Якщо боротьбу України проти тоталітарних режимів нацизму та комунізму, перед якими плазувала Європа, в той час як Українці не задумуючись віддавали своє життя за свою Державу та європейців, не поважає фіфа, то як Я можу поважати фіфу ? Як Українці можуть поважати фіфу, яка плюнула їм в лице ?

Згідно з прийнятими змінами передбачається фіксація порушень працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото– і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото– і кінозйомки, відеозапису.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення вказаної постанови.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення іншою особою,  власник (співвласник) транспортного засобу протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу має повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з‘ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила правопорушення;

- встановлюється відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у  стані не тільки алкогольного,  а й наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу;

- передбачається відповідальність за користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук;

- адміністративні стягнення за порушення Правил дорожнього руху доповнюються новими видами, такими як громадські роботи, тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки;

- за порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів, порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв, керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння тощо, а також правил паркування транспортних засобів та коли особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, до сплати ними зазначеної заборгованості, працівник Державтоінспекції матиме право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, у тому числі за допомогою спеціального автомобіля – евакуатора. Порядок блокування, тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначатиметься Кабінетом Міністрів України;

- у випадках, коли водієм вчинено порушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поновлюється можливість тимчасового вилучення працівниками ДАІ посвідчення водія до набрання законної сили постанови у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення. При цьому порушникові видається тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

- виключено із Закону України "Про дорожній рух" норму щодо самопідготовки водіїв механічних транспортних засобів, так званого "екстерна", а отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії громадянин який досяг визначеного віку та не має медичних протипоказань може тільки пройшовши повний курс навчання за відповідними програмами.

- також відповідно до вимог Європейської Конвенції про дорожній рух Закон України "Про дорожній рух" доповнюється новими категоріями транспортних А1, В1, С1, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE, Т та до нього вносяться обмеження щодо можливості отримати право на керування автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, Т) тільки особам, які досягли 21-річного віку;

- передбачено, що підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюватиметься в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат;

- на Державтоінспекцію покладаються обов’язки щодо здійснення державного контролю за додержанням навчальними закладами, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, виконання ними вимог законодавства у цій сфері у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- визначається, що посвідчення водія транспортного засобу буде мати установлений термін дії, який визначатиметься Кабінетом Міністрів України;

Також значно підвищуються штрафні санкції за порушення Правил дорожнього руху, у тому числі:

- за перевищення швидкості руху більш як на 20 км/год. штраф складатиме від 255 до 340 грн., а більше як на 50 км/год. – від 510        до 680 грн.;

- за порушення правил перевезення пасажирів передбачені штрафи  від 170 до 340 грн.;

- за керування транспортним засобом у стані сп’яніння передбачено в перший раз накладення штрафу на водіїв від  2 тис. 550 до 3 тис. 400 грн. або позбавлення права керування  транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до п‘ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

При повторному протягом року вчиненні цього порушення водії позбавляються права керування транспортними засобами на строк від 2 до 3 років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або громадські роботи на строк від п‘ятдесяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п‘ятнадцяти діб і на інших осіб – оплатне вилучення транспортного засобу чи без такого або громадські роботи на строк від  п‘ятдесяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п‘ятнадцяти діб.

Такі дії водія, вчиненні двічі протягом року, передбачають позбавлення права керування транспортними засобами на строк
 10 років з оплатним вилученням транспортного засобу.

 - залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу від 255 до 306 грн., або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п‘ятнадцяти діб.

- порушення, що спричинили створення аварійної обстановки, та підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відео спостереження та іншими документами, тягнуть за собою накладення штрафу від 340 до 680 грн. або позбавлення права керування  транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

- порушення водіями Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу від 340 до 425 грн. або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 6 місяців до  1 року.

 
Довідково:

мінімальний штраф за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами та порушення правил дорожнього руху пішоходами складає - від 51 до 85 грн.

максимальний штраф за керування транспортним засобом у стані алкогольного,  наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу - від  2 тис. 550 до 3 тис. 400 грн.

За інформацієї ВЗГ ДДАІ МВС України

В настоящей статье рассмотрены следующие вопросы: с кем из родственников может быть прописан ребенок по законодательству Украины, права ребенка на прописку, процедура и документы, необходимые для прописки ребенка, сроки прописки новорожденного и штраф за несвоевременную прописку.

С кем может быть прописан ребенок

Согласно действующему законодательству, место прописки ребенка зависит от его возраста. Так, Гражданский кодекс Украины (далее – ГК) устанавливает такие правила относительно прописки детей:

• Местом проживания ребенка, который не достиг 10 лет, является место проживания его родителей или одного из родителей, с которым ребенок проживает (ч. 4 ст. 29 ГК). Таким образом, с момента рождения и до наступления 10-летия ребенок может проживать – и, соответственно, может быть прописан — только с родителями или одним из родителей. Поэтому прописать ребенка, например, к бабушке или другим родственникам при условии, что ни один из родителей ребенка там не прописан, согласно этой норме нельзя. Однако не будем забывать, что это касается детей, не достигших 10 лет.
• Местом проживания ребенка в возрасте от 10 до 14 лет является место проживания его родителей или одного из родителей, с которым ребенок проживает, если иное место проживания не установлено по согласию между ребенком и родителями (ч. 3 ст. 29 ГК). Эта норма означает, что ребенок в возрасте от 10 до 14 лет может проживать – и, соответственно, может быть прописан – отдельно от родителей в том случае, если и оба родителя, и ребенок согласны на это. В связи с этимнезаконными являются отказы ЖЭКов прописать ребенка в этом возрасте по адресу, где ни один из родителей ребенка не прописан, если оба родителя и сам ребенок согласны на это.
• Ребенок, достигший 14 лет, свободно выбирает себе место жительства (ч. 2 ст. 29 ГК). Таким образом, после достижения ребенком 14 лет, он может быть зарегистрирован в любом месте по своему усмотрению. Поэтому, отказы ЖЭКов зарегистрировать ребенка после 14 лет по адресу, где ни один из его родителей не зарегистрирован (напр., у бабушки, любых других родственников и т.д.), в этом случае будут также незаконными.

Аналогичные положения содержатся в ст. 160 Семейного кодекса Украины.

Гарантированное законом право ребенка быть прописанным с родителями (одним из родителей)

Согласно приведенным выше ст. 29 ГК, ст. 160 СК, по общему правилу ребенок должен проживать вместе с родителями. Во исполнение этих норм в Жилищном кодексе Украины (далее – ЖК) содержатся дополнительные положения, гарантирующие совместное проживание детей и родителей.

Так, если родители (один из родителей) ребенка прописаны в квартире (доме), собственниками которого они не являются, прописать ребенка к себе в такую квартиру (дом) они могут без согласия собственника жилья.

Это правило закреплено в части 2 статьи 156 ЖК, согласно которой на вселение к родителям их несовершеннолетних детей согласия собственника не нужно. Напомним, что, согласно ст. 34 ГК совершеннолетними являются дети, достигшие 18 лет. То есть, с момента рождения и до 18 лет ребенка можно прописывать вместе с родителями (одним из родителей) без согласия собственника жилья.

Аналогичное правило действует, если родители ребенка проживают в арендуемой квартире – так, согласно  ч. 1 ст. 65 ЖК наниматель жилья вправе вселить к себе своего несовершеннолетнего ребенка (детей) без согласия остальных членов семьи, которые проживают вместе с ним, и самого собственника жилья.

Процедура прописки ребенка с родителями: необходимые документы

Чтобы зарегистрировать место проживания ребенка, необходимо обратиться в ЖЭК по месту жительства (если же Вы проживаете в частном доме – то обращаться нужно непосредственно в паспортный стол) и подать такие документы:

• письменное заявление родителей о регистрации ребенка. Дети от 15 до 18 лет подают заявление лично;
• свидетельство о рождении ребенка (если ребенок достиг 16-лет – подается его паспорт);
• квитанция об уплате государственной пошлины или документ об освобождении от ее уплаты (согласно подпункту м) пункта 6 Декрета КМУ «О государственной пошлине»,  размер пошлины, подлежащей уплате, составляет 0 грн. 85 коп.);
• в случае, если родители ребенка зарегистрированы (прописаны) отдельно, то, во избежание двойной регистрации ребенка, второй из родителей должен предоставить справку из «своего» ЖЭКа о том, что по данному адресу ребенок не зарегистрирован;
• в случае, если родители ребенка зарегистрированы (прописаны) отдельно, то от второго из родителей требуется письменное заявление о том, что он не возражает против регистрации ребенка по адресу первого из родителей;
• в случае, если ребенка регистрируют не в первый раз – подаются два экземпляра талона снятия с регистрации (также известного как «листок убытия»). Этот талон оформляется при выписке из предыдущего места жительства.

Форма заявления на прописку ребенка — такая же как и для взрослых. Форма утверждена постановлением КМУ «Об утверждении образцов документов, необходимых для регистрации места проживания в Украине» (постановление №985 от 28.07.2004 г.). Ознакомиться с этим постановлением можно на официальном сайте Верховной Рады Украины.

Сроки прописки новорожденного и штраф за несвоевременную прописку

Вопрос о сроках прописки новорожденного ребенка на сегодняшний день является спорным. С одной стороны, новорожденные – отнюдь не рядовые граждане, у них особый статус, однако, сроков прописки для них законодательство не устанавливает.  С другой стороны, существуют сроки прописки (регистрации места жительства), предусмотренные для всех граждан Украины без исключения.

Так, согласно части 1 статьи 6 Закона Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине», граждане Украины обязаныв течение десяти дней после прибытия на новое место жительствазарегистрировать его. При формальном подходе выходит, что и новорожденный ребенок должен быть зарегистрирован по адресу родителей (одного из родителей)  в течение 10 дней с момента прибытия на новое место жительства. Нетрудно понять, что в большинстве случаев это практически невыполнимо. Более того, такой подход противоречит пункту 1 статьи 144 Семейного кодекса Украины, согласно которому родители обязаны в течениеодного месяца с момента рождения зарегистрировать ребенка в РАГСе, и получить, соответственно, свидетельство о рождении ребенка.

Налицо противоречие: на получение свидетельства о рождении ребенка дается 1 месяц, а на его прописку – 10 дней?

Но такова, к сожалению, буква закона.  Однако, даже органы власти в Украине признают, что 10-дневный срок регистрации по отношению к новорожденным неприемлем. Так, на официальном сайте Кабинета Министров Украины размещено разъяснение, согласно которому Закон Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине» не содержит положений о регистрации новорожденных, а потому прописка ребенка возможна по мере необходимости, оформления помощи по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста в органах труда и социальной защиты населения.

Всю эту аргументацию мы приводим в связи с распространенной проблемой, когда паспортисты требуют уплаты штрафа за несвоевременную регистрацию ребенка. Дело в том, что, как указывалось выше, по букве закона зарегистрироваться нужно в течение 10 дней с момента прибытия на новое место жительства. Если же регистрация осуществляется позднее данного срока, это влечет за собой штраф — согласно ст. 197 Кодекса об административных правонарушениях, проживание без регистрации влечет за собой предупреждение или штраф в размере от 17 до 51 грн. Эти размеры штрафа применяются независимо от периода, который ребенок провел без регистрации – год, два или более.

На практике паспортисты поступают по-разному: одни истово требуют уплаты штрафов за нарушение сроков прописки, другие – нет.

От себя можем заметить следующее. По букве закона, на сегодняшний день, применять штрафы за нарушение сроков регистрации даже новорожденных — возможно.  С другой же стороны, такое положение вещей является явно неправильным (и подавляющее большинство родителей в такой ситуации являются «нарушителями»), и справедливым является утверждение о том, чторегистрировать новорожденных родителям следует по мере необходимости. В крайнем случае, если чиновники будут требовать уплаты штрафа, можно утверждать, что ребенок ранее проживал по другому адресу, а не по тому, по которому его сейчас собираются регистрировать – в таком случае оснований для уплаты штрафа не будет.

СЕМЕЙНЫЙ АДВОКАТ

                                   Похмелье и его последствия или про взаимопонимание (иллюзии на тему).

......Еду на работу,вчера был День Рожденья...,превысил скорость на 30 км/час.....Радостный испектор ДАЙ из кустов....

Диалог:

-"Испектор Петренко,семеро детей!...Вы превысили скорость..." - на одном дыхании,отворачиваясь (был на свадьбе испектора Сидоренко).

-"Сколько?.." (еле дыша,как говорил,был День Рожденья,вчера)

-"Сто!" (как-то неоднозначно....)

-"Давай по 50!Стаканчиков нет...Но есть лимон...."

........Падла забрал всю бутылку 0,5 и лимон........Снова прийдется в офисе кофе с коньяком гонять....

P.S.Вывод - "взаимопонимание возможно!"  (с) Adidas (сложились бы обстоятельства.....)

P.S.S. Помните!!!!Пьяный за рулем - убийца! А все остальное  - лишь иллюзии....

Да, очень вежливые и терпеливые. Да, любезно объясняют, что именно вы нарушили. Да, выслушивают все ваши красноречивые аргументы в свою защиту. Но штраф платить все равно придется. Ибо нефиг! :)

Основних способів довести знаходження водія в стані сп'яніння у нас два. Розглянемо їх по черзі. 

По-перше, це визнання самого водія. Чистосердечне признання: "Так випив." не слугує пом’якшуючою обставиною. За чим, природно, слідує складання протоколу. Між тим водій має можливість взагалі відмовитися відповідати на питання інспектора. Таке право надає ст. 63 Конституції України, що прямо передбачає, що людина не може притягати до відповідальності (тобто має на це право) за відмову давати пояснення або свідчення відносно себе, близьких родичів або членів сім'ї. І цим правом можна скористатися в цій конкретній ситуації... 

Друге джерело доказів -  це медичне освідування на стан сп'яніння. Висновок  фахівців-медиків що дається при такому огляді, - цей доказ, що водій дійсно нетверезий. 

Тільки ось біда: щоб пройти такий огляд, водію (п'яному або тверезому) доводиться втрачати значний час. І ніяких заперечень співробітники ДАІ не приймають. Вони посилаються на п. 2.5 ПДД, що передбачає обов'язок водія на вимогу співробітника міліції пройти медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. І нагадують про те, що по ст. 130 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачена однакова відповідальність як за управління транспортним засобом в нетверезому стані, так і за ухилення від медичного огляду...

Виходить, що водієві не залишають вибору.

Насправді вибір є. 

 Він заснований на ч. 3 ст. 28 Конституцій України (Конституція має вищу юридичну силу в державі, норми усіх законів і інших нормативних актів повинні відповідати їй в той же час вона є документом прямої дії, тобто може застосовуватися безпосередньо до тих або інших відносин). Там вказано: "Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана науковим, медичним або іншим дослідам". 

Що є медичний огляд? По суті справи, це ряд тих самих медичних дослідів. Що саме слід вважати досвідом з точки зору Конституції? Ні сама Конституція, ні чинне законодавство не дає чіткого зрозумілого і в той же час усеосяжного визначення цього поняття, яке б могло стати орієнтиром, як застосовувати наведену вище норму Конституції. Тому доведеться вивести це визначення самостійно. 

Найбільш близьке визначення дає Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Згідно ст. 1 цього Закону, прикладні наукові дослідження - це наукова і науково-технічна діяльність спрямована на отримання і використання знань для практичних цілей.  Зрозуміло, що всяка діяльність, як процес, складається з від­ділових дій. По відношенню до діяльності, яка носить назву досліджень  такими окремими діями є досліди . З іншого боку, в деяких випадках дослід може проводитися ізольовано, коли в подальшій діяльності по отриманню знань необхідності немає і треба було виконати тільки одно дію щоб отримати такі знання. Таким чином, досвідом в сенсі ч. 3 ст. 28 Конституцій являється дія, вироблювана з метою отримання яких-небудь наукових, медичних, спеціальних і (чи) інших знань, а також їх використання для практичних цілей.

Дії,проведені під час медичного освідування, відбуваються для отримання відомостей (про те, чи знаходиться водій в стані сп'яніння) з метою їх подальшого використання для притягнення водія до відповідальності. Таким чином вони підпадають під визначення дослідів, а сам огляд - це прикладне наукове дослідження (тому як складається з декількох дії, здійснюваних послідовно). 

 А від проведення над собою досліду будь-яка людина має право відмовитися. 

Це положення включене саме в ст. 28 Конституцій, ч. 1 якій встановлює право кожного на повагу до його гідності, а ч. 2 містить заборону на тортури, жорстоке поводження з людиною і тому подібне. Це говорить про те що проведення над людиною дослідів усупереч його волі, примусово, - це, по суті, таке ж грубе порушення його прав, як і тортури. І право відмовитися від проведення над собою досвіду так само природно, так само непорушно, як і право не піддаватися тортурам.

Ну, а то що ще в радянські часи передбачена старим КУпАП відповідальність за "ухилення" від медичного огляду є порушення конституційних прав людини, - навіть не вимагає доказів. Вже сам по собі той факт що водія примушують втрачати декілька годин, не зважаючи на його особисті плани, піддають медичним маніпуляціям, не надають права захищатися від підозр в здійсненні правопорушення, - це усе явні ознаки що навіть зачатки поваги до його гідності тут відсутні. 

Наявність конституційних положень, що прямо передбачають можливість людини вибирати самому, чи піддаватися будь-яким дослідам робить право водія відмовитися від медичного огляду і зовсім безперечним.

А як бути, якщо співробітник ДАІ такого права за водієм не визнає і все-таки звинувачує в тому, що він знаходиться в нетверезому стані?

Якщо інспектор наполягає на огляді водія, а той з якихось причин не має такої можливості (наприклад спізнюється в аеропорт) або просто не бажає то інспектор повинен скласти протокол про адміністративне правопорушення - ухилення від медичного огляду. Звернемо увагу: в КУпАП передбачена відповідальність саме за ухилення від огляду що має на увазі здійснення з цією метою яких-небудь дій. 

Для захисту своїх інтересів водій може написати в прото­колі (або на окремому листі, але відмітити в протоколі, що пояснення додається - цей варіант навіть прийнятніше, тому що помітніше його важче "пропустити", знайомлячись з матеріалами справи) таке пояснення: *Від медичного огляду не ухиляюся, а відмовляюся, реалізовуючи своє право, прямо надане ч. Із ст. 28 Конституцій України". При цьому, у разі наявності яких-небудь причин (наприклад запізнення в аеропорт), їх теж можна вказати в поясненні. Але це не обов'язково і, за великим рахунком, юридичного значення не має: виконання положень Конституції України не обумовлене ніякими причинами. Важливим є тільки бажання або небажання водія піддаватися дослідам.

 Повторимо: воля водія на відмову від огляду має бути чітко виражена в поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення. І обов'язково супроводжуватися посиланнями на конкретні конституційні норми. Інакше водієві безпосередньо в суді буде важко довести, що він не "ухилявся" від огляду, а відстоював свої конституційні права. Запис зроблена водієм власноручно саме при оформленні "порушення", якраз і є таким доказом. І до того ж свідчить, що він не "вивчив одну статтю Конституції спеціально до суду" (чого багато суддів, зрозуміло, не люблять), а знав (і, швидше за все навіть не одну) вже у момент складання протоколу. Це звичайно відразу ж міняє відношення до нього з боку усіх посадовців - адже судді, щоб визнати водія винним, доведеться піти на пряме порушення Конституції... 

В усякому разі, положення водія чиє сп'яніння доведено шляхом медичного огляду, буде незрівнянно гірше...

Слід враховувати ось ще що. Часто при виявленні нетверезих водіїв співробітники ДАІ ставлять їх автомобілі на штрафмайданчик, оплата "послуг" якої перетворюється на щось на зразок додаткового покарання. Природно такий вид "покарання" чинним законодавством не передбачений. Відбувається, по суті, нав'язування платних послуг, що суперечить Закону України "Про захист прав споживачів".

 Мало того - доки автомобіль знаходиться на штрафмайданчику власник (а це не обов'язково водій) не може їм володіти, користуватися або розпоряджатися, тобто здійснювати своє право власності, якраз з цих трьох елементів і полягаюче. А це - пряме порушення ст. 41 Конституції Закону України "Про власність" і Цивільного кодексу. 

 Співробітник ДАІ має право усунути нетверезого водія (дійсно нетверезого, що вже доведене, а не того, якого в цьому тільки підозрює) від управління транспортним засобом. Але законом не передбачено при цьому його право вилучати у власника майно, у тому числі автомобіль. А раз так, то, відповідно до тієї ж ст. 19 Конституцій, такі дії співробітника міліції будуть незаконними. 

Усунений від управління водій має вибір: передати управління тверезому товаришеві (якщо у того є водійське посвідчення), викликати по телефону іншого водія або, врешті-решт, кинути машину на узбіччі. 

Але порушувати право власності на автомобіль не може ніхто, і виправдань цьому не існує. 

І ще про одне самий час зараз сказати. 

Управління транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння - це одне з тих порушень за які в якості адміністративного стягнення найчастіше призначається позбавлення права управляти транспортними засобами, а при повторному впродовж року здійсненні такого порушення може бути застосоване так зване відшкодувальне вилучення транспортного засобу. 

А наскільки відповідають такі заходи покарання Конституції?

Давайте розберемося.

Згідно ст. 43 Конституції, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно ч. 2 цієї статті держава гарантує рівні можливості у виборі професії і роду трудової діяльності. 

Не вимагає особливого доказу, що позбавлення права уп­равління транспортними засобами (неважливо вживане в якості адміністративного стягнення або карного покарання) є порушенням цих конституційних прав і гарантій. Між тим, згідно ч. 2 ст. 8 Конституцій, нові законодавчі акти не повинні суперечити Конституції, старі ж, згідно п. 1 Перехідних положень, діють в тій частині, в якій не суперечать її вимогам. 

Виходячи з цього, ні знову прийняте, ні старе законодавство передбачаюче покарання або стягнення у вигляді заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (у тому числі і позбавлення права управляти транспортними засобами) не відповідає Конституції України і в цій частині не може застосовуватися. Бо така міра покарання або адміністративного стягнення прямо суперечить Конституції. 

Можливо, ст. 43 Конституції містить які-небудь виключе­ння? Стосовно обрання професії або роду діяльності виключень в ній немає. Ось зі встановленого ч. З цієї статті заборони на використання примусової праці виключення є: таким не вважається військова або альтернативна служба, робота виконувана за вироком або рішенням суду і тому подібне. Тому не можна говорити про неконституційність таких видів покарання, як виправні або громадські роботи. 

Право вибору професії або роду діяльності являється безумовним і не може порушуватися ні за яких обставин. Навіть вироком або постановою суду, що виносяться, здавалося б, на підставі закону. Обмежити сферу вибору трудової діяльності повторимося і особливо підкреслимо, не може, не має права навіть суд і навіть при виголошенні вироку у кримінальній справі, не кажучи вже про інші випадки (коли йдеться про адміністративну відповідальність).

До речі кажучи, останній висновок поширюється і на випадки позбавлення права управляти транспортними засобами водіїв приватних автомобілів. Адже, по-перше таке позбавлення обмежує їх можливість в майбутньому змінити професію і управляти автомобілем по найму (Конституція надає саме право вибору трудової діяльності, а не тільки збереження вже існуючої). А по-друге, тут в наявності і порушення права власності. 

Так, згідно ст. 41 Конституції, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому право приватної власності є непорушним. 

Позбавлення права управляти транспортним засобом представляє собою для його власника позбавлення можливості користуватися своїм майном. Це, як ми бачимо, також суперечить Конституції. 

Примусове відчуження майна може застосовуватися тільки у виняткових випадках у зв'язку з громадською необ­хідністю, а його конфіскація застосовується за рішенням суду (див. ст. 41 ч. 4 Конституції України). Цей перелік, підкреслимо особливо, є винятковим тому усі інші випадки порушення права власності (в т.ч. і позбавлення або які-небудь обмеження права користування майном), виходячи з положень ст. 19, є антиконституційними. Вони не можуть бути дозволені законами тому що такий закон автоматично в цій частині суперечитиме Конституції. І будь-яка особа, що притягається до відповідальності згідно із законом, що передбачає таку міру адміністративного стягнення в результаті якої його право на користування (а також володіння і розпорядження) майном може бути обмежене, має право посилатися на приведені конституційні норми, у тому числі і при оскарженні прийнятих відносно нього рішень. 

Те ж саме торкається і відшкодувального вилучення транспортного засобу. У винятковий перелік випадків, коли майно може бути вилучене у власника, визначений ст. 41 Конституції, така міра стягнення не входить. Таким чином застосування подібної міри стягнення "виламується" за межі тих заходів, які Конституція дозволяє державним органам застосовувати до власника майна. Тому той, до кого застосована така міра має право оскаржити прийняту постанову як що суперечить Конституції. Шкода тільки, що можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в нашому законодавстві украй обмежена...

---

матеріал взятий з сайту

"Міжнародної Федерації захисту прав водіїв"

переклав Великий-і-Всезнаючий

адаптував і редагував для Вас БогданП

p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

22-річній норвежці Катаріні Андерсен був виписаний штраф за п'яне водіння в розмірі 250 тисяч крон (30 400 доларів США). Справа в тому, що Андерсен є найбагатшою жінкою Норвегії, а сума штрафу тут визначається виходячи з доходу порушника.
За даними журналу Forbes, розмір статку Андерсен становить 1,23 мільярда доларів.

У 2007 році батько передав їй і її молодшої сестри Олександри по 40% акцій інвестиційної компанії Ferd Holdings, що належить їхній родині . Імовірно це було зроблено для того, щоб оптимізувати податки.

Місцева преса зазначає, що з Андерсен могли обійтися і набагато суворіше. Виходячи із загальної суми її стану, штраф повинен був скласти близько 40 мільйонів крон (4,9 мільйона доларів), повідомляє Аssociated Press.
Однак з'ясувалося, що Андерсен ще не отримала з них дивідендів, і у неї немає фіксованого доходу. Суд виніс рішення про суму штрафу, виходячи з приблизної оцінки стану порушниці. Крім цього, їй заборонено сідати за кермо на термін в 13 місяців.

Как у водителей отсуживают деньги

Рубрика: Страхование | Метки: иск, регресс, Страхование, страховая компания, суд

Страховщики многократно увеличили число регрессных исков к виновникам ДТП. "Деньги" выяснили, чем опасны такие тяжбы и каким образом можно избежать преследования.

Регресс - право обратного требования к лицу, ответственному за причинение вреда; страховщик получает право на регресс только после выплаты страхового возмещения и только в размере своей выплаты.

Киевского предпринимателя Андрея Бурлакова суд признал виновным в ДТП. Хорошо, что его ответственность была застрахована, и пострадавшему страховая компания быстро выплатила деньги. "На этом инцидент, казалось, был исчерпан. Но недавно я узнал о намерении страховщика предъявить мне регрессный иск. Пообщавшись со знакомым юристом, я выяснил, что это возможно лишь в ситуации, если виновник ДТП был пьян, не имел прав и не сообщил об аварии в ГАИ и страховую. Но за рулем я вообще никогда не пью, от меня даже медэкспертизы не потребовали, да и все требования СК я выполнил четко. Поэтому буду отбиваться", - решительно настроен Андрей.

Еще каких-то пару лет назад страховщики прибегали к регрессным искам довольно редко. В основном если сумма, которую можно взыскать с виновника ДТП, была существенной. Однако кризис сделал свое черное дело - страховщики стали лучше считать деньги, и за 2009 год объем регрессных претензий вырос в шесть раз.

Конечно, страховая компания не побежит судиться из-за пары гривен. Обычно сумма требований по регрессам стартует где-то с 2-5 тыс. грн - уже при таких ставках игра для страховщика стоит свеч.

Увеличился и средний объем убытка, который компании взыскивают с водителей. Например, для крупных городов это значение с 7-9 тыс. грн в 2009 году возросло до 12-13 тыс. грн. к началу 2010 года, и, скорее всего, будет расти и дальше.

Берут на испуг

Многие компании попросту пытаются взять виновника ДТП что называется "на испуг" - называют чуть ли не взятую с потолка сумму убытка, требуя вернуть ее добровольно, дабы избежать судебной тяжбы.

В 70-80% случаев регрессные иски связаны с попыткой страховой компании вернуть сделанные ею выплаты по автоКАСКО в тех случаях, когда у виновника ДТП не было полиса "автогражданки".

Регрессные иски по ОСАГО случаются пока значительно реже, так как мотивация регресса в данном случае четко оговорена Законом. Ст. 38 Закона "Об обязательном страховании гражданско-правовой ответственности владельцев наземных транспортных средств" позволяет страховщику взыскивать средства после выплаты по договору ОСАГО. Это происходит, если водитель-виновник был нетрезв, у него отсутствовали права, он скрылся с места ДТП, не уведомил ГАИ и страховщика об аварии в положенный срок, а также выехал на неисправном автомобиле или совершил аварию преднамеренно. Естественно, для иска достаточно хотя бы одной из перечисленных причин.

Эта же статья позволяет МТСБУ обратиться с регрессом к водителю, не имевшему полиса ОСАГО либо вообще угнавшему автомобиль.

Предъявить регрессный иск по случаю с автоКАСКО страховщику проще. Ситуация регулируется ст. 27 Закона "О страховании", которая позволяет страховщику предъявить иск по договорам имущественного страхования к любым виновникам аварии в размере осуществленной выплаты.

"Если иск связан с договором страхования КАСКО и в деле имеется постановление суда о привлечении виновника ДТП к административной ответственности, то суд принимает сторону страховой компании, взыскивая сумму с виновника либо с его работодателя или страховой компании, где застрахована ответственность ответчика", - объясняет начальник управления претензионно-исковой работы СК "Провидна" Александр Пушкарь.

Но в суд страховщик обращается не сразу. Для начала компания выясняет все детали страхового дела: установлена ли вина второй стороны, есть ли у виновника полис ОСАГО и, самое главное, готов ли автовладелец на досудебное урегулирование. Очень часто для общения с виновником ДТП к работе привлекаются коллекторы.

Если все попытки страховщика решить вопрос до суда не увенчались успехом, он подает регрессный иск. "Страховая компания подает регрессный иск в среднем через несколько недель после передачи дела в разработку коллекторам", - говорит юрист СК "QBE Украина" Тарас Москаленко.

Тянем "резину"

Если надежды виновника ДТП на выигрыш невелики, можно попросту затянуть судебную тяжбу на неопределенное время. Дело в том, что решение суда первой инстанции вступает в силу, если ответчик не обжалует его. На это ему дается 30 дней: 10 дней - на подачу заявления и еще 20 дней - на обжалование.

Поэтому, подав апелляцию, "час расплаты" можно реально отодвинуть как минимум еще на полгода, но судебные разбирательства в общей сложности могут затянуться и на пару лет. А за это время сумма иска может стать попросту смехотворной.

Кроме того, нужно выяснить, насколько правомерны требования страховщика в принципе. Дело в том, что страховые компании далеко не всегда поступают честно. Например, маркетолог Светлана Аксенова неожиданно получила после ДТП требование от страховщика возместить выплату, которую компания осуществила второму водителю по КАСКО. "Что интересно, решения суда по ДТП нет, и непонятно, почему СК считает виновной именно меня. К тому же на оценке убытков я не присутствовала, и нет никаких гарантий, что сумма, которую с меня требуют, не "с потолка", - недоумевает Светлана.

Именно поэтому очень важен этап рассмотрения дела о привлечении виновного к административной ответственности (в случаях с ДТП это обязательно). "И если суд откажет в привлечении лица к ответственности, регрессный иск в 9 случаях из 10 не удовлетворяется", - уверяет управляющий партнер юридической компании Jurimex Юрий Крайняк.

К оценке убытков, проведенной страховой компанией, стоит относиться внимательно, так как СК частенько проводят экспертизу в угоду себе: когда выгодно - завышают, когда нет - занижают.

Ответчик имеет полное право настаивать на проведении судебной экспертизы (ее придется оплачивать самостоятельно) и установлении всех обстоятельств, которые привели к страховому случаю. Юристы говорят, что альтернативная оценка может не только доказать обоюдную вину участников ДТП, но даже и невиновность ответчика.

"К примеру, Высший хозяйственный суд еще в 2004 году указал на то, что акт оценки может применяться судом только в случае, если у сторон нет возражений против его использования в качестве доказательства. Во всех иных случаях суд должен назначать судебную экспертизу", - подчеркивает Юрий Крайняк.

При регрессах по ОСАГО водителю также нужно тщательно "следить за руками" противной стороны. Например, если страховщик обвиняет водителя в нетрезвости во время ДТП - он обязан представить медицинское заключение. Когда СК подает иск по причине неисправности авто, то поломка должна соответствовать той, которые указаны в Правилах дорожного движения, в противном случае требования можно игнорировать.

Обращаем особое внимание еще на одно обстоятельство: если страховщик пытается выставить регрессные требования к клиенту, чья ответственность застрахована, это уже прямое нарушение законодательства. В таком случае компания-истец должна решать все спорные вопросы со страховщиком, выдавшим полис "автогражданки", но никак не со страхователем.

Исполнить все

Если дело по "регрессу" все же проиграно, то за ответчика берется исполнительная служба. Государственный исполнитель отправляет должнику постановление об открытии производства по его делу с указанием суммы, которую нужно вернуть. На добровольное исполнение такого постановления отведено семь дней.

По прошествии недели исполнитель принимается за принудительное взыскание. В первую очередь изымаются денежные средства ответчика (наличные, на счетах, депозитах). Также исполнитель имеет право изымать у должника до 20% официального месячного дохода, а еще - арестовывать его имущество (авто, недвижимость).

Несмотря на заявления страховщиков, что им удается реализовать до 60-70% регрессных требований, юристы успокаивают: в действительности взыскать средства с физического лица крайне сложно. "К примеру, ответчик может не проживать по указанному адресу, либо находиться за границей. Да и если сумма незначительная и колеблется в пределах 3-5 тыс. грн, то исполнители не мотивированы на старания по взысканию средств", - объясняет директор департамента урегулирования убытков СК "Универсальная" Александр Квятковский.

Кроме того, нередки случаи, когда ответчик за время судебной тяжбы успевает "припрятать" деньги и имущество, которые можно у него отобрать. Если должник надежно спрятал все свои активы, госисполнитель возвращает СК исполнительный документ с актом о невозможности взыскания.

И не только авто

Регрессные дела, касающиеся страхования недвижимости, значительно менее распространены, но все же встречаются. Как и в случае с авто, при страховании имущества после выплаты страхового возмещения у страховщика возникает право регрессных требований к лицу, виновному в нанесении ущерба. Например, в случае затопления застрахованной квартиры, страховщик может подать иск либо к халатным соседям, которые забыли закрыть кран, либо к ЖЭКу, не позаботившемуся о ремонте сгнивших труб.

Как страховщик идет в атаку с регрессом:

— предлагает добровольно вернуть сумму иска, иногда — в рассрочку;

— при отказе обращается в суд, процесс идет 2-10 месяцев;

— в случае победы страховщика в суде госисполнитель дает ответчику семь дней на добровольный возврат денег;

— при отказе от добровольного возврата денег госисполнитель изымает средства принудительно.

Как ответчики избегают ответственности по регрессу:

— не соглашаются на досудебный возврат денег страховщику;

— доказывают неправомочность требований страховой компании;

— проводят независимую экспертизу убытков;

— подают апелляцию на решение суда;

— минимизируют объем личных активов.

Итого: Страховщики готовы судиться с виновником ДТП даже из-за 2-3 тыс. грн. Но всегда можно подать апелляцию на решение суда или оспорить сумму убытков, которые требуют к возмещению.

 

Читайте также по теме страхования:

Как выбить из страховой выплату по КАСКО

Источник