хочу сюда!
 

Anastasia

30 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 28-38 лет

Етапи нищення української мови.

Етапи нищення української мови.     

Подивіться будь ласка голосування і хто не проголосував прошу прийняти участь. Як бачимо за двомовність дуже малий процент голосуючих, як правило голосують українофоби за російську мову, то хіба потрібно Україні підтримувати українофобські настрої і вводити другу мову? Наш народ на справді на 70% толерантний і терпимий, та голосує не піддаючись на провокативні, конфлікті питання за другий варіант, українці мудра нація, шкода тільки що до влади шобла всяка рветься не розуміючи всієї відповідальності державних посад. 

* 1627 р. — указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. У Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського[124].

            * 1677 р. — Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.

* 1689 р. —синод російської православної церкви заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.

* 1690 р. —московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.

          * 1693 р. — лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
          * 1709 р. — указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
          * 1720 р. — указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, на Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
          * 20 грудня 1720р. — Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб «в усіх монастирях, що залишаються в Російській державі, продивитися та вилучити давні грамоти та інші куртіозні листи оригінальні, а також книги історичні, рукописні та друковані [українською мовою).
          * 1721 р. —наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у «синодальну контору» для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
          * 1724 р. —друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з російськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
          * 1729 р. — наказ Петра І про переписування на Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
          * 1740 р. —російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.
          Переписи 1740 —1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
          * 1748 р. — наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
          * 1750 р. — після скасування «Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ» у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час 'розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви', опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
          * 1755 р. —наказ Синоду Києво-Печерській лаврі перекласти російською мовою 'Четьї-мінеї' Св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
          * 1763 р. — указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
          * 1764 р. — скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
          * 1765 р. — ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
          * 1766 р. — Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
          * 1769 р. — Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
          * 1782 р. — Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
          * 1784 р. — Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
          * 1785 р. — наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
          * 1786 р. —Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
          * 1789 р. — у Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано 'Порівняльний словник усіх мов', у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
          * 1811 р. — закриття Києво-Могилянської академії.
          * 1847 р. — розгром Кирило-Мефодіївського братства.
          * 1853 р. — покалічено видання «Літопису» Грабянки.
          * 1862 р. — закрито українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу '0снова'.
          * 1863 р. — Валуєвський циркуляр (рос. Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г.): «[…] ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, […] наріччя їхнє, що його вживає простий народ, є та сама російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі».
          * 1881 р. — закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
          * 1888 р. — указ Олександра ІІІ «Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
          * 1889 р. — у Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
          * 1892 р. — російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
          * 1894 р. — заборона ввезення українських книг з-за кордону.
          * 1895 р. — заборона української читанки та українських книг для дітей.
          * 1903 р. — на відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
          * 1905 р. — Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
          * 1906 і 1907 р.р. — закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
          * 1908 р. — указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
          * 1910 р. — указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
          * 1914 р. — указ Миколи І про заборону української преси.
          * 1864 р. — тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи 1864 року. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ з Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.
          * 1869 р. — законом чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
          * 1876 р. — Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав.
         
          [...] Не допускати ввезення у межі Імперії, без особливого на те дозволу Головного Управління у справах друку, будь-яких книг, що видаються за кордоном малоросійським наріччям.
          Заборонити в Імперії друк, на тому самому наріччі, будь-яких оригінальних творів чи перекладів, за виключенням історичних пам'яток, але з тим, щоб і ці останні, якщо [вони] належать до усної народної словесності (як-от пісні, казки, приказки), видавалися без відступлення від загальноросійської орфографії (тобто не друкувалися так званою «кулішівкою»).
          [...] Заборонити також будь-які на тому самому наріччі сценічні вистави, тексти до нот і публічні читання (як такі, що мають наразі характер українофільських маніфестацій).
          Подтримати газету «Слово», що видається у Галичині в напрямку ворожому українофільському, назначивши їй хоча б невелику, але постійну субсидію [збоку дописано: «1000 крб. з сум III жанд., до тексту [...] не вводити, а лише мати на увазі»], без якої вона не може продовжувати існування і повинна буде припинити [діяльність].
          [...] Посилити нагляд з боку місцевого учбового начальства, щоб не допускати у початкових училищах викладання будь-яких предметів малоросійським наріччям.
          [...] Звернути серйозну увагу на особовий склад викладачів в учбових округах Харківській, Київській та Одеській, вимагаючи від попечителів цих округ іменного списку викладачів з позначкою про благонадійність кожного щодо українофільських тенденцій та тих, що позначені як неблагонадійні чи сумнівні, перевести у великоросійські губернії, замінивши уродженцями цих останніх.
          [...] Визнавалося б корисним взяти за загальне правило, щоб в учбові установи округ: Харківської, Київської та Одеської призначити викладачів переважно великоросіян, а малоросіян направляти до учових закладів С.-Петербурзької, Казанської та Оренбурзької округ.
       
            ....із виступу пана Мовчана в ВР. (#) 
          Років 6 тому ознайомився з працями відомого російського політтехнолога Сергія Переслєгіна, який рекомендував, як консультант тоді ще, голові Адміністрації Росії Медведєву, як потрібно діяти щодо України: Україну потрібно розглядати, цитую: „как дешевый источник неоприходованных ресурсов, прежде всего человеческих; утилизация этих ресурсов может проводиться экономико-дипломатическими методами, при слабой Украине, или силовыми, если к власти в республике законным путем или через механизм переворота придет сильный лидер. Одной из необходимых мер является изменение образовательных систем. Понятно, что выбросить из школьного курса украинский язык невозможно. Но необходимо трезво смотреть на вещи, в эпоху регионализации жителям страны украинский язык не понадобится” (сторінка 183) „Самоучитель игры на мировой шахматной доске”.

„Регионализация” – ви почули, яка тягне за собою неминучу федералізацію земля… за для чого, питається, самозрозуміло. Так само як для нас зрозуміло, чому відбувається за наполяганнями Медвєдєва щотижневі зустрічі двох президентів. Так само зрозуміло, де знаходиться кухня, на якій виробляється, дійсно, стратегія гуманітарної політики для нас. Все було розроблено задовго до виборів 2010 року. І тому так стрімко, обвально зникає Україна. Тому і маємо демонстративну зневагу до Конституції і, зокрема, з’яву Закону про мови, підготовленого і профінансованого фондом із промовистою назвою „Русский мир” і підписано Єфремовим, Симоненком, Гриневецьким, які засудили українську мову на смерть і вона взагалі не становить жодної цінності, як саме і країна.


11%, 10 голосов

63%, 57 голосов

1%, 1 голос

10%, 9 голосов

15%, 14 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
45

Комментарии

111.11.10, 15:57

Цікаво чи знайдеться такий нащадок комуністичний який скаже "Да ето всйо во благо украінскому язику!", або "Да всйо ето видумки националістов!", яке ж убоге і нице створіння воно буде, правда комунізм щедрий такими дарами тому побачимо наскільки.

    Гость: Unpriced

    212.11.10, 07:57

    Лично я не пытаюсь реанимировать то, что не имеет перспективы. Мы живем не 200 лет назад, а сейчас и исходим из реалий сегодняшнего дня! Во всем мире победители всегда устанавливали свои правила среди побежденных и лить крокодильи слезы по языку, который и следа не оставил в мировой истории человечества! В Украине никогда не было государственности и украинский язык был распространен только среди крипаков и холопов! Это был язык неграмотных, необразованных крипаков и он не имеет будущего! Любой язык полностью выражает все культурные потребности носителей этого языка! Какие великие писатели, поэты, художники, композиторы мирового уровня вышли из украинской среды? "Таких немає, бо іх і не було ніколи в украінському середовищи!".

      Гость: Unpriced

      312.11.10, 08:00

      Берем, к примеру, «Слово о полку Ігоревім» XII века. Читаем: «съ зараніа до вечера, съ вечера до свЂта летять стрЂлы каленыя; гримлютъ сабли о шеломы; трещать коша харалужныя, въ полЂ незнаемЂ среди земли Половецкыи. Чръна земля под копыты, костьми была посЂяна, а кровію польяна; тугою взыдоша по Руской земли... Бишася день, бишася другый: третьяго дни къ полуднію падоша стязи Игоревы ... Ту кроваваго вина недоста; ту пиръ докончаша храбріи Русичи; сваты попоиша, а сами полегоша за землю Русскую. Ничить трава жалощами, а древо с тугою къ земли приклонилось. Уже бо, братіе, невеселая година всътала...»[3].

        Гость: Unpriced

        412.11.10, 08:01

        Или, к примеру, возьмем летопись-автобиографию Владимира Мономаха «Поучения Мономаха своим детям» (приблизительно 1066 – 1117 гг.). Читаем: «Уклонися отъ зла, сотвори добро, взыщи мира и пожени, и живи в вЂкы вЂка». «И єще мало - и не будетъ грЂшника; взыщешь мЂста своєго, и не обрящеть. Кротции же наслЂдять землю, насладяться на множьст†мира»[4]. «О, Владычице Богородице! Отьими от убогаго серца моєго гордость и буєстъ, да не възношюся суєтою мира сего; в пустошнЂмь семь житьи научися, вЂрный человЂче, быта благочестию дЂлатель». «Смертни єсмы, днесь живы, а заутра в гробЂ; се все, что ны вдалъ, не наше, но твоє, поручилъ ны єси на мало дний»[5].

          Гость: Unpriced

          512.11.10, 08:02

          И где тут хоть малейший намек на «украинську мову»? В этом тексте можно увидеть лишь присутствие, в той или иной мере, орфографии и морфологии церковнославянского. Но именно под его влиянием сформировался древнерусский, ставший своеобразным прототипом современного русского литературного языка.
          Как писал в 1920-ом году граф Александр Волконский: «нам нет надобности останавливаться на характеристике нашей древней литературы. Нам важно лишь отметить, что памятники ее писаны на русском языке. Все мы, учившиеся в русских школах, читали их в их подлинном тексте, и читали, поверьте, без словаря, ибо и словарей таких не имеется.

            Гость: Unpriced

            612.11.10, 08:03

            На странице встретится три-четыре архаических слова или название предмета, вышедшего из употребления, — тогда требуется толкование; но это русский, древнерусский язык, стоящий на полпути между нашим современным и церковнославянским. Когда украинофилы утверждают, что «Поучение» Мономаха есть «образец украинской литературы», это не более как неприличная выходка, рассчитанная на неосведомленность иностранной публики»[6].

              Гость: Unpriced

              712.11.10, 08:04

              Таким образом, сам собой напрашивается вывод, что все заявления «свидомых» идеологов украинства о том, что на юге древней Руси с центром в Киеве населением использовался древний украинский язык («украинскорусский») являются откровенной ложью. Средневековая Русь говорила и писала на едином древнерусском языке, имевшем, однако, в западных, восточных и северных регионах государства некоторые отличительные особенности, что, впрочем, присуще любому живому языку.
              Ну, еще на территории Русского государства использовался церковью в литургиях, обрядах, проповедях и т.п. старославянский (церковнославянский) язык. И все.

                812.11.10, 09:05

                Какие великие писатели, поэты, художники, композиторы мирового уровня вышли из украинской среды?
                подібне міг сказати тільки дрімучий невіглас. боюсь, що сперечатись з Вами сенсу нема, але побіжно назву ряд прізвищ, які знає увесь світ: Врубель, Куінджі, Приймаченко, Лисенко, Чайковський (навіть не пробуйте сперечатись), Сікорський, Корольов, Піддубний, Кличко....
                боюсь, що не Вам судити про перспективи української мови, не туди дивитесь, не ті теми розбираєте. своїм зверхнім зневажливим ставленням Ви демонструєте всього лиш власну проімперську пиху і вузьколобість. Автор статті аргументовано показує майже чотирьохстолітню історію утиску "безперспективної, примітивної, хуторянської" мови, а Ви як одна тваринка з казки вперто заперечуєте усе.

                  912.11.10, 09:10Ответ на 7 от Гость: Unpriced

                  Українська мова не потребує реанімації, лиш популяризації і державної підтримки, як і будь-яка мова.Але це клопіт інших людей. Ви б краще заопікувались своє рідною мовою, яка останнім часом вперто деградує. Чи про таке чути не доводилось?

                    Гость: Рус с kija

                    1012.11.10, 09:15

                    Початок знищення та не мови,а старообрядства і все що з ним пов'язано, мови на той час в тому понятті як українська не існувало, була мова руська- це наша українська яка не на багато відрізнялась від московського діалекту. Для того потрібно взяти записи того часу з різних територій
                    і це питання відпаде само по собі, бо мови майже ідентичні. Олексій був родоначальником Імперії.
                    З його подачі нас почали називати малоросія, а вже Петро 1, назвав Московію Росєя, відвівши для неї поняття центр, нас зробив крайніми (украя). Б. Хмельницький називав себе русин, І. Мазепа називав себе русин, Так називав себе і М.Грушевський. В 1666 р довершили спалення книжок завдяки Никоновській реформі.Так з'явилось християнське православ'я, До того був Руський християнський Собор.

                      Страницы:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      5
                      6
                      7
                      9
                      предыдущая
                      следующая