хочу сюда!
 

Оксана

45 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-45 лет

Заметки с меткой «школа»

Освіта світить та не гріє 2. Місія бути вчителем

Освіта світить та не гріє

2. Місія бути вчителем



Погодьтесь, що про багато яку роботу можна сказати, що то є – місія! Військові, медики, рятувальники і ще чимало хто підпадає під таку характеристику. Значення слова «місія» є як «видатне і особливе призначення», «надмірна відповідальність, вага та увага», «дуже важливий для всіх процес» і тому подібне у тонах перфектності. Стосовно вчителів їх робота стає місією просто автоматично за фактом їх об'єкта опрацювання – дітей. Просто більш святого у Світі не існує! Бог на Небі, а діти на Землі святая святих! Амінь.
Таким чином хочеш чи не хочеш, а якщо вчитель – це місія, що, і це найголовніше, має бути обов'язково виконуватись до свого завершення, тобто: випускного. «Перший дзвоник» має бути завершено «Останнім дзвоником» і не інакше! З цим все ясно: щодо проблем «місія неможлива до виконання» – то для кіно, а в реальному житті нашої школи «в одну трубу втікає, а з другої через 12 років усе витікає» і іншого не дано. Якщо хтось не помітив, то вказую на іронію в слові «втікає», бо то справді важлива річ, оскільки увага дітей втікає миттєво, а  вчителя все життя за нею ганяються. Тому що без уваги немає поваги! І навпаки: без поваги немає уваги! І це основа-основ для вчителя: мати повагу і увагу у своїх учнів, бо без того він нічого не навчить, просто не передасть їм знання. А ось теза, що вчитель обов'язково повинен любити дітей, як на мене, є дуже і дуже сумнівна. То є лукавство, оскільки у кожного вчителя є значна маса дітей, всі вони різні і багато з них доволі прикрі в поведінці, а ти тут маєш усіх любити і люляти. Не є так насправді і ніколи не буде! Моя думка, що вчитель має мати одну головну якість, на яку найбільше зважають всі діти-учні, про що піде мова в кінці цього допису. Можете, заради інтересу, самі визначити вже найголовнішу рису для вчителя і потім порівняти з моїм висновком.
Зараз про інше, що дуже гарно було подано в одній карикатурі на тему 1-го вересня: тато з мамою за обидві руки тягнуть до школи в перший клас дитину, а вона впирається, плаче і репетує: - Я ж нічого такого не зробив! За що 12 років?! Погодьтеся, що аж 12 років у одній школі – це занадто. Цілком розумно 4 роки в початковій школі, далі ще 4 роки у старшій школі, а тоді кожен ще на 4 роки десь в іншому місці шукає спеціалізації, тому що більшого школа дати не спроможна – тут потрібен інший рівень всього: викладачів, методики, знань тощо. Не даремно шкільна освіта офіційно дотепер називається «середня», а неофіційно – «посередня». Цілком вистачає на це посереднє і 8-ми років. Воно справді далеко не смішно, коли в одні двері школи заходить мале 6-річне дитя і 18-річний такий самий учень! То є серйозна проблема. Мені один директор школи пожалівся, кажучи, що ніхто навіть не розуміє, якою, умовно кажучи, бомбою є насправді школа, причому навіть гадки не маєш, коли вона вибухне. І це справді так є, бо в школі безліч різних тектонічних процесів від суто інфраструктури та її нормальної роботи, технічного персоналу і окремо надважливого – педагогічного, а щодо учнів та їх батьків взагалі суцільне «мінне поле», бо один учень сам біг, впав і щось ушкодив, а той іншого штовхнув і сталася біда, або ще і ще якась пригода неприємна вийшла... Тільки встигай залагоджувати проблеми і при тому винуватими завжди є адміністрація школи і вчителі – а хто ще може бути? У батьків одна пісня: ми вам своїх дітей довірили – ви і відповідайте. На то мало хто вважає, допоки все добре для них, а коли стається недобре – тоді все і вся йде в  хід. Саме через це школа є дуже консервативна у своїй діяльності, тому що коли за основу стоїть стабільність порядку – не до експериментів з невідомими наслідками. Наголошую на цьому: школа є консервативна за своїм устроєм і то нормально! Стабільність основа-основ суто буття школи, побуту і навчання в ній.
Тепер особистий спогад про навчання в школі, який можна і не читати, але який я маю додати як приклад важливий принципово. У 1971 р. ми з мамою переселились до тоді чарівного мікрорайону Заперевальна м. Донецька, де одразу виникла проблема школи, бо нові будинки заселили, а нову СШ №147 не добудували. І весь удар новоприбулих дітей узяла на себе старенька славна СШ №136, де навчання відбувалось у 4-ри зміни через надмір дітей: 7.30 – початкові, а далі не пригадую. Коли в наших шести 4-х класах кількість дітей сягнула до 36-38 було вирішено створити ще один 4-й «Ж» клас. Зрозуміло, що вчителі зі своїх класів віддавали не найкращих учнів, а навпаки, тому мій 4-й «Ж» мав особливу славу і для вчителів викладати там було дійсно малоприємний процес, що цілком співпадав зі загальновживаним поняттям з початковою на ж… Зрозуміло і те, що всі новоприбулі вчителя ставали нашими, бо де заслужені на то підуть. Власне тому наш клас знаходився десь окремо, в кімнаті бувшої «піонерської», а навпроти знаходилася «Учительська» і кабінет завуча, що часто заходила до нашого класу наводити порядки, особливо коли звучання з класу досягало в децибелах рівня реактивного двигуна. І ось відпочатку навчання в 4-му «Ж» стався конфлікт поміж мною і вчителькою російської мови та літератури, яка буквально мала щось на кшталт психічної алергії стосовно суто мене. Повторюсь, що наш клас був в більшій частині з малолітніх так званих «важких дітей», де я був далеко не посеред лідерів, але саме я став персона «non grata», що дивує і дотепер: чому саме я? Тут це не головне, а головне інше: коли в клас заходила ця вчителька на свій урок, то я без зайвих слів виходив у коридор і весь урок стояв за дверима, а коли хтось з вчителів заходив чи виходив з «Учительської», то майже автоматично запитував: - Гордасевич, а ти чого не на уроці? Я урочисто відповідав: -А в нас російська мова/література… Вчителя зрозуміло кивали головою і йшли по-справах.
Цей приклад наводжу, як показник, що всі в школі все знали і розуміли, тобто це не був якийсь маленький таємний «договорняк» - це було порушення головного принципу тогочасної школи, який діє і дотепер, а саме: навчання за класною системою. Зазначу, що цю систему придумав і детально опрацював відомий чеський педагог Ян Коменський (1592-1670) починаючи від одної спільної дати початку навчання для всіх учнів, поділом їх за віком на окремі групи-класи, уроки за предметами, поділ на чверті і все інше. За більше як 400 років в самій класній системі навчання змінилося небагато. Основне тут, що вчитель вчить не окремих учнів, а одночасно увесь клас, як один єдиний організм чи щось таке. Ще і ще наголошую, що за класною системою вчитель навчає увесь клас одночасно! Він зобов'язаний за конкретну кількість часу передати всьому класу обумовлену кількість знань, яку має засвоїти кожен з учнів класу. То є аксіома! Специфіка передачі знань у кожного вчителя може бути своя, але він не має права когось з учнів вчити, а когось  – не вчити, бо вони нездалі. Мусиш вчити всіх!
Безперечно, що вчителю потрібно мати підхід до учнів поокремо, особливо не дуже чемних та успішних, від чого страждають діти з доброю поведінкою та успішним навчанням, яким вчитель не надає належної уваги, бо ж її забирають різні лейби, а через то якщо погані учні стають дещо кращими, то кращі стають однозначно гіршими, бо обділені увагою вчителя. Це одна з найбільших вад класної системи навчання, яка розрахована на умовно порядного добросовісного учня. В школах цю проблему вирішували через добір більш розумних і вихованих учнів до класу «А», дещо гірших – до класу «Б» і так далі. Вчителів також більш досвідчених давали до класів «А» і «Б» , а інших – до інших. Не зовсім порядно, але що поробиш, як інакше всіх загробиш. Один якийсь Гордасевич залишить без знань усіх інших дітей класу – це хіба краще?
Признаюся чесно, що я жодної згадки не маю про саме ту вчительку, про що то був за конфлікт тощо, а запам'ятав просто епізод, що так було. І що то було не правильно з точки зору педагогіки, але правильно з точки зору логіки: один не має бути проблемою для багатьох. Що в наших школах по класах часто трапляється, коли один шибеник злісно «зриває» урок за уроком і на то важко дати раду вчителеві, бо все робиться підступно і складно довести провину когось конкретно. То окрема тема для багатотомного дослідження. Суть класної освіти зрозуміла і що вона домінує в українській школі дотепер – це визнаний факт. З того походить проста дефініція, що коли мене запитують про улюбленого шкільного вчителя, я відповідаю однозначно, що «мого улюбленого вчителя не було і не могло бути, тому що він був завжди наш! І ніколи – мій!» Тому і саме тому головним для кожного вчителя всі діти будь-якого класу вважали одну-єдину якість: справедливість. Якщо вчитель до всіх учнів (до всіх! – і хороших! і поганих!) ставився однаково справедливо, то його поважили і пам'ятали, оскільки не багато таких вчителів бувало в наших школах. Переважно в кожному класі у більшості учителів були свої «любимчики» і  навпаки були такі, що зараз обзивають терміном «булінг». Водночас я можу абсолютно чітко стверджувати, що поганих вчителів в школах не буває. Винятки дуже рідкісні! Це стосується і щодо хороших, і щодо поганих вчителів, а причина проста: сама система середньої освіти вилучає з свого середовища конфліктуючі з нею одиниці. Такий парадокс, що поганий вчитель стає безкінечним творцем конфліктів з учнями та їх батьками, отже і автоматично стає недоречним для адміністрації і педколективу школи. А занадто успішний хороший вчитель вадить іміджу та авторитету іншим не таким добрим вчителям і це також причина конфлікту в педколективі з відповідними наслідками.
На завершення хочу навести ще один приклад зі свого особистого життя: підходить до мене якось моя донька вже старшокласниця і запитує, чому вчителі в школі якісь не дуже, щоб ними можна було захоплюватися? Чому так? Я був дещо заскочений з того, але врешті знайшов достойну, як я вважаю, відповідь: - Дорога моя, розумієш, що в своєму житті ти мало зустрінеш людей, особливо серед начальства, якими можна буде захоплюватися. Скоріше, повір моєму досвіду, вони будуть навпаки прикрими для тебе, отож наша школа принаймні в цьому моменті вчить тебе до реалій нашого життя: вчителі привчають тебе до подібних ситуацій в подальшому житті, де так само ти будеш змушена знаходити порозуміння з не надто приємними для тебе людьми.
Вчителя є частиною суспільства і це потрібно визнати як даність, а не творити міфи про «вселюблячого і безмежно розумного вчителя», а тоді з подивом його такого шукати і не знаходити. Маємо своє!
Дякую за увагу і слава вчителям за їх місію!

Богдан Гордасевич
20.10. 2020 р.
Львів-Рясне

Галасуємо за правду

Галасуємо за правду


Чому на всіх виборах треба голосувати за Всеукраїнське об’єднання “Свобода”

Чому на минулих виборах українці Світу не голосували за Всеукраїнське об’єднання “Свобода”?

Тому, що, кажучи по правді, українці — мужня, смілива і лінива нація, що дуже любить казки на відміну від одного з лідерів цієї політичної сили.

Здається, 1994 року я їхав потягом зі Львова на Запоріжжя. Що татові міг привезти звичайний студент? Вирішив пригостити татка самим крутим на той час львівським пивом і купив його пляшок 6. І так мені раптом пива випити закортіло, що Світ став немилим. Тим більше, що в купе зі мною були не жінки, а три ляхи, такого, як і я віку, що невпинно теревенили між собою. Клята українська доброта без меж замішана на інтернаціоналізмі підбитому цитатами зі збірника творів Леніна, ще не видихалися з мене, бо лишень здав іспити з “Наукового комунізму”. Картина маслом — пити хочу, але сам не можу!!!

Про себе, перепросивши татка, що ризикував залишитися без пива, я відкриваю дипломата і ставлю на стіл чотири пляшки. Звертаюся до ляхів на “общєпонятном”, бо на іншому я не розмовляв: “Знакомтесь! Самоє лучшеє львовскоє піво “Золотий колос”. Угощайтесь!” На моє щире здивування, від моїх “культурних слів”, ляхи підскочили, неначе їх шандарахнуло 220 вольт змінної напруги. У старшого з них, аж піна з рота полетіла: “Да развє Ето піво?! Вот у нас у Польщі піво, так то піво!!!”


Мій інтернаціоналізм, якось зніяковіло, обійняв доброту за талію і хутенько зник. Я знизав плечима, нехотя, прибрав три пляшки зі столика до дипломату: “Да пожалуйста, пєйтє свойо!” Більше мені випити ту пляшку поляки не заважали. Я їм щиро вдячний! Вони мене навчили, що національною ідеєю є любити своє, хай би яке воно не було. Як що робиш, то зважай! Те “що” є українським продуктом і тому має бути найкращим!!!

Це не раз демонстрували свободівці наполягаючи на українській мові на засіданнях ВРУ і українських сорочках, хоча би по святах. Чому свободівці акцентують на необхідності заборонити окупантам вести бізнес в Україні? Тому, що це є злочином! Ведучі бізнес в Україні, прихильники окупантів і громадяни держави, що окупувала частину території України не просто завдають іміджевих втрат українській державі на міжнародній арені, в час, коли америки і європи накладають на нашого ворога санкції, а ми толеруємо того ж таки ворога, друзі якого знищують наших людей! Вороги створюють ворожий контент на нашій Землі у наших, проданих ним засобах інформації, підважують основи держави у банківській сфері, роблять неякісні товари з українським штрихкодом.

Це знищує довіру до якости товару нашого виробника як в середині країни, так і далеко за її межами.

Володимир Петрович Герасимчук

Чому Олег Тягнибок з перших днів свого депутатства, можливо й до нього, став притчею во язицях зі своїми наполяганнями на проведення копнякової терапії. Без неї Україна нікуди не піде, хіба взад. От лише не втямлю, нашо він її назвав чужим, беззубим, словом “люстрація”? Комуністам та іншиму зброду світу окупантів і колаборантів, що скромно ховаються від очей українського народу на керівних посадах, за вивісками професіоналів та “хазяйствєнікав” потрібні не люстри, а свіжий копняк. Вже тридцятий рік ці клоуни псують імідж української продукції, паскудили бренд української якості, знищували українські заводи і фабрики, українську армію!

Настольною книжкою кожного українця має стати “Енеїда” Івана Котляревського, як один із збірників української національної кухні і найкращим переспівом “Енеїди” Віргілія. Свободівці, українські націоналісти, українці, громадяни України мають шанс на загальнонаціональне об’єднання в яке свято вірив наш творець і Тарас Григорович Шевченко створюючи головну книжку свого життя “Руський буквар”. Наши “політики” сходять на лайно борсаючись в ньому за булаву. А мають вилазити зі шкури і усім перти в одному єдино правильному напрямку, в напрямку на українську національну ідею. Чому? Бо лише вона є українським єдиним і неповторним шляхом в МАЙбутнє. Усі інші шляхи є або свідома облуда, або фрагмент шляху вирваний із загального концепту.


Леонід Опанасович Герасимюк

Українці — найбагатша нація у Світі на правду! І стократно був, є і буде ПРАВИЙ наш Кобзар: “В КОЖНОГО СВОЯ ПРАВДА”. Антиподом правди є не брехня, бо ми не кацапики. В нас, українців, правда бореться з кривдою. Кожен з нас ту саму подію бачить по своєму і розповідає по своєму і ради тому катма.

У цьому Світі ніхто, ні Бог, ні Герой, ні Земля не можуть бути важливішим для українців, для громадян України, як турбота про здоров’я, щасливе дитинство, якісне навчання і майбутнє доросле життя наших дітей, ДІТЕЙ УКРАЇНИ. Лише це може стати цементом, а в купі з правдою і потужним фундаментом гідної майбутнього держави України. Держави про яку мріяли герої УПА і Української самооборони Леонід Опанасович Герасимюк і Володимир Петрович Герасимчук і мільйони їхніх побратимів. Лише таке об’єднання всіх прогресивних сил України має сенс і лише така Україна має право йти в майбутнє достойне попередників.

Першими цеглинками у побудові щасливого і корисного життя дітей є українська мелодія, українська пісня, українська мова, українська національна їжа, український одяг, український танок і в подальшому все над’якісне українське, включаючи навчання, ЗМІ, телебачення, фільми, товари, техніка, власний Світ у Вебі і житті. Чому діти мають співати українських пісень? Аби їхні діти були здорові, талановиті і жили довго і щасливо!


Світ, голос, пісня, музика, танці, то все — електромагнитні коливання! Кожен клаптик Землі має власну природу електромагнітних коливань. Десятки чи сотні тисяч років ці коливання і голос народу, що завжди жив на цій богом данній землі створили узгоджену чарівну мову. Є сотні прикладів, коли українська пісня, українська мелодія, українське слово лікувало українців. Головне - українська пісня має нести українську мелодію і корисний зміст. Перевірити то, простіше не буває. Поставте собі на день 3-4 українські пісні і слухайте їх певний вільний час, щось роблячи. Коли Вас якась з них бісить, це і є вірною ознакою Вам не потрібної пісні. В ідеалі, українських пісень мають навчитися співати майбутні українські мами, аби їхні дітки були талановиті, здорові і вловили мелодію мови до свого народження. Тоді життя дитинки стане насолодою, їй легше вивчити слова, освоювати мову, бо мелодію мови вона вже засвоїла.

Трисуття

Українські кухарі мають створити якісні книжки українських національних страв для дітей. Тобто, страв перевірених тисячолітнім досвідом їх вживання. Українські школи і садочки всі мають запровадити у своїх столових виключно українські страви, щоби здоров’я наших дітей, хоча би в школі, чи в садочку не знищувалося ворогами України.

Українські викладачи мають 33 рази прочитати останню книжку Тараса Шевченка “Буквар” і лише по тому допускатися до навчання дітей. Змісту там немає, але користь буде, то 100%, бо Тарас — фантастична особистість :)


как Я обычный школьник из Киева прошёл путь от сервера Minecraft

Хочу рассказать, как Я, обычный школьник из Киева, прошёл путь от разработчика плагинов
на сервера Minecraft и CS 1.6 до владельца своей студии и с 18 лет занимаюсь созданием 
бизнеса под ключ в IT.
Как Я это сделал?

В 11 лет заинтересовался работой в интернете. Создавал сервера для Minecraft, CS 16, 
рисовал оформление в группы ВК, ютуб-каналы и снимал видеоролики. В 13 лет начался 
переходной возраст и наступила апатия. Я ни с кем не общался и не выходил из дома.

Изучал программирование, сосредоточился на веб-сайтах. Забил на школу и погряз в книгах, 
курсах и статьях. Потратил год на HTML, CSS, UI/UX дизайн.

Понял, что работа программиста и дизайнера не принесёт больше 10000$ — поставил цель 
полностью освоить IT и уйти в бизнес. Это казалось безумством. Я прекрасно понимал, 
что нужно минимум 5 лет обучения и работы без выходных.

В 14 лет вышел на фриланс. Всё лето верстал сайты за 10$ в попытке подзаработать. 
Во время школы — сидел с вечера до ночи, а все заработанные деньги тратил на платную учёбу.

Через год Я понял, что нужно перейти в офис, набраться опыта у коллег. 
Подавал резюме — безуспешно, хотел забить, но наткнулся на объявление: 
«Ищем кодеров в стартап для создания тестовой версии сайта за выходные», 
моментально подал заявку и стал разработчиком проекта, где остался ещё на 2 года.

Познакомился с экспертами, среди которых, был даже разработчик из «Google». 
Видел процесс создания продукта с нуля до получения прибыли, принимал активное участие. 
За это время вырос до Fullstack разработчика уровня Middle , 
ушёл обратно на фриланс и за пару лет закрыл более 10 крупных проектов, за что спасибо полученному опыту.

Сейчас в моей команде больше 10 человек, которых Я обучил с нуля. 
Я показываю реальный IT-бизнес, а не картинку от инфоцыган и «онлайн-школ».

Ставте лайк, если понравился моя статья

Моя майбутня професія або як обрати свій життєвий шлях

 Найоптимальніший вік для вибору професії – це 14-15 років. Саме в цей час діти починають розуміти, що від вибору нікуди не дінешся, і час настав. Діти зтикаются  з різними проблемами: хтось зовсім розгублений, бо не має жодного уявлення, куди вступати, хтось має варіанти, але не розуміє критеріїв вибору, хтось уже хоче щось конкретне, але не впевнений, що це йому підійде. У багатьох випадках присутній страх – мовляв, вибір не тієї професії може зіпсувати все життя.shock

  Діти бояться зробити хибний вибір. У школі ти або правильно відповів, або отримав погану оцінку. Ніхто не хоче відчувати себе лузером. Але справа в тому, що на момент вибору університету ми обираємо перший крок. Ми обираємо те, з чого починаємо рух до себе як до людини, щасливої у своєму трудовому житті.smile

  Обирати не має бути страшно, навіть обравши не ту спеціалізацію, тобто не професію на все життя, у масштабах життя ти нічого не втрачаєш.privet

  Ти чотири роки вчився важливих речей, отримав якісь фундаментальні знання, більше знаєш про себе, можеш тепер скоригувати свій перший план, шукаєш можливостей. Зрештою, нема нічого страшного, якщо ми підемо з професії, присвятивши їй і десять років. Тому що є ще, наприклад, 30, які можна прожити інакше. У будь-якому разі, якщо ти розумієш, що та точка, в якій ти зараз, – це не те, то треба сідати й формулювати наступні цілі. Якщо для цього, звісно, є сили.

  Для того, аби зрозуміти, в якому напрямку рухатися, треба також знати бодай щось про професії, які розглядаєш. І не просто знати, а потестувати їх, спробувати на практиці.umnik

  У світі їх існує близько 50 тисяч, але середній школяр володіє інформацією лише про базові – 30-40. Тому потрібно розширювати свій кругозір та розглядати різні варіанти.hearthttp://moyaprofesya


100%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Теорема Піфагора наглядно.


Теорема Піфагора.  Демонстрація.

1 вересня 2020р

   
                                     
 Кличко заявив, що навчальний рік у Києві з 1 вересня 2020 буде в зрозумілому для суспільства форматі.

По всей Украине родители с детьми вышли на протест. ВИДЕО

По всей Украине от ее столицы, областных и районных центров до городков и поселков на протест вышли целые семьи - родители с детьми и школьные учителя.

«ЗА ЖИВУЮ ШКОЛУ - НЕТ ДИСТАНЦИОННОМУ ОБРАЗОВАНИЮ» - с таким требованием под зданиями местных администраций прошли многочисленные митинги по всей стране с протестом против введения с 1 сентября 2020 года дистанционной формы обучения в общеобразовательных школах Украины.

Решение о проведении всеукраинской акции протеста против виртуального онлайн образования было принято на слёте блогеров и общественников, который состоялся в Киеве 11 июля.

Участники заявили, что планы Кабмина лишить школьников живого обучения грубо нарушают действующее Законодательство Украины и прежде всего 53 статью Конституции Украины.

В Харькове защитить свои конституционные права под стены ОГА вышло более 500 человек.

 «Целые семьи вышли к Харьковской ОГА, сказать нет дистанционному образованию! Дети вместе с родителями требуют соблюдать КОНСТИТУЦИЮ УКРАИНЫ. В этой стране, даже дети не защищены от посягательств нынешних законотворцев», - написала с гущи событий правозащитница Елена Корчинская.

Митингующие вышли с самодельными  плакатами «Мы хотим учиться в школе", «Дети хотят учиться в школе, а не дома на кухне», «Против онлайн-школы», «Любим школу, любим учителей, любим одноклассников» и другими образцами народного творчества.  И дети и родители требовали вернуть "живое" обучение в школах.

«Я педагог, и я мама ребенка, который в этом году пойдет в первый класс. Я хочу, чтобы мой ребенок занимался по классической схеме, вживую, оффлайн, не дистанционно, не с перечнем каких-то отдельных предметов, которые предлагают проводить дистанционно, не по смешанной системе, когда часть обучения проходит по классической схеме, часть дистанционно. Я педагог, который имеет опыт работы во время карантина дистанционно онлайн. Это очень тяжело и неэффективно, на мой взгляд. Я не думаю, что это та критическая мера, которая действительно является решающей в борьбе с объявленной пандемией коронавируса», – заявила участница митинга Наталья.

ВИДЕО: https://youtu.be/339KPHiR648

Митингующие составили и подписали обращение из 5 требований к облгосадминистрации и КМУ.

1.     Требуем предоставить очное обучение учащимся независимо от возраста

2.     Обеспечить материальную базу учебных заведений.

3.     Обеспечить школу достойными учебными программами.

4.     Обеспечить преемственность образования: школа – ВУЗ – наука.

5.     Обеспечить выполнение Конституции Украины.

Также многие участники митинга критически оценивали принятый при Порошенко «Закон об образовании», обязывающий все русскоязычные школы с 1 сентября 2020 года перейти на украинский язык обучения и заявляли, что это является дискриминацией русскоязычных граждан Украины.

После принятия обращения, люди требовали выхода губернатора Кучера к народу, однако представителям митингующих в ХОГА заявили, что у чиновников начался законный обед, а губернатора в здании нет.

Среди протестующих против дистанционного обучения было немало участников родительского пикета против законопроекта 3625 «от Третьяковой и Шмыгаля», который, по мнению родителей, открывает широчайшие возможности злоупотреблениям со стороны медработников, когда судьбу детей будут решать врачи и соцслужбы без согласия родителей и часто им во вред.

За права ребенка! Против медицинской тирании - родители вышли на протест. ВИДЕО

Участники родительского пикета напомнили, что 3 июля к ним никто из чиновников облгосадминистрации так и не вышел, а вот от Харьковского горсовета на акцию пришла Заместитель городского головы по вопросам здравоохранения и социальной защиты населения Горбунова-Рубан Светлана Александровна и поддержала требования протестующих.

Пока у чиновников продолжался обеденный перерыв, люди на жаре с детьми скандировали «Губернатора, Кучера, Кучера».

В конце концов, к протестующим вышла директор Департамента науки и образования ХОГА Анжелика Крутова. По ее словам, на совещании с участием главы обладминистрации Алексея Кучера было принято решение, что в стране продолжат "живой учебный процесс".

"В Харьковской области принято решение о "живом" учебном процессе. Студенты, школьники – все пойдут в классы, аудитории. В садики. В этом году у нас в области открывается пять новых школ, пять новых садов. Уже нанимаются работники", – сообщила Крутова.

Состоялась открытая дискуссия между чиновницей и протестующими родителями и учителями. По ее итогам, директор Департамента митингующих не убедила и вынуждена была уйти под крики «НЕ ВЕРИМ» и «ГАНЬБА».

Очевидно, неудовлетворенные таким окончанием митинга, полицейские стали предъявлять претензии к активистам, заявляя, что якобы митинг был «несанкционированным» и они имеют право задержать организаторов.

Однако ретивым правоохранителям было предъявлено своевременно поданное в установленном законом порядке уведомление о проведении митинга. И в итоге митинг прошел и закончился без нарушений общественного порядка и задержаний. Так же без проишествий родительские протесты прошли во многих райцентрах и поселках Харьковской области.

Протестующие заявили, что ждут ответа на свое обращение и готовы дальше отстаивать свои права и права своих детей.

 

 

Школам теперь по карману «цифровое управление»

Устали вручную наводить порядок в бумажных папках и электронных файлах школьной управленческой документации? Сложно сортировать информацию, находить нужные бумаги, контролировать поручения? Уже задумывались о внедрении в школе системы электронного документооборота, но не хватало средств? Тогда наша новая программа поддержки общеобразовательных организаций «Школьная лицензия» – для вас.

 

Специальная программа «Школьная лицензия» разработана компанией ЭОС и позволяет школам, колледжам, гимназиям, лицеям приобрести современные программные продукты по символической цене.

 

Условия спецпрограммы:

 

1.               Со скидкой 80% предоставляются лицензии на СЭД «ДЕЛО», EOS for SharePoint и опции к ним (кроме стороннего ПО).

2.               В комплект поставки входит документация и обучающие материалы по установке, настройке и работе с ПО.

3.               Для получения скидки необходимо предоставить скан-копию лицензии на образовательную деятельность и письмо-заявку за подписью директора.

 

Обратите внимание: системы «ДЕЛО» и EOS for SharePoint могут поддерживать работу в удаленном режиме, по каналам сети Интернет. Вы сможете подключиться к ним и поработать с нужными документами даже из дома.

 

По вопросам приобретения программного обеспечения по «Школьной лицензии» или для получения дополнительной информации пишите на sale@eos.ru либо звоните по телефону +7(495)504-37-82. Региональные клиенты могут обратиться к партнерам ЭОС.

 

 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
46
предыдущая
следующая