Профіль

Богдан Бо

Богдан Бо

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Вид:
короткий
повний

Замітки:

всі
у блог
у співтовариства

Богдан Бо

Богдан Бо

Порошенко підписав закон про бюджет-2018

Порошенко підписав закон про бюджет-2018
12:01, 30 грудня 2017 
Петр Порошенко
Петр Порошенко / Getty Images

Президент України Петро Порошенко поставив свій підпис під законом №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", який на початку грудня грудня ухвалила Верховна Рада.

Як повідомляє його прес-служба, доходи державного бюджету на 2018 рік визначено у сумі 917,9 мільярда гривень, а видатки – на рівні 991,7 мільярда гривень.

Читайте також: Бюджет-2018: головні цифри України

"Граничний обсяг дефіциту держбюджету пропонується передбачити у розмірі 80,6 мільярда гривень або 2,4% ВВП. Граничний обсяг державного боргу встановлено у розмірі 1999,3 мільярда гривень, що складатиме 60% ВВП. Планові обсяги державних гарантій визначено на рівні 24 мільярда гривень. Надходження від приватизації прогнозується у обсязі 21,3 мільярда гривень", – йдеться у документі.

Крім того, зазначається, що у 2018 році розмір прожиткового мінімуму зросте на 9%, а мінімальної заробітної плати – на 16,3%.

"На надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг передбачено 71 мільярда гривень. Обсяг освітньої субвенції врахований встановлено у сумі 61,7 мільярда гривень, медичної субвенції – 57,4 мільярда гривень. У 2018 році створено Державний дорожній фонд з обсягом видатків у 32,9 мільярда гривень. Всього на розвиток доріг передбачено спрямувати 47,7 мільярда гривень. На функціонування Фонду енергоефективності передбачено кошти у сумі 1, мільярда гривень, ще 0,4 мільярда гривень – на реалізацію Державної цільової економічної програми з енергозбереження", – додають у Порошенка.

Богдан Бо

Богдан Бо

Олімпіада буде в телевізорах українців!

НГТУ уклала угоду про трансляцію в Україні зимової Олімпіади-2018 і літньої Олімпіади-2020



ПАТ "Національна громадська телекомпанія України" (НГТУ) уклала субліцензійний договір про придбання прав на трансляцію в Україні зимових Олімпійських ігор-2018 і літніх Олімпійських ігор-2020 з медіа компанією Discovery Communications, до портфоліо якої входять телеканали Eurosport.

"Це надасть можливість громадському замовнику показувати трансляції Олімпіади майже на всій території України. Перебіг змагань транслюватимуть у форматі SD і HD-Сімулкаст на сайті телеканалу UA: ПЕРШИЙ", - повідомляє прес-служба НСТУ в середу.

За словами віце-президента, управляючого директора Discovery Networks в Північно-Східній Європі Анни Пак Бурден, UA: ПЕРШИЙ покаже важливі зустрічі і фінальні етапи головних змагань, а тим, хто захоче стежити за кожним змаганням в повному обсязі, будуть доступні ефіри Eurosport 1, Eurosport 2, і понад 4000 годин трансляцій в Eurosport Player.

"Угода з НГТУ - це не просто договір. Це можливість долучитися до свята міжнародного рівня і відчути себе частиною багатотисячної аудиторії Олімпіади, побачити прапор України і збірну в національній формі, повболівати за своїх спортсменів і відчути неймовірні емоції", - зазначила А.Пак Бурден.

У свою чергу президент Національного олімпійського комітету, Олімпійський чемпіон Сергій Бубка наголосив, що завдяки телевізійним трансляціям українці зможуть побачити змагання "найсильніших атлетів і вболівати за своїх співвітчизників".

До старту зимових Олімпійських ігор-2018, що триватимуть з 9 до 25 лютого в південнокорейському Пхенчхані, залишилося менше 50 днів.

В ефірі UA:ПЕРШИЙ глядачі зможуть побачити змагання з різних видів спорту, загальна тривалість яких становитиме не менше 100 годин. Особливу увагу приділятимуть найпопулярнішим в Україні видам спорту та виступам спортсменів національної олімпійської збірної.

Крім того, спостерігати за подіями Олімпіади глядачі зможуть в ефірі спортивних телеканалів Eurosport 1 і Eurosport 2.

Богдан Бо

Богдан Бо

Вітаю з наступаючим новим 2018-м роком!







Богдан Бо

Богдан Бо

Календар свят та пам'ятних подій в Україні на 2018 рік




Свята та пам'ятні дати України в січні 2018 року
1 січня - Новий рік.
109-та річниця народження Степана Бандери

6 січня - Святвечір.

7 січня - Різдво Христове.

13-14 січня - Старий-новий рік (Маланки і Василя).

14 січня - водіння Кози.

19 січня - Йордан (Водохреще), Богоявлення.

21 січня 2018 - Всесвітній день снігу.

22 січня - День Соборності України.

25 січня - Тетянин день, День студентів.

29 січня - День пам'яті героїв Крут.

31 січня - Всесвітній день ювеліра.


Свята та пам'ятні дати України в лютому 2018 року

6 лютого - іменини Ксенії (Оксани). 
12-18 лютого - Масниці (Масляна). 
12 лютого - Трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста. 
14 лютого - День Святого Валентина (День Закоханих). 
15 лютого - Стрітення Господнє (Зимобор). 
19 лютого 2018 - початок Великого посту. 
20 лютого - День Героїв "Небесної сотні". 
21 лютого - День Рідної мови. 


Свята України в березні 2018 року

1 березня - Міжнародний день котів. 
2 березня - День сірників. 
8 березня - Міжнародний Жіночий День. 
10 березня - святого Тарасія. 
21 березня - Міжнародний день ляльок. 
21 березня - Всесвітній день поезії. 
21 і 22 березня - Весняне рівнодення. 
23 березня – Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва. 
27 березня – Міжнародний день театру. 

Свята та пам'ятні дати України у квітні 2018 року

1 квітня 2018 – Вербна Неділя. 
1 квітня – День сміху. 
7 квітня – Благовіщення. 
8 квітня 2018 - Великдень. 
12 квітня – День Авіації і Космонавтики. 
18 квітня – Міжнародний день пам'ятників та історичних місць. 
21 квітня 2018 – День довкілля. 
23 квітня 2018 - Всеукраїнський день психолога. 
26 квітня - День трагедії на Чорнобильській АЕС. 
29 квітня – Міжнародний день танцю. 

Свята та пам'ятні дати України в травні 2018 року

1 травня - Свято весни і праці. 
1 травня - День батяра (у Львові). 
6 травня - свято Юрія (Георгія Побідоносця). 
9 травня - День Перемоги у Великій Вітчизняній Війні. 
13 травня 2018 – День матері. 
15 травня – Міжнародний день сім'ї. 
17 травня 2018 – Вознесіння Господнє. 
17 травня 2018 - День вишиванки. 
18 травня – Міжнародний день музеїв. 
18 травня - іменини Ірини. 
21 травня - Апостола Іоанна Богослова. 
22 травня - Святителя Миколи Чудотворця (Літнього Миколи). 
24 травня - Рівноапостольних Кирила і Мефодія. 
28 травня 2018 – День Святої Трійці (Зелені свята). 
31 травня - всесвітній день блондинок. 


Свята та пам'ятні дати України в червні 2018 року

1 червня – Міжнародний День захисту дітей. 
3 червня - іменини Костянтина і Олени. 
5 червня – Всесвітній день довкілля. 
6 червня - День журналіста України. 
8 червня - Всесвітній день океанів. 
9 червня - День друзів. 
14 червня - Всесвітній день донора. 
17 червня 2018 - День Батька (третя неділя червня). 
20 червня - Міжнародний день біженців. 
21-22 червня - літнє рівнодення (Купала). 
24 червня 2018 – День молоді (остання неділя червня). 
28 червня – День Конституції України. 

Свята та пам'ятні дати України в липні 2018 року

1 липня - День архітектура України
2 липня - Міжнародний день спортивної журналістики
2 липня - Всесвітній день собак
6 липня - Всесвітній день поцілунку
7 липня - Різдво Іоана Предтечі
11 липня - Всесвітній день шоколаду
12 липня - апостолів Петра і Павла
8 липня 2018 - День рибалки (друга неділя липня).
12 липня - День фотографа
15 липня - День українських миротворців
17 липня – День етнографа
20 липня - Міжнародний день шахіста
24 липня - іменини рівноапостольної Ольги
26 липня - День парашутиста
28 липня - Рівноапостольного князя Володимира (Хрещення Руси)
30 липня - іменини Марини (Маргарити)

Свята та пам'ятні дати України в серпні 2018 року

1-7 серпня - тиждень грудного вигодовування. 
1 серпня - святої Мокрини. 
2 серпня - пророка Іллі. 
4 серпня - Марії Магдалини. 
6 серпня - іменини Христини. 
8 серпня - День альпініста. 
9 серпня - День корінних народів світу. 
13 серпня - Всесвітній день шульги. 
14 серпня - Маковія. 
15 серпня - День археолога. 
19 серпня – Преображення Господнє (Спас). 
19 серпня – День пасічника. 
22 серпня - апостола Матвія. 
23 серпня - День Державного Прапора України. 
24 серпня – День Незалежності України. 
28 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці (Перша Пречиста). 


Свята та пам'ятні дати України у вересні 2018 року

1 вересня – День Знань. 
5 вересня - День благодійності. 
8 вересня - іменини Наталії. 
9 вересня - День дизайнера-графіка. 
9 вересня 2018 - День українського кіно (друга субота вересня). 
9 вересня - Міжнародний день краси. 
11 вересня - Усікновення голови Іоана Предтечі. 
15 вересня - День народження GOOGLE. 
16 вересня 2018 - День працівника лісу (третя неділя вересня). 
19 вересня - День народження смайлика. 
21 вересня 2018 – Різдво Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста). 
21-22 вересня - Осіннє рівнодення. 
27 вересня – Воздвиження Чесного Хреста. 
27 вересня – День вихователя. 
27 вересня - Всесвітній день туризму. 
29 вересня - іменини Людмили. 
30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек. 
30 вересня - День перекладача. 
30 вересня - іменини Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. 

Свята та пам'ятні дати України в жовтні 2018 року

1 жовтня – Міжнародний день музики. 
7 жовтня 2018 – День Вчителя (перша неділя жовтня). 
8 жовтня 2018 - День юриста України. 
9 жовтня - Всесвітній день пошти. 
13 жовтня - Всесвітній день яйця. 
14 жовтня - Покров Пресвятої Богородиці. 
14 жовтня - День українського козацтва і захисника України. 
14 жовтня 2018 - День художника (друга неділя жовтня). 
21 жовтня - іменини Юлії та Юліана. 
27 жовтня - іменини Назарія. 
31 жовтня - Міжнародний день Чорного моря. 


Свята та пам'ятні дати України в листопаді 2018 року

1 листопада - Вашнування всіх святих і поминання померлих. 
4 листопада - День залізничника. 
8 листопада - іменини Дмитра. 
9 листопада – День української писемності та мови. 
9 листопада - День книги рекордів Гіннеса. 
10 листопада - Параскеви П'ятниці. 
11 листопада - іменини Анастасії. 
14 листопада - Міжнародний день логопеда. 
16 листопада - Всесвітній день ґудзиків. 
17 листопада – Міжнародний день студентів. 
18 листопада 2018 - День працівників сільського господарства (третя неділя листопада). 
21 листопада 2018 - День гідності і свободи. 
21 листопада 2018 - іменини Михайла. 

Свята та пам'ятні дати України в грудні 2018 року

1 грудня – іменини Романа і Романи. 
3 грудня - Міжнародний день інвалідів
4 грудня – Введення в храм Пресвятої Богородиці (Третя Пречиста). 
6 грудня – День Збройних сил України. 
6 грудня - День народження мікрохвилівки. 
7 грудня – іменини Катерини. 
10 грудня - День Нобеля. 
12-13 грудня - Андріївські вечорниці. 
13 грудня – іменини Андрія. 
15 грудня - Міжнародний день чаю. 
17 грудня – іменини Варвари. 
18-19 грудня - ніч подарунків від св. Миколая. 
19 грудня – Миколая Чудотворця. 
21 грудня - День народження кросворду (хрестиківки). 
22 грудня – іменини Анни. 
22 грудня - Зимове сонцестояння. 
25 грудня - католицьке Різдво. 

Церковні пости в 2018 році
Великий піст в 2018 році - з 19 лютого по 7 квітня.

Петрів піст в 2018 році - з 4 червня по 11 липня.

Успенський піст в 2018 році - з 14 по 27 серпня.

Різдвяний піст - з 28 листопада 2018 року по 6 січня 2019 рок

Богдан Бо

Богдан Бо

Як у аеропорту "Бориспіль" зустрічали звільнених заручників

Як у аеропорту "Бориспіль" зустрічали звільнених заручників


Богдан Бо

Богдан Бо

Зустріч звільнених українських заручників у Харкові

Зустріч звільнених українських заручників у Харкові та виступ Порошенка


Богдан Бо

Богдан Бо

Робоча поїздка Порошенка в Одеську область

Робоча поїздка Порошенка в Одеську область


Богдан Бо

Богдан Бо

Підсумки року 2017 для України

Підсумки року 2017 для України

Олексій Гарань
Київ, 27 грудня 2017.

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва представив результати загальнонаціонального опитування громадян та експертів щодо підсумків 2017 року. 74% респондентів вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку, однак 59% українців почувалися цього року щасливими. 73% респондентів вважають себе громадянами України, 15,8% опитаних – мешканцями регіону, в якому проживають. 77% мешканців підконтрольного урядові Донбасу вважають себе громадянами України. «Почуття загальноукраїнської ідентичності зросло всюди. Найбільш радикальні зміни відбулися на Донбасі, де раніше переважала сумарно-регіональна або локальна ідентичність», – зазначив науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань під час презентації результатів опитування в Українському кризовому медіа-центрі.

69% населення вважають, що ситуація в Україні змінилася на гірше. Минулого року так вважали 73% респондентів.

Для того, щоб Україна почала рухатися у правильному напрямку, потрібно припинити війну на Донбасі, переконані 75% опитаних. «З одного боку, люди хочуть миру, з іншого – вони не згодні на мир за будь-яку ціну. І вони не згодні на чимало компромісів, які пропонуються», – додала директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Окрім цього, 50% українців вважають, що «сигналом» того, що країна рухається у правильному напрямку, стане економічне зростання.

До трійки головних подій 2017 року увійшли запровадження безвізового режиму з ЄС, справа Саакашквілі та війна – 26%, 10% та 9% відповідно. 10% українців назвали політиком року Петра Порошенко, 7% – Міхеїла Саакашвілі та 6% – Юлію Тимошенко. «Це в жодному разі не можна порівнювати з рейтингами. По-перше, це інше питання, по-друге – це відкрите питання. На відміну від рейтингів та ситуації виборів, коли громадянам пропонується обрати зі списку, тут жодних списків не було: громадяни називали те, про що самі думали навіть у пасивному стані», – зауважив директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.

Головна поразка року для України – погіршення репутації держави внаслідок невиконання зобов’язань у рамках домовленостей з МВФ та ЄС, переконаний виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. «В опитуваннях, зокрема, в експертному опитуванні, колеги багато вказували на різноманітні конфлікти навколо антикорупційних установ, невиконання інших домовленостей, які підписали керівники держави з Міжнародним валютним фондом. Основна поразка – українська нинішня влада остаточно вирішила поставити хрест на своїй репутації вже перед міжнародними партнерами. Події, які відбувалися протягом цього місяця, були дуже показовими. Таке несерйозне ставлення до своєї репутації для керівників держави, насамперед Президента, є, як мені здається, дуже небезпечним для країни», – наголосив Гліб Вишлінський.

На думку учасників дискусії, у зв’язку з наближенням виборів, у наступному році не варто чекати змін, якщо тільки вони не є частиною піару політиків та передвиборчих кампаній. «Це буде рік політичного протистояння, рік підготовки до виборів. Ні реформа Парламенту, ні інші реформи не будуть мати вже такого смислового навантаження, як навіть восени цього року», – підкреслив директор програми USAID «Рада» Ігор Когут.

Науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко зробив прогнози діяльності України на міжнародній арені. «Слід бути готовими, що наступного року у нас буде менше перемог. Цього року ми мали безвіз, мали завершення з Угодою про асоціацію, мали достатньо непоганий розвиток відносин з США. Я думаю, що наступного року ми можемо не мати подій, які були б еквівалентом до подій цього року. Головне – утримати той рівень, який є, і не дати «розповзтися» скепсису та відчуттю браку успіху», – зазначив Олександр Сушко.

Загальнонаціональне опитування проводили 15- 19 грудня 2017 року в усіх регіонах України, окрім АР Крим і тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитування здійснено в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерланди. Опитування серед експертів проводилося з 15 до 22 грудня. У ньому взяли участь 55 експертів.

Богдан Бо

Богдан Бо

10 маловідомих фактів про Степана Бандеру

Провідник Організації українських націо­на­лістів народився 1­січня 1909 року в селі Старий Угринів — тепер це Калуський район Івано-Франківської ­області.

Пропонуємо Вашій увазі 10 маловідомих фактів про нього.



1. Бандера ніколи не ходив до школи.
Дитинство майбутнього провідника ОУН припало на Першу світову війну, коли школи в селах не діяли. Окрім того, хлопець хворів на ревматизм суглобів, тому не міг нормально ходити.

“Навчання в обсягу народньої школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок”
— згадує в автобіографії. ­Попри це 10-річним зміг вступити до Стрийської гімназії. А на четвертому році навчання вже давав лекції гімназистам.

Ревматизм давав про себе знати й надалі. Через хворобу довго не міг стати членом скаутської організації “Пласт”. Туди Бандеру прийняли з третьої спроби.

2. Перші псевда — “Сірий”, “Лис”, “Баба”.
Він низенького, маленького росту, худорлявий, лице молодого хлопчика, темноволосий, пострижений, одягнений в чорне вбрання”, — описує ­Степана Бандеру газета “Батьківщина” під час судового ­процесу ­1934-го. У поліційній ­анкеті вказано, що в 19 років він мав зріст 159 см. У дорослому віці — 162 см.

3. До першого арешту 1934 ро­ку Бандеру близько десятка разів затримувала поліція.
Уникнути розправи допомагали, зокрема, й акторські здібності. Його співмешканець Григір Мельник згадує літо 1931-го. Тоді ОУНівці в центрі ­Львова застрелили Євгена Бережницького, поліційного донощика. Влада затримала сотні українських студентів. Зокрема ­Бандеру.

“При першому переслуханні його запитали, чи знає він, за що його арештовано, — пише Мельник. — Степан тільки здвигнув плечима: мовляв, звідки йому це знати, але як треба, то треба. Тоді його поінформували, що ось українці замордували порядну людину Бережницького. Степан з удаваним задоволенням сплеснув долонями і з усмішкою висловив свою опінію: “То мусили бути мурові хлопаки! Ви знаєте, що то був за хрунь?” Переслухуючі поглянули на себе, здвигнули й собі раменами і по короткій шептаній розмові відпустили Степана як до нічого не причасного. Натомість чимало перестрашених маминих синків допитували цілими тижнями”.

4. У 27 років поляки засудили Бандеру до двох довічних ув’язнень.
Підсумком підпільної діяльності стали два гучні процеси, що відбулися у Варшаві та Львові в 1935–1936 роках. Їх назвали “справою Бандери та товаришів”. У Варшаві Бандеру засудили до смертної кари. Згодом її замінили на довічне ув’язнення. У Львові отримав ще один довічний присуд.

Коли Бандеру — тодішнього крайового провідника ОУН на Західній Україні — ввели до залу суду, підсудні встали і привітали його традиційним окликом “Слава Україні!” Спантеличені оборонці, судді та присяжні також підвелися.

“Поводиться свобідно й починає зізнавати зрівноваженим голосом, — описує “Батьківщина” його виступ у суді. — Думки виявляє у ясній формі, з них видно, що це інтелігентна людина. Його зізнання роблять помітне враження. Цілий зал із зацікавленням слідкує за зізнаннями Бандери. Відчувається, що ця людина цілком не подібна до більшості підсудних. На запит Бандера відповідає: “До вини не почуваюся. Свою революційну діяльність я вважав тільки сповненням мого обов’язку”.

5. Під час сповіді в тюрмі передавав таємні записки.
“Я сидів у в’язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 року, — пише Бандера в автобіографії. — П’ять і чверть року я просидів у найтяжчих в’язницях Польщі, з того більшу частину — в суворій ізоляції. За той час провів три голодівки — по 9, 13 і 16 днів. Одну з них спільно з іншими українськими політичними в’язнями, а дві — індивідуально, у Львові й Бересті”.

Інформацію від проводу ОУН отримував під час сповіді через капелана в’язнів — отця Йосифа Кладочного. Той також передавав олівці, всередині яких замість графіту були мініатюрні записки — “ґрипси”.
“Від него била сила волі і стремління поставити на свойому. Якщо є “іберменш” (надлюдина. — “ГПУ”), то він власне був з такої рідкісної породи. І він був тим, який ставив Україну понад усе”, — згадує Кладочний.

6. Гроші на втечу з тюрми дала американська діаспора.
У травні 1938 року в Роттердамі радянський агент вбиває провідника ОУН Євгена Коновальця. Харизматичний Бандера — найкраща кандидатура на його посаду. В цей час він перебуває у в’язниці міста Вронки — за 9 км від польсько-німецького кордону. Роман Шухевич організовує втечу майбутнього провідника. Кошти на це — 50 тис. злотих — виділяє українська діаспора в США.

Наглядачам тюрми дають аванс — по 500 злотих. В останній момент акцію скасовують. Ключник в’язниці, коли втратив можливість заробити велику суму, почав зазирати в чарку. Під час посиденьок зізнався про плани втечі. Як наслідок — поліція арештувала понад 80 осіб.

7. Брати загинули від рук нацистів, а сестри відбували покарання в радянських таборах.
Під час радянської окупації Бандера двічі намагався вивезти батька-священика і трьох сестер з України. Проте отець Андрій передав через зв’язкового: “Від втечі з краю відмовляюся, народ залишити не можу”. Більшовики розстріляли його в Києві 10 липня 1941 року. Сестер ув’язнили.

Двоє братів — Василь та Олекса — загинули в концтаборі Аушвіц у липні 1942-го. Василя побили, а потім дали смертельну ін’єкцію в таборовій лікарні. “Його обсипали вапном, били до непритомности і кидали в бочку з водою, щоб він відійшов, а потім знову це кількакратно повторяли”, — описує очевидець Василь Пасічняк. Через кілька днів до Аушвіцу привезли третього брата — Олексу. “Два дні безперервно тортурували його капи й форарбайтери, поки непритомного не відвезли тачкою до кранкенбав — лікарні”, — свідчить Петро Мірчук.

Молодший брат Богдан у складі Похідних груп ОУН пішов на південь України. Найімовірніше, загинув від рук гестапо в Херсоні 1943-го.

8. У нацистських концтаборах підтримував конкурентів-“мельниківців”.
В лютому 1940 року відбувся розкол ОУН. Більш радикальна частина націоналістів підтримала Степана Бандеру. Помірковані — Андрія Мельника. Згодом гестапо ув’язнило обох керівників.

“Мельниківець” Дмитро Андрієвський згадує, що саме Бандера поінформував його про загибель ще одного члена ОУН (м) — поета Олега Ольжича. При цьому запропонував провести солідарну хвилину мовчанки по впавшому другові: “Бандера відразу виявив товариськість супроти мене. Він питав про моє здоров’я, чи дістаю пакунки, чи маю досить їсти і чи не бракує грошей. Ініціа­тива зносин з Бандерою і далі мала лишатись в його руках”.

9. Наталя Бандера до 13 років не знала, що її батько — провідник ОУН.
Після війни за Бандерою влаштують полювання радянські спецслужби. До 1948 року сім’я шість разів змінювала місце проживання. Зокрема, мешкали в одинокій хаті без води й електрики на краю лісу. Пізніше переїхали до Мюнхена під вигаданим прізвищем Попель.

Наталя Бандера випадково дізналася, ким насправді є її батько: “У 13 років я почала читати українські газети, і читала там багато про Степана Бандеру. З бігом часу, на підставі різних обсервацій, постійної зміни прізвища, як теж через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, в мене виникли певні здогади. Коли раз один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Степан Бандера — це мій батько”.

“Мені довелося двічі випадково бачити його в Мюнхені в дещо незвичайному вигляді, — згадує публіцист Василь Гришко. — Одного разу у вигляді типового баварця — в коротких шкіряних штанцях та в зеленому піджачку й капелюсі з метілкою. Другого разу — в вигляді типового польського єврея з тих дахавських кацетників (в’язнів концтабору. — “ГПУ”), яких тоді було багато в Мюнхені, в кепці й характеристичному плащі старомодного крою”.

10. Про своє вбивство дізнався напередодні.
—Дякую! Смертний вирок приймаю, — заявив Степан Бандера у 1950-х, після чергового обрання провідником ОУН. Доти радянські спецслужби здійснили на нього кілька невдалих атентатів — замахів.

—Повідомили мене із служби безпеки, що буде атентат, але це не вперше, — цитує його слова 14 жовтня 1959 року охоронець Василь Шушко. — Застерігають мене як малу дитину, пригадують мені. Але коли, і хто, і де, і в який спосіб — все під знаком запитання. Цього разу дуже серйозно попереджували, і я вчора зробив несподіванку, покликав усіх хлопців із друкарні на вулицю, щоби продемонструвати свою присутність.
Бандера відмовився від супроводу охорони. ­Наступного дня агент Богдан Сташинський застрелив його з пістолета, наповненого отруйним газом.


Богдан Бо

Богдан Бо

Українська дипломатія на перехресті епох (ч. 1)

До 100-річчя заснування дипломатичної служби України


Павло Клімкінміністр закордонних справ України

З-поміж усіх визначень дипломатії (жартівливих і серйозних) мені найбільше до вподоби слова англійця Ернеста Сатоу, який вважав, що дипломатія — це насамперед інтелект і почуття такту, поставлені на службу державним інтересам. А також думка ще одного англійця — Гарольда Ніколсона, який серед чеснот дипломата на чільне місце ставив правдивість. 

І той, і інший написали у першій половині XX століття монографії, базові для розуміння основ дипломатії. І той, і інший доводили своїми працями, що справжня дипломатична професія має мало спільного зі стереотипами навколо неї. Всі дотепні сентенції про дипломата як "людину, що тричі подумає перед тим, як нічого не скаже…" або про "людину, послану за кордон, аби брехати в інтересах держави…" — це скоріше жарти, матеріал для застільних тостів, проте з реальністю дипломатичного буття вони мають досить мало спільного. 

Врешті, кому цікавий той, хто нічого не каже? Або хто слухатиме професійного брехуна? 

Дипломатія і правда

Відносини між дипломатією і правдою — це вічна тема, глибину якої усвідомлюють далеко не всі. 

Свою несподівану тезу про правдивість як базову вимогу до дипломата Ніколсон пояснює в такому ключі: дипломатичний фах — це насамперед діалог, який базується на довірі між керівниками держав і дипломатами, а також між самими дипломатами різних країн. І якщо твої стосунки з правдою апріорі напружені або ж ти апріорі погодився бути інструментом неправди — то і твій діалог буде напруженим. А значить — раніше чи пізніше довіра зникне, як правило, раніше, ніж пізніше. Ти можеш успішно збрехати і раз, і два, і десять — але момент, коли тебе бачать як рупор пропаганди і особливо коли ти сам перестаєш розрізняти правду і неправду — це момент, коли ти перестаєш бути дипломатом у повноцінному сенсі цього слова (політиків та й усіх інших це теж стосується, тільки дещо по-іншому). 

Нині, в добу соцмереж, до двох "ніколсонівських" складових дипломатичного діалогу можна додати і третю: діалог між дипломатами і громадськістю. Але й тут базові вимоги лишаються аналогічними: компетентність, довіра, відданість принципам і обов'язково патріотизм, без якого все інше втрачає сенс. 

Отож, попри поширені стереотипи, насправді триматися за правду — це альфа і омега дипломатичної професії. Мінімально — перед самим собою. Оптимально — всередині країни й зовні. 

Цього не розуміли ті українські політики, які впродовж років незалежності часто застосовували дипломатію для вирішення поточних політичних проблем. Усі ці внутрішньополітичні скандали, за які доводилося "віддуватися" дипломатам, усе це екстрене відмивання (подекуди невідмивної) політичної репутації — наші політики надто часто не розуміли, що дипломатія так не працює. Для цього існують брудні гроші й цинічні політтехнологи — але, як показує досвід, і їх бракує, аби приховати правду. "Нема нічого таємного, яке не стало б явним". 

Звісно, ніхто не збирається в усьому звинувачувати тільки політиків. Є й дипломати, які вважають цинізм професійною чеснотою. Проте тенденції змінилися, і я радий, що настав час, коли в стосунках дипломатів і політичного класу нарешті з'явилася взаємна повага. У друге сторіччя української дипломатії ми вирушаємо з новим, позитивним настроєм. 

Дипломатія і (нова) геополітика

У безвідповідальних руках дипломатія перетворюється на інструмент війни. Як, наприклад, у сучасній Росії, де функції дипломатії часто зводяться до функції черевика, яким Хрущов свого часу стукав по оонівській трибуні. 

Мені шкода дивитися на російських колег, принаймні на тих, які знайомі мені зі старих часів як світлі голови (порядні чи ні — інше питання) і які змушені тепер відпрацьовувати порядок денний війни, ненависті та брехні. Важко забути, як минулого тижня на віденській конференції міністрів ОБСЄ досвідчений дипломат Сергій Лавров на запитання щодо можливого засудження дій Росії не знайшов нічого кращого, ніж зневажливо кинути: "Засуджуйте!". 

Я маю надію, що колись, ще за мого життя, "хрущовський черевик" усе ж таки перестане стукати — і російська дипломатія повернеться до своїх нормальних функцій: відчиняти двері для співробітництва, а не поширювати брехню та нехтувати чужим болем. 

Протистояння Росії із Заходом було вибором Росії, а не Заходу й тим більше не України. У Росії був шанс хоча б спробувати стати частиною Заходу, але вона обрала постімперський проект, який є самодеструктивним за своєю природою. 

Один з головних світових гравців, по суті, вирішив будувати свою політику на парадигмі протистояння, відкинувши саму можливість спільного процвітання Сходу і Заходу в умовах глобалізації. Путін поставив світ (а також і самого себе) перед дилемою "або—або". Або західний світ захищає свої цінності, не боячись конфронтації з Росією, або він уникає цієї конфронтації, погоджуючись, що диктатори в різних кінцях світу мають право на авторитарну владу та агресію. Іншими словами: або ми проявляємо силу (і не тільки військову) і лишаємося у XXI столітті, або ж дозволяємо Росії поділити світ на зони впливу й повернути історію до реалій XX, якщо не XIX століття. 

Популярна ідея "вести з Росією рівноправний діалог", яка, на жаль, є комфортною для багатьох на Заході, може привести його до прикрих розчарувань. Росія не може бути рівною Заходові, оскільки наразі не хоче й не здатна грати за загальноприйнятими правилами. Вона бачить себе домінуючою силою, яка має право і на свою виключну зону впливу, і на боротьбу без правил у будь-якій точці світу. Наскільки швидко Захід усвідомить цю нову парадигму — велике питання. Коли це усвідомлення стане керівництвом до дії — питання ще більше. 

Водночас саме тепер хоча б частина західної спільноти стала нарешті розуміти, що Росія почала системну гру проти демократичних інститутів та інституцій, на яких західний світ власне й заснований, і що кінцева її мета — зруйнувати Захід і трансатлантичну цивілізацію як явище. 

Будучи неспроможною вести проти Заходу відкриту війну, Росія користується гібридними методами. Разом із тим проти України вона веде одночасно і воєнну, і гібридну агресію. І в цьому сенсі наша перемога й успіх українського проекту як демократичного європейського суспільства є фундаментальним тестом на здатність Заходу залишатися самим собою, бути вірним власним цінностям і надалі виступати рушійною силою сучасного світу. 

Зазначу, що, будуючи наш український проект, ми навряд чи можемо залишатися комфортними в усьому й для всіх. Однак ми готові послідовно обстоювати логіку й право нашого проекту, в тому числі й у діалозі з нашими західними сусідами. 

У тому, що Захід тільки починає усвідомлювати, ми вже переконалися на власному гіркому досвіді. Понад те, ми вже перегрупувалися й адаптувалися до нових реалій. Наш наступний виклик — самим створювати нові реалії. Це завдання мають вирішувати в тому числі й дипломати. Бути готовими і надалі працювати в умовах жорсткого протистояння — така необхідність стоїть перед нашою дипломатією і зовнішньою політикою. У цьому — ідея і драйв перетворень та реформ, які відбуваються і будуть відбуватися в системі МЗС України. 

Сторінки:
1
…
169
170
171
172
173
174
…
294
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more