Тільки вдумайтесь: це аж вісімнадцята(!) дегустація вермішелей/локшин  швидкого приготування. Я дивуюсь звідки беруться нові смаки, серії,  торгові марки, виробники. І скільки б не купляв — регулярно з'являються новинки. Причому, новинок стільки, що доводиться відкладати огляди. Наприклад, вермішелі в сьогоднішньому огляді купив ще у вересні минулого року. Це скільки часу вони настоювались..?

Через дорогий бензин люди почали позбавлятися від моторних човнів, бо совєцькі мотори були зроблені так, що жерли той бензин як не в себе, тому кожен виїзд на пікнік виходив занадто дорого. Човни все одно стояли без діла, а металобрухт, особливо кольоровий приймали за добрячу ціну. Боліло серце дивитися як на камаз вантажать практично нові Прогреси та Казанки, бо вони були виготовлені з дюралю. Завдяки високої вартості бензину нам не загрожувало безробіття. Траплялися і кумедні випадки. Якось сталося так, що газ не завезли вчасно, чому я не знаю, та факт такий був. Заправники пішли на вихідні, а ми продовжували працювати. Сидимо ми з Сашею під навісом, заходять два хлопці, явно з тих, що не звикли чути відмови ні в чому, заносяться побутовий балон на 20 літрів, такі теж заправляли, і кажуть, мужики, заправте балон! Нема газу! Один з них починає, та ви зрозумійте, ми на дачу з тьолками їдемо, без газу ніяк! Газу нема! Другий, Рижий, ти з мужиками ніююя базаріть ні способний, сматрі, показую один раз! Мужики, от вам 100 баксов, балон заправітє? Газу нема! Що, мало бабок? Та бабок з головою, навіть більше, просто газу нема, пашлі, Рижий, що то у мєня тоже нічо ні палучаєтца!
Або так. Клієнт залишив машину, в сам пішов по своїх справах. Я стирчу під капотом, роздивдивляюсь, думаю. Тут під заправочну колонку підлітає машина, різко гальмує, здійнявши хмару пиляки, пару хвилин нічого не відбувається, потім починає бібікати, я не реагую, займаюся своїм ділом. Через ще пару хвилин водій біжить до мене, ти що глухий? Ні! Що, не чуєш? Чую! Ну!!! Що ну? Ти мене заправляти думаєш? Ні! Потім вже трохи розгублено, а чому? Ти маленьким колись був? Та начебто було діло, як і всі. До школи хоч інколи заходив? Заходив, а що? Літери всі знаєш? Та всі, а це важливо? Коли залітав на заправку перед воротами фанерку бачив? Не звернув уваги. Я ж про літери не дарма питав, бо там все написано чітко і ясно ГАЗУ НЕМА! Це перше, а друге я не заправник. А чому ж ти одразу не сказав? Так і ти нічого не запитав! А зразу почав псіхувати. Ми працювали, клієнти були нами задоволені, та прийшла біда звідки не чекали. Олег повідомив, що оренду на заправці нам скасовують, але нічого страшного, ще майже місяць ми можемо тут працювати. А у нього є на приміті інше приміщення, так що переїдемо туди. От тільки одна проблема, з собакою туди неможна. Господар заправки сказав свого Балона давайте куди хочете, інакше я викличу ветслужбу, щоб його приспали. До себе його взяти ніхто не міг, таки біда! Але почув Бог наші молитви і якось на нашу територію потихеньку заповзає міліціянтський жигуль, хлопці, допоможіть будь ласка, машина зовсім не їде! Що, теж на газі? Та ні на бензині щойно заправилися і от маємо клопіт! Зараз гляну, відчиняй капот, Балон, ключ на 10! Пес починає лапами перекидати інструменти, хлопці в шоці, невже принесе? Та ні, це він дуркує! А хто навчив? Та ніхто, він сам придумав! А чий це собака? Наш, спільний. Тобто конкретного господаря у нього нема? Виходить нема. Поки слово за слово, я пропшикав їм карбюратор, засвітився головний жекльор, таке буває. Завівся, погазував на місці, начебто все нормально. Тоді віддайте його мені, я кінолог, за нього можете не хвилюватися, він буде ситий, привитий, в хороших умовах, це я вам обіцяю. Ну якщо він до тебе піде то забереш! Я завтра заїду, добре? Добре! На другий день він приїхав на бобіку, там була постелена товста ковдра, кінолог підійшов до Балона, щось довго шепотів йому на вухо, а потім відчинив задні дверцята своє машини і покликав собаку. Пес підійшов до кожного з нас, тикнувся носом, так би мовити попрощався і попросив вибачення, потім побіг до міліціянтської машини і заскочив туди. Ну, все, як і домовлялися собака собака твій! Щасливої служби, Балон! Через кілька днів цей кінолог приїхав і привіз нам 10 пляшок пива, хлопці, ви просто не розумієте кого ви мені віддали! Це не собака, це щось унікальне! Я таких ще не бачив! То бережіть його! А як же! Ви головне не хвилюйтеся!

Стали ми з Сашею автомеханіками. Я пригадав свої слюсарні навички, набуті свого часу в училищі та на заводі, Саша згадав освіту електронщика і досить швидко розібрався з електричною частиною автомобіля, що не раз нам стало в нагоді. Одного разу мало не до скандалу дійшло. Пригнав на монтаж клієнт новеньку Камрі і тут виникла проблема, за допомогою одного датчика система керування бензиновою і газовою системами об'єднуються в одне ціле, так повинно бути. Саша подивився на товстенні жмути різнокольорових дротів і сказав, що йому потрібна схема, інакше ніяк. Клієнт поїхав додому і привіз товстий альбом, де і була надрукована схема. Саша розглядав схему, дивився під капот і врешті решт сказав, що схема не відповідає дійсності. Клієнт закотив істерику, що ти за спец, нічого не розумієш, вимагаєш схему, на тобі схему, не така.схема! Мало грошей то так і скажи, а не мороч голову! Грошей досить, вона дійсно не відповідає! Це ж ваша машина, то покажіть мені який саме дротик іде на керування інжектором, щоб я його перерізав і приєднав до датчика емуляції вприску! А щоб тобі добра не було, поїхали на фірмове СТО, там тобі пояснять що коли не шариш то не берись! Та поїхали, нема питань! Поїхали, через годину повернулися, Саша сяє як нова копійка, клієнт наче в лайні скупаний. Ну що, розібралися? Авжеж! Ріжемо ось цей дротик. Схема і правда не відповідала? Ясна річ, ви ж не думали, що я свідомо голову морочу! Зробили все, перевірили, все працює як треба. Поїхав клієнт. Саня, розповідай! Приїхали, тамошні специ поглянули на машину та альбом і сказали, ясна річ не відповідає, бо машина зібрана в Індонезії, а альбом від Філіппінської. А мені в салоні казали чиста японка, це клієнт. Запізнився ти, браток, чистих японок вже років десять як нема, вони вже нічого самі не збирають, вони виготовляють комплектуючі, а збирають по всій Азії, а ще в Туреччині, там найкраще. Ось так все і закінчилося. Були інші цікаві випадки, якось до нас прокотився пухнастий колобочок, цуценя, хлопчик. Погодували, постелили лежанку під навісом, прижився, назвали Балон. Потроху підріс, стало ясно що вівчар можливо від непланової в'язки тому і викинули. Пес виявися унікально розумний, він сам розумів що від нього хочуть. Була у нас у всіх така проблема, коли довго лежиш під машиною на топчані, голова на вісу, шия затікає і треба час від часу робити перерву, якось саме склалося, шия затекла, даєш команду, Балон, подушку! Песик прибвгає і лягає під голову, лежить хвилин десять, потім йому стає скучно, він починає крутитись, то йому кажуть, дякую іди побігай, що він і робить.коли ще трохи підріс навчився ще одному номеру. На ряднинні розкладений інструмент, Балон гуляє десь поруч, команда, Балон, ключ на 17, і він починає ритись в інструменті, ніби шукає. Потім треба було сказати, не треба, я вже знайшов.На клієнтів це справляло враження, що, він і ключі подає? Авжеж! Виріс Балон у вівчара переростка, був дебелий і міцний, вирісши взяв на себе ще один обов'язок, став стерегти інструменти, а то деякі клієнти, особливо маршрутники, цяця-цяця і в кишеню, нам чатувати ніколи, а Балон пильнував, побачить що щось покладено до кишені, стане перед хитруном, і всім виглядом показує, зробиш хоч крок, кинусь! Той починає панікувати, приберіть собаку! Поклади на місце те, що звиздонув і він тебе відпусте. Та я нічого! Твоє діло, тоді не ображайся! Та я хотів лише болтика підкрутити! Сказати треба було. Ось кладу на місце, Балон одразу заспокоювався і відпускав людину. Окрім того деякі з клієнтів взяли за звичку підвищувати на нас голос, Балон цього не дозволяв, якщо хтось намагався крикнути, особливо грізним голосом, пес теж приймав грізну стійку і тихенько гарчав. До охочих кричати доходило дуже швидко. А ще був такий випадок, один клієнт наїхав на Сашу, ти чорт криворукий, ти мені все зіпсував, та ти все життя будеш на мене працювати безкоштовно і зробив агресивний жест рукою, Балон став між ними, різко підвівся на задіх лапах і клацнув пащею в кількох сантиметрах від його носа, мовляв ти лякаєш, так і я налякати можу! Але на цьому все не скінчилося, пес обійшов мужика, понюхав його дупу і зробив голосне ФУ, як роблять собаки, коли хочуть позбавитися від неприємного запаху. Інші клієнти схопилися за животи від сміху. Цей герой почервонів як рак, та ні, я нічого! Сподіваюсь цей урок пішов йому на користь.

Мы веруем, что Библия, то есть канонические книги Ветхого (39 книг) и Нового (27 книг) Заветов, является богодухновенным Словом Божьим, написана мужами Божьими по вдохновению Духа Святого (2Пет. 1:21; 2Тим. 3:16). Богодухновенность – запись Божиих Откровений избранными мужами Божиими, водимыми Духом Святым. Библия – единственный, непогрешимый и безошибочный источник христианской веры (Ин. 20:31; Рим. 10:17; 2Тим. 3:16) и духовное руководство относительно спасения, жизни и служения (И.Нав. 1:7-8; 2Пет. 1:19; Рим. 15:4; Евр. 4:12).

Библия – завершенное и единственное записанное Откровение Бога человеку, центром которого является воплощенное Слово Божие – Иисус Христос (Ин. 5:39; 2Пет. 1:19; Евр. 1:1-2). Прибавление к Слову Божьему и убавление от него влечет за собой строгое наказание от Бога (Втор. 4:2, 12:32; Отк. 22:18-19).

Ронин воскресный, со свежим словом, братья и сестры, раминь.

Любой верующий панически боится признать, что его религия — это тупо вопрос географии.

Родись он в Дели, наблюдая, как дети моют жопу под колонкой и носят фрукты богам-слонам — он бы с таким же фанатизмом молился Вишну и считал христианство странной ближневосточной ересью.

Родись он на острове Кюсю, видя, как гигантские волны слизывают город за минуты, он пришел бы к великой Пустоте и перерождениям, а ребят со слонами считал бы варварами.

Напомню — с шансом 100%. Даже когда туда приплыли португальцы со своим католицизмом, шанс не остаться в местном синтоистском филиале был равен 0.001%.

Если копнуть в историю религий глубоко, то ранние евреи, которым и выдали их главную заповедь (и это внезапно не запрет на убийство), вообще не были классическими монотеистами. Они были монолатристами.

Они прекрасно понимали, что вокруг куча других народов с их собственными богами (Ваалом, Иштар, Дагоном). И заповедь «Да не будет у тебя других богов пред лицем Моим» изначально не означала, что других богов физически не существует.

Она означала эксклюзивный контракт.

Это как если бы Apple сказала: «В мире полно других ОС (Андроид, Линукс), и ими пользуются миллиарды. Но раз уж ты купил наш девайс — ты ставишь только iOS и не делаешь джейлбрейк, иначе слетаешь с гарантии». То есть это требование лояльности к конкретной стае, а не отрицание чужого кода.

Потому что они верили, что Дагон — парень реальный, и бесить его не надо. Не "его нет", а "нам нельзя". (Кстати, по Дагону — что там говорит наука, раскопали его как плезиозавра? Нет? А жаль, красивая была бы хреновина).

А теперь самая большая мина под религию в современном мире.

Какой шанс, что Господь Авраама, который задолбал евреев кашрутами, проверял их жертвоприношениями сыновей и запрещал молочку кушать с мясом, смотрел бы спокойно на миллиард политеистов? Которые носят слонам охапки цветов, посыпают друг друга красками, трахаются в храмах и трогают друг друга за кундалини.

Да он бы как ужаленный отправлял туда ангелов, архангелов, скрижали и жонглировал чудесами, чтобы этот бардак прикрыть. Но не сложилось — портал в Индию не провесился.

А какой шанс, что Ислам попадет в Британию через мэра Лондона и 8 детей продавца шаурмы, а не через откровения и волшебного жеребца, летающего за сутки до Лондонского моста и обратно?

Бгг, ору как кит, из которого утром вышел Иона.

Шанс — ноль. Этот шанс ноль. Поэтому есть тот же кальвинизм и прочие фундаментализмы, которые говорят: да, Главный Разработчик изначально создал эти 3 миллиарда биороботов с битым кодом. Они — NPC, созданные для массовки и заранее обреченные на удаление (в Ад/небытие). Их прошивка никогда не должна была обновиться до «правильной». Почему? «Пути Господни неисповедимы». На языке сисадмина: «Админ так захотел, его сервер — его правила, часть железа пойдет под пресс просто ради баланса системы».

Это хотя бы логично — ведь Свобода выбора™ на пирамиде из черепов у инков или во время воюющих провинций в Японии равна нулю. Нельзя сказать, что самоубийство/сэппуку — грех, если ты забыл донести это Старцу горы и начальнику охраны господина Торонаги. Не было свободного серафима под рукой, может, к окулисту пошел, глаза проверять.

В общем, нет никакого «единого бога, просто остальные не поняли».

Есть буквально разные ребята. Одним подавай 72 гурии, другим нормально, если ты трахаешься в храме и ищешь просветление (и не дави на него, сын шудры!), а третьим – ну вы поняли.

Ну а «что-то же там есть, наверное, не могло же оно просто так»... О, это самая мякотка. Да, есть что-то. Посмотрим на код.

Оно создало вам аппендикс, который воспалится с шансом 10% и до изобретения хирургии убьет вас в луже собственного гноя в жутких муках.

Оно загрузило 2 кг бактерий в ваш кишечник, вырабатывающих половину дофамина и серотонина, но депрессию веками лечили ледяными ваннами и лоботомией, потому что инструкцию Разработчик не скинул.

Твоя иммунная система — это встроенный антивирус. Но периодически код глючит, и антивирус решает, что твои суставы, щитовидка или поджелудочная — это трояны. И начинает годами убивать собственный сервер (артрит, диабет, волчанка). Снести процесс нельзя.

Разработчик решил сделать нас прямоходящими (сузив таз) и умными (увеличив череп младенца). Результат? Самки приматов рвутся на части и тысячелетиями умирают от кровотечений и сепсиса в диких муках, пытаясь протолкнуть арбуз через замочную скважину.

Вместо того, чтобы прислать Серафима рассказать нам, что нужно мыть руки, мы считали ангелов на конце иглы и лечили “истерию” у женщин пару веков самотыком.

Итог: шанс умереть за репродуктивный период был – 15%. Серафима патч не несла.

Мы дышим и глотаем еду через одну и ту же трубу, разделенную жалким мясным клапаном (надгортанником). Чуть отвлекся, клапан залагал — кусок шашлыка перекрывает кислород, и ты мучительно дохнешь, синея на глазах у друзей.

Гениальный дизайн! План от начала времен! Только сегодня! 160 тысяч смертей в год как с горящего куста просто потому, что дыхание и подача топлива заведены в один и тот же порт. Такой был план, как с СВО.

Существо, создавшее эту биологическую мясорубку, не может быть любящим Небесным Отцом, потому что оно противоречит себе в своих книгах. Если эволюция — это осознанный замысел, то Разработчик должен быть абсолютно странным, холодным и ужасным существом.

Либо это слепой идиот, который пишет код костылями на коленке, либо космический садист-наблюдатель, которому просто по приколу смотреть, как куски углерода багуют, задыхаются, гниют от рака и пытаются при этом строить храмы. Которые на этот рак не влияют от слова никак.

Жизнь — это не божественный дар, за который нужно вечно оправдываться. Это выживание в криво написанной никем симуляции, где на старте тебе выдали багованный кусок мяса.

И мы здесь держимся только благодаря тому, что сами хакнули этот код РЭБом, антибиотиками, хирургией и обогревателями.

Если кто-то заявляет, что знает кто создал Вселенную, но за тысячи лет не смог решить вопрос с региональными филиалами, кривыми апдейтами и падением серверов — он пиздит.

Это осознание навсегда освобождает от чуваков со складными антеннами на головах в Мерседесах, от выдуманных долгов, от вины за то, что ты родился багованным, и от предписаний, как мне жрать в рандомный день недели.

А быть свободным это огромное счастье. Раминь, братья и сестры.

Ронін ©

Моє безробіття тривало недовго, за кілька днів до мене завітав старий друг, турист, з яким ми пройшли чимало походів, і довідавшись що я зараз вільний запропонував зайнятися переобладнанням автомобілів з бензину на скраплений газ, він цьому навчився в Польщі, де прожив майже 5 років. Я зацікавився і погодився. То поїхали! Що, просто зараз? А навіщо відкладати? Ми приїхали на газову заправку, що знаходилася біля 4 причалу напроти інституту фізкультури. Там Олег, так звали нового роботодавця орендував вагончик для переодягання та зберігання інструменту і обладнання, а також слюсарний верстак. Почалася мої нові трудові будні. Це був кінець 90-х, ціни на бензин дуже кусалися, тож перейти з бензину на дешевший газ вистачало. Основними клієнтами були маршрутники і приватні таксі, був і окремий клас клієнтів, вживані іномарки, на яких газове обладнання вже було, але довгий час не використовувалося. Згадавши про нього власники автомобілів заправляли в балони газ, але часто було, що машина або не їхала зовсім, або їхала ледве-ледве. Причини було досить багато, але ми навчилися боротися і з ними. Тобто робота була цікава та творча. До того ж доволі вигідна матеріально. Обладнання для переобладнання машин Олег привозив з Польщі, їздити приходилося майже щомісяця. Прийшов час їхати по нову партію обладнання, мене залишив на хазяйстві і проінструктував: роби що можеш, будуть клієнти на монтаж- призначай дату десь днів через 5-6, я якраз повернусь. Я і залишився. На другий день подзвони ї Саша, і запитав, у тебе якісь гроші є? Не те щоб багато, але трохи маю. Якщо я до тебе завтра зайду, позичиш мені пару гривень, я хоч хліба додому куплю? Давай не додому, а на газову заправку напроти інфізу! Якщо я приїду о десятій, це буде нормально? Цілком! Тоді домовилися. Саша приїхав, перед ним якраз заїхав клієнт на Вольво з проблемою, не працює зараза, зможеш щось зробити? Сподіваюсь що так. То давай! Я зняв редуктор, серце системи, більшість проблем крилося саме в ньому. Тут прийшов Саша, я не заважаю? Добре що прийшов, ось бери, розбирай! Як? Розкручуй все що се що розкручується! А далі що? Далі то вже моя справа! Усі деталі промивай у цьому тазику і складай тут. Дали ми раду цьому клієнту, більше на цей день нікого не трапилось. Тим часом настав вечір і чекати когось було марно, і я запропонував збиратися додому. Саша поступив очі і запитав, чи позичу я йому хоч пару гривень, я простягнув йому двадцять, на той час це був дуже пристойний денний заробіток, він перелякано сказав, а як же я буду віддавати, а це не в борг, це твій чесний заробіток, якщо сподобалось приходь завтра! А можна? Звичайно! Почали ми працювати разом. Клієнти були різні, в основному профілактичні ремонти іномарок, тих, що хотіли монтаж записували в чергу. Оплату ділили за принципом 50/50, тобто половина на фірму, половина майстрам. Тим часом повернувся з Польщі Олег, я його поставив перед фактом, що у мене тепер напарник, він не дуже зрадів, але заперечувати не став. Щоправда трохи поскаржився, що геть витратиася за поїздку, на останні заправився щоб лише додому доїхати, що робити далі не знаю. Зачекай! Ми тут кілька профілактики зробили, тримай ось 85 гривень! Олег здивовано подякував і остаточно змирився з новим співробітником.