненого ОУН і УПА...", то - гріш нам всім ціна. І, в такому разі ми справді не гідні - як й передрікав Шевченко - слави наших пращурів, які все ще з надією дивляться на нас із Потойбіччя...

Микола Бандрівський