хочу сюда!
 

Наталия

29 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 25-38 лет

Заметки с меткой «угорщина»

Забутий геноцид. Замовчана історія

Забутий геноцид. Замовчана історія знищення угорцями 40 тисяч українців у роки Другої світової

 22.06.2019  romankorzhyk

У роки Другої світової угорці — союзники Третього рейху — під час каральних операцій на півночі України знищили близько 40 тис. мирних жителів. У повоєнний час Москва і Будапешт стали партнерами по соцтабору і вирішили всю цю історію забути.

«Сьогодні ми йдемо пакувати зібрання епохи палеоліту в Лаврському музеї. Ледве стримуємо свою радість. Відчували себе, напевно, як злодій-початківець, що пішов на своє перше значне завдання, — записав у щоденнику 20 грудня 1941 року угорський вчений Нандор Феттіх через тиждень після приїзду до Києва, окупованого німцями. — Ми боялися, що хтось зі співробітників музею зайде, дізнавшись, що ми працюємо тут, і тоді станеться неприємна ситуація».

Ще не минуло й року, як Феттіх став директором Угорського національного музею. А тепер він і Ласло Дьюла, провідний на батьківщині фахівець із середньовічної археології, приїхали до української столиці рятувати тутешні музейні фонди, пише історик Олег Шама в журналі НВ. 

Завдання вченим випало цікаве, але, як пізніше виявилося, дещо сумнівне. Вони мали описати і спакувати фонди Музейного містечка, влаштованого в 1920-х у Києво-Печерській лаврі. Тисячі його експонатів німці потім вивезуть до Рейха, про що Феттіх і Дьюла навряд чи здогадувалися.

У Києві Феттіх почувався, як вдома. Він вільно володів російською, а в місті залишилися його українські колеги, з якими познайомився ще до війни. Тут же розмістився штаб угорської окупаційної групи: як виконання союзницьких обов’язків перед Німеччиною співвітчизники Феттіха в перші тижні війни брали участь у боях під Уманню і Києвом у складі 17-ї армії вермахту.

Але вже в жовтні їх відкликали з передової, і надалі в Україні угорські дивізії несли жандармську службу. Точніше — здійснювали каральні рейди проти партизан і мирного населення, яке могло підтримувати радянське підпілля. Таким чином, на Чернігівщині гонведи — так угорці називали своїх солдатів (дослівно — захисники вітчизни) — по-звірячому знищили десятки тисяч мирних жителів.

Повідомлення про ці операції доходили навіть до Феттіха під час його київського відрядження. Але він і уявити не міг, наскільки жахливими були злочини його земляків. Про них у світі стало відомо лише в листопаді 1947-го під час чернігівського процесу над угорськими генералами. Хоча невдовзі Москва і Будапешт стали союзниками, навіть військовими, і надовго забули про карателів.

«На підставі архівних матеріалів можна впевнено стверджувати, що угорська держава та її армія здійснили на окупованих радянських територіях геноцид», — пише сучасний угорський історик Тамаш Краус.

Угорські гонведи за роботою в селі на правому березі Дону, 1942 рік. Іноді селян за зв’язки із партизанами кидали в ями, які вони самі ж викопували, і влаштовували імітацію страти. Але частіше розстрілювали / Фото: FORTEPAN
Союзники другого сорту
Регент Угорщини і, за суттю, її верховний правитель адмірал Міклош Горті на межі 193040-х років поводився до пари своєму сюзеренові в Берліні. Його режим здійснив аншлюс Південної Словаччини, частини румунської Трансільванії, Карпатської України та відібрав у Югославії область Бач-Бодрог. Це було своєрідне збирання земель, на яких серед інших народів проживали етнічні угорці. Легітимності такій політиці Будапешта додавало заступництво Третього рейху.

О тій порі Горті писав Гітлеру: «Чому це монголам, киргизам, башкирам та іншим треба бути росіянами? Якщо перетворити сьогоднішні радянські республіки в самостійні держави, питання було б вирішене. За кілька тижнів армія Німеччини зробила б цю найважливішу для всього людства роботу».

Але коли до цієї роботи Гітлер звелів долучитися і Горті, адмірал став всіляко опиратися, щоб не оголошувати війну СРСР. Він вважав, що достатньо було заборонити компартію у себе в країні і розірвати дипломатичні відносини з Москвою.

Карпатську групу угорських військ регент усе ж посунув на схід, але після того, як 26 червня 1941 року літаки, розпізнані як радянські, скинули бомби на місто Кошице (тоді входило до складу Угорщини). Насправді це була провокація Берліна.

Проте вже 1 липня 40 тис. солдатів Королівської армії під керівництвом генерала Ференца Сомбатхеї форсували Дністер і під Уманню приєдналися до 17-ї армії вермахту генерала фон Штюльпнагеля. У вересні угорські частини ввійшли в Київ, у жовтні як допоміжні сили німецьких військ зайняли Сталіно (Донецьк) і вийшли до Дону. За всю війну на східних фронтах було задіяно понад 200 тис. солдатів Горті.

Угорські армії здійснили на окупованих радянських територіях геноцид, — Тамаш Краус, угорський історик
На найвищому рівні Будапешт і Берлін до пори обмінювалися люб’язностями: наприклад, Гітлер подарував Горті в 1943-му на його 75-річчя розкішну яхту. Але на фронтах стосунки між союзниками одразу ж не склалися: угорці були погано підготовлені до масштабної війни, несли великі втрати, а німці всіляко демонстрували свою перевагу над ними.

Гітлерівське командування, не маючи можливості повністю забезпечити постачання всім військам у його підпорядкуванні, віддавало перевагу німецьким частинам. Робилося це за рахунок союзників, зокрема й угорців. Тим діставалося застаріле озброєння, а з морозами першої окупаційної зими почалися перебої з поставками на фронт.

Сомбатхеї, який очолив угорський генштаб у вересні 1941-го, згадував: зимовий одяг для його солдатів відправили з тилу вчасно, але доправити його в підрозділи завадили «труднощі, пов’язані з транспортом, який був у руках німецького командування».

А вже навесні наступного року генерал заявив у листі до Горті: «Як би пропаганді не вдавалося втовкмачити, що ліпше захищати вітчизну якнайдалі від її кордонів, те, що угорцю необхідно воювати на відстані 2 тис. км від його батьківщини, ніяк не вкладалося в його голові».

Нандор Феттіх (праворуч скраю) та Ласло Дьюла (поруч) у своїєму київському помешканні, січень 1942-го. Вчені були впевнені, що їхня робота у Лаврі допоможе врятувати її фонди від грабування. Однак німці вивезли з міста кілька тисяч музейних експонатів / Фото: FORTEPAN
 

Залишене напризволяще
Свою другосортність відчули в Києві і Нандор Феттіх із Ласло Дьюлою, досить відомі на той час в Європі угорські історики. Зігнорувати відрядженням вони не могли. Це було особисте прохання міністра культури Балинта Хомана.

Відтак із Будапешта вченим довелося їхати через Берлін. Там вони отримали німецьку військову форму — угорську не дозволили, навіть не дали пристебнути національний герб на мундири. Кілька днів учені провели в тренувальному таборі Орденсбурґ. Його облаштованість настільки вразила Феттіха, що він записав: «Ми усвідомили один із факторів сучасної німецької сили. Ми з Дьюлою перезирнулися: як далеко те, що ми побачили, від того, що маємо вдома».

У Києві вчені з вокзалу одразу пішли на бульвар Шевченка, 8. Там у двоповерховому особняку, що колись належав цукрозаводникам Терещенко, встиг оселитися оперативний штаб рейхсляйтера Альфреда Розенберга. Цей творець расової теорії наразі відповідав за відбір культурних цінностей на окупованих територіях для Музею фюрера. Його планували збудувати в австрійському Лінці, рідному місті Адольфа Гітлера, і з усієї Європи німці відбирали для музею найкращі зразки мистецтва і стародавні артефакти — насамперед ті, що натякали на германське походження.

Власне, для такого відбору і приїхали до Києва Феттіх і Дьюла. Хоча самі вчені наївно вважали, що мета їхнього відрядження цілком благородна — зберегти колекції тутешніх музеїв.

Про монастирський корпус, в якому була головна археологічна виставка, Феттіх писав: «Усі двері і вікна вибиті або відкриті навстіж. Повний розгром! Багато експонатів розтягли на сувеніри. Найкрасивіші бронзові фігурки скіфського періоду, оригінальні вази, жіночі прикраси, безліч срібних фібул — за кожну з них будь-який музей світу віддав би силу-силенну грошей. І все це залишено напризволяще. Тепер ми пакуємо фонди в міцні ящики, щоб некомпетентні руки до них не мали доступу».

У київському щоденнику Феттіх багато пише про цю роботу. Однак побіжно згадує, що якось йому довелося обідати з заїжджим керівником місцевого селянського господарства. Той розповів, що в селах неспокійно: угорські солдати постійно ведуть бої з підпільниками і днями вбили 250 людей.

Вчений і гадки не мав, з ким і як воюють його співвітчизники.


Угорський солдат торгується на київському Євбазі (зараз — площа Перемоги), 1942 рік. Розквартировані в місті гонведи отримували добрі пайки і були бажаними покупцями для напівголодних киян / Фото: FORTEPA
У полон не брати
Німці швидко просувалися углиб Радянського Союзу і залишили у себе в тилу неозорі ліси Чернігівщини та Брянщини. Їх практично цілком контролювали партизани. А оскільки через цю місцевість проходило залізничне сполучення, підпілля незабаром стало нищити ешелони із поставками для вермахту.

Німецьке командування визнало угорські підрозділи погано підготовленими для боїв на передовій і кинуло їх у тил для охорони доріг і мостів. Союзників також зобов’язали будь-якими засобами придушити партизанські вилазки.

Перший серйозний бій дала 105-а бригада Карпатської групи 2324 грудня у райцентрі Корюківка Чернігівської області. Сучасний угорський історик Крістіан Унгварі пише, що після цього командування отримало звіт: 200 партизан взяті в полон, від 700 до 1200 вбиті. Такі розбіжності в підрахунках зазвичай пояснювалися тим, що під час операцій гинуло безліч мирних жителів, чий зв’язок з партизанами до кінця не був доведений.

Надалі акції гонведів із допомогою місцевих поліцаїв, а іноді і загонів вермахту, переросли у каральні рейди. Українські історики часом називають цей період угорською окупацією Чернігівської області.

У ліси від лівого берега Дніпра було кинуто три угорські дивізії. Ще стільки ж орудувало на Брянщині, у Воронезькій та Курській областях. Також гонведи умиротворювали місцеве населення на правобережжі Дону.

У Москві 1 вересня 1942 року відбулася нарада керівників партизанських загонів. Виступаючи на ній, Йосип Сталін поставив нелюдське завдання: «Партизанський рух має бути всенародним. Слід повести справу так, щоб не було жодного населеного пункту на тимчасово окупованій території, де б не існувало бойових резервів партизанського руху. [Вони] мають бути чисельно необмеженими і залучати всіх чесних громадян і громадянок, які хочуть звільнитися від німецького гніту».

Російський історик Борис Соколов коментує цей виступ так: «Велика кількість завдань призводила до розпорошення сил. Якби партизани, забезпечені достатньою кількістю вибухівки, зосередилися на підриві і руйнуванні комунікацій противника, не відволікаючись на винищення поліцейських гарнізонів і не женучись за чисельним зростанням загонів, це, можливо, принесло б більше користі Червоній армії».

Ми пакуємо фонди [Лаври], щоб некомпетентні руки не мали до них доступу, — Нандор Феттіх, директор Угорського національного музею
У відповідь до кінця 1942 го угорські пацифікатори перейшли до відвертих звірств щодо мирного населення, часто лише за підозру в зв’язках з партизанами. Одним із центрів розправ був райцентр Щорс на Чернігівщині.

«Масові розстріли проводили в Щорському міському парку, де виявлено 30 ям-могил, в яких поховані 3.028 людей. У молодому сосняку за парком відкирто 20 ям-могил із рештками 2.250 людей, — пише Тамаш Краус. — У багатьох місцях найчастіше застосовували страти через спалення живцем. У більшості випадків жертвами ставали люди похилого віку, жінки і діти, вбивали і грудних немовлят разом з їх матерями-годувальницями. Але Щорс був лише одним із багатьох місць страт».

Справжня трагедія розігралася 12 березня 1943 року в Корюківці. Напередодні партизанський загін Івана Федорова вчинив напад на поліцейську дільницю, аби звільнити з полону дружину і дітей одного зі своїх командирів — Феодосія Ступака. Сім’ю визволити вдалося, хоча сам Ступак загинув. Також були вбиті 78 угорських солдатів. Генерал Золтан Алдя-Пап, очільник угорської 105-ї дивізії, яка прийняла бій з партизанами, поклав відповідальність за диверсію на корюківчан. У наступні два дні гонведи розстріляли 6.700 місцевих жителів і спалили їхні тіла разом з усім містечком.

І це лише один з епізодів діянь карателів: за час окупації, за найскромнішими підрахунками, угорські війська спричинилися до вбивства 40 тис. мирних українців.

Уже під час контрнаступу в червоноармійців існувало неписане правило — угорців у полон не брати, а відстрілювати на місці.

Гонведи опинилися між двох вогнів. У середині січня 1943 года 2-а угорська армія відступала з-під Сталінграда. Замість організованого відходу почалася панічна втеча. Щоб зупинити солдатів, офіцери почали розстрілювати кожного десятого. Але коли і це не допомогло, начальник штабу армії Ковач по телефону зажадав: «Влаштувати сильнішу різанину!»

До того ж, як писав генерал Сомбатхеї: «Німці відтісняли угорців із хороших доріг, не давали їм місця для розквартирування або взагалі часом не впускали в населені пункти».

Полковник Золтан Фаркаш свідчив: «Німецька армія поводилася з нами майже як із ворогами. На гонведів і офіцерів, поодиноких чи в групах, німці часто нападали. Вони зривали пістолети з пасків угорських солдатів, силою забирали у них засоби пересування. Наших поранених німці зіштовхували з саней. Доходило навіть до того, що вони знімали з них пов’язки і забинтовували ними своїх».


Німецька компанія Тодта будує міст через Дніпро на опорах, спроектованих Євгеном Патоном у 1939-му. Основні роботи виконували угорські інженерні війська і 30 тис. євреїв, відправлених в Україну режимом Горті. Фото 1942 року / Фото: FORTEPAN
Посипання попелом
Укінці вересня 1944 року радянські війська вже вийшли на угорський кордон. Горті відправив у Москву делегацію, яка попросила Сталіна про перемир’я. Адмірал наївно вважав, що ця його витівка залишиться для Берліна таємницею. «Я прошу вас помилувати нашу нещасну країну, яка має свої історичні заслуги, і народ, який має так багато спільного з російським народом», — писав Горті господареві Кремля. Але ще до повернення переговірних із Москви вермахт окупував Угорщину. Самого Горті німці заарештували і поселили в баварському замку Хіршберг. А країну очолив відвертий фашист Ференц Салаші. Але його правління було коротким: на початку лютого 1945-го Червона армія розгромила всі угорські угруповання і вивела країну з війни.

У підсумку в радянському полоні опинилося приблизно 600 тис. угорських громадян. Із них 200 тис. мирного населення вивезено вглиб Союзу — для відновлювальних робіт.

“Ми стали бандою гітлерівських головорізів”, — сказав генерал Алдя-Пап, командувач 105-ї дивізії (на фото) під час Чернігівського процесу. Тільки в українському лівобережному Поліссі угорські гонведи спалили 60 населених пунктів і знищили 40 тис. мирних жителів / Фото: DR  
Лише в 1947 році офіційний Будапешт почав клопотатися щодо повернення своїх полонених. Аби дошкулити прем’єру Ференцу Надю, який особисто займався цим питанням, а також на догоду угорським сталіністам у листопаді 1947-го радянські правники провели в Чернігові процес над керівниками масових вбивств під час війни. Генералів, які віддавали накази карателям, знайшли в радянських таборах.

На лаву підсудних сіли 12 угорських воєначальників. Але тільки один із них — генерал Алдя-Пап — відверто покаявся. «Так, визнаю, я дійсно, як командир 105-ї дивізії, був виконавцем волі тодішнього угорського фашистського уряду та його генштабу і брав участь у винищенні та поневоленні українського народу. Я і мої підрозділи нанесли радянському українському народові настільки великих збитків, що я не захищаю, а звинувачую себе».

Процес був організований нашвидкуруч і тривав усього тиждень. Більше сотні свідків просто не змогли вчасно приїхати на слухання. Всі підсудні отримали по 25 років таборів.

Але вже в останні роки свого життя Сталін розпорядився відпустити на батьківщину полонених угорців — тоді їхня країна стала комуністичною. А в 1956 році, напередодні антирадянського повстання у Будапешті, на волю вийшли і чернігівські карателі.

Щодо бійні в Корюківці радянська влада видала рекомендації «не згадувати»: адже Угорщина стала надійним союзником Москви по соцтабору. А з Олексія Федорова зліпили прижиттєвий образ бездоганного героя. Чому його партизани, яких було більше за угорців вдесятеро, не допомогли корюковчанам? Це запитання так і залишилося без відповіді.

Цей матеріал опубліковано в №17 журналу НВ від 10 травня 2018 року

https://artefact.org.ua/history/zabutyj-genotsyd-zamovchana-istoriya-znyshhennya-ugortsyamy-40-tysyach-ukrayintsiv-u-roky-drugoyi-svitovoyi.html?fbclid=IwAR3TsQGG6Btt2Q6swptwvAdCyGgfPx_J8jxf_fBQaGelVXxqo9LyC7lgqyM

Історія, якої ми не знаємо

Забутий геноцид. Замовчана історія знищення угорцями 40 тисяч українців у роки Другої світової

У роки Другої світової угорці — союзники Третього рейху — під час каральних операцій на півночі України знищили близько 40 тис. мирних жителів. У повоєнний час Москва і Будапешт стали партнерами по соцтабору і вирішили всю цю історію забути.

«Сьогодні ми йдемо пакувати зібрання епохи палеоліту в Лаврському музеї. Ледве стримуємо свою радість. Відчували себе, напевно, як злодій-початківець, що пішов на своє перше значне завдання, — записав у щоденнику 20 грудня 1941 року угорський вчений Нандор Феттіх через тиждень після приїзду до Києва, окупованого німцями. — Ми боялися, що хтось зі співробітників музею зайде, дізнавшись, що ми працюємо тут, і тоді станеться неприємна ситуація».

Ще не минуло й року, як Феттіх став директором Угорського національного музею. А тепер він і Ласло Дьюла, провідний на батьківщині фахівець із середньовічної археології, приїхали до української столиці рятувати тутешні музейні фонди, пише історик Олег Шама в журналі НВ. 

Завдання вченим випало цікаве, але, як пізніше виявилося, дещо сумнівне. Вони мали описати і спакувати фонди Музейного містечка, влаштованого в 1920-х у Києво-Печерській лаврі. Тисячі його експонатів німці потім вивезуть до Рейха, про що Феттіх і Дьюла навряд чи здогадувалися.

У Києві Феттіх почувався, як вдома. Він вільно володів російською, а в місті залишилися його українські колеги, з якими познайомився ще до війни. Тут же розмістився штаб угорської окупаційної групи: як виконання союзницьких обов’язків перед Німеччиною співвітчизники Феттіха в перші тижні війни брали участь у боях під Уманню і Києвом у складі 17-ї армії вермахту.

Але вже в жовтні їх відкликали з передової, і надалі в Україні угорські дивізії несли жандармську службу. Точніше — здійснювали каральні рейди проти партизан і мирного населення, яке могло підтримувати радянське підпілля. Таким чином, на Чернігівщині гонведи — так угорці називали своїх солдатів (дослівно — захисники вітчизни) — по-звірячому знищили десятки тисяч мирних жителів.

Повідомлення про ці операції доходили навіть до Феттіха під час його київського відрядження. Але він і уявити не міг, наскільки жахливими були злочини його земляків. Про них у світі стало відомо лише в листопаді 1947-го під час чернігівського процесу над угорськими генералами. Хоча невдовзі Москва і Будапешт стали союзниками, навіть військовими, і надовго забули про карателів.

«На підставі архівних матеріалів можна впевнено стверджувати, що угорська держава та її армія здійснили на окупованих радянських територіях геноцид», — пише сучасний угорський історик Тамаш Краус.

Угорські гонведи за роботою в селі на правому березі Дону, 1942 рік. Іноді селян за зв’язки із партизанами кидали в ями, які вони самі ж викопували, і влаштовували імітацію страти. Але частіше розстрілювали / Фото: FORTEPANСоюзники другого сорту

Регент Угорщини і, за суттю, її верховний правитель адмірал Міклош Горті на межі 193040-х років поводився до пари своєму сюзеренові в Берліні. Його режим здійснив аншлюс Південної Словаччини, частини румунської Трансільванії, Карпатської України та відібрав у Югославії область Бач-Бодрог. Це було своєрідне збирання земель, на яких серед інших народів проживали етнічні угорці. Легітимності такій політиці Будапешта додавало заступництво Третього рейху.

О тій порі Горті писав Гітлеру: «Чому це монголам, киргизам, башкирам та іншим треба бути росіянами? Якщо перетворити сьогоднішні радянські республіки в самостійні держави, питання було б вирішене. За кілька тижнів армія Німеччини зробила б цю найважливішу для всього людства роботу».

Але коли до цієї роботи Гітлер звелів долучитися і Горті, адмірал став всіляко опиратися, щоб не оголошувати війну СРСР. Він вважав, що достатньо було заборонити компартію у себе в країні і розірвати дипломатичні відносини з Москвою.

Карпатську групу угорських військ регент усе ж посунув на схід, але після того, як 26 червня 1941 року літаки, розпізнані як радянські, скинули бомби на місто Кошице (тоді входило до складу Угорщини). Насправді це була провокація Берліна.

Проте вже 1 липня 40 тис. солдатів Королівської армії під керівництвом генерала Ференца Сомбатхеї форсували Дністер і під Уманню приєдналися до 17-ї армії вермахту генерала фон Штюльпнагеля. У вересні угорські частини ввійшли в Київ, у жовтні як допоміжні сили німецьких військ зайняли Сталіно (Донецьк) і вийшли до Дону. За всю війну на східних фронтах було задіяно понад 200 тис. солдатів Горті.

Угорські армії здійснили на окупованих радянських територіях геноцид, — Тамаш Краус, угорський історик

На найвищому рівні Будапешт і Берлін до пори обмінювалися люб’язностями: наприклад, Гітлер подарував Горті в 1943-му на його 75-річчя розкішну яхту. Але на фронтах стосунки між союзниками одразу ж не склалися: угорці були погано підготовлені до масштабної війни, несли великі втрати, а німці всіляко демонстрували свою перевагу над ними.

Гітлерівське командування, не маючи можливості повністю забезпечити постачання всім військам у його підпорядкуванні, віддавало перевагу німецьким частинам. Робилося це за рахунок союзників, зокрема й угорців. Тим діставалося застаріле озброєння, а з морозами першої окупаційної зими почалися перебої з поставками на фронт.

Сомбатхеї, який очолив угорський генштаб у вересні 1941-го, згадував: зимовий одяг для його солдатів відправили з тилу вчасно, але доправити його в підрозділи завадили «труднощі, пов’язані з транспортом, який був у руках німецького командування».

А вже навесні наступного року генерал заявив у листі до Горті: «Як би пропаганді не вдавалося втовкмачити, що ліпше захищати вітчизну якнайдалі від її кордонів, те, що угорцю необхідно воювати на відстані 2 тис. км від його батьківщини, ніяк не вкладалося в його голові».

Нандор Феттіх (праворуч скраю) та Ласло Дьюла (поруч) у своїєму київському помешканні, січень 1942-го. Вчені були впевнені, що їхня робота у Лаврі допоможе врятувати її фонди від грабування. Однак німці вивезли з міста кілька тисяч музейних експонатів / Фото: FORTEPAN

 

Залишене напризволяще

Свою другосортність відчули в Києві і Нандор Феттіх із Ласло Дьюлою, досить відомі на той час в Європі угорські історики. Зігнорувати відрядженням вони не могли. Це було особисте прохання міністра культури Балинта Хомана.

Відтак із Будапешта вченим довелося їхати через Берлін. Там вони отримали німецьку військову форму — угорську не дозволили, навіть не дали пристебнути національний герб на мундири. Кілька днів учені провели в тренувальному таборі Орденсбурґ. Його облаштованість настільки вразила Феттіха, що він записав: «Ми усвідомили один із факторів сучасної німецької сили. Ми з Дьюлою перезирнулися: як далеко те, що ми побачили, від того, що маємо вдома».

У Києві вчені з вокзалу одразу пішли на бульвар Шевченка, 8. Там у двоповерховому особняку, що колись належав цукрозаводникам Терещенко, встиг оселитися оперативний штаб рейхсляйтера Альфреда Розенберга. Цей творець расової теорії наразі відповідав за відбір культурних цінностей на окупованих територіях для Музею фюрера. Його планували збудувати в австрійському Лінці, рідному місті Адольфа Гітлера, і з усієї Європи німці відбирали для музею найкращі зразки мистецтва і стародавні артефакти — насамперед ті, що натякали на германське походження.

Власне, для такого відбору і приїхали до Києва Феттіх і Дьюла. Хоча самі вчені наївно вважали, що мета їхнього відрядження цілком благородна — зберегти колекції тутешніх музеїв.

Про монастирський корпус, в якому була головна археологічна виставка, Феттіх писав: «Усі двері і вікна вибиті або відкриті навстіж. Повний розгром! Багато експонатів розтягли на сувеніри. Найкрасивіші бронзові фігурки скіфського періоду, оригінальні вази, жіночі прикраси, безліч срібних фібул — за кожну з них будь-який музей світу віддав би силу-силенну грошей. І все це залишено напризволяще. Тепер ми пакуємо фонди в міцні ящики, щоб некомпетентні руки до них не мали доступу».

У київському щоденнику Феттіх багато пише про цю роботу. Однак побіжно згадує, що якось йому довелося обідати з заїжджим керівником місцевого селянського господарства. Той розповів, що в селах неспокійно: угорські солдати постійно ведуть бої з підпільниками і днями вбили 250 людей.

Вчений і гадки не мав, з ким і як воюють його співвітчизники.

Угорський солдат торгується на київському Євбазі (зараз — площа Перемоги), 1942 рік. Розквартировані в місті гонведи отримували добрі пайки і були бажаними покупцями для напівголодних киян / Фото: FORTEPA

Україна і Польща громлять позиції Росії в Європі

Вже протягом п'яти років агресивна політика Москви в усьому світі загрожує безпеці та демократичним цінностям. Санкції виявилися малоефективними, а рівень загрози глобальній стабільності неухильно зростає. Україна з початку військової агресії в Криму та на Донбасі в повній мірі усвідомила масштаб трагедії і протягом п'яти років самотужки протистояла воєнному монстру. Здається, зараз інші країни також почали усвідомлювати масштаби катастрофи, і в межах Європейського союзу почала створюватися антиросійська коаліція. Її діяльність носить поки ще лише інформаційний характер, але, практика показує, що саме така протидія кремлівській агентурі зараз життєво необхідна Європі.

Тісні контакти Адміністрації Президента України та МЗС Польщі свідчать про те, що робота з дискредитації антидемократичних сил в Європі йде повним ходом. Зокрема йдеться про угорських маріонеток кремля та шведських євроскептиків.


Ідеологічний розкол в ЄС є загрозою не тільки для цілісності Європи, але також і для самого існування української держави. Наприклад, позиція Угорщини з багатьох зовнішньополітичних питань віддаляє євроатлантичні перспективи України та розв'язує руки агресору. А прихід до влади євроскептичних сил в інших країнах взагалі загрожує втратою самостійності, що, звичайно, не потрібно ні Україні, ні Польщі, ні нашим заокеанським партнерам та союзникам. Усвідомлюючи це, Варшава навіть готова забути власні розбіжності з Брюсселем щодо мігрантів і судової реформи та домагатися виключення Угорщини з Вишеградської четвірки.

Особливо слід відзначити високу залученість України до подібних процесів, адже наша країна кровно зацікавлена в перемогах на дипломатичних фронтах, бо це дозволить наблизити також і воєнну перемогу над агресором. Більш того, саме наша країна змогла значно послабити позиції Москви в Європі. Судячи з повідомлення керівника Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції Адміністрації Президента України Ігоря Жовкви, в Варшаві це розуміють та цінують. Залишається лише сподіватися, що подальша співпраця насправді дозволить Украйні посісти належне місце в європейській сім'ї та домогтися повної і безумовної перемоги над окупантом не тільки на полі бою, але також і в головах європейців.

Источник.

Закарпаттю погрожує скасування виборів та комендантська година


Незважаючи на те, що зростання сепаратистських настроїв в Закарпатській області неодноразово було спростовано ЗМІ та Банковою, СБУ продовжує проводити антитерористичні навчання в регіоні, а командування ЗСУ готується розмістити в Береговому окремий батальйон 128-й бригади. Такими методами влада намагається реагувати на недружні заяви Будапешта про реформу освіти і показує сусідам, що Україна готова в зародку припиняти провокації та незаконні витівки представників угорської спільноти. Тим не менш, деякі із намірів силовиків в регіоні досить важко піддаються розумінню. Наприклад, відомий закарпатський журналіст Віталій Глагола на своїй сторінці в Facebook продемонстрував лист начальника УСБУ в Закарпатській області Олега Воєводіна на адресу секретаря РНБО Олександра Турчинова.

Із документа ми дізнаємося про цілу низку запланованих спецслужбами заходів, кінцевою митою яких є підготовка регіону до введення режиму надзвичайного стану. Крім антитерористичних навчань УСБУ в Закарпатській області планує також блокування місцевих ЗМІ, оперативно-розшукові заходи стосовно представників міської влади та угорських організацій, таємні навчання зі звільнення захоплених державних закладів та посилення агентурної роботи в Береговому та Виноградові. Таким чином, спецслужби будуть поступово підводити регіон до того, щоб РНБО мала всі підстави для підготовки розпорядження про введення режиму надзвичайного стану в Закарпатті з 1 березня 2019 року. Інакше кажучи, силовики можуть залишити без президентських виборів щонайменше цілий регіон, а в гіршому випадку і взагалі всю країну!

Причин для такої ініціативи з боку Турчинова може бути дві: або влада дійсно приховала від громадськості серйозну загрозу, яка виходить від сепаратистів в Закарпатті і зараз змушені йти на крайні заходи, або вони намагаються використати складну ситуацію в регіоні з політичною метою заради порятунку кар'єри Петра Порошенка. В будь-якому випадку, подібні експерименти не прикрашають владу і можуть призвести до найсумніших наслідків. Якщо журналіст Віталій Глагола вважає, що режим НС в області віщує лише певні зміни в політичному та соціальному житті, то насправді все може закінчитися реальними масовими заворушеннями, вуличним кровопролиттям та непередбачуваною реакцією на ситуацію з боку Угорщини та ЄС. Будь-яка, навіть тимчасова зміна статусу Закарпаття може потягнути за собою відтік населення, зростання антиукраїнських настроїв і, зрештою, втрату контролю над регіоном. Замість того, щоб залишити закарпатців в спокої та не зганяти туди силовиків, Турчинов з Порошенко в страху перед виборами знайшли занадто сумнівне рішення, яке не тільки значно підпсує життя в регіоні в 2019 році, але також зіграє на руку ворогам України з Угорщини та Росії.

Неосвічені угри є проблемою НАТО

Порошенко розповів про свою зустріч з Орбаном на саміті НАТО
СУБОТА, 14 ЛИПНЯ 2018, 15:15
Президент Петро Порошенко на саміті НАТО у Брюсселі провів коротку зустріч з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном й домовився про продовження перемовин на рівні міністрів щодо мовного питання закону про освіту.


Про це він заявив в інтерв'ю українським телеканалам, йдеться у повідомленні  на сайті президента.

"У нас є і має бути діалог з угорцями. На саміті я мав коротку зустріч з прем'єр-міністром Віктором Орбаном, ми домовилися про те, що на рівні міністрів закордонних справ і міністрів освіти негайно продовжимо діалог й імплементуємо рішення Венеціанської комісії, але Україна буде захищати свої національні інтереси" - підкреслив Порошенко.

Він також наголосив, що нікому - ані Росії, ані п'ятій колоні всередині України, ані країнам всередині НАТО не вдасться заблокувати українську інтеграцію в Альянс.

"З Україною не можна розмовляти мовою шантажу, ми це не приймаємо і це ні до чого не приведе. На моє глибоке переконання, хто буде розмовляти мовою шантажу, той опинитися в ізоляції сам", - зазначив Порошенко.

Нагадаємо, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто нещодавно заявив, що його країна не підтримуватиме зближення України з НАТО, доки Київ не припинить наступ на угорську меншину

Угри починають дратувати дядечку Сема

Томас О. Мелия раскритиковал действия властей Венгрии - фото 1
Томас О. Мелия раскритиковал действия властей Венгрии

Страны-члены Североатлантического альянса могут прекратить доступ Венгрии к военной информации, поскольку Будапешт поддерживает "все более тесные отношения с все более агрессивной Россией Путина".

Об этом в интервью изданию Npszava заявил Томас О. Мелия, помощник администратора Агентства США по международному развитию для Европы и Евразии.

Американский чиновник, ранее работавший в госдепе, утверждает, что Венгрия стала слабым звеном НАТО из-за дружбы властей с кремлевским диктатором.

- Я не понимаю, как венгры могут терпеть это после того, что Россия сделала с их страной в годы коммунизма. Потеряли историческую память? - возмутился Мелия. - На последних парламентских выборах ОБСЕ выявила ряд нарушений, правительство Орбана ведет массовую кампанию по запугиванию мигрантов, хотя после событий 1956 года множество венгром нашли убежище на Западе.

Напомним, 20 марта министр иностранных дел Венгрии Петер Сиярто заявил о намерении заблокировать участие президента Украины Петра Порошенко в саммите НАТО, который состоится в Брюсселе в июле 2018 года. Впрочем, главу государства в столицу Бельгии пригласили.

Польща і Угорщина: українофоби об'єднують зусилля




Претензії наших найближчих сусідів довгий час обмежувалися лише недоречними популістськими заявами, які можна було висміювати або навіть не звертати на них уваги. Але тепер Польща і Угорщина задіють у своїй антиукраїнській політиці різноманітні дипломатичні важелі, які завдають цілком реальної шкоди міжнародним амбіціям України.

Заплановане на 14-15 лютого засідання комісії Україна-НАТО на зустрічі міністрів оборони країн Альянсу не відбулося через накладене вето з боку Будапешта. У планах угорців також зірвати надання Україні на саміті НАТО 11-12 липня статусу аспіранта в Альянсі. У Польщі з 1 березня став діяти закон про Інститут національної пам'яті, який передбачає покарання за заперечення злочинів бійців ОУН-УПА проти поляків, що може мати серйозні юридичні наслідки для українських громадян. При цьому польська влада настільки перестаралася з пропагандою, що рівень антиукраїнських настроїв в країні досяг свого піку за останні 10 років.

Після отримання поляками в 2018 році членства в Радбезі ООН, від них можна очікувати нових дипломатичних провокацій з самими непередбачуваними наслідками для України. При цьому Угорщина активно підкидає ідеї своєму партнерові по Вишеградській четвірці.



Будапешт знову виявився неоригінальним в своїх вимогах: надумані претензії до закону "Про освіту", невдоволення наміром Міноборони відновити військову базу і розмістити 800 військовослужбовців в Береговому, а також докір з приводу відсутності діалогу влади з угорською національною громадою. З боку Іштвана Миколи подібні листи до поляків - справжня підлість на тлі того, як Нацполіція посилила охорону угорських консульств і патрулювання вулиць для забезпечення безпеки закарпатських угорців, які вирішили проголосувати на угорських парламентських виборах. До речі, горезвісний закон "Про освіту" дозволить місцевим угорцям, нарешті, вивчити українську мову і скласти ЗНО, що відкриє угорцям шлях в кращі виші України і в подальшому дасть їм можливість соціалізуватися, отримавши високооплачувану роботу. У свою чергу, рідкісні конфлікти і інциденти українських патріотів з угорськими організаціями, перш за все, пов'язані з підтримкою з боку офіційної влади Угорщини радикалів і екстремістів, які своїми провокаціями стравлюють українців і угорців в Закарпатті. По суті, Будапешт намагається приписати погляди радикальних угорських націоналістів звичайним угорцям, які не відчувають ніякого утиску в Закарпатті та ніяк не обмежені ні в розвитку своєї культури, ні в зв'язках з Угорщиною. Бажання угорців через Польщу підняти на Радбезі ООН питання про надання широкої автономії національній громаді в Закарпатті навпаки погіршить ситуацію і неминуче спровокує зростання напруженості в регіоні.

Якими б абсурдними не здавалися антиукраїнські ініціативи румунів, угорців і поляків, вони заслуговують найжорсткішої відповідної реакції з боку влади. Наприклад, в Береговому, Мукачеві, Виноградові СБУ і МВС повинні готуватися до різних сепаратистських провокацій, які тепер вкрай необхідні Будапешту як привід для винесення Варшавою на розгляд Радбезу ООН закарпатського питання. Варто констатувати початок нового витка дипломатичної війни Польщі, Угорщини та Румунії проти України на нових міжнародних майданчиках, на яких представники ЄС і НАТО, швидше за все, будуть змушені солідаризуватися зі своїми колегами українофобами і реально можуть відмовити Україні, яка постраждала від анексії Криму та донецьких терористів, в праві займатися незалежною законотворчістю і розпоряджатися військовими ресурсами на своїй території.

Час виставити рахунок Угорщині за Другу світову!

Угорщина почала з нами говорити мовою ультиматумів. Час виставити рахунок Угорщині за Другу світову!

Україні, як країні-засновниці ООН, варто зробити ревізію початку Другої світової війни. В частині, що ДС війна розчалася 15 березня 1939 року з нападу союзної гітлерівській Німеччині - Угорщини, на Державу Карпатська Україна. Наголосити, що Українець перший, хто збройно виступив в ДСВ проти гітлерівської коаліції, а основою та кістяком збройного опору були українські націоналісти з ОУН. Довести до відома світу, що мадяри на окупованій території організували концентраційні табори, закатували до 4500 українців.
Особисто лиш в 2009 роц взнав про Корюківську трагедію. Сім тисяч українців замордували мадяри 1 березня 1943 року з 105 угорської дивізії. Допомагали їм у цьому 399 польова жандармерія, що повністю складалася з м@@@лів. Вщент спалили місто. На сьогоднішній день це найбільша трагедія у Другій світовій війні з одномоментного знищення цивільних мирних мешканців (в 45 раз більше вбито людей, ніж у Хатині). Світ про це знає? А ми?
Цю трагедію ретельно засекретила окупаційна московська влада після війни. Ще б пак. Угорщина союзник по табору та й рускіх парнєй, що разом з ними мордували українців, не з руки виставляти колаборантами Родіни. Загалом на Чернігівщині, за скромними даними загинуло від рук мадярів понад 60 тисяч цивільних українців і це лиш Чернігівщина, а вся Україна? 
Угорщина почала з нами говорити мовою ультиматумів. Україні вкрай потрібно правильно поспілкуватись з Угорщиною, виставити на початках, як мінімум, рахунки за ДВС. А ще є таке поняття в політиці, як принцип адекватности. 2 недільні україномовні школи в Угорщині та 50 повноцінних угорськомовних в Україні плюс виші. Це як зрозуміти?
P.S. Пригадую, угорці також пробували бикувати, коли Словаччина ухвалила мовний закон. Словаки, вивчивши кілька угро-фінських слів, вказали куда їм піти, не знаю чи вони туди пішли чи вже вернулись, але більше на словаків не скакали. Але до кого я апелюю? До любителя ставати на коліна чи до клімкіна з ґрінєвічь? Однак завтра їх не буде, а новій, нашій владі це треба буде розв'язати


Андрій Міщенко

Печера Барадла в Аґґтелецькому національному парку


Якщо ви маєте ідеальний слух, а чистота звуків справляє на вас неабиякий вплив, вам конче потрібно відвідати цю печеру. Тут ваші вуха отримають таку насолоду, яку не забезпечить найкраща hi-end, та й навіть hi-hi-end техніка. До цього додається різноманіття прекрасних печерних утворень і умиротвореність підземного царства. Насолода спокоєм, видами та чудовим звучанням печери!

"Fuck off, Viktor!"

Венгры поднялись против Виктора "Януковича" Орбана, главного союзника Путина в ЕС. ФОТОрепортаж
Участники беспрецедентных по масштабу массовых акций требуют отставки дружественного России правительства.

"Fuck off, Viktor!", - скандировали десятки тысяч людей, собравшихся у штаб квартиры правящей в Венгрии партии Фидес. Отправляться по всем известному адресу они предлагали главе правительства Виктору Орбану, с легкой руки которого в местный парламент поступил закон о налоге на интернет, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Новое время.Источник:http://censor.net.ua/p309665Источник:http://censor.net.ua/p309665