Молодіж України спілкується російською. Дуже часто.
- 03.07.26, 22:22
Вот и она. Ещё одна весна, которую я встречаю в чужих декорациях, которые постепенно становятся своими.
Вокруг вроде бы всё то же самое, что и всегда в это время года: пробивается первая робкая зелень, природа стряхивает с себя зимнее оцепенение, а в небе застыла эта пронзительная, холодная синева. Но это тепло — не то. И деревья эти пахнут как-то иначе.
[ Читать дальше ]
Продовження подорожі. Початок тут https://blog.i.ua/user/729788/2435599/
Спокій, неосяжні поля, безлюдна тиша та перегони з негодою.
Сьогодні прогнозують грозу, яка має початись біля 13:00.
Якщо чесно, в звичайному житті я не стежу за прогнозами погоди, бо не вірю їм
Але звичайне життя то одне, а життя равлика з рюкзаком посеред степу широкого
то інша справа
То ж не хотілось потрапити під зливу і краще було
перестрахуватись. По карті я розрахувала, що йти мені біля 17-18 кілометрів,
отже пройти я зможу їх за 6 годин. Я йду не швидко, роздивляюсь навколо і
насолоджуюсь весною. Отже вихід мій був, майже як і запланувала о 6:45
Прощавай Жмеринка. В супроводі по Жмеринці у мене був песик, який ув'язався від готельчику і досить довгенько, десь з кілометр біг біля мене.

Ранок був похмурий, повітря вогке з присмаком недалекого дощику, і я боялась якби дощ не почався прямо вранці, але ні , все було нормально, а ця похмурість тільки допомагала, бо йти було не жарко і це прискорювало темп.
Першим після Жмеринки було село Рів. Назва така сама як і річки, яка тут протікає.


Цього дня я краще зрозуміла як орієнтуватись картою, бо коли я
пройшла село Рів, побачила попереду серпантини доріг, що звивались не тільки вправо
і вліво, а ще і спадали вниз і піднімались вгору. Отже я відкрила карту і
відмітила, що там видно ці перепади.
Як же мені подобається робити ось такі
цікаві, нові відкриття. Звісно, ви можете сказати, що можна було почитати ще до
подорожі як користуватись картами – ну так, можна було, але ж ось так цікавіше

Якщо ви поглянете на фото, то ввеху відніються частинки дороги, на яку я мала прийти, спустившись і піднявшись серпантинчиком
На першоому фото правіше - куди я йду, на другому лівіше - звідки прийшла.


Це було так чудово, бо трохи нагадувало Крим.
І в селі Рів, і тут понад дорогою росли яблуні, Вінниччина це яблуневий край. Як же гарно яблуньки обстрижені і уквітчані весняним квітом.



І ось начеб то серпантини скінчились і попереду вже видніється село Межирів з чудовим плесом, де зустрічається річка Рів з річкою Думка.

Ось намагалась по-різному налаштувати фото, але, на жаль, воно не передає того, що бачать очі

Звісно хотілось би, щоб день був не такий похмурий і небо блакитне,
бо такі місця хочеться бачити у всій красі. Ну як є так є. І саме сумне, що коли я наблизилась до цього гарного місця, небо ще більше насупилось, ніби лякаючи мене і нагадуючи прогноз погоди

Йду далі, вуличками роздивляюсь цікаві хатки села Межирів


Перехожу місток, любуюсь річкою Рів, і за черговим поворотом на мене зверху виглядають руїни безіменного костелу. Звісно, колись у нього була назва, в ньому було життя, але тепер він сумно стоїть при дорозі




Тут я трохи перепочила, перекусила, поспілкувалась з місцевою собанькою, яка радісно вибігла до мене і намагалась йти зі мною в подорож.

І далі мій шлях пролягав між полями до села Сербинівці, де я
мала зупинитись на ніч. Ну що сказати, я весь час поглядала на небо і з
острахом чекала зливу, але коли я доходила до краю Межирова, хмари розійшлись,
вийшло сонце і вже так собі стало тепленько
Йти мені залишалось 5
кілометрів.


Я йшла і думала: Сьогодні день абсолютного спокою, тиші і
насолоди весною. Навколо — ні душі, лише простір, де серце відпочиває від
війни. Шлях через села Рів та Межирів пролягав посеред диких подільських полів.
Я як ота Міс Марпл робила логічні висновки
: Під ногами рілля від трактора
, але
дуже давня, значить люди тут бувають не часто. От навесні засіяли поля і
поїхали. Може коли не коли заїдуть поглянуть і до збору врожаю тут так і
пануватиме недоторкана тиша.


І тут щось «Вжууух», тріскіт гілок, в мене серце в пяти
, піт
на лобі…. Фух, заєць пробіг як зляканий, він злякався мене, я – його
Ну
заєць то таке, головне, щоб слідом не бігла лисиця, ото вже не дуже приємненько
Час від часу поглядаю на карту, рахую посадки, через дві посадки має бути цвинтар і вже там село Сербинівці.

От як я не вірила в прогнози погоди, так і підтвердилась сьогодні. Дякувати Богу, в прогнозований час дощ не пішов, між 13-тою і 14-тою годинами я вже була на місці. Отже у мене цілих пів дня і ніч відпочинку. Як раз те, що треба після трьох днів мандрівки.

Є місця, де нічого не треба доводити. Де ніхто не питає, ким ти працюєш, скільки заробляєш і чого ще не досяг. Там просто тихо сходить вечір, птахи співають своє, а всередині щось потроху стає на місце. Саме таким місцем була ця зелена садиба. І вже відпочиваючи тут, я зрозуміла кайф Шляху.

А злива таки влупила. Влупила так гучно з акомпанементом,
разом з усім набором і блискавкою, і громом. Так солодко засинати під лязкіт
дощу. Хоча були думки – а що завтра?
Як я буду швендяти розмитими польовими
дорогами?
Але завтра буде видно….

Понад 140 народних депутатів не підписали документ на підтримку заборони УПЦ МП, законопроєкт про яку мають розглянути в другому читанні. Документ створила міжфракційна група, до складу якої увійшли народні депутати всіх фракцій та груп, окрім "Платформи за життя та мир" і "Відновлення України" – тобто колишньої проросійської ОПЗЖ.
Представники усіх фракцій були долучені до збору підписів, і цей документ є фінальним. Про це повідомляє видання LB.ua з посиланням на свої джерела у парламенті.
Групу створили після блокування трибуни Верховної Ради нардепами фракції "Європейська Солідарність", які вимагали створити ТСК з питань фортифікацій і винести на голосування заборону УПЦ (МП).
У повному складі поставили підписи на підтримку законопроєкту "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій" (№8371) представники фракції "Європейська Солідарність" та "Голос".
Журналістам видання LB.ua вдалося отримати список тих, хто відмовився ставити підписи. До нього потрапили 146 нардепів, зокрема, ті, які наразі перебувають під слідством, як Нестор Шуфрич. Серед тих, хто не підтримав, близько 90 депутатів – від "Слуги народу". Від "Батьківщини" не підтримали двоє. Від "Платформи за життя і мир" (колишня ОПЗЖ) підтримав лише один депутат - Юрій Загородній (про це стало відомо вже після публікації списку).
ВІДМОВИЛИСЯ СТАВИТИ ПІДПИС
на підтримку проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів
України щодо діяльності в Україні релігійних організацій» (N8371) щодо
заборони православної філії ФСБ в Україні.
—
—
ПОЗАФРАКЦІЙНІ"Як керівник профільного комітету, я сподіваюся, що до наступного пленарного засідання (не раніше другого тижня липня, – ред.) кількість підписантів збільшиться. Чесно сказати, зараз мене дивує відсутність підписів людей, які, наприклад, підтримали законопроєкт в першому читанні", – сказав у коментарі LB.ua голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
За власною інформацією LB.ua, станом на зараз, в наявності 221 підпис "за". Очікується, що після Національного молитовного сніданку (призначений до проведення в цю суботу) до них можуть доєднатися близько семи нардепів з різних депутатських груп (наразі підпису жодного з них немає).
Серед підписантів відсутнє також прізвища керівника фракції "Слуг" Давида Арахамії.
"Він поки говорить, що він – «над схваткою», – зазначило джерело LB.ua. – Але якщо він підпишеться, автоматом приєднаються ще декілька людей. Загалом ми розраховуємо, що при 226 підписах ми можемо отримати 236-240 фінальних голосів".
Законопроєкт про заборону релігійних організацій, пов'язаних з країною-агресором, в першому читанні ухвалили ще в жовтні.
В другому читанні документ розраховували ухвалити до річниці повномасштабного вторгнення Росії, але не вдалося.
У травні нардепи домовилися, що в червні вони розглянуть законопроєкт про заборону УПЦ МП в другому читанні. На погоджувальній раді була домовленість не створювати єдиний список для збору підписів за розгляд законопроєкту. Спершу фракції збирали підписи окремо, а потім їх мали об'єднати в один список – аби було розуміння, чи вистачить у залі голосів.