хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «змі»

Рятуйте глядачів

У сучасному телевізійному просторі, де існує безмежна кількість каналів та програм, не всім компаніям щастить гідно виступати на арені конкуренції в боротьбі за глядача. Найбільше це стає помітним у регіонах, де гостро постають проблеми кадрів та матеріальних нестатків. Візьмемо для прикладу ефір Тернопільської обласної державної телекомпанії, який вона заповнює  щодня, вражаючи жителів Тернопілля непрофесіональністю показу.

Насамперед, у трансляціі ТТБ вражає відсутність стратегії телепоказу. Керівництво цієї студії не пропонує свідомої творчо-ідейної концепції віщування. Підбір программ має випадковий характер і відбувається нашвидкоруч. Скажімо, передачі «Пульс», «Тема пік», «Мандат довір’я» та подібні відверто кон’юнктурні й зовсім не враховують інтереси глядача. Адже, погодьтесь, без врахування такого компонента, як глядач, телебачення втрачає свій сенс. Створення передач на запит аудиторії — велике мистецтво, що враховує донесення до свідомості різних груп людей системи образного мислення творців засобами візуального відтворення дійсності.

На ТТБ абсолютно ігнорується культура зображення. В кращому випадку програми скидаються на змістовні радіопередачі, де важливим є лише слово, а про зображення навіть не йдеться. Наприклад, у, нещодавно продемонстрованому,  відеофільмі «Медобори — не просто гори» диктор заледве встигає озвучити набір пейзажних планів, які змінюються в калейдоскопній послідовності і де-не-де навіть повторюються. Тому слугують лише примітивними картинками до тексту. Взагалі, на Тернопільському державному телебаченні полюбляють жанр відеозамальовок. Такі, як «Подорожні замальовки», «Різдвяні замальовки», «Храми Поділля», «П’ять хвилин для душі» та інші. У цих фрагментарних картинках мальовничих куточків міст та сіл, які хаотично змінюють одна одну, відчувається відсутність ґрунтовного внутрішнього змісту. Ці п’ятихвилинки знімаються однозначно для того, щоб згаяти час, який нічим заповнити. Ні глядачам, ні творцям вони не надають духовної наснаги. Складається враження, що працівникам ТТБ дуже важко впоратись iз двогодинною лавиною вільного ефіру - й вони безпорадно копирсаються в ньому, роблячи безликі передачі і будучи неконкурентоспроможними навіть серед місцевих телекомпаній, не кажучи про великі студії. Можливо, не слід брати на себе непосильну ношу та відмовитись від зайвого часу. Випускати лише місцеві новини, рекламний блок, передачу «Пісня в дарунок», які дають телекомпанії матеріальний прибуток. Все це створювати професіонально і досконало. Пам’ятаючи, що телебачення має не тільки інформаційну, а й мистецьку функцію. Адже врешті-решт, страждає глядач.

Знак равенства или мы не одиноки.

Знак рівності або ми не самотні.
Знак равенства или мы не одиноки.

Подивіться кіношку. Розважте ся.

http://tv-cinema.club/online/novinki/brekzit_film_2019/1-1-0-5582?fbclid=IwAR1OlbslIBXmivv7HooMq2es6M74gnWx57FP0sc7KjBoFbb3i--dcycObLs

"Хамоватое рыло российского официоза имеет имперскую причину".

Иностранные СМИ об Украине.

На «1 канале» заявляют, что «вне зависимости от личных политических пристрастий и степени лояльности России каждый украинский лидер рано или поздно приходит к мысли о пересмотре цены на российский газ. Чаще всего появление этих мыслей сопровождается обещаниями своему народу в самое ближайшее время влиться в счастливую европейскую семью. Это не совпадение: нищая Украина в Европе никому не нужна, а денег на украинское экономическое чудо взять больше просто негде. Это, похоже, такая особенность украинской внешней политики – громко заявлять: нам от вас не нужны никакие особые условия и цены, но если вы нам их не дадите, мы гарантируем вам неприятности.

В таком же тоне, и почти одновременно с «1 каналом», выступил телеканал «Россия 24». «Заложницей газовых терзаний Виктора Януковича стала Юлия Тимошенко, - уверены там. - Любопытно, что Янукович тем самым фактически солидаризировался с Виктором Ющенко. Ведь именно Ющенко в свое время изо всех сил препятствовал Тимошенко договориться с Россией, но сам стал недоговороспособным».

Кстати, премьер-министр Украины Николай Азаров в очередной раз поспешил заверить европейцев, что наша страна не намерена интегрироваться с Россией, а будет следовать раз и навсегда выбранным курсом на ЕС. «Сегодня мы связаны с Россией отношениями доброго партнерства. Нас объединяет общая история, поэтому мы никогда не будем вести в отношении нее враждебную политику. Но я повторяю, что наш курс на европейскую интеграцию является стратегическим выбором. Мы разделяем демократические ценности Европы. Они – гарантия стабильного развития Украины», - заявил он в интервью французской газете Le Figaro

«Еще несколько месяцев назад он был лучшим другом России. Его победу на президентских выборах воспринимали как реванш, унижение Майдана и его «оранжевых» вождей. На его инаугурацию приезжал сам патриарх Кирилл. С Медведевым и Путиным он встречался чаще, чем многие губернаторы. Он продлил срок базирования Черноморского флота и пообещал не вступать в ненавистное НАТО. Такого друга у России еще не было. В одночасье этот замечательный человек оказался главным врагом России…» - Замечают «Грани.ру».

Теперь, обращает внимание их корреспондент, «российское телевидение рассказывает о проблемах с демократией, наступивших после его победы. Российский президент говорит об «иждивенчестве» власти соседней страны. Российский премьер обещает построить дополнительный подводный газопровод - только чтобы не зависеть от его капризов. В Москве готовы даже отказаться от продления базирования флота - лишь бы не давать ему лишних денег. Совместные дни рождения, автопробеги и прочие маленькие радости вечно занятых государственных мужей - все это забыто. Пройдет еще неделя-другая - и российские телезрители увидят фильм об Украине, стонущей под его железной пятой. О его криминальном прошлом. О его снисходительном отношении к украинским националистам. О его дружбе с Ющенко».

Об «иждивенчестве» - это были слова Дмитрия Медведева: так Президент РФ охарактеризовал «газовые» претензии Украины. В «Эхе Москвы»  ответили на это за Украину: если Медведев когда-либо торговался за овощи на рынке, пытаясь сбить цену, он тоже, оказывается, иждивенец.

«Хамоватое рыло российского официоза имеет свою неизбывно имперскую причину – руководство убеждено, что своя страна никогда не будет зависеть от соседа. Более того, ей от соседа никогда ничего не будет нужно, - говорит ведущий «Эха Москвы».- Это заблуждение рассеивает поучительный пример. Запретила империя ввоз «Боржоми». И тут понадобилось вступать в ВТО, а Грузия против. Раскидывали пальцы веером, говорили «мы и так вступим», но нет дороги в ВТО без разрешения Грузии. Почесали репу и решили пустить «Боржоми» в Россию. Вначале Онищенко высокомерно намекал, что пора бы грузинам обратиться к России с нижайшей просьбой, которая возможно будет рассмотрена. А грузины не обращаются. Потом просьбу написали специальные грузины – московские. Но компания «Боржоми» сказала – это писали не мы. Итог: России пришлось самой (!) писать просьбу к грузинам. Видимо, «Боржоми» теперь в России будет, но грузины никак не увязывают её появление в Москве с членством в ВТО. Они говорят: «Вы воду просили - мы дали. Но при чем тут ВТО?». Вот цена имперской распальцовки. Сейчас Россия, оскорбляя Украину высокомерными словечками, на коне. Газ с нефтью текут со всех дыр, «Северный поток» открыт. Но история – дама хитрая. Кто знает, что придется вскоре попросить у Украины – потенциально мощнейшей европейской державы. А ведь придется. И совсем не сало с горилкой».

Как утверждают в газете «Ведомости», Дмитрий Фирташ «строит свой химический холдинг Ostchem Holding не в одиночку, рассказывают два бизнесмена из его окружения и близкий к Газпромбанку источник. Фирташ около года назад заключил с российским бизнесменом Аркадием Ротенбергом, одним из крупнейших подрядчиков «Газпрома», договор о сотрудничестве в области химии, который, в частности, предполагает совместную покупку предприятий и в России, и на Украине… По словам бизнесменов из окружения Фирташа, на Украине Ротенберг будет получать до 50% в каждом активе, покупаемом совместно с Фирташем. Под эти цели «Газпромбанк» и предоставил деньги, уточняют они. Той же версии придерживается и близкий к «Газпромбанку» источник». По информации издания, речь идет о сумме свыше миллиарда долларов.

Огляд ЗМІ за 23 квітня 2018



ВИСНОВКИ

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив про повернення холодної війни. На його думку, це дозволяє стверджувати ситуація в Сирії. Наразі йдеться про інтереси декількох учасників, вважає Гутерріш. Окрім США і Росії, генсек ООН відзначив активність Туреччини, Ірану та Саудівської Аравії в регіоні. Великі гравці вже не контролюють усіх учасників, заявив він. Гутерріш також наголосив на необхідності реформи Ради Безпеки ООН. “Наївно” вважати, що організація здатна врегулювати конфлікт у Сирії, заявив він.

Прем’єр-міністр Вірменії Серж Саргсян заявив про свою відставку. Він зазначив, що протестний рух спрямований проти нього. “Я виконую вашу вимогу. Бажаю миру нашій країні”, – зазначив Саргсян. Виконувачем обов’язків прем’єр-міністра Вірменії став перший віце-прем’єр республіки Карен Карапетян.

Міністр МЗС України Павло Клімкін повідомив, що міністри закордонних справ країн “Великої сімки” та України обговорили питання окупованих територій України та утримуваних РФ заручників. «Наші партнери по G7 атаку на Україну бачать як атаку на цей вільний, демократичний світ», – заявив Клімкін. У МЗС Канади повідомляють, що санкції, накладені на Росію після її неприйнятних дій в Україні, будуть продовжуватися.

Гендиректор Міжнародного військового штабу НАТО генерал-лейтенант Ян Брукс заявив, що Україна має впроваджувати комплексні реформи та провести реструктуризацію всіх структур Збройних сил України. В першу чергу він наголосив на необхідності забезпечити демократичний цивільний контроль за збройними силами. Другим елементом цієї реформи, за його словами, має стати реструктуризація всіх структур Збройних сил України у відповідності до тих структур і схем, які діють у НАТО. “Третій момент, коли йдеться про підготовку, то йдеться про конкретні підрозділи. І тут, відповідно, також потрібно зосереджувати увагу, щоб вони готувались у відповідності до стандартів, які визначені як НАТО, так і Україною. І нарешті, останній важливий елемент – це оперативна взаємосумісність”, – наголосив Брукс. Державний секретар Міністерства оборони України Олександр Дублян заявив, що понад 60% структур Генерального штабу ЗСУ вже переведено на стандарти НАТО. “За стандартами НАТО підготовлено вже 10 батальйонів і 25 рот, а також 1,4 тис. інструкторів”, – зазначив він.

Засідання комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ у Брюсселі цього тижня не відбудеться через рішення Угорщини. Глава представництва України при НАТО Вадим Пристайко заявив, що блокування Угорщиною засідання комісії Україна-НАТО не було несподіванкою для української сторони. Водночас дипломат наголосив, що в НАТО “до останнього моменту планували це засідання, готували документи, зокрема й елементи з безпеки і щодо протоколу, все було з розрахунком на проведення засідання і приїзд Клімкіна”.

Кабінет Міністрів України пропонує розмежувати підслідність кіберзлочинів, вчинених у сфері використання комп’ютерів, систем та комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку, державних інформаційних ресурсів і об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, істотно підвищивши при цьому відповідальність за втручання в їх роботу. У пояснювальній записці до документа наголошується, що в умовах гібридної війни Росії проти України істотно зросли кількість і сила кібератак за допомогою несанкціонованого втручання в роботу державних інформаційних ресурсів і об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, які несуть загрозу національній безпеці.

Міжнародне рейтингове агентство S&P Global Ratings підтвердило довгострокові та короткострокові суверенні кредитні рейтинги України за зобов’язаннями в іноземній та національній валюті на рівні “B-/B”, прогноз – “стабільний”. “Наші рейтинги України відображають слабкість її економіки (з точки зору рівня доходів на душу населення), а також несприятливе інституційне середовище і складну політичну ситуацію, значний вплив на які надає корумпованість різних рівнів управління”, – відзначає агентство в релізі. Водночас додається, що суверенні рейтинги України як і раніше обмежуються значними ризиками рефінансування зовнішнього боргу, що призводить до необхідності дотримання вимог в рамках програми підтримки українського уряду з боку МВФ. На думку експертів агентства, п’ятий транш кредиту Міжнародного валютного фонду на суму 1,9 мільярда доларів, який Міністерство фінансів розраховує отримати в травні-червні поточного року, може стати останнім для України до 2020 року. Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s прогнозує курс гривні на кінець 2018 року на рівні 29,5 гривні за долар, на кінець 2019 року – 30,5 гривні за долар.

ВВС з посиланням на документи The Paradise Papers повідомляє, що мер Одеси Геннадій Труханов був залучений до злочинної банди з Одеси і володів значними частками у чотирьох офшорних компаніях у британських податкових гаванях. В 90-х роках під час розвалу СРСР, членам угруповання вдалося переїхати до європейських країн. Вони використовували Італію, як свою базу. Тоді поліція почала їх підозрювати у контрабанді наркотиків та зброї.Зазначається, що ця банда була організована відповідно до суворих мафіозних ліній, причому кожен член мав свою роль. Серед них були: Олександр Ангерт на прізвисько Дон Одеси. За інформацією поліції, одного разу його ув’язнили за вбивство. Микола Фомічев, якого описують, як “жорстоку озброєну людину”. Геннадій Труханов – за словами Савіно, він навчав членів банди “рукопашному бою і снайперській стрільбі з високоточної зброї”.

ТОП-5 РЕЗОНАНСНИХ НОВИН ДОБИ: ПОЛІТИКА, ЕКОНОМІКА.

Клімкін про зустріч голів МЗС «Групи семи»: було відчуття, що Україна є частиною цієї спільноти (119 публікацій у ЗМІ)
Україна та МВФ обговорюють умови четвертого перегляду програми співпраці – НБУ (54 публікації у ЗМІ)
Генсек ООН: Радбез не показує сучасний світ (25 публікацій у ЗМІ)
Україні потрібні комплексні реформи для вступу до НАТО – Брукс (23 публікації у ЗМІ)
Країни «Великої сімки» створять спецгрупу, яка буде стежити за Росією (16 публікацій у ЗМІ)
МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА ТА УКРАЇНА.

Міністри закордонних справ країн “Великої сімки” та України під час неформальної зустрічі в Торонто (Канада) обговорили питання окупованих територій України та утримуваних РФ заручників, розповів глава українського зовнішньополітичного відомства Павло Клімкін за підсумками зустрічі. “Було відчуття, що Україна є частиною цієї спільноти, й ті виклики, які стоять перед нами сьогодні, є викликами нашим спільним цінностям. Говорили про все: від окупованих Криму і Донбасу до українських заручників, яких незаконно утримує РФ”, – написав П.Клімкін на своїй сторінці в соцмережі Facebook у понеділок. Він подякував міністру закордонних справ Канади Христі Фріланд, на запрошення якої відбулася зустріч глав зовнішньополітичних відомств, “за щиру розмову та дружню атмосферу”.

Міністри закордонних справ “групи семи” на переговорах в Торонто обговорили окуповані Крим і Донбас, Україну сприймають як невіддільну частину вільного світу, загального демократичного простору, повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін. “Спасибі Христі Фріланд і всім міністрам іноземних справ країн G7 за дружню бесіду. Обговорили окуповані Крим і Донбас. Україну сприймають як невіддільну частину вільного світу, спільного демократичного простору. Наші партнери по G7 атаку на Україну бачать як атаку на цей вільний, демократичний світ”, – написав він у своєму акаунті в Твіттері в неділю ввечері.

Країни “Великої сімки” виступають за збереження санкцій проти Росії через її незаконні дії щодо України. Цю позицію підтвердили глави МЗС країн G7 на зустрічі в Торонто, повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Twitter канадського міністерства. “Міністр Фріланд (глава МЗС Канади – ред.) та інші глави МЗС країн G7 підтвердили спільне прагнення порядку, заснованого на нормах міжнародного права, в тому числі з питання територіальної цілісності”, – йдеться у повідомленні.

Парламентська асамблея Ради Європи ухвалить термінову резолюцію через корупційний скандал. Про це повідомляє зі Страсбурга кореспондент “Європейської правди”. Джерела ЄП повідомили, що члени Бюро (керівного органу) асамблеї із незначною перевагою – 13 голосів за, 10 проти – затвердили пропозицію про термінові дебати щодо звіту Зовнішньої слідчої групи. Цей орган, утворений торік із авторитетних європейських колишніх суддів, розслідував звинувачення щодо підкупу окремих членів асамблеї.

Бюро ПАРЄ відмовило в проведенні термінових дебатів на запит Великої Британії, України та інших щодо інциденту з отруєнням екс-співробітника Головного розвідувального управління Генштабу ЗС РФ Сергія Скрипаля та його дочки Юлії в Солсбері, проведених Росією незаконних виборів в анексованому Криму тощо, повідомляє голова постійної делегації Верховної Ради в ПАРЄ Володимир Ар’єв (фракція “БПП”). “Бюро ПАРЄ голосами лівих і соціалістів відмовило у проведенні термінових дебатів на запит Великої Британії, України та інших на тему Солсбері, незаконних виборів у Криму і т. п. Це все на фоні корупційного скандалу в ПАРЄ з фактами хабарництва і неприхованого лобізму, оприлюдненими вчора. Вочевидь, навіть цей скандал не завадив деяким колегам відмовитися від дивно сталої проросійської позиції і повернутися до принципів, які покладені в основу Ради Європи”, – написав В. Ар’єв на своїй сторінці в соцмережі Facebook у подільник уранці.

ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ.

Засідання комісії Україна-НАТО на рівні глав МЗС цього тижня не відбудеться, проте тісна співпраця альянсу з Києвом триватиме, повідомляє прес-служба НАТО в понеділок. “Наразі ніяких комісій Україна-НАТО не планується. Але Україна є важливим партнером для НАТО, і наш діалог триває”, – йдеться в повідомленні. У повідомленні також наголошується, що альянс і надалі “тісно співпрацюватиме з Україною і надаватиме політичну та практичну підтримку”.

Блокування Угорщиною засідання комісії Україна-НАТО не було несподіванкою для української сторони, заявив глава представництва України при НАТО Вадим Пристайко агентству “Інтерфакс-Україна”. “Ще в минулому році Угорщина пообіцяла блокувати всі засідання вище рівня послів. Комісія засідає на різних рівнях – рівень моїх заступників, рівень послів, на рівні глав МЗС або Міноборони, а також на високому рівні – глав держав. Зараз засідання не буде, міністр Клімкін (міністр закордонних справ України Павло Клімкін – ІФ) не приїжджав”, – розповів він агентству в понеділок.

Україна має впроваджувати комплексні реформи та провести реструктуризацію всіх структур Збройних сил України.  Про це заявив гендиректор Міжнародного військового штабу НАТО генерал-лейтенант Ян Брукс на прес-конференції в рамках Міжнародного тижня НАТО в Україні, повідомляє “Укрінформ”. “Насамперед йдеться про реформи комплексні, які дадуть можливість зокрема забезпечити демократичний цивільний контроль за збройними силами”, – сказав Брукс. Другим елементом цієї реформи, за його словами, має стати реструктуризація всіх структур Збройних сил України у відповідності до тих структур і схем, які діють у НАТО.

Понад 60% структур Генерального штабу Збройних сил України вже переведено на стандарти НАТО, заявляє державний секретар Міністерства оборони України Олександр Дублян. “Понад 60% структур Генштабу та інших органів військового управління приведено до типової структури штабів НАТО”, – сказав він га прес-конференції у рамках “тижня НАТО” в Національному університеті ім. Черняхівського в понеділок.

РЕФОРМИ.

Кабінет Міністрів України пропонує розмежувати підслідність кіберзлочинів, вчинених у сфері використання комп’ютерів, систем та комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку, державних інформаційних ресурсів і об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, істотно підвищивши при цьому відповідальність за втручання в їх роботу. Відповідна ініціатива міститься в урядовому законопроекті № 8304, зареєстрованому днями в парламенті. У пояснювальній записці до документа наголошується, що в умовах гібридної війни Росії проти України істотно зросли кількість і сила кібератак за допомогою несанкціонованого втручання в роботу державних інформаційних ресурсів і об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, які несуть загрозу національній безпеці.

ЕКОНОМІКА.

Міжнародне рейтингове агентство S&P Global Ratings підтвердило довгострокові та короткострокові суверенні кредитні рейтинги України за зобов’язаннями в іноземній та національній валюті на рівні “B-/B”, прогноз – “стабільний”. Про це повідомляє “Інтерфакс-Україна”. “Наші рейтинги України відображають слабкість її економіки (з точки зору рівня доходів на душу населення), а також несприятливе інституційне середовище і складну політичну ситуацію, значний вплив на які надає корумпованість різних рівнів управління”, – відзначає агентство в релізі.

Міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s прогнозує курс гривні на кінець 2018 року на рівні 29,5 гривні за долар, на кінець 2019 року – 30,5 гривні за долар. Про це пише FinClub. При цьому агентство очікує, що в 2020-2021 роках гривня буде зміцнюватися до позначки 29,8 грн./дол і 28,80 грн./дол на кінець року відповідно. Також S&P очікує зростання реального валового внутрішнього продукту України в 2018 році на рівні 3,1% з уповільненням його до 2,9% в 2019-2021 роках. Номінальний ВВП в 2018 році становитиме 3383 млрд грн, в 2019 році – 3760 млрд грн, в 2020 році – 4139 млрд грн, в 2021 році – 4558 млрд грн.

П’ятий транш кредиту Міжнародного валютного фонду на суму 1,9 мільярда доларів, який Міністерство фінансів розраховує отримати в травні-червні поточного року, може стати останнім для України до 2020 року. Про це йдеться в звіті міжнародного рейтингового агентства S&P Global Ratings, передає УНІАН. “Програма розширеного фінансування МВФ завершиться в березні 2019 року, і ми не очікуємо якихось додаткових перерахувань в рамках цієї програми понад підтримки, передбаченої у четвертому звіті МВФ. Беручи до уваги графік проведення виборів, ми не прогнозуємо надання підтримки після завершення програми розширеного фінансування МВФ, у період до 2020 року”, – йдеться в повідомленні.

Промислове виробництво в Україні в березні 2018 року з урахуванням сезонного фактору скоротилося на 1,4% в порівнянні з лютим поточного року. Про це повідомила Державна служба статистики. При цьому наголошується, що у березні з корекцією на ефект календарних днів промислове виробництво зросло на 1,6% порівняно з березнем минулого року.

АНТИКОРУПЦІЯ.

Детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) завершили досудове розслідування стосовно семи підозрюваних у заволодінні 247 млн грн держпідприємства “Адміністрація морських портів України” (АМПУ). Як повідомила прес-служба НАБУ, 19-20 квітня зазначеним особам та їхнім захисникам відкрито доступ до матеріалів кримінального провадження для ознайомлення. У скоєнні злочину, що кваліфікується за ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України, зокрема, підозрюють екс-голову ДП “АМПУ” (2014-2017 рр.), екс-першого заступника голови ДП (2015-2017 рр.), екс-начальника відділу закупівель АМПУ (2015-2018 рр.), нинішнього заступника начальника Одеської філії ДП, директора та бенефіціара одного з ТОВ, бенефіціара нерезидента.

Окружний адмінсуд Києва відкрив провадження стосовно законності демонстрації на радіо і телебаченні рекламних роликів про діяльність генерального прокурора Юрія Луценка. Про це повідомляє Центр протидії корупції, який подав відповідний позов. ЦПК скаржиться на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення за те, що вона надала статус соціальної рекламі “Виконуємо закон. Встановлюємо справедливість”, де хвалять Луценка, і таким чином дозволила транслювати її безкоштовно. “Треті особи у справі— генеральний прокурор Юрій Луценко та громадська організація “Українська антикорупційна асоціація”, – йдеться в повідомленні.

Російський есмінець «Лідер» як символ деградації російських війс

11:34 21 червень Київ, Україна



Вперше про перспективний ескадрений міноносець проєкту 23560 «Лідер» заговорили в 2009 році. Відтоді цей есмінець, що «не має аналогів в світі», «вбивця авіаносців» і «гроза НАТОвських« Арлі Бьорків», продовжує своє існування лише в форматі розмов. Хоча і цей струс повітря зайвий раз доводить, наскільки промисловість Росії готова до великих і амбітних проєктів.

Приблизно рік тому в російських ЗМІ промайнула чергова хвиля «блудословія» про те, що есмінець «Лідер» стане більше, збільшивши свою водотоннажність до 19 тис. тонн. Власне, великий і грізний корабель, мабуть, це саме те, що потрібно середньостатистичному споживачеві кремлівської пропаганди.

З іншого боку, ця «типу-патріотична» новина супроводжувалася і даними про приблизну вартість спорудження такого корабля - 100 млрд рублів. Так само цікавий був і інший момент, а саме - дослідно-конструкторські роботи по «Лідеру», заплановані на 2021 рік, тоді ж планують і закласти перший корабель, будівництво якого займе, орієнтовно, 7 років.

Що ж, інформація вкрай корисна, адже вона багато в чому підтверджує припущення, що нового есмінця ВМФ РФ не бачити.

І ось чому.

По-перше, в 2016 році повідомлялося про початок будівництва першого «Лідера»; в 2018 році про можливий контракт на 8-20 кораблів даного проєкту. Потім початок будівництва було перенесено на 2020-й, а тепер уже кажуть про 2021-2022-й. Хто дає гарантію, що закладка есмінця знову не зрушиться на невизначений термін?

По-друге, протягом останніх кількох років розміри есмінця регулярно коректувалися з 13 тис. тонн до, вже, 19 тис. тонн. Тобто, у проєктно-конструкторського бюро «Північне» досі немає єдиної затвердженої концепції про те, що з себе повинен представляти сучасний есмінець дальньої морської зони.

По-третє, на сьогодні жодна російська верф не володіє можливостями будівництва бойового корабля подібного класу і водотоннажності. Більше за всіх інших для подібного будівництва підходить «Північна верф» при проведенні відповідної модернізації, процес якої і розпочато. Але, ось яка дилема, модернізація «Північної верфі», вартість 30 млрд руб, завершиться не раніше 2022 року. Тобто, початок будівництва «Лідера» навряд чи відбудеться в 2021-му році.

По-четверте, вартість есмінця в 100 млрд рублів оцінюється за сьогоднішнім курсом і за сьогоднішніми цінами, але в умовах економічної турбулентності, як зміниться його оцінка через рік-два? Та й в принципі, наскільки реально бюджету РФ розгорнути будівництво корабля, рівноцінного трирічному (а в перспективі і більше) бюджету Костромської області?

По-п'яте, попередні терміни будівництва і те, що дослідно-конструкторські роботи почнуться одночасно з будівництвом, наштовхують на сумніви щодо дотримання термінів і не тільки.Наприклад, есмінці УРО типу «Арлі Бьорк» будуються протягом року-двох, «Лідер» же буде зводитися за термінами як повноцінний авіаносець. При цьому, з урахуванням досвіду попередніх довгобудів для потреб ВМФ РФ, не виключено, що ці терміни зростуть в рази, так само як і вартість його будівництва, а ризики конструкторських недоліків будуть зведені до ймовірності - 100%.

У підсумку, ми отримуємо досить сумнівний проєкт, який навряд чи Росія зможе фінансово і технічно здійснити. З іншого боку, 100 мільярдів рублів, які в перспективі можуть перетворитися на 200 млрд і більше, в умовах фінансово дефіциту, зайвими в процесі глобального розпилу бюджету Міністерством оборони РФ не будуть.

А тому, в добру путь - в небуття.

І вже якщо «Лідер» зовсім не лідер, а пасе задніх, про яке нарощування бойового потенціалу і про яку «морську наддержаву» кричать кремлівські гібридні пропагандисти?

На папері, можливо, є Росія, можливо є флот... в житті невелика Московія і іржаві корита!

А в той час, коли російський флот асоціюється з пів столітнім чадящим авіаносцем «Кузнєцов» і неіснуючим «Лідером», НАТО повним ходом освоюють нові технології. Наприклад, новітній «невидимий» есмінець «Замволт» USS Zumwalt (DDG-1000).

А тим часом в НАТО: РФ може цю реальність використовувати для своїх фантастичних фільмів, настільки велике відставання технологій росіян від НАТО.

«Замволт» - бойовий корабель нового покоління, екіпаж якого нараховує 148 матросів і офіцерів. Вартість першого такого есмінця, прийнятого на озброєння в 2013 році, склала 4,4 мільярда USD.

Основною зброєю есмінців даної серії є 80 крилатих ракет «Томагавк» і артилерійські системи, що зумовлює основне завдання есмінців з підтримки сухопутних військ атаками берегових цілей.

У кораблі використовується перспективна система управління всіма озброєннями через TSCE-I фірми Raytheon з відмовою від концепції локальних комп'ютерних систем. Есмінець має засоби малопомітності, що зменшують його ЕПР в 50 разів.

На сьогодні побудовано 3, в строю 2 ескадрених міноносці типу «Замволт». Вартість будівництва всіх трьох есмінців оцінюється в 12,73 мільярда доларів. Повна вартість програми, що охоплює, крім витрат на будівництво кораблів, витрати на дослідження і розробку, оцінюється в приблизно 22,5 мільярда доларів.

У порівнянні з мізерним фінансуванням російських проєктів НАТО на розвиток військово-морського флоту грошей не шкодує і своє реноме підтримують на гідному рівні.

В сьогоднішніх реаліях краще приклад брати з успішних і розвинених країн, ніж з Росії, що і робить Україна своїм прагненням і бажанням вступу в НАТО.

І спільні маневри з провідними країнами НАТО тільки посилять професіоналізм і бойовий дух українських військових під заздрісні погляди російських пропагандистів.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/rossijskij_esminec_lider_kak_simvol_degradacii_rossijskih_voennyh_tehnologij

Кримські змі. мова ворожнечі.

Друковані засоби масової інформації є важливими соціальними інститутами,що впливають на життя суспільства, формують його культуру, мораль.Конституційно закріплена свобода слова дала змогу всебічно відтворювати сучасні події та явища, розширити межі критики суспільства і людини. Проте свобода слова в засобах масової інформації не означає вседозволеності, безвідповідальності журналістів, політиків, громадських діячів. Вони зобов’язані спиратися на цінності громадянського суспільства, популяризувати їх, дотримуватися загальнолюдських цінностей; без агресії, виважено сприймати думки, поведінку,форми самовираження та образ життя людей інших національностей, тобто обов’язково дотримуватись принципів міжетнічної толерантності.Проблема міжнаціональних відносин є актуальною для Автономної Республіки Крим, оскільки вона є поліетнічним регіоном, до складу якого входять різні національні меншини зі своєю етнічною, культурною та мовною самобутністю.
Законодавством України встановлюється заборона на пропаганду або агітацію, яка веде до соціальної, расової, національної або релігійної ненависті і ворожнечі; пропаганду соціальної, расової, національної, релігійної або мовної переваги. Конституція України підкреслює: «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Із внутрішньодержавних актів, що містять правові механізми протидії «мові ворожнечі» в ЗМІ, слід назвати, в першу чергу ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Ст.3 цього Закону говорить, що «Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі», а в ст.4 зазначено,що «стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається».
З жовтня 2010 р. по березень 2011 р. громадською організацією «Євпаторійський центр регіонального розвитку» в рамках проекту «Кримські ЗМІ. «Мова ворожнечі» було досліджено рівень використання нетолерантних висловлювань у кримських друкованих ЗМІ.
                                 
                                                                   ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Загальнокримські ЗМІ:
Крымское эхо
Крымские известия
Крымское время
Крымский обозреватель
Комсомольская правда в Украине – Крым
Крымская неделя
Литературный Крым
Народная трибуна
Первая Крымская
Міські та районні ЗМІ:
Алуштинский вестник
Боспор
Вечерний город
Евпаторийская здравница
Крымская газета
Керченские ведомости
Обозрение Крымских дел
Провинция
Свободная территория
Северная Таврида
Слава Севастополя
Южная столица
Южная газета
ЗМІ етнічного спрямування:
Голос Крыма
Крымская правда (общественно-политическая независимая русская газета
Украины)
QIRIM (Къырым)
Полуостров
Русичи
Шолэм (издание Ассоциации еврейских организаций и общин Крыма)
ЗМІ політичних партій:
Коммунист Крыма

РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ВИКОРИСТАННЯ «МОВИ ВОРОЖНЕЧІ» У ДРУКОВАНИХ ЗМІ АР КРИМУ ЖОВТНІ 2010 Р. – БЕРЕЗНІ 2011 Р.

За період дослідження було зафіксовано 201 випадок нетолерантних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами. Суб’єктом «мови ворожнечі» не обов’язково є автор матеріалу/журналіст, ним може бути будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором. (Таблиця 1)
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям (інформаційні повідомлення, передрук, анекдоти) – 38,3% від загальної кількостіта журналістам – 36%. (Діаграма 1)



Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%.

1-Створення негативного образу (наділення поганими рисами, якостями,ознаками неповноцінності) окремої національності або її представників (зв’язано не з конкретними звинуваченнями, а скоріше передано тоном тексту або фрагмента тексту). («Русский человек славится своим умением находить выход из самых трудных ситуаций, но еще более он славится своим умением находить туда вход» («Комсомольская правда в Украине», №234 (3637/25032) 18.10.10.;«Русский трезвый – значит богатырь» («Русичи» №2 (177) – 47 випадків.
2-Згадка національності або її представників в принизливому або образливому контексті. («У таджикского Карлсона на спине вместо пропеллера миксер для бетона» («Вечерний город» №79 (426) 19.10.10.); «Интересно, где были древние украинцы в то время, когда Киев был «матерью городов русских? Украинский народ, хотя он и моложе русского, самостоятелен и обаятелен. И у него нет поводов для «ущемленности». Скажем, русский народ моложе армянского, но ведь мы из-за этого не комплексуем. А американский люд отчетливо моложе украинского, но что-то не замечал, чтобы американцы по этому поводу заморачивались.» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10) – 59 випадків.
3-Звинувачення тієї чи іншої національності або її представників у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі. «При этом Пилунский (Председатель Крымской организации Народного Руха Украины), как ярый представитель украинского национализма, держал речь во время акции на украинском языке» («Крымская газета», №192 (18753) 20.10.10); «Речь идет лишь о том, чтобы на Украине на смену пещерному галицийскому национализму пришла реальная демократия» («Крымское эхо», №33 (48) 8-14.10.10) – 64 випадки.
4-Звинувачення у вигляді загальних гасел окремої національності або її представників у дискримінації (обмеженні, виключенні або зменшенні рівності здійснення прав, можливостей для окремої нації або її представників) іншої/ інших.(«Но действующее законодательство, во-первых, вообще не признает существование крымскотатарского народа, в нем вообще нет такого субъекта конституирования как народ (нация). Оно в скрытом виде признает только великие народы через механизм голосующего большинства, через институт «подавляющего преобладания», реализующий привилегии великим народам под маской «гражданского общества» («Къырым» №83 (1451) 3.11.10); «Может быть у русской симферопольской молодежи все кайфово? …она счастлива, что смотрит в кинотеатрах фильмы на чужом языке, она в восторге, что ее учат ненавидеть историю своего отечества…» («Крымское время» №99 (2904) 6.11.10); «…имеющая место дискриминация русскокультурных граждан Украины делает государство слабым и неустойчивым» («Крымская правда» №212 (25035) 18.11.10); «Русское население Крыма давно ощущает себя в качестве меньшинства, интересы которого всегда приносятся в жертву. В любых процессах, которые происходят, русские почему-то всегда должны уступать в пользу кого-то, кто более организован или ведет себя более агрессивно» («Русичи» №23 (174) 13.12.10) – 10 випадків.
5-Твердження про неповноцінність (недолік культурності, інтелектуальнихздібностей, нездатності до творчої праці) тієї чи іншої національності або її представників. («Я никогда ни у кого не спрашиваю: «Извините, а где здесь туалет?» Я русский! Я сам решаю, где туалет!» («Комсомольская правда в Украине», №221 (3624/25019) 2.10.10); «Древнюю историю украинцев придумал профессор, который жил на Западной Украине, входившей в состав Австро-Венгрии» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10); «На Украине не знать великой русской культуры – это не просто плохо, это безумная хуторянщина» («Крымский обозреватель», №46 (379), 23.11.10); «У большинства арабов и турок… нет никакой продуктивной функции, кроме торговли фруктами и овощами» («Комсомольская правда в Украине», №267 (3670/25065) 25.11.10) – 9 випадків.
6-Звинувачення в негативному впливі тієї або іншої національності/ етнічної групи або її представників на суспільство, державу. («Будучи при власти, представители Западной Украины пытались подогнать под свою культуру, язык и политические взгляды всю остальную часть Украины». («Крымское эхо» №32(47) 1-7.10.10.); «К сожалению, многие изыскания националистических псевдоученых успели проникнуть в учебники истории, по которым сегодня учат наших детей.Вот что действительно опасно» («Крымская правда» №197 (25020) 28.10.10); «… украинизация и нарушение норм языковой политики ведет к оттоку мозгов из страны» («Вечерний город» №09 (451) 1.02.11.) – 8 випадків.

                                                        ОБ'ЄКТИ МОВИ ВОРОЖНЕЧІ:
22 об’єкти «мови ворожнечі» подаються у тому вигляді, в якому вони були
зафіксовані за період дослідження.


Українці в першу чергу згадуються у зв’язку із звинуваченням у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі: «Почему глава государства вынужден общаться со своими русскоязычными избирателями и земляками на неродном для него и для них языке? На чьи плечи ложится основная тяжесть начатых реформ – промышленного Востока или националистического Запада?» («Крымская правда», №51(25114) 22.03.11); «Украинские националисты опять разыгрывают крымскую карту» («Крымское время», №33 (2960)
26.03.11); «Русское культурное наследие в руках украинских националистов» («Крымское время» №105 (2910) 20.11.10), а також часто тоном або фрагментом тексту створюється їхній негативний образ: «Массовку создавала украинская диаспора, ее представители постоянно толпились у павильона: может, они соскучились по украинской мове, а может, по салу с горилкой – страждущих угощали бутербродами и наливали по 50 граммов» («Крымское время», №85 (2890) 5.20.10.). Росіяни найчастіше є персонажами анекдотів, в яких представлені в принизливому, образливому контексті: «Чемпионат мира по горным лыжам. Чемпион мчится с горы на бешеной скорости. Тут его обгоняет русский со своими детьми. Тот в шоке. У подножия горы спрашивает: - Вам не было страшно? – Мне нет, а детям немного. Они ведь у меня не пьют!» («Комсомольская правда в Украина», №233(3636/25031) 2010 г. Кримським татарам найчастіше висувається звинувачення в вимаганні надання привілеїв за національною ознакою: («… высказывала возмущение поведением радикальных крымскотатарских шовинистов, постоянно шантажирующих власть, провоцирующих своих соплеменников на противоправные действия и выдающих индульгенции на преступления» («Крымская правда» №186 (25009) 13.10.10); «Для крымских татар динамика обеспечения землей положительна, для всех остальных – отрицательна» («Крымская правда» №15 (25078) 27.01.11).

 ВИПАДКИ НЕТОЛЕРАНТНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У ДЖЕРЕЛАХ ІНФОРМАЦІЇ ТА СТАВЛЕННЯ ДО НИХ АВТОРІВ МАТЕРІАЛІВ:

Для дослідження було визначено 29 джерел інформації – друкованих ЗМІ:
загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Випадки «мови ворожнечі» не були зафіксовані у двох загальнокримських газетах («Литературный Крым», «Народная трибуна»), у восьми міських та районних газетах («Алуштинский вестник», «Боспор», «Евпаторийская здравница», «Керченские ведомости», «Провинция», «Свободная территория», «Северная Таврида», «Южная газета») та у двох газетах етнічного спрямування («Полуостров», «Шолэм»).

 ПІДСУМКИ
Протягом шести місяців дослідження було вивчено матеріали 29-ти кримських друкованих ЗМІ: загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Найбільша кількість нетолерантних висловлювань протягом усього періоду дослідження зафіксована у газетах «Крымское время», «Комсомольская правда в Украине – Крым» та «Крымская правда» і складає 60% від загальної кількості нетолерантних висловлювань суб’єктів (121 з 201 випадку). Імовірно, лідерство цих джерел пов’язано з періодичністю виходу (п’ять разів на тиждень). Показовим є те, що на 13 визначених міських та районних джерел інформації припадає всього 12,5% (25 з 201 випадку). У 17 джерелах було зафіксовано 201 випадок застосування не толерантних, некоректних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами «мови ворожнечі», якими не обов’язково є автори матеріалу/журналісти, а будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором матеріалу.
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям, як суб’єктам «мови ворожнечі», – 38,3% від загальної кількості та журналістам –36%.
Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%. Максимальна кількість політиків, журналістів та редакцій, як суб’єктів «мови ворожнечі», зафіксована у жовтні 2010 р., що ймовірно пов’язано з виборами
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Також активізація політиків спостерігається у січні 2011 р., що ймовірно пов’язано із зверненням прем’єр міністра РМ АРК Василя Джарти до лідеру меджлісу Мустафи Джемільова про добровільне звільнення земельних самозахватів.
Загальна кількість суб’єктів значно зменшується у грудні 2010 р., що ймовірно пов’язано з підготовкою до зимових свят.
Згідно предмету дослідження - «мові ворожнечі», як інструменту розпалювання міжнаціональної ненависті та нетолерантного, некоректного ставлення до представників інших етнічних груп, було визначено двадцять її
видів. Загальна кількість застосованих видів (248) перевищує кількість нетолерантних висловлювань (201), оскільки одне висловлювання може містити декілька видів «мови ворожнечі».
 Метою проекту «Кримські ЗМІ. Мова ворожнечі», що здійснюється громадською організацією
«Євпаторійський центр регіонального розвитку» за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” є
проведення дослідження та оприлюднення фактів розпалювання міжнаціональної ворожнечі та
нетолерантного ставлення до представників інших етнічних груп в кримських засобах масової інформації
для подолання впливу стереотипів та упереджень у сфері міжетнічних взаємин, досягнення міжетнічного
порозуміння, соціальної та культурної інтеграції національних меншин та етнічних спільнот в українське
суспільство на ґрунті взаємоповаги до різноманіття культурних ідентичностей.
Мета програми Посилення впливу громадянського суспільства Міжнародного фонду “Відродження” -
сприяння розвитку системи захисту прав громадян як споживачів державних та комунальних послуг,
посилення спроможності громадських організацій щодо вироблення політики та впливу на прийняття
політичних рішень із суспільно важливих питань.

Їх нрави: Помпео не під запис і під запис


Фото CNN

Державний секретар США Майк Помпео звинуватив у брехні ведучу радіостанції NPR Мері Луїз Келлі, яка раніше розповіла про виниклий між ними конфлікті з питань про Україну в ході інтерв’ю.

Про це повідомляє газета USA Today.

“Репортер Мері Луїза Келлі збрехала мені двічі. У перший раз, в минулому місяці, коли йшла підготовка до інтерв’ю, і вдруге – вчора, коли ми домовилися, що розмова після інтерв’ю буде вестися не під запис”, – йдеться в поширеному Держдепом заяві Помпео.

Раніше Помпео потрапив у скандал після інтерв’ю про Україну. Зокрема, журналістка американського видання NPR Мері Келлі заявила, що держсекретар Помпео накричав на неї після того, як вона поставила йому незручні запитання під час інтерв’ю про Україну.

Так, під час інтерв’ю в п’ятницю журналістка запитала Помпео про роботу Державного департаменту США і позицію держсекретаря щодо спроб президента Дональда Трампа звільнити колишнього посла в Україні Марі Йованович.

Помпео стверджував, що діяв в ситуації з Йованович “правильно” і захищав її і інших співробітників Держдепартаменту. Однак, за словами журналістки, держсекретар припинив інтерв’ю після питання, як саме він захищав Йованович.

Раніше Вашингтон офіційно підтвердив візит Помпео до України.

ЗМІ в історії людства


 

Як виявили дослідники, засоби масової інформації існували в світі з давніх давен. Наприклад, прізвище «Сміт» вірніше має писатися як «ЗМІт», тобто прізвище з цим ключовим сполученням літер веде своє походження від представників ЗМІ, які хоч чимось, але прославилися на ниві журналістики. ГолдЗМІт, БлекЗМІт, просто ЗМІт – це нащадки славетних журналюг, що спотворювали світ за багато років або століть раніше за нас. Кажуть, що іноді деякі первісні ЗМІ були незалежними. Так це чи ні – ми зараз можемо лише здогадуватися.

Звичайно, що самою незалежною від влади та олігархів були ті ЗМІти, що видавали свої творіння на заборах, стінах та інших загальнодоступних та письмо придатних поверхнях публічного розгляду. Але навряд чи вони могли заробляти цим своїм писанням на життя, бо їхні опуси часто-густо не перевищували об’ємом трьох літер, які навіть тоді знали й неписьменні читачи первісних ЗМІ. Першими постраждалими журналістами були саме ті, хто писав на заборах та стінах – власники означених поверхнів відловлювали майстрів ху.дожньо- заборного слова та жорстоко били. Своїм обмеженим світосприйняттям власники не розуміли, що таким чином здійснюють кривавого тиску на свободу слова. Але, незважаючи ні на що, заборно-стінова журналістика дожила й до сьогодення завдяки велетенським зусиллям аматорів прози та поезії, що вони розміщують на різноспрямованих рівних поверхнях в самих неочікуваних для цього місцях. Прошу зауважити, що живопис теж має походження від заборно-стінової літератури та й досі може з нею поєднуватися в одних майстрів.

Велич заборно-стінової літератури полягає в її лаконічності. Достатньо трьох-п’яти літер, і все, що хотів сказати автор, відкривається у своїй багатогранності, що свідчить про неабиякий талант до ху.дожнього слова у письменника (на жаль, вони частіше за все є анонімами). Але я зараз навіть не про це. Після перегляду трилогії «Матриця», стає зрозумілим, що сюжет фільму полягає в протистоянні маргінальних помиїв суспільства проти стабільної структури традиційно-роботизованого суспільства, основою якого є саме ЗМІ. Не дарма ж головного героя трилогії звуть «Агент ЗМІт», якому протистоїть якийсь там «Нео». Але ось в чому, власне, і таємниця сюжету, прихована від стороннього глядача з єзуїтсько-масонською хитрістю: Neo = New, Neo = One. Тож цілком логічно постає словосполучення New One чи то One New.

Що з цього виходить, стає зрозумілим з сюжету. Тобто, Агент ЗМІт не дає працювати Вані Нью (чи то Нью Вані). Бо Агент ЗМІт є рупором провладної корумпованої олігархії, а Нью Ваня є унтерЗМІтом не менш корумпованої, але далекої від влади тієї ж олігархії.

Все, що далі трапилося – є лише рекламою Нью Вані та вихвалянням могутності Агента ЗМІта (власне, тих сил, що за ними стоять). Кінцем трилогії є порозуміння Агента ЗМІта з Нью Ванею шляхом фактичного злиття обох тих початкових версій суспільства в одне.

Власне, залишилося одне питання – коли корумповані провладні олігархи приймуть до себе не менш корумпованих, але олігархів не при владі, то вони всі стануть провладними. ЩО ТОДІ БУДЕ З СУСПІЛЬСТВОМ?

На цій приємній ноті я закінчую свій репортаж з домашнього кінотеатру, бо писати стільки літер на заборі мені впадло, тож катуйтеся через інтенет.

 

В. Тамбовський, душелюб та людовєд, дохтурь ненормативних наук, проффесор кафедри ізячної словісності Солсберійського державного університету. 

Порошенко захища корукцію у Армії України

Порошенко доручив Яремі порушити карну справу проти журналіста, який розкопав незаконний продаж зброї

18 жовтня 2014

99852Президент України Петро Порошенко доручив Генпрокуратурі притягнути до відповідальності автора «Дзеркала тижня» Дмитра Мендєлєєва за статтю про комерційний продаж зброї державними структурами після нападу Росії на Україну. Про це йдеться у матеріалі «Дзеркала тижня».

«За результатами проведеної перевірки, в разі підтвердження наявності складу злочину за ознакою підриву обороноздатності держави, притягнути до відповідальності автора статті про продаж зброї та військового майна, яка була викладена на сайті інтернет-видання «Дзеркало тижня». Термін – два тижні», – йдеться у дорученні Порошенка генпрокурору Віталію Яремі.

Окрім цього державний концерн «Укроборонпром» і Міноборони подали до суду на тижневик «Дзеркало тижня. Україна», автора статті Дмитра Менделєєва та  активіста-волонтера батальйону «Азов» Світлану Зварич.

Як зазначає Менделєєв, матеріали позовної заяви «Укроборонпрому» самі в собі несуть доказ незаконної діяльності Концерну та його підприємств: завдяки тимчасово виконуючому обов’язки генерального директора Концерну С.Пинькасу редакції ZN.UA вдалося отримати практично повні дані щодо згаданих у «Тіні війни» договорах реалізації на внутрішньому ринку зброї і бойової техніки.

У зв’язку з цим, можна відзначити три пункти, пише Менделєєв.

По-перше, масштабний продаж зброї всередині країни вже сам по собі є злочином. Цю продукцію мають право купувати тільки військові формування, створені відповідно до законодавства, але ніяк не комерційні структури, ні державні, ні приватні. Виключно за межами України може бути реалізоване майно військового та подвійного призначення, що вивільняється Генштабом Міноборони як зайве.

По-друге, все військове майно, зазначене в попередній статті «Тінь війни», було продано уповноваженими підприємствами на внутрішньому ринку. Про це свідчить звіт Міноборони про відчужене військове майно через уповноважені урядом підприємства, підписаний директором департаменту фінансів МО. Важко повірити, що з цим звітом керівники «Укроборонпрому» не знайомі, зазначає Менделєєв.

По-третє, позивачі стверджують, що зброя продавалася до офіційного оголошення АТО, а не після. Виникає питання: а кому ж тоді зброя продавалася на внутрішньому ринку? «І, тим не менш, державні та уповноважені урядом структури не зупинили продажу зброї, якого так не вистачає фронту, ні до, ні під час АТО. Про що свідчать дати реалізації контрактів у графах вищезазначеного переліку», – пише Менделєєв.

Як розповідає Зварич, державний концерн «Укроборонпром» обурився «успішним «бойовим» шопінгом», коли в липні цього року за безготівкову гривню Благодійної організації «Благодійний фонд освітніх інновацій» для добровольців батальйону «Азов» було закуплено 200 автоматів (АКМ 7,62) і 20 кулеметів КМ на заводі «Маяк», який входить в державний оборонний концерн «Укроборонпром».

«Договір був укладений 28 липня 2014 р. А тепер увага: «Укроборонпром» в позові стверджує, що зброю було закуплено до початку АТО! Тобто 28 липня 2014 року, на день укладення договору, ніякого АТО не було!» – розповіла Зварич.


тут

Потреба самозахисту .

Ростислав Павленко .

Українське суспільство готове протистояти недружнім впливам. Влада лише має спромогтися на адекватну інформаційну політику.
  

У другій половині ХХ століття стався якісний зсув у обсягах і формі подачі інформації, яка доноситься до людини: урізноманітнилися способи її постачання, ускладнилася система прийняття рішень, полегшився доступ до альтернативних джерел. Відтак відкрилися можливості для більш зваженого вибору, врахування порівняльного, історичного досвіду, різних поглядів. Але зросли й обсяги інформаційного шуму – надлишкової для людини інформації, а то й такої, що може завдати шкоди. Адже в «шумі» можна відчути і нотки, які озвучуються навмисне, щоб спрямувати суспільство-мішень у потрібному напрямку.

Тож нині на порядку денному питання інформаційної безпеки. Сьогодні воно надзвичайно містке. Це і контроль над непоширенням інформації, яка вважається таємною, і вчасне, повне та якісне інформування громадян про події в країні та світі, вільний доступ до різних джерел. Водночас сприяння цілісності суспільства, підтримання його морального здоров’я, захист від несприятливих інформаційних впливів – як через зміст інформації, так і через її форму (мову, спосіб подання, стиль викладу, апеляцію до значущих фактів, подій тощо).

Увесь комплекс впливів утворює те, що можна назвати спільним змістовим простором суспільства – системою вірувань, світоглядних настанов, мовних конструкцій, стереотипів, способів пов’язання форми (знаку) і змісту та інших інтерсуб’єктивних категорій, що визначають особливості мислення та комунікації в певному суспільстві.

Відтак державі потрібно віднайти динамічний баланс між свободою слова і необхідністю захисту спільного змістового простору. Підтримка такого балансу здійснюється засобами інформаційної політики. Адже якщо сфери мовної та культурної самобутності залишити без захисту, то там хазяйнуватимуть інші держави і наслідки можуть бути фатальними.

Суспільство «соціальних мереж»

Ефективна інформаційна політика має враховувати особливості суспільства, на яке спрямована. Останні можна встановити на підставі даних соціологічних опитувань.

Одна з тенденцій, що впадає в око, – більшість дорослого населення отримала «традиційне» виховання в межах невеликих громад. Дитинство 42,8% опитаних минуло переважно в селі, 24,1% – у невеликому місті, у 21,5% – у місті з населенням понад 250 тис. осіб. Для невеликих громад характерна чутливість до питань «свій – чужий», вони більше схильні спиратися в житті на «своїх», на мережі неформальних зв’язків і надавати підтримку учасникам мереж. І справді, орієнтуватись у житті, розуміти хід подій, приймати правильні рішення 77% українців допомагає особистий досвід, 55% – думки та досвід друзів і родичів, 25,4% – преса, радіо та телебачення.

57% переконані, що найефективніше права й інтереси можуть захищати родичі та друзі. На правоохоронні та судові органи покладаються 11% наших співвітчизників, на місцеву владу – 7,1%, центральну – 2,8%.

Такі особливості світосприйняття свідчать ось про що. По-перше, оскільки судження «референтної групи» («своїх», кола довіреного спілкування) для людини важливіші, ніж «офіційна» інформація, остання може не досягати мети, якщо не відповідає очікуванням, настроям та віруванням «лідерів думок» у згаданих групах. Тож інформація, подана без розуміння цих особливостей, сприйнята не буде. Але, по-друге, якщо вдасться переконати «лідерів думок», нові ідеї дуже швидко охоплять широкі маси, знову-таки поширюючись неформальними мережами.

Інша особливість українського суспільства – відчуття тривоги через невідповідність дійсності очікуванням. Традиційно понад 50% опитаних вважають, що події в країні розвиваються в неправильному напрямку, 61,1% характеризують політичну ситуацію як напружену і лише 19,3% – як спокійну. При цьому напруження найчастіше пов’язане з проекцією власних проблем на загальну ситуацію: своїм становищем у суспільстві переважно незадоволені майже 47% українців, швидше задоволені близько 22%, не визначилися 31,4%. Незадоволені й не впевнені, що задоволені, формують очікування стресу: із твердженням «Зараз усе так хитко, що може статися все, що завгодно» згодні 77,1% наших співвітчизників, не згодні лише 13,5%.

Таке ставлення до реальності підвищує цікавість до продукції, яку штампує насамперед російська індустрія видовищ і розваг: передчуття лихого найлегше топиться у примітивних шоу та фільмах, присвячених криміналу, насильству, побутовим чварам або, навпаки, простим та одновимірним «любовним» стосункам. Що примітивніше, то легше затягнути аудиторію, яка не чекає нічого хорошого від життя.

А перенасичення ринку продукцією, що потурає приземленим очікуванням, посилює ефект дебілізації: пропозиція створює попит, що притягує пропозицію, і так до нескінченності. 

Такі особливості дають підстави і для політичного маніпулювання. Відчуття неправильності ситуації в країні є одним із чинників надмірної політизованості. Політика «певною мірою» цікавить понад 67% українців, «дуже цікавить» майже 14%, зовсім не цікавить 18,7%. Інтерес до неї міг би втілитись у громадянську активність, контроль над діями влади, боротьбу з корупцією (бодай на низовому рівні) тощо. Однак це потребує відповідного інформування: більшість зазначає, що бракує інформації про свої права і способи їх захисту. В такому разі зацікавлення політикою перемикається на пошук винних, чим і користуються маніпулятори, які через ЗМІ намагаються нацькувати громадську думку на вигідний об’єкт: опозицію, інші етнічні чи соціальні групи тощо.

Насамкінець зазначимо, що відчуття неправильності реальності й значна увага до політики не обов’язково мають вести до негативних висновків. Попри все, почуття, яке у 58,8% українців пов’язується з власним майбутнім, а в 56,4% – з майбутнім України, – це надія.

Потреба в інформаційній політиці

Щоб відповідати сподіванням суспільства, держава має створити й забезпечити такі правила гри в інформаційній галузі, які захистили б її від недружніх впливів і дали б змогу розвиватися національному інформаційному та культурному продукту.

Вирішення більшості проблем інформаційної безпеки України лежить у річищі ширших реформ, про необхідність яких давно ведеться мова на різних рівнях і в різних аудиторіях. Зокрема, очікують свого вирішення питання убезпечення ЗМІ, друкарень, інтернет-провайдерів від невмотивованих перевірок і зниження собівартості видавництва української продукції через державну підтримку.

Можливе запровадження системи підтримки «національного культурного продукту» (за прикладом Канади). Вона має надаватися на засадах відкритого конкурсу: оголошення теми, створення незалежного журі, яке розглядало б заявки від колективів і редакцій. За процедурами тендера, а також витрачанням коштів його переможцями має здійснюватися як державний, так і громадський контроль. Для заощадження бюджетних коштів варто передбачити механізм заохочення бізнесу до підтримки культурних проектів.

При цьому треба передбачити окремі механізми підтримки для українськомовних  проектів, що популяризують єдність і самобутність України, її перемоги. Держава може і має вжити активних заходів на підтримку і поширення тієї інформації, повідомлень, образів, які відповідають її національним інтересам. Згідно з термінологією Закону «Про основи національної безпеки України» це «життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток».

У статті використано дані опитування з видання «Українське суспільство 1992–2010. Соціологічний моніторинг», підготовленого Інститутом соціології НАНУ