хочу сюда!
 

Арина

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 37-45 лет

Заметки с меткой «заклик»

Відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів

На мою думку, однією з найголовніших та найцінніших перемог Майдану Незалежності є небувале зростання рівню національної самосвідомості та формування в Україні здорового громадянського суспільства. Рішучий розрив із гнилим "російським світом", а також злам совкової політичної системи відкрили простір для розвитку різноманітних громадських організацій та рухів і, зокрема, формування всеукраїнського патріотичного співтовариства. Сьогодні саме воно є головною рушійною силою в нашій країні і, навіть більш того, відіграє роль важливого суспільного інституту, який здійснює народний контроль над рішеннями та діями нашої поки ще молодої та недосвідченої влади. Націоналістичний рух - це природна противага політичній еліті, яка сформувалася із активних та свідомих громадян, яким важливо майбутнє України і які хочуть брати участь в усіх сферах життя нашої країни. Там, де влада не може або не хоче впоратися самостійно, націоналісти беруть ситуацію в свої руки - і досягають значних результатів.

Останнім часом вплив націоналістичного руху на діяльність органів державної влади відчутно зріс. Одним із найяскравіших прикладів, коли рішучі дії українських націоналістів схиляли чашу терезів на користь національних інтересів України та змушували політиків враховувати волю народу, став протест проти проведення телемосту між каналами Newsone та Росія 1. Тоді лідер партії ВО "Свобода" Андрій Білецький зажадав від української влади та особисто президента Зеленського "адекватної відповіді" на ідеологічну диверсію, яка готувалася. Реакція уряду не забарилася: проведення телемосту було заборонено. Але тепер російська пропаганда знову намагається заслати до нас своїх агентів: нещодавно головний редактор "Еха Москви" Олексій Венедиктов заявив про свій намір відкрити філію радіостанції в Україні. Заяви, які зробив Венедиктов в своєму інтерв'ю Гордону, викликали гучну критику з боку української громадськості, але офіційний Київ знову дистанціювався від проблеми. На щастя, патріоти і тут взяли ініціативу у свої руки: Націоналістичний рух СІ4 поставив ультиматум "Еху" та пообіцяв захопити пропагандистів у полон для "обмінного фонду", якщо вони зі своєю радіостанцією полізуть в Україну. Про це активісти повідомили в своєму телеграм-каналі СІ4:


Звичайно, це радикальний спосіб вирішення проблеми. Але що ще залишається свідомому громадянину та патріоту, коли уряд країни не в змозі самостійно врегулювати ситуацію? Активісти тут вчиняють справедливо і понад усе ставлять інтереси України та українського народу. І наше з вами завдання полягає в тому, щоб підтримати їх та забезпечити максимальний резонанс. Ми живемо у відчайдушні часи, а вони, як відомо, вимагають відчайдушних заходів.

Травневий заклик від Жоржа Дикого

ЖОРЖ ДИКИЙ

ЗАКЛИК 

Боротись хочу зі злобою

й мажорів наглості,

щоб жити в мирі з добротою

без війн і гадості.

Хотіти мало - щось роби!

Саме не зробиться!

Випрямлюй вікові горби -

душа де злобиться.

Не ний, не нудь і не кажи:

- А що я можу?

І не грози, а покажи,

як дати в рожу.

Та не сусіду чи менту -

вони не варті...

Набий ту гниду золоту

в державній варті.

І стань керманичем життя!

І стань людиною!

Щоби пишалася сім’я,

а ти - країною!

Час не повернеться назад -

чого чекати?!

Щоб було в світі все гаразд -

час повставати!

30.04.2012 р.

Коментар Жоржа Дикого: Хочу уточнити значення слова "повставати", яке багато хто розуміє як безлад-бунт і бійку з силовими структурами влади, а реальний зміст слова є: "повно ставати", тобто ставати повноправним розпорядником власного життя. У вірші йдеться про повстання як духовну категорію кожного - повстати проти власного самоприниження.

Подивився на ту червону чуму серпасто-молоткасту, що вирувала 1 травня по Україні, особливо на Хрещатику і згадав давній вірш Жоржа Дикого, написаний ще десь у 1989 р., а потім ще вражаюче для публіки його було зачитано у достопам*ятному Северодонецьку десь 1996 р.

Жорж Дикий

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ Веселитись будемо i усе забудемо. Все, чого не знаємо, – ми не пригадаємо. Нащо нам iсторiя?! Поперед – вiкторiя! Слава комунiзму! Та дивись крiзь призму: кольори красивi, а батьки вже сивi – їх життя минає, щастя чи хто має? Парость молодая – бур'яну безкрая... Мрiяти не будемо – все чуже огудимо! Лиш своє вiтаємо – тiльки ним ригаємо! Мерзосна теорiя: кожен, як калорiя. Витисли, мов клiзму – слава комунiзму! Скрiзь слова лестивi, скрiзь дiла злостивi. Тiльки Бог те знає, як всiх покарає: винищить до краю недолюдкiв зграю!

І ще пригадався випадок, коли десь ще на початку всіх подій у 1987 р. в Донецьку на площі Леніна виникла якась дискусія між членами тільки но створеним товариством "Меморіал" і ще там іншою публікою, ну і я там був - дискусії розводив. І вже тоді я отримав відповідь на всі часи, яка до цього часу мені пояснює оту черону гниль, що тримається вперто дотепер. Отже один чоловік доводив, що радянська влада чудова і зробила багато доброго, на що я наводи безліч доводів репресій і несправедливості совєтів, масові вбивства і безліч прихованих злочинів. Врешті-решт я дістав того чоловіка і він чесно вигукунув: "А мне нет дела до всего этого - мне было хорошо и я хочу, чтобы и дальше так было!" Огидно, але реальність така, що надто багато подібних червоних трупоїдів ще живе в нашій славній Україні, а це біда для держави і для людей честі, бо з такими яке майбутнє можна збудувати?