Тут і влада і опозиція з усіма ОПЗЖ і соросятами стоять на одному: судді мають піти. І цікаво тут те, що народ вважає так само: довіри до КСУ більш нема. А знаєте чого нема? Ні, не через те, що вони підірвали своїм рішенням основи антикорупційних інституцій - це звучить пафосно і цікавить лише спонсоров цих інституцій (читай - західних партнерів). Народу це не цікаво, всі знають, що головні корупціонери - це борці з корупцією. Цікаво те, що судді скасовуючи антикорупційні норми, в першу чергу прагнули не дати НАПК право перевіряти судей, і складати на них справи (а такі таких є багато). З точки зору права, ніби вони й праві, адже розподіл і незалежність трьох гілок влади ніхто не відміняв. А от з точки зору народу: недоторкані корупціонери-товстосуми хочуть ще більшої недоторканості. Яка ж тут довіра?

Ще одні дійові особи: це Порошенко, ОПЗЖ, соросята та інші ситуативні союзники. Порошенко - як завжди грає за Захід, яким дуже потрібно розпустити КСУ, а новий його склад наповнити "своїми" людьми, переважно з числа соросят (тому соросята тут в одному човні з Петром Олексійовичем, як завжди, негласно), і залишити дієвими якомога більше антикорупційних інституцій, у нинішній формі, які ВЖЕ складаються з соросят. Ну і репутаційно у цій війні Зеленський поки виступає не дуже успішно, що дуже на руку Порошенкові, якій марить надією скинути Зеленського і "врятувати" Україну самотужки. ОПЗЖ наразі має більш прагматичні ставки: просто користуватися можливими наслідками цієї війни. Адже, тиснучи на Зеленського, суд може прийняти рішення по "мові", "землі", "децентралізації", які розвалять всю програму і реформи "слуг", а ОПЗЖ навпаки отримає вигідні для себе рішення КСУ, які в іншій ситуації, ніколи б не були прийняті. 

Ну і останнє: Зеленський і Разумков. Тут виключно мої спостереження. Президент чи не вперше за все своє правління почав вести СВОЮ гру і робити високі ставки. Вище вже сказано, що репутаційно Зеленський у цій ситуації програє - це основний сьогоднішній меседж наших ЗМІ. Але чи це справді так? Наразі Зеленський почав грати за правилами великої політики: ситуація з КСУ - це демонстрація Заходу, що домовлятися тепер потрібно з Зеленським, а не з Порошенко. Адже, в цілому, яка різниця хто лобіюватиме їхні інтереси. І тут ставка на Зеленського дуже приваблива. Адже Заходу значно простіше інвестувати у дійсного президента, який має монобільшість в парламенті, свій уряд і найважливіше - підтримку народу (можете багато казати про падіння його рейтингу, але він летить в прірву у всіх політиків), аніж в одіозного олігарха, який вже перетворився на того самого мертвого коня, з якого давно слід злізти. 

І у цьому контексті кілька слів про його законопроект, який всі називають антиконституційним, де він прагне звільнити суддів. Повторюся ще раз: суддів звільнять у будь-якому випадку. Лишається лише правильно це оформити і наторгувати дивіденди всім учасникам. Так, законопроект неконституційний, і йому в альтернативу поданий законопроект від Разумкова, більш законнний, більш лояльний, і плюсом до нього - звернення від Нардепів до суддів про добровільну відставку. Результат - один, шляхи різні. 

Тут багато говорять про роль Разумкова у цій ситуації: як він тягне ковдру на себе і консолідує навколо себе "Слуг народу", мовляв, аби забрати владу у Зеленського. Одна ремарка: він консолідує навколо себе не лише "Слуг", але й противників Зеленського, які заради того, аби повалити президента, підтримують "розкол" всередині "Слуг". Їхній прорахунок лише в тому, що Разумков - в одному човні з Зеленським, в одній команді, якщо хочете. Всі ці чутки і "інсайди" їм лише на користь: така собі ілюзія незалежності Ради від Президента. Разумков НЕ грає проти Зеленського, а його власний рейтинг - це рейтинг "Слуг" і президента.  

Ілюстративне фото (УНІАН)

У 2020 році число міжнародних туристів скоротиться на 20-30%

У Всесвітній туристичній організації ООН (UNWTO) прогнозують, що в цьому році число міжнародних туристів скоротиться на 20-30% в порівнянні з показниками 2019 року через пандемії коронавируса . Про це йдеться в звіті UNWTO .

При цьому наголошується, що таке падіння буде коштувати галузі 5-7 років розвитку.

Очікуване падіння на 20-30% може привести до зниження надходжень від міжнародного туризму (експорту) в розмірі 300-450 млрд доларів, що становить майже третину від 1,5 трильйона доларів, отриманих в минулому році.

У той же час повідомляється, що в 2009 році на тлі глобальної економічної кризи міжнародні туристичні потоки скоротилися лише на 4%, тоді як спалах атипової пневмонії в 2003 році призвела до зниження лише на 0,4%.

Генеральний секретар організації Зураб Пололікашвілі зазначив, що туризм - один з найбільш постраждалих від коронавируса секторів економіки.

При цьому він додав, що мільйони робочих місць в цьому секторі знаходяться під загрозою втрати. Близько 80% всіх туристичних підприємств є малими і середніми, і цей сектор відіграє провідну роль у забезпеченні зайнятості та інших можливостей для жінок, молоді та сільських громад.

«Умовою перерахування наступних траншів є конкретні показники, якими ЄС моніторить виконання Україною своїх зобов’язань. У випадку із НАЗК, від України очікують незалежності цього органу і спроможності його функціонувати. У випадку із системою е-декларування, це – конкретні показники у вигляді перевірених декларацій, їх результатів, зокрема, висунуті підозри посадовцям у незаконному збагаченні та подальші дії щодо них», – роз’яснила Олександра Дрік. «Найвище керівництво держави звітує до Європейського Союзу про формальне виконання своїх зобов’язань, проте тут, в Україні, робить все можливе для того, щоб антикорупційний орган і антикорупційний інструмент фактично не могли запрацювати», – підкреслила вона.

Одна з головних проблем – НАЗК не стала незалежним органом. Олександра Дрік нагадала, що конкурс з відбору керівництва органу проводив Кабінет Міністрів; конкурсна комісія з відбору членів НАЗК більше року не могла обрати п’ятого члена. Як наслідок – роботу комісії забезпечував Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Олександра Дрік також наголосила, що система електронного декларування перебуває під контролем не НАЗК, а «Держспецзв’язку» – органу, який очолює генерал СБУ. «Для того, щоб віддати систему під контроль «Держспецзв’язку», коли система запускалася, навіть фальсифікували її злам. Тепер, контролюючи систему, структура «Держспецзв’язку» може безконтрольно в неї втручатися, вносити зміни, видаляти декларації прокурорів і, взагалі, призвести до того, що система не буде працювати», – зауважила Олександра Дрік.

Нещодавно «Держспецзв’язок» заявив про необхідність розробити нову систему – через надмірно погану якість вже створеної. «Там навіть порахували, скільки це коштуватиме – 12 мільйонів доларів і 4 роки роботи, – розказала пані Дрік. – Перш ніж витратити 12 мільйонів доларів із бюджетних коштів, тобто із коштів платників податків, ми запропонували провести незалежну експертизу, яка б відповіла на питання, що з системою, наскільки вона відповідає тим вимогам, які ставилися перед нею, наскільки вона здатна виконувати ті завдання, які зараз перед нею стоять, зокрема запуск автоматизованої перевірки, і зрозуміти, хто втручався в неї і до яких наслідків це призвело». НАЗК прийняло рішення про проведення незалежної експертизи, Кабмін його погодив, але  Держспецзв’язок заблокував процедуру. «Держспецзв’язок» відмовляється брати участь у проведенні цієї експертизи, або надавати доступ незалежним експертам для проведення цієї експертизи. Що дивно у цій ситуації – Кабмін, замість того, щоб проконтролювати виконання свого власного доручення, за наявною інформацією, запустив альтернативну експертизу, і доручив її проведення  «Держспецзв’язку»,  – зауважила Олександра Дрік.

Третя проблема – відсутність у НАЗК доступу до всіх необхідних державних реєстрів для перевірки поданих декларацій. Серед тих, хто відмовляє у доступі – Міністерство юстиції України, обґрунтовуючи це тим, що задля надання доступу до реєстрів потрібно вносити зміни до наявного законодавства.

Щоб виправити ситуацію, по перше, Парламент має проголосувати законопроект №6387, який дозволить перезапустити НАЗК та обрати нове керівництво. Уряд повинен забезпечити проведення незалежної експертизи системи електронного декларування, що дозволить запустити автоматизовану перевірку декларацій. НАЗК та Мін’юст мають змінити та затвердити порядок проведення перевірки декларацій. Також потрібно, щоб ДФС, Мін’юст та інші органи надали НАЗК доступ до всіх державних реєстрів. «Також потрібно забрати систему електронного декларування із рук спецслужб. Поки система під контролем спецслужб, вона буде постійно під загрозою неповноцінної роботи і зриву», – наголосила Олександра Дрік.

Вона додала, що 17 жовтня антикорупційні активісти планують організувати протест на підтримку необхідних антикорупційних кроків.

Незважаючи на демонстрацію сили президентом РФ Володимиром Путіним, його влада починає застарівати. Росія зіткнулася з небезпечним протестним рухом проти системи Путіна, і він відповів жорстокими репресіями і бадьорими публічними виступами. Послання Кремля прозоре: Путін – сильний лідер і людина з народу. Але ця байка, як і патріотизм, викликаний анексією Криму, починають втрачати новизну, і розплата може замаячити на горизонті. Про це йдеться в матеріалі американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".

Ще до приходу до влади Володимир Путін і його еліти формували історію російського лідера. Згідно з їхньою версією, під час президентства Бориса Єльцина Путін вивів державу з хаосу, відсунувши подалі групу непокірних політиків. Будучи главою Федеральної служби безпеки (ФСБ), а потім і прем'єр-міністром, Путін осадив норовливі регіони, за допомогою військ придушив заколот на Кавказі. Пересівши в президентське крісло в 2000 році, він консолідував владу, витіснивши незгодних олігархів і повернувши державі стратегічні й прибуткові активи. Путін почав перебудовувати та реорганізовувати військові служби та служби безпеки, перетворюючи їх на ключові інструменти. Він очистив політичну систему від нелояльних партій і політиків. У цілому під час першого президентства Путіна Росія стала більш сильною і стабільною країною, і повага до нього з боку людей росла. Послання Кремля було зрозумілим: Путін врятував Росію.

Спираючись на створену ним систему і підтримку переважної більшості людей, Путін став грати російськими м'язами на міжнародному рівні. У 2006 році він припинив (тимчасово, - "Апостроф") енергопостачання України і Європи. У 2007 році Путін виступив з агресивною промовою на Мюнхенській конференції з безпеки в Німеччині, засудивши глобальне панування США і їх "надмірне застосування сили". Незабаром Росія вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі, а наступного року РФ вторглася в Грузію. Кремль давав сигнал, що Путін відновив міць і положення Росії в світі.

Але повернення Росії на глобальну арену зустріло сильний опір з боку Заходу і багатьох колишніх радянських держав. Захід протидіяв, втручаючись в російські справи; в Україні спалахнули протести і конфлікти; Сполучені Штати і Європейський союз ввели санкції; НАТО розгорнуло свої сили біля кордонів Росії. Кремль відповів націоналістичною і патріотичною риторикою, що згуртувала росіян навколо Путіна, який представлявся захисником батьківщини. Цей патріотизм досяг найвищого ступеня під час анексії Росією українського Криму.

Зараз цей посил починає валитися, оскільки Кремль і Путін зіткнулися з безліччю криз. Захід зробив ставку на економічний тиск, і Росія впала в рецесію через низькі ціни на нафту. Російські еліти вважають, що вони втрачають гроші й мають менше можливостей для помітного споживання. Зменшення "пирога" спричинило боротьбу за владу, гроші і активи, що створило для Путіна небезпечну ситуацію, адже серед своїх вірнопідданих він вибирає того, хто досяг успіху або вижив. Російського народу рецесія торкнулася більше, ніж держави і її еліти. Безробіття, невиплата зарплат зростають, як і рівень бідності. Після відповідних російських санкцій вартість продуктів різко зросла. Більшість середньостатистичних і малозабезпечених росіян витрачають половину своїх доходів на харчування.

Під час попередніх економічних і соціальних криз за Путіна Кремль закликав країну згадати безлад 1990-х років часів Єльцина – лякаючу для росіян перспективу – і побачити, що остання криза була не такою вже поганою. Але меседж міг вичерпати себе, оскільки в Росії відбулася зміна поколінь. Близько чверті росіян народилися після розпаду Радянського Союзу, і ті, хто зараз в підлітковому віці або кому лише недавно перевалило за 20, знають лише Путіна як свого лідера. Спогади про хаос 1990-х років і ідея про Путіна як спасителя починають танути.

У той час, як старий наратив здається порожнім значній частині цього нового покоління, більшість молодих людей не є антипутінськими або дико ліберальними, але вони хочуть мати різноманітну політичну систему.

Лідер опозиції Олексій Навальний скористався зростаючим рухом незадоволеної молоді завдяки своєму меседжу про боротьбу з корупцією, яка має включати реформування політичних структур, очищення уряду, забезпечення економічної підтримки і легітимність виборчої системи. Навальний створює платформу для того, щоб повести за собою нове покоління, десятки тисяч представників якого приєдналися до протестів 12 червня в 150 містах Росії. Більшість демонстрантів були молодими людьми. Їх розворушили соціальні мережі, які Кремль з усіх сил намагався контролювати.

Десятки тисяч людей приєдналися до протестів 12 червня в 150 містах Росії Фото: Євген Фельдман для проекту "Це Навальний"

Реакція Кремля на зростаючий опір була подвійною. По-перше, вона стала креативною за рахунок публічного іміджу Путіна. Сприйняття російського президента в останні тижні вміло розгорнули не тільки для росіян, але й для всього світу. По-друге, Кремль вхопився за владу мертвою хваткою.

Для цього Путін продовжує переводити керівництво Росією в глибоко самодержавну модель, залежну від його особистої влади. Він створив свою власну гвардію з 400 тис. надлояльних солдатів (Національну гвардію Росії, – "Апостроф"), які йому безпосередньо підпорядковані. Держдума РФ ухвалила драконівські закони, які розглядають дисидентів як терористів і значною мірою регулюють соціальні медіа та комунікації. Путін позбувся деяких представників найвпливовіших еліт в Кремлі. Майже тисячу осіб затримали в Москві і Санкт-Петербурзі під час нещодавніх протестів. Росія також не відмовляється від свого напруженого протистояння з Заходом. Кремль, як і раніше, підтримує військове втручання в Сирії і Україні, нарощує збройні сили вздовж своїх кордонів, продовжує поширювати пропаганду та дезінформацію і псує переговори з таких гарячих питань, як Північна Корея.

Одночасно Путін почав незвичайний рекламний тур за кілька місяців до того, як він піде на переобрання, намагаючись сформувати більш позитивну і правдоподібну думку про себе. 10 травня він запросив західних журналістів подивитися, як грає в хокей на льоду. Перед цим він дав несподіване й незвичайне інтерв'ю CBS News, сміючись над звинуваченнями у втручанні у вибори в США та участю у звільненні директора ФБР Джеймса Комі. У цей час міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і посол РФ в США Сергій Кисляк зустрічалися з американським президентом Дональдом Трампом у Білому домі, незважаючи на шквал звинувачень у втручанні Росії в американські вибори. Російські дипломати випромінювали тепло і посміхалися. Крім того, схоже, що єдиним фотографом в кімнаті був співробітник російських державних ЗМІ, так що Росія могла сформувати сприйняття тієї зустрічі.

Путін запросив західних журналістів подивитися, як він грає в хокей на льоду Фото: kremlin.ru

Путінський медіа-тур для Заходу продовжився за кілька тижнів. Путін на початку червня дав інтерв'ю журналістці NBC Мегин Келлі на полях найбільшого в Росії економічного форуму в Санкт-Петербурзі. Багатьом Путін здався чарівним, коли викладав причини, із яких Росія нібито не є тим злом, яким її малює американська преса.

Але найбільш значною подією став документальний фільм у чотирьох частинах американського режисера Олівера Стоуна, який за більш ніж три роки провів з Путіним кілька інтерв'ю. "Інтерв'ю Путіна" стали рідкісною можливістю зазирнути під путінські покрови. Як правило, його особисте і професійне життя залишаються за кадром, за винятком тих рідкісних випадків, коли висвітлення організовано самим Путіним. Стоун мав близький доступ до Путіна, хоча і на умовах президента. Путін спритно переказав історію холодної війни з точки зору Москви, побіжно натякаючи на агресію США проти СРСР. Говорячи про Сполучені Штати, він використовував слово "партнер", демонструючи бажання Москви працювати з Вашингтоном, який того не хоче.

Об'єднуючи образ сильного лідера з чаруючим і відкритим посилом, Путін прагне продовжити життя своєї адміністрації. Він не готовий найближчим часом відмовитися від влади, і у нього немає плану щодо наступності влади в осяжній перспективі. Подвійний меседж залишає Кремлю простір для маневру, щоб змінити тактику, коли це буде необхідно. Кремль не сліпий, він бачить виклики, що виникають навколо нього: зміну поколінь, зростаючий протестний рух, боротьбу між кремлівською елітою, застійну економіку і західний тиск.

Росія зіткнулася з аналогічними проблемами в 1905 році за царя Миколи II і в епоху генерального секретаря Леоніда Брежнєва у 1964-1982 роках. Обидва режими трималися у владі протягом десятиліття після їх криз, коливаючись між репресіями і поступками. Але в обох випадках у Москви не вистачало опцій, вона запускала реформи, які порушували систему. Наразі проблем недостатньо, щоб зламати путінську адміністрацію, але назріває буря.