хочу сюда!
 

Юлия

41 год, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-51 лет

Заметки с меткой «дія»

Нити і критикувати найлегше, але знати варто.

Що ми робимо неправильно? Підсумки змарнованого півріччя Валерій Пекар, для УП _ Вівторок, 30 червня 2015, 09:43

1. ВИЗНАННЯ ПОРАЗКИ

Останнє засідання Національної ради реформ проходило досить гаряче. Поважному зібранню були запропоновані промовисті цифри, що означають, станом на даний момент, фактичний провал реформ в Україні.

Стисло, ситуація виглядає таким чином: з Коаліційної угоди виконано лише 39% того, що мало бути виконано до кінця травня. З плану на 2015 рік виконано лише 11%, а вже минуло півроку. 85% заходів, що припадають на цей рік, заплановано на кінець року, що означає невідворотне невиконання. Парламент прийняв лише 34% запропонованих урядом законопроектів, а 19% взагалі зняв з розгляду.

Цифри не брешуть. Це означає, що треба визнати:

1) Фактичну недієздатність парламентської коаліції — вона тримається як примотана старим скотчем (хотілося використати сталий вислів "тримається на чесному слові", але якраз чесного слова там і нема). Не набирається проста більшість на найбільш необхідні реформи, і тим більше слабо віриться у конституційну більшість 300 голосів для конче необхідної судової реформи, для децентралізації, для зняття недоторканості з депутатів і суддів заради перемоги справедливості щодо злочинців. Темп роботи парламенту, як порівняти з обсягом роботи, є категорично незадовільним.

2) Фактичну недієздатність коаліційного уряду, що складається приблизно рівною мірою з реформаторів та антиреформаторів. Ще у грудні минулого року ми з колегами попереджали, що коаліційний уряд не зробить реформ, так воно і сталося. Технократи-реформатори повністю скуті старими процедурами, блоковані середньою ланкою бюрократів, перевантажені поточними операціями, затиснені своїми супротивниками в уряді.

3) Розрив між парламентом та урядом. Навіть призначений коаліцією коаліційний уряд не має політичної підтримки, а партії не несуть політичної відповідальності за своїх міністрів та за підтримку очолюваних ними реформ.

4) Час згаяно, а це означає зменшення довіри, зубожіння населення, втрату можливостей економічного відновлення та зростання обороноздатності країни, збільшення ризиків реваншу та остаточної геополітичної поразки.

Отже, реформи загальмували, і це не #зрада окремих політиків чи урядовців, а системна неспроможність, передбачена із самого початку. Провал зафіксовано ще у березні, і від того часу декілька місяців витрачено на спробу масованим припливом нових урядовців та волонтерів досягти переламного успіху. Отримано величезну кількість тактичних перемог, і слава всім тим, хто до цього доклав зусиль. Але стратегічно система підтвердила свою нездатність до змін. Маємо визнати: Гідра майже приватизувала зусилля і нових урядовців, і громадських волонтерів.

Ще раз підкреслимо: велика кількість змін вже зроблена, і фактично всі основні реформаторські процеси зрушили з місця. Це заслуга порівняно невеликої когорти людей як в уряді, так і в парламенті.

Але…

Але ці реформи не дійшли до пересічного громадянина, сім’ї, підприємства, містечка. Для них все залишилося, як було: та сама відсутність правосуддя і справедливості, те саме свавілля бюрократів та силовиків, та сама монополізація на рівні не лише цілої країни, а й будь-якого міста чи області, де є місцеві "міні-олігархи".

В плюсах порівняно з минулим — гордість за країну, що встояла під ударом агресора. В мінусах — війна, втрата заощаджень та підвищені тарифи. В цілому баланс однозначно негативний.

Кажуть, що прірву неможливо перескочити на дев’яносто дев’ять відсотків, а лише на сто. Так і тут: середній показник готовності реформ на рівні десь 30%, який дає система моніторингу реформ, означає, що нормативні документи написані, але не набрали чинності і тим більше не втілилися у реальні зміни. Що далі, то темп буде нижчий, бо складність завдань збільшуватиметься, а спротив зростатиме.

Ми отримали багато тактичних перемог, але прямуємо до стратегічної поразки. Адже можна виграти всі бої та програти війну. Невизнання поразки пришвидшує остаточну поразку. Значить, потрібно визнати факт та поміняти підходи.

2. УРОКИ ПОРАЗКИ

Детальний аналіз причин повільності реформ був написаний ще у лютому, і ви можете його перечитати, бо все актуально. Основна стратегічна, засаднича причина — брак політичної волі в усіх гілках влади, ідейна та ціннісна строкатість парламенту та, відповідно, призначеного ним уряду.

Тактичні причини також зрозумілі:

1) покладання відповідальності за реформи на бюрократичну машину, зацікавлену в їхньому провалі,

2) старі правила і процедури, створені заради стабільності, а не змін,

2) перевантаженість поточними операціями,

3) надмірна політизованість та відкладання непопулярних рішень.

План перемоги також зрозумілий і неодноразово запропонований:

1) Формування професійного уряду, про який говорилося ще у жовтні, та отримання ним політичного мандату від парламенту.

2) Термінова заміна нормативної бази роботи уряду – це  закон про Кабінет Міністрів, про центральні органи виконавчої влади, регламент Кабінету Міністрів. Старі процедури, створені в часи "папередників", спеціально призначені гальмувати всі зміни.

3) Розмежування в уряді та в кожному міністерстві поточних операцій від здійснення реформ  - в бізнесі необхідність такого розмежування відома кожному, хто хоч раз робив реорганізацію чи реінжиніринг процесів, тож дивно, що для державців це така новина.

4) Формування урядового штабу реформ з державних службовців, звільнених від поточних операцій, під керівництвом окремого віце-прем’єра. Мінімум представників старої системи, лише нові люди. Знищити урядову "інституційну пам’ять", що дозволяє повзати, а не літати. Набір до урядового штабу реформ волонтерів з громадянського суспільства задля паралельної розробки підзаконних нормативних актів, планування впровадження та комунікації реформ до суспільства.

Окрім барона Мюнхгаузена, ще нікому в історії не вдавалося витягти себе з болота самому, тож штаб змін у системі має стояти трохи осторонь самої системи. Саме так робив Каха Бендукідзе у Грузії.

5) Заміна непрацюючих голів парламентських комітетів та встановлення їхньої персональної відповідальності за профільні реформи разом із профільними міністрами. Комунікація до суспільства політичної відповідальності партій за парламентські комітети.

6) Персональне лідерство президента у процесі реформ не в юридичному - бо цього не передбачає Конституція, а в ідейному та комунікаційному плані. Все одно суспільство покладає на нього всю відповідальність. Демонстрація стратегічного бачення і надзвичайної рішучості полководця завжди змінює хід війни.

7) Негайна розробка та запуск плану комунікації реформ суспільству через державні медіа та соціальну рекламу, які сьогодні фактично не використовуються.

Це план для уряду, парламенту та президента — якщо не для цих, то для наступних. Українська модернізація невідворотна, питання лише в тому, чиї прізвища залишаться в історії її перемоги та де будуть кордони України, якщо зволікати. Про план дій громадянського суспільства напишемо окремо згодом.

Реформи — це війна зі старою системою, Гідрою, і вести її треба як війну — зі стратегією, штабом, ресурсами, допомогою іноземних союзників, з мобілізацією, пропагандою, героями серед своїх і розкаяними полоненими серед супротивника.

Реформа державної служби та системи органів виконавчої влади є першим та абсолютним пріоритетом. Починати будь-які зміни завжди треба із себе, тож нереформована система виконавчої влади жодних реформ не зробить. Не боятися повного переосмислення: що має робити те або інше міністерство в умовах відкритої економіки та відкритого суспільства, та чи потрібно воно взагалі.

Зламати стару пострадянську систему і побудувати натомість компактні, ефективні, сучасні, наповнені новими людьми міністерства нової країни — з цього має початися стрімкий злет України.

Запустити економіку — це завдання номер два: регуляторна гільйотина, тобто скасування всіх обмежень одним рішучим ударом, та стимулююча економічне зростання податкова реформа - проста, прозора, радикальна та прихильна до інноваційної економіки, в якій додана вартість створюється скоріше працею талантів, ніж великими капіталовкладеннями.

За останній рік Україна опустилася з 155 до 162 місця у світі за рівнем економічної свободи, в одній компанії з Венесуелою, Північною Кореєю, Зімбабве та соціалістичною Кубою. Іншими словами, наші підприємці мають долати бар’єри, вищі, ніж в будь-якій іншій країні Європи чи Азії.

Якщо не зламати ці бар’єри швидко й назавжди, економіка просто вмре під вагою проблем війни та кризи. Власне, вона вже помирає, і макроекономічні показники це підтверджують: так погано не було ні після розвалу СРСР, ні під час жодної попередньої кризи. Дати людям свободу заробляти — з цього починається будь-яке економічне диво.

Третій пріоритет — війна корупції не на словах. Посадити достатню кількість суддів, прокурорів, керівників міліції та податкової, депутатів-регіоналів для того, щоб решта оговталася та почала займати принаймні нейтральну позицію.

Зміни відбуваються завжди через розкол старих еліт, і перемога Майдану 22 лютого 2014 року це зайвий раз довела: пролилася велика кров, і прихильники Януковича зрадили його.

Так само зараз корпус суддів, прокурорів та міліціонерів повинен розколотися: одна частина має "зрадити" іншу через інстинкт самозбереження, поклавши край круговій поруці. Українська звичка домовлятися з ворогом, ніколи не затискаючи його у глухий кут, вже була порушена Януковичем.

До реваншу регіоналів на місцевих виборах залишилося декілька місяців, і після того вони вже ні з ким домовлятися не будуть.

Але пріоритет з пріоритетів — комунікація. Нам потрібна потужна, зрозуміла та яскрава пропаганда реформ, пропаганда нової країни, нових відносин, нових героїв, нових українських історій, нового місця України у світі.

Потужності урядових структур для цього не вистачить навіть на десять відсотків. Нам потрібен інформаційний батальйон волонтерів, які вміють розібратися і пояснити простою мовою. Нам потрібен такий підрозділ в кожному місті, аби працювати з місцевими медіа.

І ще нам потрібні швидкі перемоги. Символи, на які можна далі спиратися. Символи, що надихають і дають енергію.

Вважамо за необхідне зупинитися на головних помилках політичної спільноти та громадянського суспільства.

Головна помилка політичної спільноти полягає у невмінні знайти та залучити союзників. Соціальна енергія сотень тисяч громадських активістів, підприємців, студентів залишилася невикористаною. Політична боротьба залишається процесом всередині невеличкого, замкненого на себе, трошки оновленого "політичного класу", на що суспільство дивиться як на внутрішні чвари з оцінкою "чума на обидва ваших доми".

Без союзників політики-реформатори приречені. Військова теорія вчить: для наступу на добре укріпленого супротивника потрібні в декілька разів переважаючі сили.

Головна помилка громадянського суспільства полягає у відсутності консолідації. Широкого громадського руху за реформи так і не створено. Експертні спільноти розпорошені та не можуть досягти згоди з ключових питань розвитку країни.

Сила громадянського суспільства велика лише тоді, коли люди разом, коли вони миряться з розбіжностями заради головного — реалізації спільного бачення майбутнього. Як це було на Майдані.

І спільна помилка тих та інших полягає в недооцінці важливості темпу. Всі великі реформатори, від Лєшека Бальцеровича до Кахи Бендукідзе, постійно повторювали українцям: реформи бувають або швидкими і рішучими, або невдалими. Це як у польовій хірургії: краще наробити помилок і потім виправляти, аніж довго шукати кращий спосіб і через це втратити єдиний шанс.

Політична система передбачувано гальмує, не встигаючи за набагато більшим запитом суспільства. Вікно можливостей ще не закрилося, але вже починає скрипіти. Час підбити підсумки, зробити висновки та рішуче поміняти спосіб мислення і дії.

http://www.pravda.com.ua/articles/2015/06/30/7072785/


25%, 2 голоса

13%, 1 голос

63%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як впливати на інших

Спочатку необхідно чітко вирішити, що саме ви намагаєтеся змінити. Можна повністю фокусуватися на поведінці людей, на яку хочуть вплинути. Навіть дуже значні зміни можуть бути викликані лише кількома звичками, важливими в конкретній ситуації. Значних результатів можна домогтися, фокусуючись всього на парі ключових особливостей поведінки. Навіть найбільш складні і глибокі проблеми часто є наслідком лише короткого ланцюжка дій. Завжди починайте з пошуку відповіді на питання: що повинні робити люди, щоб поліпшити нинішню ситуацію?

Крім націленості на поведінку, потрібно приділяти особливу увагу ряду ключових дій. Принцип вирішення проблем номер два: знайдіть кілька життєво важливих характеристик, змініть їх, і проблема буде вирішена

    Приміром, експерт в галузі відносин Говард Маркман показав, що, фокусуючись всього на декількох характеристиках, можна точно передбачити, чи розлучиться окремо взята подружня пара. Більш того, він виявив, що, якщо допомогти парам попрацювати над кількома ключовими моментами, можна знизити їх шанси на розлучення чи нещастя у шлюбі більше ніж на третину. Вам не потрібно вивчати загальні інтереси подружжя, розвиток їх відносин або тисячі різних способів їхнього спілкування. Потрібно лише простежити за тим, як вони сперечаються. Маркману і його колегам досить поспостерігати за парою 15 хвилин. Після цього вони з точністю в 90% передбачать, хто захоче бути разом і буде щасливий, а хто ні через п'ять років! Протягом цих 15 хвилин Маркман зазвичай пропонує обговорити деякі теми, за якими у них немає згоди. Якщо при суперечці виникають звинувачення, крики, бійка чи відхід одного з партнерів, майбутнє цієї пари сумне. З іншого боку, якщо під час спілкування пара проявляє взаємоповагу, знаходить спільні цілі і тримає емоції під контролем, майбутнє її буде зовсім іншим.

Доктор Зільберт, бажаючи змінити життя колишніх ув'язнених, знала, що розмови про життєві цінності, повчання або звернення до емоцій в цій справі не допоможуть.

    Тому доктор Зільберт фокусується не так на повчаннях, а на зміні лише декількох ключових особливостей поведінки. Вона зрозуміла, що, збираючись працювати з суб'єктами, що не мають практично ніяких корисних навичок, спектр впливу потрібно звузити. Тому провела спеціальне дослідження, щоб визначити характеристики, які можна змінити, що дозволяють ефективно перетворити бандитів і наркоманів в чесних людей. Попрацювавши з більш ніж 14 тис. закоренілих злочинців, Зільберт впевнена, що шлюзи змін відкриває лише пара дійсно важливих моментів. Якщо на них зосередитися, це разом допоможе виробити у інших потрібну поведінку, цінності і ставлення.

  Зільберт фокусується на двох особливостях поведінки, які допомагають її підопічним спілкуватися так, щоб рано чи пізно зруйнувати бандитську культуру. По-перше, вона вимагає від кожного з них брати на себе відповідальність за успіх іншого. По-друге, вона домагається, щоб усі вони протистояли іншим у будь-якому, навіть найменшому порушенні встановленого порядку.

    Щоб втілити ці ідеї в реальність, кожного вихованця ставлять в такі умови, де б він відповідав за когось ще. Приміром, допустимо, що ви - один з новачків, який ще тиждень тому не мав дому та дурів від крека. Протягом семи днів людина, бере новачка під свою опіку і вчить сервірувати стіл в ресторані. Ще через тиждень, коли в компанії з'являється черговий новачок, настає ваша черга навчати його сервіровці столу. З цього моменту люди більше не говорять вам про ваші успіхи. Вони запитують вас про успіхи вашої команди.

    А потім підопічні доктора Зільберт освоюють другу дуже важливу особливість нової поведінки. Вони вчаться робити догану тим, хто порушує правила, ухиляється від роботи, ображає інших або неправильно поводиться якось інакше. Для більшості колишніх злочинців говорити про такого роду проблеми - це все одно, що говорити іноземною мовою. Проте, врешті-решт, Мімі допомагає своїм підопічним змінити їх цінності і відносини - а іноді і весь їх внутрішній світ.

Етні РЕЙД вдалося виявити ряд особливостей поведінки, що відрізняють успішних педагогів від всіх інших. Причому було доведено, що ці особливості не залежить від віку і статі людей, географії, теми або чогось ще.

    Одна з таких ключових особливостей включала в себе використання похвали замість покарання. Успішні вчителя роздавали учням заохочення набагато частіше, ніж їх колеги. Найкращі педагоги постійно підкріплювали навіть незначні старання учнів, завдяки чому в їхніх класах процвітала тяга до знань.

    Інша ключова особливість поведінки полягала в тому, що успішні вчителі швидко переключалися з викладу матеріалу на різні перевірки знань. Тому вони швидко вносили в свою роботу всі необхідні поправки.

   Отже, по-перше, необхідно чітко відслідковувати, що саме роблять успішні люди.

     По-друге, в багатьох сферах, де ви хотіли б розширити свій вплив, ключові особливості поведінки вже були вивчені.

Іноді непрактично проводити лабораторні експерименти на прикладі контрольної групи і робити статистичні аналізи особливостей поведінки. Необхідно знайти іншу, більш швидкодіючу і ефективну стратегію.

    "Позитивне відхилення" може бути надзвичайно корисним у пошуку набору ключових дій, що допомагають вирішити проблему, на яку ви націлилися. Спочатку потрібно ближче познайомиться з конкретним співтовариством, сім'єю або організацією, які ви хочете змінити. Потім потрібно виявити і вивчити приклади, в яких дана проблема повинна б існувати, але не існує. Нарешті, необхідно визначити унікальні особливості поведінки групи, яка домоглася в цьому успіху.

    Часто доводиться стикатися в житті з недбалістю або байдужістю у медичному обслуговуванні.

    Уявіть собі великий медичний центр, показники якості обслуговування якого за останні 13 місяців повільно, але вірно погіршилися. Пацієнти та їхні рідні не відчували, що до них ставляться з турботою, повагою і пошаною.

     Головний адміністратор Центру зібрав членів вищого керівництва і докладно розповів про сформовану ситуацію. В результаті було вирішено створити дві команди, в які увійшло по шість шановних співробітників. Кожна з команд представляла половину всіх функцій лікарні. При цьому команди були націлені виключно на пошук позитивних відхилень. Їх завданням було визначити працівників, які демонстрували незмінно високий результат у сфері задоволення клієнтів на тлі невдач інших.


    Члени кожної команди поспілкувалися з десятками пацієнтів і їх рідними, а також зібрали ідеї своїх колег по всій лікарні. Вони "порилися" в Інтернеті і зізвонились з колегами з інших лікарень. Але головну частину свого дослідження вони присвятили спостереженню за діями успішних працівників, що відрізняли тих від всіх інших.

    З часом командам вдалося визначити п'ять ключових особливостей поведінки, які, на їх думку, вели до більшого задоволення клієнтів. Це були: посмішка, зоровий контакт, солідаризація, повідомлення людям про те, що ви робите і навіщо, і закінчення кожного спілкування питанням: "Чи потрібно вам щось ще?".

    Як тільки ці п'ять дій почали практикувати всі 4000 працівників, якість обслуговування клієнтів припинило падати. Всього через рік після концентрації керівництва на ключових особливостях поведінки цей центр став кращим у своєму роді, обійшовши інші подібні установи.

Третій принцип вирішення проблем: шукайте відновну поведінку. Людям властиво робити помилки, тому ви просто зобов'язані мати в запасі план їх виправлення.

   Наприклад, щоб підкріпити масове підвищення якості роботи великої виробничої компанії в США. Пара сотень працівників кілька тижнів проходила тренінг за програмою підвищення якості, спрямованої на максимальне усунення помилок. Проте видимих поліпшень від неї компанія не дочекалася. З причин, які було важко пояснити, ті що пройшли тренінг не використовували в роботі нові методики, на вивчення яких витрачали тижні. Щоб зрозуміти, що відбувається група менеджерів підприємства впритул зайнялися вивченням позитивних відхилень. Вони шукали відповідь на два важливих питання: чи знайшов хтось у компанії спосіб застосувати ці інструменти в своїй роботі? І, якщо так, чи могли навчитися їх застосовувати інші? Пройшло зовсім небагато часу, і було виявлено чотири команди, які успішно застосовували отримані знання, хоча більшість інших відмовлялися вірити в цю програму.

    Коли дослідники поспілкувалися з невдачливими працівниками, то зрозуміли, що їх невіра виникла з негативного досвіду. По-перше, коли ці люди пропонували нові ідеї, начальство не тільки не допомагало їх впровадити, але навіть заважало. По-друге, у них були безвідповідальні колеги, з якими не виходило нормально працювати, а тому вони робили висновок, що з будь-яких чудових ідей нічого не вийде. Нарешті, вони не відчували, що можуть тим чи іншим чином оскаржити політику або рішення керівництва, що перешкоджають їх зусиллям.

    При цьому члени успішних команд були повної їх протилежністю по всіх пунктах. Вони слідували поведінці, яка утримувала їх від невіри і цинізму. Їх "відновна поведінка" включало спілкування, якого уникали їх колеги. Вони акуратно, але наполегливо переконували начальство змінити думку. Вони були відверті з іншими працівниками, які не справлялися зі своїми обов'язками. І, нарешті, вони не боялися говорити з вищим керівництвом - на відміну від багатьох своїх колег - про політику або практики, які на їх думку, заважають прогресові. Вони просто знали, як починати і проводити важливе спілкування.

    Хороша новина щодо позитивного відхилення полягає в тому, що методи виявлення ключових дій доступні кожному. Досить почати з вивчення об'єктів майбутнього впливу та установки на те, що ви зацікавлені у змінах. Потім потрібно знайти тих, хто повинні б боятися проблеми, але не роблять цього. Далі залишиться визначити унікальні особливості поведінки, які відрізняють цих людей від інших. Застосовуючи техніки позитивного відхилення до себе, порівнюйте себе з собою. Озирайтеся назад, на той час, коли ви були успішні, і обчислюйте, що ви робили тоді для свого успіху. Нарешті, піклуйтеся також про відновну поведінку.

     Дозволити робити підсумкові обчислення людському мозку може бути небезпечно. Адже людина суб'єктивна і легко може прийти до неправильних висновків. Адже набагато менш очевидно, що до ефективного використання нових знань ведуть саме навички "м'якого" міжособистісного спілкування.

    Перейшовши від комп'ютерного аналізу до власних припущень, ви впритул наблизилися до тонкої грані, що відокремлює науку від всього іншого. Коли лідери починають вірити в здогади і передчуття, це часто призводить до краху всієї компанії.

    Враховуючи потенційну небезпеку власних спостережень і висновків, дуже важливо негайно супроводжувати ваші висновки про причини і наслідки перевіркою. Крім того, ви повинні навчати недавно відкритій важливій поведінці малоуспішні групи і стежити, щоб вибрана вами поведінка давала необхідний результат.

     Національне бюро з контролю за вагою США визначило ключові дії для схуднення. Дана організація відстежувала тих, хто скидав щонайменше 14 кг і не набирав їх знову на протязі мінімум шести років. Виявилось, що успішно схудлі люди займалися вдома фізичними вправами, снідали і щодня зважувалися.

     Далі людині, яка хоче схуднути, доведеться самій визначати, які стратегії найкраще працюють в його унікальних обставинах і провести власне дослідження позитивних відхилень, порівняти себе з собою

Їсти здорову їжу, не купувати жирні продукти, не робити собі поблажки, які розтягуються на тиждень, за час якої вона набирає ще пару кілограмів. Думаючи про свої слабкості, людина розуміє, що повинна розробити відновний план на випадок зриву і негайно звернеться до нового плану здоров'я і буде чітко йому слідувати.

    Ще варто провести десятки невеликих експериментів, щоб з'ясувати, що саме для неї ефективно та випробувати різні вправи, рецепти, продукти, ресторани тощо, поки не знайде те, що їй найкраще підходить.

    Резюме. Слідкуйте за тим, щоб вивчати лише стратегії, які фокусуються на конкретній поведінці. Не дозволяйте різного роду експертам підміняти у вашій свідомості важливі дії результатами. Ви вже й так знаєте, чого хочете досягти; тепер вам потрібно засвоїти, що для цього робити.

    Будьте обережні з невизначеними і розпливчастими порадами інших людей. Якщо ви не можете негайно прояснити, що саме експерт каже вам робити, значить, ця порада занадто абстрактна.

    Шукайте ключові особливості поведінки. Навіть кілька дій можуть дати незвичайний ефект. Незалежно від величини проблеми, якщо розпорошувати зусилля на десятки напрямків діяльності, ви ніколи не досягнете критичної маси. Якщо ваша проблема цілком звичайна, велика ймовірність того, що раніше її для вас вже вивчили інші люди.

    Якщо особливості поведінки необхідно підлаштувати під ваші особисті або місцеві обставини, шукайте таку можливість, вивчаючи позитивні відхилення. Шукайте людей, для яких цієї проблеми не існувало, а також час або місце, коли або де її не існувало для вас самих.

    А потім намагайтеся визначити унікальне поведінку, що стало причиною відмінностей в цьому питанні. Шукайте відновну поведінку. Людям властиво помилятися, однак деякі знаходять спосіб швидко повертатися на стежку, щоб не грузнути в болоті відчаю. Відшукати помилку, а потім вжити коригувальну дію. Не сприймати одноразову невдачу як знак, що досягти успіху просто неможливо.

    Негайно припинити відхід назад, використовуючи помилку як точку відліку, а не як показник, що потрібно здатися.

    Нарешті, провівши власне дослідження і виявивши те, що ви вважаєте основними діями, потрібно обов'язково перевіряти свої ідеї, чи дає це результати, яких ви хотіли отримати. Вимірюйте також ступінь отримання бажаного результату.

    Не використовуйте дуже масштабні дослідження. Виробіть у себе звичку до проведення швидких і не надто ризикованих невеликих експериментів.

     Зовсім не важливо, вивчаєте ви найкращі практики або позитивне відхилення, проводите експерименти або просто шукаєте тих, хто вже визначив все для вас. Головне - не дивіться в усі боки, не хапайтеся за першу ліпшу пораду і не покладайтеся на власні неясні передчуття. Замість цього проводьте ретельне дослідження ключових особливостей поведінки. 


Як впливати на інших


0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

25%, 1 голос

0%, 0 голосов

25%, 1 голос

50%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Україна потребує на переоблік і ремонт ВЖЕ !


1.
Сумбур життєвий навколо мене обумовлює сумбур внутрішній, тому в подальшому викладі буде замало логічної послідовності, але вже як вийде. Зараз навряд чи хто має чіткий прогноз на діагноз хвороби держави Україна. Можливо все! Аж до летального завершення включно. З того тільки й лишається, що повторювати слова з прадавнього літопису: – Камо грядеши?! Камо грядеши?..
Зміст цього давньоруського виразу значно глибший за його сучасні адаптації типу: «куди йдемо?» чи «що нас очікує?, або «яке наше майбутнє?» і т. п. В тому і річ, що «камо грядеши» набагато змістовніше, бо означає, що «майбутнє гряде», що воно насунеться невблаганно і невідворотно, неначе ті величезні хвилі-цунамі Долі, які не дають нікому-нікому можливості уникнути їх страшної неминучої небезпеки...
Скільки вже раз переходили по наших землях ці руйнівні хвилі напастей, змітаючи все і вся на своєму шляху, полишаючи за собою тільки могильні кургани... Безліч разів... Нескінченно... Камо грядеши?..
І ось настає нове випробування для України і людей, що тут проживають. Проживають вже чи ще? Камо грядеши?..

2.
Почну не з початку. Тобто передісторія нового народного повстання в кінці 2013 року під назвою «Євромайдан» буде обговорена потім, а зараз невеличка замальовка з реальних подій.
Львів. Передвечірній час. 2 грудня. Революція вийшла на вищий щабель напружня. Я в черговий раз підходжу до центру, де коло пам'ятника Тарасу Шевченку вирує місцевий Євромайдан.
Мої враження неоднозначні, як і в багатьох. За минулі роки я досить часто переживав прикрість ситуації через відсутність молоді на різних громадсько-політичних заходах, де постійно домінувало старше покоління пенсійного віку. Кожен раз виникало просте запитання: а для кого і для чого ця говорильня, якщо немає головного представника нашого майбутнього – молоді? Навіщо звучать слова мудрості і знань, якщо немає того, кому їх передати?
І ось все до навпаки: навколо повно молоді! Моя заповітна мрія збулась! Скрізь молодь! Нескінченне море молоді зібралося в центрі Львова, щільно обліпивши постамент Шевченка і облягаючи всю місцину довколо. Скрізь державні синьо-жовті прапори, червоно-чорні УПА та сині з зірочками по колу Євросоюзу. Є велика сцена з якісною звуковою апаратурою, а ще великий екран, де ретранслюють теленовини та іншу інформацію. На сцені були ведучі, які регулярно озвучували повідомлення та різні гасла, щоб розбурхати натовп. Лунали з сцени пісні і патріотичні вірші, також був молебн і прозвучало звернення священників. Звичайно, що все це добре і потрібне, але в постійному одноманітному повторі день-у-день це стає безкінечно нудним без живого слова промовців про актуальну громадсько-політичну ситуацію.  Розумію, коли не хочуть допускати політиків, які завжди охочі до будь-якого піару, але ж є й інші люди для такого важливого слова про те, що робиться і треба робити. За всі мої епізоди перебування на львівському Євромайдані жодного подібного промовця я не почув, що дуже дивує. Шокує! Ну всі-всі не могли ж виїхати водночас до Києва?! Хтось мав би лишитись, а воно жодного поважного представника з місцевої еліти. Врешті-решт і сама молодь могла б щось сказати значиме, бо саме студенти мають генерувати новітню ідею суспільного буття в Україні, мають творити оте майбутнє, а не тільки натхненно бунтувати, як зараз. На жаль, але ні я сам не почув нічого подібного, ні від інших ніхто не переповідав програмні ідеї з нашого Євромайдану. Ось вам і «камо грядеши»?..
З того всього я більше роззирався довколо, коли перебував на Євромайдані, чим дослухався. Просто хотілось побільше набратись живих вражень від самої події і людей навколо. Або ось озирнувся і побачив, як вечірнє сонце осяяло над Оперним театром величну фігуру Ніки-переможниці зі золотою пальмовою гілкою над головою, яка так гарно засяяла в сонячному промінні. Вся нижня частина театру і весь проспект Свободи вже був у сутінках, тому цей момент набув особливої грандіозної краси, як пророцтво майбутньої перемоги. «Дай то Бог, щоб це пророцтво збулось» – подумалось у ту мить.
Так само несподівано мою увагу привернула постать дівчини, яка серед цього революційного гамору стояла прихилившись до стовба ліхтаря і спокійно читала книжку. Звичайне собі дівча з намальованим на обличчі синьо-жовтим прапором, як і в багатьох інших хлопців та дівчат, просто собі отак стояло і отак спокійно читало книжку, не зважаючи на гамір чи тих зацікавлених хлопчаків, які заглядали час-від-часу їй через плече. Мені подібне за віком не личило, тому я просто підійшов і поцікавився, що ж саме вона читає? Відповідь була вражаюча: дівчина читала відомий твір фантаста Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом»! Воістину життя набагато фантастичніше за будь-яку фантастику! (http://www.ae-lib.org.ua/texts/bradbury__451__ua.htm)
Ситуація неймовірного сюр-реалізму: молода дівчина на Євромайдані під час і в середині революційного бунту вдумливо читає роман-антиутопію, де автор, до речі, передбачив сучасні так звані «соціальні мережі», як і описав подібний суспільний режим влади, який оце ми і маємо в Україні: дурний і жорстокий, антилюдяний, але дуже самозакоханий і тому дуже впертий. Антиутопія, що набула реального виміру в Україні і поряд з нами. Трагічне наше «камо грядеши»... І одночасно ж його вирішення.
Ось вона: проста і чітка відповідь всім моїм негаціям та сумнівам. Справді: нехай потрібне слово і не звучить, але хто його шукає – той сам його і знаходить. Як і де? Це особиста справа кожного. Є така розумна думка: патріотизм – це щоденний плебісцит. Тільки особистий постійний щоденний плебісцит кожного поокремо робить нас правдивими патріотами і громадянами своєї держави, як і взагалі людьми як такими. Тому що коли дивишся на екран, де примусово зібрані люди тупо завчено виголошують чужі слова і фрази явно не вникаючи в їх зміст, як і в зміст власного рабського життя – стає огидно на душі від думки: невже і ця худобина є людина? І чому вони мають право вирішувати мою долю? Долю моїх дітей? Долю моєї Держави?
Від цього моменту осяяної сонячним промінням Ніки-перможниці й дівчини з книгою – визріло моє рішення: боротися беззастережно і наполегливо до самого кінця, яким має бути ПОВНА НАША ПЕРЕМОГА !!!

3.
Якою має бути наша перемога? На мою думку вона має три складові частини, які обумовлюють одна одну:

1. Відставка Уряду М. Азарова, припинення повноважень Президента України В. Януковича та розпуск Верховної Ради України.

2. Вибори Президента України і народних депутатів. Утворення нового Уряду України.

3. Реформування докорінно всього адміністративно-політичного та економічного устрою в Україні на принципах Євросоюзу з входженням до асоціації з ним на правах позаблокової країни.

Ось так коротко і однозначно, без зайвих обмовок і недомовок.
Є тільки ще одна окрема тема, паралельна всім трьом пунктам. Прошу подумати і визначити: що є першопричиною нашої теперішньої державної кризи в Україні? Катастрофічної кризи!
Моя особиста думка і висновок також однозначний, як і певен, що його підтримає кожен з нормальномислячих людей: тільки грубе і цинічне втручання з боку правлячої кліки Російської Федерації у внутрішні і зовнішні суверенні справи держави України призвело до глобальної політичної кризи і громадянського конфлікту в нашій країні.
За тим йде ще один висновок: щоб навести лад в своїй державі – ми повинні почати з ліквідації першопричини наших негараздів, тобто ізолювати Україну від негативної діяльності та впливів з боку РФ, як і Митного Союзу в цілому.
Якщо керівництво РФ погрожує введенням різноманітних караючих санкцій проти України при входженні її до асоціації з країнами Євросоюзу, то нам просто необхідно почати новий процес домовленостей щодо асоціації з ЄС з того, що вже (!) позбавити Україну від всіх загроз і впливів з боку РФ, а також МС. Задля цього потрібно паралельно з реалізацією вище перелічених пунктів проголосити, що на протязі півроку всі уряди світових країн і наші й не наші підприємці та населення загалом підготувались до того, що кордон між Україною та РФ буде закритий за принципом «залізної стіни». Одночасно буде припинено будь-які дипломатичні та інші стосунки між Україною та РФ, або і всіма країнами МС. Тільки так! Як при епідемії щоб вижити, потрібна максимальна ізоляція. Ми в Україні хочемо вижити.
Наголошую, що ізоляція – то не є війна. Ми жодним чином не шукаємо ворогів ні зовні, ні в середині країни. Всі росіяни можуть спокійно жити в Україні, як повноправні громадяни і дивитись через супутникові антени російські телеканали або спілкуватись по Інтернету через закордонні сервери тощо. Так само всі, хто не є «персона нон грата» і захоче до нас в якості підтримки приватних контактів або туристів, той може спокійно побувати в Україні через треті країни світу, але прямий зв'язок буде повністю закритий, як і всі ресурсні й матеріальні постачання, транзити тощо. Наголошую: однозначна повна ізоляція до того моменту, коли Україна підпише асоціативне членство з країнами Європейського Союзу. Після цього режим суворої ізоляції кордону і стосунків з РФ та МС буде знято з нашого боку, а як вони вже поведуться тоді – най вирішують самі, бо що нам до того? То їх внутрішні справи і ми в це не втручаємось.
Простіше кажучи об'ява звучить так: «Шановне панство в Україні, в інших країнах світу і окремо гаспада РФ та МС, оголошуємо всім-всім, що від 30 червня 2014 р. Самостійна Соборна Українська Держава повністю закриває свої кордони з країнами Митного Союзу, особливо щільно з Російською Федерацією, і припиняє всі дипломатичні та інші взаємозв'язки з ними в зв'язку з переобліком та ремонтом в державі Україна. Просимо вибачити за деякі тимчасові незручності. Після підписання асоціації з Євросоюзом запрошуємо всіх на наше свято відкриття у новому форматі» ТЧК. Відповіді не потрібно.
Таке і тільки таке «камо грядеши» я передбачаю, як непросте, але найкраще майбуття для нашої країни – України.

Богдан Гордасевич
  10:09 05.12.2013
м. Львів


74%, 20 голосов

4%, 1 голос

0%, 0 голосов

22%, 6 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Посмертний наступ генерала УПА Василя Кука

Не став називати статтю патетично "Останні бій генерала...", тому що це буває тільки за життя, а після смерті настає час боротьби духовної і ця боротьба безкінечна - останнього бою тут не буває.
Також не можу не втриматись від невеличкого іронічного відступу: тираж книги Василя Кука про Степана Бандеру та Романа Шухевича було отримано мною 21 грудня, коли очікувалось на черговий кінець світу, але замість того сталося народження нового світу - світу з книгою Василя Кука, яку видало львівське ПП "Видавництво "БОНА".
Від 26 грудня книжку можна придбати в книгарнях м. Львова, а в подальшому сподіваємось і на поширення її в інших регіонах України, про що і моє щире прохання долучатися всіх, кому це до снаги. Звертайтесь, купуйте і поширюйте цю книгу, з чого станете учасником в наступі й боротьбі за процвітаючу Україну, за державу для людей праці без визискувачів та окупантів. Єднаймося в дії - в наступі, який підготував своєю книгою генерал-хорунжий УПА Василь Кук.
Час діяти настав!





ВАСИЛЬ    КУК, Генерал-хорунжий, останній Головний Командир УПА

СТЕПАН   БАНДЕРА       РОМАН  ШУХЕВИЧ

Додаток: Степан Бандера  про  Романа Шухевеча

Дослідницький проект «Хто ти є, Україно?!»
Автор ідеї проекту, упорядник і редактор    Богдан    Гордасевич


«БОНА»
Львів, 2012

БКК

Кук. В.
Степан Бандера. Роман Шухевич. – Львів: ПП«Видавництво «Бона», 2012 – 144 ст.

Увазі читачів пропонується два біографічні дописи про видатних діячів опору та націоналістичного руху в Україні:  Степана Бандеру та Романа Шухевича, які написав один з найкращих знавців цієї теми – їх близький товариш та побратим по зброї, останній Головний Командир Української Повстанчої Армії – генерал-хорунжий УПА Василь Кук.
В додатку публікується рідкісна за вживанням у оббігу праця Степана Бандери про Романа Шухевича, написана вже після трагічної загибелі останнього, отже цілком відверта і виважена у висновках.
Книжка розрахована на використання в якості посібника з історії у навчальних закладах України всіх рівнів акредитації.


Дане видання здійснив власним коштом Богдан Гордасевич в якості особистого внеску щодо відзначення 14 жовтня 2012 р. визначної дати – 70-річчя Української Повстанчої Армії


        ЗВЕРНЕННЯ  ДО  ЧИТАЧІВ

Вельмишановне панство, дякуємо вам за те, що ви придбали цю книгу і тим самим вже підтримали українську книговидавничу справу. Дякуємо і сподіваємось на подальшу плідну співпрацю.
Затим маємо до вас величезне прохання щодо сприяння у поширенні українських видань в різних суспільних сферах та регіонах України, тому що через цілий ряд негативних чинників, перелік яких тут занадто обтяжливий, а також він всім добре відомий, – українські видання мало або взагалі не доходять до бібліотек та навчальних закладів більшості регіонів України, особливо до глибинних містечок з районів, а тим більше – села.
Силами видавництв і навіть локальних мереж книготоргівлі неможливо подолати кризу розповсюдження українських книжок в Україні, а без цього які знання опанують нашим суспільством? Відповідно: яку державу ми збираємось будувати? Українську могутню чи «ніяково ніяку» маргінальну? Яке молоде покоління виховаємо для нашого майбутнього? Байдужих яничар чи свідомих українських патріотів? Задумайтесь над цими питаннями і зробіть свій вибір, як і зробіть свій вагомий вчинок: придбайте і подаруйте примірник української книги туди і тому, де на вашу думку вона є дуже і дуже потрібна. Мова йде не конкретно про це видання, а в загалі про знакову і величну справу: поширення Українського Слова!
Давайте чітко усвідомлювати: з малих справ кожного з нас – твориться Велика Справа нашого спільного державного буття.
Які ми – така і держава!
Саме тому той, хто діє – той не нарікає на свою державу! Бо робить справу і вірить в те, що наслідком його приватного діла стане спільне благополуччя всієї його країни – України!

Богдан Гордасевич


Дослідницький проект «Хто ти є, Україно?!»
було започатковано 2002 р. у м. Львові

Головні завдання та напрямки діяльності:

1. Самоідентифікація держави Україна в світовому історичному процесі.

2. Пошук і визначення пріоритетів майбутнього державного розвитку України.

3. Інформаційне, патріотичне, національне і культурне просвітництво.


У співробітництві з «Видавництвом «БОНА» заплановано видати у 2013 р. наступні книжки:

1. П. Скоропадський.  С. Петлюра.  Є. Коновалець – Збірник.
В збірнику подано стисло біографічні данні і головні етапи життя кожного з цих видатних українських діячів початку ХХ ст. Значна увага приділена бібліографії.

2. Герой України Степан Бандера – Збірник.
До книги увійшли основна частина збірника, виданого до 100-річчя провідника ОУН С. Бандери, що містив матеріали сучасної дискусії з приводу ювілею включно з російськими та польськими авторами, з доповненням нових документів, а також розширена біографія С. Бандери і додано його авторські твори.

3. Герой України Роман Шухевич – Збірник.
В основу цього видання увійшли доопрацьована версія збірника, виданого до 100-річчя  Головного Командира УПА Романа Шухевича, що містить біографію, авторські твори і матеріали сучасної дискусії з нагоди ювілейної дати.

4. Нескорена Берегиня. Мартиролог про 115-ть українських жінок-політв’язнів радянської репресивної системи від 1919 до 1991 років
Книга унікальна за своїм змістом, тому що містить відомості про унікальних жінок, зокрема про трагічні долі жінок з роду Крушельницьких,  жінки і доньки Н. Махна, сестер С. Петлюри й С. Бандери, жінки В. Сосюри,  Я. Галана, Р. Шухевича і його сестри тощо. До кожної біографічної замітки додано унікальні авторські матеріали і документи.

Всі перелічені вище книжки розраховані на використання в якості посібників з історії у навчальних закладах України всіх рівнів акредитації.

Адреса: «Видавництво «БОНА», вул. Наукова, 5  м. Львів, 79053
т. (032) 2540274   bona-kr@lviv.farlep.net

73%, 16 голосов

14%, 3 голоса

14%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Травневий заклик від Жоржа Дикого

ЖОРЖ ДИКИЙ

ЗАКЛИК 

Боротись хочу зі злобою

й мажорів наглості,

щоб жити в мирі з добротою

без війн і гадості.

Хотіти мало - щось роби!

Саме не зробиться!

Випрямлюй вікові горби -

душа де злобиться.

Не ний, не нудь і не кажи:

- А що я можу?

І не грози, а покажи,

як дати в рожу.

Та не сусіду чи менту -

вони не варті...

Набий ту гниду золоту

в державній варті.

І стань керманичем життя!

І стань людиною!

Щоби пишалася сім’я,

а ти - країною!

Час не повернеться назад -

чого чекати?!

Щоб було в світі все гаразд -

час повставати!

30.04.2012 р.

Коментар Жоржа Дикого: Хочу уточнити значення слова "повставати", яке багато хто розуміє як безлад-бунт і бійку з силовими структурами влади, а реальний зміст слова є: "повно ставати", тобто ставати повноправним розпорядником власного життя. У вірші йдеться про повстання як духовну категорію кожного - повстати проти власного самоприниження.

Подивився на ту червону чуму серпасто-молоткасту, що вирувала 1 травня по Україні, особливо на Хрещатику і згадав давній вірш Жоржа Дикого, написаний ще десь у 1989 р., а потім ще вражаюче для публіки його було зачитано у достопам*ятному Северодонецьку десь 1996 р.

Жорж Дикий

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ Веселитись будемо i усе забудемо. Все, чого не знаємо, – ми не пригадаємо. Нащо нам iсторiя?! Поперед – вiкторiя! Слава комунiзму! Та дивись крiзь призму: кольори красивi, а батьки вже сивi – їх життя минає, щастя чи хто має? Парость молодая – бур'яну безкрая... Мрiяти не будемо – все чуже огудимо! Лиш своє вiтаємо – тiльки ним ригаємо! Мерзосна теорiя: кожен, як калорiя. Витисли, мов клiзму – слава комунiзму! Скрiзь слова лестивi, скрiзь дiла злостивi. Тiльки Бог те знає, як всiх покарає: винищить до краю недолюдкiв зграю!

І ще пригадався випадок, коли десь ще на початку всіх подій у 1987 р. в Донецьку на площі Леніна виникла якась дискусія між членами тільки но створеним товариством "Меморіал" і ще там іншою публікою, ну і я там був - дискусії розводив. І вже тоді я отримав відповідь на всі часи, яка до цього часу мені пояснює оту черону гниль, що тримається вперто дотепер. Отже один чоловік доводив, що радянська влада чудова і зробила багато доброго, на що я наводи безліч доводів репресій і несправедливості совєтів, масові вбивства і безліч прихованих злочинів. Врешті-решт я дістав того чоловіка і він чесно вигукунув: "А мне нет дела до всего этого - мне было хорошо и я хочу, чтобы и дальше так было!" Огидно, але реальність така, що надто багато подібних червоних трупоїдів ще живе в нашій славній Україні, а це біда для держави і для людей честі, бо з такими яке майбутнє можна збудувати?

Добровільна Армія України

Проект

Добровільна Армія України

В сучасних умовах відзначення 20-річчя Збройних Сил України (далі - ЗСУ) маємо визнати нашу фактичну не готовність захистити країну та її населення власною військовою потугою від навіть незначних загроз військового гатунку з боку іноземних держав, що, відповідно, провокує на зневажливо-погрозливе ставлення від держав з потужним воєнним потенціалом.
До цього часу у нас в Україні не розроблена військова доктрина для ЗСУ, як відсутня і структурна концепція Української армії як сучасної модерної військової формації. Однозначно далі не можна покладатись на виключно державну адміністрацію, уряд і якісне державне забезпечення ЗСУ, тому що навіть за найкращих умов це не буде достатньо для обороноздатності країни. Нова Українська армія повинна бути виключно професійна і високотехнологічна, але і нечисельна, тому що всіляке побутово-технічне забезпечення армії мають робити не військові, а цивільні люди та організації. Статус військовослужбовця має бути особливим і тому не кожному доступним. Але над тим хай працюють державні мужі-політики та фахівці з професійних військових.
Питання в іншому: існування професійної високотехнологічної армії не дозволяє провести швидку і якісну мобілізацію основної маси готових до призову одиниць з чоловіків і жінок з причини їх фахової непідготовленості, отже у випадку військового конфлікту будь-якого масштабу з умовно 45 мільйонів населення України фактично готові до бою будуть максимально 200 тис. одиниць військових, а також частково інші силові структури в державі, як службовці МВС, СБУ, погранвійська, МЧС, ну і ще де-які зможуть бути змобілізовані державні охоронні сили, але ясно наперед їх не високу військову підготовку, отже й невисоку ефективність для ведення сучасної війни. За найкращих підрахунків це буде 400 - 600 тисяч разом з ЗСУ, а що буде з отими ще понад 44-ма мільйонами люду? Він просто постане як баласт під назвою "мирне населення", яке змушене буде страждати без жодних можливостей себе захистити?
Однозначно відкидаю ідею формування різнобарвних козацьких частин як архаїчності самої структури цих військ та їх ідеології, але єдине схвалюю - наглість їх самоорганізації, яку і пропоную визнати в якості рушійної сили у створенні Добровільної Армії України (далі - ДАУ). Головне завдання ДАУ є первинна військова підготовка та організаційна підпорядкованість сил самооборони по захисту безпосередньо мирного населення у випадку військового конфлікту. Зрозуміло, що якщо всі службовці-силовики будуть мобілізовані для участі безпосередньо у бойових діях, то їх місце мають зайняти інші підготовлені заздалегідь сили, а не нашвидкоруч зібрані випадкові утворення з груп незнайомих людей з малопридатною зброєю в руках і зовсім не підготовлених тактично до дій у подібних обставинах  безладдя та хаосу. Паніка серед населення є одною з головних причин поразки і навпаки саме єдність військових і мирного населення країни дозволила Фінляндії дати достойну відсіч агресії СРСР у 1939 - 1940 рр., а В'єтнам вистояв проти окупаційної військової машини США 1964 - 1975 рр. і зупинив агресію Китаю у  лютому 1979 р. Це яскраві приклади коли організованість і воля народу перемогли значно сильнішого нападника.  У нас в Україні паніку 44-х мільйонів людей мало що спроможне зупинити, отже поразка вже гарантована за найкращої в Україні професійної армії.
Таким чином в Україні потрібно створити мережу добровільних військових формувань за територіальним принципом узявши за взірець побудову Української Повстанської Армії, а особливо її тактичні та практичні напрацювання вишколу включно з оновленою системою схронів, щоб вберігатись від застосування ворогом високотехнологічної зброї в полюванні на людей. Головним для ДАУ є не озброєння і воєнізація населення, а підготовка фахівців серед мирного населення на випадок надзвичайних ситуацій, як знавців-організаторів захисту і порятунку на місцях. І то мають бути не просто одинаки, а поєднанні в єдину мережу члени ДАУ.
Все в ДАУ має проходити за принципом повної добровільності, що не спростовує внутрішню субординацію і командний принцип підпорядкування з гори в низ, а також обов'язкову дисципліну. Просто спочатку свого командира підлеглі оберуть самі, а від їх кількості буде визначатись статус цього керівника. Після цього керівник має всю повноту влади включно з судовою у періоди надзвичайного стану, а вже опісля буде відповідати за правомірність своїх вчинків. Класична світова практика всіх добровільних військових формацій.
Головні принципи та ідеї вже сказано щодо Добровільної Армії України, тому далі можна і не читати, бо то йдуть мої розмисли про можливу структуру ДАУ, звання та обов'язки і все інше просто для прикладу.

7 грудня 2011 р.
Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

Розумію, що можливо і дмухаю на холодне, що можливо все є і буде гарно, тихо і затишно, але не даремно кажуть, що береженого й Бог береже. Як і "Si vis pacem, para bellum" не застаріло: хочеш миру - будь готовий до війни, бо тільки це найкращі заспокійливі ліки для потенційного агресора.
Звичайно, в України є світові гарантії безпеки після відмови від наявності ядерної зброї, але події навколо о. Тузла яскраво показали не дуже якісну дієвість цих гарантій. Російсько-грузинський конфлікт найкраще викрив безпомічність мирного населення, як і повільну реакцію світових сил безпеки. Найбільша загроза військового конфлікту та агресії для України безумовно існує з боку Росії, яка, доречно зауважити, відмовилась підтвердити свої узяті зобов'язання гаранта безпеки України за "Будапештським меморандумом". Авторитарні режими є взагалі потенційною загрозою для всіх сусідніх держав, тому і Білорусь, як і Росію варто оберігатись, бо стрельне чоловікові щось в голову як Брежнєву Льоні у 1979 р. - і вже є "Інтервенція СРСР до Афганістану" з усіма відповідними наслідками. Хто дасть гарантії, що старіючі вінценосні Лукашенко і Путін не стануть наслідувати "гемнерального"? Ніхто.
Взагалі світ зараз в дуже нестабільному стані економічних криз і соціальних проблем, тому вважаю створення Добровільної Армії України цілком слушною ідеєю. До того ж сприятиме становленню демократії в Україні, тому що владі не так просто стане узурпувати владу тощо.
Дуже корисною в цьому плані вважаю для вивчення науково-історичну та мемуарну літературу стосовно процесів підготовки і створення Легіону Січових Стрільців у часи Першої Світової війни, які були започатковані як спортивно-воєнізовані товариства "Сокіл" і "Пласт".

Структура Добровільної Армії України

Основний принцип: виключно військова спеціалізація. Не поліційна чи міліційна і не мобілізаційна, тобто підрозділи ДАУ можуть бути тільки епізодично задіяні у акціях підтримання правопорядку і в жодному разі не можуть бути забрані з основної території свого розташування. Збірні похідні групи можливі, але не базові частини ДАУ.
Максимальна організаційна одиниця - район в межах сучасної адміністративної системи поділу України. Окремо міста і містечка більше від 10 тис. населення. Низова структура має розходитись так, щоб скрізь по території району були осередки ДАУ в кожному значному населеному пункті. Умовно 1 військовик ДАУ на 300-500 одиниць цивільного населення.
Як вже зазначено, звання в ДАУ підлягає головній умові: скільки бійців під своєю орудою має конкретний керівник - таке у нього і звання (див. нижче перелік). А право на владу на конкретній території визначається змагальним способом за визначеними правилами "сила камінь ломе". То вже деталі.
Не буду заперечувати, що в багатьох рисах це нагадує бандитські угруповання, які так само є самоорганізацією з контролем окремої території, але є вагома різниця в меті цих формувань: здирництво і грабунок в одних, або захист людей - у інших. Я вже наперед знаю, що абревіатура дає привід обзивати всіх причетних до ДАУ як "дауни" - і в тому буде реальна правда: треба дійсно мати особливу психічну складову тій людині, що добровільно погодиться захищати інших чужих йому людей з ризиком для власного життя. З точки зору чистого раціоналізму будь-яка людина, яка дотримується норм особистої честі є ненормальна, тобто - даун. Нехай буде так. Особисто я згоден на подібну ненормальність. Для кожної людини найбільшою цінністю є його життя, але для окремих честь - ще дорожча! Для даунів. І я один з них. Добровільно.
Пропоную наступну структурну організацію і звання: 3 рівня бойових звань, а саме: "воїн" з градацією від 1 до 5, далі йде "старший" з градацією від 1 до 5, тоді йде "керівник" з градацією від 1 до 5 - досить. Окремо має бути звання "розумник" без градацій, як не потрібну для людей наукового фаху, а не бойового, що при тому є добровольцями в ДАУ. Зміст такого вигляду звань, а не історичних як "стрілець", "хорунжий" чи "отаман" полягає в наступному: звання будуть позначатись і вимовлятись як абревіатура типу "В2" чи "С3", або "К1" - це разом з територіальнім топонімом базування дозволяє миттєво визначити кожному з ким він має справу без тривалих знайомств та розпитування, що у кризові моменти ліміту часу є надважливим.
Воїн-доброволець є основою ДАУ, тому це повинна бути не залежно від статі особа фізично загартована і обізнана в простих знаннях і навичках бою, наданні первинної медичної допомоги і системі виживання. Практично від самого початку має відбуватись спеціалізація воїнів, тому що основну низову ланку в ДАУ будуть складати 5-ки, що є найбільш мобільними в сучасній війні, які мають складатись з командира, розвідника-сапера, кулеметника, гранатометника та  снайпера. 5-ка буде стандартна одиниця ДАУ з тренованих та обізнаних вояків, до яких у випадку війни кожному члену 5-ки прикріпляють 1-3 новачків, яких він вчить у процесі бою. Таким чином підрозділ набуває одразу більшої чисельності, основа 5-ки має помічників і водночас новачки мають безпосередньо захист і науку фахівця, а не як дурне стадо гинуть масово без розумного керунку. Знаємо, як це не раз було.
Таким чином в мирний час 5-ки є основною низовою ланкою на чітко означеній території району. Керівник 5-ки має звання "В2"
Уся структура ДАУ має такий вигляд:

Воїни
В1
В2 - 5 од.   
В3 - 25 од. (одна 5-ка - тилове забезпечення)
В4 - 50 од. (10-ка - тилове забезпечення)
В5 - 0

Старшини
С1 - 100 од. (20-ка - тилове забезпечення)
С2 - 250 од. (50-ка - тилове забезпечення)
С3 - 500 од. (100-ка - тилове забезпечення)
С4 - 1000 од. (200-ка - тилове забезпечення)
С5 - 0

Керівники
(мають військо під орудою, але не безпосередньо коло себе)
К1 - 2500 од. (охорона і штаб з розумників - розвідка)
К2 - 5000 од. (охорона і штаб з розумників - оперативне планування)
К3 - 10000 од. (охорона і штаб з розумників - контррозвідка)
К4 - 20000 од. (охорона і штаб з розумників - стратегічне планування)
К5 - 0
     
Розумники
штат науковців згідно потребам і можливостям ДАУ

І останнє: я завжди з великою іронією ставився до різних нагород і мені завжди смішно дивитись на людей, які обвішані різними брязкальцями-відзнаками і вважають це великою почестю. Розумію, що вони за так не даються, але чи личить справжньому герою демонструвати на публіку свій героїзм? Не думаю. Фронтовики давно самі визнали головну ознаку героїзму: кількість нашивок за поранення. Моя пропозиція відзначати особливі бойові заслуги не чіплянням брязкалець, а спеціальним військовим званням: для воїнів це В5, старшин - С5, і майже неможливим буде К5. То буде особлива військова еліта ДАУ, звільнена від територіальної приналежності, яка має у випадку катастрофічних становищ утворювати збірні похідні групи для переходу саме в ті найнебезпечніші місця країни.
Все це, зрозуміло, просто фантазії людини не фахової у військовому ділі, але якщо наші "велемудрі і досвідчені" чисельні колишні військові не мають бажання братись за подібні актуальні теми військового забезпечення обороноздатності України протягом вже 20-ти років, то мусить це нарешті зробити хоч хтось?
І той хтось є я: Богдан Гордасевич, В1 Львів-Рясне,
7 грудня 2011 - День місцевого самоврядування.
Мої вітання в черговий раз.

Зробіть 10 кроків на шляху до успіху і все буде!


1- ший КРОК        “Візьми відповідальність на себе”

        Ми не можемо контролювати своє життя, поки вважаємо, що життям людини керують зовнішні обставини. Це помилкова теорія, так само, як і твердження, що земля плоска.

       Причина всього, що відбувається у моєму житті — це я, а для всього світу — це Бог. Ваше життя проходить у вашому сприйнятті. Тільки ви встановлюєте правила гри в своєму житті.   Тільки ви встановлюєте мету і вибираєте способи для її досягнення, а потім вибираєте, як реагувати, якщо чогось досяг чи не досяг.

        Як тільки ми признаємо, що все, що маємо в житті, - наслідки наших вчинків, ми починаємо контролювати своє життя. Я — причина своїх рішень. Вони народжуються в моїй голові на основі попередніх рішень. На мені повна відповідальність за життєві успіхи і невдачі. Коли усвідомиш цей факт, то отримаєш в руки руль! І починаєш рулювати усвідомлено.

        Це основний закон. Бог дав людині свободу вибору. Бог — творець світу, людина — творець власного життя. Вам прийдеться відмовитись від всіх виправдань і жалів.

 

2- гий КРОК       “Підкори страх”

        На Землі живуть 6,5 млрд людей, і всі бояться: хтось смерті, хтось хвороби, хтось втрати близьких, хтось бідності, хтось змій, хтось бандитів. Самі бандити бояться поліцейських. Поліцейські бояться начальства або своїх жінок. Жінки бояться молодих коханок чи погано виглядати...

        Страх нам даний Богом для того, щоб рятувати наше життя у хвилини небезпеки. Більшість людей використовують його, щоб псувати життя собі та іншим. І лиш деякі використовують страх для досягнення успіху. Наприклад Юлій Цезар та Теодор Рузвельт боялись прожити пусте, безкольорове життя боягуза.

        Головна причина страхів — концентрація уваги і думки на тому, що поганого і жахливого може статися, якщо я зроблю це?

        Такий страх паралізує і не дає рухатися вперед. А якщо спробувати запитати себе: “А що буде, якщо я не зроблю цього?” Або “Що станеться хорошого, якщо я зроблю це?”

        Достатньо цих двох питань, щоб подолати більшість страхів, вірніше, перетворити страх,  який зупиняє в страх, який збуджує. Воїни Юлія Цезара,  побачивши згорілі кораблі, на яких вони пибули до Англії, зрозуміли, що відступати нікуди. Страх їх погнав вперед — до перемоги.

 

3- тій КРОК    “Визначи мету свого життя”

        Людина  власної програми нагадує хлопчика, який загубився на демонстрації і не знає куди йти. ЇЇ буде кидати по житті, на неї будуть впливати люди, що мають мету. Коли знаходиш свою справжню мету, необхідні люди, можливості і ресурси починають приходити в твоє життя.

 

4- тий КРОК   “Склади план”

        Бажання рухають нас по життю. Є два основних: бажання отримувати задоволення і бажання  уникнути страждань. При цьому людина бачить тільки задоволення, котре отримає зараз, і думає про страждання, котрого уникне зараз. Так працює наш емоційний розум. Це створює в житті хаос. Ми робимо речі, котрі шкодять нам. Займаємся більшу частину часу пустими справами(80% за законом Парето).  Нема часу мріяти, планувати. Але це не наш шлях. Ми отримаєм величезне задоволення, коли досягнем успіху. Кожен крок на цьому шляху приносить задоволення і радість. Не добитись успіху і щастя — це і є найбільше страждання, котре гонить мене вперед і не дає збитися зі шляху. Коли у вас появилась ваша мета, мрія, пора скласти план — КАРТУ шляху до УСПІХУ.

 

5- тий КРОК  “Дій”

        Після визначення з метою і складання розгорнутого плану дій, наступила пора діяти. Але діяти треба з розумом, постійно перевіряючи, наскільки ви наближаєтесь до реалізації вашої мети. Якщо руху нема, - необхідно перевірити свої дії, а може й змінити їх. Уважно придивляйтесь до тих, хто вже досяг подібної мети. Моделюй свої дії, тобто дій, як вони — і по якості, і по кількості.

 

6- тий КРОК   “Контролюй”

        По-перше, перевіряй себе на предмет відповідності своєму плану досягнення мети. Встановлюй проміжні цілі.(скільки прочитаних книг, відвіданих семінарів, тренінгів).

        По-друге — це зворотний зв'язок. Ми маємо сприймати всі події свого життя як уроки для навчання і удосконалення. Це навчальний матеріал. З допомогою цих подій ви контролюєте свій рівень.

        По-третє, контролюй себе зі сторони зовнішніми контролерами. Ви можете домовитись про взаємовигідне співробітництво. Хтось із ваших друзів, котрі хочуть, щоб ви досягли успіху, кожен день або тиждень перевіряють вас, чи виконуєте ви свої зобов'язання.

 

7- мий КРОК    “Вір в успіх”

         Успішні люди все робили по-своєму. Але всі вони вірили в успіх.

Закон притягання. Віра в успіх притягує успіх, а побоювання невдачі притягує невдачу.

          Своєю вірою ми створюємо реальність в якій знаходимось. Ми створюємо свої успіхи і невдачі, свої хвороби і спортивні перемоги, своє багатство і свою бідність. Ви — режисер вашого життя.

 

8- мий КРОК   “Молись”

         Бог — великий програміст. Осмислить його людина не може, тільки його творіння.

        У людини є душа, яка знаходиться одночасно в матеріальному і духовному світі. Задача людини в цьому світі — з'єднати своє самопізнання зі своєю душею,  тобто підняти своє “я” на духовні рівні,  з'єднати з Богом.

        Молись. Проси все, що тобі необхідно... молитва кращий спосіб отримати це.

        Молись з почуттям і бог тобі відповість.

        Молись зосереджено, з радістю.

        Молись в полі, при можливості. Всі трави приєднаються до молитви. Хвали Бога.

        Головне в  молитвах — віра в те, що вони не залишаться без відповіді.

        Звертайся до Бога своїми словами. Склади для себе свої особисті молитви. Це пробуджує сили і розширює можливості мислити.

        Хай звичкою стане кожен день усамітнюватись і розмірковувати. Розкривай перед Богом свої самі потаємні думки і почуття.

        Веди бесіду з Богом, як з своїм кращим другом, розповідай йому все.

        Учись молитись і пізнаєш Бога, будеш зв'язаний з ним.

         Молитва дає нові можливості, духовність, впевненість в підтримці Бога, його любові.

        Світ влаштований за принципом “Все повертається...” Якщо хочеш, щоб Бог давав тобі, давай більше іншим... Виділяй 10% свого прибутку на добрі справи. Чим більше віддаси, тим більше отримаєш. Це один із секретів успіху.

 

9- тий КРОК   “Створюй відносини”

Дві самі головні здібності, володіючи якими можна досягти всього, що захочеш, це уміння створювати і підтримувати відносини (комунікабельність) і здатність до навчання.

Правила поліпшення відносин.

  1. Не критикуйте, не жалійтесь, не звинувачуйте.
  2. Будьте щедрими на похвалу, шукайте, за що можна щиро похвалити.
  3. Думайте про бажання інших. Враховуйте їх.
  4. Проявляйте величезний інтерес до співрозмовника.
  5. Посміхайтесь.
  6. Запам'ятовуйте імена людей. Звертайтеся до людини по імені.
  7. Будьте уважним слухачем. Спонукайте говорити інших про себе самого.
  8. Говоріть на теми, що цікавлять співрозмовника.
  9. Давайте співрозмовнику відчути, що ви признаєте його важливість. Робіть це щиро.

 

10- тий КРОК   “Вдосконалюйтеся”

Змінюєтесь ви — змінюються ваші переконання про свої можливості; змінюються дії — і ви отримуєте те оточення, котре хочете.

       Ентоні Робінс учить“постійно і безперервно вдосконалюйся” . Я постійно прагну до знань, шукаю нові, більш дійові шляхи. Це вселяє мені впевненість, що я завжди можу чомусь навчитись, постійно розширювати свій світогляд, можу весь час рости.

       В кінці дня задавайте собі питання: “Що я дізнався сьогодні? Який вніс вклад або що удосконалив? Що мені доставило радість?”.

       Три основні напрямки вдосконалення.

Фізичний розвиток. Глибоке дихання дає енергію, здоров'є, витривалість, радість. Фізичні вправи 10 хв щоденно — зменшують стрес, збільшують енергію, засіб від депресії, підвищують впевненість, дають відчуття благополуччя, регулюють вагу, підвищують витривалість, знижують болі в спині, шиї. Загартування - відро льодяної води на голову. Харчування - 10 стаканів чистої води з шматочком лимона. Основа раціону зелені овочі (70%). Їсти треба не поспішаючи: чим менше з'їсте, тим краще

Інтелектуальний розвиток. Задавати собі питання(вранці і ввечері, хоча б по одному). Читати пізнавальне, цікаве, виховне не менше 30 хвилин на день 1 книга в місяць, підкреслюючи ідеї і переказуючи їх 5 раз іншим людям. Розвивати пам'ять. Духовний розвиток. Задача — усвідомить свою суть, перенести своє “я” в свою душу і стати вільним від обмежень матерії.

 

 Хочеш досягнути успіху?


69%, 9 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

31%, 4 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Новий громадянин

Країну творять не політики. Країну творять громадяни. Ми починаємо збирати й популяризувати історії успіху звичайних громадян – історії про те, як чесною сумлінною працею українці змінюють країну на краще.

Про кампанію