хочу сюди!
 

Людмила

39 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 35-43 років

Замітки з міткою «польща»

Цікаве про Рясне у Львові

Пам'ятник орлятам у Рясному
Історія найстарішого пам’ятника Рясного

Восени 2018 року влада і громадськість Львова відзначали соту річницю заснування ЗУНР. Серед інших заходів було відкриття декількох пам’ятників: на вулиці Городоцькій, на розі вул. Огієнка та Листопадового Чину, і через кілька місяців на вулиці Польовій.

Відтак, одним і тим же подіям у Львові присвячено три пам’ятники. Втім, це не вперше у новітній історії львів’яни встановили рекорд за кількістю пам’ятників присвячених подіям що відбулись у 1918 році. Але у міжвоєнний період це зробила тогочасна польська частина населення міста.

Так, у 1924 році на Персенківці відкрили гранітну колону на честь поляків-учасників боїв за Львів. В 1925 році – пам’ятник Орлятам у подвір’ї «Львівської політехніки». Їх обох не стало у часи СРСР. Крім того, є відреставрований Меморіал Орлят на Личаківському кладовищі. Але до наших днів у Львові таки зберігся іще один, маловідомий пам’ятник Орлятам. Він стоїть на вулиці Брюховицькій, 178 у мікрорайоні Рясне, у його частині, що в народі досі називають Рясна Польська, за назвою колишнього села. І це невипадково, адже буквально через дорогу від пам’ятника є невеличкий римо-католицький костел Божого Милосердя, де проводять богослужіння українською і польською мовами.

Проїжджаючи автомобілем доволі довгу Брюховицьку можна і не зауважити цю сіру малу архітектурну форму, бо найближчими сусідами є цегляний паркан приватного двору, електричний трансформатор, кілька дерев і водостічна канава. Пам’ятник висотою близько 4 м складається з двох чотиригранних частин: постаменту і тумби. На передньому фасаді постаменту помітна порожня ніша прямокутної форми, – у ній раніше була таблиця зі списком полеглих у 1918 році поляків-вихідців Рясної-Польської. На чотирьох гранях тумби – крилаті лицарі зі закритими заборолами й мечами у руках. Увінчує пам’ятник декоративна гірлянда і чотири скульптури орлів на кутах. На верхівці первісно був невеликий хрест, від якого залишився отвір.

Донедавна про історію цього пам’ятника було відомо вельми мало. Так, дещо він «розповідає» сам: на його лівій грані тумби можна прочитати рік та одного з авторів: «1932 B.Sotys». Це автограф Броніслава Солтиса (1869-1942) – львівського скульптора. Архітектор проєкту – Вітольд Равський (1893-1962), який також є співавтором схожого пам’ятника спорудженого колись у дворі «Львівської політехніки».

Підпис Б.Солтиса у нижній частині

Більше фактів з історії споруди можна дізнатись у тогочасній пресі. Замітки та фотографії з тих часів знайшли та оприлюднили нащадки тодішніх жителів Рясної Польської. У грудні 2017 р. вони заснували y Facebook групу «Rzsna Polska i okolice Lwowa. Potomkowie rodzin i sympatycy», де вони діляться відсканованими фотографіями Рясної Польської з приватних родинних архівів.

Нещодавно саме там вдалось знайти відскановані замітки з газет «Wiek Nowy» I «Gazeta Lwowska».

  • Замітка у газеті Wiek Nowy
  • Замітка у газеті Wiek Nowy
  • Замітка у газеті Wiek Nowy

Так, з «Wiek Nowy» зафіксував чимало фактажу і фотографію пам’ятника, який на момент виходу тиражу газети ще не відкрили. У замітці йдеться, що урочиста подія приурочена «чотирнадцятій річниці звільнення Львова від української окупації». Комітет, що ініціював його спорудження, запрошував на урочистість учасників боїв за Львів 1918-19 років. Впродовж двох років комітет вів діяльність, до нього ввійшли: директор місцевої школи, місцеві жителі, очолював їх селянин Станіслав Пешко. Ще одною фактологічною деталлю є перелік вісімнадцяти загиблих, яких увіковічнили на дошці, що була на постаменті, – найімовірніше вони поховані на «Цвинтарі орлят». Доля цієї дошки достовірно невідома, як і хреста з верхньої частини, швидше всього їх демонтували у часи радянської окупації, тим паче що за 200 м від пам’ятника за часів СРСР була сільрада Рясного,- орган влади, що відповідав за ідеологічно правильну символіку на вулицях села. Втім, у наші часи, мабуть, завдяки цій газетній замітці польська діаспора у Львові знайшла на Меморіалі польських Орлят поховання частину згаданих у цій таблиці вояків.

Замітка у Gazeta Lwowska

«Gazeta Lwowska» пишучи про факт відкриття пам’ятника зазначала, що подію приурочили до річниці здобуття незалежності Польщі (відзначають 11 листопада), й увіковічнили всіх учасників змагань «за цілісність та незалежність Польщі з 1914 до 1920 рр., в яких загинуло біля сотні вихідців з Рясної Польської». Між іншим, серед нагород, які вручали полякам-учасникам українсько-польської війни, є відзнака «Захисникам Рясної Польської»

орден Захисників Рясної Польської (фото: allegro.pl/)

За часів незалежності України як польська діаспора, так і влада, проявили до нього зацікавленість, відтак це позначилось на його зовнішньому вигляді впродовж 2010-их років. Весною 2011 року крім лампадок на пам’ятнику можна було побачити біло-червоні стрічки та записку – доказ того, що ним опікуються харцери (польська скаутська організація). Проте стан споруди був плачевним.

  • Картка польських скаутів на пам’ятнику в 2011 р.
  • Картка польських скаутів на пам’ятнику в 2011 р.

Втім, восени 2014 року Польське товариство охорони військових поховань за підтримки Генерального консульства Польщі у Львові провело часткову реставрацію пам’ятника і благоустрій місця довкола нього. Про це йшлося на сторінках часопису польської діаспори «Кур’єр галицький».

Та ще у 2010 році один з депутатів Сейму Польщі Войцех Шарама почав кампанію присвячену зміні його розташування, що на переконання парламентаря, мало б вберегти пам’ятник від руйнування. І для цього він вважав доцільними два місця, одне з яких — у Польщі. Третє місце для перевезення пропонувало також Міністерство культури й національної пам’яті Польщі. Запити В.Шарами та відповіді на них є доступними на офіційному сайті польського парламенту. З цих документів можна дізнатися не лише плани політика, а й інші факти про пам’ятник.

У 2010 році депутат Сейму скерував Міністру культури та національної спадщини Польщі запит «Про відсутність необхідних заходів щодо збереження пам’ятника, присвяченого пам’яті боїв на захист Львова у Рясній Польській».

«28 січня 2010 року я звернувся до міністра з депутатським запитанням щодо ініціативи передачі Польщі пам’ятника, присвяченого боям на захисті Львова в 1918-1920 роках. У своєму запиті я згадав пропозицію Товариства шанувальників Львова та Південно-Східних прикордонних територій, спрямовану на перенесення пам’ятника з Рясної Польської до Битома.» Не дивно, що з-поміж польських міст він пропонує рідне – Битом, і обґрунтовує тим, що це «місто, населене багатьма львів’янами та їхніми нащадками». Варто зазначити, що раніше в історії Львова була схожа ситуація, коли у 1950 р. зі столиці Галичини до Польщі вивезли пам’ятник королю Яну Собєському.

Друга пропозиція була перенести його на подвір’я костелу, що поблизу.

Відповідаючи на запит В.Шарами, міністр Богдан Здруєвскі стверджував: “Рада з питань захисту пам’яті про бойові дії та мученицьку смерть за консультацією з Генеральним консульством у Львові зараз докладає зусиль отримати необхідні дозволи від компетентних органів України, що дозволяють змінити місце розташування пам’ятника, що знаходиться на приватній території. Пам’ятник перенесли б на площу поруч із прилеглою парафіяльною церквою. Рада із захисту пам’яті боротьби та мучеництва також має намір профінансувати оновлення пам’ятки, захистивши її від повного знищення. Вочевидь тут згадується про подвір’я згадуваного вище костелу Божого Милосердя.

У документах наголошується, що будь-яке рішення щодо перенесення пам’ятника, потребує погодження різних українських інстанцій. Серед них: Міжвідомча комісія з вшанування жертв воєн та Репресій у Києві, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (як зазначав польський міністр в одній з відповідей Войцеху Шарамі, керівниця УОІС Л.Онищенко давала згоду на перенесення), архієпископ і митрополит Львівський, голова Римо-католицької церкви в Україні Мєчислав Мокшицький (у частині встановлення його у дворі рясненського костелу), інші.

Третя пропозиція була у відповіді міністра Богдана Здруєвського Войцеху Шарамі від 21 жовтня 2013 р. Міністр писав: «Я також хотів би згадати, що виникла ідея перенести пам’ятник з Рясної Польської на меморіальне місце в Задвоже (Польські Термопіли). Вшанування пам’яті стане важливою частиною такого важливого місця в нашій історії через відсутність інших оригінальних елементів довоєнного вшанування пам’яті в Задвоже. Первісні переговори з цього питання ведуть Рада з питань захисту пам’яті про бойові дії та мученицьку смерть.» Йдеться про с.Задвір’я Буського району Львівщини, – там щороку вшановують учасників польсько-радянської війни, полеглим у важливій битві, що відбулась у серпні 1920 р. Зараз на цьому місці є меморіальне кладовище і курган з пам’ятником.

Втім, жодна з ідей, наразі, не є реалізованою. Та варто зазначити, що інколи до пам’ятника приїздять офіційні делегації. Так, у вересні 2018 р. тут побували представники польських громадських організацій, духовенства та генерального консульства Республіки Польща у Львові. Тоді ж висловлено наміри відновити хрест на верхівці споруди та продовжити реставрацію інших його частин.

Україна - не Польша і не буде

За відсутності реформ через декілька років переважна більшість працездатного населення України працюватиме в Польщі. І ось чому.

Податкова повістка: погляд на майбутнє

Напередодні тридцятого Дня Незалежності України у звичний стиль життя мимоволі вплітаються узагальнюючі ретроспективні нотки. У далекому 1991 році ми прокинулися в незалежній державі, економічний потенціал якої був паритетним із Португалією, Ізраїлем і Польщею. Через три десятиліття зазначені країни пішли далеко вперед (розмір їхніх економік перевищує нашу в 1,5 - 4 рази), а "затоптаним" рефреном в українських політиків і економістів стало: Україна наздожене Польщу через скількись років (за бажанням підставляємо цифри 40, 50 або навіть 75).

Порівняння з нашим найближчим сусідом є ще більш контрастним на тлі таких цифр:

  • Польща в 2019-2020 роках - найбільш швидкозростаюча економіка серед 36 країн-членів ОЕСР;
  • Україна шостий рік поспіль найбільш економічно невільна країна Європи, а минулий рік продемонстрував антирекорд залучення прямих іноземних інвестицій в країну (за даними НБУ мінус 0,87 млн дол., до цього найгіршим був 2015 рік - мінус 0,37 млн);
  • у 2020 році економіка Польщі впала лише на 2,7% ВВП, тоді як в Україні мінус 4% ВВП (і це при вливанні до 1,5% ВВП у "Велике будівництво" президента Зеленського).


На прозаїчне питання "чому так вийшло?" простої відповіді не існує. Однак часткове розуміння процесів, що відбуваються, дає банальне порівняння податкових повісток двох країн за останні п'ять років (див. таблицю).


Навіть поверховий огляд говорить про те, що українська і польська податкові політики демонструють протилежні тренди: з одного боку – системні зміни, спрямовані на поступове зниження податкового і регуляторного навантаження на бізнес, з іншого – держава послідовно проповідує на догоду макрофінансовій стабільності і під тиском зовнішніх кредиторів проводить недружню швидко змінювану політику надзвичайно агресивного збору податків на тлі точкових позитивних змін, які мало на що впливають. Така конфігурація закріплює на найближчі роки для України еру високих податків, викликану експансією зростання збору податків для фінансування високих і незрідка неефективних витрат бюджету. Країна буде продовжувати йти назад як з точки зору нашої конкурентоспроможності в питаннях оподаткування, так і ступеня державного контролю і втручання в економіку.

Висновок напрошується нехитрий і однозначний - економічне зростання, а в ширшому сенсі й економічна свобода, не були і не є пріоритетом для української влади. Держава виявилася голою з точки зору перспектив розвитку. Ще кілька років і вже не мільйон-півтора українців працюватимуть у польській економіці, а переважна більшість працездатного населення. Тому що зрозуміліше, зручніше, вигідніше і безпечніше.

Втім, ще не пізно одуматися. Україна поки має можливість провести роботу над помилками і відмовитися від тупикового шляху антиррозвитку, почавши проведення радикальних реформ, однією з яких стане і податкова реформа, заснована на домінанті економічної свободи. Характеристиками податкової системи стануть:

  • проста податкова система, яка забирає мінімум часу платника податків. Потрібно завершити процес, розпочатий в 2010 році, коли діяло 42 податки та збори, і скоротити кількість податків до мінімальних 7-8;
  • справедлива податкова система - реалізація принципу доброї збираності при помірних ставках податків унаслідок скасування більшості наявних податкових пільг, преференцій і знижених ставок, досягнення нейтрального податкового ландшафту без спотворень конкуренції та дискримінації;
  • стабільна податкова система - дворічний мораторій (з 2022 року) на зміну податкового законодавства підвищить стабільність і передбачуваність для інвесторів і платників податків податкової системи.

В'ячеслав Черкашин

Польща заявила про шпигунів з Росії

22:02 18 червень Київ, Україна



Шпигуни Кремля вкотре проявили себе. Цього разу під ударом опинилася Польща.

Минулого тижня стало відомо, що силами ABW (Агентство внутрішньої безпеки) Польщі 31 травня був затриманий громадянин Януш Н., який був звинувачений в шпигунстві на користь Росії.

Після затримання Януш не визнав своєї провини, проте 2 червня Окружний суд Варшави постановив заарештувати зрадника батьківщини і взяти його під варту на строк до 3 місяців.

В ході слідчих заходів було проведено обшук квартири обвинуваченого. У нього були знайдені і конфісковані 300 тисяч злотих, а також множинні накопичувачі інформації. Точної інформації, які саме файли знаходилися на флеш-накопичувачах - немає. Проте відомо, що основним завданням Януша було встановлення контакту з членами уряду Польщі, в тому числі з політиками з Європарламенту.

Він також повинен був вести свою діяльність на території інших країн Євросоюзу. Політики, які контактували з Янушем, надалі повинні були підривати позицію Польщі в ЄС. Як саме російський шпигун повинен був діяти, в прокуратурі поки не розповіли. Причина, через яку Януш Н. займався шпигунством на користь Росії - прихильність режиму Російської Федерації.

Варто відзначити, що це не єдиний випадок затримання російського шпигуна в Польщі за минулий місяць.

Все ті ж співробітники ABW затримали 43-річного чоловіка. Про це стало відомо 17 травня. За даними слідства, чоловік збирав інформацію про військових Республіки Польща. Інформація стосувалася, в тому числі і спільних дій з силами НАТО. На відміну від Януша Н., російський шпигун відразу визнав свою провину. За рішенням суду, йому було призначено тримісячний адміністративний арешт.

І в тому, і в іншому випадках, посади чоловіків не називаються. Однак можна припустити, що Януш Н. міг бути політиком, а другий шпигун, імені якого в AWB не назвали, міг бути пов'язаний зі збройними силами Польщі. Також не були названі імена громадян Росії, які курували роботу завербованих агентів.

Як і передбачалося, російські шпигуни в черговий раз були виявлені на території країни Євросоюзу. Агентурні мережі РФ стають все слабкішими, в зв'язку з чим їхня робота стає менш якісною. В майбутньому, безсумнівно, світу належить дізнатися про нові злочини Російської Федерації проти демократичних країн.
https://myc.news/ua/specproekty/polsha_zayavila_o_shpionah_iz_rossii?fbclid=IwAR3_yfAQ9FVbMlasynAICUbGxge6Rb5ayKI2-IFZDgYWoEEtBdfLsyiYvZA

Прибалтика на черзі: інтерес російських шпигунів і ВПС Росії

14:12 20 червень Київ, Україна



Незабаром після затримання в Польщі Януша Н., в Латвії заарештували людину, яка також підозрюється в шпигунстві на користь Росії. Крім цього, над повітряним простором Естонії та Литви були помічені два винищувачі ВПС Росії.

Не встигли ЗМІ обговорити скандал навколо російських шпигунів в Польщі, як раптом виявилося, що в Латвії, 16 червня, був виявлений черговий агент російських спецслужб. Ім'я затриманого не називається, проте відомо, що це росіянин. Також відомо, що його справа пов'язана з депутатом сейму Латвії Янісом Адамсоном з фракції «Згода», який також підозрюється в шпигунстві на користь Росії.
Яніса Адамсона заарештували 10 червня, в той же день, що і Януша Н. в Польщі. Латвійський депутат не мав доступу до державної таємниці, проте йому дозволялося бути присутніми в засіданнях комісії сейму щодо захисту, внутрішніх справ і запобігання корупції, де він міг отримувати інформацію закритого характеру від інших членів уряду. Відомо, що до 1991 року він служив у ВМФ на кораблі, де був заступником по політичній роботі, а пізніше і командиром корабля. Після розвалу СРСР подав рапорт і повернувся до Латвії, де через деякий час став міністром МВС.

В ході слідства стало відомо, що він протягом 4 років передавав інформацію в Росію зі свого робочого комп'ютера. Інформація стосувалася бюджету армії, держзакупівель, а також східних кордонів.

Не можна сказати напевно, однак та інформація, яку передавав Адамсон, може бути пов'язана з поміченими винищувачами ВПС Росії над повітряним простором Естонії та Литви.

Незважаючи на те, що обидва літаки (Су-35) були бойовими винищувачами, вони могли проводити розвідку або підтвердження інформації Адамсона про східні кордони країн Прибалтики.

Невідомо про справжню мету ВПС РФ, але винищувачі заглибилися на 1 кілометр углиб Литви. Влада країни закликала до відповіді з поясненнями дій Росії, а також закликала розібратися в ситуації, щоб надалі такого не відбувалося.

У свою чергу, Естонія також оголосила про помічені винищувачі РФ, які порушили межі країни у вівторок. МЗС Естонії викликав тимчасового повіреного в справах РФ і передав йому ноту протесту.

Російська сторона стверджує, що винищувачі не порушували повітряного простору і що політ проходив за встановленим маршрутом. Що стосується Адамсона, офіційного коментаря Кремля ще немає.
https://myc.news/ua/specproekty/pribaltika_na_ocheredi_interes_rossijskih_shpionov_i_vvs_rossii

І Павлокому, і Вербицького у Польщі пом'янемо

У Млинах вшанують пам’ять отця Михайла Вербицького
НОВИНИ 05 БЕРЕЗНЯ, 2020


у селі Павлокома на Ряшівщині, Польща, відбулись скорботні заходи із вшанування пам’яті 366 українців, загиблих 3 березня 1945 року

У суботу, 7 березня, у Польщі відбудуться заходи до 75-ї річниці трагедії села Павлокома та 205-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького. Про це інформують у департаменті внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА.

Заходи розпочнуться на Меморіалі трагічно загиблим 366 українцям у с. Павлокома, де відбудеться чин панахиди та покладання квітів і лампадок. Опісля – скорботне віче з нагоди вшанування 75-ї річниці трагедії села Павлокома.

Продовжаться заходи у с. Явірник Руський, де представники делегацій візьмуть участь у молебні за Україну та український народ.

Опісля учасники вшанування вирушать у с. Млини, де в церкві Покрови Пречистої Богородиці відбудеться молебень, а також покладання квітів до каплиці-пантеону, де похований о. Михайло Вербицький.

Завершаться заходи вічем з нагоди 205-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького біля каплиці-пантеону.

Довідково:

Михайло Вербицький – український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, громадський діяч, автор музики Державного гімну України «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 року в с. Явірник Руський, неподалік Перемишля (зараз – Польща), у сім’ї священика.

Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі, як завершальний номер концерту, присвячений Тарасові Шевченку.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику.

Згодом, у 1856 році, він став парохом церкви у селі Млини неподалік Перемишля, де проживав до смерті 7 грудня 1870 року, помер у віці 55 років.

27 грудня 2015 року, у Львові у рік 200-річчя від дня народження відкрили та освятили пам’ятник о. Михайлові Вербицькому. Монумент встановили на розі вулиць Бандери – Чупринки – Вербицького з ініціативи Товариства «Надсяння». Авторами пам’ятника є Володимир і Андрій Сухорські.


Нарешті! Яка гарна відповідь Хуйлустану

Польща не запросила Путіна на 80-ті роковини Другої світової війни
Польща не запросила Путіна на 80-ті роковини Другої світової війни

Володимир Путін

КИЇВ. 19 березня. УНН. Канцелярія президента Польщі Анджея Дуди не запросила Президента Россійської Федерації Володимира Путіна на урочисті заходи з нагоди 80-х роковин початку Другої світової війни. Про це заявив речник Дуди Блажей Спихальський, передає УНН з посиланням на Польське Радіо.

“Серед запрошених країн Росії немає”, — сказав Спихальський.

За його словами, на урочисті заходи до Польщі мають бути запрошені тільки члени Європейського Союзу, НАТО та держави Східного партнерства (Білорусь, Молдова, Україна, Вірменія, Азербайджан, Грузія) — без Росії.

“Запрошення мають сучасний, а не історичний характер”, — додав Спихальський.

Зазначимо, урочисті заходи до 80-річчя початку Другої світової війни заплановані на 23 серпня, а також на 1 та 17 вересня.

Як повідомляв УНН, уряд Польщі вважає, що країна не повинна знаходитись в залежності від російського газу через будівництво “Північного потоку-2”.

Джерело: УНН

Бахус як символ міста і блогер і.юа ))

     Почитала замітку нашого блогера мандрівника visnyk  http://blog.i.ua/user/3593109/2260296/   і згадала символ міста Зелена Гура - Бахус. Скоріш за все ми не всіх і бачили, але ті що попали в кадр цікаві рєбята lol

Це головний Бахус. Самий великий в центрі головної площі міста



А далі маленькі, розташовані навкруги. Дивлюсь зараз на цих Бахусів і вони мені нагадують деяких наших блогерів prostite lol
Останній так точно Віскарик dada

А це може Змієлов, шукає істину? blind


А це ми всі, сидимо біля моніторів і чекаємо цікавих заміток podmig zombobox lol


Що це? Може роздуми про політику? Чи розмови про Азовське море? Хто це? look help


Може це примарні клони? look двуликі такі, в чомусь липкому сидять whosthat



Скозо4ник пише нам свою цікаву казочку cat



Аскольд розповідає про свою буремну молодість podmig lol


А це певно деякі блогери так готуються сісти за комп, щоб вести діалог "на рівні" nevizhu lol


Це блогери, які полюбляють мандрувати, а потім нам розповісти про свої цікаві мандри smile applause


А це наш Віскарик, сів перепочити після трудів і випити прохолодної джерельної водички 


P.S. замітка створена у п"ятницю виключно як жарт і не несе політичного тексту і підтексту, отже політичні склочні плювки буду видаляти.

Вистачить чи не вистачить? Ні, не вистачило.

В'ятрович: парламенту Польщі має вистачити розуму виправити помилки щодо українського націоналізму
В'ятрович: парламенту Польщі має вистачити розуму виправити помилки щодо українського націоналізму

Володимир В’ятрович

КИЇВ. 27 червня. УНН. Україна повинна продовжувати докладати зусилля для того, щоб парламентарі Польщі виправили абсурдні помилки у законі про Інститут національної пам’яті Польщі, де передбачено реальне ув’язнення за заперечення "злочинів українських націоналістів". Про це розповів УНН голова Українського інститут національної пам’яті Володимир В’ятрович, коментуючи зміни до закону про Інститут нацпам’яті Польщі, підтримані польським сеймом.

"Добре, що польські парламентарі продемонстрували здатність бачити свої помилки, визнавати свої помилки і навіть виправляти ці помилки. Очікуємо, що цього проявленого розуму і рішучості вистачить і на те, щоб виправити інші абсурдні положення закону про Інститут національної пам’яті (Польщі - ред.), які стосуються українського націоналізму. Я переконаний, що Україна має продовжити докладати зусилля в цьому напрямку для того, щоб ці зміни таки були ухвалені", - наголосив він.

В’ятрович переконаний, що закон про Інститут національної пам’яті в нинішній редакції, особливо в тій частині, яка стосується статей про український націоналізм, робить неможливими дискусії між українськими і польськими істориками на польській території.

"(Закон - ред.) зупиняє фактично цю дискусію. Більш того, передбачає якісь кримінальні санкції, включно з трьома роками ув’язнення за заперечення того, що закон називає злочином українських націоналістів", - резюмував голова Інституту.

Нагадаємо, 27 червня сейм Польщі ухвалив зміни до закону про Інститут національної пам’ятікраїни. Згідно з рішенням польських депутатів, скасовано положення про кримінальну відповідальність за приписування польському народові або державі відповідальності за злочини нацистської Німеччини. Це статті 55a та 55b закону.

При цьому видання Dzieje зазначає, що раніше сейм Польщі відхилив всі зміни, запропоновані опозицією, в тому числі представників партії "Громадянська платформа", яка хотіла скасувати положення закону про ІНП щодо "злочинів українських націоналістів".

Прийняті парламентом Польщі зміни в закон про ІНП, що набули чинності 1 березня, які передбачали покарання за звинувачення поляків у Голокості, а також за пропаганду "бандерівської ідеології", викликали широкий резонанс, зокрема, в Ізраїлі, США, а також Україні.

Джерело: УНН
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
8
попередня
наступна