хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «орда»

Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Смертні колибєльні.

Не буду лякати товариство вампірами, вурдалаками та іншою нечистю, бо в російській культурі є щось набагато страшніше. Тому застережу від подальшого читання матусь, які мають малих дітей. Мені й самому уперше за час написання Енциклопедії зробилося не смішно, а моторошно.

Кожна мама у кожній країні співає своїй малечі колискові. Добрі, ніжні, інколи жартівливо-лякливі. Але в жодному фольклорі ваш покірний слуга не зустрів такого підвиду колискових, як «смертні». Саме так. Інакше, як ментальним пиздецем це і не назвеш. Тут очевидний збій на хромосомному рівні.

Бай-бай да люли!
Хоть сегодня умри.
Завтра мороз,
Снесут на погост.
Мы поплачем-повоем,
В могилу зароем.
 
- співала московитка своїй дитинці.

Спи, дитя моё мило,
Будет к осени друго,
К именинам третьё,
Седни Ванюшка помрет,
Завтра похороны,
Будем Ваню хоронить,
В большой колокол звонить.
 
– наспівував Ванюші його тятя.

Не мав ані часу, ані бажання занурюватися у глибини болотного фольклору, однак з’ясував, що у фольклористів не існує остаточної версії походження такої дитячої чорнухи. Одні твердять, що в такий спосіб від дитини намагалися відігнати нечисту силу, обдуривши її. Страшніше, але переконливіше виглядає друга версія. У бідній родині зайвий рот був дуже накладний, і тому добра матуся щиро хотіла його позбутися. На цю версію опосередковано працює ось така колибєльная.

Ой, люли, люли, люли,
Ты сегодня умри,
Завтра похороны,
На погост понесём,
Пирогов напекём,
Со малиной,
Со гречневым крупам,
Будем Шуру поминать,
Себе брюхо набивать.
Бай да бай,
поскорее помирай!
Помри скорее!
Буде хоронить веселее!

Ото празднік у родітєлєй, єтіть їх! Гляди, бражкою на славу відзначали!
Не думайте лишень, що всю цю моторошну хуїтєнь маленьким москалятам співали у темні часи Івана Грозного чи Боріса Годунова. Хрен там. У тамтешніх дєрєвнях такого штибу колибєльниє фіксували до кінця ХХ століття. Існує навіть точна дата фіксації: 1997 рік, села Нікола і Лядіне Архангельської області.

І ще – увага! «Смертні колибєльні», за даними їхніх же дослідників, фіксували по всій росії – в центрі, в Сибіру, на Уралі. Усюди, крім «южних рєгіонов», тобто… крім етнічних українських земель.

Роман Онишкевич

Просто криють зрадофіли...

angry
Починається з ниття "коликінчитьсявійна".
Не буде відповіді - 100 % будуть "хвилюватися", закидають кавалками, уронивши нижче плінтуса свій морально-психологічний дух.
Кажуть їм: дочекайтеся натівської зброї на фронтах у товарних кількостях, переломний момент - у серпні, закінчення активних дій у грудні. Закидали гівном. Цей раз - генерала Буданова:
"раніше нам обіцяли до кінця літа, чому щоразу переноситься"
"коли припините годувати народ байками - зрада!"
"війна стала вигідна владі"
"навіщо давати нові прогнози, якщо вони не збуваються"

І ця маячня несеться від спеціалістів диванної аналітики, які щодень, як нічого не бувало, цікавляться прогнозом погоди, складають бухгалтерські прогнози доходів своїх офісів (хоча в кінці року цифєркі ніколи не збігаються), грають на фінансових біржах, гадають на картах, читають гороскопи omg і то не заради розваги...

Дідько, "мирний" планктон, та заваліть вже свої хліборізки! Хто знає, коли вона клята кінчиться!!! Тим більше, що воювати доводиться не з пересічним ворогом, а з воскреслою з анабіозу ордою, для якої життя свого людського індивіда - ніщо. І для якої саме ранні офіційні прогнози, виходячи з кількості втрат, що нібито засмутять хана і змусять його припинити війну, - саме такі прогнози виявилися по-дитячому наївними.
Хан на засіданні наказав військовій свиті берегти ТЕХНІКУ. Про рядових ординців він не казав нічого. 30000? Та там народ видресируваний так, що прийме і 100000. Сибір великий, палок для дєдов на парад всім вистачить.

Війна триватиме поки ординське стадо не закінчиться
крапка



Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Лєв Толстой.



Не буду вдаватися до аналізу творів "глиби", на якій стоїть міф про велику російську літературу. Просто кілька моментів із життя Льва Нікалаїча.

Дід пісатєля програвся, пропився і, як наслідок, повісився. Єйна бабушка вирізнялася нечуваним самодурством, зумовленим певним чином перманентними галюцинаціями. Брат "глиби" Дмітрій дуже не любив митися, натомість любив одягати на голе немите тіло плащ і в такому смердючому вигляді наносити візити до різних поважних осіб.

Лев увібрав у себе всі кращі родинні риси. У його кімнаті була прибита спеціальна планка, на якій він намірювався вішатися щоразу, коли втовк чергову селянку. Вішатися він, однак, відмовлявся, заміняючи кару смерті за своє моральне падіння самобмчуванням. Ішов до стайні і немилосердно пиздячив себе батогом, аж коні охуївали.

Перед одруженням Лев дав прочитати майбутній дружині Софії свій еротичний щоденник, від чого вона ледь не їбанулася і заявила, що є практикуючою християнкою і всілякими ізлішествами займатися відмовляється. Тобто давати буде тільки так, як давали її мама і баба.

Свічку їм не тримав. Що там і як було не знаю. Достеменно відомо, що після 13 дитини (кількох викиднів у Софії не рахуємо) на великого пісатєля зійшло одкровення. Він проголосив статеве життя гріхом, жінку - чашою гріха, після чого навідріз відмовився порати дружину. Гадаю, вона не дуже вже й вимагала.

Розуміючи, що глава сімейства потихеньку дається йобу, рідні викликали шанованого психіатра Григорія Россолімо, який встановив, що у Льва Нікалаїча "дегенеративна подвійна конструкція: параноїдальна та істерична".
Подальші мудозвонства Толстого описувати не буду - люди про це томи написали. Додам лише, що сучасні психіатри схиляються, що пісатєль страждав аффект-епілепсією Братца із супутніми ознаками істерії.

І чого, питається, дивуватися, що персонажі Толстого, особливо жіночі, такі припиздячені?

Роман Онишкевич

Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Царь-колокол.

Про це диво ідіотизму знає багато хто. Однак без згадки про нього Енциклопедія була б неповною. Прототип Царь-колокола вилили ще за царя Боріса Годунова у 1599 році. Він провисів 50 років і тріснув під час пожежі.

Царь Алєксєй Міхайловіч вирішив перевідлити дзвін. З такою пропозицією звернулися до шанованого майстра Ганса Фалька. Німець оцінив масштаби роботи і погодився її виконати за 5 років і виключно з нової міді. «Хуй тобі в сраку,  а не 5 років і нову мідь!» – сказали майстру мудрі московіти і моментально знайшли своїх умєльцев Данілу Матвєєва із сином Ємєлькою. Ті підтвердили, що німчина – лох і дали зуб, що виконають роботу за рік і зі старої міді. До честі Матвєєвих, роботу вони виконали. Інша річ, що дзвін послужив лише два місяці і просто розколовся. Матвєєвих, очевидячки, люто пиздили і подальша їх доля невідома.

Дзвін взявся ремонтувати якийсь Грігорьєв. Свою роботу він виконав значно краще за попередників. Його дзвін наїбнувся з двіниці аж через шість років. Грігорьєва, очевидячки, немилосердно відпиздили і подальша його доля невідома.

1730 року імператриця Анна вирішила, що вона саме та, за правління якої вдасться вилити дзвін, який от точно не наїбнеться і не трісне. Царь-колокол, за задумом, мав важити 200 тон.
Спершу роботу запропонували механіку королівського двору Франції Жермену. Француз спершу розцінив пропозицію як жарт або знущання над його професіоналізмом. Згодом відмовився уже серйозно, не розуміючи, як таке одоробло має дзвонити і на хрена то все в принципі. І як водиться, найшлися нові тато з сином. Іван і Міхаїл Моторіни.

Але справа не заладилася одразу. На Іванівськiй площі Кремля викопали яму, в якій і планувалося виливати дзвін. Яму, річ ясна, освятив батюшка. Поки попи торжествували, вийшли з ладу дві печі, що плавили мідь. Поки ремонтували печі, загорілася машина для підняття форми дзвону. Форму довелося переробляти. Іван Моторін змушений був давати письмове пояснення того всього. Невідомо наскільки сильно його пиздили, але невдовзі він помер. Отцовскоє дєло продовжив синок. І у 1736 році справу було завершено – у світі з"явився найбільший дзвін! Правда, залишалася дрібненька херня: як це одоробло витягнути з ями і припиздячити на дзвіницю.

Поки найсвітліші мужі імперії думу думали, у москві трапилася пожежа, загорілися дерев’яні містки в ямі, внаслідок чого дзвін наїбнувся і від нього відвалився кавалок вагою в 11,5 тон. Моторіна-молодшого, очевидно, відпиздили, після чого нарешті резонно вирішили: а хуй з ним, з тим колоколом.

Майже сто років пролежав шедевр рускіх літєйщіков у ямі, нафіг нікому не потрібний. Потім його двічі намагалися витягнути інші народні умільці, але конкретно всиралися і кидали цю затію. Їх, звісно, пиздили.

Витягнули дзвін з ями аж у 1836 році, відпуцували та виставили на загальний огляд, як достояніє рускага духа. Тепер гордо показують усім туристам, які знизують плечима і подумки повторюють слава французького майстра Жермена: «А на фіга то все»?

Роман Онишкевич

Зруйнований Маріуполь – суцільна рана на тілі України!


 

Боже, як хочеться кричати! Людоньки! Люди, моє волання до вас, до людей!

До живих людей, які вміють думати, розмовляти, учиняти вчинки і відповідати

за них … До вас, поки ви живі! Бо мертві не чують і не мають сорому! Їм однак,

бо їх почорнілі тіла пізнали смерть, та не вспіли відчути її підступність. Можливо,

єдине, що відчують мертві -  то рахунок,  який веде оскаженіла війна. Це вона

перетворює все живе на мертве. Це живі з мертвою душею та серцем, вбиваючи

живих, перетворюють їх на мертвих! Це ви, ординці, хоча й живі, а вже не маєте ні

сорому, ні жалю, ні людяності – вбиваєте, грабуєте, ґвалтуєте! Це вам, воїнам

кремлівського Ірода, не до вподоби  ні наша спадщина, ні наша культура,

ні наша мова! За вашим людожерським планом все, що не схоже на вас,

підлягає знищенню! Що саме й відбулось на наше превелике лихо в наших містах!

Боже, ти все зверху бачиш! Чи, можливо, попіл від згорілих тіл запорошив тобі очі?

Подивися на наш багатостраждальний Маріуполь, що був колись перлиною

біля моря! Де гамірно бігали загорілі діточки, де вечорами прогулювалися

красиві жінки, де спацерували ошатно вдягнені чоловіки, де чепурні кафе,

ресторани, театри … Суцільна ПУСТКА! КАТМА! Все згоріло! Все знищила ОРДА!

Люди! Людоньки! Це ж не середньовіччя! Не залишилось нічого! Суцільна руїна –

шматки бетону, цегли і людських решток упереміж!  Проклинаю вас, вбивці, всіх,

хто прийшов і знищив місто, всіх, хто оспівував «подвиги» орди, всіх, хто міг

запобігти цьому злочину, а не зробив цього! Горіть ви всі в пеклі!

Смерть ворогам! Слава Україні!

repost*Yunona Svitozoryanska  

28/03/2022


Реконструкція подій

Для ясності.
Рекомендую до прочитання та прослуховування запису за текстовим лінком.

"Давайте, раз я у нас тут реальный моряк, который проходы, заходы и выходы постоянно делает и оформляет, кое что поясню.

...Ну вот такая у этого проклятого места география, что ничего не попишешь, хоть признавай Крым российским, хоть нет, но украинцы там имеют право ходить и никаких законных прав им препятствовать у российских погранцов не было.

Видимо было лишь острое желание как-то перед начальство блеснуть.
Ну это же круто - прижучить хохлов. Ну а закон... А закона в России нет, Украина слабак, а мировому сообществу какое дело, если кто-то чей-то баркас прихватил. Ну выразят максимум озабоченность.

Выполнять послали примерно таких же "профессионалов". Вы меня конечно извините, но вот то, что там истерит и рулит, это не моряк вообще ни разу. Ну долбоебом полным нужно быть, что бы пытаться навал совершить на буксир. Про больших морских идиотов есть только в анекдоте про авианосец и маяк.

Буксир этим навалом работает. Он создан специально для этого. Упоротым нужно быть чтобы до такого додуматься. Конечно же с буксиром у них ничего не получается, они его толкают как дельфины-наркоманы мячик, ему как с гуся вода.

Идиоты конченные, что запись только подтверждает. "Он понял, что он маневренный", - докладывает этот осел на берег. Держите меня семеро! Буксир понял, что он буксир! нет, олень, это ты, командуя серьезным военным кораблем, настолько идиот, что не можешь простой вещи понять: он, сука, с самого начала знал, что он буксир. Что он маневренный, прочный, с малой осадкой и энерговооруженностью раза в полтора больше твоей.

Поэтому когда упоротые дельфины вконец решили упороться и попыться его обжать с двух сторон, он дал заднюю и оба сарая пролетели мимо, въебав друг друга. Жаль нет записи этого момента.

Наверняка там в переговорах с берегом это чучело докладывает, что наверное украинец понял, что он не только по курсу маневренный, но и по скорости. И что у него есть задний ход.

Конечно же, натворив всех этих перфомансов, клоунам никак нельзя было украинцев выпускать. Потому что наворотили будь здоров и единственный вариант с ответственности соскочить - подписать на нее и вышестоящее начальство. Оно же тоже упоротое и назад сдавать не любит ни при каких обстоятельствах, поэтому надо изловить этих украинцев любой ценой. Тогда хоть точно не посадят за весь позор и два разъебаных военных корабля.

Вот и вся история, как я ее вижу.

А вы - Путин, Порошенко, рейтинги, многоходовочки.
Такие же многоходовочки как и запуском кривых ракет. Полная профнепригодность и трусость в основном причина наших бед. Везде. Хоть на суше, хоть в море, хоть в Космосе."

(с) hughes


Як формувався генофонд після окупації України.

Діалог:
– Так, значить, українці віддали московитам мову Русі, склали словники. А вони ж нам що?
– Як що? Та ми ж отримали букет кримінальних неологізмів і блямовне покоління пивососів, запрограмоване на злочинність. Дивись…
10 листопада 1917 р. утворився "Московский уголовный сыск" (МУС), у петлицях «сискарів» було зображення лягавого пса, що біжить. Звідси назва «лягавий».
МУС мав «отдел розыска», звідси абревіатура МУСОР – "Московский уголовный сыск отдел розыска".
5 жовтня 1918 р. у Москві при головному управлінні НКВС створено органи карного розшуку – "Московский уголовный розыск" (МУР). Тоді ж у Пітері з’явилися ГОПи – «городские общежития пролетариата», звідси слово – «гопник». До речі, пітерці розпізнавали гопників за червоними шкарпетками.
У часи сталінізму виникло й слово зек. Це не складне слово часів БАМу – «забайкальський комсомолець». Слово виникло за часів будівництва Біломорканалу. Абревіатура «ЗК» походить від офіційної назви рос. "заключенный каналоармеец".
– Ти диви, і правда. А чому ти кажеш про блямовний генофонд пивососів, запрограмованих на злочинність.
– Дивись… За часів козацтва у Запоріжжі панувала одна мова (матюччя не існувала!), одна культура і були відсутні міста (урбанізація). У 70 селищах та 1600 зимівниках регіону проживали 72 000 чоловік. У 1780-81 рр. війська московитів спалили всі зимівники. А тепер згадай, хто будував москалям Запоріжжя (тоді Олександрівськ)?
– Ясно хто – «бєглиє і каторжниє». Вони жили у форштадті, там, де зараз Анголенко.
– Ці московські в’язні стали генофондом на козацькій землі. А згадай, скільки мешканців мало місто у 1917 р. – 24 тисячі -- близько 34% українців, росіян близько 30%, євреїв – 20%, поляків – 6 %, мешкали також німці, хорвати, білоруси, литовці). Жодної української школи, церкви, газети в природі не існувало.
–- А тепер подумай, з чого починалося будівництво "щасливого" соціалістичного Запоріжжя?
1. Із заснування двох найперших у СРСР концтаборів: біля підніжжя майбутнього Дніпрогесу на Павло-Кічкасі та в районі вокзалу Запоріжжя-ІІ. До речі, перед самим приходом німців у 1941 році, Дніпрогес, по ропорядженню з Кремля, було підірвано і у тому потопі потонули більше 50 тисяч людей. Без сумніву, потоп входив у загальний план по знищенню українців бо підірвали без попередження населення.
2. Проведено зачистку від національно свідомих українців. Всього за довоєнний період понад 400 тисяч мешканців області було репресовано ( кожний третій!). Подібна зачистка була по всій Україні.
3. Комуністи провели голодомор. У Запорізькій області вимерло до 25% населення (кожний четвертий!), землі, хати козацьких нащадків, "червона комуністична епідемія" звільнила для переселенців з Московії
Потім почали прибувати поїзди із робочим матеріалом. Це були зеки з усього Союзу (засуджені за вбивства, без освіти). Політичних, людей із освітою і близько не допускали до будівництва.
Населення пережило три голодомори, знищення майже всіх кобзарів та багатьох священиків, а також ліквідацію «ворогів народу». Поповнювалося населення Запоріжжя переселенцями і у 1939 році складало 266 тисяч осіб. Так оті неписьменні кримінальники стали "корінними" запоріжцями.
–- Саме так, чоловіче... Війна знову забрала кращих. 24 травня 1945 року Сталін сказав, що російський народ є найвидатнішою нацією із усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу. А насправді Московія потопила у крові не один народ. Куди встромляє руку Росія, там горе і розруха.
На відбудову Запоріжжя було прислано ще більше зеків, представників нації, яку Сталін назвав “керівною силою Радянського Союзу”. Розповсюджувався міф про зверхність росіян і відсталість "тупих" українців. Наступні 10 років після війни показали печерність і відсталість мислення російського керівництва, а не зверхність -- нездатність, невміння відбудовувати країну, голод, репресії, депортації -- ось характерні дії здійснених "совєтамі".
Населення Запоріжжя зростало поступово, було 450 тисяч осіб на 1949 рік, у 1976 році – 758 тисяч осіб, у 1981 році – 812 тисяч осіб. Щороку на заводи регіону присилали зеків-“хіміків”, які згодом ставали місцевим населенням, за 50 повоєнних років понад 150 тисяч “хіміків” стали генофондом Запоріжжя.
Хронічний стан страху, брак довіри до людей за умов існування армії донощиків, відсутність елементарного відчуття безпеки породили покоління емоційно паралізованих і психічно неповноцінних людей, а страх жертви у свою чергу провокував агресію хижака. Західні туристи акцентували увагу якраз на недоброзичливості московитського населення. Така риса -- це спадок ординського менталітету Московії, яка називалася з середини XIII століття до середини XV століття (біля 200 років) Золотою Ордою.
--- На зміну еліті – носію національної істини і захиснику культурних цінностей, прийшла псевдоінтелігенція, яка мало різнилася від ленінського пролетаріату з убогими цінностями. Вона мала психологію рабського послуху, колоніальне мислення, колоніальну свідомість. Переможно крокувала вихолощена від гідності "совєтская" людина. Ось це принесла нам "совєтізація" від відсталого народу, який не належить до слов'ян (вже доказано).
--- Подібне відбувалося і у Донецьку, Кривому Розі, і у багатьох інших містах. Як відомо, у Сталіна і Жукова був намір переселити всіх українців у Сибір. Але не вийшло, не вдалося переселити, так Сталін влаштував геноцид, а Жуков топив у Дніпрі. Путін продовжив традиції Орди -- пішов війною на Україну, як колись, у середні віки, нападаючи на всіж сусідів. І знову кров, страждання, горе.
"Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери".

https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/15230713_1773148822952703_4027107741836727571_n.jpg?oh=39fd9e6871754174c00f03bf35b0289a&oe=5A9124E2
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна