[Приєднана картинка]                                                       * * * * * Олівець у руці, і це лише тільки початок... Аудиторна напівтиша лише сприяє творчій і в той самий час кропіткій, навіть точній діяльності. Мольберт не в силах вже терпіти, він чекає моєї праці.А чи легко малювати жінку? Мабуть легше, чим її зрозуміти, тим більш чоловікові. Хоча щось споріднене у цих речах є, бесперечно..., наприклад тут теж треба її ретельно вивчати, при цьому знаючи основні...

Читати далі...

Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон. Тепер пора прощатися нам. Будень. На білих вікнах змерзли вітражі. І як ми будем, як тепер ми будем?! Такі вже рідні, і такі чужі. Ця казка днів – вона була недовгою. Цей світлий сон – пішов без вороття. Це тихе сяйво над моєю долею! – Воно лишилось на усе життя. Ліна Костенко

Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити. Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви». Чи ж неповторне можна повторити? В моїх очах свій сум перепливи. Але про це не треба говорити. Хай буде так, як я собі велю. Свій будень серця будемо творити. Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Але про це не треба говорити. Ліна Костенко

Я не печалитимусь тим, що ти далеко, Не перейматимусь тривалістю розлуки; Не захлинатимусь плачем та від розпуки Не простягатиму в благанні ніжні руки Так, ніби крила розправля лелека. Мене не цілуватимеш щоранку, Твоє з Моїм не стануть Нашим спільним. Не називатимеш мене ані Коханка, Ані Дружина - бодай, подумки, невільно… Не заспіваю немовляті колисанку, Малеча не ходитиме до школи, Домівку сміх не звеселить дитячий; «Батьки ...

Читати далі...

Обійми ніжні… Стан гнучкий - Твій нотний стан напружений, бринить… На ньому ноти я виписую ретельно, Акорди, паузи, форшлаги і морденти… Скрипковий ключ – як заголовок; Вигнувся, КЛЮЧ ДО МЕЛОДІЇ, Очікує…Ще мить – звучить! Мій неповторний твір, Мій інструмент тендітний… 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Забудь мої слова і з пам’яті зітри - Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі! Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри, Де він палав, і сиплють снігом в очі. Байдужість, третій зайвий, поміж нами Мур нездоланний кам’яний звела. Вогонь дотлів. Холодними вітрами Зима дихнула, попіл снігом замела. 01.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Розпоідь із запізненням… ну я написала її вчасно, та інтернету не було, щоб її відіслати… отож…почнем… У нас в універ приїхав якийсь дивний театр, який складався з двох акторів і їх керівника… І приїхали вони якраз з презентацією вистави на соціальну тему до дня боротьби зі СНІДом… (Блін, чого цей день називається саме так… як на мене, то боротися з цією болячкою треба кожен день, кожні годину з року в рік, а не один день… це якась лажа… Був би день пам’яті померлих від СНІДу. Так би, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Забарився Амур… Жартівливий вірш :) Чи заблукав десь наш Амур? Чи в піднебессі теренкур, Малий, долає досі? Згубив, можливо, стріли й лук Та не знайшов?.. З дрижанням рук Втирає піт на носі… Забув адреси, імена? Чи спить, у Бога, в полинах - Вина й медів напився? Поцілив, певно, і не ТИХ?! В кущі сховався та ...

Читати далі...

Мовчання красномовним бути вміє – Він та Вона в Коханні, і не сміє Ані словечко сполохнути мрію. Лише торкання, погляд очі в очі, Тремтлива, найсолодша тиша і пророча. Таким промовистим бува мовчання – Вона та Він в передчутті прощання, Слова безсилі, бо нема Кохання. Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі, Тремтлива тиша наполохана, пророча. 16.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)