хочу сюди!
 

Олена

51 рік, лев, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 3357







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

0%, 0 голосів

60%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Кругом люди...

  • 11.08.26, 21:57
Оля Каліновська, кореспондентка 5 каналу невтомно працює на Донбасі...з 14 того року. Мене накриває. Я наче з нею поряд у березні 26 ще мандрувала розбитою Констахою, потім дивилася на роботу наших пілотів на трасі Олексієво- Дружківки... Зараз Оля робила репортаж у Дружківці. Все далі і далі, метр за метром наче ненавистна і невтомна короста поглинає нашу українську землю... Клята рашиська орда суне, перетворює наші міста на пустку.  
Щемливі як завжди кадри...
Оля Каліновська у Дружківці ....

Текст від автора....
"- Чаще звоните маме, милая. Она же переживает. И Костя пускай чаще звонит…
Вона говорить це зі слізьми на очах. А я покидаю цей двір з тяжким серцем…..
Людмилу, точніше Люсю, (так її маленьку називала мати доти, доки її не забрали із собою нацисти. Люся - 41-го року народження. Дитя двох воєн...) ми зустрічаємо в одному із дворів пошматованої Дружківки.
Жінка чаклує біля імпровізованої пічки (централізованого водо- та газопостачання, як і світла, у Дружківці давно немає).
- Що у Вас сьогодні на обід? - дружньо посміхаючись, запитую я. 
- Рожки. Хлеба сегодня нет, будут рожки. Завтра пойду за хлебом - сварю что-то другое. (Для цього покоління хліб майже так само важливий, як вода. Вони не визнають оцього нашого «від хліба набирають вагу і він не так уже й потрібен в раціоні»).
- А тут ще хліб десь можна взяти? - я дивуюсь, бо не уявляю, як у роздовбане місто, над яким щохвилини курсують чиїсь - то наші, але здебільшого російські ударні дрони і куди ми залітали так, що шумахер позаздрив би - можна завозити хліб.
- Да. Магазин еще работает. И не один. Еще возят…
- Вііііііууу....
Над нашими головами пролітає черговий дрон.
- Бум!
І таранить щось, що обрав собі за ціль.
- Господи, ви навіть не здригаєтесь. 
Люся спокійно помішує ріжки, щоб не пригоріли. І не зважає на шалений рух смерті у небі.
- Тут дрони, там вибухи, як Ви «вивозите» все це?
- Привикли, - вона пересмикує плечима, сумно посміхаючись. - Ви снимаете меня?
- Так.
- Ой, если би знала, принарядилась бы! А так - некрасиво одета.
Насправді Люся у гарній бузкового кольору блузці, штанях із джинсового матеріалу. І підперезана стильним поясом. У неї добре, гарне відкрите обличчя і великі блакитні очі. Сиве волосся акуратно зібране в хвостик. Обличчя все ще зберігає залишки краси. Вочевидь, у молодості Люся-Люда була дуже гарною. 
- Ви красива. Правда. І дуже стильно одягнута. Я, якщо чесно, не очікувала тут таке зустріти, - я ані на секунду не лукавлю.
- Столько комплиментов. Аж неудобно, - Люся справді зашарілася. Думаю, вона просто дуже давно не чула такого. 
Хоча.                                                                                                    Жінки теж здатні робити компліменти. Щирі і без задньої думки.                                                                     
- Это Вы не видели меня, когда я иду в магазин или за водой!                                                                                                                   - Ану, ану, розкажіть, як Ви одягаєтесь?) У парадно-вихідний одяг? Сукню одягаєте?
- Нет, не платье. Одеваю брюки. Но не такие, новые и чистенькие. И блузку красивую. И платок. Там же люди! А парадно-выходное мы уже давно не можем себе позволить, - її голос стишується і у веселі нотки в голосі підмішується сум... 
- Це такий собі «вихід у "свет"? - невесело, у свою чергу, підсумовую я. - Бо куди тут ще вийдеш?
- Да. Только воду набрать и в магазин. Больше некуда…. 
Згодом ми зустрінемо таких, як Люся, жінок, які повертатимуться з одного з небагатьох ще відчинених у Дружківці магазинів. Вони справді будуть одягнуті у «парадно-вихідне». Красивий чистенький одяг. Який колись наші бабусі тримали у скринях. «На вихід». Біленькі хустинки, найкраще, що є взуття. Тепер у цих дружківських бабусь цей вихід - щодня.
- Як востаннє, - невесело зауважить Костя.
- А еще ездят эти, волонтеры или кто-там может вывезти если что, отсюда? Кость, ти знаешь? И куда звонить?
- Так, волонтери ще їздять. Набирайте поліцію. Якщо звісно, звязок буде.
- Нет у нас здесь связи.... 
- То Ви плануєте виїжджати? - з надією запитую я. Бо дуже шкода цю гарну в усіх сенсах жінку. Хочеться, щоб вона жила….
- Конечно. Можеш не сейчас. Еще потерплю. Но у нас же нет ни света, ни газа, ни тепла. Сейчас лето, а что зимой будет? Замерзнем…
- Не чекайте зими, виїжджайте. Бо скоро уже дуже важко буде це зробити, - прошу Люсю я. І про себе думаю - уже зараз дуже нелегко це зробити....
- А Вы там ближе к информации, скажете, а долго оно еще будет продолжаться? - на цих словах по вкритому зморшками красивому обличчю Люсі течуть сльози.
- Та хто зна, - знизує плечима Костя.
- Довго, - думаю про себе я….
- Виїжджайте, тьоть Люсь. І пошвидше. - замість прощання кажу нашій новій знайомій.
- Почаще звоните своей маме, милая, - чую у відповідь.                 
Ми розходимося. У різні боки. Я з Костею - мандрувати далі розбитими вулицями Дружківки. Люся - до своєї пічки і каструль. Обоє зі слізьми на очах. І з важким серцем…Кожен думаючи про своє.....

Українська музика 3356

 





50%, 3 голоси

0%, 0 голосів

17%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

33%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Шо то є - "повільно"?

  • 10.08.26, 20:02

— Бля ну че снимаем их в итоге или нет?
— Вы что ебанутые, я это вам при контрольном звонке в 9 утра ещё сказал перед заседанием. Хули вы тянете слоупоки?
— Ну мы нуууу.... эээээээ...... пытались сделать вид что типо рассматриваем дело, выслушиваем стороны там, вся хуйня...
— То есть вы блядские 9 часов слушали всю эту ебалу партии того дурачка журавлева с обвинениями в бомбардировках Хиросимы и Нагосаки, авторских прав на какие-то обоссаные песни и чатгпт?!
— Да
— А я ещё думал что это я Малую Токмачку долго беру... 

10.08.26. Автор - Скрєпоносний Бузотер.

Українська музика 3355







0%, 0 голосів

29%, 2 голоси

14%, 1 голос

14%, 1 голос

0%, 0 голосів

14%, 1 голос

0%, 0 голосів

29%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Задумалась...

  • 09.08.26, 21:55
Побачила пост...



І от задумалась, люди дуже свавільно цитують Біблію, не знаючи чим є прощення в ній насправді.

В Бутті Діну згвалтували, кривдник захотів одружитись на ній, але рідня Діни вирізала плем'я кривдника. 
Або компенсація вдвічі більша, як в Вихід

Чим це гірше за слова про прощення, це ж теж Біблія?

З контексту якраз виривається теза про прощення, без пояснення що воно таке 

Блискавку ведмедем зупинить!

  • 09.08.26, 21:30






На Скотопомойке всё стабильно. Можно даже не наблюдать — ёбу дают стабильно и без перерыва на обед

09.08.26. Автор - Скрєпоносний бузотер

Ефект метелика: Як одна дрібниця здатна змінити хід історії

Ви коли-небудь замислювалися, як один непомітний крок може перевернути все ваше життя? Запізнилися на автобус, випадково зустріли стару знайому, відповіли на неочікуваний лист — і ось ви вже живете зовсім іншим сценарієм.

У своєму блозі я часто ділюся думками, але сьогодні хочу поговорити про дещо глобальніше. Тема, яка не дає мені спокою останнім часом: як від найменших деталей, від одного випадкового подиху вітру, залежать глобальні рішення та навіть світові катастрофи.



Що таке «Ефект метелика» і до чого тут теорія хаосу?

Науковці називають це теорією хаосу, але не лякайтеся — я не буду вантажити вас складними формулами. Якщо пояснювати просто, то теорія хаосу вивчає системи, які дуже чутливі до початкових умов.

Саме з неї народився славнозвісний «ефект метелика». Цей термін вигадав метеоролог Едвард Лоренц у 1960-х роках. Він робив комп'ютерний прогноз погоди і вирішив зекономити час, округливши одне число з шести знаків після коми до трьох (замість 0.506127 ввів 0.506). Здавалося б, мізерна деталь! Але комп'ютер видав абсолютно інший сценарій погоди на місяць вперед.

Тоді Лоренц виголосив фразу, яка стала легендарною: «Помах крил метелика в Бразилії може викликати торнадо в штаті Техас».

Тобто в нашому світі немає нічого неважливого. Усі ми пов'язані невидимими нитками, де один мікроскопічний рух здатен викликати цунамі наслідків.

Як один поворот керма змінив карту світу

Щоб не бути голослівним, давайте згадаємо реальний епізод з історії. Ви, напевно, знаєте, що Перша світова війна почалася з вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво у 1914 році. Але чи знаєте ви справжню причину того, чому це вбивство взагалі стало можливим?

Це сталося через... неправильний поворот. Водій ерцгерцога, Леопольд Лойка, погано знав маршрут і випадково звернув не на ту вулицю. Зрозумівши помилку, він зупинив авто, щоб здати назад. І саме в цю секунду, абсолютно випадково, біля цієї ж машини опинився Гаврило Принцип, який і здійснив фатальні постріли.

Якби водій просто поїхав прямо, хід історії міг би бути зовсім іншим. Мільйони життів, розпад імперій, зміна світового порядку — усе це стало наслідком одного помилкового повороту керма. Це і є ефект метелика в дії.

Той самий фільм: «Ефект метелика» (2004)

Коли ми говоримо про цю концепцію, неможливо не згадати культовий психологічний трилер з Ештоном Кутчером.

Головний герой, Еван, має здатність повертатися у власне минуле через свої дитячі щоденники. Він намагається виправити помилки та врятувати своїх друзів від травм. Але щоразу, змінюючи одну маленьку деталь у минулому, він повертається в абсолютно нове, часто ще більш жахливе сьогодення.

Кілька цікавих фактів про фільм:

  • Ештон Кутчер настільки серйозно підійшов до ролі, що перед зйомками годинами вивчав психологію, теорію хаосу та читав праці про травми пам'яті.

  • У фільму є чотири різні кінцівки. Найбільш шокуюча — режисерська (Director's Cut), де головний герой повертається в утробу матері і душить себе пуповиною, щоб взагалі не народжуватися і не руйнувати життя коханим людям.

Хаос диктує нам нові умови

Я глибоко переконаний, що від найменших деталей залежать не лише історичні катастрофи, а й наші особисті глобальні рішення. Кинуте ненароком слово, випадковий погляд, секундне вагання — усе це приховує в собі величезні глибини. Світ дійсно відчуває наші приховані наміри, і навіть коли здається, що навколо тиша — десь урагани вже здіймають метелики.

Ці роздуми настільки захопили мене, що я трансформував їх у музику Ефект метелика.

Трек вже зовсім скоро буде доступний на всіх платформах!