хочу сюда!
 

Тетяна

45 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «учні»

Всеукраїнський творчий конкурс «Слово про Україну»

27 лютого 2019 року на базі Юридичного факультету Національного авіаційного університету відбудеться Всеукраїнський творчий конкурс «Слово про Україну».

Метою конкурсу є формування національної свідомості та відповідальності за долю України, виховання любові до рідної землі, її історії, культивування бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, історії та традицій.

Переможців і призерів Конкурсу може бути нагороджено у орієнтовних номінаціях, зокрема: «Красномовність»; «Найкраща презентація»; «Оригінальність промови»; «Глядацькі симпатії»; «Найкращий танець»; «Кмітливість і дотепність»; «Почуття гумору»; «Авторська пісня» тощо.

До участі у конкурсі запрошуються учні та вихованці 10-11 класів загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, члени творчих об’єднань України.

Захід відбудеться за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1, Національний авіаційний університет. Початок о 10 годині.

Додаткова інформація та реєстрація учасників за телефоном: 044-400-43-01, 063-737-40-47.

Увага! Кількість учасників обмежена.

Лист та ПОЛОЖЕННЯ


Проколи з учнівських творів

Приколи з учнівських творів

Пропонуємо перечитати перли наших дорогих учнів!

Іван Котляревський «Наталка Полтавка»

1. Коли возний побачив Наталку, то серце у нього тронулось.
2. З переляку серце вискочило на волю.
3. Наталка виходе за першого міцного жениха.
4. Наталка думала, що жених другий раз не прив'яжуться.
5. Твір «Наталка Полтавка» врізав мене у саме серце.
6. Коли не потрібно, то Наталка з Полтави проявляє рішучість.
7. Терпелиха благословляє дітей Наталки і Петра.
8. Наталка хвилювала всіх, хто її розкривав.
9. Горе прибило стару Терпелиху.
10. Вірність у коханні вихваляється перед Наталкою.

via

Іван Котляревський «Енеїда»

1. Про «Енеїду» : твір весь віршований із запорізьким акцентом.
2. Котляревський переплітає в «Енеїді» український народ з троянським.
3. Коли читаєш, то співаєш, коли не ротом, тоді головою.
4. Котляревський перетягнув античних героїв у українське вбрання.
5. Еней був алкоголіком, а коли треба, то перетворювався у справжнього героя.
6. Котляревський переплутав українських героїв з античними.
7. Енеїда не любила Енея.

Леся Українка «Лісова пісня»

1. Лукаш за професією був музикант.
2. Коли Лукаш грав на сопілці, то він виливав на людей навколишній світ.
3. Леся Українка Косач — поетеса.
4. Лукаш любив свою улюблену героїню цього твору — Мавку.
5. Мавка любить красу, але чомусь її руйнує.
6. Мавка — це істота, але одягнена в людину.
7. Леся Українка змальовує ліс як сукупність особистостей.
8. Я думаю, що у нас немає людей, яким би не подобалися твори Лесі українки , а якщо вони є, то з ними треба боротися.
9. Пліч-о-пліч із чоловіками в боротьбі за волю із словом в руках стояли жінки.

via

«Слово о полку Ігоревім…»

1. З великою любов'ю автор змалював образ Ігоря.
2. Ярославна дуже плакала і тоді Ігоря відпустили з полону.
3. Коли Ярославна плакала, то сльози у неї були чисті.
4. Коли Ігор побачив Золотий Сон , то він задумався, але не надовго.
5. Ярославна надихувала письменників, щоб вони про неї писали.
6. Природа радо зустріла Ігоря.
7. Ігор любив не тільки Ярославну, а й свою руську землю.
8. Ігор без вагань би віддав своє життя, якщо б від нього це залежало.
9. Ігор бився мужньо, поки не осліп.
10. Ігор любив своє військо і казав: «Я буду битися з вами і помру з вами».

Іван Нечуй-Левицький «Микола Джеря»

1. Миколу і товаришів заарештували, але через час відмінили кріпацтво і їх відпустили на волю.
2. Микола утік з Вербівки, щоб побродити, втратити свого товариша і, щоб через 20 років повернутися старим дідусем.
3. Я була дуже вражена, коли повернувся Микола, а в його хаті ще хтось жив.
4. Повість «Микола Гоголь», де автор створив образ Миколи Джері.
5. Іван Нечуй-Левицький приніс мені чудовий твір «Микола Джеря».
6. У кінці ХІХ століття почали видавати на руки твори з «Миколою Джерею».
7. М. Бунтарський дає настрої селянам.
8. Микола з осавулою захищає кріпаків.
9. Мені в душу упав твір «Микола Джеря».
10. У нашому селі Миколу і його сім'ю запам'ятали надовго.

https://clicow.com.ua/enej-buv-alkogolikom-prikoli-z-uchnivskih-tvoriv

… Із щоденника тупоголової вчительки

П’ятниця, вечір… дуже довго хотіла надрукувати цю замітку, та все не вистачало часу. Та все ж, в черговий раз перечитуючи коментарі батьків, вчителів, викладачів вузів, що стосуються освіти, у соціальних мережах… просто хочеться виговоритись.

Я мріяла вступити до педагогічного, вступити на державну форму навчання (що вважала нереальним, оскільки я не була відмінницею). Пам’ятаю, як ще навчаючись у старшій школі, коли я пробувала вести уроки (чи то це був день самоврядування чи щось типу цього..), яке це було чудове відчуття: «ти можеш когось навчати», «саме завдяки тобі вони це пізнають»… пам’ятаю, як діти дивились із захопленням, слухали.

Я вступила до омріяного вузу на державну форму навчання. Більше того, коли ми проходили за рейтингом на 5 курс, я увійшла в першу десятку кращих студентів потоку. Мені дуже подобалось розробляти уроки і вони були, на думку викладачів, доволі хорошими.

Пам’ятаю, як проходила практику на четвертому курсі в одній із шкіл. Щоправда провела там лише один урок (в силу певних обставин), кілька днів була на спостереженні у інших вчителів. Та коли я ці кілька днів приходила у цей клас, то деякі діти прибігали і обіймали мене. Після свого проведеного уроку, я чула від однієї учениці, що це її улюблений предмет і вона теж хоче бути вчителем. А потім, через рік, я зайшла у цю школу на кілька хвилин, і учні цього класу з посмішкою  вітались зі мною (хоч пройшло багато часу, а практикантів там чимало  і доволі часто міняються), вони мене запам’ятали. Як же це було приємно!

Я мріяла бути вчителем! Я дійсно любила свій предмет. Я захоплювалась викладачами базових предметів вузу. Тому що вони показували такий приклад викладання, якого я не бачила у школі. А може просто, я вже знала, що це мені потрібно.

Я мріяла бути вчителем! Я вважала, що навчити зможу кого завгодно, так як самій здобути знання вдавалось складно (немає такої феноменальної пам’яті, не все зразу можу зрозуміти). «Але якщо я це розумію -  зумію пояснити так, що зрозуміє кожен, навіть двіюшник». Я знала, як це неприємно, коли на тебе кричать, «читають моралі», коли ти чого не вивчиш. Як недопустимо, коли вчитель говорить про щось інше, а не про те, що варто вчити на уроці. Так як я була донькою учительки, то знала як це коли за кожен твій поступ зразу дізнається мама. «Я дуже добре розумію учнів, так як нещодавно сама навчалась і знаю як їм важко».

Пам’ятаю, як на п’ятому курсі знову проходила практику, вже у школі, якій навчалась сама. Практика тривала кілька тижнів (здається 6). Які це чудові були часи… Я вела уроки в 9-10 класах і була «класним керівником» 10 класу. Діти працювали на уроках, слухали. А на виховних годинах 10-класники навіть пригощали мене чаєм. Пам’ятаю, як ми готовили свято квітів і врожаю… Які ж вони були старанні…

Я мріяла бути вчителем. І бути вчителем у своїй  школі. Та знову ж таки, ця мрія на той час здавалась неосяжною, так як вчительці мого предмету ще було далеко до пенсії.

Закінчивши вуз. Я зразу вийшла заміж і пішла у декрет. З часом почала писати дипломні  і курсові роботи в Інтернеті і це почало приносити доволі непоганий дохід. При чому, маючи диплом спеціаліста учителя двох предметів, я писала дипломні, магістерські, навіть одну дисертацію писала, зовсім з інших галузей і в доволі престижні вузи (замовники були задоволені). Пам’ятаю, як один студент просив написати курсову з хімії. Я кажу, що це не мій фах і з цього предмету в школі я мала 6 балів… а він, «а моєму одногрупнику ви робили, і у нього відмінно!». Та я мріяла бути вчителем… Думала, прийду в школу, навчу їх писати реферати (писати, а не скачувати готовий). Щоб вони у вузах не тратили кровні батьківські кошти на липові роботи, а робити їх самі, адже це зовсім не важко. Варто лише вміти знаходити потрібну інформацію. Я мріяла бути вчителем.

Тут, напередодні Нового Року я дізнаюсь, що вчителька, яка вела мій предмет пішла на   пільгову пенсію. Моєму щастю не було меж. Невже я стану вчителем?!

З того часу минуло 3 роки. Що змінилось? Дуже багато.  Що саме напишу в іншій замітці, Бо потрібно хоч іноді висипатись.

Вітаю з 1-м вересня!









1-е вересня у загальноосвітній середній школі № 92 м. Львова

Мій друг, викладач вузу, іронічно поздоровив мене з новим навчальним роком словами: "Вітати вчителя з 1-м вересня все одно, що привітати коня з початком польових робіт" Мусів визнати його правоту, тому що у роботі сучасного вчителя справді значно більше чисто "тяглової" роботи, аніж творчої, яка в нашій школі абсолютно немає жодного іншого стимулу, окрім власного бажання. Оцінка роботи вчителя і викладача на нинішній час йде виключно від кількості лекційних годин, певних технічних обов'язків і ще стажу та звань, але жодним чином не зачіпає якості навчання. Навіть введення Зовнішнього незалежного оцінювання зовсім не вплинуло на оцінку праці вчителя як таку. Є винятково епізодичні скандальні інциденти, які часом трапляються, але відсутня принципова прив'язка результатів ЗНО або чогось подібного до тарифікації оплати роботи вчителя та його преміювання.
Отже, щоб ми могли говорити про роботу вчителя як творчу, щоб ми могли говорити про роботу педагога в якісній площині - нам потрібно відійти від проклятої радянської кількісної оцінки його праці, а ще більше - від кількісного перевантаження учнями класів часом до 40 чоловік одночасно! Тому я особисто вважаю, що починати реформування шкільної освіти потрібно саме з того, що всі класи в школах (особливо початкової!) мають бути не більше з 20-ти учнів! А градація оплати вчителів має бути значно більше розширена включно з результатами ЗНО та обов'язковим таємним анкетним опитуванням батьків та старшокласників в кінці навчального року.
Водночас вважаю актуальним посилити права вчителів стосовно учнів, тому що на теперішній час відповідальність вчителів значно більша за їх права, а це є ненормально. Немає секрету, що педагогічний процес має нести в собі і каральну функцію, а не одну лише похвальну. Виховання без можливості покарання є неможливим. Просто варто правочинно узгодити варіанти і межі шкільних покарань, чого зараз немає абсолютно. Єдине наявне покарання, як відчислення зі школи є безглуздим, подібно до розстрілу за будь-яке кримінальне порушення. Традиційні виклики батьків не є безпосередньо педагогічним вихованням, а є своєрідною втаємниченою домовленістю, часто досить проблемною і малорезультативною. Колектив класу, як основного об'єкту і суб'єкту  педагогічного процесу, майже не задіяно в сучасній школі.
З усього вище сказаного я вважаю за потрібне починати реформування шкільної освіти в Україні зі 1) зменшення кількості учнів у класах, 2) значного збільшення прав вчителя щодо учнів, 3) прив'язати кількісну оцінку роботи вчителя до якісної за результатами успіхів учнів по завершені навчального року.

Я зумисно не торкаюся реформування суто змісту навчального процесу в школі, тому що це окрема глобальна тема.

Богдан Гордасевич

Патріотичний флешмоб української гімназії у Сімферополі

Старшокласники вишукувались у літери, які склали слово "Україна", а учні молодших класів стали поруч великим колом. Незвичний флешмоб присвятили Дню соборності та свободи України. http://video.bigmir.net/show/286082/ “Ми хочемо зробити свято, щоб усі знали, що Україна найкраща держава в світі”, - каже учень гімназії Руслан.

“Ми найбільш патріотична школа і в Криму, і в Україні. Ми любимо Україну. дійсно щиро. й хочемо проявити це в таке свято”, - каже учениця гімназії Настя Вознікова.

Загалом в акції взяли участь більше 800 чоловік. Кожен з учасників акції мав на собі українську символіку: стрічки кольору прапора України та жовто-блакитні кульки. До того ж учні кожного з класів виголошували патріотичні гасла.

Цьогоріч вирішили відзначити свято в незвичний спосіб, - каже керівництво гімназії, - не обмежуватись традиційними лекціями та концертами, а так щоб дітям запам’яталось.

“Ми провели класні години, ми розказали, але щось хотілось для дітей радісне. Дозволити їм багато, день же свободи - хочете розмальовуйтесь, як хочете одягайтесь, символіка українська”, - каже директор гімназії Наталя Руденко.

День соборності та свободи України відзначатимуть 22 січня.

Щоденник педагогічних спостережень. Епілог. Юмор. (7 частин)

Епілог.

Усі ми люди, і в кожному із нас живе частинка Ромки Юргана. Саме тому будьте терпимі до своїх учнів чи вчителів, друзів чи простих знайомих, рідних чи не зовсім…

Вони теж не застраховані від того, що ота частинка Юргана у певну мить може вирватися на зовні.

Але справжній вчитель лише той, хто може заховати свого Ромку Юргана на стільки глибоко, що жоден учень його не побачить…

 Маю сподівання, що Вам було цікаво та смішно! 

Щоденник педагогічних спостережень. Оповідь остання. Юмор

Оповідь остання

1

Ось і настали останні дні педагогічної практики.

Москалиха сиділа на уроці. Аж раптом відчула, що її притисло срати. Причому, сильно притисло.

Вибачившись перед дітьми вона побігла до параші.

І лишень вона скинула труси…

2

Ромко Юрган сидів у хімічному кабінеті на підвіконні, міцно притиснувши до себе Віку.

Саме з хімкабінету було добре видно парашу.

Ще тиждень тому він зробив невеличку бомбу з радіодитонатором, і кинув її в парашу. Але Москалиха ніяк не йшла туди.

Саме тому, їм довелося провести ще одну справу, а саме: долити до води фенолфталеїну.

І ось є результат…

Коли Москалиха зайшла до параші, Ромко, зачекавши хвилину, натис на кнопку "Пуск"…

3

На дворі йшов урок фізкультури. Аж раптом у параші пролунав вибух такої сили, що старі, перегнивші двері, від сильної декомпресії, вилетіли нахуй.

На стелі параші висіли здоровезні сталактити з гівна. І ще один такий сталактит висів на сраці в Москалихи, що стояла у параші буквою "Зю".

Люди, що були поруч, дивилися на це диво, і відкрито лахали.

- Чьто смотріш?! – Вигукнула Москалиха до якогось хлопа. – Бумагу давай!..

Щоденник педагогічних спостережень. Оповідь 5. Юмор.

Оповідь п’ята

1

Ромко Юрган прокинувся раненько від страшних сушняків. Узявши із столу пусту кварту він поволі побрів до відра із питною водою. Втамувавши спрагу водою, у якій чомусь плавали червоний та чорний перець, Ромко почав згадувати…

- Бля! - Прокричав він. – Тож треба купити подарок для Стограмовича.

Швидко одягнувшись він вибіг із хати, і помчав до базару. Вибравши невеликий подарунок, Ромко побіг до школи.

Під школою на нього чекала Віка.

- Ти що тут робиш? – Запитав Юрган у неї.

- На тебе чекаю…

- І якої то бляді ти уроки прогулюєш?

- Та ладно, всеодно в Москалихи.

- І шо?

- Та дістала вона мене. Я не хочу навіть зустрічати її.

- А шо ся стало?

Дівчина підійшла до ромки, і ніжно обнявши його, мовила:

- Вона постійно пиздить різну хуйню…

- Ну, це її натура…

- Та якби ж то просто пизділа. Але ж ота курва на минулому уроці вліпіла мені двійку лишень за те, що я зустрічаюся з тобою.

- Ну, сучара… - Злісно промовив Ромко. – Бачить Бог, не хотів я їй хуйні чинити. Але змушений…

2

Місько Стограмович сидів у своєму кабінеті, і вже з самісінького ранку встиг "окілограмитися", в честь свого дня народження.

Раптом двері відчинилися, і до кабінету увійшов Ромко Юрган.

- Здоров, Ромко. – Мовив Стограмович, дістаючи із шухляди столу ще єдного гранчака і півторачку бурачанки.

Ромко дістав придбаний дарунок.

- Здоров. Вітаю тебе з днем народження. Бажаю, щоб всьо було заєбісь, і хуй стояв до ста років.

- Дякую. – Мовив Стограмович, беручи дарунок. – Сідай.

Вони випили по сто.

- Ну, як справи? – Запитав Стограмович, занюхавши горівегу шматком пирога.

- Та добре…

- А чого не заєбісь?

- Та бо Москалиха як завжди вийобується.

- То шо, ти не годен їй якусь хуйню створити?

- Та годен, але реактивів потрібних не маю.

- А в хімкабінеті?

- А я їбу. Я ж туди не маю доступу.

- Уже маєш…

3

Ромко Юрган вийшов із кабінету директора. В його очах двоїлося. Усюди пригали зелені, червоні та руді чортики. Якийсь зелений чорт вирішив пожартувати над Ромкою. І коли той проходив повз нього, бетонна підлога піднялася, і боляче їбанула Юргана по лобі.

- Блядь! Ви заїбали! Йдіть на хуй! – Вигукнув Ромко.

Потім він пішов далі.

На сходах, що вели догори на нього чекав сюрприз. Сходи перетворилися на велетенський ескалатор, що сягав аж до небес.

- Охуєть, - мовив Ромко, - і коли вони встигли поставити цю хуйню?

Він став на першу сходинку ескалатора, і поїхав догори.

Їхав він довго. Йому аж надоїло…

Раптом пролунав дзвоник.

- Бляд! – Вигукнув Юрган. – Якого хуя так довго?! Я ж на урок запізнюся!

Він не став чекати, доки ескалатор донесе його до місця призначення, і побіг догори.

4

Ромко Юрган стояв посеред класу, струшуючи із лівої руки якогось наглого чортика.

Але й клас був не ліпший.

Ромко тримав у правій руці стару, засмальцьовану дерев’яну лінійку на 15 сантиметрів.

Врешті йому набридло струшувати оте нахальне породження п’яного мозку, і він, впиздивши його лінійкою, мовив:

- Та від’їбись ти…

Гашиш в свою чергу теж скинув якогось чорненького чортика із своєї парти.

- Блядь, - мовив Вася Гашиш, - вони вже заїбали.

- Похуй. – Мовив Ромко. – Потрібно виконувати навчальний процес.

Юрган дістав роздруківки контрольної роботи, і роздавши її учням, мовив:

- Так, як я побачу, що котрась блядь буде списувати, буду пиздити цією пальою… - І показав лінійку.

 Продовження буде...

Щоденник педагогічної практики. Оповідь 4. Юмор.

Оповідь четверта

1

Ромко Юрган сидів у кабінеті Міськи Стограмовича. Обох мучив страшний бодун після вчорашньої білки. А Микола ще не повернувся від Баби Галі.

- Блядь, він вже заїбав. – Мовив директор школи, тримаючись за хвору голову. – Його тільки по смерть посилати.

В цей момент двері в кабінет зачинилися. З’явився Микола.

- Про вовка промовка... – Мовив Ромко, дістаючи із шафи три гранчаки.

Швидко розливши "чар-зілля" по стаканах "педагоги" випили.

- Доречі, Ромка, - Мовив Стограмович, коли його трішки попустило. – Тут Москалиха пизділа, що ти повинен провести із своїм класом якусь блядську виховну бесіду.

- Да?..

- Гадом буду...

2

Після шостого уроку Ромко ввалився до свого класу, і зачинивши двері з середини на ключ, звернувся до учнів:

- Добрий день.

- А шо, додому не йдемо? – Запитав якийсь хлоп, якого ледь було видно з-під парти.

- Хто то спиздів?

- Бородоблядий... – Хтось тихенько пожартував.

- Ладно, хуй з ним. Доречі, а де Раданович?

- А ми думали вона з вами...

- Охуєно. Ладно. Зараз я з вами по бистрому проведу бесіду на тему: "шкідливість вживання наркотиків". – Мовив Ромко, а по тім, трішки подумавши, додов: - Але для початку... – Ромко дістав з кишені пакет, туго набитий ганджубасом.

- О-о-о-о! – Відповів Васька Гашиш, і кинувся до шафи діставати "бульбу".

3

- Значить, ги, так, бля, ги. – Почав бесіду Ромко. – Ну, бля. Ой, ну нахуй. Оце мене лупить... Растоман, викинь ти нахуй того чортика.

- Якого саме?

- А он того, ги-ги, бля, шо вон сидить на підвіконні, і різні, ги, смішні рожі корчить.

Хлопець повільно підвівся, і відчинивши вікно викинув туди якогось вазонка. Тоді, зачинивши вікно, звернувся до кактуса, що стояв поряд.

- І ти, кудлатий, підеш слідом, якщо будеш заважати.

- Добре. – Відповів йому кудлатий зелененький чортик, і сівши на підвіконня звісив свої зелененькі лахматі лапки.

- Дякую. – Мовив Ромко, і продовжив: - Отже, як ви знаєте, шо вся наркота різна. Але самою хуйовою з них є всякі там хімічні препарати, ширка, і різні самопальні сурогати.

- А чого?

- Та бо та хайня висасує мізки.

В класі на якийсь час повис сміх. А потім, хтось із накурених запитав:

- А як воно ото робить?

- А хуй його знає. Я не бачив. Але скажу вам – не страдайте хуйньою. Якщо хочете піздато відтягнутися, то ліпше бухло або масть. До-речі, масть самий охуєний наркотик.

- Во-во. - Підтвердив Гашиш. – Може ше по банці?

- Засипай...

4

Ромко Юрган прокинувся раненько від страшних сушняків. Узявши із столу пусту кварту він поволі побрів до відра із питною водою. Але поглянувши у відро, де плавали три використані гандони, він пішов до крану.

Втамувавши спрагу він повернувся до своєї кімнати, де на його ліжку на нього чекала дівчина…

5

Ромко Юрган прийшов на перший урок. Адже в той день (п’ятниця) мав хімію у своєму класі.

Щоб хоч трохи порятуватися від страшного бодуна він, перед уроком, зайшов до Стограмовича, де йобнули по сто.

Коли Ромко зайшов до класу, Гашиш зачинив двері з середини.

Перш ніж Юрган встиг що-небудь зрозуміти перед ним уже нарісувалася плящина доброго Хмельницького пива.

- О, - мовив Ромко, - це саме те, що треба. Ще й якраз під тему уроку.

Юрган зробив великий ковток пива, і промовив:

- Отже, темою нашого уроку будуть спирти…

- А ви розкажете нам, як самогон варять? – Подала голос Гінюк.

- Якщо залишиться час. Отож, спиртами називають речовини, загальна формула яких R – ОН, де Ер, це будь який алкільний радикал. Ось, наприклад C2H5 – Найкращий радикал, що утворюється з молекули, - Ромко взяв крейду, і написав на дошці хімічну формулу: "С2H6". – Доречі, як називається ця шняга?

- А хуй його знає, - відповів Бородоватий.

- А курити його можна? – Додав Гашиш.

- Хуй то правда. – Відповів Ромко. – То ж газ, то шо, ніхто не знає?

- Етан. – Відповіла Раданович.

- Вірно, а це? – Ромко намалював на дощі ще три речовини: СН4, С3Н8, С4Н10.

- Метан, пропан і бутан.

- Вах! Маладец! – Вигукнув Ромко. – Будеш мати гроші, купиш собі цукерки… Отже, ми маємо чотири вихідні назви. Як з назви алкану утворити назву радикалу?

Тут прокинулося якесь дрімаюче тіло.

- Ради гівна можуть робити тільки долбойоби.

- А ти хто? – Запитав його Ромко.

- Дечик Максим.

- Так ось, максим, якшо ти депчик, то нєхуй чо всім це показувати. Отож, щоб утворити назву радикалу, ми змінюємо закінчення –ан, на –ил або –іл, і маємо:

СН4 - Метан СН3 - Метил

С2H6 – Етан С2H5 - Етил

С3Н8 – Пропан С3Н7 - Пропіл

С4Н10 – Бутан С4Н9 – Бутил…

- І як то все запам’ятати? – Запитав Гашиш.

- Дуже просто, достатньо запам’ятати такий кацапський віршик: "Мєтіл Етілу пропіл Бутіл"… - Ромко допив пиво до кінця, і продовжив: - Що ж, пиздуєм далі. Отже, щоб назвати спирти, ми повині зробити таку хуйню: якщо ми творимо назву із радикалу, то до його назви додаємо частку –овий і слово "спирт", а якшо із алкану – то –ол, і відповідно маємо:

СН3 – ОН – Метанол, або метиловий спирт

С2H5 – ОН – Етанол … і так далі.

- А шо, всі спирти можна глушити? – Запитав Бородоватий.

- Можна всі, але більшість тільки раз в житті. Саме тому найбільшу цінність для нас, як для алкоголіків, становить саме етанол, як спирт, що входить до складу всього бухла…

В цей момент пролунав дзвоник.

- Йобаний в рот. – Вигукнув хтось. – Така піздата тема…

- То хуйня. На наступний раз я розповім вам способи добування спиртів і бухла.

 Продовження буде…

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая