хочу сюда!
 

Ксения

37 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «мова»

Усім бажаючим плюнути в пику Колісніченку.....

     Російською і українською володію вільно, до цього часу відповідав усім, хто звертався до мене, тією мовою, котрою людина зверталась. Але з сьогоднішнього дня відповідаю, та коментую виключно УКРАЇНСЬКОЮ!
 Якщо в кого виникне бажання плюнути в пику ціей потворі, ласкаво запрошую   
http://plun.org.ua/?pid=90 

Дерусифікація України




Цей малюнок був створений в 1923 році невідомим автором

Ми часто чуємо в ЗМІ вираз "руськомовні". А чому, частина українців стала цими "руськомовними",
я майже ніде не чув. Не кривитиму душею, і я був таким. Але поступово, зараз вже не згадаю, під якими
враженнями, я дійшов до висновку, шо це не моя мова, і мені потрібно повернутися до мови мого роду, до
РІДНОЇ МОВИ
Можливо і ця хронологія додала мені впевненості в моєму рішенні. Звісно, все неможливо викласти в цьому, доволі обмеженому форматі. Багато чого не війшло в статтю. Але, коли будете читати, пам'ятайте, шо за кожними
цими указами, заборонами, рішеннями стоять тисячі, десяткі, сотні тисяч замордованих та вбитих українців.
Досить велика вірогідність, шо серед них були і Ваши предки. І їх вбивали тількі за те, шо вони були
УКРАЇНЦЯМИ

Власне, все почалося після Переяславської Ради.І почалося з церкви, яка тоді відігравала дуже значну роль в освіті.

1686р.- Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської метрополії до Московського патріархату і встановлення Московськім патріархом контроля в Україні над церквою. освітою і культурою.

1689р.- Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжкі без дозволу Московського патріарха.

1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.

1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).

1708р.,  листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців -  6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено). 


1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.

1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр
. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.

1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В''''яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.

1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.

1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг

1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.

1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов''язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.

1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.

1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».

1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув''''язненням та засланням у віддалені губернії  Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.

1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа»

1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».

1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.

1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.

1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.

1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою

1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).

1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».

1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української

1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови

1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.

1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.

1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою

1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.

1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.

1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.

1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.

1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.

1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців

1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

1938 рік.
Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».

1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв''''язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).

1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).

1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання.

1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з''''їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.

1970 рік
. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.

1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).

1979р., 29 травня
- Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР

1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.

1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР

1990р., квітень
Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.


Ще раз хочу наголосити, не ставьтеся поблажливо та спокійно, до цієї, на перший погляд, сухої статистикі.
Майже за кожним пунктом стоять загублені души українців.
І якшо в період монархії в Російськії імперії, рахунок йшов на десяткі та сотні тисяч, то під час
комуністичного керування, він вже пішов на мільйони.
І якшо абстрагуватися від цих жахливих заходів, і ще більш жахливах наслідків, то, в принципі, керівництво імперії
всіх часів можна зрозуміти. Імперія була створена на 90% за рахунок України. Сама назва - "Росія", співзвучна з "Русь", спадкоємницією якої була Україна.
Назва нації - "рускіе", також була запозичена в нас.
Мова, в Московському царстві, і у москалів, була своя, угорсько-фінскій діалект. Але в з'язку з тим, шо на
будівництві Петербурга було задіяно багато полонених козаків, і наша, тоді, руська мова, була
дуже розповсюджена і всі ії знали та розуміли, Петро I видав указ, за яким вона ставала
мовою Московії, та москалів.
Церква також насильницьким чином була переведена в Москву. І пізніше, давши хабаря турецькому султану, який
примусив Вселенського Патріарха, після 140 років невизнання Московського патріархата, такі визнати його,
 Московскій патріархат, так досі і не отримав від Вселенского Патріарха томас.
І ще багато чого, шо було "запозичено" у України, змущувало керівництво імперії, буквально на корню, знищувати любі
прояви національної самоідентичності українців.
В противному випадку, імперія зазнавала повного краху, і знов перетворювалася в Московію, теріторія якої
не перевищує розміри Бельгії, і з купою дуже неприємних запитань, стосовно всіх ії дій на
протязі 300 років.

Випереджаючи Ваше запитання, шо зараз Україна є незалежною державою, а з Російською імперією
нічого не сталося, скажу те, шо Ви і самі бачите. Мабуть, ні для кого не секрет, шо супротив
незалежності моєї держави, йде божевільний. Відбуваєтся експансія інформаційна, психологічна, економічна,
військова. Використовуются такі брудні засоби, як підкуп, шантаж.
Дуже допомогають Москві  ті кадри, які залишилися в керівництві Україною після розвалу СРСР,
оскількі не було проведено люстрації.
Так шо, де-юре, Україна незалежна, а де-факто, вона все ще перебуває під впливом, і майже в складі
Російської імперії.

І тому, знищення та всіляке приниження української мови, є одним із заходів, в ланцюжку дій
Російської імперії по утриманню України під своїм політичним впливом.

Я маю надію, шо прочитавши цю невеличку підбірку, Ви будете більше знати про той шлях виживання,
який пройшла наша мова, і Ви зробите невеличкій крок до того, шоб позбутися цього принизливого
та жалюгідного визначення Вас, як "руськомовні", або "хохол".

І останне. Коли ми, нарешті, оберемо свою владу, для якої слово "Україна", не буде порожнім звуком,
то яке буде Ваше відношення до дерусіфікації?
Проголосуйте, будь ласка.







                                                                                                                                        



69%, 93 голоса

22%, 30 голосов

8%, 11 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

мовне питання

ПРЕКРАТИТЕ, ВАШУ МАТЬ,
ВЫ ЯЗЫК МНЕ УЩЕМЛЯТЬ!
Я УМОМ ТО НЕВЕЛИК,
ЧТОБ УЧИТЬ ДРУГОЙ ЯЗЫК!
И ПРИВЫК Я, СЛЫШЬ, СТОЛИЦА,
ЛИШЬ ПО РУССКИ МАТЕРИТЬСЯ!
Я МОЗГИ ВСЕ ВЫМЫЛ ВОДКОЙ,
МОВУ НЕОСИЛЮ - ВОТ КАК.
ДАЙТЕ МНЕ ВОЗМОЖНОСТЬ, ПЛЯТЬ,
МОВЫ НИ СЛОВЦА НЕ ЗНАТЬ!
БУДУ Я ХОДИТЬ НА ЗОНУ,
СЛУШАТЬ КРУГА И КОБЗОНА,
ШИРОКО, ПО РУССКИ ЖИТЬ:
СЦАТЬ В ПОДЪЕЗДАХ, СПИРТ ГЛУШИТЬ,
БИТЬ ЖЕНУ И БИТЬ БАКЛУШИ,
И МОТАТЬ ЛАПШУ НА УШИ
ПРО ВЕЛИКУЮ РОССИЮ,
А ЯЗЫК ВАШ НЕ ОСИЛЮ...

Ну шо, дождались? Или и тоже я о мове выскажусь.

Кароч. С самого начала была затеяна чудеснейшая игра. В которой пренеприменно успели поучавствовать практически все политическиактивные местные жители ЫЮА в той или иной форме. От фееричного пускания слюны умиления "Ну наканецта Фёдрыч и о нас вспомнил" до яростного откладывания кирпичей на тему: "Фсэ нам капэць - мову завтра вытрут из интэрнэтов" и "Мы всэ помрэмо бэз мовы". При чём мало кто вообще прочёл тот Законопроэкт. На всякий случай защитники мовы применили несиметричный ход - они заигнорили всех "заподозренных в украинофобии". Ну что бы создать досточно однородную волну "народного вазмущения кровамым и диктаторским режимом"...

Теперь о Карнавале. Вся эта возня с законопроэктом (теперь я о не о местных жытелях) была затеяна исключительно для оправдания собственной бездеятельности. При чём как со стороны авторов проекта, так и со стороны "типа противников". Теперь зёрна "ненависти" посеяны -  и на ближайших выборах будут ими разыграны две колоды карт: Промовная и Проязычная. Ясное дело что нынешние участники ВРУ будут 100% использовать этот инцидент в своих предвыборных агитациях. 

Ну а теперь выводы. Всё это было совместно спланированно как в провласной партии, так и в оппазиции. Для сохранения свох мест в будущем Парламенте. Кто не согласен - идите на Мовный майдан. Там платят по 150 грн.

Бонус

политические дебаты в Иордании.

обсуждался вопрос о льготах


27%, 26 голосов

15%, 15 голосов

58%, 57 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

"Киев всегда разговаривал по-русски" (Інформаційна оборона)

Демонструю зразок мови киянина, київського міського чиновника першої половини XIX століття.

Це скан-копії двох сторінок книги: Александр Паталеев, "Старый Киев. Из воспоминаний Старого Грешника"

Книгу створено ще в дореволюційні часи як своєрідний путівник по київській старовині. Є купа класних ілюстрацій, при чому не тільки у вигляді фотографій. А й, наприклад, отаких літературних вставок, як та, що ви можете бачити на двох картинках нижче.

Книгу перевидано у вигляді шикарного, на мій погляд, подарункового видання. Видано мовою оригіналу, тільки тексти подано в сучасному відповідно російському та українському правописі.

Коментувати наведені рядки книги, напевне, немає потреби...






Останнім часом до вжитку імперського агітпропу повертається дедалі більше гнилої антиукраїнської "аргументації", котра, здавалося, як давно бита карта, вже не може застосовуватися. Однак, невігласам на вуха - чого тільки не навішають...

Одним з таких "аргументів" є твердження, що, буцім-то, мовою Києва одвічно був і завжди залишався "русский язык", у значенні "російська мова".

Не викликає заперечень, що Київ ніколи не полишала мова русів. Але не треба плутати її з мовою Московського царства.

Для адекватної більшості киян, та й, мабуть, росіян, антиаргумент, який я тут навів у вигляді копій сторінок книги, є абсолютно зайвим. Бо, хто не бачить, що відбувається з мовою у великих та малих містах України, хто не пам'ятає переказів дідусів-бабусь на цю тему, хто не читав українських класиків, хто не риється в історичній літературі, той принаймні міг багаторазово бачити знаменитий радянський фільм "За двумя зайцами" за мотивами твору Старицького. Той самий, де Проня Прокоповна Сірко(ва) і Свирид Петрович Голохвостий Голохвастов та інші яскраві персонажі. Навіть у цьому російськомовному фільмі чудово видно, як саме імперсько-державна російська мова стала пануючою мовою Києва, витискаючи українську.

Але в наш час, виявляється, певна частина молоді, вихована російськомовними дітьми зрусифікованих Сірків та Голохвостих, не здатна критично сприймати дурний антиукраїнський агітпроп. Таким, дорогі друзі, показуйте оці сторінки з Паталєєва. ;)

Етапи нищення української мови.

Етапи нищення української мови.     

Подивіться будь ласка голосування і хто не проголосував прошу прийняти участь. Як бачимо за двомовність дуже малий процент голосуючих, як правило голосують українофоби за російську мову, то хіба потрібно Україні підтримувати українофобські настрої і вводити другу мову? Наш народ на справді на 70% толерантний і терпимий, та голосує не піддаючись на провокативні, конфлікті питання за другий варіант, українці мудра нація, шкода тільки що до влади шобла всяка рветься не розуміючи всієї відповідальності державних посад. 

* 1627 р. — указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. У Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського[124].

            * 1677 р. — Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.

* 1689 р. —синод російської православної церкви заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.

* 1690 р. —московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.

          * 1693 р. — лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
          * 1709 р. — указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
          * 1720 р. — указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, на Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
          * 20 грудня 1720р. — Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб «в усіх монастирях, що залишаються в Російській державі, продивитися та вилучити давні грамоти та інші куртіозні листи оригінальні, а також книги історичні, рукописні та друковані [українською мовою).
          * 1721 р. —наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у «синодальну контору» для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
          * 1724 р. —друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з російськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
          * 1729 р. — наказ Петра І про переписування на Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
          * 1740 р. —російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.
          Переписи 1740 —1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
          * 1748 р. — наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
          * 1750 р. — після скасування «Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ» у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час 'розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви', опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
          * 1755 р. —наказ Синоду Києво-Печерській лаврі перекласти російською мовою 'Четьї-мінеї' Св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
          * 1763 р. — указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
          * 1764 р. — скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
          * 1765 р. — ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
          * 1766 р. — Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
          * 1769 р. — Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
          * 1782 р. — Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
          * 1784 р. — Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
          * 1785 р. — наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
          * 1786 р. —Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
          * 1789 р. — у Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано 'Порівняльний словник усіх мов', у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
          * 1811 р. — закриття Києво-Могилянської академії.
          * 1847 р. — розгром Кирило-Мефодіївського братства.
          * 1853 р. — покалічено видання «Літопису» Грабянки.
          * 1862 р. — закрито українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу '0снова'.
          * 1863 р. — Валуєвський циркуляр (рос. Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г.): «[…] ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, […] наріччя їхнє, що його вживає простий народ, є та сама російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі».
          * 1881 р. — закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
          * 1888 р. — указ Олександра ІІІ «Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
          * 1889 р. — у Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
          * 1892 р. — російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
          * 1894 р. — заборона ввезення українських книг з-за кордону.
          * 1895 р. — заборона української читанки та українських книг для дітей.
          * 1903 р. — на відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
          * 1905 р. — Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
          * 1906 і 1907 р.р. — закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
          * 1908 р. — указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
          * 1910 р. — указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
          * 1914 р. — указ Миколи І про заборону української преси.
          * 1864 р. — тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи 1864 року. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ з Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.
          * 1869 р. — законом чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
          * 1876 р. — Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав.
         
          [...] Не допускати ввезення у межі Імперії, без особливого на те дозволу Головного Управління у справах друку, будь-яких книг, що видаються за кордоном малоросійським наріччям.
          Заборонити в Імперії друк, на тому самому наріччі, будь-яких оригінальних творів чи перекладів, за виключенням історичних пам'яток, але з тим, щоб і ці останні, якщо [вони] належать до усної народної словесності (як-от пісні, казки, приказки), видавалися без відступлення від загальноросійської орфографії (тобто не друкувалися так званою «кулішівкою»).
          [...] Заборонити також будь-які на тому самому наріччі сценічні вистави, тексти до нот і публічні читання (як такі, що мають наразі характер українофільських маніфестацій).
          Подтримати газету «Слово», що видається у Галичині в напрямку ворожому українофільському, назначивши їй хоча б невелику, але постійну субсидію [збоку дописано: «1000 крб. з сум III жанд., до тексту [...] не вводити, а лише мати на увазі»], без якої вона не може продовжувати існування і повинна буде припинити [діяльність].
          [...] Посилити нагляд з боку місцевого учбового начальства, щоб не допускати у початкових училищах викладання будь-яких предметів малоросійським наріччям.
          [...] Звернути серйозну увагу на особовий склад викладачів в учбових округах Харківській, Київській та Одеській, вимагаючи від попечителів цих округ іменного списку викладачів з позначкою про благонадійність кожного щодо українофільських тенденцій та тих, що позначені як неблагонадійні чи сумнівні, перевести у великоросійські губернії, замінивши уродженцями цих останніх.
          [...] Визнавалося б корисним взяти за загальне правило, щоб в учбові установи округ: Харківської, Київської та Одеської призначити викладачів переважно великоросіян, а малоросіян направляти до учових закладів С.-Петербурзької, Казанської та Оренбурзької округ.
       
            ....із виступу пана Мовчана в ВР. (#) 
          Років 6 тому ознайомився з працями відомого російського політтехнолога Сергія Переслєгіна, який рекомендував, як консультант тоді ще, голові Адміністрації Росії Медведєву, як потрібно діяти щодо України: Україну потрібно розглядати, цитую: „как дешевый источник неоприходованных ресурсов, прежде всего человеческих; утилизация этих ресурсов может проводиться экономико-дипломатическими методами, при слабой Украине, или силовыми, если к власти в республике законным путем или через механизм переворота придет сильный лидер. Одной из необходимых мер является изменение образовательных систем. Понятно, что выбросить из школьного курса украинский язык невозможно. Но необходимо трезво смотреть на вещи, в эпоху регионализации жителям страны украинский язык не понадобится” (сторінка 183) „Самоучитель игры на мировой шахматной доске”.

„Регионализация” – ви почули, яка тягне за собою неминучу федералізацію земля… за для чого, питається, самозрозуміло. Так само як для нас зрозуміло, чому відбувається за наполяганнями Медвєдєва щотижневі зустрічі двох президентів. Так само зрозуміло, де знаходиться кухня, на якій виробляється, дійсно, стратегія гуманітарної політики для нас. Все було розроблено задовго до виборів 2010 року. І тому так стрімко, обвально зникає Україна. Тому і маємо демонстративну зневагу до Конституції і, зокрема, з’яву Закону про мови, підготовленого і профінансованого фондом із промовистою назвою „Русский мир” і підписано Єфремовим, Симоненком, Гриневецьким, які засудили українську мову на смерть і вона взагалі не становить жодної цінності, як саме і країна.


11%, 10 голосов

63%, 57 голосов

1%, 1 голос

10%, 9 голосов

15%, 14 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Посилилася деградація штучної «російської мови»

Прочитав в інеті статтю. Прочитайте й ви. Досить актуальний матеріал у світлі останніх віянь про "дуязичіє".

Отже:
За повідомленнями російських ЗМІ, вчені з філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету під керівництвом професора Асиновського в ході обширної дослідницької роботи встановили, що усна мова росіян має мало спільного з класичною російською граматикою. В рамках наукового дослідження вони цілих три роки вони вішали на шию добровольцям диктофони і записували їхню мову так, як вона звучить насправді.

Результати розшифровок нагадують хаос. Практично всі традиційні одиниці, з якими лінгвісти, що спеціалізуються на природних мовах, звикли мати справу, абсолютно не працюють: ні фонеми, ні морфеми, ні речення. Наприклад, осцилограма чітко показує, що відмінностей між закінченнями в словах «рижий» і «каждую» в природній мові просто немає. Про граматичні форми того чи іншого вчені просто здогадуються.

Фахівці пояснюють, що це говорить про те, що в природній російській мові граматичні значення за допомогою закінчень і суфіксів більше не реалізуються. Реально немає флексій, вони в природі не зустрічаються. Їх неможливо почути, їх неможливо вичленувати. Є слова, які, як здається росіянам, вони постійно використовують. А насправді росіяни їх взагалі не вживають. Замість них вони говорять «вот», «блін» або щось подібне.

Більше половини слів, використовуваних в природній мові, не означає взагалі нічого. Це щось подібне до «э», що заповнює мовну паузу, або того ж «вот» — слова, що дозволяють встановити контакт із співбесідником. Але це зовсім не слова-паразити, з якими традиційно доводиться мати справу лінгвістам. Саме з їх допомогою, тобто, доповнюючи слово мімікою, інтонацією і жестом, росіяни, позбавлені свого природного угро-фінського говору, як примітивні дикуни намагаються передати сенс.

Нагадаємо, що так звана російська мова дуже молода. Вона була створена наприкінці 18 століття німецькими масонами для оголошеної «єдиної» міфічної «російської нації» і приписана членові масонської ложі Михайлу Ломоносову. При цьому спочатку була видана граматика цієї штучної мови (німецькою), а тільки потім «російська мова» доповнювалася лексикою із старо-болгарської (церковно-слов'янської). Природними мовами зовсім не єдиних «росіян» є різні угро-фінські діалекти, сильно перемішані з монгольською мовою.
Джерело>>>


І подумалось мені - - - нащо нам ще таке "щастя"?

мовне питання

Живе в народі мова солов’їна,

А в ній душа Шевченка і Франка ,

Ніколи не ставала на коліна,

Та  була у неї доля нелегка. 

Не раз її чавили і топтали,

Забороняли, відміняли і кляли,

Та мова наша знову розквітала,

А ми того уроку не вняли. 

Душа страждає і болить і плаче,

Тепер у нас новий закон про мову,

Переробляють націю неначе

У етнос, ліквідуючи основу. 

Відтепер наша мова невільна,

Наша мова тепер зникає…

Україна моя неподільна,

До російської мови звикає.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
43
предыдущая
следующая