хочу сюда!
 

Людмила

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «школа»

Другие дети

Тревожный звоночек и выпуск-2018.


Из моего «Д»-класса 12-го квартала Днепропетровска «выбился» в люди один я. Остальные девочки и мальчики, какими бы блестящими знаниями или талантами они бы не обладали, остались в том же круге экономического ада, что и наши родители. Этот круг ада называется «от получки до получки». Да и я вряд ли бы преуспел, если бы в 1988-м году в СССР не было вдруг разрешено заниматься предпринимательством. До того я жил в пятиэтажке, работал экономистом на шинном заводе и получал, как и все, 100-200 рублей в месяц. Оканчивая школу, я и не мечтал о том, чтобы стать большим начальником, возглавить департамент и, тем более, не мечтал уехать заграницу. Я не мечтал о том, чтобы стать богатым, известным человеком, это казалось настолько невозможным, что глупо было даже подумать об этом.


Социальные лифты у моего поколения появились вместе с новыми экономическими свободами. Закон «О кооперации в СССР» разрешил гражданам заниматься любой коммерческой деятельностью, незапрещённой законом. Всё, что было уголовно наказуемым (частные услуги за денежное вознаграждение, неофициальный приработок, негосударственные предприятия), стало легальным, и миллионы таких же, как и я, предпринимателей по всему СССР рванули вверх по финансовой лестнице.






К сожалению, наша свобода продлилась недолго, потом бизнесу снова «прикрутили гайки», но и этого периода хватило, чтобы обыкновенные мальчики и девочки без связей и стартового капитала стали Кем-то. Это был короткий глоток свободы. В конце мая наши украинские школы и вузы выпустят в мир очередную порцию свежих мозгов и рабочей силы. Что ждёт их?


Самая большая мечта большинства выпускников — уехать учиться и устроиться на работу в Европе, Канаде или США. Для многих, кто может себе позволить переехать, этот звонок станет действительно последним. О том, что «в Украине нечего делать», знают все. Родители, желающие своим детям лучшей судьбы, из кожи вон лезут, чтобы отправить их подальше от любимой родины, где их знания и таланты ничего не стоят, и где они лишены возможностей зарабатывать. Дети хотят учиться в Англии, Франции, Германии, в крайнем случае, в Польше, но только не в Украине, не в этом «отстое для лохов».


Это тревожный звоночек для страны, когда её молодое поколение, стоящее на школьной линейке, наряженное в вышиванки, цитирующее Шевченко, планирует дать отсюда дёру при первой удачной возможности, а потом всю жизнь с огромной любовью и трепетом сохранять «рушник» «на покуті» в своей канадской/французской/польской квартире.


Означает ли, что украинская молодёжь недостаточно патриотична? Нет. Это означает, что наши дети хотят зарабатывать деньги и обеспечивать себе сытую жизнь, так же, как когда-то хотели мы. Только у моего поколения такой шанс, пускай, и небольшой, но всё-таки был…


А что станется с большинством выпускников украинских школ, которые не могут позволить себе обучение за границей? Они поступят в украинские образовательные учреждения, и среди них также произойдёт «естественный отбор». Дети со связями будут пристроены на государственную службу. Там не нужны креативность, нестандартный подход, опыт, там главное — это кровное родство и рекомендация. Остальные выпускники устроятся, как повезёт. Единицы попытают счастья в бизнесе, но быстро разочаруются, как только поймут, что каждому их шагу, каждой инициативе государство ставит «подножку». Кто вырвется из круга крысиных бегов?


Массово молодые люди «пробиваются наверх» только в периоды глобальных экономических перемен. Только тогда начинают работать социальные лифты в наших постсоветских государствах. Получит ли новое поколение быстрые и лёгкие способы обогащение, или попадёт в тот же «круг крысиных бегов», что и их родители, полностью зависит от экономической политики государства. Чем быстрее перемещаются деньги и товары в Украине, чем свободнее дышит бизнес, тем легче будет нашим детям зарабатывать. Это очень простая аксиома, которая способна взорвать общество, когда её усвоят, по крайней мере, 10% населения.


Дети, знающие, что им не нужно искать счастья за рубежом, что они могут обеспечить себя и реализовать свои лучшие возможности дома, — это другие дети. Они не «пристраиваются», исходя из того, что в принципе возможно, а сами творят свою реальность. Они знают свои права. И они свободны экспериментировать со своим профессиональным выбором, местом обитания, стилем жизни без страха потерять всё. Это другие дети.



Balashov.com.ua


Школа, школа, ностальжи )))

       Не знаю хто як, а я любила ходити до школи.
Насамперед мені подобалось спілкування з однокласниками, мабуть ще зі школи подобалось спостерігати за людьми, за їх вчинками і аналізувати. Хоча і навчатись мені подобалось. Можливо був якийсь цікавий азарт. Хотілось більше чогось нового взнати. Особливо чекала коли роздадуть нові підручники і можна буде їх скоріше полистати.
Найбільше подобалась географія, історія, геометрія, біологія у всіх її проявах (ботаніка, зоологія, людина) - це що стосується предметів для мозку.umnik
Ну і хто ж не любить фізкультуру? sila  Де можна не сидіти нудно 45 хвилин, чекаючи перерви, а навпаки погасати, пограти в баскетбол, пострибати та і взагалі отримати відносну волю lol


Ще любила працю, бо там теж була якась відносна свобода і творчість, та ще й 2 підряд уроки такої лафи. З самого початку 4 класу ми були розділені на 3 умовні бригади і в такому складі  ми готували їжу, шили, в"язали, вчили нас різним побутовим речам.
Коли у нас був блок по приготуванню їжі, то ми любили самі поласувати приготованим і пригощати хлопців одноклассників. І радість була для всих, нам  - бо були горді, що ми вже щось вміємо зробити, а хлопцям звичайно щось смачненьке поласувати mmmm lol  

А що вам подобалось, чи не подобалось в школі?
Які предмети більше любили?

16%, 3 голоса

16%, 3 голоса

11%, 2 голоса

16%, 3 голоса

5%, 1 голос

11%, 2 голоса

26%, 5 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Новая школа в Херсоне!

JUMP PARK (Джамп Парк) - Семейный Спортивный Развивающий Комплекс

Ваш ребенок ведущий самого масштабного мероприятия JUMP PARK! Хотите? Тогда скорее берите своего талантливого оратора и приходите СЕГОДНЯ в Школу Ведущего JUMP PARK 

ИМЕННО СЕГОДНЯ ДЕНЬ, КОГДА НУЖНО НАЧИНАТЬ ИДТИ К МЕЧТЕ! ЛУЧШИЙ ВЕДУЩИЙ ИМЕННО ВАШ РЕБЕНОК!

С более подробной информацией, Вы можете ознакомиться на нашем сайте : https://jumppark.com.ua/affiche/

Даты проведения: каждую пятницу

Время начала: 17:00

Возрастная категория: 8-16 лет

Скорее приходите и повышайте Градус своего настроения вместе с чудесным парком развлечений -JUMP PARK (Джамп парк)!

Наши контакты: 
г.Херсон, ул.Залаэгерсег, 18. ТРЦ Fabrika, 4 очередь
Время работы: Ежедневно с 10.00 до 22.00 

Мы в соцсетях: 
Наш youtube канал: https://www.youtube.com/channel/UCkDg2W7C5rrTQwA1v9uYMnw?sub_confirmation=1
Facebook - https://www.facebook.com/JumpPark.com
Instagram - https://www.instagram.com/jump_park/
ВКонтакте - https://vk.com/jump_park 
E-mail: info@jumppark.com.ua
Сайт: https://jumppark.com.ua


Згадаєм молодість, школу, екзамени? ;)

                                                       Мы все учились понемногу
                                                       Чему-нибудь и как-нибудь....



      В світлі аномальної жари на початку травня, заговорили про те, що в часи коли ходили до школи, наче такої жари не було. Бувало йдеш зранку в школу і прям холодно. Ну вже під кінець травня, звичайно в шерстяній формі жаркувато було сидіти parik .
        А в процесі розмови зачепили тему екзаменів.
Я кажу: так, сидиш останні навчальні дні і у вікно заглядаєш, так хочеться на свободу prey  Але ж після 25 травня ще й екзамени треба здати, а до них треба готуватись... І так чекаєш канікули
А чоловік каже:  А я не здавав екзамени umnik
Я йому: Як це? hypnosis  У нас же з 5-го класу щорічно були екзамени. Пам"ятаю деякі предмети, які здавали по класам. І навіть пам"ятаю сам процес lol
5 клас - математика
6 клас - не пам"ятаю
7 клас - геометрія, укр. мова, ще якість були, але забула
8 клас - алгебра, фізика, рос.література
9-10 вчилась в технікумі і наче здавали хімію, вищу математику, укр.літ і укр. мова, рос.літ і мова...



І от виникло питання: А ви здавали екзамени щорічно? Чи це у всих таке було? І які екзамени, в яких класах здавали?

Звичайно наприкінці 80-х і в 90-х роках вже все стало по-іншому. Тому в опитуванні не відображаю. Але цікаво буде почитати як було у вас.







3%, 1 голос

0%, 0 голосов

31%, 9 голосов

14%, 4 голоса

41%, 12 голосов

10%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Чорнобиль не має минулого часу

   26 квітня 2018 року в нашій школі  учнями 8-А класу було проведено  захід, присвячений  річниці Чорнобильської трагедії.

              Присутніми були  учні  7-Б, 8-В та 9-А класів, вчителі.

               На меті заходу було ознайомлення учнів з однією із трагічних сторінок України; вшанування пам’яті  трагічно загиблих під час ліквідації наслідків аварії, жертв чорнобильської катастрофи; розкрити  наслідки трагедії, щоб запобігти подібному лиху; допомогти учням визначити для себе моральні і ціннісні пріоритети.

                          Важливо пам’ятати та доносити правдиву інформацію до нових поколінь про трагедію, яка торкнулася мільйонів людей. Тоді ніхто не задумувався про наслідки, ніхто не думав про здоров’я, про пільги, нагороди. Люди йшли самовіддано виконувати завдання, тому що не можна було інакше. Сьогодні, ми по-іншому сприймаємо трагедію і оцінюємо величезний подвиг, який зробили 32 роки  тому всі, хто зупинив небезпеку ціною свого здоров’я. Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій

                  Емоційність, глибина почуттів, з якими виступали діти, настільки вразили глядачів, що навіть після завершального слова Ірини Григорівни, класного керівника 8-А класу, у залі ніхто з присутніх навіть не поворухнувся,запала мертва тиша...

[ Читать дальше ]

Майстер-клас з виготовлення квітів маку

                25 квітня 2018 року у школі №294 міста Києва відбувся майстер-клас з виготовлення квітів маку до Дня пам’яті й примирення з нагоди перемоги над нацизмом у Європі та завершення Другої світової війни.


               

[ Читать дальше ]


А вы как относитесь к одноклассникам?

Одноклассники - это люди, с которыми мы вместе переживаем много общего и зреем как личности. Иногда вместе решаем проблемы, что-то обсуждаем, кого-то "топчем". Долгое время после 9-го класса я не хотела вспоминать школу и сталкиваться с кем-либо из одноклассников. Когда я пошла к психатрам, я задумалась о том, что слишком мало помню о школе. А потом оказалось, что многое забытое на самом деле хорошее, а не плохое (как считается в сектах, например). Теперь я вообще за одноклассниками скучаю. А у вас как с этим всем?

16%, 3 голоса

32%, 6 голосов

11%, 2 голоса

37%, 7 голосов

5%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Шаховий турнір в СЗШ № 92 за 2017/2018 навчальний рік


Шаховий турнір в СЗШ № 92 м. Львова
за 2017/2018 навчальний рік 
серед учнів 1- 4 класів 
з 12-го по 21-ше березня 2018 року

Учасники шахового турніру

Фінал.  Група А


1. Ростислав Полуліх - 1-е місце, 
чемпіон  2017/2018 СЗШ №92




2. Павло Денис - 2-е місце


3. Арут Тенекеджян  - 3-е місце


4. Роксолана Сорокіна - 4-е місце

Група Б


1. Святослав Кирик - 1-е місце


2. Матвій Кузьмич - 2-е місце




3. Максим Борейко - 3-е місце


4. Олег Шевців - 4-е місце


В турнірі прийняли участь


1. Юрій Ковальський




2. Юліан Кава




3. Денис Якубенко


4. Євген Биков



Вчитель з шахів початкового рівня 1- 4-го класів
в СЗШ № 92 м. Львова  Богдан Гордасевич

Как отомстить однокласснику?/Веселые школьные будни

Брызнув ему в лицо водой, я сразу же поняла, что зря я это сделала. Выражение его лица стало подло-коварным, будто он замыслил что-то. Впрочем, так и было... Спустя пять минут, мы все были мокрые, у меня болело лицо, потому что моя подруженция замахиваясь водой на него попала рукой по мне, у Влада сзади была прямая темная полоса от воды, переходящая со свитера на портфель, у Вики болел глаз, потому что этот гад ей водой прямо в лицо брызнул и она убежала в раздевалку. В итоге начался второй раунд, в котором пострадали вещи, которые были в помещении, потому что эта зараза даже в раздевалку не постыдилась влететь. Выходила из школы после уроков я, не выпуская бутылки с водой из рук...

… Із щоденника тупоголової вчительки

П’ятниця, вечір… дуже довго хотіла надрукувати цю замітку, та все не вистачало часу. Та все ж, в черговий раз перечитуючи коментарі батьків, вчителів, викладачів вузів, що стосуються освіти, у соціальних мережах… просто хочеться виговоритись.

Я мріяла вступити до педагогічного, вступити на державну форму навчання (що вважала нереальним, оскільки я не була відмінницею). Пам’ятаю, як ще навчаючись у старшій школі, коли я пробувала вести уроки (чи то це був день самоврядування чи щось типу цього..), яке це було чудове відчуття: «ти можеш когось навчати», «саме завдяки тобі вони це пізнають»… пам’ятаю, як діти дивились із захопленням, слухали.

Я вступила до омріяного вузу на державну форму навчання. Більше того, коли ми проходили за рейтингом на 5 курс, я увійшла в першу десятку кращих студентів потоку. Мені дуже подобалось розробляти уроки і вони були, на думку викладачів, доволі хорошими.

Пам’ятаю, як проходила практику на четвертому курсі в одній із шкіл. Щоправда провела там лише один урок (в силу певних обставин), кілька днів була на спостереженні у інших вчителів. Та коли я ці кілька днів приходила у цей клас, то деякі діти прибігали і обіймали мене. Після свого проведеного уроку, я чула від однієї учениці, що це її улюблений предмет і вона теж хоче бути вчителем. А потім, через рік, я зайшла у цю школу на кілька хвилин, і учні цього класу з посмішкою  вітались зі мною (хоч пройшло багато часу, а практикантів там чимало  і доволі часто міняються), вони мене запам’ятали. Як же це було приємно!

Я мріяла бути вчителем! Я дійсно любила свій предмет. Я захоплювалась викладачами базових предметів вузу. Тому що вони показували такий приклад викладання, якого я не бачила у школі. А може просто, я вже знала, що це мені потрібно.

Я мріяла бути вчителем! Я вважала, що навчити зможу кого завгодно, так як самій здобути знання вдавалось складно (немає такої феноменальної пам’яті, не все зразу можу зрозуміти). «Але якщо я це розумію -  зумію пояснити так, що зрозуміє кожен, навіть двіюшник». Я знала, як це неприємно, коли на тебе кричать, «читають моралі», коли ти чого не вивчиш. Як недопустимо, коли вчитель говорить про щось інше, а не про те, що варто вчити на уроці. Так як я була донькою учительки, то знала як це коли за кожен твій поступ зразу дізнається мама. «Я дуже добре розумію учнів, так як нещодавно сама навчалась і знаю як їм важко».

Пам’ятаю, як на п’ятому курсі знову проходила практику, вже у школі, якій навчалась сама. Практика тривала кілька тижнів (здається 6). Які це чудові були часи… Я вела уроки в 9-10 класах і була «класним керівником» 10 класу. Діти працювали на уроках, слухали. А на виховних годинах 10-класники навіть пригощали мене чаєм. Пам’ятаю, як ми готовили свято квітів і врожаю… Які ж вони були старанні…

Я мріяла бути вчителем. І бути вчителем у своїй  школі. Та знову ж таки, ця мрія на той час здавалась неосяжною, так як вчительці мого предмету ще було далеко до пенсії.

Закінчивши вуз. Я зразу вийшла заміж і пішла у декрет. З часом почала писати дипломні  і курсові роботи в Інтернеті і це почало приносити доволі непоганий дохід. При чому, маючи диплом спеціаліста учителя двох предметів, я писала дипломні, магістерські, навіть одну дисертацію писала, зовсім з інших галузей і в доволі престижні вузи (замовники були задоволені). Пам’ятаю, як один студент просив написати курсову з хімії. Я кажу, що це не мій фах і з цього предмету в школі я мала 6 балів… а він, «а моєму одногрупнику ви робили, і у нього відмінно!». Та я мріяла бути вчителем… Думала, прийду в школу, навчу їх писати реферати (писати, а не скачувати готовий). Щоб вони у вузах не тратили кровні батьківські кошти на липові роботи, а робити їх самі, адже це зовсім не важко. Варто лише вміти знаходити потрібну інформацію. Я мріяла бути вчителем.

Тут, напередодні Нового Року я дізнаюсь, що вчителька, яка вела мій предмет пішла на   пільгову пенсію. Моєму щастю не було меж. Невже я стану вчителем?!

З того часу минуло 3 роки. Що змінилось? Дуже багато.  Що саме напишу в іншій замітці, Бо потрібно хоч іноді висипатись.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
48
предыдущая
следующая