хочу сюди!
 

Леся

39 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-40 років

Замітки з міткою «історія»

Зона "Совка"

Роздуми над "Совком"

Зона "Совка" ч. 1
Нещодавно почув пропозицію створити музей "Совка", тобто про реалії життя в СРСР (Союз радянських соціалістичних республік) і, відповідно, - УРСР (Українська радянська соціалістична республіка), щоб люди розуміли що то була за погань. Я відреагував, що важко відтворити реалії буття в Радянському Союзі, тому що це не так матеріальне, як більше "стан душі", що ми і називаємо "совком". То є досить специфічний менталітет чи точніше: його покруч, оскільки люди різних етносів починали називати себе "русскими", а в офіційній термінології це мало дефініцію "советский человек". Українською "радянська людина" майже не фігурувало, окрім як буквальний переклад в компартійних виданнях українською мовою. Основне гасло часу звучало як "весь советский народ", тобто увесь СРСР з усіма республіками і всіма етносами. Іронічне порівняння з відомим усіма пристроєм для збирання сміття  "совком" цілком виправдане і швидко прижилося, тому що сміття у тому скупченні все і вся було куди більше за щось цінне. 
Мені не раз доводилося чути від різних людей, як було гарно комусь жити за комуністів у серусеру. Буквально ось заходжу до порожнього магазинчика, де чую розмову-промову такого кругленького гарненького чоловіка під 60 років, що повідав: "Я тоді за 5 рублів міг купити чвертку горівки, ковбаски й хліба, ще й цукерок-смоктунців на здачу, а тепер де таке можливо?" Згоден, що неможливо, але я жив тоді і знаю, що ту 5-ку ще треба було мати. При зарплаті у 60-90 рублів за місяць у більшості людей серусеру на день вони мали 2-3 рубля включно з комуналкою, одягом та проїздом, тому все і було дешево відносно: з такими прибутками не розгуляєшся. Звичайно, як і тепер, були різні підзаробітки в когось більше. у когось менше, але в основному - ніц, тому значна частина людей "совка" жила буквально від зарплати до авансу і навпаки. Хто не вірить, нехай передивиться радянське кіно і побачить достаток й благодать незрівнянну. Моя улюблена теза на такі вихваляння життя за "совка", що нащо було переплачувати? В тюрмі і житло, і харчування, і одяг та взуття за СРСР взагалі були задурно. Живи і розкошуй по фен шуй! Життя тюремне благодатне.
Ми вийшли на головну тему: чи можна гарно жити в тюрмі? Зараз придумали цікаве покарання: домашній арешт. Це коли тюремною камерою стає ваша люба квартира, яка чомусь одразу стає нелюбою від того, що ви не можете з неї піти за власним бажанням коли захочете. Як вам таке? А коли це держава, яка вас нікуди не відпускає в інші краї, то як це називається? Тюрмою це називається. Зона може бути великою від Магадана до Воркути, від Курил до Карелії, але все одно то є Зона! Тюрма. Тюрма для людей і народів! То однозначно.
Так, доведено мільйонами, що в тюрмі можна жити і навіть добре, як і доведено війнами, репресіями, голодоморами і техногенними злочинами, що життя в зоні СРСР для багатьох мільйонів було неможливим - така ось діалектика марксисько-ленінсько-сталінська була: хто не з нами - той проти нас, а як ворог не здається - його знищують. Головні тези буття в СРСР, тому вижили ті, хто був "з ними" будучи під ними. Давно відоме правило в тюрмах, що якщо охорона має на в'язня злобу - тому довго не прожити, отож яким би ти не був "злодієм в законі", а в зоні веди себе "по понятиям" і тоді тобі буде щастя.
Завершити цей розділ роздумів про "Совок"-СРСР я хочу дещо особистим, про що вже колись писав: у Львові були збори політв'язнів, до яких належала моя мама, тому і я прийшов як син і онук політв'язнів, а там почув обурення жіночок, що ось вони понад 10 років мали терміни каторги, а ось та і та в тюрмі і одного року не мали, а щось з себе показують... Тому я взяв слово і кажу, що серед присутніх я наймолодший, але термін ув'язнення у мене найбільший з усіх тут присутніх: я народився в тюрмі 19 червня 1961 року і вийшов на свободу 24 серпня 1991 року. Я маю понад 30-ть років перебування в тюрмі.
Богдан Гордасевич, 28 листопада, 2023 р. м. Львів

"Севастополь - місто українське!"


Севастопольський парк у місті Дніпро.
"Севастополь - місто українське!" 
 /цитата першого Посла США в Україні/

Свята Софія - куди поділась трапезундська імперія?


Собор Святої Софії ( Ayasofya) є видатною пам’яткою візантійської архітектури і знаходиться неподалік стародавнього Трабзона на узбережжі Чорного моря. Його споруджено в середині 13 століття, коли Трабзон, який тоді називався Трапезунд, був столицею Трапезундської імперії. Але вже через 100 років султан Мехмед II Фатіх Завойовник, який  у 1453 році завоював Константинополь, продовжив розширювати свої володіння, підкорюючи місто за містом. Тож услід за Візантійською імперією 1461 року припинила своє існування і православна імперія Трапезунд. Але чи могло статися інакше? Пригадайте, як Ісус сказав: Царство моє не від цього світу. 

 

Можливо вже з того часу Собор Святої Софії був перетворена на мечеть. Хоча за іншими даними це сталося лише в 1584 році, оскільки монастир був розташований поза містом. Тоді ж фрески були приховані під шаром вапна. 


Наприкінці 19 століття приміщення храму використовували як лікарню для хворих на холеру. В часи Першої світової війни тут господарювали російські окупанти, а після Другої Світової цей храм перетворили на склад.  У 1964 році Ayasofya стала музеєм, частина фресок була очищена реставраторами. За їхніми оцінками збереглось не більше  шостої частини стародавніх розписів.  


Довжина храму — 22 метри, ширина — 11, а , висота — майже 13.  Зовнішні декоративні елементи створені відповідно до місцевих традицій і водночас нагадують оздоблення храмів Грузії та Вірменії. Поруч із храмом розташована 40-ка метрова дзвіниця, її споруджено 1427 року. На відміну від храму, башту побудували в італійському стилі. Місцеві астрономи та метеорологи використовували її для спостереження за зорями та погодою. Центральний купол собору спирається на чотири арки. Під куполом можна споглядати різнобарвну мозаїку. Настінні розписи кінця XIII століття ілюструють Євангельські події: таємна вечеря, перетворення води на вино, примноження хлібів та інші історії з життя Ісуса Христа і апостолів.

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
70
попередня
наступна