Д’Артаньян і його ДИНАСТіЯ

Відомо, що він близький друг та кум з іншими трьома.
Відомо, що він дуже великий начальник, і вони його називають “Портрет”.  
Але хто це – досі невідомо.
Знаємо усі букви, але не можемо вгадати слово.

Але досить сарказму.
І НАБУ, І САП, “західні партнери”, й усі ми, мільйони українців – точно знаємо хто цей загадковий четвертий.
Бо це – Володимир Зеленський.
Він є і ватажком кооперативу “Династія”, і загалом МАФії з розкрадання стікаючої кров’ю країни.
Звертаю увагу на каламбур: Єрмак довго заробляв на МАФах – малих архітектурних формах. А зараз він є правою рукою очільника справжньої МАФії, яка грабує країну на мільярди доларів.

А підозри громадянину України Зеленському досі немає тому, що у нього є юридичний імунітет від кримінального та адміністративного переслідування – поки він перебуває на тимчасовій посаді Президента України та Верховного Головнокомандувача.
Тобто який би він вчинив злочин – та хоч би й вбив когось просто посеред вулиці – на нього неможливо навіть відкрити кримінальне провадження. Прямо заборонено.

Він це розуміє, і тому буде чіплятися  за свою посаду до останнього – правдами і неправдами. Переважно неправдами. Бо ж імунітет.
І з цієї ж причини – відпітляти від відповідальності -  війна ніколи не закінчиться.
Он вже навіть ху&ло почало говорити про закінчення війни – але Зеленський цього не допустить.
Тому що кінець війни означатиме нові вибори в Україні, які він беззаперечно програє.
А нова влада точно буде з числа тих, кого він незаконно переслідував. Травив ручними судами, спецслужбами, ТГ-каналами. Принижував, віджимав бізнеси, грабував. Нахабно ржав в обличчя: “А шо ви мені зробите?”

Є таке поняття “політична відповідальність”. Воно придумано саме для тих, у кого є імунітет на кримінальні переслідування. Мовляв, “посадити мене не можна, а можна лише НЕ обрати на наступних виборах”. Начебто зручно, правда?
Але нюанс полягає у тому, що “політична відповідальність” має зворотну сторону: вона не передбачає судів, доказів, адвокатів, свідків. Нічого з цього не потрібно. Потрібно лише переконаність більшості виборців – поганий ти хлопець чи хороший. Всьо. І якщо гру у “політичну відповідальність” ти програв (переважно  медійно) – тоді втрачаєш офіційний імунітет і отримуєш відповідальність справжню, кримінальну. Причому по самі помідори. На всю глибину штика. До самих гланд.

Вчисту програну “політичну відповідальність” ми спостерігаємо тут і зараз.
Навіть прихильники криворізьких КВНщиків прекрасно усвідомлюють хто в Україні очолює найвпливовіше кримінальне угруповання.
Усі знають його ім’я та прізвище. Буквально – усі.
Але не усі мають яйця сказати це вголос. Окремий привіт працівникам телеканалів “єдиного марафону”, які в упор на помічають цунамі корупційних зашкварів чинної влади. Цим людям потрібно потім буде ввести пожиттєвий бан на журналістську діяльність, згідно оновленого закону про люстрарцію. Але це буде згодом.

Поки що до фіналу трагедії далеко.
П’ять безкінечних місяців ми чекали підозри Єрмаку. А вироку антикорупційного суду ми чекатимемо ще рік-два, а то й довше. 
Але попри усі саркастичні та негативні прогнози – підозру Єрмак таки отримав.
І це дає надію. І тому суспільство таке збуджене: бо з’явилося світло у кінці безкінечного корупційного тунелю. З’явилася така-сяка перспектива, що МАФіозний монстр все ж не поховає нас під своєю гнилою тушою.
І що колись таки закінчиться війна. Можливо навіть цього року. Але так кажуть кожен рік, тому віри у це - небагато.

Значно більше віриться у те, що кінець корупційному режиму в Україні настане тоді, тоді зазвичай боягузлива більшість вже не зможе терпіти знущань і вголос назве ім’я та прізвище ватажка злочинного угруповання, яке тримає країну у заручниках. І усуне його від влади.
Бо сам Пересидент - нізащо не піде. За жодних обставин. Ніколи.
Він же не самогубець?