Блог Богдан Бо

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Чотири роки президентства Порошенка

Чотири роки президентства Порошенка: головні досягнення та невдачі

07.06.2018

Рівно чотири роки пройшло з того моменту, як 7 червня 2014 року Петро Порошенко склав присягу президента України. Тож традиційно річниця його інавгурації є гарним приводом підбити підсумки роботи діючого глави держави, котрий, що не є секретом, планує йти і на другий президентський термін. Звісно, електоральні позиції Порошенка зараз не такі міцні, як на дострокових президентських виборах-2014 – тоді він переміг вже у першому турі, отримавши 54,7% голосів українських виборців, тепер же поточні рейтинги лише дозволяють йому залишатися в групі претендентів на другий тур, натомість Порошенко є серед лідерів за показниками недовіри громадян. І це, безсумнівно, виступає певним лакмусовим папірцем цілої серії невдач президента, але переважно у внутрішній політиці. Водночас більшість його досягнень сконцентровані на зовнішньому фронті, і цю своєрідну візитну картку президентства Порошенка відзначають в експертних колах передусім.

Загальні тенденції

Попри поверхневі суспільні враження, що з кожним роком поточна президентська діяльність обростає одними мінусами, більш уважне та поінформоване експертне середовище бачить не лише негатив, а й здобутки Порошенка. Наприклад, за даними щорічного опитування Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва 55 експертів, яким треба було виставити оцінки четвертому року каденції президента за 10-тибальною шкалою, останні результати роботи глави держави отримали в середньому 5 балів. Для порівняння: торік діяльність Порошенка була оцінена в 4,7 бали, в 2016-му – 4,5 й тільки в 2015-му, у перший рік президентства, трохи вище – 5,3.

Якщо ж говорити про конкретні напрямки, то, найкраще, на думку експертів, президент протягом року справлявся із провадженням зовнішньої політики (6,5 бала), найгірше – із реалізацією кадрової політики (3,2). Взаємодію з парламентом експерти оцінили в 5 балів, взаємодія з урядом отримала 5,2, врегулювання збройного конфлікту на Донбасі – 4,9, виконання функцій гаранта Конституції та прав і свобод громадян – 4,8, проведення реформ – 4, взаємодія із суспільством – 3,6, ну і виконання передвиборних обіцянок оцінене ще нижчим балом – 3,5.

До речі, якщо проводити паралелі із минулорічним експертним опитуванням “Демініціатив”, найгіршої динаміки зазнало оцінювання роботи Порошенка саме з кадрами. І це цілком зрозуміло, бо чого тільки вартувала довжелезна затримка із призначенням нового керівника Нацбанку Якова Смолія замість Валерії Гонтарєвої, яка поставила справжній рекорд із тривалості власної відпустки. Разом з тим впродовж року найбільше змінилася в бік покращення оцінка щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі (майже на цілий бал, а це багато), що, само собою, пов’язано із ухваленням цього року парламентом так званого закону про реінтеграцію Донбасу та початком його виконання шляхом недавнього переформатування АТО в операцію Об’єднаних сил ЗСУ.

ТОП-5 досягнень

Якраз пункт про посилення обороноздатності країни та продовження реформування української армії потрапив до першої п’ятірки головних досягнень президентської діяльності за минулий рік, посівши в цьому своєрідному рейтингу, створеному за оцінками опитаних “Демініціативами” експертів, четверте місце. Решта ТОП-5 здобутків пов’язана із зовнішньою політикою, що також є прямою прерогативою президента. Так, беззаперечним лідером є запровадження у червні 2017 року безвізового режиму із країнами Євросоюзу, принади чого вже відчули на собі багато українців, подорожуючих Європою.

Друге місце за кількістю експертних згадок отримала домовленість щодо постачання летальної зброї із США. Вирішення цього питання офіційний Київ домагався ще за попереднього американського президента Барака Обами, але безрезультатно. Тому з приходом у Білий дім Дональда Трампа дипломатична проактивність Порошенка дійсно принесла свої плоди – виділення Україні вкрай необхідних для стримування російської агресії “джавелінів” й іншої сучасної зброї стало реальністю. Із цим беззаперечним здобутком йде в комплексі інший – продовження режиму санкцій проти Росії та збереження навколо даного питання міжнародної коаліції, попри будь-які політичні й економічні трансатлантичні суперечки. Це досягнення Банкової експерти розмістили на п’яту позицію.

А ось символічну “бронзу” експертного співтовариства виборов ще не здобуток, а лише намір – щодо створення в Україні єдиної помісної церкви. В принципі, надання Константинополем томосу українським православним може взагалі стати історичним досягненням всього президентства Порошенка, навіть затьмаривши вікопомний безвіз. Щоправда, невдача в цій делікатній релігійній площині здатна викликати таку хвилю критичних стріл, котра накриє мідним тазом будь-які політичні перспективи діючого глави держави.

ТОП-5 невдач

Тим більше, критикувати Порошенка дійсно є за що, і це в черговий раз підтвердило наведене дослідження Фонду “Демократичні ініціативи”. Найвагоміші претензії президенту експерти висувають щодо відсутності прогресу у боротьбі із корупцією, що виглядає цілком очікувано. Адже практично у всіх соцопитуваннях наступною проблемою, яка найбільше хвилює широкий загал українців після російсько-української війни, зафіксовані саме антикорупційні пробуксовки влади.

Наступною невдачею за останній рік команди Банкової в експертних оцінках значиться схоже питання – блокування процесу створення спеціалізованого Антикорупційного суду, а на четвертому місці цього “мінусового” ТОП-5 розмістилася вимога щодо е-декларування антикорупційних активістів та членів неурядових організацій. Між іншим, в обох випадках всю відповідальність покладено не на Верховну Раду, котра може розв’язати ці проблеми всього двома результативними голосуваннями, а безпосередньо на Порошенка. Тому від сьогоднішнього ухвалення в другому читанні та в цілому закону про Вищий антикорупційний суд залежить не лише наступний транш МВФ, але й перетворення ключової невдачі президента за четвертий рік каденції у справжнє досягнення. Те ж саме стосується й е-декларацій для НДО.

Зрештою, в першу п’ятірку головних президентських промахів потрапили ще дві глобальні проблеми – це повільний загалом темп реформ, а також недостатній рівень комунікації із суспільством з одночасним падінням народної довіри до Порошенка. Втім, і те, і інше взаємопов’язане, адже без налагодження дієвої комунікативної функції про любе реформування ніхто не знатиме, навіть якщо воно реально відбувається. Приміром, низька ефективність влади в інформуванні стосовно тієї ж самої медичної реформи створила стійке враження про її хибність. А “на горіхи” отримують не стільки в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун або прем’єр Володимир Гройсман, скільки гарант Конституції.

Очікування від п’ятого року президентства Порошенка

Очевидно, що останній рік своєї президентської каденції Порошенку найбільше уваги слід приділити внутрішньополітичному напрямку, який відверто “провисає”. Ось і експерти, що брали участь в дослідженні “Демініціатив”, також очікують на три вагомі президентські кроки як раз у внутрішній політиці.

А саме: на реальну боротьбу з корупцією разом із встановленням на ноги Антикорупційного суду, якісне завершення всієї судової реформи та, що отримало найбільше експертних згадок, на ініціювання виборчої реформи. Однак є серйозні сумніви в тому, що п’ятий рік президентства Порошенка буде взагалі супроводжуватися якимись системними змінами. Бо країна вже цієї осені вступить у великий передвиборчий цикл, який не завершиться майбутніми президентськими виборами, а продовжиться аж до жовтня 2019 року, коли українці оберуть нову Верховну Раду.

Тож недивно, що й в експертних колах в актуальному пріоритеті – очікування наступної виборчої гонитви. До слова, більшість опитаних Фондом “Демініціативи” цього року експертів (32) вважають, що, скоріше за все, Порошенко не буде обраний на другий термін, але певні шанси у нього є. Водночас майже третина (16 експертів) схиляються до того, що нинішній президент буде вдруге переобраний, хоча й мають сумніви щодо цього. Звичайно, думки всього 55 експертів не можна вважати істиною в останній інстанції, але певний тренд вони таки окреслюють.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу

https://uain.press/politics/841671-841671

Коментарі: 1

Богдан Бо

І був конкурс історичного оповідання «ProМинуле»

Цього року відбувся перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле». Всього на конкурс надійшло 95 оповідань. Нещодавно було оголошено «короткі списки».

Члени журі поділилися своїми враженнями від прочитаних текстів та побажаннями для майбутніх учасників.

Віктор Разживін

літературознавець, доцент Донбаського державного педуніверситету, директор книгарні «Є» у Слов’янську.

Це перший мій досвід оцінювання конкурсу, присвяченого малій історичній прозі, хоча його тематика суголосна з моїми науковими пошуками. Перше, так зване загальне враження, поза всяким сумнівом, позитивне. Насправді порадувала кількість учасників після попереднього відбору – 78, побоювався, що буде дуже мало охочих. Безумовно, є низка досить непоганих творів – близько трьох десятків, які, на мою думку, заслуговують на публікацію вже сьогодні. Це чудовий результат.

Разом із тим, є й певні проблеми, які кристалізувалися під час читання текстів. Найбільш болючими, як на мене, є питання художності та історичності. Занадто часто помітно домінування якоїсь із цих рис, тоді як історичне оповідання поєднує їх у собі. На жаль, іноді трапляється переказ історичної події, а деколи текст навіть близько не тягне на висвітлення минулого. З особистих спостережень, абсолютно недоцільною виявилася тема подій під Крутами. Вони є знаковими для нашої історії, не раз ставали джерелом і художніх творів. Не «копаючи» глибоко, авторам дуже важко сказати щось нове. Найкраще, на мій погляд, оповідання, де модельовано ці події, у призери не потрапило, бо історична основа виглядає слабкою, та й є певний надлишок дидактизму.

У багатьох творах, як видається, ідея є дуже вдалою, але порадив би авторам звузити тематику, зважаючи на формат конкурсу. Та й без знання історичного матеріалу написати якісне історичне оповідання неможливо.

Софія Філоненко

літературознавиця, професорка Бердянського державного педагогічного інституту, літературний критик, авторка монографії про явище масової літератури

Кричуща актуальність теми Українських визвольних змагань 1917–1921 років стала складним викликом для учасників конкурсу. Прагнучи уславити національних героїв і демонізувати ворогів, автори оповідань раз-по-раз заходили на територію документалістики, есеїстики і щонайбільше публіцистики. Писати про війну та революцію у ХХІ столітті виявилося непросто, попри міцну українську традицію від Хвильового й Підмогильного до Яновського, Багряного й Довженка. Не кажучи вже про досвід зарубіжної літератури й кінематографу. Наших учасників тягло експериментувати з жанрами. Звідси «потраплянці», коли студент із Майдану чи воїн АТО переносяться акурат на 100 років у минуле, а там – усе те саме, що й тепер: ворожа пропаганда, зрада й перемога, розбрат між своїми, втрата орієнтирів.

Затягнуло авторів і у вир шпигунсько-детективно-пригодницьких історій та мелодрам. Ці експерименти далеко не завжди вдавалися (особливо мелодрами), часом бракувало професійних навичок – втримати інтригу, загострити конфлікт, здивувати розв’язкою. Тим не менше, цей факт засвідчує бажання авторів відійти від традиційного письма й говорити про важливі історичні події мовою масової культури, зрозумілої сучасній публіці.

Мені особисто імпонували оповідання на основі реальних подій, узятих, приміром, із сімейної чи локальної історії, а також «мікроісторії», де зламні моменти визвольних змагань розкриті з погляду не очільників (Винниченка–Грушевського–Петлюри–Скоропадського), а людини пересічної: покоївки в готелі, пораненого бійця в шпиталі, обивателя. Автори знаходили незвичні точки зору, від людини «інакшої»: польського пана у Львові в момент стрілецького повстання, російської інтелігентки чи болгарського посла в Києві, дитини в отаманському загоні.

Загалом, прикметно, що воєнна історія розкололася на дві важливі складові – «мілітарну» (бої, засідки, полон, сутички з диверсантами, відвоювання залізничних станцій, постачання зброї) і «цивільну» (як революцію сприйняли й відчули на власній шкурі селяни та містяни).

І ці дві історії не тотожні, часом навіть далекі одна від одної у візіях того, що відбувалося в Україні. Учасники конкурсу у своїх оповіданнях охопили, здається, весь спектр поглядів і конфліктів тих часів – політичних, національних, соціальних, релігійних, психологічних і моральних. Тому окремі історії складаються у строкату мозаїку.

Я зауважила й географічні зміни: традиційні центри тогочасних подій – Київ і Львів – поступилися місцем не менш цікавим Харкову, Одесі, Вінниці, Катеринославу, Кам’янець-Подільському, Дрогобичу, Знам’янці. По обраних авторами темах можна побачити ті «гарячі точки» історії, які цікавлять сучасну людину: українізація війська, відповідальність лідерів революції і військових ватажків, реакція інших держав на українські події, моральне роздвоєння людини на війні, психологічні засади самопожертви і зради. А вибір історичних діячів: Нестор Махно, Павло Скоропадський, полковник Болбочан, Сергій Єфремов, Євгенія Бош, Микола Міхновський, Вільгельм Габсбурґ, Остап Луцький, Микола Хвильовий, Софія Русова – наочно демонструє прагнення побачити перетин політичних і воєнних перипетій і долі окремої людини, яка змогла (або не змогла) повернути колесо історії.

Віталій Михайловський

історик, дослідник ранньомодерної доби, професор Київського університету імені Бориса Грінченка.

Перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле 2018» виявився дуже цікавим з огляду на широку палітру тем і сюжетів про українську національну революцію 1917–1921 рр. Насамперед автори оповідань не замикалися в усталених і, можливо, вже хрестоматійних сюжетах, серед яких Центральна Рада, Директорія, Крути (хоча цій події було присвячено чи не найбільше оповідань), Листопадовий чин, або ж змалювання відомих постатей на кшталт Грушевського, Винниченка, Петлюри, Скоропадського, що ввійшли в канон нашої історії. Тематика оповідань охоплювала всі українські землі: Галичину, Волинь, Поділля, Наддніпрянщину, Південь України, Запоріжжя, Крим, Полтавщину. Це дуже добрий знак, що уявлення про революційні події є загальноукраїнськими від Львова до Харкова, від Києва до Одеси та Севастополя.

Другим аспектом, який варто відзначити, є це тематична палітра оповідань і авторський фокус нарації: дуже часто оповідачами є пересічні учасники подій, непомітні на сторінках академічних видань. Деякі історії є трохи наївними, але не можна не відзначити, що всі автори щиро намагалися донести до читача свої емоції та власне бачення минулого за допомогою красного слова.

І останнє, про що хотілося б сказати після прочитання надісланих на конкурс оповідань: серед учасників конкурсу є автори з гарними і надзвичайно цікавими ідеями, які вони вміють майстерно подати читачеві. Можливо, не всім гарні ідеї вдалося добре прописати, але те що вони є, дійсно надихає. Адже подібний жанр літератури є надзвичайно важливим для закріплення у масовій свідомості наших героїв та окреслення нашої історії.

Коментарі: 2

Богдан Бо

Володимир Гройсман на Молитовному сніданку

Володимир Гройсман на Молитовному сніданку: У нас єдиний прапор і єдиний інтерес – держави і громадян

Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, опубліковано 31 травня 2018 року о 10:18

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР

Українців не можуть роз’єднувати ані політичні партії, ані лозунги, ані вподобання, оскільки наш єдиний прапор – державний, а єдиний інтерес – інтерес громадян. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час традиційного Молитовного сніданку в Києві.

«Ми маємо зрозуміти, що інших розбіжностей бути не може. Можуть бути прапори і погляди, але любов до країни має бути єдина – не на словах, не в лозунгах, не в намаганні видати себе за когось іншого. Треба служити країні щодня так, аби спокійно дивитися людям в очі, - сказав Володимир Гройсман. - У нас має бути єдиний прапор – державний, єдиний інтерес – інтерес громадян, які натерпілися стільки, що треба повертати їм борги».

Глава Уряду поставив учасникам Сніданку питання: «Невже політичні амбіції сьогодні можуть бути цінністю вищою, ніж благополуччя громадян?»

Він запропонував зробити такі зібрання майданчиком, де можна було б обговорювати досягнення і спільно знаходити вирішення найбільш актуальних для країни проблем.

«Вчора ми провели засідання Уряду з дітьми. Маленька дівчинка запитала, чому українці виїжджають. Я відповів з жартом, але насправді це трагедія, і ми маємо бути об’єднаними в тому, щоб зупинити це. Потрібна воля, справжність і рішення – продовжувати брехати або ставати на сторону правди. Хотів би, аби ми обрали другий шлях. Ми маємо дивитися на майбутнє держави як такої, що приречена бути успішною. Ми відбудемося як сильна країна», - сказав Глава Уряду.

https://www.kmu.gov.ua/ua/news/volodimir-grojsman-na-molitovnomu-snidanku-u-nas-yedinij-prapor-i-yedinij-interes-derzhavi-i-gromadyan

Коментарі: 0

Богдан Бо

Зроблено за Петра Порошенко в Україні на тепер

ГОЛОВНЕ ДОСЯГНЕННЯ

Чотири роки тому Петро Порошенко став президентом України. Сьогодні будуть з цього приводу багато писати. Будуть перелічувати його досягнення. Так, ProZorro. Так, прибутковий «Нафтогаз». Так, в Україні з’явилася дипломатія. Так, армія. Так, квоти на українську мову. Так, безвіз.

Але я напишу про одну єдину реформу, яку я особисто вважаю не просто найбільшим досягненням, а більше – ґрунтом для будівництва нової України. України наших мрій.

Про – децентралізацію.

Що таке децентралізація? Це передача на місця, органам місцевого самоврядування частини повноважень та фінансів від центральної влади. Робота з підготовки реформи децентралізації була розпочата ще у квітні 2014 р., тодішнім міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Володимиром Гройсманом. Так – нинішнім прем’єр-міністром. Саме тоді почали готувати під децентралізацію законодавчу базу. Роботу зробити треба було пекельну – було потрібно внести зміни до Конституції України. А всі пам’ятають які баталії гриміли навколо змін до Конституції – аж до гранат і загиблих нацгвардійців під будівлею ВР. Опір реформі долати довелося жорстокий.

Які ж результати децентралізації ми маємо зараз? Я хочу щиро подякувати команді Дніпровської ОДА - завдяки їй, біля місяця тому, я побував на Дніпропетровщині і на власні очі побачив децентралізацію в дії. Опустимо емоції – наведу чисті цифрі по одній конкретній ОТГ.

Межівська об’єднана територіальна громада Дніпропетровської області. Утворена в листопаді 2017 р. Об’єднує 30 населених пунктів. Населення – 15780 осіб, серед них 8340 – міське населення, 7440 – сільське. У березні 2018 р. відкритий Центр надання адміністративних послуг – за 2 місяці надано 774 послуги. Був створений мобільний офіс ЦНАП, який обслуговує людей з особливими потребами – вдома або у лікарні. Було придбано комплекс очищення води. Були проведені реконструкція одного дитячого садка і ремонт іншого. Купили обладнання для виробництва тротуарної плитки – заходилися ремонтувати тротуари. В місцях перебування людей встановили 6 камер відео-спостереження – зразу зменшилася вулична злочинність. З’явилася приватна сонячна електростанція на 30 кВт. Встановлені 4 автономні системи освітлення переходів зі світлофорами. Заходилися капітально ремонтувати дороги і водогін. Почали будувати нову амбулаторію. Подано більше двох десятків інвестиційних проектів. Ми спілкувалися з головою Межівської ОТГ Володимиром Зражевським – він сповнений планів і ідей.

Як так вийшло? За децентралізацією, в ОТГ лишаються: 60% податку на доходи фізосіб, 100% податку на майно, 100% єдиного податку, тощо й тощо. Розпоряджатися цими коштами тепер може сама ОТГ. Як похідне – стало поліпшуватися збирання податків. З іншого боку – підприємці теж зацікавлені в розвиткові інфраструктури, тож коли вони бачать, що їхні податки вкладаються в реальні справи – готові співпрацювати. ОТГ зацікавлена залучати до себе інвесторів. В іншій – Іларіонівській ОТГ інвестори-чехи відкрили цех з виробництва взуття (ТОВ «Прабос-Україна») – а це вже робочі місця.

Звісно, не скрізь все гладко. Гарно тим громадам, де існують прибуткові підприємства або міцні фермерські господарства. Гірше там де їх нема. Грішми кожен розпоряджається по-своєму. Хтось заходився ремонтувати палац культури часів совка – хтось створив пересувні кінотеатри і тепер кіно крутять не тільки в райцентрах, а й по селах. Багато залежить і від голови ОТГ. Хтось будує у себе Європу – хтось розвинутий совок.

Дніпропетровська область наразі територіальних громад має найбільше. В п’ятірці лідерів також Житомирська, Хмельницька, Запорізька та Волинська області. Наразі в Україні 731 ОТГ об’єднують 6,4 мільйони людей (18% населення України) на площі 180 тис. кв. км. (32,2% країни).

Але головне – не кількість. Головне те, що у керівництва країни є розуміння – не можна вирішувати через Київ або обласний центр те, що мусять вирішувати самі люди на місцях. Залишення коштів на місцях убиває корупцію – у центрі красти нічого. Приклад успішних ОТГ УЖЕ переймають нові і нові наші громадяни. І це – ґрунт для створення зовсім іншої України. Без перебільшення – України майбутнього. Де люди просто не дадуть себе грабувати корумпованому чиновнику. Де прямо на місцях громади самі залучатимуть до себе бізнес, самі забезпечуватимуть його трудовими ресурсами і самі розбудовуватимуть свій добробут. І це – уже працює!

Це – серйозний заділ на майбутнє.
Все це створено командою президента Порошенка за президентства Петра Порошенка.

Але тут існує ще одна небезпека.
Мої сільські родичі на все, що я їм розповів про побачене на Дніпропетровщині, лише відмахнулися: «Зміниться влада – буде вам децентралізація. Все зразу повернеться як було».
Голови ОТГ з якими ми спілкувалися, неодноразово зазначали, що на організацію ОТГ вони зважилися, бо відчували підтримку з боку обласного центру – команди ДніпроОДА на чолі з Валентином Резніченко. Під час розмови, голови ОТГ обережно подейкували про це – чи не закінчиться децентралізація разом з виборами?

Я переконаний – не закінчиться.

Дмитро Вовнянко

Коментарі: 17

Богдан Бо

Це «розстрільний список» із 47 журналістів

ЗМІ оприлюднили «розстрільний список» із 47 журналістів та блогерів

Як стверджує видання з посиланням на джерело в СБУ, дані списки Борис Герман нібито передав своєму «куратору Дмитру» в контррозвідці

Одне з українських видань сьогодні оприлюднило список з 47 українських журналістів і блогерів, яким, за версією СБУ, загрожує смерть від рук кілерів, яких винаймають спецслужби РФ.

«З огляду на велику суспільну значимість даної історії, а також величезний резонанс, який вона придбала (в тому числі і в міжнародному масштабі), ми прийняли рішення опублікувати список», - зазначили в «Страна.ua».

Зазначимо, що деякі представники мас-медіа підтвердили «Главкому» інформацію про виклик до СБУ.

Як стверджує видання з посиланням на джерело в СБУ, дані списки Борис Герман нібито передав своєму «куратору Дмитру» в контррозвідці ще 21 травня 2018 року. Сам Герман, за його ж версією, отримав їх від В'ячеслава Пивоварника, якого раніше звинуватив у фінансуванні тероризму на території України на гроші «фонду Путіна». Прокурори спростували заяви Германа.

Нагадаємо, глава СБУ Василь Грицак та генпрокурор Юрій Луценко 1 червня ввечері провели зустріч з журналістами, які опинились у так званому розстрільному списку спецслужб РФ.

Повідомлялося, що крім деяких українських журналістів на зустрічі також були присутні росіяни Євген Кисельов та Матвій Ганапольський. Вони підписали в СБУ документ про нерозголошення.

Луценко заявив, що 47-ми потенційним жертвам зі «списку Бабченка» повідомили про небезпеку.

Як відомо, про інсценоване вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка, організоване в ході спецоперації СБУ 29 травня в Києві, знали до 10 людей.

Також 1 травня іноземним послам розкрили деталі спецоперації з Бабченком.

Нагадаємо, у четвер ввечері, 31 травня, суд заарештував Бориса Германа, підозрюваного в організації «вбивства» журналіста Аркадія Бабченка, на 60 діб.

У суді Герман назвав себе агентом СБУ, прокурор цю інформацію спростував.

Адвокат Бориса Германа повідомив, що його підзахисний є директором компанії з виробництва зброї - українсько-німецького СП «Шмайсер».

Коментарі: 1

Богдан Бо

У США розповіли, коли Росія завдасть удару по Україні

Росія намагатиметься показати Україну територією, де держава існує тільки на папері, вважає експерт США Кіт Александер.

Експерт США Кіт Александер не виключає, що на енергетичну та фінансову систему, урядові структури України може бути спрямовано декілька кібернетичних атак з боку РФ напередодні виборів. Про це він сказав в інтерв’ю Бі-бі-сі Україна, інформує Економічні новини.

“Росія намагатиметься показати Україну територією, де держава існує тільки на папері, не здатна функціонувати. І вам треба готуватися до цієї ситуації”, – наголосив Александер.

За його словами, для України важливо точно визначати джерело атак і розкрити їхню природу всьому світу. “Що більше країн світу розумітимуть природу цих атак, то більше Україна отримуватиме допомоги та підтримки ззовні”, – зазначив експерт.

Читайте: США взялися за створення потужної ядерної зброї

Відповідаючи на запитання, як можна зменшити загрозу кібератак, наприклад в енергетиці, Александер сказав: “Загроза тут полягає як у кібератаках, так і фізичних нападах. Те, що не весь ваш енергетичний сектор автоматизовано, робить кібератаку складнішою, хоча вже були атаки на нього. І він буде атакований, я в цьому впевнений”.

Фахівець уважає, що потрібно створити навколо енергетичних компаній інфраструктуру, яка дасть їм змогу побачити, що відбувається кібератака. “І швидко поділитись інформацією з іншими енергетичними компаніями”, – пояснив він.

У 2010-2014 роках Кіт Александер обіймав посаду директора кібернетичного командування США (USCYBERCOM).

Читайте: Назвали серйозні наслідки удару США по Росії новими санкціями

12 жовтня 2017 р. Служба безпеки України попередила про підготовку нової хвилі масштабної кібератаки на державні структури і приватні компанії.

Богдан Гордасевич: Саме тому є реальною загрозою "розстрільний список 47-ми" з журналістів та блогерів, бо вони подають правдиву інформацію, що не вигідна керівництву РФ. Розуміючи проблемність атак зовні, рефи будуть намагатися влаштувати хаос в Україні з середини, чим довести її неспроможність. В інформаційній війні особливу роль відіграють персоналі, які мають авторитет і довіру, зокрема провідні працівники ЗМІ та знані блогери.

(Visited 877 times, 1 visits today)

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_politics-ukr/full/606-u-ssha-rozpovili-koli-rosiya-zavdast-udaru-po-ukrain

Коментарі: 0

Богдан Бо

В Україні стартує мала приватизація

Кабмін опублікував дві постанови, що запускають процес малої приватизації.

В Україні стартує мала приватизація

5 червня набули чинності затверджені Кабінетом міністрів правила прозорого продажу невеликих державних підприємств і компаній. Про це повідомляє прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інформує Економічні новини.

Отже, повністю сформовано нормативну базу, потрібну для старту в Україні програми малої приватизації, пояснює міністерство.

Відповідно до закону “Про приватизацію державного та комунального майна” мала приватизація відбуватиметься через електронну систему ProZorro.Продажі. Водночас вартість активів таких об’єктів не має перевищувати 250 млн грн.

Читайте: Новини України: Кабмін прийняв рішення по ціні на газ для населення

“Ми чітко, крок за кроком, наближаємося до старту малої приватизації. Уперше в історії країни вона буде відбуватиметься виключно на відкритих електронних аукціонах… Спочатку ухвалили новий закон, тепер розроблено вся потрібну нормативну базу. Найближчими тижнями мають з’явитися перші лоти в системі” , – зазначив перший заступник міністра економрозвитку Максим Нефьодов.

Нефьодов нагадав, що Фонд державного майна (ФДМУ) вже визначив перелік з понад 700 підприємств, які планують виставити на продаж у межах малої приватизації цього року. Перелік містить об’єкти в усій країні, пояснив він.

“Ми вже маємо зацікавленість від бізнесу щодо окремих лотів малої приватизації. Це дає нам право очікувати значну конкуренцію, а отже, і вигідну для держави ціну”, – додав заступник міністра.

У міністерстві зазначили, що раніше ФДМУ визначив понад 700 об’єктів у всій країні, що підлягають цього року малій приватизації. За даними Мінекономрозвитку, серед затверджених об’єктів – бази відпочинку, будівлі та навчальний комбінат в Одеській області, лікарня, цехи та кафе у Львівській області, а також піонерський табір, автостоянка та газове господарство в Миколаївській області тощо.

Нагадаємо, 18 січня цього року Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроект №7066 “Про приватизацію державного майна”. 2 березня закон підписав президент Петро Порошенко, і 7 березня він офіційно набув чинності.

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_economy-ukr/full/706-v-ukraini-startuye-mala-privatizaciya

Коментарі: 0

Богдан Бо

Прийнято Закон про антикорупційний суд

07 ЧЕРВНЯ 2018, 14:43

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, відкривши ранкове засідання, нагадав, що протягом кількох днів народні депутати обговорювали правки до законопроекту про Вищий антикорупційний суд №7440. Залишилося розглянути 55 правок. Їх розгляд займе близько години. Після того на вимогу двох фракцій у засіданні буде оголошено перерву для того, щоб профільний комітет зміг зібратися і проаналізувати усі пройдені правки.

А.Парубій повідомив, що під час цієї перерви він запросить голів депутатських фракцій на нараду перед голосуванням.

Потім Комітет у письмовому вигляді роздасть своє рішення усім народним депутатам.

Він також повідомив, що голосування за законопроект відбудеться з 11.30 до 12 години.

Народні депутати продовжують розпочатий на попередніх засіданнях розгляд правок до законопроекту про Вищий антикорупційний суд №7440 з 1872-ї правки.

Всього у порівняльній таблиці 1927 правки.

Після завершення розгляду усіх правок головуючий повідомив, що на пленарному засіданні присутні Президент України Петро Порошенко і Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

А.Парубій також повідомив про успішне завершення переговорів з МФВ щодо законопроекту №7440. «Ми змогли знайти формулу, яка повністю відповідає рекомендаціям Венеційської комісії», - повідомив він.

Головуючий надав слово для виступу Президентові України Петру Порошенку.

П.Порошенко сказав, що він не має жодного сумніву у тому, що "Верховна Рада продемонструє спроможність і відповідальність у прийнятті цього Закону".

Після виступу Президента України головуючий на вимогу двох фракцій оголосив перерву на 30 хвилин.

Під час перерви Комітет з питань правової політики і правосуддя проведе засідання, а голови фракцій візьмуть участь у нараді у кабінеті Голови Верховної Ради України.

О 12-й годині головуючий оголосив перерву на 30 хвилин.

Після перерви головуючий повідомив, що зараз роздруковуються підготовлені профільним комітетом матеріали, які будуть роздані народним депутатам.

Надав слово керівникам депутатських фракцій для виступів.

Голови фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Відродження», «Самопоміч» повідомили, що їхні фракції підтримають прийняття законопроекту про Вищий антикорупційний суд.

Голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко зазначила, що її фракція підтримає законопроект за деяких умов.

Голова фракції Радикальної партії Олег Ляшко повідомив. що фракція не буде голосувати за це законопроект.

Представник депутатської групи «Воля народу» Євген Рибчинський повідомив, що група підтримає законопроект.

Керівник фракцій «Опозиційний блок» повідомив, що фракція не підтримує законопроект і проголосує проти, оскільки це є порушенням Конституції України.

Головуючий надав слово голові Комітету з питань правової політики і правосуддя Руслану Князевичу, який зачитав рішення Комітету щодо врахування правок перед голосування за законопроект.

Р.Князевич також повідомив, що Комітет з питань правової політики і правосуддя рекомендує Верховній Раді прийняти законопроект про Вищий антикорупційний суд у другому читанні та в цілому з урахуванням пропозицій Комітету та подальшим техніко-юридичним опрацюванням.

На голосування було поставлено рішення Комітету.

Народні депутати 286-ма голосами підтримали його.

Головуючий поставив на голосування законопроект про Вищий антикорупційний суд для його прийняття у другому читанні та в цілому.

315 голосами законопроект прийнято у другому читані та в цілому як Закон.

Прийнято Закон "Про Вищий антикорупційний суд".

Законодавчий акт визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності, а також особливості проведення конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Законом Вищий антикорупційний суд визначено як постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України, завданням якого є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов'язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Законом поширено юрисдикцію Вищого антикорупційного суду на всю територію України та передбачено, що Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях;

аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних провадженнях, віднесених до його підсудності, та інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності, а також оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно із Законом, кількість суддів Вищого антикорупційного суду визначається відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання цього суду, та із окремим встановленням, у межах кількості суддів Вищого антикорупційного суду, кількості суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Для здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, з числа суддів цього суду обираються слідчі судді строком на один рік без права переобрання слідчим суддею два роки поспіль.

Визначення кількості слідчих суддів у Вищому антикорупційному суді, їх обрання, виконання обов'язків судді першої інстанції у Вищому антикорупційному суді здійснюються в порядку, передбаченому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" для визначення кількості слідчих суддів, їх обрання та виконання обов'язків судді у місцевих судах.

Законом встановлено спеціальні вимоги до судді Вищого антикорупційного суду, вимоги щодо проведення конкурсу на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду,

Згідно із Законом, «Громадська рада міжнародних експертів виконує свої повноваження у складі семи членів, які призначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України виключно на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України.

Кожна міжнародна організація може запропонувати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України не менше двох кандидатів до складу Громадської ради міжнародних експертів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про призначення членів Громадської ради міжнародних експертів якщо кількість запропонованих кандидатів до складу Громадської ради міжнародних експертів щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних місць.

Рішення про призначення членів Громадської ради міжнародних експертів приймається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке є відкритим».

Членами Громадської ради міжнародних експертів можуть бути призначені громадяни України чи іноземці, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, мають досвід роботи не менше ніж п’ять років із здійснення розслідувань та процесуального керівництва чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних з корупцією, в тому числі в інших країнах.

Члени Громадської ради міжнародних експертів призначаються строком на два роки і не можуть бути призначені повторно.

Законом визначено особливості статусу суддів Вищого антикорупційного суду, додаткові гарантії безпеки суддів Вищого антикорупційного суду, порядок проведення моніторингу доброчесності суддів Вищого антикорупційного суду, умови для підвищення рівня їх професійної компетентності.

Законом також визначено особливості забезпечення діяльності Вищого антикорупційного суду, фінансове забезпечення, вимоги до розміщення Вищого антикорупційного суду.

Законом внесено зміни до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Зокрема, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу, якими визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду. Згідно із ними, «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 2062, 209, 211, 3661 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п’ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України».

Закон прийнято з техніко-юридичними правками.

Проект Закону зареєстровано за №7440.

А.Парубій надав слово для виступу Президентові України Петру Порошенку.

Президент України подякував народним депутатам за прийнятий Закон, з прийняттям якого сьогодні завершено формування антикорупційної структури.

Головуючий оголосив до розгляду питання про визначення кандидатури від Верховної Ради України до складу комісії зовнішнього контролю з незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України

Перший заступник голови Комітету з питань запобігання і протидії корупції Юрій Савчук доповів рішення Комітету щодо запропонованих кандидатур.

В обговоренні кандидатур взяли участь представники депутатських фракцій.

Головуючий після виступів представників депутатських фракцій поставив на рейтингове голосування запропоновані кандидатури. За результатами голосування кандидатура Василенка Володимира Андрійовича набрала більшу кількість голосів – 276, ніж кандидатура правозахисника з США Томаса Файєрстоуна (за - 208).

На голосування для визначення кандидатури від Верховної Ради України до складу комісії зовнішнього контролю з незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України було поставлено кандидатуру Василенка В.А.

За результатами голосування кандидатура Василенка В.А. набрала 289 голосів.

Головуючий оголосив, що Василенко В.А. визначений членом комісії зовнішнього контролю з незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро від Верховної Ради.

Народні депутати повторно розглянули Закон України "Про дипломатичну службу" №7322 з пропозиціями Президента України.

За результатами голосування Закон прийнято в цілому з урахуванням пропозицій Президента України 226 голосами.

Прийнято Закон "Про дипломатичну службу" з пропозиціями Президента України.

У прийнятому Законі враховані пропозиції Президента України щодо виключення абзацу другого частини третьої статті 14 Закону повністю, а у абзаці першому частини п’ятої статті 5 Закону щодо виключення слів «Кабінетом Міністрів України».

Пропозиції Президента до Закону "Про дипломатичну службу" зареєстровані за посиланням http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62942

Народні депутати розглянули подання Прем’єр-міністра В.Гройсмана про звільнення з посади Міністра фінансів Олександра Данилюка.

Головуючий надав слово для виступу Міністру фінансів Олександру Данилюку, який доповів про свою роботу на посаді.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман у виступі звернувся до народних депутатів з проханням підтримати його подання.

Головуючий поставив на голосування проект Постанови про звільнення Данилюка О.О. з посади Міністра фінансів України за №8433.

254 голосами Постанову було прийнято.

Прийнято Постанову "Про звільнення Данилюка О. О. з посади Міністра фінансів України".

Верховна Рада України постановила звільнити Данилюка Олександра Олександровича з посади Міністра фінансів України.

http://iportal.rada.gov.ua/news/Novyny/159272.html

Коментарі: 8

Богдан Бо

Тоді, коли за державу гордість переймає душу

07.06.18, 18:56
Ми любимо тебе, Україно!
гордість, держава, президент україни, україна

Президент України Петро Порошенко і перша леді країни зустрілися з Королем Іспанії Феліпе VI і королевою Летісією.

У мережі відзначили схожість у зовнішності між Мариною Порошенко та іспанською королевою, похваливши українку за те, як елегантно вона виглядає. Відповідні знімки опублікував на своїй сторінці в Facebook глава держави.

Зустріч Петра Порошенка з королем Іспанії

"Радий зустрічі з Королем Іспанії Феліпе VI і королевою Летісією", - підписав Порошенко.

"Мені одному здається, що вони схожі, як рідні сестри", - написав в коментарях Віктор Трегубов. І не один він залишився при такій думці.

Користувачі також відзначили, що глава держави і перша леді виглядають добре, а також, знання з їх боку англійської мови викликає гордість.

"Обидві пари виглядають дуже красиво! Мене просто гордість охопила за наших", "Як приємно, що мій президент країни і перша леді знають англійську мову", "Це, мабуть, вперше в Україні, коли за них не соромно. Спасибі вам, що ви у нас такі", - відзначили в мережі.

Елегантно, витончено, відмінно! Це мистецтво так виглядати в такому віці, гідно представляє Україну перша леді. І дуже талановита команда іміджмейкерів, що розробляє стиль для дружини президента. Найвищий рівень досконалості, милуюся", - похвалили Марину Порошенко.