хочу сюда!
 

Юлия

31 год, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «підсумки»

Січень 2020

Не знаю чому, але хочеться підвести підсумки першого місяця 2020 року. Мабуть тому, що і число року "кругле", і очікувань було багато, і рік високосний, і подій у світі було багато.

В мене на цей січень були грандіозні плани, однак вдалося здійснити лише дві вилазки. Правда, заброшки трапились круті — два дитячі оздоровчі табори з непоганою збереженістю. Одна з вилазок була самостійною, але потім зустрів інших сталкерів. Друга вилазка була з напарником, причому новим.

Ну а більшість часу пронудився вдома. Це тому, що знайомі зайняті, і через епідемію грипу страшно кудись їхати.

Оскільки нічим було зайнятись поринув у роботу з головою. Пропрацював добре. А от у лютому, мабуть, зароблю менше, бо завдання закінчуються.

Були дні, коли відчував, що від нудьги і безвиході насувається депресія. Але її вдавалось швидко знешкодити.

Розчарувало те, що фотохостинг і в січні два рази не працював.

У світі відбулося багато звіздецю. Перше — збиття українського літака Боїнг-737 в Ірані. Друге — епідемія нового вірусу пневмонії, що поширився з Китаю. Третє — повернення російської делегації в ПАРЕ. І четверте, що безпосередньо стосуватиметься нас — введення абонплати за постачання газу. Про закони від "слуг народу" мовчу. Обрали на свою голову.

Для України 2020 рік стане поступом анархізму


Для України 2020 рік стане поступом анархізму

(Записи анархіста 21 ст.)
Основні підсумки для 2019 року зроблені і вони для більшості в Україні є невтішні: як для отої більшості у 73% - так і для отої більшості, що наразі у меншості, але чи на довго – ця тема не проблема: вже ясно, що скоро буде. За тим зроблю свої підсумки за 2019 рік і я, як представник сили та ідеології, що перемогла в реальному вимірі – анархізму. До речі, кому слово «анархізм» занадто драстичне, то читайте його як «лібералізм» та його похідні, бо то суті справи не міняє. Як комунізм є найвищою стадією соціалізму і колективізму – так і анархізм є найвищою стадією лібералізму і всебічно розвинутої особистості. Хай буде так!
Врешті, що особливо визначати, коли заголовок усе означив: « Для України 2020 рік стане поступом анархізму» – і не інакше! Хто не вірить – наступного нового року перевірить, а я особисто вже наслухався від експертів всіх рівнів і мастей, що державні інституції в Україні просто розсипаються, бо влада не спроможна ними опанувати і належно кермувати. Особливо мене тішить отой так званий «турборежим» у законотворчості Верховної Ради України. Ну лапопулечки мої ці «слуги рабів»! Яка шикарна  і просто видатна робота по розвалу держави в усіх її вимірах! Я це велично обізвав як «градація деградації». Однозначно, що не тільки сучасна група зі «Слуг народу» до цього дорвалася, але і всі їх «попєрєднікі» чимало до того доклалися, щоб в українському законодавстві появилося понад 800-т законів, які достеменно не знає жоден юрист в Україні. Жоден! Причому я про цей феномен давно писав, як і про оту ментальну рису для ВРУ майже одразу вносити правки і поправки щодо правок до щойно прийнятих законів. А давніші закони мають просто суцільні гірлянди посилань на їх зміни. Тобто розібратися в тому годі, тому українські судді давно перейшли до давньоримського права часів імператорів на особистому рівні: як я захочу й вирішу – то і є закон.
Хтось скаже, що я жартую? Що в Україні закон понад усе і «перед буквою закону у нас всі рівні»! Покажіть мені такого ідеаліста в Україні? Не знайдете! В Україні давно панує правовий нігілізм, тобто іншими словами це є фактичний анархізм: в Україні згідно закону можливо все! Все, що завгодно! Захотів новоспечений Президент України розпустити парламент – сказав і ВРУ миттєво сама розбіглася, хоча закон вказував на передумови такого процесу, але їх проігнорували, отже… Отже: анархія – мати порядку! 
Зокрема, в цій темі я не раз стверджував, що в Україні назва силових установ МВСУ, ГПУ, СБУ  як «правоохоронних» є своєрідним евфемізмом, тому що вони і є найбільшими правопорушниками! Але нещодавно я зрозумів свою помилку: це скорше є «сили правотворчі» аніж «правоохоронні», бо одна справа, що написано, а інша справа, як то читати і трактувати! Причому наші нардепи так виписують статті законів, що їх трактування не має меж. 

Особливо, коли сила права стає правом сили!

Зроблю невеличкий відступ, щоб дати кілька суттєвих пояснень, щодо суті ідеї держави, а саме найголовніше: держава – це право на узаконене насилля! Тільки Держава має право законно застосовувати насилля над своїми громадянами. Зрозуміло, що не сама Держава, бо то є узагальнення, а державний апарат, який складається з державних службовців, що начебто походять від людей, але часто виникають в тому сумніви. У мене зачасту складається враження, що держслужба це як зараження, подібно до фільмів жахів з отими зомбі чи про вампірів, де вкусив від вени держслужби і став кровопивцем щодо народу… Власне тому, якщо хочете знати, я вважаю український народ самим правильним у тому, що він не домагався своєї держави, бо то як добровільно будувати для себе в’язницю! Тільки недоумки схочуть творити над собою «узаконений апарат насилля» – державу. Або такі самі недоумки обрали собі за керманича держави фігляра, хитрючого блазня, за яким плаче лазня з віником різок, а я ось маю йому, прости Господи, коритися і слухатися, тому що – держава того вимагає. Та йди ти на, доне Гандоне – 6-й Президент України! І з ним така держава зі своїми 73% ідіотів-«совків», що від клона «Івана-дурня» шукають щастя для себе і країни. Козли довбані!
Ліричний відступ завершено і тепер до діла: зміст нормального державного утворення має просте визначення, як «захисна і регуляторна» – саме це є головні  функції держави, або більш поважно то звучить як «Безпека і Право», або ще – «Сила і Закон» . Держава зобов’язана захищати своїх громадян від зовнішніх та внутрішніх загроз, а також забезпечити унормовані стосунки співжиття в своєму соціумі. Все! То є «альфа і омега» держави! Все інше – від лукавого! На жаль, але якраз лукавий і видумав сприйняття держави, як пана-благодійника, що роздає добра на ліво і на право сірим та убогим. Чи що держава, це як безкінечний «ріг достатку» чи якась «комора, де для всіх все є» тощо. А так не є! Суть держави у тому, що вона роздає тільки те, що відібрала силою від інших громадян згідно закону.  Сама-по-собі держава добробуту не продукує! І не роздає аби-кому! Тільки чесно потребуючим дає! І що головне: не як милостиню, а як поміч в скруті, щоб допомогти знову стати нормальним громадянином держави. Саме це і робить державу як супутника анархізму, а не ворога!
За змістом свого права на насилля держава апріорі не може визнавати соціальний анархізм, як і навпаки, але умови співіснування цих двох світів можливі і потрібні. Для мене це є держави з високим рівнем правового лібералізму, коли держава зайвий раз не втручається в особисте життя своїх громадян. Коли держава податками збирає мінімальні кошти на власне існування, а більшою частиною свого достатку розпоряджається той, хто його насправді заробив своєю працею і розумом. Ні патроналізму, тобто коли від людини забирають її добро, щоб краще розпорядитися на користь усіх. Це класична схема патріархального укладу життя, коли вся родина працює на спільну користь, а розпоряджається усім добром велемудрий патріарх роду. Подібну функцію накидують державі різноманітні ліві політсили як комуно-соціалісти, а правовірні в праву ідею домагаються свободи жити за власними уподобаннями. Зрозуміло, що анархісти є ультра-правими радикалами, але і патріотами, а не ідіотами, бо розуміють потребу існування держави як певної інституції. 
Тут я мушу для спрощення викладу звернутися до метафоричного прикладу, який доволі полюбляю: це так звана «маршрутка». Коли ви сідаєте в автобус, то жертвуєте частиною своєї незалежності, бо тепер ваше життя буде залежати від водія. Тобто істинний анархіст мав би ходити скрізь пішки і готувати собі сам їжу та все інше робити суто сам. Звичайно, що це маразм, як і кожну найкращу ідею можна звести до абсурду. Саме тому я б порівняв співвідношення анархізму з державою, як у парашутному спорті ставляться за запасного парашуту: зрозуміло, що це коштовний і начебто зайвий клопіт, бо ним досить рідко користаються вправні парашутисти, але все одно завжди вдягають і мають коло себе, бо станеться біда з основним парашутом – виручить запасний. Те саме держава і анархіст: я готовий платити певні податки добровільно і дай Боже ніколи не скористатися з допомоги держави, але най буде і то. Для мене це важлива метафора за змістом, бо означає максимальну свободу особи за умов сталої безпеки і порятунку в біді. Так! І навпаки: коли держава потребує допомоги – анархісти з тим не забаряться. Не варто доводити, що обидва Майдани: і Помаранчева, і Революція гідності були суцільно анархічними за змістом подіями. А чим ще є, як не анархічним рухом у 2014-му і далі під час війни з причини агресії РФ в Україну оті всі добробати та чисельні волонтери? Як і зараз всім анархістам та правдивим «правосекам» не є байдуже до теперішньої ситуації в Україні.
На тому досить на цей раз. Все сказане є певним підсумком моїх попередніх дописів та роз’яснень теми щодо розуміння сучасного анархізму не як екстремізму, а як прогресивного лібералізму, чим погрожували в часи агітації з боку теперішнього Зе-кодла, але самі того настрашились, бо одна справа обіцяти ділитися владою до виборів – і зовсім інша справа віддавати владу, яку вже маєш. Шкода стає. Велосипед «Україна» хоч і побитий, заїжджений, але і самому покататись хочеться Вові Зеленському свої 5-ть років, а може і більше… 
    
Богдан Гордасевич
2 січня 2020 р.
м. Львів

Записи анархіста 21 ст. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні від 2 січня 2020 р.(7527)

Підсумкові результати у львівських виборчих округах

Підсумкові результати у львівських виборчих округах.

 

За даними електронних протоколів, відправлених у ЦВК на цей момент, маємо такі результати:

 

за партійними списками (100% оброблених протоколів):

"Голос" — 23,09%

"Слуга народу" — 22,03%

"Європейська солідарність" — 19,87%

"Батьківщина" — 9,44%

"Свобода" — 5,46%

"Радикальна партія Олега Ляшка" — 4,13%

"Сила і честь" — 3,31%

"Самопоміч" — 2,84%

"Громадянська позиція" — 2,67%

"Українська стратегія Гройсмана" — 2,6%

"Опозиційна платформа – За життя" — 1,71%

 

на мажоритарних округах Львівської області

 

№115 (Львів) — 100% протоколів:

— Наталя Піпа ("Голос"): 30,0%

— Юрій Михальчишин (самовисування): 21,7%

— Володимир Квурт: 15,9%

 

№116 (Львів) — 100% протоколів:

 Микола Княжицький (ЄС): 23,1%

— Марта Романяк ("Голос"): 20,1%

— Ростислав Мельник ("Слуга народу"): 13,1%

— Валерій Веремчук ("Громадянська позиція"): 11,4%

— Ірина Фаріон ("Свобода"): 10,4%

— Ігор Зінкевич (самовисування): 7,7%

— Ірина Подоляк ("Самопоміч"): 5,1%

 

№117 (Львів) — 100% протоколів:

— Ярослав Рущишин ("Голос"): 25,1%

— Оксана Юринець (самовисування): 23,8%

— Роман Фединяк ("Слуга народу"): 19,4%

— Тарас Стецьків ("Громадянська позиція"): 7,4%

 

№118 (Львів, Пустомитівський) — 100% протоколів:

— Галина Васильченко ("Голос"): 31,6% (28 543 голоси)

— Богдан Дубневич (самовисування): 29,8% (26 924 голоси)

— Артем Федецький ("Слуга народу"): 12,4%

За даними парелельного підрахунку голосів (100% протоколів, при цьому дані оприлюдених на сайті ЦВК результатів за дільницями не відрізняються від даних паралельного підрахунку):

— Галина Васильченко ("Голос"): 31,6% 

— Богдан Дубневич (самовисування): 29,9% 

За даними єдиного в області мажоритарного екзит-полу (спільно фінансованого двома фаворитами), розподіл голосів був таким:

– Г. Васильченко: 36,0%

– Б. Дубневич: 23,6%

 

№119 (Бродівський, Буський, Радехівський, частина Кам’янка-Бузького) — 100% протоколів:

— Михайло Бондар (ЄС): 15,6% (12 790 голосів)

— Орест Кавецький ("Слуга народу"): 15,4% (12 650 голосів)

— Олег Шиба ("Голос"): 15,0% (12 321 голос)

 

№120 (Городоцький, Мостиський, частина Самбірського) — 100% протоколів:

— Ярослав Дубневич (самовисування): 43,5%

— Тарас Елейко ("Голос"): 18,6%

— Володимир Гірняк ("Громадянська позиція"): 17,9%

 

№121 (Борислав, Дрогобич, Трускавець, Дрогобицький) — 100% протоколів:

— Орест Саламаха ("Слуга народу"): 19,8%

— Михайло Задорожний (ЄС): 16,0%

 

№122 (Жовківський, Яворівський) — 100% протоколів:

— Павло Бакунець ("Самопоміч"): 14,8% (13 438 голосів)

— Віталій Андрейко ("Голос"): 13,7% (12 360 голосів)

— Роман Демчина (самовисування): 10,8%

— Андрій Дума ("Громадянська позиція"): 10,6%

 

№123 (Новий Розділ, Золочівський, Миколаївський, Перемишлянський) — 100% протоколів:

— Тарас Батенко (самовисування): 45,1%

— Тарас Чолій ("Голос"): 15,1%

— Олег Дуда (ЄС): 13,5%

 

№124 (Червоноград, Сокальський, частина Кам’янка-Бузького) — 100% протоколів:

— Юрій Камельчук ("Слуга народу"): 16,1%

— Оксана Береза ("Свобода"): 13,8%

— Юлія Мороз ("Батьківщина"): 11,1%

— Сергій Касян (самовисування): 10,9%

— Валентина Ведровська ("Голос"): 10,5%

— Олег Мусій ("Громадянська позиція"): 9,6%

— Остап Семерак (самовисування): 8,8%

. . . . . 

— Олег Махніцький (самовисування): 1,8%

 

№125 (Самбір, Сколівський, Старосамбірський, Турківський, частина Самбірського) — 100% протоколів:

— Андрій Лопушанський (самовисування): 23,38%

— Юрій Доскіч (самовисування): 18,73%

— Микола Яворський ("Слуга народу"): 15,88%

— Ігор Піхоцький ("Народний Рух України"): 10,96%

 

№126 (Моршин, Стрий, Жидачівський, Стрийський) — 100% протоколів:

— Андрій Кіт (самовисування): 23,9%

— Андрій Гергерт ("Свобода"): 19,3%

— Володимир Наконечний ("Слуга народу"): 14,3%

— Олег Канівець ("Громадянська позиція"): 12,1%

— Євгеній Гірник (самовисування): 8,4%

— Володимир Гаврон ("Голос"): 8,2%

 

 

26.07.2019

Правильний діагноз

Правильний діагноз

Поставити правильний діагноз хворому - одна з найважливіших речей не тільки для лікаря, а насамперед для самого хворого. Адже, поставивши неправильний діагноз, це значить не тільки згаяти час на лікування, але й внаслідок хибного лікування - лише зашкодити хворому.

Наприклад, коли у хворого температура, це не обов'язково значить грип, це може бути також малярія, і гарячий чай з лимоном хворому точно не допоможуть, але й зашкодять.

Це було замість вступу. Ідея я думаю зрозуміла. Повертаємося до суті. Не скажу, що результати президентських виборів 2019 мене дуже здивували, Україна відносно молода країна і населення, що населяє цю територію має ще навчитися достатньо базових і фундаментальних речей, які наші східні і західні сусіди знають як 2+2=4.

Мене дивує лише нерозуміння феномена Зеленського нашою українською елітою і проукраїнськими громадянами. Я ще можу зрозуміти реакцію західних ЗМІ, які намагаються пояснити це світовим трендом і неухильним зростанням популізму в політиці. Наводять приклад Трампа, Італії, Греції, Брексіт і т.д. Ці західні ЗМІ відкрили для себе Україну лише в 2014 році, тому вимагати від них чогось було б дуже оптимістично.

Але як можуть порівнювати Зеленського і Трампа самі українці? Порівнювати голос за Зеленського і голос за італійських популістів це явне нерозуміння самої суті проблеми нашого соціуму.

Популісти будь-якої країни завжди намагаються показати своїм виборцям, що вони є найкращими. Створюється такий собі культ виборця, культ простої людини, але в той же час сильної і важливої. Гітлер в 1930-х роках казав німцям, що вони є великою арійською нацією, надлюдьми, що мають керувати іншими націями. Ленін казав що все тримається на простому пролетарському трудязі, який є фундаментом всього світу. Італійські попілусти говорили про великий італійський народ, який є достойний набагато кращого фінансового статусу. Трамп обіцяв зробити великою батьківщину кожного виборця, а значить і возвеличити самого виборця (Make America Great Again) і т.д. Цей поклик до почуття гідності і самоповаги, намагання возвеличити кожного виборця, дати відчуття потрібності і цінності свому виборцю є основою будь-якої популістичної кампанії.

Чи можна було б уявити, щоб який-небудь італійський політик-популіст з Партії 5 Зірок, висміював жертв Мусоліні чи померлих італійських солдат, а потім отримав 73% на виборах як "нове обличчя в політиці"? Чи можна собі уявити, щоб кандидат на президента Ізраїлю сміявся над Голокостом і представляв ізраїльську армію як баранів, а потім його підтримали 73% євреїв як антикорупціонера і рятівника країни? А скільки б отримав відсотків на виборах Трамп якби назвав США країною-проституткою, що приймає зі всіх сторін?

Очевидно, що політична кар"єра цих "популістів" була б закінчена. Це є дуже важливий факт. Але чому там де західний політик закінчує свою кар"єру, в Україні політик має 73% підтримку? Очевидно, що справа не в популізмі.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про велику націю - насправді погоджується зі своїм правом бути частиною великої нації.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про великі зарплати - насправді погоджується зі своїм правом мати велику зарплату.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про зниженням тарифів - насправді погоджується мати низькі тарифи.

Людина, що голосує за політичного діяча який розповідає про Батьківщину-проститутку - насправді погоджується з тим, що його Батьківщина - проститутка.

Кожна людина, що голосує за політика який називає своїх виборців хохлами - свідомо чи підсвідомо з цим погоджується.

Так само цей виборець свідомо чи підсвідомо погоджується, що його Батьківщина - проститутка, армія - барани, національне гасло - підходить для вживання в туалетах, а над жертвами Голодомору можна сміятися.

Але чому ж ці 73% голосували за людину, що ображала їх Батьківщину і їх самих. Насправді, 73% голосували за обіцянки боротьби з корупцією, за обіцянку "кінця епохи бідності", за обіцянку зниження тарифів, за обіцянку проведення реформ і закінчення війни. Тобто, ці 73% погоджувалися бути хохлами, аби б їм тільки знизили тарифи. Вони погодилися б в жити в країні-проститутці, аби без корупції. Вони б дозволяли називати свою релігію "термосом" і висміювати їх національні символи, аби тільки підвищили зарплати і пенсії.

Це є дуже важливий факт, який і відрізняє українців (чи правильно б було сказати хохлів?), від вже сформованних націй. Ні поляки, ні італійці, ні греки, ні американці ніколи б в житті не погодилися з тим, що їх Батьківщина - проститутка, а вони самі "хахли" в обмін на зниження комуналки. Вони б ніколи не наплювали на свою культуру і пам"ять про своїх предків в обмін на дешевшу цибулю чи помідори.

Кожному з цих 73% насправді немає різниці чи його Батьківщина називається Україна, чи "Малоросія", чи "Російська Імперія", да хоч "Квартал95", "какая вобще разніца?" аби були низькі ціни на газ.

Мова? Віра? "Какая разніца на каком язіке". "Томас на хлеб не намажеш" - аби цибуля в магазині була дешевша.

Основні цінності нації і держави для 73% не мають жодного значення. Навіть не так. Якесь значення вони мають звичайно, але явно не є в приорітеті. В приорітеті – власний шлунок. Але не слід плутати це з простим обивателем, людиною, що живе лише своїми інтересами. Будь-який обиватель-американець, чи обиватель-італієць любить свою Батьківщину і ніколи б не проголосував за когось, хто його Батьківщину ображав чи висміював.

Кожний з голосувавших за Зеленського страждає на важку хворобу недержавності. Для цих 73% цінності держави - це такий собі баласт, який можна викинути під час шторму за борт. Це така собі диковинна річ, привезена з-за океану, а що робити з нею невідомо – на хліб же не намастиш і не з”їси. Навіщо нам ця держава, якщо в ній малі пенсії? Кому потрібна українська культура і мова, якщо в нас корупція велика? Для чого ця незалежність, якщо її на хліб не намастиш? Може краще продати цю незалежність? Погодитися з тим, що ця держава – проститутка, посміятися над мільйонами заморених голодом, назвати себе хохлом в обмін на боротьбу з корупцією, гарні дороги і низькі тарифи? І там де вже сформована нація з самоповагою і почуттям гідності з відразою віднеслася б до цієї «пропозиції», наш простак опустив очі і погодився, що він хохол і його Батьківщина – проститутка, в обмін на обіцянку боротьби з корупцією. Можете сміятися з Голодоморів, з майданів, показувати мене як рагуля-хохла, але знизьте тарифи і ціни в магазинах!

Замість висновків:

Кожна людина, що проголосувала за Зеленського свідомо чи підсвідомо погодилася бути хохлом і жити в країні-проститутці в обмін на зниження комуналки і цін в магазинах. Кожна людина з цих 73% перетнула дуже важливу психологічну границю і свідомо чи підсвідомо відмовилася від державних цінностей.

Як показує історія, нації що роблять такий вибір ніхто не поважає і з їх правами ніхто не рахується. Такі «держави» з часом втрачають свою державність і незалежність, а потім і сам хліб, на який цю незалежність так і не змогли намазати.

Коли Зеленський не зможе понизити тарифи і ціни в магазинах, тобто не зможе дати того, що люди хотіли отримати в обмін на державні цінності, кожний виборець Зеленського стане перед новим вибором – або піти ще далі і відмовитися від доцільності існування вже самої держави Україна в обмін на нові обіцянки (Кримський і Донбаський сценарій в 2014), або повернутися на крок назад – до тимчасового визнання державних цінностей.

Рано чи пізно, але в Україні виникне новий конфлікт про доцільність існування вже самої держави в якій є високі тарифи і ціни в магазинах. Частина людей, розчарувавшись в українській політиці і в самій Україні буде намагатися знайти нову державу на заміну тієї, яку не змогли намазати на хліб.

Знак равенства или мы не одиноки.

Знак рівності або ми не самотні.
Знак равенства или мы не одиноки.

Подивіться кіношку. Розважте ся.

http://tv-cinema.club/online/novinki/brekzit_film_2019/1-1-0-5582?fbclid=IwAR1OlbslIBXmivv7HooMq2es6M74gnWx57FP0sc7KjBoFbb3i--dcycObLs

Довбана Рефія в підсумках Інтрефаксу

Итоги года: 2018
"Интерфакс" вспоминает главные события и тенденции уходящего года
Обновлено 08 января 2019
Конфликт РПЦ с Константинополем из-за Украины
После смены власти на Украине в 2014 году и начала конфликта на востоке страны Киев стал активнее обсуждать создание новой автокефальной канонической церкви. Несмотря на усилия РПЦ помешать этому, Константинопольский патриархат все же решил начать процесс предоставления автокефалии новой церкви в ответ на обращение украинских властей. 11 октября Синод в Стамбуле лишил юридической силы свой указ от 1686 года о передаче Киевской митрополии Москве, объявил о создании своего подворья в Киеве и реабилитировал лидеров самопровозглашенных православных церквей на Украине, предоставив статус каноничных церквей УПЦ Киевского патриархата, одновременно сняв анафему с его главы - патриарха Филарета, а также и Украинской автокефальной православной церкви. На основе этих двух церквей, а также примкнувших приходов УПЦ МП планируется создать новую поместную церковь на Украине. Москва обвинила Константинополь в разрушении основ православной церкви, сначала прекратив поминать Константинопольского предстоятеля Варфоломея. 15 октября Синод пошел едва ли не на крайнюю меру в межцерковных отношениях - разрыв отношений и прекращение евхаристического общения. После этого РПЦ не сможет совершать совместные богослужения с клириками Константинопольского патриархата, а православные верующие из России не смогут участвовать в таинствах в храмах, которые входят в юрисдикцию Константинополя.
205 материалов Обновлено сегодня в 11:27
Обрушение дома в Магнитогорске
Утром 31 декабря 2018 года в Магнитогорске (Челябинская область) произошло обрушение одного из подъездов в десятиэтажном панельном доме 1973 года постройки на проспекте Карла Маркса. По последним данным, погибли 38 человек, неизвестной остается судьба еще троих жильцов дома. В больницах находятся пятеро пострадавших. Возбуждено уголовное дело по статье о причинении смерти по неосторожности. Приоритетная версия следствия - взрыв бытового газа.
136 материалов Обновлено сегодня в 09:54
КХЛ-2018/19
В чемпионате Континентальной хоккейной лиги сезона-2018/19 принимают участие 25 клубов, что на два меньше чем в прошлом сезоне. Действующим победителем регулярного чемпионата является СКА, а обладателем Кубка Гагарина (победителем плей-офф) – "Ак Барс.
110 материалов Обновлено 05 января 2019
Российская премьер-лига-2018/19
28 июля стартовал очередной чемпионат России по футболу. Действующим чемпионом страны является московский "Локомотив".
248 материалов Обновлено 05 января 2019
Снос московских пятиэтажек
В феврале 2017 года власти решили снести все пятиэтажные хрущевки в Москве вместо их капремонта. Новая программа сноса затронет около 8 тыс. домов, в которых проживают 1,6 млн москвичей. Жителей хрущевок обещали переселять недалеко от их старых адресов проживания. Полное расселение всех попавших под снос домов займет от 15 до 20 лет. Затраты на программу предварительно оцениваются в 2,4 трлн рублей.
257 материалов Обновлено 05 января 2019
"Рашагейт"
После прошедших в США в 2016 году президентских выборов, на которых победил Дональд Трамп, власти США обвинили Москву во вмешательстве в электоральный процесс и начали расследование. В частности, хакеров из России заподозрили в краже данных Демократической партии США. Также российскую сторону подозревают в размещении политической рекламы и агитационных постов в соцсетях. По последнему пункту перед Сенатом США отчитываются Facebook, Google и Twitter. В Москве все обвинения Вашингтона отвергают.
314 материалов Обновлено 05 января 2019
Нападение на керченский колледж
Днем 17 октября в Керченском политехническом колледже произошел взрыв. Как стало известно позднее, его устроил 18-летний Владислав Росляков. Студент 4-го курса пришел в колледж с ружьем, открыл огонь по находившимся в здании и привел в действие взрывное устройство. Погибли 20 человек, злоумышленник покончил с собой. Несколько десятков человек госпитализированы. Изначально было возбуждено уголовное дело по статье "Теракт", затем оно было переквалифицировано по статье "Убийство".
99 материалов Обновлено 02 января 2019


Про проблеми, які найбільше турбують українців

Соціологи назвали проблеми, які найбільше турбують українців 
Соціологи назвали проблеми, які найбільше турбують українців (ВИПРАВЛЕНО)

КИЇВ. 3 січня. УНН. Згідно з результатами соціологічного опитування, на сьогодні найбільше українців турбує військовий конфлікт на Сході України, низький рівень зарплат і пенсій та підвищення тарифів на комунальні послуги. Про це повідомила прес-служба Українського інституту соціальних досліджень ім. О.Яременка та Центру "Соціальний моніторинг", передає УНН.

“Проблемами, які сьогодні турбують українців найбільше, є військовий конфлікт на Сході України (назвали 58% опитаних); низький рівень зарплат і пенсій (57%); підвищення тарифів на комунальні послуги (52%); підвищення цін на основні товари, інфляція (35,9%); безробіття, відсутність роботи (25,2%); хабарництво та корупція у владі (23,3%); а також неможливість отримати якісне медичне обслуговування (17%)”, - йдеться у повідомленні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вступ до ЄС підтримують майже 60% українців – дослідження

Переважна більшість населення вважає що країна продовжує рухатися в неправильному напрямі (68,3%), протилежної думки дотримується лише 19,4% (не визначилися 12,3%).

Дві третини опитаних вважають що країні сьогодні потрібні радикальні зміни (63,7%). Бажають щоб все залишалося так як є 14,1%, ще 14,9% вважають, що краще було раніше (не визначилися 7,3%).

18,2% вважають що "Україні потрібно сьогодні більше свободи, демократії, навіть якщо це спричинятиме відсутність порядку", думки що "Україні потрібно сьогодні більше порядку, навіть якщо для цього доведеться піти на деякі обмеження демократичних принципів і свобод" дотримується 69,8%.

Введення воєнного стану в країні підтримували 24,9% опитаних, не підтримали 64,8%. При цьому вважають, що запровадження воєнного стану допомогло сприяти вирішенню конфлікту на Сході країни лише 14,1% дотримується думки, що не допомогло – 71,9%.

На думку опитаних ведення воєнного стану в країні жодним чином не вплинуло на їх бажання голосувати на президентських виборах 2019 року (78,2%).

Соціологічне опитування охопило всю територію країни (за винятком тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, АР Крим). Вибіркова сукупність репрезентативна за віком (населення від 18 років і старші), статтю, типом населеного пункту та регіоном. Всього опитано 2045 респондентів. Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках не перевищують 2,2%. Рівень кооперації респондентів становить 57%. 

Підсумовуючи 2017-й як початок




Прочитав і прослухав по ЗМІ чимало підсумків за 2017-й рік стосовно успіхів та досягнень влади України та суспільства вцілому, і я якось розгубився перед громадою зробленого за цей рік. Простий приклад: у 2005-му фінал Євробачення в столиці України - Києві став подією-досягненням усього року, а цьогорічне Євробачення у нас навіть не згадують в аналітичних оглядах за рік. Ось де яскравий показник наскільки Україна і її народ змінилися.
Особисто я вважаю 2017 рік дуже успішним для України і я би поставив просто "відмінно", але Михал Саакашвіллі зіпсував повний успіх. Хоча і тут є свої "плюси", бо своїм шаленим епатажем цей кацо просто декласував всі інші опозиційні та деструктивні рухи в Україні, оскільки-поскільки їх діяльність і різні протестні акції навіть не помічали на фоні ексцесів щодо прориву державного кордону чи скоків-перескоків по дахах тощо. Могло бути краще, але добре, як є.
Так, у 2017 році Україна успішно зробила все те, чого український народ навіть близько не зміг досягти у революційному 1917-му. Однозначно цей рік є дуже і дуже успішний включно з Євробаченням,  безвізом та асоціацією з ЄС, але справжній успіх Україна має отримати у 2018-му і подальших роках, бо ми одержали величезний пасіонарний імпульс саме у минулому році — 2017-му! Головне не втратити його позитиву і динаміки, що не є легкою справою і для влади, і для народу України вцілому. Потрібно важко і наполегливо працювати задля того.
Зрозуміло, що є величезний спротив всім новаціям влади, який чудово проаналізував ще Нікколо Макіавеллі у своєму трактаті "Правитель" (http://blog.i.ua/community/1925/1072641/) і я наведу головну цитату моменту "Варто відзначити, що немає починання, що так само важко задумати, з успіхом провести в життя і безпечно здійснити, як стати на чолі державної перебудови. Вороги реформатора - усі ті, хто розкошував при колишньому режимі; а ті, кому нововведення можуть піти на користь, захищають його досить прохолодно. Ця відсутність підтримки пов'язана почасти зі страхом перед супротивниками, на стороні яких закон, почасти з сумнівів людей, що не вірять у нововведення, поки вони не підкріплені досвідом. Тому всякий раз, як супротивники мають у своєму розпорядженні можливість для нападу, вони її завзято використовують, захисники ж навпаки запопадливості в підтримці не виявляють, так що нові порядки виявляються під загрозою"
Тобто в противниках реформ і в опозиції проти влади зачасту опиняється той самий народ, для добра якого переміни і робляться, але він того не розуміє і тому не підтримує владу в її нововведеннях. На щастя, молодь з покоління "народжених вільними" вже переважає електорально генерацію з "Совка"-СРСР в Україні, як і у владних структурах йде значне омолодження держапарату, а це зовсім інший рівень мислення і дій від старого чиновництва. Іноді на рівні анекдоту смішно слухати закиди типу, що набирають не фахових людей без спеціальної освіти та досвіду роботи, але чомусь не хочуть визнати, що якраз попередні супер-знавці і фахівці цю роботу і провалили. Хто би брався реформувати будь-що, якби воно діяло якісно! Фахівців по створенню корупційних схем було повно всі 25-ть років Незалежності України, а роботу по-справжньому робити тільки зараз почали. І це - головне!
На тому і мій підсумок: зроблено в Україні владою феноменально багато за рік 2017-й, але головним буде поступ у наступних роках. Будьмо!

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне
 05.01.2018

40%, 2 голоса

60%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Підсумки року 2017 для України

Підсумки року 2017 для України

Олексій Гарань
Київ, 27 грудня 2017.

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва представив результати загальнонаціонального опитування громадян та експертів щодо підсумків 2017 року. 74% респондентів вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку, однак 59% українців почувалися цього року щасливими. 73% респондентів вважають себе громадянами України, 15,8% опитаних – мешканцями регіону, в якому проживають. 77% мешканців підконтрольного урядові Донбасу вважають себе громадянами України. «Почуття загальноукраїнської ідентичності зросло всюди. Найбільш радикальні зміни відбулися на Донбасі, де раніше переважала сумарно-регіональна або локальна ідентичність», – зазначив науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань під час презентації результатів опитування в Українському кризовому медіа-центрі.

69% населення вважають, що ситуація в Україні змінилася на гірше. Минулого року так вважали 73% респондентів.

Для того, щоб Україна почала рухатися у правильному напрямку, потрібно припинити війну на Донбасі, переконані 75% опитаних. «З одного боку, люди хочуть миру, з іншого – вони не згодні на мир за будь-яку ціну. І вони не згодні на чимало компромісів, які пропонуються», – додала директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Окрім цього, 50% українців вважають, що «сигналом» того, що країна рухається у правильному напрямку, стане економічне зростання.

До трійки головних подій 2017 року увійшли запровадження безвізового режиму з ЄС, справа Саакашквілі та війна – 26%, 10% та 9% відповідно. 10% українців назвали політиком року Петра Порошенко, 7% – Міхеїла Саакашвілі та 6% – Юлію Тимошенко. «Це в жодному разі не можна порівнювати з рейтингами. По-перше, це інше питання, по-друге – це відкрите питання. На відміну від рейтингів та ситуації виборів, коли громадянам пропонується обрати зі списку, тут жодних списків не було: громадяни називали те, про що самі думали навіть у пасивному стані», – зауважив директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.

Головна поразка року для України – погіршення репутації держави внаслідок невиконання зобов’язань у рамках домовленостей з МВФ та ЄС, переконаний виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. «В опитуваннях, зокрема, в експертному опитуванні, колеги багато вказували на різноманітні конфлікти навколо антикорупційних установ, невиконання інших домовленостей, які підписали керівники держави з Міжнародним валютним фондом. Основна поразка – українська нинішня влада остаточно вирішила поставити хрест на своїй репутації вже перед міжнародними партнерами. Події, які відбувалися протягом цього місяця, були дуже показовими. Таке несерйозне ставлення до своєї репутації для керівників держави, насамперед Президента, є, як мені здається, дуже небезпечним для країни», – наголосив Гліб Вишлінський.

На думку учасників дискусії, у зв’язку з наближенням виборів, у наступному році не варто чекати змін, якщо тільки вони не є частиною піару політиків та передвиборчих кампаній. «Це буде рік політичного протистояння, рік підготовки до виборів. Ні реформа Парламенту, ні інші реформи не будуть мати вже такого смислового навантаження, як навіть восени цього року», – підкреслив директор програми USAID «Рада» Ігор Когут.

Науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко зробив прогнози діяльності України на міжнародній арені. «Слід бути готовими, що наступного року у нас буде менше перемог. Цього року ми мали безвіз, мали завершення з Угодою про асоціацію, мали достатньо непоганий розвиток відносин з США. Я думаю, що наступного року ми можемо не мати подій, які були б еквівалентом до подій цього року. Головне – утримати той рівень, який є, і не дати «розповзтися» скепсису та відчуттю браку успіху», – зазначив Олександр Сушко.

Загальнонаціональне опитування проводили 15- 19 грудня 2017 року в усіх регіонах України, окрім АР Крим і тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитування здійснено в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерланди. Опитування серед експертів проводилося з 15 до 22 грудня. У ньому взяли участь 55 експертів.

26-та річниця Незалежності України

День Незалежності: про злами і нові виклики для Української держави

Три роки були складними, але українці довели, що спроможні боротися за власну державу
Три роки були складними, але українці довели, що спроможні боротися за власну державу / 24 Канал
 

26-та річниця Незалежності – чималий термін, але викликів перед державою стає все більше. Українці часто перебувають в апатії і суперечливих настроях. Але оптимізму не втратила переважна більшість громадян.

Чого досягла Україна за останні три роки війни, що змінилося в баченні українцями своєї держави і яким шляхом рухатися далі, – в матеріалі сайту "24".

Консолідація нації і більша орієнтація на Європу

Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України за підтримки фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, переважна більшість населення України (близько 63%) пишається тим, що вони є громадянами України. Причому цей відсоток істотно зріс з 60% у 2014 році до 63% в 2017-му.

Читайте також: Волкер зробив заяву щодо війни на Донбасі після зустрічі з Сурковим

Також примітний ще один показник – ідентифікація себе як громадянина України. 57% опитаних вважає себе насамперед громадянами України. Близько 25% вважають, що головною є ідентифікація з містом чи селом проживання. Лише 6% ідентифікують себе з регіоном проживання.


Попри скепис, Україна отримала "безвіз" і підписала Угоду про асоціацію з ЄС

Звичайно, такі зміни настроїв населення відбулися, в першу чергу, через війну з Росією. Цей же фактор спричинив зріст позитивної прихильності до Євросоюзу – із 42% в 2013 році до 54% в 2017-му. Можливо, також свою роль у зростанні симпатій до ЄС зіграло отримання Україною "безвізу" в цьому році і підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, в що не вірили навіть деякі представники владної еліти нашої держави.

Також, як підкреслюють соціологи, радикальні зміни сталися й у ставленні до вступу України до НАТО. Якщо в 2013 році позитивно сприймали таку перспективу 14%, негативно – 54%, то в 2017 році позитивне ставлення суттєво переважає  40% проти 36%. Хоча, якщо враховувати російську агресію, це не надто високий показник. І чимало наших співгромадян продовжують вважати Росію "дружньою", а все, що відбувається на Донбасі – "непорозумінням". Але потрібно врахувати ментальність українців, особливо тих, що проживають на Сході і Півдні держави, які протягом багатьох поколінь перебували під впливом радянських і пострадянських стереотипів і російською пропагандою.

Тому, попри всі негаразди, українське суспільство поступово змінюється. Як зазначає директор Центру суспільних відносин Євген Магда, українці вистояли в умовах несподіваної і підступної агресії з боку Росії. Цей факт позитивний, і про нього не треба забувати.

Україні часто закидали, що незалежність нам впала просто з неба, і українці на неї не заслуговують. Протягом останніх трьох років українці довели, що вони спроможні боротися за власну державу,
– переконаний Магда.

Водночас, як вважає політичний експерт Андрій Вігірінський, перед Україною, в першу чергу, стоять ментальні виклики. Зокрема – перебудова свідомості українців. Тому що, зазначає політолог, ми хотіли європейських цінностей, переваг, але не зовсім готові до європейських правил життя, тобто зобов’язань, які за ними стоять. Ми, говорить він, звикли жити ще не в європейському і капіталістичному світі, а все ж у постсовковому. І це – виклик як для громадян, так і керівництва держави.

Потрібно починати працювати над собою і громадянам, і владній еліті. Побороти корупцію, відкати, схеми тощо і починати думати, що політика – не спосіб заробляння грошей, а служіння народу,
– наголошує Вігірінський.

Знову на старті незалежності

Якщо українці ментально все більше відчувають себе єдиною політичною нацією, то на побутовому рівні ситуація інша. Як свідчать результати соцопитування, серед основних страхів у 2017 році превалюють економічні: зростання цін – 81%, безробіття – 73%, невиплати зарплат та пенсій – 61%. З цим складно сперечатися. Хоча економічне падіння за останні три роки трохи призупинилося і розпочався мінімальний зріст, українці його не відчули. Поки більшість думає про виживання, особливо, якщо врахувати, що постійно зростають ціни, тарифи тощо.


Економічний зріст надто повільний

Влада рапортує про позитивні зміни і проведення реформ, але економісти з цим не згодні. Як зазначає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, очікування урядом економічного зростання в 2017 році на рівні близько 1,5%, в той час, коли Європа виросте на більш ніж 2%, а світ в цілому – на 3,5%, свідчать про те, що Україна ризикує ніколи так і не досягти такого бажаного нами європейського рівня життя.

Хоча Україна росте, її відставання від основного локомотива світу продовжить збільшуватися. Коли "поїзд" світової економіки мчить зі швидкістю майже вдвічі більшою, ніж у нашої "електрички", то на станції "хорошого і ситного життя за європейським зразком" ми взагалі ризикуємо ніколи не опинитися. Адже для цього швидкість повинна бути істотно збільшена. В ідеалі – в рази 3-4,
– пише Устенко на своїй сторінці Facebook.

Тому, підкреслює економічний експерт: реформи і ще раз реформи. За його словами, саме неякісний бізнес-клімат – це "завали" на шляху проходження "електрички". Але, зазначає Олег Устенко, багато хто не хоче розгрібати їх.

Розібравши ці "завали", багато політиків і бюрократів просто виявляться непотрібними. Чи повинно нас дивувати те, що вони або намагаються їх не помічати, або вкидати тези а-ля "а у інших завали не менше, й нічого, якось їдуть"?
– зазначає експерт.


Корупція, як і раніше, найбільше гальмує розвиток держави

На думку Андрія Вігірінського, перед Україною сьогодні зараз значно більше викликів, ніж 26 років тому.

Або ми станемо країною третього світу, яка не має промислового і індустріального, тобто лідируючого, потенціалу у світі. Або починаємо ламати себе у всьому. Систему освіти на сьогодні потрібно переробляти повністю. Медицина – без слів. Соціальна інфраструктура – теж зруйнована. І це реформування не відбудеться швидко. В 1991 році у нас був значно кращий базис. В певному сенсі ми знову стоїмо на старті Незалежності,
– переконаний Вігірінський.

Справді, питань до ефективності проведення реформ, особливо що стосується боротьби з корупцією, багато не тільки в українців, а й в західних партнерів, які не раз на це вказували владі України. А притягнення до відповідальності високопосадовців за корупцію дедалі більше схоже на фарс. Частина з них або втікає з України без особливих перешкод, або звинувачення з них згодом знімають.

Скандальне затримання глави ДФС Романа Насірова закінчилося тим, що його відпустили під заставу. Народні депутати – фігуранти "бурштинової справи"Розенблат і Поляков перебувають під слідством, але парламент не погодився проголосувати за їх затримання і арешт. Одіозного екс-регіонала Михайла Добкіна теж відпустили під заставу. І цей список дуже довгий.

"Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все"

Не менше економічного страху наші громадяни переживають за військовий конфлікт на Донбасі. Власне, багато хотіли б отримати від влади відповідь на питання: коли завершиться війна і наші воїни перестануть гинути? Хоча вже давно зрозуміло, що простого вирішення не буде. І далеко не все залежить від влади України.


Дощ підмочив репетицію ЗСУ до Дня Незалежності, але за три роки українська армія зміцніла, як ніколи

З одного боку, як свідчить опитування, нападу зовнішнього ворога боїться майже половина українців – 43%. Звичайно, цей страх різко зріс у 2014 році після анексії Криму і гібридної війни з Росією. З іншого, як наголошує Євген Магда, один із головних здобутків за останні три роки – постання такого елементу державності, як українське військо. При цьому, на його переконання, українцям треба навчитися сприймати реальність з певною глибиною. Не як чорно-білу картинку, а свого роду 3D зображення.

Життя більш об’ємне, складне і ставить багато викликів. Не все зроблено, чого б хотілося. Але треба усвідомлювати, що серйозні перетворення в державі не здійснювалися 20 років. Тому те, що зроблено за кілька років, в хорошому сенсі, вражає. Хоча відомий вислів: "Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все", актуальний,
– наголосив Євген Магда.

На думку Андрія Вігірінського, війна на Сході роз’єднала українців, як ніколи. Суспільство, вважає він, стало дуже полярним. Можливо, не по лінії Дніпра, а трохи східніше. І це серйозний виклик. Тому не одне покоління повинно прожити, за умови завершення збройного конфлікту, щоб зрозуміти, що Україна має бути суверенною і унітарною.

"Соціальне розшарування в суспільстві стало дуже сильним. На це вплинула і війна на Донбасі, і економічні наслідки цього. Два мільйони внутрішніх переселенців – це гуманітарна катастрофа. Для багатьох в Донецькій і Луганській областях за три роки Україна стала більш чужою, ніж у 1991 році. Там інша пропаганда, інші правила життя. І інтегрувати цих людей надзвичайно складно. Хоча вони були такими самими українцями, як більшість громадян сьогодні. Але держава не змогла їх захистити", – переконаний Вігірінський.

Загалом, попри всі складнощі і суперечності, за останні три роки Україна як держава стала міцнішою. Злами в свідомості, потяг до більш розвинутих демократичних суспільств – помітні. Загрози з боку російського "брата" залишаються і применшувати їх значення не треба. Навпаки – ще активніше разом боротися з ворогом. Соціологи називають українців "недовірливою нацією" через те, що наші громадяни постійно всім незадоволені. В першу чергу, владою, яку самі й обирають. Але, можливо, в цій недовірливості і полягає наш шлях до розвитку.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая